ГАЛИЦЬКА ЗОРЯ


Новини в «ГЗ» від 27 березня 2015р.




Шановні краяни!

2 квітня 2015 року о 12:00 у Народному домі ім.І.Франка відбудеться урочиста сесія з нагоди 25-ї річниці підняття Державного Прапора України над Ратушею міста Дрогобича.

Запрошуються депутати усіх скликань.

Звертається з проханням до керівників установ, підприємств, організацій, суб’єктів підприємницької діяльності вивісити у цей день Державний Прапор України та взяти участь в урочистих заходах.

Тарас МЕТИК, секретар міської ради

 

На нараді у міськраді 

У понеділок, 23 березня, відбулася оперативна нарада з керівниками відділів та структурних підрозділів Дрогобицької міської ради.

Минулого тижня житлово-комунальні служби Дрогобича відзвітували про свою роботу у Львівській ОДА. За словами начальника департаменту міського господарства Івана Лепкого, роботу оцінили на належному рівні. Ремонт ліфтів, будинкових мереж та якісне виконання інших видів робіт – привід для такої оцінки дрогобицьких комунальників обласними посадовцями.

Оскільки з 10 березня було оголошено місячник довкілля, то І.Лепкий наголосив, що першими відгукнулися освітяни, які вже розпочали облаштовувати та прибирати території освітніх закладів. Посадовець закликав колективи інших установ долучатися до місячника, щоби до Великодня упорядкувати місто.

- Не варто зволікати, бо потім доведеться докласти максимум зусиль, аби не лише встигнути зробити все, але й вивезти усе сміття», - наголосив посадовець.

Четвертого квітня відбудеться загальноміська толока. І.Лепкий закликав дрогобичан спільними діями прибрати і облаштувати рідне місто.

Директор департаменту міського господарства поінформував, що до початку ремонту вулиці Самбірської дорогу підсипатимуть гравієм та розрівнюватимуть грейдером, аби забезпечити нормальні умови проїзду водіям. На сьогодні проектна документація перебуває на завершальній стадії розробки. Орієнтовно ремонт вулиці, на який передбачено 6 млн грн., розпочнуть у липні.

На завершення виступу І.Лепкий додав, що опалювальний сезон підходить до завершення, тож зараз приймають заяви на встановлення індивідуального опалення.

Керуючий справами виконкому Володимир Годяк розповів про прийняті рішення на засіданні виконавчого комітету, про підготовку до оптимізації у сферах освіти, медицини та культури, а також про дозвіл комунальним службами складати протоколи на порушників правил вивезення побутових відходів.

Також посадовець поінформував, що у вівторок відбулася нарада щодо утримання ансамблю «Верховина» на обласному бюджеті. Завдяки спільним зусиллям місцевої влади та депутатів обласної ради вдалося дійти порозуміння з обласним керівництвом.

У четвер відбулася зустріч з представниками місії ОБСЄ, де обговорили ситуацію щодо децентралізації, оптимізації, мобілізації, підтримку і надання допомоги військовим та переселенцям, інформаційну політику та безпеку в місті.

У п’ятницю на нараді з питань мобілізації у Львівській ОДА обговорили готовність органів місцевого самоврядування, керівників установ до можливого введення військового чи надзвичайного стану. За результатами проведеної четвертої хвилі мобілізації у Дрогобичі план виконано на 122%. Про це повідомив головний спеціаліст з питань мобілізації Я.Янушевич.

Також у п’ятницю відбулися громадські слухання з питань діяльності водоканалу у незвичайний період. Начальник відділу ведення Державного реєстру виборців Богдан Николаїшин повідомив, що за підсумками громадських слухань прийнято Резолюцію, згідно з якою дрогобичани засвідчують, що водоканал і його майно має залишитися у власності громади, жодна з пропозиції про створення спільного підприємства є неприйнятною, а Трускавець має сплатити заборгованість відповідно до тарифів, які є законними. Також дрогобичани заявили, що зберігають за собою право відімкнути водопостачання у випадку незнайдення порозуміння.

Керівник КП «Дрогобичводоканал» Роман Шагала додав, що окрім тих людей, які були присутні в залі, за що він їм вдячний, мало би бути більше представників громадських організацій та депутатського корпусу, адже нині підтримка для водоканалу є вкрай важливою. Також Р. Шагала зазначив, що згідно з графіком розтермінування боргу, який погоджено з ПАТ «Львівобленерго», переказано 472500 тис. гривень. Тому відімкнення об’єктів від електроенергії мало би не відбутися, але енергетики раптом вирішили інакше…

Минулого тижня виконком прийняв рішення про зменшення тарифу на проїзд у громадському транспорті до 2,50 грн. У відповідь на такий крок, перевізники вдаються до скорочення графіку перевезень з метою акумуляції коштів. Начальник відділу економіки Роман Корпан поінформував, що з перевізниками ведуться переговори для знайдення порозуміння і уникнення транспортного колапсу в місті.

Секретар міської ради Тарас Метик подякував дрогобичанам – учасникам громадських слухань, за активну позицію та рішучість.

Розповідаючи про результати сесії та невдалу спробу обрання першого заступника, Т.Метик закликав усіх, хто й надалі керується амбіціями і прагне розбрату, до порозуміння та конструктивних злагоджених дій. Адже нині потрібно дбати про місто і громаду, а не про власні інтереси.

Оскільки цього тижня жвавої дискусії набуло питання про оптимізацію, то Т.Метик навів приклад: господар у хаті, підраховуючи доходи і видатки, робить усе, щоб зберегти те, що є, й оптимізувати витрати. На початку року багато активістів заявляли про необхідність оптимізаційних процесів. Нині, коли настав час втілити слова у реальність, ці ж особи розпочинають інформаційну атаку з метою зриву процесів.

Тарас Михайлович закликав усіх максимально долучитися до місячника довкілля, щоб Великдень зустріти у чистому місті.

У цю неділю, спільними зусиллями мешканців нашого краю, меценатів і благодійників, закуплено, освячено і відправлено в зону АТО 5 автомобілів. Т.Метик подякував працівникам міської ради, які долучилися до збору коштів на автомобіль для військової частини А-1108.

За інформацією відділу забезпечення діяльності виконкому

 

Перша енерголастівка

У ДВК-40 реалізували українсько-словацький проект енергомодернізації установ виконання покарань


20 березня у Дрогобицькій виправній колонії № 40 урочисто ввели у дію новозбудовану котельню. Цей об’єкт став першим спільним українсько-словацьким проектом, спрямованим на модернізацію та технічне переоснащення установ виконання покарань України.

Нагадаємо, стару котельню установи зруйнувала стихія 15 березня 2013 року. Дах сорокалітньої давнини, не витримавши півметрового шару снігу, обвалився, зруйнувавши обладнання котельні. Для опалення приміщень довелося використовувати електричні опалювальні прилади. Попри певні труднощі зі старою електропроводкою, впоралися успішно – скарг від ув’язнених, а їхня кількість тоді перевищувала тисячу осіб, не надходило. За словами начальника ДВК-40, підполковника внутрішньої служби Вадима Кутового, сильно зруйновану будівлю котельні вирішили не відновлювати, а встановити нове обладнання у частині приміщення слюсарної майстерні, що розташована поруч.

В урочистостях взяли участь чимало гостей: заступник голови ЛОДА Юрій Підлісний, керівник Західного представництва Міністерства закордонних справ у Львівській області В’ячеслав Войнаровський, консул Словацької республіки в Ужгороді Олександр Шкурла, начальник управління Державної пенітенціарної служби України у Львівській області Михайло Дзюдзь, керівник Західного представництва уповноваженого ВРУ з прав людини Зенон Котик, генеральний директор Словацького товариства «GGE-ua» Роберт Каращак, керівництво району, представники громадських організацій, журналісти.

Про хід реалізації та економічний ефект від проекту з імпровізованої трибуни розповів начальник управління Державної пенітенціарної служби України у Львівській області, генерал-майор внутрішньої служби Михайло Дзюдзь. Він зазначив, що до руйнації котельні колонію забезпечували теплом два парові котли 1960-х років випуску. Ці котли споживали 1,3 млн куб.м блакитного палива за опалювальний сезон (за чинними сьогодні тарифами це коштувало би від 5 до 10 млн грн.). Тож вибір проекту нової котельні слід було робити з огляду на політику енергозбереження. Проаналізували чимало варіантів й обрали у партнери досвідчену словацьку фірму АТ «Графобал Груп Енерджі». Саме цей інвестор і встановив сучасне енергозберігаюче котельне обладнання «Wissmann-2000» вартістю понад 1,5 млн грн. Відповідно до укладених угод, тепер один опалювальний сезон для ДВК-40 обійдеться приблизно в 1,7 млн грн. За чинними тарифами економія бюджетних коштів становитиме понад 2 млн грн. До того ж, у приміщеннях колонії буде належний температурний режим.

До речі, у процесі будівництва вдалося замінити ще й 1900 погонних метрів тепломереж різного діаметру.

Михайло Дзюдзь щиро подякував усім, хто доклався до реалізації інвестиційного проекту. Окрім того, під оплески присутніх усі ці люди отримали у нагоду подяки від Державної пенітенціарної служби України у Львівській області та від керівництва фірми «GGE-ua».

Надію на подальшу співпрацю з Україною висловили генеральний директор словацького товариства «GGE-ua» Роберт Каращак та віце-президент Чеської торговельної палати Ігор Титаренко.

За добрим християнським звичаєм обряд освячення котельні здійснили капелани ДВК-40 отці Павло та Василь. А після символічного перерізання стрічки гості отримали змогу оглянути приміщення котельні усередині.

Ярослав ГРИЦИК

Фото автора

 

Дівчата перевершили хлопців

Щороку під егідою Дрогобицького міського відділу освіти до дня народження Т.Г.Шевченка проводиться конкурс юних читців. Не став винятком і цей рік.

Успішному проведенню конкурсу сприяли умови, які створила дирекція ПДЮТ, очолювана О.Герман. Поважне, кваліфіковане журі у складі мовників шкіл міста уважно слухало декларацію творчої спадщини Великого Кобзаря. Найвправніше із цим завданням справилися дев’ятикласник ЗОШ №3 Юрій Томашенко і десятикласниця СШ №16 Богдана Воят. Дев’ятикласниці Юлія Марущак (ЗОШ №1), Марія Коваленко (ЗОШ №8) і десятикласниця Катерина Малиш (СШ №2) посіли друге місце. Надекламували на «бронзу» десятикласниці Вікторія Стап’як із ЗОШ №15, Оксана Кішко з ЗОШ №18 і одинадцятикласниця Мар’яна Дзюба із ЗОШ №10. Ще десять учнів увінчані «лаврами» визнання журі, це, зокрема, Богдана Пагута (ЗОШ №4), Назарій Римарчук (ЗОШ №6), Марія Гатлан (СШ №7), Світлана Нагіх (ЗОШ №9), Мар’яна Дзюба (ЗОШ №10), Данута Станович (ЗОШ №11), Анастасія Іваночко (ЗОШ №14), Анна Кацьора (ЗОШ №17), Олександра Васьків (Дрогобицький педліцей), Марія Новожилова (Дрогобицька гімназія).

Нехай родини пишаються своїми обдарованими дітьми.

Вл.інф.

 

Вшанували Кобзаря у ЗОШ №17

У березні нема, мабуть, такої родини, установи, у якій не згадували б ім’я Тараса Шевченка. Ось і в ЗОШ №17, в актовому залі зібралася велика шкільна сім’я на Свято Кобзаря.

І тепер, поете любий,

В сім’ї вольній, новій,

Тебе згадуєш з любов’ю

Теплим, щирим словом.

Літературно-музичну композицію проводили учні 7-Б класу разом із класним керівником, учителем української мови та літератури Іриною Собко. Цікаво було спостерігати, як на сцені спілкуються сучасні учні (М.Мисечко і Д.Копач) та малий Тарас (І.Кулиняк). У розповідь про життя органічно впліталися вірші Т.Шевченка: «Садок…», «Думка», «Як би ви знали…» та ін. Звучала й сучасна поезія: зокрема, вірш В.Баранова «До українців» у виконанні І.Кулиняка та Т.Петренко.

Гарним доповненням літературної композиції стала інсценізація дитячих років Шевченка, виконана учнями 5-А класу (класний керівник Світлана Мацьків, голова шкільного методоб’єднання вчителів української мови).

Свято завершувалося фільмом «Величні постаті України», підготовленим вчителем української мови Валерієм Гудзем, та хоровим виконанням «Заповіту» (керівник хору Ігор Сеньків).

Поезія Шевченка живе, розквітає, продовжує служити людям, захоплює нас своєю мелодійністю, багатством, красою слова, поетичністю, становить нашу національну гордість і славу. Його поезія, його геній і слава належить українському народові, усьому людству.

Кор. «ГЗ»

 

Через мандри та наукові дослідження – до знань

«Пізнання і мандри невід’ємні. Це неодмінна риса всіх мандрівників: збагачувати людину величністю і різноманітністю знань» – ці слова К.Паустовського стали лейтмотивом учнівської географічної конференції, яка 4 березня 2015 року відбулася на базі ЗОШ №15 м.Дрогобич.

І.Кулик, голова методичного об’єднання вчителів географії Дрогобича та Стебника відкрила її такими словами: «Географія як наука пропонує шлях мандрівника – найромантичніший шлях збагачення людства знаннями, тому не випадково темою сьогоднішньої конференції стали Великі географічні відкриття та їх наслідки».

У свої доповідях, презентаціях, які супроводжувалися демонстраціями уривків пізнавальних фільмів учні шкіл Дрогобича та Стебника перенесли своїх ровесників у часи великих відкриттів, гучних імен, знаменитих мореплавців та піратів.

Семикласники побували в ролі дослідників і першовідкривачів, їхні виступи були грунтовними і цікавими. Слід відзначити учасників конференції та їхніх вчителів наставників: Володимира Кучерявого, учня ЗОШ І-ІІІ №5 (вч. Л.В.Тиховська); Діану Хайнацьку, Вікторію Павлів, Ілону Зубрицьку, Марту Мельник учнів СШ І-ІІІ ступенів №7 (вч. І.Л.Кулик); Андрія Новоставського та Вікторію Грицик, учнів ЗОШ І-ІІ ступенів №9 (вч. Г.С.Ревак); Богдана Паулишина, учня ЗОШ І-ІІІ ступенів №11 (вч. О.Я.Лящишин); Яну Швацьку, ученицю СШ І-ІІІ ступенів №16 (вч. Б.М.Лех); Мар’яну Багдай, Андріанну Кліщ, Діану Слонську, Софію Вирсту, Христину Заліську, Вікторію Козяк, Марію Тулуман, Анастасію Степановську, Романа Блищака, Олега Павелчака, учнів Дрогобицької гімназії (вч. О.М.Хомин).

Підсумок конференції підвела презентація учениці СШ №16 Яни Швацької «Українці в Антарктиді». Своїм виступом вона підкреслила надзвичайну актуальність і важливість наукових досіджень в Антарктиді і вказала на великий науковий потенціал українців.

Олеся СИСИН, методист ММК

 

Дрогобицька служба Хрестоносців

Шахрайка-доля воістину перевіряє українське терпіння. Жіночка з хитрими очима навчилась натягувати струни наших нервів настільки елегантно, що й подекуди навіть люди зі сталевою витримкою не проходять тесту на міцність та закипають, немов старі чайники на дідівській плиті. Цікаво, чи ще довго буде відбуватися бій із лихом, яке пильно наступає нам на п’яти? То, напевно, сам пан-Бог вирішив остаточно доліпити українцям їхню натуру, що загубилися у пісках часу. Чи, може, ми робимо щось таке, від чого плачуть навіть небеса?!

Ну, як би не було – а ми маємо те, що вже маємо. І наша ситуація аж ніяк не вердикт, її можна легко обернути у протилежний бік. Головне – не залишити когось тет-а-тет з бідою, а, немов брат, запропонувати йому своє плече допомоги. Потрібно брати уроки у волонтерів, які активно допомагають учасникам АТО, чи з членів організації «Червоний Хрест». До речі, досить часто другі є першими, і навпаки.

Саме про місії «Червоного Хреста» я спробую вам розповісти. Зародився «Ч.Х». в Україні лише в 1918 році, а перший його осередок виник там, де хрестили Русь – у славному Києві. Існує у столиці й досі, щоправда активно розповсюдився по цілій Україні. Сьогодні – це величезна патронатна служба, яка працює з населенням. Зовсім не секрет, що вони є сучасними хрестоносцями, а як відомо: лицар не проживе і дня без Христового походу, а член цієї організації – без допомоги ближньому. «Червоний Хрест» має свої місії та виконує їх сумлінно. У народі їх охрестили службою допомоги нужденним.

Особливим покликанням для працівників дрогобицького осередку є допомога хворим на туберкульоз, адже ці люди мають потребу не лише в ліках, а й у їжі, приготуванням якої часто займаються волонтери. Також наші місцеві добродії допомагають людям літнього віку не лише у побуті, якщо старенькі мають у тому потребу, а й заносять до їхніх домів трохи радості, бо вона, приблуда, під ліжком не валяється. Зараз хрестоносці допомагають біженцям, які знайшли у нашому містечку другий дім, напевно, не без їхньої допомоги. «Червоний Хрест» створив так званий «Банк речей», куди одяг чи речі може покласти будь-який охочий меценат, а взяти звідти – нужденний.

Окрім того, волонтери-медики зі служби організовують уроки долікарської допомоги. Вони приходять із надією на діалог до кожнісінької школи Дрогобича та проводять навчання з першої допомоги. Лікарі багато жартують, посміхаються, та попри це не забувають ділитися досвідом. Таким чином, медики створюють легку атмосферу. Саме вона є ключем до успіху у цій копіткій справі. «Головною метою курсу є не теоретичний матеріал, який ми розповідаємо дітям, а практичні заняття, адже саме вміння накласти джгут у польових умовах, а не запис на папері про це, може врятувати життя людині», - поділилася з усіма присутніми волонтер-медик Р.І.Поколяк, що завітала з новою навчальною програмою «Червоного Хреста» до ЗОШ №15 разом зі своєю помічницею Т.В.Хом’як.

Учні цієї веселої школи намагалися вдихнути нове життя в навчального манекена, який прийшов до них у гості разом із тендітними волонтерками. Дітвора навчилася накладати джгут. Робили вони це з такою майстерністю, що я ледь-ледь не проморгав момент перемоги людини над зробленим вручну медичним знаряддям.

Делегати організації також розповіли про опіки, але це, слава Богу, на практиці діти не перевіряли.

На закінчення наші хрестоносці подарували школі нову, повну ліків аптечку, і нагадали учням, що вони теж є членами організації, бо щороку, як свідомі громадяни, купують марки доброчинства.

Мабуть, нашій з вами владі потрібно повчитися у молодих поколінь щирості, а самопожертви – у хрестоносців, що сформували сонячний союз допомоги, та носять офіційну назву «Червоний Хрест».

Іларіон ПАНЬКІВ

 

СПОРТ

«Срібло» для Дрогобича

19-21 березня у спортивному залі Дрогобицької ДЮСШ відбувся ІХ традиційний турнір з баскетболу серед юнацьких команд «Весна Прикарпаття-2015».

У запеклому протистоянні зустрілися чотири давні суперники – команди Львівської обласної ДЮСШ, Мукачівського спортивно-оздоровчого комплексу ДЮСШ, Самбірської ДЮСШ та Дрогобицької ДЮСШ імені І.Боберського. Уперше до нас в гості завітала команда СДЮСШОР №16 Києва.

Від самого початку змагань проявився явний лідер. Підготовка київської команди була на порядок вищою від інших. Індивідуальна та командна майстерність підтверджувала статус спеціалізованої школи олімпійського резерву.

Двобої між командами були запеклими та драматичними. У першій грі наші баскетболісти за 20 секунд до кінця поступалися п’ятьма очками команді Львова. Влучним триочковим кидком учень ЗОШ №1 Олег Ямельницький дав надію дрогобичанам на перемогу, а за три секунди до кінця учень ЗОШ №4 Юрій Партика, завдяки результативній двоочковій спробі, цю перемогу, практично, вирвав із рук суперників. Наші спортсмени перемогли з рахунком 41:40!

У другій грі дрогобицькі баскетболісти впевнено перемогли самбірчан з рахунком 68:17. Добру та змістовну гру наші земляки продемонстрували у двобої з киянами. У цій грі вдавалася індивідуальна, групова та командна гра. Кидки з дальньої та середньої відстані раз-по-раз досягали цілі. Добросовісно виконуючи вказівки тренера-викладача Сергія Самойлика (а допомагав йому тренер-викладач за сумісництвом Олег Войтенко), нашим баскетболістам вдавалося практично все. У підсумку – гідна поразка з рахунком 39:47.

Натомість в останній грі проти команди Мукачева далася взнаки втома. Наші баскетболісти просто вимучили перемогу з рахунком 44 на 39.

За результатами змагань команди у турнірній таблиці розташувалися так:

1 місце – команда СДЮСШОР №16 (Київ); 2 місце – команда Дрогобицької ДЮСШ; 3 місце – команда ОДЮСШ (Львів); 4 місце – команда СОК ДЮСШ (Мукачево); 5 місце – команда ДЮСШ (Самбір).

У кожній команді визначили найкращих гравців. Кубки та індивідуальні призи знайшли своїх адресатів. Нагородили не тільки переможців, а й усіх учасників змагань. А загалом – виграла здорова нація!

Особливу подяку адміністрація Дрогобицької ДЮСШ висловлює меценату та багаторічному організатору турніру, голові Федерації баскетболу Дрогобиччини, депутатові Дрогобицької міської ради Володимиру Ярославовичу Ямельницькому, який у складний час знайшов можливість подарувати дітям справжнє спортивне свято.

Микола КУЛИНИЧ, інструктор-методист ДЮСШ

 

ВІЙНА: ГОРИЗОНТИ ЦІННОСТЕЙ

Політична мова лібералістичної демократії є мовою облуди. Апелюючи до «народу» як «джерела влади», політики, що діють в умовах демоліберальної системи, змушені вдаватися до демагогії і прикривати справжній зміст своєї діяльності популістською риторикою. Та попри це, попри усю нещирість, яку ми можемо спостерігати в умовах демократичної системи, доволі виразним є ідеологічний скелет риторики, якою супроводжується створення ілюзії «влади народу».

Аби проілюструвати вищесказане, звернімось до двох текстів, що репрезентують створений режимом Порошенка дискурс війни.

Текст перший: реакція Порошенка на обстріли Маріуполя 24 січня 2015 року. Перебуваючи у Саудівській Аравії, Порошенко відреагував на обстріли Маріуполя таким чином, що не згадав про Росію як агресора. «Полюсом зла» в інтерпретації Порошенка довелося бути не московському імперіалізму, а «бойовикам» та «терористам». Сам обстріл Маріуполя був проінтерпретований не як один із епізодів нинішньої війни, а як черговий «теракт», щоправда – особливо жорстокий. «Криваве вбивство проросійськими терористами десятків мирних людей і поранення майже ста мирних мешканців Маріуполя є не просто терористичним актом. Це – злочин проти людяності, підсудний Гаазькому трибуналу» – заявив Порошенко. У своєму виступі «президент миру» не відступав від своєї звичної риторики: «Відкривши прицільний вогонь по житлових кварталах Маріуполя, бойовики продовжили чергу терористичних актів, серед яких, лише за останні дні – розстріл пасажирського автобуса під Волновахою і вбивство людей на зупинці і в тролейбусі у Донецьку, вогонь по житлових кварталах багатьох міст і сіл».

Текст другий: заява міністра закордонних справ України Павла Клімкіна про те, що Україна не буде відвойовувати Донбас (середина листопада 2014 року). Про відсутність планів збройним шляхом повернути контроль над окупованими теренами Донбасу Клімкін заявив в інтерв’ю німецькому виданню «Rheinische Post». Клімкін зазначив, що українська влада планує і надалі дотримуватися «режиму припинення вогню» й продовжувати «пошук політичних рішень у конфлікті». «Миролюбність» курсу Порошенка Клімкін пояснив турботою про «цивільне населення» Донбасу («Така воєнна операція торкнулася б також і цивільного населення, наших українських співгромадян»).

Що об’єднує ці два тексти? З одного боку, вони є спробами виправдати нинішню зрадницьку політику режиму Порошенка. Перший текст камуфлює факт російського військового вторгнення і окупації частини наших земель темою «тероризму». Другий – концентрується на бажанні виправдати відсутність політичної волі до звільнення окупованих територій.

Але якщо ми зазирнемо глибше, ми бачимо яскравий світоглядно-ідеологічний базис, «скелет» для побудови політичної риторики, за допомогою якої нинішня влада прагне виправдати свої дії. Основою для цього базису є світоглядна установка, котру можна назвати мінімальним гуманізмом. На відміну від такої форми гуманізму, як, для прикладу, комунізм, мінімальний гуманізм не виводить із людини якихось надіндивідуальних цінностей. Для комунізму втіленням людськості був клас пролетаріату, покликаний шляхом драматичної класової боротьби здобути «земний Едем» (комуністичне суспільство). Мінімальний гуманізм, найпрямолінійнішим виявом якого є лібералістична ідеологія, не орієнтується на подібні цінності. Для нього цінністю є лише людський індивідуум, покликаний до задоволення власних приземлених потреб.

Ті речі, про які говорить Порошенко та представники його режиму, є прикладом найчистішої експлікації мінімально-гуманістичного, лібералістичного світогляду. Окуповано Крим, на Донбасі триває «гібридна» війна, і в цей же час влада обурюється терактами, а також говорить про інтереси населення окупованих територій як свій головний пріоритет. Здоровий глузд говорить, що за умов окупації частини територій пріоритетом для держави стає їхнє звільнення і відновлення власної територіальної цілісності. При цьому державі насамперед має йтися навіть не про захист інтересів власних громадян або ж економічні чинники, пов’язані із втраченими територіями, а про територіальну цілісність як цінність-в-собі, адже держава, котра не спроможна захистити власну територію, не є повноцінною суверенною державою. Натомість у нас на тлі окупації значної частини наших земель говорять про «тероризм» та його цивільних жертв.

Слід відзначити, що інформаційні кампанії, пов’язані з нещодавніми «терактами» (автобус під Волновахою та обстріл Маріуполя), у руслі логіки карго-культу були порівняні з терактами у Франції (розстріл співробітників блюзнірського журналу «Charlie Hebdo» та подальші сутички терористів із силовиками). Таким чином невдалі (або просто бездумні) військові дії окупантів були поставлені в один ряд з діяльністю ісламістів, які насмілилися порушити лібералістичний status quo (вбивства, пограбування, зґвалтування мігрантами представників корінних європейських народів є звичною річчю. Квінтесенцією паризького теракту з точки зору західного світу є те, що він поставив релігійні вартощі понад «священну корову» лібералізму – так звану «свободу слова»). Відтак на тлі іноземного військового вторгнення і окупації частини земель влада спробувала сфокусувати увагу громадського на жертвах серед цивільного населення, показавши окупантів банальними противниками «універсальних» (лібералістичних) цінностей.

Гадаю, Порошенка важко «запідозрити» в реальній турботі про інтереси населення східних регіонів України. Проте, як зазначалося на початку, мова лібералізму є мовою облуди, і представникам нинішньої політичної еліти звично брехати, апелюючи до базової, лібералістичної парадигми політичного мислення (точніше, зовнішньої риторики, маски, котра приховує огидне обличчя лібералістичної політики).

Сформований владою і підтриманий певним сегментом суспільства дискурс війни відображає панування в Україні і світі загалом надзвичайно деструктивних, патологічних ідей і світоглядних установок.

Держава і нація як логічне ціле стоять вище індивідуумів, котрі їх складають. Саме такий підхід є гарантією належного існування держави і нації. Водночас цей підхід не заперечує цінності людини (навпаки: спільнота – сім’я, товариство, громада, нація – є простором розвитку і самореалізації людини як особистості (а не просто індивідуума)). Ми ж натомість бачимо, як керманичі держави озвучують парадоксальну логіку, для якої інтереси певного числа індивідуумів (не органічної цілісності, а механічної суми) стоять вище державних інтересів. Проте, якщо ми усвідомимо теоретичні основи лібералізму, а також практичний зміст лібералістичної політики, така логіка нас не дивуватиме.

Незважаючи на вищесказане, сьогодення не може не тішити окремими позитивними тенденціями. Нині тисячі вояків, передусім добровольців, самим своїм існуванням заперечують логіку гуманізму, адже власною жертовністю доводять, що існує те, що дорожче за життя людини. На задній план відсувається низка речей – безпека власного життя, комфорт, матеріальні цінності, культ толерантності. Із болота хибного світогляду повстають справжні цінності – любов, честь, вірність, культ обов’язку. Ціннісні орієнтації зміщуються у бік трансцендентності, у бік надіндивідуального і надлюдського загалом.

Усі роки незалежності українців годували лібералістичною фразеологією: терпимість, свобода думки, свобода слова, «право бути собою». Зараз же ця маячня розбивається об реалії протистояння з московською імперією та її прихильниками. Те, що сьогодні, після «гіркого досвіду», мало хто з числа «біженців» відважується вивісити «флаг ДНР», є тому доказом. Суспільство лікується від лібералістичного дурману, і робить це стихійно. Ці тенденції потрібно посилювати, аби з тих людей, яких змінила війна, народилася нова держава – держава, що буде орієнтуватися на істинні цінності.

Ігор ЗАГРЕБЕЛЬНИЙ, Науково-ідеологічний центр імені Дмитра Донцова



Создан 27 мар 2015



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником