ГАЛИЦЬКА ЗОРЯ

Новини в «ГЗ» від 22 травня 2015р.




Із Волині до Дрогобича – за досвідом

20 травня у Дрогобичі пройшов міжобласний семінар працівників культури. До міста Котермака завітали 25 представників цієї галузі з Волині.

Як повідомив директор міського Народного дому ім. І.Франка Петро Кос, чисельна культурна рать презентувала усю Волинську область. У її складі: директори народних домів, художні керівники творчих колективів та багато інших діячів царини культури сусідньої із Львівською області. У форматі заходів передбачений обмін досвідом тих, чиєю професійною діяльністю є культура.

Гостей у Народному домі ім. І.Франка вітали: в. о. міського голови, секретар міської ради Тарас Метик, начальник відділу культури та мистецтв Олег Яводчак, начальник відділу сім’ї, молоді та туризму Олександра Пашко, директор Народного дому ім. І.Франка Петро Кос. Відтак працівники культурної сфери Дрогобича привітний жест волинським колегам виявили у короткому концерті.

Делегація з Волині також побувала у районному Народному домі. Не оминули волинські гості культурної перлини Дрогобиччини – Нагуєвич, родинного села І.Франка.

Працівники культури Франкового краю перед волинянами у боргу не залишаться. Уже у вересні, поділився планами Петро Кос, аби розвинути започатковану співпрацю, вони поїдуть на Волинь.

 

Музшкола №1 виявилася старшою

Минулої суботи у Народному домі ім. І.Франка відбувся звітний концерт Дрогобицької музичної школи №1.

Як зазначив начальник відділу культури Олег Яводчак, дійство було справді грандіозне. Спершу творчий концерт вирішили присвятити 70-річчю закладу, який школа мала би відзначати саме в ці дні. Однак з’ясувалося, що насправді цьому осередку музичної освіти не 70, а 93 роки.

«Найближчим часом цей факт буде науково обґрунтовано», - пояснив Олег Яводчак.

Попри на зміни у літочисленні, концерт, що планувався як ювілейний, школа не скасовувала і з розмахом продемонструвала свій високий рівень. Тепер, як відзначив керівник культурної царини міста, у школи з’являться нові дати, щоб відзначати ще поважніші ювілеї.

 

Дорогу до церкви Св.Юра засипали гравієм

18 травня, у Міжнародний день музеїв, директор музею «Дрогобиччина» Алла Гладун на оперативній нараді у ратуші поскаржилася, що підхід до пам’ятки дерев’яної архітектури церкви Св.Юра засипаний гравієм. Така картина аж ніяк не приваблює іноземних туристів, потік яких до міста постійно збільшується. Лише упродовж квітня-травня церкву відвідали майже 700 туристів.

Аби дістатися до церкви, відвідувачі змушені стрибати поміж камінням. Як зазначила Алла Гладун, гравій туди завіз депутат міської ради Михайло Петруняк, облаштувавши заїзд до власної гуртівні.

«Дрогобич не живе з промисловості і вже жити не буде. Майбутнє міста – туризм», - висловила міркування Алла Гладун.

За інформацією офіційного сайту міськради

 

Випускник ліцею і педінституту Іван Богдан – волонтер

13 травня ц.р. на веб-сайті Цензор.НЕТ ми побачили розповідь про випускника нашого ліцею 1992 року і філологічного факультету 1997 року Івана Богдана. Іванко був першим президентом ліцею, писав вірші з філософським сенсом, користувався неабияким авторитетом серед ліцеїстів. І ось така приємна і несподівана заочна зустріч.

Читаємо на цьому веб-сайті: «Киянин, родом із Західної України (точніше м.Турка Львівської обл. – К.Ю., З.О.) Іван Богдан підтримує армію незалежно від обстановки і пожертвувань уже рік. Навіть якщо їздити на схід доводиться виключно за свій рахунок…» Просто кожні вихідні комерційний директор німецької компанії в Україні переодягається в комуфляж, пересідає на вантажний мікроавтобус і їде у зону проведення АТО – доставляє продукти, форму, тепловізори, снайперські приціли, взуття, медприладдя та інше.

Переважно волонтер допомагає 95-й аеромобільній і 72-й механізованій бригадам, але також усім тим, кого зустрічає на передовій: свою допомогу Іван Богдан принципово возить тільки туди, на лінію фронту.

Сам Іван розповідає: «А по лінії батька мої двоюрідні діди були воїнами УПА. Після війни вони вимушені були покинути країну і виїхати в США і Канаду».

Іван продовжує: «Майже за рік я зібрав біля мільйона гривень. Це тільки грошова допомога. Матеріальну підрахувати важче. Мені самому нічого не потрібно взамін моєї допомоги армії, через те я розраховую, що і інші теж не прагнуть заробити на цьому соціальний або інший капітал».

А ще Іван багато фотографує, мріє про персональну виставку.

О.ЗАЯЦЬ, теперішній директор ліцею,

Ю.КИШАКЕВИЧ, перший директор ліцею

 

Щоби творити добро потрібне лише бажання 

18 травня у світлиці ратуші відбулася зустріч волонтерів центру «Дрогобич SOS – допомога армії» з волонтерами Дніпропетровська – Олею і Дмитром Ємильяновими. Це подружжя руйнує будь-які стереотипи про те, що щось може стати перепоною у бажанні допомагати іншим.

На власному автомобілі, із двома маленькими хлопчиками Миколкою та Михайликом на руках (обидва віком до трьох років) ці відчайдухи мандрують Україною з бажанням якомога детальніше дізнатися про волонтерський рух. Подружжя уже побувало у Запоріжжі, Херсоні, Одесі, Ужгороді, Львові. Після Дрогобича маршрут мандрівників проляже до Луцька, не оминуть і столиці. Повні вражень від зустрічей, вони планують завершити свою місію у рідному Дніпропетровську, де змонтують фільм про волонтерський рух в Україні. Мандрівку сім’я назвала «Подорож навколо добра».

«Шукаємо добрих людей, - зізналася дрогобицьким волонтерам п.Ольга. - Маємо місію розповісти про волонтерський рух, бо зараз відчувається спад його активності. Своїм проектом привертаємо увагу до волонтерства».

Гості з Дніпропетровська на камеру зафільмували розповіді дрогобицьких волонтерів, які охоче ділилися власним досвідом і напрацюваннями.

Два невгамовні хлопчики притягували цікаві погляди присутніх. Батьки від малку, взявши у тривалу подорож, вчать їх за потреби бути готовим прислужитися рідному народові і державі. Бо, щоб творити добро – потрібно небагато. Все починається з бажання. Це своєю неординарною подвижницькою мандрівкою і доводить подружжя дніпропетровських волонтерів.

Вл.інф.

 

Солян проти прокурора,

або Повчальна історія про те, як не дати собі в кашу наплювати

ПП «Постінтур», яке свого часу мало необережність укласти договір із КП «Управління капітального будівництва Дрогобицької районної ради» щодо завершення недобудованого об’єкту, дотепер не може повернути витрачені на об’єкт власні кошти, які складають майже 375 тис. грн. За час судової тяганини, яка триває декілька років, уже й судового збору «набігло» понад 7 тис. грн.

Відповідно до рішення Господарського суду Львівської обл. від 21.05.2013 року та наказу від 07.06.2013 року, який скерували для примусового виконання до відділу ДВС Дрогобицького міськрайонного управління юстиції, був шанс бодай частково погасити заборгованість перед ПП «Постінтур» шляхом, так би мовити, реквізування автомашини ВАЗ 21093-20, яку постановою державного виконавця оголосили у розшук.

З тих пір шукають більше року. Як випливає з листа Дрогобицької районної ради від 08.07.2014 року, місце знаходження автомашини невідоме. Відтак директор «Постінтура» Михайло Солян звертається у Дрогобицький міськвідділ міліції із заявою щодо внесення до ЄРДР відомостей про вчинення кримінального правопорушення за фактом розтрати чи заволодіння автомобілем, що є комунальною власністю. Але у зв’язку з тим, що міліція ніяк не відреагувала на цю заяву, підприємство звернулося з відповідним листом до Дрогобицької міжрайонної прокуратури, яка, зрозуміло, здійснює наглядові функції щодо дотримання законів органами, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство.

Позаяк і з боку цієї поважної інстанції не надійшло жодної відповіді, «Постінтур» звернувся із заявою до прокурора Львівської області зі заявою щодо внесення до ЄРДР відомостей про зловживання владою або службовим становищем Дрогобицьким міжрайонним прокурором, котрий з корисливих мотивів або іншої особистої зацікавленості блокує виконання рішення Господарського суду від 28.08.2014 року.

Однак з вересня Львівська прокуратура надсилає на адресу заявника лист-відмову. Відтак «Постінтур» звертається з цього приводу до Галицького районного суду Львова, ухвалою якого від 23 вересня 2014 року бездіяльність прокурора Львівської області визнано протиправною та зобов’язано внести відомості до ЄРДР і розпочати досудове розслідування по кримінальному провадженню № 42014140000000199.

Проте, відповідно до постанови обласної прокуратури від 21 листопада 2014 року, кримінальне провадження закрито у зв’язку з відсутністю в діях Дрогобицького міжрайонного прокурора В.С.Павича складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 364 КК України.

Михайло Солян, проте, не здався. Відтак 25 березня ц.р. скаргу потерпілого на постанову про закриття кримінального провадження розглянув Галицький районний суд міста Львова, котрий, вивчивши обставини справи, ухвалив (цитуємо дослівно):

«Скаргу ПП «Постінтур» задовольнити.

Скасувати постанову слідчого СВ прокуратури Львівської області про закриття кримінального провадження № 42014140000000199 від 21.11.2014 р. за зверненням ПП «Постінтур» за фактом зловживання службовим становищем Дрогобицьким міжрайонним прокурором Павичем В.С. у зв’язку із відсутністю в діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України.

Зобов’язати слідчого СВ прокуратури Львівської області вчинити усі передбачені кримінальним процесуальним законом дії, спрямовані на усунення недоліків, викладених в ухвалі слідчого судді.

Ухвала остаточна, оскарженню в апеляційному порядку не підлягає».

 

Псевдобюро заманюють у тенета

Коли в державі не узаконені правильні національні орієнтири, тоді в ній панує анархія. Народ, очевидно, пам’ятає як на початку нового ХХІ століття у кожному провінційному місті почали виростати, як гриби у лісі, вищі навчальні заклади. За 20 років незалежності України їх число сягнуло 720! І що найсумніше, що практично кожна комерційна установа «готувала» юристів та економістів, а інколи, навіть, і лікарів.

Ця практика перекочувала і в інший зріз суспільно-адміністративної площини, зокрема, у бюро інвентаризації. На хвилі «вседозволеності» виникло чимало псевдобюро, котрі буцімто «ефективніші» від наявних. Втім, не будемо апелювати до таких заяв, наведемо історичну довідку для роздумів наших читачів. Отже, обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради «Дрогобицьке міжміське бюро технічної інвентаризації та економічної оцінки», засноване в 1944 році, ритмічно працювало у всі історичні епохи. За весь цей час працівниками підприємства зібрано безцінну інформацію про об’єкти нерухомого майна у Дрогобичі та районі.

Підприємство обслуговує Дрогобич та міста, селища і села району.

Сьогодні у штаті працюють висококваліфіковані спеціалісти з великим досвідом роботи у цій сфері, сертифіковані інженери з технічної інвентаризації нерухомого майна.

Підприємство здійснює діяльність відповідно до статуту та чинного законодавства, має міцну матеріально-технічну базу, працює ритмічно, стабільно та якісно. Багаторічний досвід спеціалістів бюро технічної інвентаризації дає їм змогу надавати кваліфіковані консультації та поради клієнтам і замовникам, забезпечувати при цьому захист персональних даних.

Накопичені архівні матеріали, які зберігають інформацію про історію об’єктів, стануть для вас цікавим відкриттям. Інвентаризаційні матеріали на об’єкти нерухомості дуже часто містять у собі переклади з польської мови, а інколи і матеріали націоналізації майна.

КП ЛОР «ДМБТІ та ЕО» проводить інвентризацію об’єктів нерухомого майна та виготовлення технічних паспортів на: багатоквартирні будинки, житлові будинки, дачні будинки, садові будинки, гаражі, МАФи, офіси, комерційну нерухомість, нежитлові приміщення, незавершене будівництво, будинкові книги, виділ та поділ часток нерухомого майна.

Підприємство гарантує отримання замовниками якісної, виконаної вчасно згідно зі всіма нормативами технічної документації на об’єкти нерухомого майна.

Вас тут завжди чекають та раді бачити, за адресою: пл. Ринок, 25.

Вл. інф.

 

Дрогобицькому бандуристу – 75

Чи знаємо ми, дрогобичани, хто заснував клас бандури на музично-педагогічному факультеті дрогобицького педінституту, перший ансамбль бандуристів у музичному училищі, повернув із забуття ім’я славної кобзарки Олесі Левадної, натхненно виховує нові покоління бандуристів, передаючи їм свою любов до української музики, до кобзи-бандури? Так, це Олександр Верещинський, відомий в Україні кобзарознавець, педагог-бандурист, автор цілої серії перекладів для бандури шедеврів класичної музики, життєвий шлях та творча діяльність якого описані у довідниках та енциклопедіях.

Музична спільнота Дрогобиччини та газета «Галицька Зоря» вітає Маестро з ювілеєм і подає його академічний життєпис.

З роси і води Вам, п.Олександре!

Олександр Павлович Верещинський  (23.05.1940, м.Ромни Сумської обл.) – бандурист, педагог, кобзарознавець. Голова Дрогобицького регіонального осередку Національної спілки кобзарів України (з 1999). Гри на бандурі навчався у Г.Спиці (1956–1959). Закінчив Львівське державне музичне училище (1963, клас бандури Ю.Барташевського й В.Герасименка), Львівську державну консерваторію ім. М.Лисенка (1968, клас В.Герасименка).

1960–1968 рр. у Львові керував ансамблем народних інструментів, капелою бандуристів Будинку вчителя, обласного відділення хорового музичного товариства України, викладав у спеціалізованій музичній школі-інтернаті.

Як соліст-бандурист, концертував у Львові, Івано-Франківську, Одесі, Миколаєві, містах Херсонської області. У репертуарі – дума «Буря на Чорному морі», народні пісні, твори класиків та сучасних композиторів.

Викладач (1968), викладач-методист вищої категорії класу бандури, засновник і керівник ансамблю бандуристів Дрогобицького державного музичного училища ім. В.Барвінського, водночас – викладач музично-педагогічного факультету (1968–1974) Дрогобицького державного педагогічного інституту ім. І.Франка, де відкрив клас бандури.

Серед учнів (понад 100): викладачі дитячих музичних шкіл та вищих навчальних закладів І-ІV рівнів акредитації, у т. ч.: заслужені артисти України Марія Сорока (Буднік) та Наталія Лемішка (Панчишин), заслужений діяч мистецтв України Микола Мошик, лауреати Всеукраїнських та міжнародних конкурсів Наталія Ватаманюк (Худак), Оксана Рибак, Надія Євенко (Сковрон), Іван Шміло, кандидат мистецтвознавства Оксана Бобечко (Шаманова), кандидат педагогічних наук Олеся Перець (Семиліт), солістка дуету «Ярослав-На» Наталія Дуб (Строїч) та багато інших.

Здійснив унікальні записи кобзарів І.Рачка, В.Заворотька, І.Бедрина під час фольклорних експедицій у с.Лавіркове на Чернігівщині, м.Ромни на Сумщині. Зібрав рідкісні фонозаписи бандуристів Полтавщини, а також кобзарів-побратимів Г.Спиці та Є.Адамцевича, які передав краєзнавчому музею м.Ромни. Як земляк Є.Адамцевича, виступив з доповіддю на Всеукраїнській науковій конференції, присвяченій його 90-річчю (м.Ромни, 1994). Повернув із незаслуженого забуття (разом з дружиною Данутою) ім’я учениці Г.Хоткевича кобзарки Олесі Левадної (1905–1998), ініціатор та організатор встановлення меморіальної таблиці, присвяченої її імені (м.Дрогобич, пл.Ринок,15).

На громадських засадах створив з Данутою Верещинською і Олесею Король домашні студії «Кобзарську світлицю» та «Молоді пера», що стали духовним центром розвитку кобзарства на Дрогобиччині, місцем зустрічі кобзарів, літераторів, митців, науковців, учнів-бандуристів.

Голова, заступник та член журі обласних та Всеукраїнських оглядів-конкурсів бандуристів.

Автор перекладень та упорядник 8-ми інструментальних і 2-х вокальних збірників творів для учнів-бандуристів дитячих музичних шкіл та музичних училищ; публіцистичних статей; співавтор програми «Бандура» для учнів дитячих музичних шкіл та музичних відділів шкіл мистецтв (Львів, 1996).

Нагороджений Почесною грамотою Міністерства культури і туризму, відзначений численними подяками, дипломами і грамотами міського та обласного управлінь культури.

Богдан ПИЦ, музикознавець

 

СПОРТ

Успіхи дрогобицьких школярів

8 травня у Новояворівську пройшов четвертий етап Всеукраїнських змагань на приз клубу «Шкіряний м’яч». У фінальній частині обласних змагань Дрогобич та Стебник представляли переможці зональних етапів – футбольні колективи СШ №2 (вікова категорія 2003-02 р.н.) та ЗОШ №17, (вікова категорія 2004-03 р.н.).

Слід нагадати, що 29, 30 вересня та 1 жовтня 2014 року на стадіоні Дрогобицької ДЮСШ відділ освіти виконавчих органів Дрогобицької міської ради провів другий етап цих змагань. У них взяли участь 37 команд, 453 учні  загальноосвітніх навчальних шкіл Дрогобича та Стебника в трьох вікових групах. Учні змагалися у виконанні технічних елементів (удари на дальність і влучність, жонглювання м’ячем) та двосторонніх іграх. Спочатку ігри проводилися у підгрупах, а в підсумку найкращі команди розіграли між собою 1-4 місця. Місця інших команд-учасників не визначалися.

Перемігши у зональних змаганнях 25 квітня, футбольні дружини СШ №2 та ЗОШ №17 вибороли право брати участь у фінальних обласних змаганнях, які відбулися 8 травня ц.р. у Новояворівську.

У середній віковій групі серед восьми учасників команда Дрогобицької СШ №2, здобувши дві перемоги та одну нічию, посіла перше місце і вийшла до півфіналу. Там у дуже напруженому поєдинку (0:0 основний час, 3:2 за пенальті) здолали місцевих фаворитів і пробилися до довгоочікуваного фіналу.

У фінальній частині наші спортсмени зустрілися з командою групи підготовки футбольного клубу ФК «Львів», яка сформована на базі Сихівської гімназії Львова. Про напруженість та емоційність поєдинку годі говорити. Складалося враження, що на футбольному полі вирішується доля Всесвіту. Гордість, відповідальність за свою школу, за своє місто аж зашкалювала. Спортсмени хотіли показати все, на що здатні, і все, чого їх навчили наставники – вчителі фізичного виховання. Наші спортсмени перемогли з рахунком 2:0. Олег Андрушко, Іван Фляга та старший тренер-викладач Дрогобицької ДЮСШ Дмитро Курп’як готували команду СШ №2.

Тепер збірну СШ №2 чекає наступний етап Всеукраїнських змагань на приз клубу «Шкіряний м’яч», де вони представлятимуть Львівську область у масштабах всієї України. Це лише друга перемога наших земляків в обласних змаганнях за час відновлення цього Всеукраїнського турніру. Першу перемогу здобули у 2006 році учні ЗОШ №17.

Менш вдало виступили гравці молодшої вікової категорії. Команда ЗОШ №17, яку готували вчителі фізичного виховання Степан Лаврик, Богдан Романяк та тренер-викладач Дрогобицької ДЮСШ Юрій Міраї, посіла п’яте місце у фінальних обласних змаганнях.

Аналіз результатів виступів учасників обласних фінальних змагань показують, що успіху, як правило, досягають ті команди, де є тісна співпраця між загальноосвітніми навчальними закладами, спортивними школами та батьками учнів. Цей успіх дрогобичан – яскраве тому підтвердження. Спільними зусиллями діти стають фізично здоровими і спортивний результат – на яву. В цьому напрямі є над чим працювати керівникам загальноосвітніх навчальних закладів та позашкільних установ Дрогобича і Стебника.

М.КУЛИНИЧ, методист ДЮСШ

 

КРИМІНАЛ

А довірливі діти відчиняли двері...

Працівники Дрогобицького міського відділу міліції викрили зловмисника, котрий у місті обікрав дві квартири. Ним виявився раніше засуджений 34-річний мешканець Луцька.

Підозрюваний входив у довіру до дітей, які перебували без нагляду дорослих у помешканні. У першому випадку чоловік розповів хлопчикові, що він є товаришем його батьків.Попросив дитину знайти йому квитанції на сплату комунальних послуг і в той час, коли той шукав їх, зловмисник викрав із квартири фотоапарат та гроші.

Згодом чоловік ввів в оману дівчинку. Розповів, що має намір винайняти їхню квартиру. Поки дитина шукала номер телефону матері, викрав майно на 3 тис. грн.

Загальна сума збитків становить понад 6 тис. грн.

Правоохоронці оголосили 34-річному зловмисникові підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 (крадіжка) ККУ. Санкція статті передбачає покарання у вигляді арешту від трьох до шести місяців або обмеження волі до п’яти років, або ж позбавлення волі на той самий термін.

Н.ПОСТОЙКО, ВЗГ Дрогобицького МВ ГУ МВСУ у Львівській обл.

 

ПОДЗВІННЕ МИХАЙЛОВІ БОГАЧЕНКОВІ

Минуло 40 днів пам’яті Михайла Богаченка (1934 – 2015) – високопрофесійного хірурга, саможертовного просвітянина, культурно-громадського діяча.

Після свого 80-річчя протягнув, сказати б, на одному крилі ще три з половиною місяці. Скаржився, що почало капризувати здоров’я, а люди не вірять, – мовляв, прикидається. Й не дивно: його звикли бачити завжди в русі – був невтомний, «моторний», як Еней у відомій поемі І.Котляревського.

Михайло Богаченко розумів і щиро любив людей. Люди так само його любили, бо був справді безвідмовним народним лікарем і душею всякого товариства. Про себе в душі міг сказати Шевченковими словами: «У всякого своє лихо – і в мене не тихо».

Останнім часом у нього, як і в кожної чесної людини, краялося серце від похоронних плачів за жертвами війни, розв’язаної Москвою на Сході України. «Скільки це триватиме? – бідкався. – Чому досі не спромоглися перекрити понад 400 кілометрів кордону з осоружною Московією?».

Відійшов, отже, коли над Україною загусла тривога, хоч ножем ріж! Песимізмові, все ж, не піддавався – свято вірив у нашу перемогу.

Втім, чи остаточно відійшов? «Життя ж померлих продовжується в спогадах живих», – нагадував засмученим утратою дорогої людини Цицерон. А Михайла Богаченка, крім рідних, є кому вдячно згадувати, бо тисячам став у пригоді як лікар, як громадянин, як друг і щирий порадник. Зрештою, сам собі спорудив достойний пам’ятник, написавши й видавши першу в історії книгу про дрогобицьких лікарів та аптекарів «Медицина Дрогобича» (Дрогобич, 2008; 458 стор.; співавтор – проф. М.Романяк).

Походив Михайло Богаченко з Угорник, що біля Отинії (Коломийщина). У Дрогобичі від 1958 року. Завідував тут хірургічним відділенням онкодиспансеру, медсанчастиною «колонії посиленого режиму» (відвертіше – тюрми «Бригідки»). Стажувався в столиці у знаменитого хірурга М.Амосова. Паралельно з лікарською працею викладав медичні дисципліни у вишах Дрогобича – в педінституті (курс цивільної оборони) та вільному медінституті. Діяльний учасник українського національного відродження на батьківщині Івана Франка. У 1989 році з його ініціативи постав Народний Університет Українознавства при Дрогобицькій «Просвіті», яким керував до кінця життя. В середині 1990-х очолював «Просвіту» Дрогобиччини. Був   заступником представника Президента України в Дрогобицькому районі, головою районної організації Товариства Червоного Хреста. Належав до Товариства «Україна – Світ» (член президії Львівської обласної філії), до Конґресу Української Інтеліґенції та ще до кількох громадських організацій.

Цікавився історією роду і народу. Виявляв особливий інтерес до археологічних знахідок. Годинами міг оповідати про скитів, кельтів, білих хорватів. Докопався до козацьких витоків свого родоводу. Якби сам жив у часи Хмельницького чи Виговського, то, мабуть, мали б козаки в його особі сумлінного літописця, бо де не був – у мандрах, на громадських урочистостях, на різних нарадах-засіданнях, – неодмінно робив записи в блокноті чи на будь-якому, що під рукою, папері. У вільний час любив віршувати: автор поетичної збірки «Посвята в орачі» (2000). А вже що за оповідач був – неперевершений! Завжди мав напохваті дотичну до теми розмови цікаву пригоду, розповідь про яку часто закінчував словами: «…і ще багато дечого».

Життя Михайла Богаченка не було безхмарним. Досить уявити долю пересічного українця-галичанина його покоління, щоби збагнути, скільки ж то суворих випробувань випало йому на віку! Тяжкою працею, наукою і, звичайно, природним розумом добився благородної професії, громадського визнання й щирої пошани.

До речі, сім’я Михайла, якій він ладен був і неба прихилити, майже вся медична: лікарі – дружина Пелагея, син Ігор, невістки Галина (дружина сина Олега – інженера) та Оксана (дружина Ігоря). Особливо тішився онуками – Олегом, Оксаною, Ігорем, Ярославом (Ярком).

Михайло Богаченко був щирий, правдомовний, комунікабельний. Багато вмів, жодної роботи не цурався. У всьому прагнув акуратності, порядку.

Перефразовуючи П.Тичину, кажемо: «Він чесно вік свій одробив».

Творив Добро, і цим заслужив нев’янучу пам’ять у наших серцях.

Тимофій БОРДУЛЯК, Віра БРОДА, Михайло ВАВРИН, Василь ВЕСЕЛИЙ, Омелян ВИШНЕВСЬКИЙ, Володимир ГРАБОВСЬКИЙ, Лідія ДУТКО, Віра МИДЖИН, Роман ПАСТУХ, Євген РОМАНИШИН, Микола САДОХА, Мирослава ТЕРШІВСЬКА, Лідія ФЕДОРОНЬКО, Михайло ШАЛАТА

 

Корупційна «бульбашка»: кому невигідна дорога на Захід

Ось уже другий місяць з екранів телевізорів не сходять політики-«правдоруби», які кричать про вражаючу корупцію нового Уряду. Мовляв, колишній голова Державної фінансової інспекції Микола Гордієнко за час своєї роботи знайшов докази корупційних дій Кабміну на астрономічну суму 7,6 млрд грн. Щоправда, жодних доказів цих злочинів опоненти прем’єра не наводили: головне, що суми зловживань звучали вражаюче.

А минулого тижня стало зрозуміло, чим продиктована така поспішність: виявилось, що голосні заяви М.Гордієнка не більше, ніж мильна бульбашка. Так, у п’ятницю, 15 травня, перший заступник Генерального прокурора України Володимир Гузир заявив, що доказів корупційних зловживань з боку Уряду та Прем’єр-міністра Арсенія Яценюка нема. Астрономічні суми, названі Гордієнком, і близько не підтвердилися. Тож вочевидь логіка опонентів уряду була простою: якомога швидше звинуватити Арсенія Яценюка у всіх гріхах, доки не виявилось, що гріхів насправді і немає ніяких.

Насправді ця історія була шита білими нитками з самого початку. Адже заяви про міфічні 7,6 млрд грн., начебто вкрадених Кабміном, Гордієнко зробив після того, як його відсторонили від обов’язків через службову халатність і обвинувачення в корупції.

Усе виглядає на те, що Гордієнко став знаряддям помсти з боку сил, яким дуже не подобається робота влади і яка мріє про реванш. Недарма за критиками діяльності Кабміну чітко проглядають постаті проросійських олігархів, для яких головне – власна нажива, а зовсім не європейський розвиток країни. Не випадково найбільше інформаційного бруду вилили на Яценюка у ЗМІ, які належать «солодкій парочці» Фірташ-Льовочкін.

Утім, випустивши на арену Гордієнка із гучними заявами, олігархи прорахувалися: виявилось, що озвучені колишнім головою Держфіну злочини стосувалися зовсім не уряду Арсенія Яценюка, а найбільше – державних підприємств часів діяльності Миколи Азарова. Тож змія, яка мала вкусити нинішній Кабмін, фактично вкусила сама себе за хвіст.

Між тим опоненти уряду мали куди амбітніші плани, аніж просто навісити на голову уряду ярлик «корупціонера». Справжня мета цієї кампанії – дискредитувати уряд, розвалити коаліцію і влаштувати тріумфальне повернення до влади прибічників Віктора Януковича. Недарма заяви Гордієнка по російському телебаченню показували чи не частіше, ніж на українському. В історії України вже були приклади розвалу коаліції через голослівні обвинувачення. «У 2005 році колишній глава адміністрації президента звинуватив чинного Президента Петра Порошенка в корупції. Жодного факту не було підтверджено, жодної правди в цьому не було. Але тоді виник політичний конфлікт і політичний скандал, який спровокував потім розпад коаліції і дострокові вибори», - заявив у п’ятницю Арсеній Яценюк.

Утім, сьогодні реалізувати такий план не вдасться – біля керма держави вперше за багато років стоять люди, які дбають не про власну кишеню, а про загальнодержавні інтереси. Як свідчення цього – готовність прем’єра відкрито і публічно свідчити за будь-яким фактом корупції чи будь-яким звинуваченням у незаконних діях. Причому голова уряду звернувся до органів прокуратури з проханням якомога ретельніше вивчити усі факти, надані Гордієнком, аби з’ясувати, хто ж насправді корупціонер. І хтозна, чи не випливуть на світ божий факти, які розкажуть багато цікавого про колишніх очільників держави і людей, які сьогодні називають себе патріотами, а насправді залишилися вірними злочинному режиму. Прикметно, що незважаючи на заклик Яценюка подовжити термін роботи робочої групи ВР, яка займалася вивченням «дези» Гордієнка, депутати за це не проголосували. Після провальної доповіді голови цієї групи стало зрозуміло – це таки «деза».

Утім, за цими гучними інформаційними «пшиками» уряд не забуває розв’язувати нагальні проблеми. Так, Кабмін виділив 1 мільярд гривень на ремонт доріг по Україні. 700 мільйонів гривень у бюджеті передбачено на будівництво доріг в Західному регіоні. Разом із народними депутатами урядовці вирішили, що першою на черзі стане дорога від Львова до Івано-Франківська – сьогодні цей шлях «дорогою» можна назвати з великою натяжкою. Причому вперше Кабмін має намір зекономити: замість 700 млн грн за розрахунками фахівців, планують вкластись у 550 млн грн. Заощадять на самому підході до роботи: просто не дадуть вкрасти, як це зазвичай робилося на великих будівництвах. Уряд уже зараз займається залученням іноземних інспекторів, які перевірять якість робіт та їхню ціну. Цього року нове життя отримає ще ціла низка доріг на Західній Україні. Залишок розміром майже 60 мільйонів євро від кредиту ЄББР мають намір відправити на будівництво дороги до Рахова.

І доки кремлівські критикани звинувачують уряд у міфічній корупції і мріють повернути Україну назад під крило Росії, український уряд в буквальному розумінні торує дороги на Захід.

Сергій ГОРЧАК

 

Агрохолдинг «Мрія» відновив виробничу потужність

Восени минулого року усіх вразила звістка про можливе банкрутство одного з найбільших і ключових для нашого регіону підприємств - «Агрохолдинг Мрія». Однак компанії вдалося вистояти і стабілізувати ситуацію. І, незважаючи на труднощі, ми чуємо і позитивні новини агрохолдингу, наприклад, про проведення індексації орендної плати та про збільшення соціальних виплат до рекордних 100 грн. на гектар.

У розпал весняно-польових робіт нам вдалося поспілкуватися з новим генеральним директором компанії «Мрія» Саймоном Чернявським, та з перших вуст дізнатися, що ж відбувається в компанії.

- Як проходить весняна посівна кампанія? Який сьогодні земельний банк «Мрії»? Ходять чутки, що колишнє керівництво переписало частину землі на підставних осіб...

- Ситуація в компанії стабілізувалася. Нове керівництво Компанії зуміло в повному обсязі відновити її потужну виробничу діяльність – вчасно закуплено паливно-мастильні матеріали, насіння та добрива, необхідні для успішного проведення посівної кампанії відремонтовано наявну техніку. Активно проходять весняно-польові роботи.

Дійсно, в процесі переходу контролю над активами до нового менеджменту, були спроби з боку колишнього керівництва «вивести» з земельного банку «Мрії» деякі ділянки. Тут «Мрія» діє винятково в рамках законодавства: по кожному випадку проводиться розслідування, і всі матеріали передаються до правоохоронних органів. Ми не відмовимося від жодного гектара, докладемо максимум зусиль, і, я впевнений, нам вдасться повернути ці території компанії. Як тільки землі повернуться до холдингу, вони будуть засіяні, буде повністю виплачена соціальна допомога та орендна плата.

- Чи достатньо у Вас техніки для проведення посівної та забезпечення діяльності загалом? Адже восени минулого року частина техніки компанії «Мрія» була вилучена лізинговими компаніями у зв’язку з недотриманням умов договору...

- Днями ми успішно почали переговори з лізинговими компаніями щодо повернення нашої техніки. Найближчим часом відновимо більшу частину технічного парку і зможемо самостійно планувати і проводити всі агротехнічні процеси.

На жаль, у нас є тимчасові проблеми з технікою, що перебуває у власності «Мрії»: в результаті  дій колишнього керівництва частина документів на неї була знищена. Зараз ми активно відновлюємо оригінали документації і найближчим часом повністю розв’яжемо цю проблему.

Хочу підкреслити, що для нас важливо, аби «Мрія» стала прозорою компанією, яка працює винятково у правовому полі. Тому наявність всіх документів, що підтверджують законність використання техніки: договори купівлі-продажу, специфікації, бухгалтерські документи, для нас обов’язкова.

Ми не лише працюємо над поверненням лізингової техніки, а й купуємо нову. Нещодавно «Мрія» придбала 4 просапні сівалки і 25 одиниць службового автотранспорту, вже законтрактувала придбання 6 бензовозів.

- «Мрія» оброблятиме весь свій земельний банк чи планує передавати землі в суборенду?

- Увесь земельний банк «Мрії» буде оброблятися. У зв’язку з тим, що частина техніки компанії була вилучена минулої осені через невиконання договорів, «Мрія» відчуває дефіцит у цьому аспекті. Тому в деяких регіонах ми звернулися за допомогою до інших великих сільгоспвиробників, які нададуть компанії послуги з обробітку. Ми розраховуємо повністю відновити наш технічний парк до осінньої посівної.

Серед об’єктів інфраструктури, які вже повністю контролюються агрохолдингом «Мрія», - 8 елеваторів, 5 зерносховищ загальною потужністю зберігання 615 тис. тонн, 6 картоплесховищ, два крохмальні й один насіннєвий заводи. Процес передачі активів триває. Всі активи, які контролює «Мрія Агрохолдинг», працюватимуть.

- Яка політика компанії щодо робочих місць? Чи планується скорочення чи навпаки – розширення штату?

- «Мрія» активно відновлює  всі напрями і вже зараз ми проводимо набір нових співробітників. Сьогодні у нас відкрито понад 300 вакансій. Ніяких скорочень у планах немає, ми маємо намір зберегти всі робочі місця. Я вже говорив, що нове керівництво прагне зробити діяльність «Мрії» максимально прозорою. Це стосується і заробітної плати: вона буде тільки офіційною. Від цього виграє область, а також наші співробітники, адже  це особливо важливо при нарахуванні пенсій.

- З досвіду минулих років, знаємо, що керівництво «Мрії» ніколи не контактувало ні з місцевими громадами, ні з місцевими органами влади, що призводило до протестів з боку населення, постійної конфронтації суспільства з аграріями на місцях. Чи плануєте Ви змінити політику компанії у цьому питанні?

- Однозначно. Ми завжди будемо відкритими до спілкування і конструктивного діалогу. «Мрія» бере активну участь у житті громад та сприяє розвитку територій своєї присутності. Ми намагаємося бути ближчими до громад, зараз наші представники активно спілкуються з головами сільських та районних рад, обговорюємо питання взаємодії і співпраці. Ми також хочемо зустрітися безпосередньо з нашими пайовиками, щоб обговорити питання розподілу соціальних коштів, які виділяє «Мрія». Я хотів би, щоб вони самостійно вирішували, на що ці гроші скерувати.

- Як Ви плануєте виправляти «гріхи» попередників – знищені дороги, інфраструктура? Яка у Вас в цьому плані буде політика? Яке соціальне навантаження візьмуть на себе нові власники «Мрії»?

-  Ви вже, напевно, знаєте, що в наших регіонах присутності ми затвердили нову соціальну програму. Плануємо виплачувати на соціальні потреби по 100 грн. на кожен гектар землі, яку обробляє «Мрія». Більша частина коштів буде розподілятися безпосередньо громадами, частину спрямуємо на централізовані програми: 10 грн. з кожного гектара – на потреби АТО, 20 грн. – на інфраструктурні проекти для регіону, зокрема – на дороги ще 10, а 5 гривень на гектар – на проекти допомоги церквам і подарунки дітям.

- Чи плануєте допомагати армії (форма, взуття, бронежилети і т.ін.)? Чи будете надавати допомогу пораненим і сім’ями загиблих? Що конкретно будете робити і коли? Куди в разі позитивної відповіді людям можна звертатися?

- Так, як я зазначив, у рамках соціальної програми ми заклали окремий бюджет у розмірі 10 грн. на гектар, який спрямуємо на потреби АТО. У цьому напрямі співпрацюємо з районними та обласною владою, з громадськими організаціями і волонтерами. Головне, щоб ці кошти були максимально ефективно витрачені. Тому ми будемо приєднуватися до централізованих програм, які допоможуть максимально ефективно використовувати ресурси.

Кор. «ГЗ»

 



Создан 22 мая 2015



  Комментарии       
Всего 1, последний 4 года назад
Матківський 24 мая 2015 ответить
Скажи ко ти нам АЛЛО ГЛАДУн, а де 100 000 доларів просрала з комунальним підприємством Лужецького-Радзієвского?
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником