ГАЛИЦЬКА ЗОРЯ

Новини в «ГЗ» від 28 жовтня 2015 р.




До облради проходять 8 партій, до райради – 9

Вісім партій проходять до Львівської обласної ради. Про це повідомляє облвборчком за попередніми результатами обробки 96% голосів виборців.

Лідирує БПП «Солідарність» з результатом 21,58%, «Самопоміч» набрала 14,62%, ВО «Свобода» –12,92%, ВО «Батьківщина» – 9,21%, «Громадянська позиція» – 8,06 %, УКРОП – 6,22%, Радикальна партія – 5,56%, «Народний контроль» – 5,18%.

Трохи не дотягує до 5% «Народний рух України». За даними обласної виборчої комісії, НРУ набирає 4,99%.

***

За попередніми даними до Дрогобицької районної ради потрапляє 9 партій. На першому місці – Блок Петра Порошенка “Солідарність”, за кандидатів від якого проголосувало 5 851 виборець (15,69%). Другий за результатами голосування — Народний Рух України (5785 голосів, 15,51%). На третьому – ВО “Батьківщина” (4158 голосів, 11,15%). За кандидатів від партії “Громадянська позиція” проголосувало 3956 осіб (10,61%), Об’єднання “Самопоміч” – 3696 (9,91%), КУН — 3038 (8,15%), Громадський рух “Народний контроль” – 2422 (6,49%), УКРОП — 2225 (5,97%), ВО “Свобода” – 2094 (5,62%).

Остаточні офіційні дані оприлюднить районна ТВК за підсумками опрацювання 100% виборчих протоколів.

Вл.інф.

 

Подякували за співпрацю

27 жовтня у світлиці ратуші в. о. міського голови, секретар міської ради Тарас Метик провів оперативну нараду з керівниками відділів та управлінь.

Розпочав Тарас Метик з подяки за спільну роботу, під час якої, як наголосив посадовець, було реалізовано багато добрих справ. Крім того, він попросив керівників підрозділів виконавчого комітету утримувати належний рівень роботи надалі і виконувати свої функції у звичному режимі.

Відтак Тарас Метик перейшов до буденних справ і зазначив, що з наближенням річниці ЗУНРу у місті мають бути вивішені прапори. Також розпорядився, щоб комунальники до першого листопада впорядкували цвинтарі, а відділ економіки цього дня забезпечив доїзд дрогобичан до могил їхніх рідних.

Перший заступник міського голови Петро Суда попросив відповідальних осіб не випускати з контролю питання надання квартир сім’ям загиблих вояків АТО. Адже гроші виділені, тому до кінця року мають бути освоєні. На завершення наради Тарас Метик поінформував, що у четвер закриє сесію міської ради, останнє засідання якої минулого тижня зірвали активісти.

За інформацією відділу забезпечення діяльності виконкому

 

Тарас Метик вшанував театралів

В. о. міського голови, секретар міської ради Тарас Метик вручив ювілейні нагороди акторам Львівського обласного академічного музично-драматичного театру ім. Юрія Дрогобича: народній артистці Аллі Шкондіній та заслуженому артистові України Сергієві Дудці.

Тарас Метик наголосив, що театр і його колектив завжди були, є і будуть йому близькі. Як відомо, кілька років тому п’єса Тараса Метика «Нескорима», в яку талановито актори театру вдихнули життя на сцені, мала великий глядацький успіх в Україні та поза її межами. Також Тарас Метик зізнався служителям Мельпомени, що і сьогодні він не покидає пера, натякнувши, що його співпраця з театром, можливо, сягне нових горизонтів розвитку.

 

Грамоти – найкращим автомобілістам

23 жовтня в. о. міського голови, секретар міської ради Тарас Метик вручив грамоти та привітав із Днем автомобіліста та дорожника найкращих водіїв, що працюють на міських маршрутах.

Тарас Метик подякував їм за щоденну безперебійну роботу і побажав надалі відповідально, з усвідомленням значимості у житті громади, сідати за кермо міського автотранспорту.

Як відомо, міські маршрути у Дрогобичі обслуговують майже 80 водіїв.

 

Неспокійна сесія

23 жовтня емоційний акомпанемент останньому засіданню сесії Дрогобицької міської ради надавали кілька активісток, які укінці зали навперебій вигукували вимоги не проводити сесію.

В. о. міського голови, секретар міської ради Тарас Метик спробував налаштувати робочий тонус засідання, і депутати, незважаючи на витівки активісток, все ж приступили до розгляду запланованих питань.

Та коли голова земельної комісії Орест Мельник з трибуни доповідав проект рішення про виділення земельних ділянок воякам АТО, дві активістки в емоційному пориві підбігли до президії і почали жбурляти у промовця яйця. Далі яйця полетіли у в. о. міського голови, секретаря міської ради Тараса Метика, який намагався зупинити скандалісток. Роботу сесії зірвали.

Тарас Метик викликав міліцію, яка з’ясовувала обставини інциденту. Активістки, одна з яких нервовий стрес знімала цигаркою прямо у коридорі ратуші під вивіскою «Курити заборонено», терпляче дочекалися продовження сесії. Бажання поскандалити збереглися у жінок і після перерви. Тому в. о. міського голови Тарас Метик попросив депутатів залишити сесійну залу, додавши, що закриття сесія відбудеться вже після виборів.

За інформацією відділу забезпечення діяльності виконкому

 

До уваги шанувальників шахів

31 жовтня – 1 листопада відбудеться Відкритий шаховий турнір до Дня працівників залізничного транспорту «Залізничник-2015».

Реєстрація учасників – 31 жовтня до 10.45 за адресою: м.Дрогобич, пров. Вокзальний,11, Вагонне депо «Дрогобич», тел. 3-80-81.

Початок змагань – об 11.00.

Головний меценат змагань – Вагонне депо «Дрогобич» (керівник Микола Косован).

***

14 листопада у Народному домі села Опака (вул.Т.Шевченка) відбудеться закритий шаховий для дітей шкільного віку «Золото Карпат-2015» пам’яті Данила Гвоздецького.

Реєстрація учасників – 14 листопада до 10.30. Початок змагань – об 11.00.

Меценати змагань: Вагонне депо «Дрогобич» (керівник Микола Косован), начальник автостанції №1 Володимир Яртим, ТзОВ «Дністер» (Володимир Когут), ТзОВ «Закарпатенергокомплект» (Василь Мисів), підприємці Олександр Багрій, Григорій Дуб.

 

ВОГОНЬ І ТАЛАНТ ДУШІ АКТОРА СЕРГІЯ ДУДКИ

Оповісти читачам газети про сутність заслуженого артиста України, актора Львівського обласного академічного українського музично-драматичного театру імені Юрія Дрогобича Сергія Дудки можна коротко – унікальний майстер, і розлого – Прем’єр (можна ще – Президент – про що пізніше). В цілому сотворити літературний славень одному із сузір’я талановитих театральних мистців Львівщини потрібно, бо він цього заслуговує своєю подвижницькою працею, самовідданістю, любов’ю до справи, якій служить понад сорок років свого буремного, складного, несподіваного, просякнутого журбою і сонцесяйною красотою радісного життя.

У контексті оповіді – кілька слів про театр в цілому. Скажу відверто – хоча і не пещенець столичної сцени – це унікальне явище з унікальним колективом. Тут у кожного артиста потенційна експресія множиться на стократність професійного досвіду, індивідуальний характер, навіть найвибуховіший, служить загальній меті, а розуміння режисерських завдань і застосування їх через призму власного бачення ролі та її вирішення свідчить про акторський талант скоморошого буття. А ще роками набуті кмітливість, досвід, людське спілкування з автохтонними городянами дозволяють будь-який класичний та сучасний матеріал бездоганно покласти на вищий щабель виконавської майстерності, викликавши щире захоплення як у міщуха, так і  столичного денді. Який ще театр заслуговує такої оцінки? Не кожний! Отже, мова про високопрофесійний колектив, якому під силу будь-який драматургічний матеріал, навіть високосного штибу.

Коли ж окремішньо продовжити мову про Сергія Дудку, то слід конкретизувати: його філософська мудрість є тим осердям, з якого він черпає снагу для праці. Як і кожний видатний майстер – то є окрема планета в безкінечному театральному Всесвіті зі своїми радощами та печалями, світобаченням і мріями. Додамо – ще й бездоганною майстерністю розкриття внутрішнього стану героя індивідуальними засобами акторського уміння, яке народжується, мов спалах вогню в душі, народженій для сцени.

Що саме це – майстер, прем’єр – сумнівів не виникає. Бо ж усе його життя – щоденне вірою і правдою служіння Мельпомені, в яку він закоханий, смію думати, як вдячний син у місцину вітцівських витоків.

Отакий зачин далі поведе нас шляхами буремного життєвого здвигу, на якому Сергію Максимовичу Дудці довелося ой як багато відчути і болісних втрат і переконливих перемог.

З дитинства. Зростав поміж трьох братів та п’ятьох сестер на Волинській землі, у селі Замшани. У мирі й злагоді, де кожна пора року зачаровувала красою лісів, озерець-дзеркал, багатством природних комор й любов’ю до сільського побуту, в якому кожний з малечі знаходив щось рідне, на все подальше життя пам’ятне й незабутнє. Його погляд постійно зупинявся на квітах, які щемили душу юнака незбагненністю веселкових фарб. В кожному пелюстку він вбачав красу закоханості й її тремтливий стан.

У скорому часі за сімейними обставинами родина переїхала на Дніпропетровщину, в село Лугове. Та пам’ять ціпко зберегла усе, що пов’язане з участю в драматичному гуртку, який вела Діна Миколаївна Терентьєва, вчителька німецької мови. Це вона вручила йому першу нагороду – книжечку «Оповідання про вірного друга» - за роль від автора в казці «Снігова королева». Гадаю, що саме звідти слід розпочати лік акторської кар’єри нашого героя, його сценічній неповторності…

З юності. Замрійливі сімдесяті формували з підлітків майбутніх філософів  теперішнього часу. Але перш ніж досягти фахових висот, Сергію Дудці довелося, після здобуття середньої освіти, пройти певний трудовий ритуал. Що мається на увазі? – найперше спробувати робітничої професії в поблизькому від Лугового Гуляй Полі. Далі – трирічна служба в армійських лавах, опісля – робота в редакції районної газети, згодом агентом держстраху і т.д. і т.п. Придивлявся до людей, вивчав характери, типажі. Запам’ятовував, у вільний час намагався копіювати, відчуваючи, що це йому знадобиться в подальшому. І відчуття не зрадило.

Вогню у його нуртуючу душу додала Зіна Бобришова, студентка Дніпропетровського театрального училища, яка проходила творчу практику в селі.

- Раджу поступати в театральне училище, - говорила переконливо. – У тебе є здібності до акторського фаху…

У літах акторського напоумлення. Вони видалися нелегкими і в той ж час манили до себе загадковістю професії, водночас виявили справжній характер упертюха, що не звик відступати з поля бою переможеним. Це він зрозуміє пізніше, коли вже сформується як висококласний актор, коли акторський фах усеціло полонить його своєю широтою можливостей творити роль неповторну з будь-яким іншим виконавцем.

Готувався ретельно. На іспитах вислухали, - згадує Сергій Михайлович, - і як обухом по голові: на акторський не пройдете.

Юнак першу оцінку своєї акторської спроби вислухав спокійно. Забрав документи, але надію лишив. Долю перевірив у сільськогосподарському. Іспити склав, а ось до прохідного балу не вистачило дрібнички. Вернувся домів з переконливою мрією продовжувати навчання. Таки в театральному, – дійшов доконаного внеску. – Не хочуть бачити в мені актора, буду режисером, - підбив підсумок майбутньої вступної кампанії. Мама схвально сприйняла рішення сина: про що мрієш, - напоумлювала, - того й слід добиватися. Настанову запам’ятав.

Влітку 1969-го року Дніпропетровське театральне училище очікувало майбутнього режисера. Однак довідується, що багатьох хлопців з акторського відділення забрали до війська на строкову службу. Є реальний шанс на акторське, до того ж не забарилися й поради старшокурсників: дерзай, юначе, вершини підкорюють сміливі.

Вогонь мрії запалахкотів: буду актором наперекір всьому, - впевнено переступив поріг аудиторії і спіткнувся на погляді напрочуд уважних очей, які випромінювали одночасно спокій, розум, увагу, допитливість. Опісля буденної розмови – хто, звідки, чому до нас – дивувався: це ж треба, всі лякають іспитами, а тут така простота в розмові. І все ж зауважив, розписуючись на екзаменаційному листі викладач оцінки не поставила, мовила: ідіть, готуйтеся далі, - як згодом він довідався, Сергія екзаменувала головний режисер училища Неля Михайлівна Пінська – і бог, і чаклун у творчій царині дніпропетровської школи сценічного мистецтва. Він і понині згадує її настанови як вершинність таємниць акторської майстерності, педагога з великої літери, наставника і мистця, чия мистецтвознавча методика увібрала в себе новизну і літами впроваджену сталість, загальний об’єктивізм й індивідуальний підхід до кожного творчого унікумуму зокрема. Серед кращих її учнів став і Сергій Дудка.

Посіяні зерна. Неля Михайлівна Пінська мала шалену інтуїцію. З короткого погляду, першої бесіди, простенького на перший погляд творчого завдання вона могла визначити спроможності й талант своїх учнів. 

У вас, - зверталася до Сергія, - зовнішність героя, а за натурою ви, як мені здається, характерник. Якщо в театрі це розпізнають – вас чекає напружене творче життя. Натрапите на свого режисера – успіх гарантований. І ще – стежте за старшими акторами, у їхньому пошуку манери і стилю гри ви знайдете для себе безкінечність можливостей. Та найголовніше – слід лишатися людиною, бо не кожний може стати хорошим актором, а порядною людиною – це обов’язково. Іще, можливості української сцени наскільки широкі, що в пошуках індивідуальної манери неважко загубитися. Я, наприклад, - продовжувала, - ніколи б не повірила, якби не переконалася особисто: багато російських п’єс українською звучать набагато реалістичніше. Це факт. Бажаю вам успіхів.

Можна безкінечно розповідати про навчання в училищі. І це буде зрозуміло. Можна стисло визначити головні складові навчального процесу – і це також буде зрозуміло. І все ж, головним критерієм навчального процесу є кінцевий результат – що ти зможеш показати глядачеві. Втім, ми про це нижче. Я ж хочу поділитися з читачем своїм спостереженням, яке, як на мене, внесло суттєве зрушення в біографічне поле нашого героя під час його напоумлення. Чи не тут криється найголовніший зріз життєвої стезі Сергія Дудки, що полишив після себе назавжди невгамовний слід, який не стерся ні з часом, ні з роками, ні з пам’яті?!

Гадаю, відповідь виняткової правдивості він зможе дати лише сам. Мені ж лишаються домисли, висновки логічного ряду, якщо хочете, припущення. У всякому разі Сергій Максимович моєї версії не спростував, але й всеціло не підтвердив – в училищі до нього прийшло перше кохання, якому не суджено було перерости у велич життєвої поеми щастя та любови. От і пригадалися ті поліські квіти, які він вирощує з несамовитою впертістю.

Юнак витримав удар долі. З того часу він одинаком манджує містом своєї слави, лиш зрідка позирає у бік квіткових клуб, що нагадують йому юначу бентежність. У власному ж помешканні виплеканим квітам – роздолля, як на неозорих степах та гірських полонинах українського краю.

Шлях на Дрогобич. Це станеться згодом. А в 1972 році, перед випускними, кожному з майбутніх молодих спеціалістів театральної сцени буде запропоновано ознайомитися з декількома театрами на власний вибір з тим, щоб прийняти остаточне рішення щодо працевлаштування. Сергій Дудка встиг з’їздити до Житомира та Білої Церкви й не знайшов там для себе привабливості. А ось на розподілі дослухався до думок головного режисера із Дрогобича Василя Йосиповича Шминця. І рішення прийшло спонтанно – їду до Дрогобича. Знайшлися і однодумці – Галина Верясова, Люба Літовка, Толя Осипов вирішили також поєднати своє життя з прикарпатською сценою.

Пам’ятні кроки. Знайомство з театром закарбувалося назавжди.

З першим моїм виходом на сцену в п’єсі М.Зарудного «Дороги, які ми вибираємо», - згадує Сергій Максимович. – ледь глянув у зал і вкрився холодним потом. Суцільна темінь навіяла острах. Ледь стриножив себе, зібрав волю в кулак й поволі прийшов до тями.

- Що це було? – питаюся.

- Дивне відчуття. Я підсвідомо спіймав себе на думці, що можу вийти з образу. Далі розповідати не буду. Актори мене зрозуміють.  І разом з тим, - продовжує, - у перший же сезон потрапляю на гастрольний тур – Майкоп, Армавір. Такої кількості троянд, як в Майкопі, мені не доводилося бачити ніде. Це місто квітів, чистої п’ятиградусної води, при температурі 45 на вулиці, з річки Білої і щирих глядачів. Режисери, мов домовилися, почали вводити мене на головні ролі героїв п’єс.

Із репертуару С.Дудки. «Дороги, які ми вибираємо» М.Зарудного – Денис, «Лимерівна» П.Мирного – Василь, «Непрошений гість» І.Рачада – Олексій, «Витівки Скапена» Ж.Б.Мольєр – Октав, «Юстина» Х.Вуолійоки – Олаві, «Ревізор» М.Гоголь – Бобчинський.

Житіє актора. Його давно впізнають у Дрогобичі – місті, яке стало рідним для заслуженого артиста України Сергія Дудки. Його впізнають на сцені – як мистця, що своїм потужним талантом годен примусити глядача і плакати, і сміятися, Його раді бачити на творчих зустрічах, де оригінальний хід думок артиста викликає і увагу, і пошану. Його люблять квіти, які він вирощує власними руками, і які надихають майстра на нові ролі. Його поважають у колективі театру, бо якщо Сергій Дудка про когось чи про щось говорить – то таке сказано влучно, об’єктивно, заслуговує на увагу.

Із дня у день насущний. Слід сказати, напутні слова Неллі Михайлівни Пінської про героїку та характерність Сергія Дудки – таки справдилися. У його творчому доробку шістдесят ролей. Зрештою, усі ми не перерахуємо на сторінках одного матеріалу. А ось найбільш значущі для творчості нашого героя, гадаю, варто згадати. Серед них – Борис, «Доки сонце зійде роса очі виїсть» М.Кропивницького, Абольянінор – «Зойчина квартира» М.Булгакова, пан де-Сотенвіль – «Обурений чоловік» Ж.Б.Мольєра, Возний – «Наталка Полтавка» І.Котляревського, Меньшиков – «Мазепа» Б.Лепкого. Кайдаш, «Кайдашева сім’я» І.Нечуй-Левицького, Ной – «Перед потопом» В.Босовича, Князь – «Ханума» А.Цагарелі, Тев’є – «Тев’є «Тевель» Г.Горіна, Сусід – «Дуже проста історія» М.Ладо, Шпак – «Шельменко-Денщик», Квітки-Основ’яненка, Микола – «Украдене щастя» І.Франка, Батько – «Катерина» Т.Шевченка, Старий чоловік – «Лавина».

Замість епілогу. Геніальний актор і геніальна цілісна особистість – це не остаточний підсумок творчої діяльності Сергія Дудки. На підтвердження цієї думки наведемо два переконливі факти із його творчого життя.

Факт перший. Остання прем’єра дрогобичан – «Лавина» – роль Старого чоловіка. Поява Сергія Дудки на сцені – уособлює собою життєвий страх, проблему – як жити далі. Майстер зумів передати глядачеві увесь свій внутрішній біль не сказавши ще жодного слова, і зал при спільному переживанні увійшов у стан тривоги за долю світу живого.

Факт другий. «Кайдашева сім’я». На думку режисера Володимира Грицака театр поставив валютну виставу. Вона вже йде незлічиму кількість років. А викладачі з Дрогобицького університету на роль Кайдаша Сергія Дудки відгукнулися такими словами: «Оце наш президент – на Кайдаша-Дудку, а це, - вказавши на Кайдашеву сім’ю, - ми, українці».

Заради цього варто жити – підсумував бесіду наш герой.

Валерій ГРАБОВСЬКИЙ, редактор журналу «Театральна бесіда», м.Львів



Создан 30 окт 2015



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником