ГАЛИЦЬКА ЗОРЯ


VIVAT MAESTRO!




17 квітня ц.р. відзначає шістдесятий день народження поважний, знаний, авторитетний викладач-методист Дрогобицької дитячої музичної школи №1 і просто прекрасна людина Роман Васильович Ілик. З цієї нагоди Маестро Романа Ілика вітають друзі, колеги, його колишні і теперішні вихованці, культурно-мистецька еліта Франкового краю.

З роси і води Вам, п.Романе!

Великдень 1955 року. В родині Василя та Ольги Іликів (дівоче прізвище – Михаць, що мешкала у с.Раневичі) радість – народився син, якого нарекли Романом. Раділи батьки своєму первісткові. Батько п.Василь (1929 р.н.) дуже хотів дати синові те, що не мав можливості здобути і опанувати через воєнні роки (1939-45) та й ще тяжчі роки репресій, які наступили після війни.

Однак навіть тяжкі життєві випробування кінця 40-х – початку 50-х років не погасили бажання п.Василя до музики. Мрію реалізує аж у 1960 році – вступає на вечірнє відділення дитячої музичної школи, в якій уже 35 років працює його син Роман. Тож першим вчителем Романа Васильовича був його батько, який у 1965 році успішно закінчив ДМШ, і в цьому ж році скеровує сина на навчання до цієї школи. Ось так все почалося.

У 1965-1967 роках Ромчик студіює гру на акордеоні у викладача Юрія Серватка. Відтак переводять Романа на баян до класу викладача Василя Івановича Колесникова, бо ж акордеон, як і саксофон, вважалися буржуазними інструментами і, відповідно, не мали перспективи розвитку у тогочасному «щасливому» культурно-мистецькому просторі.

Успішно закінчивши клас баяна 15-літній юнак вступає до Дрогобицького музичного училища, де потрапляє у клас завідувача відділом народних інструментів Миколи Федоровича Мамайчука. Та недовго довелося Миколі Федоровичу займатися з талановитим студентом, бо ж його призначили заступником директора училища. За цією ситуацією уважно стежив поважний музикант, педагог Ернест Іванович Мантулєв, який відразу ж зачислив Романа Ілика у свій клас. Ось тут і почалося міцне становлення Романа як людини і, звичайно, музиканта.

Успішно закінчивши музичне училище, Роман поступає на музично-педагогічний факультет ДДПІ ім. І.Франка (нині – Інститут музичного мистецтва ДДПІ ім. І.Франка), де продовжує музичні студії у доцента Ернеста Малтулєва.

Трудову діяльність Роман Васильович розпочав восени 1974 року у СШ №2 на посаді акомпаніатора. У січні наступного року його запрошують на викладацьку роботу у відновлену Доброгостівську музичну школу (музична школа у с.Доброгостів існувала ще у 20-х роках ХХ ст.). Отож Роман Васильович належить до викладацького ядра цієї ж школи. Працьовитого, пунктуального викладача помічають у Дрогобичі. З 1978 року Роман Васильович за сумісництвом, а з наступного навчального року й до нині працює у Дрогобицькій ДМШ №1.

За сорок літ педагогічної праці у царині музичного мистецтва маестро Роман Ілик здобув і продовжує здобувати вагомі успіхи. Чимало його вихованців продовжували навчання у музичному училищі, а відтак у вищих навчальних закладах України, серед яких і Національна музична академія ім. П.І.Чайковського (м.Київ).

Поряд із викладацькою працею Роман Васильович на початку 80-х років співпрацює із студентською молоддю у нафтовому технікумі, бориславському ПТУ №7 (співпрацює й нині!), допомагає молодому директорові Дорожівської СШ Миколі Гарасим’яку організувати й проводити культурно-масову роботу серед сільської дітвори.

У перший рік відновлення Української державності (1991 рік) вже досвідчений педагог Роман Васильович організовує фольклорний гурт «Прикарпатські музики», з яким концертує у Франковому підгір’ї, бере участь в обласних, Всеукраїнських конкурсах та фестивалях, здобуваючи «Гран-Прі», або ж «Дипломи І-го ступеня» (і не менше!).

Роман Васильович є членом Національної музичної спілки Асоціації діячів естрадного мистецтва України. За вагомі здобутки у царині музичного мистецтва Романові Васильовичу присвоєно звання «Заслужений діяч естрадного мистецтва України» (2007 р.).

Клас (приміщення), в якому майже сорок років працює п.Роман, чи не найменший у школі. Однак Роман Васильович на це не скаржиться. «Зате тут найтепліше», - жартує маестро. І справді… Тут завжди тепло, привітно. Тепла, щира, дружня обстановка. У цій царині народилося чимало творчих проектів. Завжди гомонить дітвора, яка з нетерпінням чекає свого уроку.

У вільний від занять час п.Роман частує кавою, чаєм і різноманітними смаколиками своїх друзів, колег й учнів, які завжди відвідують творчого побратима. Якось Василь Петрованчук – викладач музичного училища, знаний музика-фольклорист, який уже тривалий час замешкав у США (м.Чикаго), запитав при зустрічі з товаришами: «Хлопці! Чи знаєте ви, де у Дрогобичі найсмачніша кава?». Звичайно, кожен назвав свою «точку». Василь Полійович категорично всім заперечив: «Ні,  найсмачніша кава у Романа Ілика». І це справді так. Двері скромної аудиторії відчинені з 8.00 до 20.00 щоденно вже упродовж 40 літ без вихідних і відпусток.

Щиро гратулюємо!

Многая, многая, многая літ, Вам, Маестро!

P.S. Щиро поділяємо емоції батька Романа – п.Василя, який вітає свого старшого сина із поважним ювілеєм.

 



Создан 17 апр 2015



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником