ГАЛИЦЬКА ЗОРЯ

Новини в «ГЗ» від 10 липня 2015р.




Уроки історії

Третього липня, у Дрогобичі біля старовинного храму св. Юра відбулися урочистості з нагоди 74-річчя проголошення Організацією Українських Націоналістів у Львові Акта відновлення української держави 30 червня 1941 року. А 6 липня цей документ урочисто озвучили і підтримали у Дрогобичі біля церкви св. Юра на велелюдному віче, в якому взяли участь понад 10 тисяч осіб.

Та незалежна Україна не входила у плани німецьких окупантів, тож проіснувала недовго. Вже 11 липня до Львова прибули представники штабу Гімлера з наказом ліквідувати «бандерівську диверсію». Розпочалися масові арешти, ОУН перейшла у підпілля... Однак ця подія започаткувала новий етап визвольних змагань – боротьбу УПА проти німецьких і більшовицьких окупантів, яка тривала до кінця 50-х років.

На знак історичного чину 74-річної давнини на подвір’ї церкви Св. Юра громада встановила пам’ятний дерев’яний хрест, який простояв до 1982 року. Компартійна влада зобов’язала директора музею В.Козака знищити хрест. Той відповів: «Не я його туди ставив – не я буду зносити». А згодом дав вказівку працівникам таємно закопати хрест на подвір’ї церкви. Аж 10 березня 1991 року святиню відкопали, та вона вже не підлягала реставрації. Тож виготовили точну копію хреста разом із розп’яттям і 30 червня 1991 р. встановили на попередньому місці. Саме тому щороку громадськість приходить туди на молебень.

Минулого тижня святкове віче у Дрогобичі розпочалося з молитви за Україну до Пречистої Діви Марії, яку відслужив отець Юрій Завійський (УГКЦ). Звертаючись до присутніх, священик процитував слова митрополита Андрея Шептицького з його послання «Як будувати рідну хату» про те, що одним із важливих факторів державотворення здорової, нормальної держави є єдність всього народу, а також його побожність. Тож отець Юрій закликав усіх шукати єдності і справжньої, непоказної побожності.

- Зло ніколи не має спокою, відпочинку, у нього не буває відпустки чи канікул. Воно вичікує слушного моменту, щоби напасти, захопити, задурманити, щоби зробити рабом: чи то в духовному житті – рабом гріха, чи у світському – рабом імперії, іншого народу. І наш народ не раз ставав до захисту гідності, культури, традицій, віри, розуміючи, що це – великий скарб, за який ми несемо відповідальність і перед предками, і майбутнім поколінням. Зараз – такі ж нелегкі часи. Тож думаймо, що залишимо після себе: яку пам’ять, яку віру, яку історію? Рано чи пізно доведеться давати звіт і поглянути в очі тим, хто прийде після нас, - запропонував замислитися отець Юрій.

Згодом слово мав в. о. міського голови, секретар міської ради Тарас Метик. Він наголосив на знаковості події 30 червня 1941 р. в історії України, що стала поштовхом до єднання нації у боротьбі проти двох окупаційних режимів, стала політичною і державотворчою платформою. На цій основі постала сучасна незалежна Україна, за яку боролися десятки поколінь.

Історичні миті проголошення Акта відновлення Української держави коротко нагадав заступник станичного Дрогобицької станиці Братства ОУН-УПА Тарас Пащак.

Не оминули промовці і тем Майдану та війни на Сході України, якою північний сусід знову хоче придушити українську незалежність. За неї сьогодні гинуть найкращі сини і доньки нашої держави. Говорячи про єднання українців, голова обласного Проводу КУН Тарас Гентош зробив цікаве порівняння між мешканцями Західної і Східної України.

- Галичани завжди були ідейними натхненниками процесу відродження України. Але ми – мов той сірник – миттєво запалюємося, та деколи швидко згораємо, розчаровуємося. Східняки ж як те вугілля –довго розгорається, але як розпалиш – уже не загасиш. Тому нас і намагалися роз’єднати. Але зараз гасло націоналістів «Слава Україні! Героям слава!» звучить у всіх куточках держави! Маємо єднатися, долучатися до підтримки війська. Бо якби не волонтерська допомога, ми б давно програли цю війну! - закликав Т.Гентош.

Під час урочистостей патріотичну поезію натхненно читали учениця ЗОШ №5 Діана Гембусь та вихованка Зразкової літературно-творчої студії «Любисток» ПДЮТ Діана Грицай (керівник Калерія Луценко).

Вела віче Уляна Воят (Народний дім ім.І.Франка).

Ярослав ГРИЦИК

Фото автора

 

Нащадки інків – у Дрогобичі

Минулого тижня дрогобичан і гості міста мали змогу насолодитися напрочуд мелодійною екзотичною музикою, яка звучала на площі Ринок. Річ у тім, що до Дрогобича завітала група «Indios» з Еквадору.

Мандрівні латиноамериканці вже не один рік подорожують світом, демонструючи культуру свого народу і заробляючи на прожиття. Колектив виступає у справжньому індіанському вбранні, з пір’ям на голові й розфарбованими обличчями. Музиканти грають на національних інструментах і співають пісні своїх предків. Усі мелодії – поєднання давніх мотивів інків і сучасної етнічної музики. Окрім того, продають сувеніри, одяг, маски, музичні інструменти та диски зі своєю музикою.

Майданчик, де виступають індіанці, завжди прикрашений їхніми національними символами. Через недосконале володіння російською, гості лише пояснили, що черепи корови і двох баранів символізують силу. А ще поруч – шкіри від лисиць та чимало речей та амулетів, прикрашених пір’ям. Серед них – доволі популярний амулет «Ловець снів», у павутині котрого мали б заплутуватися усі погані сни, а добрі – проходити до того, хто спить.

Фред, Мауріціо та Рене зараз офіційно мешкають у Чехії. Але термін «постійне місце проживання» щодо них вживати недоречно, бо через постійні гастролі вдома бувають вкрай рідко. Склад групи періодично змінюється, але її засновники – брати Фред та Мауріціо – залишаються незмінними учасниками «Indios».

Гурт побував із виступами у країнах Європи, Латинської Америки, Китаї, Японії. В Україні музики періодично відвідують Львів, Ужгород, Івано-Франківськ, Трускавець, Дрогобич, Київ, Одесу, Харків, Дніпропетровськ. Цікаво, що у час Революції гідності чоловіки побували на столичному Майдані. Чи не тому музиканти, хоч і з акцентом, періодично вигукують «Дрогобич! Слава Україні!», здобуваючи симпатії і щедрі оплески слухачів.

Попри суворий вигляд, індіанці доволі привітні і люблять жартувати. Залюбки позують до фотографії і дуже люблять дітей.

У перерві між виступами Мауріціо розповів: «Ми об’їздили багато країн, але все одно тягне на Батьківщину. Тому раз на два роки обов’язково навідуємося до Південної Америки. В Україні нам дуже подобається. Тут люди інші, ніж у Європі – більш відкриті і добрі. А ще – у вас дуже гарні дівчата!».

Ярослав ГРИЦИК

Фото автора

 

Дві сторони однієї «медалі»

До редакції «ГЗ» завітав депутат Дрогобицької міської ради Іван ІЛЬНИЦЬКИЙ. Обранця турбує ситуація, що склалася навколо колишнього дитячого майданчика на вул.І.Котляревського. Щоби не бути голослівним , пан Іван пред’явив колективний лист, якого підписали 70 мешканців мікрорайону.

Подаємо зміст листа з незначними скороченнями:

«На 59-сесії Дрогобицької міської ради депутати «зарубали» питання члена виконкому І.С.Стронського, який хотів забрати решту земельної ділянки на вул. І.Котляревського,49, на якій понад 70 років був дитячий майданчик.

Цей дитячий майданчик функціонував до того часу, доки член виконкому не оселився по сусідству.

Спочатку він підступно зрізав дитячі «капельки», гірку, турніки та вивіз їх у невідомому напрямку. Після цього тихенько «прихопив» третю частину земельної ділянки та поставив паркан. Це робилося тоді, коли мером нашого міста був М.Гук, а депутата від цього округу, очевидно, не хвилювало, будуть діти гратися на майданчику, чи на дорозі.

Мешканців вулиці обурило таке рішення, адже наш мікрорайон густонаселений і для потреб дітей треба щонайменше три майданчики.

Відсутність дитячих майданчиків призводить до того, що діти мікрорайону не мають місця для відпочинку та дозвілля, і тому влаштовують ігри в недобудованих спорудах і непристосованих місцях. Це спричиняє непередбачувані наслідки. Так,  підліток Іван Ільчишин трагічно загинув у недобудові, де на нього обвалилася бетонна плита і смертельно травмувала.

Ця історія спонукає до роздумів, що дитячий майданчик на вул. І.Котляревського,49 повинен бути, і його має облашувати міська рада з допомогою спонсорів та мешканців цього мікрорайону, які вже з охороною розпочали облаштування майданчика своїми силами. І просять не дати можливості спритним «ділкам» незаконно прихопити цю земельну ділянку громадянином Сторонським, який є співвласником будинку №47, що межує з дитячим майданчиком. Сторонський не раз звертався із заявою щодо надання його сім’ї земельної ділянки під забудову, яка фактично є дитячим майданчиком, але йому в цьому було відмовлено.

Проте Сторонський не може втихомиритися, а відтак 27.04.2015 року викликав оперативну групу працівників миліції в той час, коли мешканці вул.І.Котляревського та прилеглих до неї вулиць прибирали та облаштовували територію дитячого майданчика.

Мешканці мікрорайону вкрай обурені такими діями члена виконкому І.Сторонського та його брата О.Мельника, котрий очолює земельну депутатську комісію і постійно сприяє йому у розв’язанні цього питання.

Таким людям як Сторонський, який забирає майданчик у дітей заради своїх інтересів, не місце у виконавчому комітеті.

Мешканці надіються на справедливість і законність щодо вирішення цього питання».

Редакція поцікавилася, що думає з цього приводу добродій Ігор СТОРОНСЬКИЙ, котрий став порушником спокою мешканців вул. Котляревського і, буцімто, хоче обікрасти дітей.

Ігор Сторонський розповідає:

- Звісно, що будівництво дитячого майданчика надзвичайно потрібна річ і, напевно, не знайдеться людини, яка буде це заперечувати.

Але те, що чинить п. Іван Ільницький,  суперечить не тільки закону, але і здоровому глузду. Здавалося б, депутат міської ради, обраний людьми, має бути взірцем законослухняності й моралі, знати елементарні норми законодавства і дотримуватися їх. Натомість п.Ільницький свідомо їх порушує.

Закінчується каденція п.Ільницького – через декілька місяців нові вибори. Він усвідомлює, що всі ті обіцянки, які він давав виборцям, не виконані. Але у цій ситуації у нього є безпрограшний варіант – облаштування дитячого майданчика якого-небудь і де-небудь. Відтак діти вулиці Котляревського стають заручниками, їхнє здоров’я і життя має стати розмінною монетою у грі, яка називається «вибори депутата».

Напевне, не потрібно бути правознавцем, щоби знати, що будівництво будь-чого в місті потребує узгодження з відділом архітектури і місцевими органами влади. Тим більше, коли мова йде про об’єкт, на якому будуть проводити своє дозвілля діти. Існують державні будівельні норми (ДБН-360-92), які чітко регламентують вимоги щодо розміщення дитячих майданчиків. Це і відстань від інших будівель, і відсутність переходу загального користування через них, відстань і наявність огорожі від проїжджої частини і т.ін. Враховуючи все це, складається план-схема споруд. Відділ архітектури дає чи відмовляє в дозволі на облаштування майданчика. На майданчику повинні розміщуватися сертифіковані (безпечні) гойдалки і гірки. Але всі ці закони і вимоги не обтяжують п.Ільницького. Він вважає, що є «господарем на районі» і ніхто йому не указ.

Але найабсурднішим є те, що ця ділянка землі межує з колією і нічим не відгороджена від рейок, якими досить часто проходять поїзди. Можливо, батьки, відпускаючи свою дитину гуляти, і не здогадуються, куди піде і чи буде у безпеці.

Моя позиція проста і зрозуміла – депутат чи двірник, чиновник чи безробітний, усі повинні дотримуватися закону і не ставити свої інтереси вище від інтересів інших громадян.

Що стосується мого брата О.Мельника, то я гордий з того, що після того, як він очолив земельну комісію міської ради, робота комісії стала прозорою і чесною. Сотні учасників АТО і їхніх родин отримують земельні ділянки без будь-яких перешкод. Земельні ділянки отримують церковні громади і окремі громадяни у відкритий і доступний спосіб.

Маю надію, що в.о. міського голови і головний архітектор, виконавчий комітет і депутати міської ради стануть на позицію закону і зупинять невігласа з депутатським мандатом.

Марта ПРИРІЗ

 

Львівщина має план

У вівторок, 7 липня, на сесії Львівської облради депутати підтримали проект Перспективного плану формування спроможних територіальних громад Львівщини. «За» проголосували 60 обранців.

Проект передбачає створення 160 спроможних громад із 710 чинних місцевих рад. Найбільше таких громад передбачається у Жовківському районі – 17, а найменше – 3 – у Буському. У Дрогобицькому районі планують створити 11 громад (Дрогобицька, Стебницька, Бориславська, Грушівська, Східницька, Трускавецька, Підбузька, Болехівська, Меденицька, Уличнянська, Лішнянська).

За словами голови ЛОДА Олега Синютки, цей документ – перший крок. До Перспективного плану ще можуть вносити зміни. Але він дозволить рухатися вперед громадам, які прийняли рішення про об’єднання. А тим, які ще дискутують, дасть змогу остаточно вирішити, як для них буде краще.

Тепер ЛОДА скерує проект Перспективного плану на погодження до Кабміну.

Ярослав ГРИЦИК

 

Бюджет перевиконано!

Виконання бюджету за півроку у Дрогобичі становить 112%. Головний фінансовий документ міста перевиконано на 5,7 млн. грн.

Про це на оперативній нараді у ратуші доповіла начальник фінансового управління Оксана Савран. Джерелом додаткових вливань посадовець вважає нові податки, надходження від яких перевищили фінансові плани. Нинішнім резервом є акцизний податок. Активізація робочих груп, певна Оксана Савран, сприятиме ще більшим бюджетним надходженням від цього виду збору.

 

Чому «кусаються» ціни?

6 липня на оперативній нараді у ратуші перший заступник міського голови Петро Суда доручив начальникові відділу економіки Романові Корпану взятися за моніторинг цін у місті.

Чиновник пояснив, що перевірити обґрунтованість цінової політики його спонукала інформація про те, що кілограм моркви на міському ринку коштує 18 грн., коли на львівському ринку «Шувар» за три кг цього овочу просять усього 10 грн.

А 2 липня Петро Суда провів нараду за участю начальника відділу економіки Романа Корпана, директора КП «Дрогобичтеплоенерго» Ігоря Хом’яка та директора КП «Дрогобицька лазня» Романа Москаля. Йшлося про шляхи подолання кризового стану «Дрогобицької лазні», борги якої за теплопостачання становлять 450 тис грн., а за електроенергію – 140 тис грн.

За інформацією відділу забезпечення діяльності виконкому

 

Пісня для воїнів

Третього липня у кафе «Витанія» благодійного фонду «Карітас СДЄ УГКЦ» відбувся концерт дрогобицького барда, авторки і виконавиці Лілії Кобільник для учасників АТО.

Як і належить, учасників зібрання поблагословив священик. Відтак зі вступним словом до присутніх звернулася ініціатор заходу, директор міського територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Марія Лютик.

Люди, котрі пройшли жахіття війни, у затишній атмосфері слухали душевні, ліричні пісні талановитої дрогобичанки Лілії Кобільник та учасників художньої самодіяльності терцентру.

А трохи згодом за фуршетним столом демобілізовані вояки поспілкувалися на різні теми між собою та з організаторами дійства.

Іларіон ПАНЬКІВ

 

Дитина випала з четвертого поверху

5 липня о 18 год. 30 хв. до реанімаційного відділення Дрогобицької міської лікарні у важкому стані госпіталізували однорічну дитину.

Про це повідомили у Департаменті цивільного захисту ЛОДА. Сталося так, що дитина, яка була під наглядом 60-річної бабусі, випала з вікна 4 поверху квартири, що на вул. М.Лисенка у Дрогобичі (неподалік колишнього готелю «Тустань»).

6 липня о 01:15 потерпілу доставили до Львівської міської дитячої клінічної лікарні. Обставини події з’ясовують правоохоронці, триває дослідча перевірка.

Вл.інф. 

 

«Трускавецький водоканал» має повернути борги. Так вирішив суд

8 липня ПАТ «Львівобленерго» планувало відключити КП «Дрогобичводоканал» від електропостачання. Причина банальна: учергове Дрогобицький водоканал не отримав від Трускавецького водоканалу оплату за послуги з водопостачання.

Власне, цьому і була присвячена чергова зустріч робочої групи з питань урегулювання конфлікту між ТзОВ «Трускавецький водоканал» та КП «Дрогобичводоканал» 3 липня ц.р. Засідання проходило у ратуші за участю директора ТзОВ «Трускавецького водоканалу» Володимира Возняка, начальника КП «Дрогобичводоканал» Романа Шагали, а також представників двох міст, зокрема, заступника міського голови Трускавця Ігоря Паньківа, голови комісії з питань ЖКГ Трускавецької міськради Руслана Крамара, представника фірми «Альфа Плюс» Віктора Марченка, а також першого заступника міського голови Дрогобича Петра Суди, секретаря ради Тараса Метика та голови бюджетної комісії Михайла Лужецького.

Трускавецькому водоканалу доведеться віддати борги, але вже в примусовому порядку. Нещодавно в дію вступило рішення господарського суду, яким ТзОВ «Трускавецький водоканал» зобов’язали повернути КП «Дрогобичводоканал» 5 мільйонів гривень боргу за 2014 рік.

Попри те, заборгованість постійно зростає, і сьогодні перевищує 11 млн грн. Останній приклад: у червні Трускавець спожив води на 2,1 млн грн., а заплатив менше половини – всього 1 мільйон.

Як повідомив Роман Шагала, для оплати за спожиту електроенергію у червні підприємству бракувало 505 тисяч гривень.

Головною умовою ПАТ «Львівобленерго» для не відключення електроенергії є стовідсоткова поточна оплата, при виконанні якої борг буде покрито за рахунок субвенцій на різницю в тарифах. Якби «Трускавецький водоканал» розрахувався за послуги повністю, то дрогобицьке підприємство виконало б умови енергетиків. Оскільки цього не сталося, «Дрогобичводоканал» можуть відімкнути від електроенергії.

Так виглядає, що «Трускавецький водоканал» очікує сумна перспектива банкрутства: судами юридично встановлена велетенська заборгованість перед дрогобицьким підприємством, Кабінет Міністрів опирається прийняттю постанови, яка би встановила окремий тариф для підприємств каналізаційно-водопровідної галузі, що перебувають в аналогічній ситуації як і ТзОВ «Трускавецький водоканал», а виконавчий комітет міста-курорту, всупереч реаліям, не підвищує тариф до економічно обґрунтованого. Тобто у підприємства просто не буде коштів розраховуватися за отримані послуги.

Трускавецька міська рада як співзасновник ТзОВ «Трускавецький водоканал», мала б усвідомити, що для виконання рішення суду найімовірніше буде накладено арешт на майно підприємства. І що довше ситуація з нарощуванням боргів триватиме, то більше майна трускавецької громади, яке вкладене в підприємство, буде продано для погашення заборгованості. Керівництву міста необхідно вжити рішучих заходів для відновлення платіжної здатності підприємства і погашення заборгованості, або прийняти рішення про припинення його збиткової діяльності.

Прес-служба КП «Дрогобичводоканал»

 

Агрохолдинг «МРІЯ» розпочав збір урожаю

Агрохолдинг «МРІЯ» успішно приступив до збиральної кампанії.

Цього року Компанія планує зібрати врожай із загальної площі 126 тис. га, з яких озимі культури займають 58,5 тис. га. Першими збирають озимий ячмінь та ріпак, після них – черга озимої пшениці. При необхідності перед жнивами вибірково проводиться десикація культур. Паралельно зі збором врожаю здійснюється підготовка грунтів до осінньої посівної.

«МРІЯ» повністю забезпечена всіма необхідними ресурсами для того, щоб зібрати врожай озимини у відповідні агрономічні терміни. На жнивах будуть одночасно задіяні 85 високопродуктивних комбайнів провідних виробників, а також понад 200 одиниць вантажного автотранспорту для вивезення врожаю з поля та транспортування його до елеваторів. Компанія вчасно підготувала до сезону 7 своїх елеваторів та 3 зерносховища загальною потужністю понад 600 тис. тонн зерна. До запуску готовий також насіннєвий завод, добова продуктивність якого сягає 300 тонн насіннєвого матеріалу. Крім того, на початку червня «МРІЇ» вдалося поповнити оборотний капітал на 25 млн дол, за рахунок яких буде здійснюватися фінансування збиральної і, частково, посівної кампанії.

Збір пізніх зернових та зернобобових культур (кукурудзи, гречки, сої) «МРІЯ Агрохолдинг» планує розпочати у встановлені терміни –  усередині вересня.

Одразу після збору озимої пшениці Компанія «МРІЯ» розпочне видачу орендної плати. Паї виплачуватимуть вчасно, згідно з чинними договорами оренди та сталою багаторічною практикою – у грошовій чи натуральній формі за бажанням пайовиків. Для розрахунку з селянами Компанія забезпечить якісне зерно, зібране на власних полях та приведене до відповідних стандартів якості.

 

СПОРТ

«Еней» і в пляжному футболі найкращий

Цьогоріч «Олімпійський день» (23 червня – день заснування Міжнародного олімпійського комітету) у Дрогобичі відзначили низкою спортивних заходів.

Серед них: змагання з пляжного волейболу, який потужно розвиває й популяризує старший викладач кафедри спортивних дисциплін педуніверситету Світлана Будинкевич, настільного тенісу (голова Федерації – Олег Дацюк), міжнародний велопробіг, про який «ГЗ» вже розповідала.

Найдовшими в часі виявилися змагання з пляжного футболу, які відбулися на піщаному майданчику СОЦ «Еней» з ініціативи голови Центру Михайла Городинського та колишнього гравця вищої ліги пляжного футболу, викладача факультету фізичного виховання ДДПУ Івана Ільчишина. Суддівську колегію відділ фізичної культури і спорту міськради доручив очолити талановитому першокурснику цього ж факультету Орестові Дуцяку.

У змаганнях взяли участь понад півсотні юнаків здебільшого з мікрорайону вул.Самбірської, гру яких споглядала не менш чисельна глядацька аудиторія.

За підсумками попереднього етапу до фіналу потрапили команди «Еней» та «Енергія». Більш вправнішими виявилися «енеївці», які, здобувши перемогу з рахунком 6:3, вибороли чемпіонське звання. Бронзові нагороди дісталися команді «Ураган». Але, враховуючи, що турнір проводився з нагоди «Олімпійського дня», не лише переможці і призери, а й усі його учасники отримали дипломи та призи. В індивідуальних номінаціях нагороди від Івана Ільчишина отримали: воротар – Олег Петльович, захисник – Микола Гриндій, нападник – Ярослав Проців, гравець – Іван Іванчук, бомбардир – Роман Захаряк (20 м’ячів).

Ярослав ГРИЦИК

 

ПАМ’ЯТІ ПОБРАТИМІВ

Всевишній покликав його до себе, аби оцінити його християнські та людські чесноти, добрі справи, здобутки.

Степана Яворського пам’ятатимемо як незламного борця за нашу національну ідею, до кінця відданого Богу і Україні, котрий чесно виконав свій обов’язок у боротьбі проти комуністичного режиму.

Народився Яворський у червні 1931 року на Самбірщині в національно свідомій християнській родині. З юних літ, як тисячі молодих хлопців і дівчат він долучився до боротьби з двома окупантами: німецьким фашизмом і московським комунізмом. Будучи неповнолітнім виконує завдання зв’язкового. Та йому не вдалося уникнути гігантської репресивної машини. Арешт, вирок і двадцять п’ять років сталінських таборів. Усе стерпів і переніс: холод, голод, тортури. У таборах разом із побратимами-політв’язнями протистояли охороні і режиму.

З поверненням на батьківщину одружився, виховав двох дітей. Закінчив Львівську політехніку, всім серцем поринув у громадсько-політичну роботу. З побратимами організував Дрогобицьку станицю Братства ОУН-УПА.

З молодечим запалом проводив різноманітні заходи, організовував поїздки на Схід на час виборів, працюючи агітатором у Кривому Розі, Вінниці, Луганську. Піклуючись про молоде покоління, Степан Яворський зі станичниками часто проводили походи місцями бойової слави повстанців до Білогорщі, Сприні. Постійний учасник вшанування воїнів УПА у Києві.

18 червня 2015 року перестало битися серце Степан Яворського. Відходять у вічність бійці бандерівського гарту. Знаємо, що його душа перейде Божий Суд і через визначений час потрапить до Раю. Молимося і продовжуємо його героїчний чин. Вічна пам’ять та щирі співчуття рідним нашого побратима. Дай, Боже, прощення та скоріше Царство Святе! Пресвятая Богородице, моли Бога з нами і всіма Божими людьми… За всі і все… Слава Україні!

Дрогобицька станиця Братства воїнів ОУН-УПА

***

Із п’ятого на шосте липня 2015 року Божого відійшов у вічність багатолітній політв’язень, учасник Норильського повстання, довголітній голова Стебницького міського осередку Спілки політичних в’язнів України, член Братства вояків ОУН-УПА, член міської організації Всеукраїнського Товариства «Меморіал», член міської організації Всеукраїнського товариства «Просвіта», член Дрогобицької міськрайонної організації МБУ «Центр національного відродження», активний громадський діяч Дрогобиччини Теофіль ФЕДИК.

Народився 3 жовтня 1928 р. у селі Далява на Дрогобиччині. У час німецької окупації, 1942-43 рр., був залучений до праці в підпіллі як зв’язковий. Наприкінці 1944 р., за більшовицької окупації, вступив до Дрогобицького нафтового технікуму, у якому навчався до 22 листопада 1945 року, не пориваючи зв’язків із підпіллям. Заарештований, а згодом засуджений до 10 років позбавлення волі за ст.ст. 54-1а, 54-11. Покарання відбував у таборах Комі АРСР, а також у Норильську. За участь у страйках і Норильському повстанні вісім місяців провів у закритій тюрмі, після того ще стільки ж часу – у штрафному відділенні «Купець». У листопаді 1954 р. був звільнений без права виїзду. У 1955 р. у Норильську одружився з Валентиною Завадською. У 1957-62 рр. навчався в Норильському гірничому металургійному технікуму. У 1965 р. переїхав із сім’єю до Стебника, де 35 років працював на калійному заводі й мешкав до останніх днів. Із відновленням Незалежності України, разом з дружиною, стали члеами Спілки політв’язнів України, а згодом і Братства ОУН-УПА.

Громадськість міста і Франкового краю добре знає його відданість справі національного відродження. Жодна з важливих подій не відбувалася без активної участі п.Теофіля. Був одним із ініціаторів і творців Стебницького музею національно-визвольних змагань. А в останні роки зумів реалізувати одну з найсокровенніших мрій життя – завершити роботу з оформлення музейних стендів, аби пам’ять про його побратимів залишалася для нащадків. Був промотором підготовки й спорудження пам’ятника Борцям за волю України у Стебнику, частим гостем учнівської й студентської молоді. Зовсім нещодавно, під час відзначення 201-х роковин від народження Т.Шевченка, з його уст звучали уривки з поеми «І мертвим, і живим, і ненародженим…»

Він із когорти тих, хто понад усе в житті ставили Україну. Змагалися за неї. Платили за це в’язницями, вигнанням та особистим щастям. За його плечима – викошене поле, укладене високими покосами. Самовіддана праця була рушійною силою його життя. Цю людину згадуємо як згусток енергії – кипучої, невичерпної. Пан Теофіль – гідний приклад життєлюбства, громадянської мужності, відданості, внутрішньої волі й нескореності. Багато випробувань випало на його долю, та на життєвих перехрестях не проклинав темряви, а знаходив і запалював свічку. Ніколи не питав, що Україна зробила для нього, а віддавав себе їй сповна. Такими звеличується народ. Такі мусять бути в кожній історичній добі, аби не згасав вогонь священної любові до рідної землі.

Тож не дивно, що він так болів нашим українським безголів’ям, яке тривогою й неспокоєм було прописане в його серці. До останніх днів служив рідному народові своєю одвертою незрадливістю, сповненою енергії й завзяття, тільки йому властивого. Перебував у постійному русі, в леті, турботах про тих, хто потребував допомоги, поради чи підтримки.

Теофіль Григорович був і залишиться в пам’яті для нащадків людиною високоосвіченою, високодуховною, шляхетною, з глибоким розумом і щирим серцем. Від нього завжди віяло тихим, вольовим спокоєм і звичайною людською доброзичливістю, якої так бракує у теперішньому світі. Згадується незмінна привітна усмішка на його устах й оте світло в очах, що було віддзеркаленням внутрішньої краси, життєвої мудрості й доброти.

Ми сумуємо дуже, що шлях обірвала Вам доля…

Та є правило в Бога, мов правда, і мудре й просте:

Хто зерном доброти на землі засівав своє поле,

Цвітом пам’яті вічним у душах людських проросте.

Стебницький осередок Спілки політв’язнів України (Р.Пацула),

Стебницька станиця Всеукраїнського братства ОУН – УПА (М.Тершівська),

Стебницька міська організація товариства «Просвіта» (Л.Волошанська),

Дрогобицька міськрайонна організація МБУ «Центр національного відродження» (К.Іваночко),

Стебницька міська організація Всеукраїнського Товариства «Меморіал» (І.Галяк)

 



Создан 10 июл 2015



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником