ГАЛИЦЬКА ЗОРЯ


Серце Європи б’ється в Україні




5-6 червня у Дрогобичі вперше відсвяткували Дні Європи. Програма заходу була надзвичайно насиченою, а до міста Котермака прибуло чимало поважних гостей.

Урочисте відкриття відбулося у мармуровій залі ратуші. Пролунав Гімн України та Гімн Європейського Союзу. Учасників міжнародного дійства поблагословив владика Самбірського-Дрогобицької єпархії УГКЦ Ярослав Приріз.

Після невеликої промови в. о. міського голови Тарас Метик на правах господаря відрекомендував численних дипломатичних візитерів. Він також подякував організаторам небуденного для Дрогобича дійства: Генеральному Консулу Республіки Польща у Львові Ярославові Дрозду, його дипломатичній команді та Дрогобицькому педагогічному університету ім. І.Франка в особі ректора Надії Скотної за добру ініціативу. Також Тарас Метик висловив вдячність гостям з-за кордону за солідарність і підтримку, яку сьогодні, у час неоголошеної війни, надають нашій державі усі країни Європи.

Подякувала Ярославові Дрозду за ініціативу Днів Європи ректор ДДПУ ім. І.Франка Надія Скотна.

З жарту розпочав промову Ярослав Дрозд. Генеральний Консул РП у Львові вдався до образного порівняння Європи з доброю стравою, до якої треба трохи солі, а Дрогобич якраз має добру сіль. Дипломат висловив готовність ділитися польським досвідом входження до європейської спільноти. Дні Європи у Дрогобичі Ярослав Дрозд назвав дебютом, який неодмінно матиме продовження. Завершив виступ амбасадор знову ж таки жартівливою обіцянкою купити кілограм дрогобицької солі, яка, на його погляд, справді може стати цементом європейського майбутнього для нашого міста. Будувати це майбутнє він порадив цілеспрямованою працею. Адже Польща також довго йшла до Європи – від першого підписання угоди до повного визнання Польщі європейською державою минуло одинадцять років.

Анжеліка Можджановська – держсекретар у канцелярії прем’єр-міністра Польщі та Малгожата Сушара – уповноважена уряду Польщі з питань рівного ставлення, розвинули свої виступи на тлі постаті Бруно Шульца, польського письменника та художника, який жив і творив у Дрогобичі. Анжеліка Можджановська додала: «Якщо у центрі Дрогобича поряд є римо-католицький костел, православна та греко-католицька церкви, єврейська синагога, то це можна назвати однією з ознак європейськості».

Директор Інституту книги у Кракові Ґжегож Ґауден запевнив, що Польща сьогодні намагається формувати у Європі правильний образ українців як народу, який іде шляхом реформації.

Перший презентаційний акорд завершився покладанням квітів до пам’ятного барельєфу Героям Небесної сотні на фасаді храму Пресвятої Трійці та меморіалу «Тюрма на Стрийській». У вшануванні українських героїв взяли участь усі європейські гості. До речі, на Днях Європи у Дрогобичі були присутні представники дипломатичних корпусів Австрії, Бельгії, Нідерландів, Чехії, Угорщини, Румунії, Литви.

В. о. міського голови, секретар міської ради Тарас Метик зазначив, що меморіал «Тюрма на Стрийській» – кривава рана, яку у серці Дрогобича залишили колись радянські тирани. Разом з українцями на цьому місці вердикт смерті виносили полякам та євреям. Тому це місце є спільним символом і відлунює болем не лише для українського народу.

Серйозні обличчя європейців під час розповіді старшого співробітника відділу історії музею «Дрогобиччина» Марії Головкевич про безмежність нелюдських злодіянь московського режиму у Дрогобичі пройняв глибокий сум. Одна з дипломатичних делегатів Польщі не стримала сліз, згадавши, що саме тут був невинно закатований один з її родичів.

Згодом настав час лекцій, презентацій, обговорень. Поважні гості, а також дрогобицькі науковці виступали й дискутували спершу у мармуровій залі ратуші, згодом – в актовій залі головного корпусу ДДПУ ім. І.Франка.

Уже зранку 6 червня святкування Днів Європи у Дрогобичі продовжилося на центральній площі міста. Навколо ратуші розклали намети, у яких презентували себе дипломатичні представництва Польщі, Німеччини, Австрії, Угорщини, Нідерландів, а також загальноосвітні школи та інші навчальні заклади Дрогобича. Перед входом до мерії тішила око виставка квітів від підприємства «Тандем», продукція фірми «Ора». Люди охоче оглядали виставку-ярмарок, мали змогу придбати усілякий крам: від продуктів харчування до книжок.

Рівно о 12.00 дрогобичан та гостей міста зі святом з великої сцени ведучі привітали кількома мовами європейських країн. Пролунав Гімн України та Гімн Євросоюзу. Вітальну промову виголосив в.о. міського голови, секретар міської ради Тарас Метик. Відтак він запросив до слова Посла ЄС в Україні Яна Томбінського. Європейську перспективу України дипломат ототожнив з перспективою усієї Європи.

«Якщо під сумнівом європейське майбутнє України – то під сумнівом майбутнє всієї Європи, бо серце Європи б’ється в Україні», - сказав Ян Томбінський.

Швидше здолати перешкоди Україні на шляху до Європи побажав Генеральний Консул Польщі у Львові Ярослав Дрозд, зазначивши, що Польща надавала, надає і надаватиме підтримку Україні на шляху євроінтеграції, причому не тільки у свята, а й у будні. Після низки виступів інших поважних дипломатичних представників з Польщі, Німеччини, Румунії на головній сцені творити дух свята взялися творчі колективи міста та спортсмени. Вони дарували гарний настрій дрогобичанам та гостям аж до концерту польського гурту «Тарака».

Тим часом гості Дрогобича також вирішили оглянути виставку-ярмарок на площі Ринок, зупиняючись на кілька хвилин біля кожного намету, а також «ЄВРОавтобуса», де проходила вікторина для молоді.

Солодкою родзинкою Днів Європи у Дрогобичі стала презентація кримсько-татарської кухні. Переселенець з Криму Амет разом з дружиною гостинно припрошували дрогобичан та гостей міста поласувати національною випічкою кримсько-татарського народу. Охочих пізнати культуру цього етносу на смак не бракувало. Об’єктиви камер зафіксували, як до презентаційного намету кримських переселенців підійшов найвищий гість дрогобицького свята Посол ЄС в Україні Ян Томбінський у компанії Генерального Консула РП у Львові Ярослава Дрозда та в.о. міського голови Тараса Метика. Європейські дипломати отримали від Амета сувеніри на згадку. Свій патріотизм переселенці з окупованої української території висловили плакатом «Крим – це Україна».

Як і очікувалося, найбільш велелюдним був концерт «Подай руку Україні» польсько-українського гурту «Тарака». До вечора спека порозганяла людей – площа помітно спорожніла. Тож із перших хвилин концерт аншлагу не зібрав, та згодом люди підтягнулися.

Аби запалити приморену сонцем, мляву публіку, лідер гурту викладався на всі сто. Кожну нову композицію Кароль Кус розпочинав запальними душевними словами на підтримку українського народу. Він поділився розповіддю про те, як у переддень концерту у Дрогобичі за одним столом сиділи українець, поляк та кримський татарин.

«Якби такий дружній стіл був у ширшому колі, то, певно, не було би нинішньої війни», - припустив соліст. Він зазначив, що плече підтримки гурт підставляє українському народові не лише благодійними концертами. Головна мета музикантів – показати Європі живу правду про те, що насправді відбувається в Україні. Приспів до однієї з пісень репертуару звучить: «Європа спить». Щоб збудити Європу, уже з вересня «Тарака» мандруватиме 16-ма європейськими столицями з відзнятим в Україні фільмом «Укроп». Навіть елементами стилю (вишиванкою, виголеною головою і зав’язаною у потилиці довгою косою), який в окремих рисах нагадує стиль козацтва, фронтмен гурту вказував на спорідненість з українцями.

Наприкінці концерту овації сягнули градуса кипіння. Скупані тривалими аплодисментами і скандуванням «Молодці!», музиканти на знак вдячності ще раз виконали свій шлягер «Подай руку Україні», а згодом іще одну пісню.

В. о. міського голови Дрогобича Тарас Метик подякував учасникам гурту за виступ, а за солідарність з Україною, проукраїнські мотиви пісенної творчості нагородив польських музикантів подякою міської влади.

Вокаліст Кароль Кус запам’ятався не тільки натхненним співом, а й джентльменським вчинком: спустившись зі сцени із великим подарованим букетом, музикант по одній троянді роздав його представницям прекрасної статі.

Оплесками зустрів люд появу на сцені депутатки Польського сейму, яка з поважних причин пропустила основні етапи дводенного святкування. «Україна нині не тільки боронить свою територію, вона стоїть за усю Європу», – такою було головна ідея її виступу. Саме вона виголосила те, про що відкрито і прямолінійно упродовж двох днів не говорив жоден європейський муж.

Приємні враження від концерту підсилила радість, що українці не самі у своєму нещасті. Є на світі друзі, які часом навіть натхненніше і наполегливіше за нас самих намагаються зарадити нашій біді. Вершителі світової політики, котрі з високих трибун товчуть воду в ступі красномовними гаслами про допомогу Україні, поступаються «меншим» людям, які простягають нам руку допомоги й агітують увесь світ зробити так само. Одним із таких альтруїстичних адвокатів українського народу на європейській арені є гурт «Тарака».

За інформацією відділу забезпечення діяльності виконкому

Фото Ярослава ГРИЦИКА

 

Українського колориту Дням Європи додав вишивальник Степан Бориславський

Яскравого національного колориту, що живе в українській вишивці, Дням Європи у Дрогобичі надав вишивальник зі села Модричі Степан Бориславський. Біля його вишиваних ікон, килимків у коридорі ратуші уповільнювали швидку ходу європейські дипломати. Згодом пан Степан простори свого вишиваного дивосвіту розгорнув у дворику ратуші. Охочі подивитися на вишивані шедеври шикувалися у чергу.

Головний творчий план Степана Бориславського – перенести на полотно повну історію життя Ісуса Христа. Нині його доробок складається із 11 стацій Хресної дороги. Крім релігійної тематики, вишивальник із не меншим натхненням створює барвисті килимки, розпочав вишивати серію портретів на тему української історії та літератури. Робота копітка – на образ «Тайна вечеря» його автор витратив цілий рік. Вишивання однієї стації Хресної дороги в середньому розраховане на півроку.

Розвінчав Степан Бориславський стереотип, що вишивання суто жіноче вміння після того, як пережив клінічну смерть. Як зізнається сам митець, у переломний момент відчув у собі нове дихання. А голос Неба спонукав його взятися за голку. Таким і був початок вишиваного світу Степана Бориславського, без якого умілець уже себе не мислить. За вишиванням трудиться по 12-14 годин, однак замість фізичної втоми відчуває лише приплив сил. Роботу перериває за потреби поїсти чи випити кави. І то лише на півгодини. Експонати колекції вишивальник офірує до церков.

«Про продаж не може бути і мови», - стверджує Степан Бориславський. І пояснення цьому дає зустрічним запитанням: «Хіба можна продавати Боже творіння? Призначення моїх робіт для церков та музеїв. Принаймні, я так для себе вирішив».

Упродовж двох днів святкувань разом із матір’ю Степан Бориславський скромно обідав бутербродами, непримітно тулився у дворику ратуші, аби показати людям диво української вишивки і впевнити їх у тому, що Божа краса може бути створена людською рукою.

За інформацією відділу забезпечення діяльності виконкому



Создан 12 июн 2015



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником