ГАЛИЦЬКА ЗОРЯ


Новини в «ГЗ» від 9 жовтня 2015 р.




Про відповідальність

Діалог із секретарем Дрогобицької міської ради, в.о. міського голови Тарасом МЕТИКОМ, досвід якого в органах місцевого самоврядування сягає майже 15 років.

- Тарасе Михайловичу, який із періодів перебування при владі був для Вас найбільш проблемним?

- Очевидно, минула зима, яку місто, Богу дякувати, пережило без особливих ексцесів, була найбільшим випробуванням. Адже не було ні першого заступника, ні керуючого справами. Був хіба що заступник із комунальних питань Іван Лепкий. Виникало чимало ситуацій, які могли перерости в надзвичайні. Але ми з ними впоралися. Це, без перебільшень, було своєрідним гартуванням на витримку і іспитом на відповідальність.

- Можливо, Всевишній пошле нам не вельми сувору зиму. А якщо не пошле? Навіщо Вам знову проходити через такі випробування?

- Відповідаю запитанням на запитання. Навіщо Степан Бандера, Євген Коновалець, Роман Шухевич, воїни, які не за повісткою з військкомату, а з власної волі боронять сьогодні на Донбасі свою Вітчизну, прирекли себе на таку участь? Є таке поняття як громадянська відповідальність, яка є невід’ємним від поняття відповідальності за свою сім’ю, яка не може бути острівцем щастя в океані нещастя. Це і є мотивацією, яка спонукає бути не пасивним спостерігачем, а активним учасником подій, які впливають на долю твоєї сім’ї, твого міста, твоєї нації. Особливо, коли володієш певним досвідом, який може прислужитися громаді.

- Серед претендентів, які прагнуть посісти головне крісло міста, є чимало людей, які не мають управлінського досвіду. Ваша думка з цього приводу?

- Я не Григорій Сковорода, але, тим не менше, хотів би відповісти на запитання саме словами видатного філософа: «Всякому городу нрав і права…» Громада має бути відповідальною у своєму виборі.

- Наскільки відповідальною, на вашу думку, була громада, коли допустила переворот влади в місті в 2014 році?

- Це не була ініціатива громади, а групи осіб, які вважають, що вони не тільки хочуть, але й можуть керувати містом. Але хотіти – це одне, а могти – зовсім інше. За більш як півроку перебування при владі вони мали можливість продемонструвати на що здатні, але, на жаль, не продемонстрували.

- З якої речі ці, як Ви сказали, ініціатори знову прагнуть, так би мовити, повторити торішній «подвиг»?

- Мабуть, це питання не до мене, а до компетентних спеціалістів.

- Тим не менше, існує думка, що ініціатори перевороту, так би мовити, заземлили владу і змусили її зважити на громаду?

- Яким чином? Повернувшись, відповідно до рішення суду, до виконання обов’язків, я не побачив жодних зрушень у плані, наприклад, розширення прозорості діяльності влади, яка існувала до того. Відтак виникає логічне запитання: заради чого вони влаштували містові, м’яко кажучи, цю пригоду?

- Тарасе Михайловичу, Ви зав’язали тісні взаємини з міжнародною спільнотою, яскравим виявом яких були Дні Європи, а згодом і Дні Австрії в Дрогобичі, візити генерального Консула Польщі та інших поважних осіб. Який хосен громаді з усього цього?

- За ситуації, що склалася сьогодні, без Європи нам не обійтися. І якщо говорити про хосен, то вже є і перші паростки співпраці. Зокрема, запрацювало іноземне підприємство «Декарест», яке створило майже 250 робочих місць, відкрила свою філію польська фірма «Лойд», де буде задіяно понад 150 осіб.

- Кажуть, в іноземців пропадає будь-яке бажання до співпраці, коли відчувають «якість» наших доріг?

- Щиро скажу: ми взяли гріх на душу, затримавши додаткові виплати працівникам освіти, культури і медицини, щоби врешті-решт зробити нормальну дорогу на вулиці Самбірській, яка є західними воротами міста. Але ми пояснили людям ситуацію, і вони поставилися до цього з розумінням. Щодо додаткових виплат, то цього тижня було прийнято відповідне рішення виконкому, залишилося хіба проголосувати на сесії.

- Взаємних візитів із європейськими державами за часи демократії було безліч. І цілком очевидним є те, що не тільки погані дороги відштовхують наших потенційних партнерів від співпраці?

- Абсолютно правильно. Найперше, на що вони звертають увагу, є не дороги, а фактор стабільності влади. Якщо вони вчора, так би мовити, вже про щось домовилися із Петром, то назавтра, внаслідок якихось, незрозумілих для них причин, розпочинати перемовини із Павлом їм просто нецікаво і нераціонально. Адже вони, природно, хочуть мати гарантії щодо своїх капіталовкладень, але, на жаль, їх нема з тієї простої причини, що влада в місті є нестабільною. Наші потенційні інвестори вже не знають, хто завтра буде при владі – Петро чи Павло?

Марічка ДРАБИЧ

 

Буде пам’ятник А.Шептицькому?

Церква не полишає ідеї щодо спорудження у Дрогобичі поблизу кафедрального храму Пресвятої Трійці пам’ятника Андрею Шептицькому. Про це після спілкування з митрополитом Львівським УГКЦ Ігорем Возьняком поділився в. о. міського голови, секретар міської ради Тарас Метик.

«В історичному контексті цей пам’ятник у Дрогобичі доречний», - висловився посадовець. Адже Андрей Шептицький часто бував тут, мав багато приятелів серед священиків. Наближеною людиною до митрополита був Платонід Філяс, дрогобицький священик, один із творців конституції ЗУНР. З історичних джерел відомо, що Андрей Шептицький навіть побував у Дрогобичі на похороні свого друга о.Філяса.

За інформацією відділу забезпечення діяльності виконкому

 

Щоб у нас і у вас все було гаразд

В інформаційному потоці новин про виборчі перегони «загубилася» інформація про перебування у Дрогобичі освітянської делегації зі Східниці польського воєводства Любускє.

Враховуючи той факт, що польська мова вивчається у третині шкіл Дрогобича, наші сусіди вирішили із вдячності укласти угоду про співпрацю. Ця домовленість охопила дрогобицьку школу №4 і східницьку школу-комплекс. У протоколі зазначено, що фігуранти угоди здійснюватимуть обмін методичної, дидактичної і педагогічної інформації, спільну організацію літнього та зимового відпочинків і т.ін. Передбачено створення умов для навчання учнів і вчителів рідної мови партнерської сторони.

Угода скріплена підписами і печатками. На знак глибокої поваги і шани сусіди-освітяни обмінялися сувенірами. Відтак директор СШ №4 Світлана Мала мала приємні гостинні клопоти. Згодом і поляки проявили гостинність. Головне, щоб у нас і у них було гаразд.

Вд.інф.

Фото Лесі ГРИЦИК

 

Петра Суду підтримав Богдан Мозоль

У попередньому номері «Галицької Зорі» було опубліковане звернення голови Ради ветеранів, полковника Богдана Дмитровича Мозоля, у якому він подякував виборцям, які прагнули бачити його кандидатом на посаду міського голови, і попросив їх підтримати у цих виборах кандидатуру першого заступника міського голови Петра Станіславовича Суду. Ми попросили пана Мозоля прокоментувати його заяву.

- Я справді вирішив відмовитися від участі у виборах міського голови. Ходять різні чутки, що нібито мене купили чи залякали. Запевняю, що це – повні нісенітниці. Зваживши всі за і проти, оцінивши непросту ситуацію, в якій опинився Дрогобич, я вирішив підтримати кандидатуру Петра Суди. Петро Станіславович має великий досвід і розуміння функціонування міської господарки, він – cправжній професіонал у фінансовій сфері. Дієвий, активний, умілий управлінець. Ставить конкретні завдання перед підлеглими і вимагає їхнього виконання. Він не був у команді попереднього мера, без проблем пройшов люстраційну перевірку.

Удруге працює на посаді першого заступника міського голови, тож готовий одразу, не витрачаючи дорогоцінний час на ознайомлення з господаркою, взятися до праці як голова міста.

Ми знаємося і товаришуємо з Пером Станіславовичем багато років, тож я готовий «підставити плече», працюючи в його команді. Петро Суда чимало зробив для Дрогобича, і я переконаний, що ще багато зробить для міста в майбутньому, - наголосив Богдан Мозоль.

Кор. «ГЗ»

 

Феномен Петра Суди

Якось увечері 24 вересня працівники філії «Дрогобицький райавтодор» продовжували ремонт дороги у мікрорайоні вулиці Є.Коновальця. Асфальтування проводили навпроти будинку №7/2. Доволі незвично було спостерігати, що цей процес приїхав проконтролювати перший заступник міського голови Дрогобича Петро Суда. Звітував про хід роботи керівник райавтодору Сергій Грибанов (на фото). Зрештою, влада зобов’язана перевіряти, як витрачають кошти платників податків.

Варто відзначити, що Петро Суда приступив до виконання обов’язків першого заступника міського голови лише три місяці тому. Й одразу поринув у роботу, адже у місті назбиралося чимало проблем. Добре, що Петро Станіславович має досвід праці першим заступником – перебував на цьому відповідальному посту з квітня 2007 до листопада 2010 року. До того ж багаторічна праця у контрольно-ревізійній службі Дрогобиччини допомагає йому почуватися у фінансово-бюджетних питаннях наче риба у воді.

Тож із поверненням Петра Суди у міській господарці все «закрутилося» значно активніше. Найперше, доки дозволяє погода, узявся за ремонт доріг. Пан Суда переконаний, і намагається це продемонструвати, що при правильному підході за два роки у Дрогобичі можна відремонтувати всі основні дороги. Головне – досягти ефективного використання бюджетних коштів з максимальною користю для людей. Причому це стосується всіх галузей.

Перший заступник міського голови «порушив спокій» перевізників. Намагаючись навести лад у сфері пасажирських перевезень, основний акцент зроблено на дотримання графіків руху, правил перевезення пільгових категорій громадян, культуру поведінки водіїв, чистоту в салоні транспорту. Влада стала жорстко реагувати на скарги пасажирів.

Аби багаторічний статус Дрогобича як промислового міста не канув у Лету, Петро Суда вирішив вникнути у проблеми дрогобицьких заводів, аби з боку керівництва міста й депутатського корпусу посприяти, принаймні, у частковому відновленні виробництва. Реальні напрацювання у цьому плані є, особливо щодо автокранового заводу. Його власники намагаються вирватися із тенет можливого банкрутства, адже мають солідне замовлення на виготовлення автокранів від Міністерства оборони України та Держприкордонслужби. Не сказав останнього слова і наш флагман – ПАТ «НПК-Галичина», який веде перемовини щодо постачання азійської нафти. Слід посприяти і машинобудівному та долотному заводам. Адже якби ці підприємства запрацювали, запевняє Петро Суда, суттєво поповнився би не лише міський бюджет, а й сімейні бюджети сотень їхніх працівників.

Перший заступник міського голови очолив організаційний комітет з відновлення на головній площі міста пам’ятника «Лицар у збруї», встановленого громадою у 1916 році як символ визволення Дрогобиччини від російських військ у Першій світовій війні. Тогочасний лицар став об’єктом українського-галицького патріотизму та символом доброчинності, що дуже актуальне для нашого часу.

Стриманий і розважливий Петро Суда вміє вислухати і дати корисну пораду. Саме тому не боїться спілкуватися з людьми, навіть коли градус їхніх емоцій зашкалює. Він «розрулив» ситуацію, коли дрогобичани активно протестували проти самовільного встановлення кіоска хлібокомбінату на вул.П.Орлика; заспокоїв і дав практичну пораду мешканцям багатоквартирного будинку на вул. Є.Коновальця,9, які боялися залишитися взимку без опалення. Неодноразово знаходив мудре рішення і втихомирював аудиторію під час засідань сесій міської ради.

Звідки взялося таке уміння? Очевидно, прийшло з досвідом. Пригадайте, як у 2008 році сталася біда на вул.Самбірській,102. Тоді вибух газу пошкодив 22 помешкання, зруйнував балкон, вибив 38 вікон та 20 вхідних дверей. Капітальна бокова стіна отримала тріщину від шостого аж до дев’ятого поверху. Плита перекриття на восьмому поверсі, розкололася і впала в помешкання поверхом нижче. Із опіками і травмами до лікарні потрапило семеро людей, одна мешканка загинула.

Ліквідацію наслідків аварії очолив тодішній перший заступник міського голови Петро Суда. Він став керівником штабу. Практично все – починаючи від «вибивання» коштів і закінчуючи заселенням мешканців до відновленого будинку – було зроблено дуже швидко і якісно, ще до настання холодів.

Оперативною була і реакція першого заступника на тодішню епідемію грипу, що дозволило мінімізувати небажані наслідки.

Упродовж 2007-2010 рр. перший заступник міського голови робив акцент на поліпшенні матеріально-технічного стану шкіл, установ охорони здоров’я, закладів культури. Впроваджуючи енергозберігаючі заходи, вдалося замінити вікна і двері у ЗОШ №№ 1, 2, 10, здійснити реконструкцію їдальні у ЗОШ №4, частково відремонтувати школи №№ 8, 14, 15, 16, 17, систему опалення у гімназії, стебницькі освітні заклади. У цей період провели ремонти в медичних установах, Народному домі, музичних школах, театрі…

Пригадується криза із вивезенням сміття, коли відходи не вивозилися з переповнених контейнерних майданчиків по декілька днів. Завдяки зусиллям Петра Суди вдалося розблокувати Броницьке сміттєзвалище і, таким чином, ліквідовідувати надзвичайну ситуацію в місті.

На завершення хочу процитувати слова мого колеги, який порадив міцно, на довгі роки, прикріпити на дверях кабінету першого заступника міського голови Дрогобича табличку з прізвищем Петра Суди, оскільки ця людина – справді на своєму місці і підсилить команду будь-якого мера.

Схоже, мій колега має рацію. Але Петро Станіславович вирішив спробувати здобути прихильність дрогобичан і стебничан як кандидат на посаду міського голови і пересісти у кабінет навпроти. Гадаємо, це йому зробити до снаги. Відповідь – за виборцями.

Ярослав ГРИЦИК

Фото автора

 

Ігор Волков: «Я вмію писати контрольну на задану тему»

Зараз усі кандидати в депутати різних рівнів майже під копірку пишуть свої передвиборчі програми. Вони відрізняються хіба що порядковим номером у так званих програмах. Зафіксувавши у такий спосіб свої наміри, кандидат розраховує на прихильність виборців. Насправді, людям цікавіше почути з уст кандидатів «живу» мову, їхнє бачення і тлумачення подій та ситуацій. У цьому контексті Ігор Волков має цілковиту рацію, тому відмовився від нафталінового стилю програм, а вирішив поспілкуватися наживо.

- Та спершу, Ігоре Едуардовичу, розкажіть трохи про себе: звідки родом, який доробок маєте у своєму житті, що дає Вам підставу прийняти рішення кандидувати в депутати до обласної ради.

- 48 років тому я народився у Бродах у сім’ї службовців; батько Едуард – військовий, мати Галина – економіст. Здобув вищу освіту у Львівській політехніці за спеціальністю «теплотехніка». За плечима – чималий досвід роботи у газовій сфері. Пройшов шлях від головного інженера до керівника Дрогобицького УЕГП ПАТ «Львівгазу» Золочівської районної газової служби, начальника Західної міжрегіональної державної інспекції з промислової безпеки та охорони праці в нафтовому комплексі. Одружений. Дружина Оксана працює у системі нафтогазопроводу «Дружба», син Назарій – здобуває фах юриста. Ніколи не перебував у жодній політичній партії…

- Однак нова політична сила українських патріотів виявила бажання підтримати Вас на виборах до обласної ради. З їхнього боку це своєрідний аванс, чи розрахунок на те, що їхні ради мають поповнити порядні люди?

- Дякую за компліментний підтекст. Адже керівництву видніше, чи гідний я репрезентувати УКРОП під час виборчих перегонів, чи ні. Більше того, маю певний сентимент до військової тематики, позаяк мій батько був кадровим офіцером-ракетником (на жаль, нині він упокоївся у Бозі), а нині у рядах УКРОПу – є чимало нинішніх військових, що воюють на сході України за незалежність. Не знаю, за яким критерієм вони зробили мені пропозицію, але я не мав підстав відмовитися від неї. На якомусь етапі життя приходить усвідомлення, що так далі існувати система не може. Адже чимало життів віддано за незалежну Україну за останні 70 років. До речі, мій дід – Степан, по материній лінії, теж, як і сотні тисяч українців, був висланий до Сибіру за участь у визвольній боротьбі за незалежність і соборність держави. Так, у цьому житті немає нічого випадкового і, напевно, вперше доведеться мені зануритися у політику.

- Але яка там політика на обласному рівні?

- Ой, не кажіть, кожна політична партія сповідує свою лінію, має своє бачення на модель розвитку держави, врешті-решт прагне впливати на зміну тих чи інших орієнтирів, наприклад, у газовій сфері. Нині людям закинули зашморг у вигляді європейських ринкових тарифів на газ. Адже навесні народ залишиться без грошового запасу, бо більшість заощаджень «з’їдять» комунальні послуги. Тому в мене особисто є своє бачення як зарадити цьому колапсу.

- І в чому воно полягає?

- Наприклад, Львівщина щороку видобуває майже 700 мільйонів кубометрів газу, а споживає понад 800. Звісно, цього недостатньо, щоб забезпечити все населення, проте цим благом може скористатися, передусім, менш захищені верстви населення. А коли ще напружити мізки, то знайдуться й інші джерела. Знаєте, все можливо зробити, головне, щоб була політична воля і бажання. А в УКРОПу воно є, і це додає мені оптимізму.

Мабуть, цих аргументів може й недостатньо, щоб переконати виборців надати мені перевагу перед іншими, але я просто не хотів маніпулювати заздалегідь спрогнозованими тезами програм-близнюків. Тому нехай виборець сприйме мене таким, яким я є. Я не вмію ховатись за чиїмись спинами, списувати від когось, я вмію самостійно писати контрольну на задану тему. А її зададуть мої виборці…

Володимир ТУРМИС

 

Він готовий для підкорення управлінського «Евересту»

Подейкують, що діти-одинаки – вередливі і вибагливі у дитинстві, і що з роками ці примхи трансформуються у зрілу претензійність. І на це є об’єктивні причини, яких немає сенсу коментувати. Та під це лекало потрапляють не всі, особливо в кого батьки усвідомлюють, яка загроза прихована у поблажливому вихованні. Подружжя Хрущів – Василь і Люба  – розуміли це, тому свого єдиного сина Олега виховували у строгих галицьких традиціях – працею. І малий не цурався чорної роботи у свого діда на Старосамбірщині. З кожним роком внук підростав і дід Іван пишався ним.

Маючи схильність до точних наук, Олег свідомо вибрав фізико-математичний факультет у Дрогобицькому педуніверситеті. Досить вдало і впевнено він розпочав свою педагогічну діяльність на посаді вчителя-фізики у СШ №8. Тодішня знана і авторитетна вчителька Ірина Василівна Гедеон з полегшенням зітхнула, що в його особі має грамотного, кваліфікованого фізика. На самому піку популярності у вчительському колективі школи Олег Васильович раптом написав заяву на звільнення за власним бажанням. Вирішив піти у вільне підприємницьке плавання. І потрапив під зухвалий і цинічний фіскальний шторм, як і більшість порядних українців, котрі робили свій чесний бізнес. Тому вирішив боротися з системою. Але це протистояння виявилося нічим іншим, як «війною» дон Кіхота з вітряками. Усвідомлюючи істину, що один у полі – не воїн, Олег робить героїчний крок: вступає в ряди політичної партії «Свобода», щоб його голос злився в одноголоссі української боротьби за справедливість.

Олег стає лідером місцевого осередку, депутатом міськради, а напередодні місцевих виборів заявив про свою участь у виборах на посаду міського голови. Декілька років тому у нього був аналогічний дебют. Тепер у його доробку цінний досвід і цілеспрямованість. Тож з якими аргументами йде до виборців Олег Васильович, щоб переконати їх у тому, що саме він якісно оновить міський управлінський механізм.

На багатьох зустрічах Хрущ коментує все без жодних викрутасів. Можливо, його хтось спеціально провокує на таку відвертість, мовляв, дивіться – який з нього голова, коли він не вміє приховати емоції. Та хто розуміє суть цієї людини, той з приємністю констатує: з нього буде толк, бо у його арсеналі немає спеціальних заготовок для загравання з виборцями. Він є таким, яким є – без гриму, без брехливої патріотичної патетики. Він не верещить, що готовий віддати своє життя за незалежну Україну, він інший – за зазіхання на свободу і соборність він готовий позбавити життя ворога. І це є разючою відмінністю від тих, хто на кожному мітингу б’є себе в груди, заявляючи про свою любов до України. Політичні мазохісти – це рідкісний тип боягузів, котрі, на жаль, вміють викликати до своїх персон співчуття. Тому виборці не мають потрапити під цей вплив, а вибрати того, хто говорить правду у вічі, хто не терпить інтриг, а вміє зоорганізувати навколо себе людей зі здоровою психікою. Тоді місто на довгі роки матиме спокій, бо оточення буде адекватно реагувати на соціальні виклики дня. У цьому сила лідера, і таким є Олег Хрущ.

У 37-40 років людина набуває впевненості у своїх силах, вона продукує цікаві ідеї і її варто підтримати, дати можливість зреалізувати себе і особливо тоді, коли це бажання спрямоване на суспільну потребу.

Володимир Турмис

 

Нові горизонти Обласного центру

У ці осінні дні, напередодні великого християнського свята Покрови Пресвятої Богородиці, Обласний центр соціальної реабілітації дітей-інвалідів, який здійснює свою практичну діяльність на теренах Дрогобичини з 2008 року, перегортає чергову сторінку історії своєї трудової діяльності.

Колектив Центру разом зі своїми вихованцями, дітками з усієї Львівської області, починає освоювати нове приміщення в правому крилі ЗОШ №18 на вул. Дорошенка у Стебнику.

Його ми отримали завдяки добрій волі міських голів Дрогобича і Стебника. Так, О.Радзієвський був ініціатором створення такого Центру на Львівщині, перебуваючи народним депутатом України. Одностайно схвалили цю ідею депутати, міський голова Стебника В.Пецюх.

Поточний ремонт приміщення Центру здійснено при повній підтримці і допомозі Департаменту соціального захисту населення Львівської обласної державної адміністрації, особисто його директора Василя Мартиняка та його заступника Оксани Соболь.

Для наших неповносправних діток, відповідно до стандартів з надання реабілітаційних послуг, обладнано сучасні навчально-реабілітаційні кабінети згідно з методикої Марії Монтессорі, кабінет трудового навчання, кабінет лікувальної фізкультури площею 72 кв. м із відповідним реабілітаційним обладнанням, кабінет масажу із сучасним масажним ліжком «Нуга-Бест», яке нам подарували наші друзі і спонсори з Бельгії, обладнано кіноклас, кабінет дефектолога і логопеда та практичного психолога. В стадії оформлення окрема сенсорна кімната.

На окремому поверсі розміщенні спальні кімнати, кімнати матері і дитини та денного перебування дітей. Відповідно до сучасних вимог обладнано ізолятор, туалетні кімнати, душові з гарячою і холодною водою. Наші діти мають можливість навчатися комп’ютерної грамотності для чого обладнано три навчальні місця, придбано сучасні швейні машинки, знову ж таки за допомогою наших колег з Бельгії, на яких наші дітки навчатимуться швейній справі.

Ми переходимо у нове приміщення, де одночасно можуть перебувати до 50 дітей з певним здобутком у нашій професійній діяльності.

За час нашої роботи в орендованих приміщеннях площею лише 198 кв. м Трускавецького дитячого санаторію Джерело» пройшли соціальну реабілітацію 547 діток нашої області. З часу трагічних подій в Криму та на Сході України у нас пройшли реабілітацію 8 неповносправних дітей тимчасових переселенців. Ось і сьогодні у нас проходить соціальну реабілітацію маленький Ян із Донецька.

Ми пережили разом з батьками, хвилюючі моменти у нашій повсякденній роботі, коли 11-річний Володя зі Стебника вперше вимовив слово «Мама», 5-річна маленька Ілона з Дрогобича після дворічного перебування у Центрі, саме в нас зробила свої перші кроки, а Аня з Трускавця, яка в 4-річному віці взагалі не говорила, зараз навчається у другому класі загальноосвітньої школи. Два братики – близнюки Іванко та Дмитрик з Дрогобицького р-ну, Максимко зі Львова з діагнозом ДЦП – мужніють і фізично зростають в нас.

Такі та інші приклади знімають всякі сумніви – потрібен чи ні такий Центр в нашому регіоні.

Наші успіхи, наші маленькі досягнення неможливі без тісної співпраці з батьками, органами соціального захисту населення, взаєморозуміння і підтримки органів освіти та охорони здоров’я Львівської області. За що ми їм щиро вдячні.

Умови, які створені в новому приміщенні, дають нам можливість поставити на якісно новий рівень нашу співпрацю з соціально-гуманітарним факультетом Дрогобицького державного педагогічного університету ім. І.Франка, студенти якого вже неодноразово проходили свою педагогічну практику, а викладачі проводять навчальні і практичні відкриті заняття, та засідання круглих столів.

Керуючись Положенням про Центр та відповідними змінами, які нещодавно внесенні до нього – педагогічний колектив, медичний та обслуговуючий персонал Центру в постійному пошуку, пам’ятаючи завжди з якою категорією дітей ми працюємо. І тут чи не головним є пошук шляхів вдосконалення нашої співпраці з батьками, їх залучення до нашої спільної справи з оптимізації та коригування ставлення дитини-інваліда до своїх вад, ролі такої дитини в сім’ї та суспільстві, формування у них навичок до самообслуговування, адаптацію в колективі, отримання навичок позитивного сприйняття навколишнього світу.

І тому запрошуємо батьківську громадськість, зацікавлені організації, товариства, Фонди до подальшої співпраці з нашим Центром, який здійснює свою практичну діяльність у Стебнику на вул.Дорошенка,1, (праве крило Стебницької ЗОШ №18) тел.: 44-11-00.

Микола ГАРАСИМ’ЯК

 

Володимир Яворівський про те, що турбує суспільство

Письменник, політик, журналіст. Його треба читати, слухати, і, головне, чути. Він прямолінійний, гострий та відвертий. Володимир Яворівський не вважає, що суспільство потребує молодих облич, - «Обличчя можна «остаршувати» або «омолоджувати», ретушувати або підмальовувати, але суспільство потребує передовсім моральних, совісних політиків. Людина, в якої є якась болячка, не шукає нового лікаря, а шукає авторитетного», - каже пан Володимир.

На запитання про війну та владу Яворівський є безапеляційним – «Війна ще більше підкреслює бездіяльність і немічність сьогоднішньої влади. Адже демонструє відсутність менеджерів, які здатні швидко приймати рішення, брати на себе відповідальність, зрештою, не красти. Війна є таким собі лакмусовим папірцем, який проявляє усі «плями» на владі. Але, водночас, дає шанс оновитись, скинути баласт попередніх помилок та невдач і почати працювати задля майбутнього».

І, звичайно, має власну позицію з приводу тих молодих людей, які сьогодні вирішили спробувати свої сили на місцевих виборах і реалізувати власні знання на благо громади.

Зокрема, Володимир Яворівський розповів про керівника штабу «УКРАЇНСЬКОГО ОБЄ’ДНАННЯ ПАТРІОТІВ – УКРОП» на Львівщині, першого номера до Львівської міської ради ІГОРЯ ТЕЛІШЕВСЬКОГО, - «За роки мого депутатства в мене було багато помічників. Різні люди… Були «помилкові», з якими я швидко розпрощався. Були «фундаментальні» люди, які працювали зі мною багато років, навіть тоді, коли вже не працювали офіційно, залишалися «духовними» помічниками. Але був особливий помічник – Ігор Телішевський. Я «виловив» його серед інтернів («Програма стажування у Верховній Раді України»). Я ризикнув, довіривши йому керівництво штабом. Він же блискавично вписався у роль, надав цій посаді молодої енергії, педантичності, чіткості, надзвичайної працездатності та відповідальності. Він допомагав і в законотворчому процесі, й у вирішенні проблем виборців. А під час парламентських виборів 2012 року, коли Ігор очолював мій кандидатський штаб, у мене склалося таке враження, що він взагалі не спав. Знайомий також з його великою, дружною, духовною родиною. Був на його весіллі – гарний сім’янин, має сина, який народився у День незалежності. На моє глибоке переконання, за такими духовними патріотичними хлопцями – майбутнє», – наголосив Володимир Яворівський.

 

Чи зможе корупція перемогти саму себе?

Корупція – ось ворог України чи не страшніший за терористів на Донбасі. Там  вбивають наших бійців, а корупція вбиває державу. Чи можна змінити цю ситуацію? До дискусії ми запросили Святослава Лешика – експерта з питань антикорупційної політики з команди «Українського об’єднання патріотів – УКРОП.

Корупція – хвороба виліковна, але…

Україна як була, так і залишалася найбільш корумпованою країною Європи: 142-е місце зі 175. Про це свідчать результати глобального Індексу сприйняття корупції-2014. Чому? Та тому, що стара державна Система залишається незмінною. Змінили прізвище президента, а він з тієї самої старої влади – один із олігархів, яким ця система вигідна. Корупція охопила всі сфери життя – без винятку. Але слід розуміти, що у хабарництві завжди винні обидві сторони: і той, хто дає, і той, хто бере.

Та побороти це явище можливо. Але для цього необхідно створити гідні умови праці: платити людям нормальну зарплатню, надати певний соціальний пакет, забезпечити житлом. Але дуже потрібний громадський контроль та контроль з боку державних органів.

Кульгаве каченя

Національне антикорупційне бюро України (НАБУ) створили Законом України, ухваленим 14 жовтня 2014 року. Документ набрав чинності 25 січня 2015 року. Завданням НАБУ є протидія кримінальним корупційним правопорушенням, які вчинені вищими посадовими особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та становлять загрозу національній безпеці.

Але навіщо було його створювати? Адже у нас вже передбачено створення Державного бюро розслідувань і воно має виконувати ті самі функції, що й НАБУ. У результаті між ними однозначно виникнуть суперечності, а це не може бути корисним для держави.

По-друге, в законі вкрай недосконало прописаний механізм відбору співробітників. Також лякають вимоги для осіб, які можуть претендувати на роботу в антикорупційному бюро. Виявлення та розслідування фактів корупції – це найбільш складний процес. Тим більше, коли розслідування проходитиме стосовно високопосадовців, які мають зв’язки в судах, потужні юридичні служби. Бюро буде укомплектоване, як видно з цього закону, молодими і некваліфікованими людьми... Тож через усе це досягнути швидких результатів у боротьбі з корупцією у вищих ешелонах влади не вдасться.

Нацбюро неодмінно стане елементом корупції, а не засобом боротьби з цим явищем. Це бюро лише розплодить нову мафію і корупцію. До того ж, важко зрозуміти: навіщо тоді було забирати у прокуратури загальний нагляд? Тепер можновладцям дуже захочеться завести своїх людей, щоб вони сиділи на потоках і збирали данину з неохочих бути оголошеними корупціонерами.

Імітація об’єктивності

При написанні закону про антикорупційне бюро було зрозуміло, що якщо всі справи цього бюро будуть розглядатися Генеральною Прокуратурою України, то його немає сенсу навіть створювати. А тому в законі прописано, що антикорупційного прокурора будуть обирати на конкурсній основі комісією з одинадцяти людей. Тобто це  – виборна посада.

Тепер виявилося, що до конкурсної комісії увійдуть чотири особи, визначені Радою прокурорів України, та сім осіб, визначених Верховною Радою України. Враховуючи, що Рада – пропрезидентська, а генпрокурор – людина президента, то зрозуміло, хто буде обирати антикорупційного прокурора.

Тож створення Спеціалізованої антикорупційної прокуратури має лише одну «користь»: виникне певна кількість зайвих робочих місць, на які витрачатимуть гроші з державного бюджету України. І це – закон, за яким діє будь-яка система: вона завжди працює лише на відтворення самої себе. Чинна  в Україні злочинно-корумпована стара Система – не виняток.

***

Конкурс без конкурсу

Відбір на посаду детектива Національного антикорупційного бюро України, всупереч заявленим принципам відкритості та об’єктивності, був проведений у закритому режимі, повідомив народний депутат України, один з лідерів «Українського об’єднання патріотів – УКРОП» Віталій Купрій.

«Наразі деякі кандидати на посаду детектива НАБУ вже звернулися до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовами про визнання результатів конкурсу недійсними», – повідомив політик на своїй сторінці у Фейсбук.

За даними нардепа, з 980-ти кандидатів, які успішно пройшли попередній тест, до співбесіди допустили лише 222 людини. Решта з невідомих причин були усунуті від подальшої участі в конкурсі. Один з лідерів УКРОПу обурений, що НАБУ не надає жодної інформації щодо критеріїв відбору навіть на вимоги кандидатів, а це порушує низку законів та ставить під сумнів прозорість та об’єктивність проведення конкурсу. «Тому логічно виникає питання про його корупційну складову. Ситник має відповісти за махінації при відборі детективів НАБУ», – вважає Купрій.

 «Уся епопея функціонування НАБУ, починаючи від призначення директором Артема Ситника, його закордонного вояжу до Лондона та закінчуючи конкурсним відбором детективів, свідчить про вищий ступінь лицемірства та цинізму в «боротьбі з корупцією» в Україні!» – підсумовує політик.


 



Создан 09 окт 2015



  Комментарии       
Всего 1, последний 4 года назад
Володимир Садовий 09 окт 2015 ответить
Дякуємо Панові Петрові Суді за розуміння і підтримку нашої ідеї із романом пастухом і Хосе турчиком. Тепер ми отримаємо державні кошти на будівництво пречудового памятника у місті. Війна вже закінчилася і тому треба думати про культуру, а пана Петра потрібно підтримувати, він справжній патріот! Слава Україні!
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником