ГАЛИЦЬКА ЗОРЯ

Новини в «ГЗ» від 20 листопада 2015р.




Звернення міського голови з нагоди Дня Гідності та Свободи

Дорога дрогобицька громадо!

Два роки відділяє нас від переломного часу, коли втомлений і пригнічений мороком тиранії і сваволі український народ піднявся до боротьби з режимом. Холодний листопадовий день насправді став весною пробудження для мільйонів українців, яких непереборний дух свободи покликав на Майдан. Територією гідності і свободи тоді стало і наше місто, з якого до Києва одна за одною котилися протестно-патріотичні хвилі. Троє із Небесної сотні – наші земляки. Вони відкрили смертоносний рахунок Дрогобича, який нині безупину новими жертвами поповнює війна на Сході України.

Наша боротьба триває. Ми не можемо говорити про її закінчення, доки навколішки стають люди в містах і селах, зустрічаючи труни з героями, доки московський привид війни сновигає українською землею, забирає найкращих її синів, огортає вдовиним смутком жінок, сиротить дітей і залишає довічні тягарі матерям.

Насамперед вірою, молитвою і матеріальною підмогою маємо укріпляти оборонні форпости на Сході. Однак для нас тут, у рідному місті, відкритий другий фронт, де на перешкоді втіленню ідеалів Майдану постали внутрішні вороги: нівелювання людської гідності, корупція, правове свавілля. Вони суттєво, поряд із воєнною загрозою ззовні, дестабілізують ситуацію зсередини. У наступ проти цих пережитків системи маємо іти єдиним полком. Лишень одночасною і повною перемогою на двох фронтах ми складемо іспит сумління перед тими, для кого наближення перемоги стало виміром життя. А також виконаємо моральний обов’язок перед живими героями, які з титанічною витримкою боронять наш спокій. Лише пліч-о-пліч в атмосфері взаємоповаги, у режимі діалогу, у формі консолідації намірів і дій ми зможемо переможно подолати усі виклики, які стоять як перед українським суспільством загалом, так і нашою громадою зокрема. І нехай нашим основним досягненням на шляху змін, забезпечення верховенства права і свобод буде пошанування гідності: людської, громадянської та національної!

Вічна шана і слава героям!

З повагою і палкою вірою у нашу перемогу

міський голова Дрогобича Тарас КУЧМА

***

22 листопада на площі Ринок відзначатимемо День Гідності.

Згадаймо, як починалася Революція!.

13:00 – фотовиставка, приготування кулішу, розпис від Левка Скопа.

14:00 – виступ Piano Extremist.

15:40 – панахида за загиблими Героями України біля церкви св.Трійці

16:00 – віче, молебень.

17:00 – Зеник Медюх і Макс Перев’язко. Трансляція подій Майдану.

Прес-служба МГО «Український молодіжний прорив»

 

Район: знайомі всі обличчя

2 листопада, на першій сесії Дрогобицької районної ради 7 скликання  головою ради обрали Михайла Сікору (НРУ). І хоч майже всі політичні партії, йдучи на вибори, заявляли про необхідність змін, новообрані депутати не спромоглися поміняти хоч би керівника райради.

За нього віддали голоси 30 депутатів із 47, обраних до райради. Друге місце посів депутат Роман Бейзик (БПП «Солідарність»). Його підтримали 15 колег.

На сесії розглянули й питання обрання заступника голови райради. Цю посаду обійматиме Володимир Стецівка (КУН), за якого проголосували 29 депутатів. Він у п’ятому скликанні обіймав посаду заступника голови райради.

Вл.інф.

 

Попрощалися з підлеглими

16 листопада відбулася остання оперативна нарада у ратуші на чолі із секретарем міської ради Тарасом Метиком.

Про злободенні проблеми у місті говорили поверхнево. Як пояснив Т.Метик, від 17 листопада буде уже новий керівник, який і поставить перед службами завдання. Тарас Метик подякував усім за командну роботу і побажав успіхів. Перший заступник міського голови Петро Суда також попрощався з колективом, відзначивши, що у ратуші сформовані високопрофесійні кадри. Тож побажав, аби новообрана влада оцінювала чиновників за фаховістю, а не за партійною приналежністю.

За інформацією відділу забезпечення діяльності виконкому

 

Уличненці збиралися пікетувати облраду

Під час останнього засідання депутатської комісії Львівської обласної ради VI скликання, що відбулася 5 листопада, за наполяганням голови комісії Михайла Задорожного та представників громадськості було скеровано 3 млн грн. на продовження ремонту дороги «Дрогобич – Довголука» через село Уличне Дрогобицького району.

Після завершення усіх формальних процедур підрядник – фірма «Механіка-К» – розпочав фрезерування зруйнованих ділянок автошляху. Однак цей процес несподівано зупинили.

18 листопада депутат облради Михайло Задорожний разом із журналістами виїхали на місце, щоб проінспектувати хід виконання робіт.

Як виявилося, попри сприятливу погоду, вже два дні ремонтники не працюють. Це підтвердили сільський голова Уличного Святослав Стефанків та члени виконкому сільради. Уличненці занепокоєні тим, що кошти, які вдалося «вибити» так непросто, не будуть освоєні і повернуться назад до бюджету. Ніяк не реагувала на цю ситуацію районна влада.

Тож аби спонукати підрядника до праці, активісти села на чолі з головою вирішили 19 листопада їхати до Львова, щоби пікетувати урочисте засідання Львівської обласної ради, приміщення облдержадміністрації та Служби автомобільних доріг. Михайло Задорожний заявив, що готовий підтримати своїх виборців. Цю інформацію журналісти одразу ж оприлюднили в Інтернет-виданнях Львівщини. Результат не забарився – того ж дня фрезерування зруйнованих ділянок дороги негайно відновили, робота тривала до пізнього вечора.

І справді, активна громада, дієвий депутат і ЗМІ – разом це велика сила!

Ярослав ГРИЦИК

 

Скрипка 

Кілька слів про Михайла Семеновича Штепуру

Спогади, спогади, спогади … І лише теплі, щирі і приємні.

Дрогобич – це була база  на все життя.

Скрипка – це був мій вибір. Я зробила його ще у вісім місяців, коли, стоячи у мами на колінах, побачила у чорно-білому телевізорі «Весна» скрипку в руках якогось дяді Клімова, котрий в студії з камерним оркестром дуже красиво грав концерт Моцарта. Це все, що я тоді змогла запам’ятати, але і це справило на мене невідворотне магічне враження.

З того дня у моєму невеликому лексиконі з’явилося ще одне слово: «ські». Скрипка. І я відтепер вимагала у мами тільки «ські».

Нарешті мені цю мою «ські» купили. На річницю мого дня народження. І поставили у моє ліжечко. Я дивилась на це величезне «ські» і ніяк не могла зрозуміти, чому воно таке гігантське, адже у маленькому екрані телевізора дядя тримав у руках щось маленьке і тендітне.

Це воістину магічне створіння. Недаремно, що великого знавця і Майстра цього інструменту, Нікколо Паганіні, боготворили і водночас панічно боялись. Якщо колись у мене і були боги, яким я безоглядно довіряла, то ними був для мене Нікколо. І це не дивно. Хто б іще міг бути еталоном для скрипаля? Звісно ж, скрипковий Маг з вулиці Чорної кішки. Чорна кішка усе життя була для мене символом удачі і справжності. Із-за Нікколо.

Я плакала, слухаючи другу частину його четвертого концерту, на титулі котрого стоїть присвята його єдиному синові Ахіллу, у грандіозному виконанні неперевершеного італійського віртуоза Рудж’єро Річчі з симфонічним оркестром. Цю платівку мені колись давно подарував Роман, син нашого вельми поважного майстра скрипки, завідувача струнного відділу Дрогобицького музичного училища Михайла Семеновича Штепури. Я напишу кілька слів спогадів про цього дрогобицького Метра.

На жаль, не довелося мені вчитись у Дрогобицькому музичному училищі у Майстра скрипки Михайла Семеновича Штепури. Непомірно великі черги з бажаючих у нього займатися з року в рік унеможливлювали спроби потрапити до його класу. Ще навчаючись у музичній школі, я приходила до нього додому, у звичайну гуртожитську квартиру на першому поверсі, в якій і нині доживає свого віку з сім’єю цей поважний муж без жодних відзнак і регалій, щоб почути його неголосний, ледь хриплуватий тембристий голос, побачити прищурений, аж занадто уважний погляд і незмінну іноді веселу, а іноді і з хитринкою в очах, приємну усмішку. І він завжди мав час і на цінні музичні вказівки, і на приємне невимушене спілкування. От і зараз ми проговорили півгодини по телефону про все на світі, наче метелик крильцями струснув. Лишилась тільки усмішка на вустах і приємний дутик на душі.

Незмінна ранішня електричка, молоко туману за вікном вагона і півтори години приємних спогадів і очікувань.

Ми не бачились 33 роки. Дивно поводиться з людьми життя – то розводить, то зводить їх, але в пам’яті тих стертих з життя років наче і не було. Все, як колись: стукіт коліс, тремтіння вагона, вічний, потріпаний дорогами зелений скрипковий футляр, приємні думки, які завжди зі мною при поверненні до Дрогобича, і усмішка. Усмішка людини (чи то її посмішка) – це, певно, і є увесь її справжній характер. Покажи, як ти усміхаєшся, і я скажу хто ти. У всіх моїх ансамблях, де десятиліттями музиканти успішно разом виступають, де їм комфортно разом грати, і, найцінніше, де вони з приємністю спілкуються між собою, завжди присутня усмішка. Проста, щира й невимушена. Усмішка – це контакт. Вона об’єднує і зігріває. Люди усміхаються один до одного і наче всім стає тепліше жити. І вже не можеш заграти поперек чи попереду когось, бо є основне – контакт.

З дитинства мені щастило на хороших і справжніх вчителів. Штепура – один із них. Бути онуком Флеша і Ауера – це вагомо, почесно і гонорово. Михайло Штепура закінчив Харківську консерваторію по класу скрипки у відомого викладача Іллі Добржинця (1889-1960), який, зі свого боку, був учнем всесвітньо відомого, славетного Санкт-Петербурзького Вчителя – Леопольда Ауера (1845-1930).

Михайло Семенович уособлює собою практично всю потужну історію скрипкового виконавства, історію двох чолових скрипкових шкіл. Людина, яка мала можливість бути безпосередньо причетною до грандіозної історії скрипки. Певно, з причини цієї основної реальності і запрошували Михайла Семеновича до обласного Львова та столичного Києва проводити відкриті уроки, показові, так би мовити, як тепер прийнято гордо іменувати їх «майстер-кляси». Також з ініціативи міністерства культури у Львові і Києві неодноразово і з цікавістю вислуховували науково-практичні доповіді цього знаного Метра скрипки.

Хоча він не мав бути скрипалем. Ані мріяв, ані планував. Його батько закохався у дерев’яну магію зі звуків і форм, і скрипка назавжди увійшла у їх родину найвагомішим і найповажнішим її членом. Вона, як всезнаюча і найшановніша прабабуся стала оберегом життя усієї їх родини. Як і мого життя.

19 листопада 2015 року визнаний дрогобицький Метр Михайло Семенович Штепура зустріне свій 81 рік на цій землі. Дай бог, не останній … Дай Вам боже довгих і щасливих років, Шановний мій Вчителю!

Скрипка – інструмент, що здатен передавати не лише звуки, він здатен поєднати світи і передавати вселенську гармонію світу у всіх його безкінечних проявах барв і відчуттів.

Скрипка – це світ справжньої магії.

Лєна ДАДУКЕВИЧ, мистецький керівник ансамблю старовинної музики «Львівські Менестрелі», член міжнародної спілки письменників, лауреат письменницького конкурсу ім.В.Дроцика (уривок з книги «Друзям моїм…»)

 

ФУТБОЛ

Фінішував чемпіонат району

Завершився чемпіонат Дрогобиччини з футболу сезону 2015 року.

У Прем’єр-лізі серед одинадцяти колективів золоті нагороди виборола команда «Арсенал» (Лішня-Снятинка) з доробком у 48 очок.

«Срібло» здобула «Зоря» з Трускавця – 41 очко. Стільки ж пунктів, але гірші додаткові показники у «Карпат» із Доброгостова – 41 очко і бронзові нагороди.

Далі команди розташувалися так: ФК «Меденичі» – 36, «Іскра» (Грушів) – 32, ФК «Підбуж-Сторона» – 28, «Беркут» (Нижні Гаї) – 24, «Надія» (Дережиичі) – 19, ФК «Рихтичі» – 17, «Каменяр» (Нагуєвичі) – 15, «Карпати» (Уличне) – 14 очок.

У змаганні юнацьких складів трійка призерів виглядає так: ФК «Підбуж-Сторона» – 50, «Карпати» (Доброгостів) – 49, «Зоря» (Трускавець) – 46 очок.

Серед десяти колективів Вищої ліги перше місце посів ФК «Медвежа» – 40 очок, друге – ФК «Будівельник» (Солонсько) – 39, третє – ФК «Летня» – 34.

Далі «приземлися» два «Соколи»: з Почаєвич (32 очки) і з Попелів (26). Шосте місце в «Ольвії» (Довге-Гірське) – 22, сьоме – в «Олімпії» (Раневичі) – 18, восьме – ФК «Верхні Гаї» – 18, дев’яте – в унятицької «Зорі» – 17, десяте в ФК «Барса» (Михайлевичі) – 12 очок.

У турнірі юнацьких складів першість виборов ФК «Летня» (43), друга сходинка в «Ольвії» з Довгого-Гірського (39), третя – у михайлевицької «Барси» (37 очок).

15 листопада на стадіоні села Доброгостів відбувся фінальний кубка «Золота осінь-2015». Місцева команда «Карпати» у напруженій боротьбі поступилася цьогорічним чемпіонам Дрогобицького району «Арсеналу» (Лішня-Снятинка) у серії післяматчевих пенальті з рахунком 3:4 (основний час 0:0).

Ярослав ГРИЦИК


ПОЛІТИКА

Григоришин зробив ставку на Саакашвілі

В українській політиці сформувався новий непублічний альянс – між олігархом громадянином Росії Костянтином Григоришиним і одеським губернатором Міхеілом Саакашвілі.

- Григоришин знайшов собі нового перспективного політика – Саакашвілі. На основі, що мій друг – ворог мого ворога, їхні інтереси збіглися, - каже директор Інституту соціально-політичного проектування «Діалог» Андрій Миселюк, 41 рік. – Обидва воюють проти прем’єр-міністра та його оточення. Тут тісно переплелися бізнес і політика. Григоришин переживає складні часи: його підприємства в Україні не можуть повернути кредити на сотні мільйонів доларів і перебувають на межі банкрутства. Тому він відчайдушно намагається отримати важелі впливу для просування своїх інтересів в енергетичній сфері. Вочевидь, цей вплив розраховує конвертувати в прибутки за рахунок зв’язків із топ-менеджерами російської енергетики. Тут «крутяться» дуже великі гроші – це і російське паливо для атомних АЕС, і електроенергія, й інші проекти.

Саакашвілі хоче мати фінансову й інформаційну базу для потужної політичної кар’єри в нашій країні. Його обтяжує політична залежність від Петра Порошенка, який запросив його до України. Колишній президент Грузії мріє про найвищі посади в нашій ­державі. В Одеській області він обмежений повноваженнями, це – не його масштаб. Поки що він критикує прем’єра, його оточення та окремих чиновників. Невдовзі почне робити це щодо оточення президента, а потім – і щодо Петра Порошенка. Так Саакашвілі розчищає собі майданчик для політичного злету – посади прем’єр-міністра.

Зараз він атакує команду чинного глави уряду – Миколу Мартиненка, Андрія Іванчука, Арсена Авакова. Меншою мірою – Бориса Ложкіна й Ігоря Кононенка з оточення президента. Ці політики заважають реалізації взаємопов’язаних бізнес-схем Григоришина і планів політичної експансії Саакашвілі. Він підтягує до себе всіх, хто мав конфлікти з Яценюком або його найближчим оточенням. Наприклад, Сашу Боровика, якого вигнали за неефективність із Міністерства економіки. Тепер він – один із найближчих радників у Саакашвілі.

Наталка КОВАЛЬЧУК



Обновлен 23 ноя 2015. Создан 20 ноя 2015



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником