ГАЛИЦЬКА ЗОРЯ


Новини в «ГЗ» від 27 листопада 2015р.




Шановні дрогобичани!

У суботу, 28 листопада, о 16.00 на території Меморіального комплексу «Тюрма на Стрийській» за участю священнослужителів, влади та громади відбудеться скорботний захід, присвячений 82-м роковинам Голодомору.

Запрошуємо вас до спільного поминання жертв тоталітарного режиму та до спільної молитви за їхні душі.

Також просимо о 16.00 долучитися до загальноукраїнської акції «Запали свічку пам’яті».

Важливо, щоб цього оповитого тугою для усього українського народу дня у місті панувала жалобна атмосфера. Закликаємо власників ресторанів, клубів та кав’ярень відмовитися від розважальних програм, водіїв – не вмикати музики в автотранспорті.

Хай скорботна тиша, спомин у серцях і запалені свічки на вікнах осель, офісів та підприємств будуть свідченням того, що ми гідно бережемо національну пам’ять!

Дрогобицька міська рада

***

Дрогобицький деканат УГКЦ запрошує усіх на панахиду за жертвами Голодомору, яка відбудеться 28 листопада о 16.00 біля Меморіалу «Тюрма на Стрийській» (між церквою св. Петра і Павла та Інститутом фізики і математики). 

 

День Гідності і свободи

З нагоди Дня Гідності та Свободи, 22 листопада, біля пам’ятного знаку Героям Небесної Сотні, що на фасаді собору Пресвятої Трійці, відбулася панахида за полеглими під час Майдану та в зоні проведення АТО.

Від духівництва слово виголосив о.Тарас Гарасимчук. Квіти на пошанування полеглих до пам’ятного знаку разом зі своїми заступниками поклав міський голова Тарас Кучма.

Відтак на площі Ринок відбулися молебень та віче. Через несприятливу погоду захід не був чисельним. Завдяки атрибутам Майдану – стилізованим барикадам із шин, шоломам і щитам, бочкам із багаттям, наметам – присутні ніби перенеслися у події дворічної давнини. Хоч здавалося, що усе це було ніби вчора…

До присутніх звернуся отець Ігор Цмоканич. Він зауважив, що слово гідність є співзвучним зі словом свобода. Тож щоби бути вільними, маємо чинити гідно: не давати хабарів, не бути байдужими, не боятися…

Міський голова Тарас Кучма, згадуючи буремні часи Майдану, який сколихнув і змінив Україну, події в Криму і початок війни на сході, наголосив: «Революція гідності не закінчилася, адже боротьба за гідність як людини, громадянина, так і нації триває щоденно і повсякчасно». Тарас Кучма закликав дрогобичан не опускати голови, не допускати до сердець байдужості і зневіри, продовжувати виборювати гідність. Бо це є нашим моральним обов’язком перед полеглими героями.

Пісні Майдану під гітару виконав Максим Перев’язко – бард, майданівець, боєць батальйону Нацгвардії ім.Кульчицького. До речі, трохи раніше перед ратушею виступив Piano Extremist – людина у балаклаві, яка грала на піаніно під час майданівських подій.

Разом із громадськістю учасниками віча були заступники міського голови Ігор Герман, Олег Дукас, депутат обласної ради Михайло Задорожний, активісти.

***

20 листопада, напередодні Дня Гідності та Свободи, на площі перед адміністративним будинком районної влади відбулося урочисте віче.

Присутні разом зі священиками о.Іваном (УГКЦ) та о.Ігорем (УПЦ КП) помолилися за душі героїв Небесної Сотні та українських воїнів, полеглих на полі бою з ворогом на сході України.

Із промовами виступили керівники району, священики, учасники АТО.

До Колони Свободи лягли квіти пам’яті, на честь українських героїв запалили лампадки пам’яті. Прозвучали патріотичні пісні.

Ярослав ГРИЦИК

 

Запрацювала нова влада

Львівську обласну раду очолив Олександр Ганущин. Він став депутатом у виборчому окрузі №30 (Бродівський район) від партії «БПП «Солідарність».

Першим заступником голови ради обрано Парасковію Дворянин, заступником – Володимира Гірняка.

Обранці від Дрогобиччини увійшли до складу таких постійних депутатських комісій: Михайло Задорожний та Василь Масний – члени комісії з питань дорожнього господарства, інфраструктури, регулювання земельних відносин, адміністративно-територіального устрою, планування території та архітектури; Андрій Ковч – секретар комісії з питань бюджету, соціально-економічного розвитку; Юрій Нестор – заступник голови комісії з питань євроінтеграції, дерегуляції, зовнішньоекономічної діяльності, транскордонного співробітництва, агропромислового комплексу та зв’язків з українцями за кордоном; Ольга Грицик – секретар комісії з питань освіти і науки.

Новообраний керманич Трускавця Андрій Кульчинський уже має заступників. Першим заступником міського голови сесія затвердила депутата Львівської облради Олексія Балицького. Заступником з гуманітарних питань став Олександр Ткаченко. На посаду керуючої справами міськвиконкому призначили Олену Петранич.

Секретарем Трускавецької міської ради сесія обрала Наталію Пономаренко.

Цікаво, що до складу виконкому трускавецької міської ради увійшов священик Петро Івасівка.

Міський голова Стебника також уже має на кого опертися. Його заступником сесія затвердила Івана Гайвановича, а керуючим справами виконкому став Володимир Годяк, котрий до цього обіймав аналогічну посаду у Дрогобичі. Секретарем Стебницької міської ради депутати обрали Андрія Петруняка. У перспективі планують ще затвердити й заступника міського голови з питань економіки та інвестицій.

Ярослав ГРИЦИК

 

Квартирам для сімей загиблих в АТО присвоїли адреси

19 листопада під головуванням міського голови Тараса Кучми відбулося перше позачергове засідання виконавчого комітету Дрогобицької міської ради.

На порядку денному було лише одне питання, терміновий розгляд якого викликаний потребою присвоїти поштові адреси квартирам для сімей загиблих в АТО. Як узагальнив начальник відділу архітектури та містобудування Ігор Петранич, рішення виконкому є головною підставою для реєстрації права власності на житло.

Згідно з доповіддю начальника відділу економіки Романа Корпана, у Дрогобичі будуть придбані три однокімнатні та одна двокімнатна квартира за 12 тис грн. за кв. м – ціною, яка на первинному ринку є найнижчою. До виділених державою 1 млн 320 тис грн. не бракує ще 1 млн 81 тис грн. Ці кошти своїм розпорядженням має передбачити для Дрогобича голова ЛОДА О.Синютка.

Засідателі одноголосно ухвалили рішення.

 

У місті посвітлішає

Перший заступник міського голови Ігор Герман під час наради висловив незадоволення ситуацією з освітленням Дрогобича.

У поясненні директор департаменту міського господарства Іван Лепкий інформував про нещодавню закупівлю ста ламп, які розмістять на вул. Самбірській, вул. І.Франка та біля шкіл. Надалі, доповів Іван Лепкий, департамент поетапно закуповуватиме лампи. Ігор Герман оцінив це питання як одне з першорядних, адже в осінньо-зимовий період освітлення вулиць особливо актуальне.

 

Навчали голів ОСББ

24 листопада у світлиці ратуші для голів 14 ОСББ Дрогобича, які є учасниками Проекту ЄС/ПРООН «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду», пройшло навчання.

Інженер та обласний координатор Проекту висвітлили основні правила використання ґрантових коштів та звітності за них. Відкриваючи засідання, секретар Дрогобицької міської ради Олег Хрущ подякував представникам проекту за сприяння у розвитку ОСББ, пообіцяв, що влада підтримуватиме співпрацю у межах програми.

Як відомо, з 14 ОСББ, що пройшли відбір, договір про участь у цій програмі підписали уже 9 об’єднань, 4 з яких отримали перші фінансові надходження від ґрантового проекту. Деякі ОСББ вже розпочали ремонтні роботи. Передусім, кошти урядники в багатоквартирних будинках скеровують на заміну вікон, утеплення фасадів та ремонт дахів. Від проекту до кінця цього року Дрогобич має отримати 62 тисячі доларів США.

Місто взяло на себе зобов’язання співфінансувати реалізацію проектів, упродовж трьох років. Фінансові внески розподілені так: проект – 50%; місцевий бюджет – 45%; ОСББ – 5%.

 

Мандрівка в етноколорит кримських татар

22 листопада у Народному домі ім. І.Франка відбулася презентація фільму «Історія та культура кримських татар».

Водночас громада переселенців із Криму експонувала виставку речей побуту, світлин та картин.

У неділю охочих поглибити знання про цей етнос виявилося чимало. Завітав до Народного дому ім. І.Франка і міський голова Тарас Кучма. У зверненні до вигнаних війною зі своєї предковічної батьківщини Тарас Кучма зауважив, що недоля вигнанців колись спіткала і його рід, який виселили з корінних українських земель на території сучасної Польщі. Тому тема переселенців йому дуже близька. Міський керманич закликав кримців до співпраці, а дрогобичан – бути уважними до людей, які тимчасово втратили свою рідну землю, сприяти переселенцям, аби вони не відчували у Дрогобичі дискомфорту.

 

Насилля у сім’ях існує

Відділ сім’ї, молоді та туризму Дрогобицької міської ради у Міжнародний день боротьби за ліквідації насилля над жінками розпочав акцію «16 днів боротьби з насиллям».

У межах цієї акції, відзначають у відділі, у навчальних закладах міста відбувалися лекції та бесіди, роз’яснювальна робота щодо Конвенції ООН про права дітей, які часто є свідками насильницького конфлікту між батьками.

Як констатує головний спеціаліст відділу, сім’ї, молоді та туризму, куратор цього напряму роботи Ірина Юзефович, тенденція щодо насилля над жінками залишається сталою. Торік у Дрогобичі зареєстровано 56 випадків, в яких жінки зазнавали наруги від чоловіка. Цього року ситуація кардинально не різниться, наразі уже зареєстровано понад 40 випадків насилля. Часом жінки звертаються повторно. Відділ на тривожні сигнали реагує комісійним виїздом у сім’ї, до справи залучають фахівців-психологів з центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, представників відділу у справах дітей.

За інформацією відділу забезпечення діяльності виконкому

 

У час «перемир’я» гинуть герої

Дрогобиччина втратила ще двох військовослужбовців у зоні проведення АТО.

18 листопада Борислав прощався із загиблим 27-річним Віталієм Глюзом. Він служив у реактивній артилерії 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади.

Тіло військового земляки зустрічали, стоячи на колінах. В останню дорогу його проводжали сотні бориславців, рідних, друзів, сусіди, бойові побратими Віталія, демобілізовані військові. Панахиду за покійним відслужили майже 10 священиків. Згодом колона з тілом загиблого рушила до храму Преображення Господнього. Поховали Віталія Глюза на Тустановицькому кладовищі.

Днями стало відомо, що в зоні АТО загинув уже третій стебничанин – 30-річний Володимир Костик.

Висловлюємо співчуття рідним та близьким полеглих героїв! Молимося за їхні душі. Війна забирає і калічить найкращих. Та герої не вмирають!

Вл.інф.

 

3 грудня – Міжнародний день інвалідів

Сильні духом

Інвалідність – не завжди вирок. У цьому переконаний 56-річний мешканець села Лішня Дрогобицького району Ігор Лупак. Волею нещасного випадку ця людина стала інвалідом. Попри те, Ігор намагається бути активним членом суспільства.

Ігор Лупак народився у Лішні. Навчався в тамтешній школі, згодом у Дрогобицькій СШ №1. Працював на заводі газової апаратури, водієм на будівельних підприємствах Дрогобича, водієм-інкасатором у банках, на молокозаводі. Спробував нелегкого заробітчанського хліба у Росії і Чехії. Відтак влаштувався водієм-далекобійником у компанію «Західукртранс».

Якось під час зимового рейсу у Польщі на автомашині перестало працювати освітлення на кабіні автотягача. Ігор поліз на драбину і намагався його полагодити. Необережний рух – і водій впав з висоти 3,5 метра. З травмою голови 10 днів після операції пролежав у реанімації. Згодом у Києві довелося оперуватися ще раз для встановлення захисної пластини черепа. Отримав тоді другу групу інвалідності…

- Як даєте собі ради в житті?

- Отримую пенсію. Багато в чому мені допомагає колектив відділення Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Дрогобицькому районі, - розповідає Ігор Лупак. – Вдячний їм за це. Але у мене такий характер, що я не можу просто сидіти на місці. Рух – це життя. Виконую роботу по господарству, допомагаю сусідам, родичам. Діти вже дорослі, маю гарних онуків, які підтримують бажання жити повноцінним життям.

- Кажуть, Ви ще й спортом займаєтеся?

- Не можу без велосипеда. Користуюся ним практично щодня. А минулого року у складі команди відділення Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Дрогобицькому районі став чемпіоном Львівщини з дартсу. Словом, життя триває.

Ярослав ГРИЦИК

 

Що нового у системі ЗНО

Наказом Міністерства освіти і науки України від 14.09.2015р. №923 «Деякі питання проведення в 2016 році зовнішнього незалежного оцінювання результатів навчання, здобутих на основі повної загальної середньої освіти», зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 28.09.2015р. за №1152/27597, із змінами, внесеними наказом від 13.10.2015р. №1078 «Про внесення змін до наказу Міністерства освіти і науки України від 14 вересня 2015 р. №923», визначено формат проведення зовнішнього незалежного оцінювання у 2016 році.

- ЗНО-2016 відбудеться з 5 травня до 10 липня;

- перелік навчальних предметів, з яких особи, що виявили бажання вступати до ВНЗ України у 2016 році  зможуть пройти ЗНО, залишився незмінним: українська мова та література, математика, історія України, хімія, фізика, біологія, географія, російська мова та іноземні мови (англійська, німецька, іспанська, французька);

- результати зовнішнього незалежного оцінювання з української мови і літератури (українська мова), а також із математики або історії України (період ХХ – початок ХХІ століття) (на вибір учня) зараховуються як результати за державної підсумкової атестації для випускників старшої школи загальноосвітніх навчальних закладів 2016 року;

- кожен зареєстрований учасник зможе пройти тестування не більше, ніж із чотирьох предметів із переліку;

- тестування з української мови і літератури є обов’язковим для усіх майбутніх абітурієнтів, які бажають вступити до вищого навчального закладу в Україні.

З метою підготовки до проходження зовнішнього оцінювання, визначення свого рівня знань з предмету, майбутнім абітурієнтам пропонуємо пройти безкоштовне тренувальне онлайн тестування https://lvtest.org.ua.

Додаткова інформація: www.testportal.com.ua – cайт УЦОЯО, (044) 486-09-62 – телефон інформаційної підтримки УЦОЯО.

Діяльність – це єдиний шлях, що веде до знань.

Бажаємо успіхів усім абітурієнтам!

 

СПОРТ

Шахісти виборювали «Золото Карпат»

Нещодавно відбувся відкритий шаховий турнір «Золото Карпат-2015» пам’яті багаторічного директора Опаківської СШ Данила Гвоздецького.

Змагання започатковані ініціативною групою мешканців Опаки і сільським головою Ганною Шагур. Цьогоріч організаторами турніру виступили структурний підрозділ Дрогобицької РДА у справах молоді та спорту (Олег Войтечко) та відділ освіти (Іван Стецко). А провели його члени ШШК «Софія» та Дрогобицької ДЮСШ у рамках Програми розвитку шахів у Дрогобичі та вшанування пам’яті славетних земляків.

63 дорослі та юні шахісти різної кваліфікації виборювали звання сильнішого у різних номінаціях.

В основному турнірі перемогу виборов к.м.с. Мирослав Плекан (Дрогобич), другим був – к.м.с. Ігор Дідух (Львів), третім – Роман Штука (Дрогобич).

У турнірі «Кваліфікація I-III р.»: І місце – Максим Броварський, ІІ – Вікторія Кондратюк, ІІІ – Андрій Кекош (усі – Дрогобич).

У номінації «Юнаки до 14 років»: І місце – Владислав Коца (Дрогобич), ІІ – Нестор Батьків (Стрий), ІІІ – Назар Шепітчак (Борислав).

У номінації «Юнаки до 16 років»: І місце – Остап Пагутяк, ІІ – Юліан Гурський (Дрогобич).

У номінації «Юнаки до 14 років»: І місце – Дмитро Пилип (Дрогобич), ІІ – Назар Кузьмак ІІІ – Максим Шепітчак (обидва – Борислав).

У номінації «Юнаки до 12 років»: І місце – Василь Білий, ІІ – Андрій Івасів, (Дрогобич), ІІІ – Василь Волянський (Борислав).

У турнірі «IV розряд і початківці»: І місце – Марко Легкар, ІІ – Ігор Дідівський, ІІІ – Віталій Бондаренко (усі – Дрогобич).

У молодшій віковій групі: І місце – Дмитро Леськів, ІІ – Андрій Лех (Дрогобич), ІІІ – Олекса Городиський (Стебник).

Серед початківців перемогу виборов Маркіян Каблаш (Борислав), другий – Олег Войтович (Дрогобич), третій – Віктор Гучєв (Борислав).

Серед початківців першого року навчання: І місце – Назар Гавриляк, ІІ – Юрій Музика і ІІІ – Олег Табачний (усі – Дрогобич).

У номінації «Дівчата до 14 років»: І місце – Марія Бондаренко (Дрогобич), ІІ – Софія Кузьмак (Борислав), ІІІ – Олена Пагутяк (Дрогобич).

У номінації «Дівчата до 12 років»: І місце – Марія Кекіс (с.Опака), ІІ – Соломія Батьків (Стрий), ІІІ – Яна Фігель (Дрогобич).

У номінації «Мешканці с.Опака»: І місце – Назар Дорчик, ІІІ – Іван Якуц, ІІІ – Ігор Дуб.

У номінації «Починаємо грати в шахи»: І місце – Василь Дуб, ІІ – Максим Ліщинський, ІІІ – Іван Сеньків (усі – с.Опака).

За сумою чотирьох кращих результатів своїх вихованців у номінації «Кращий тренер» перемогу виборов тренер з шахів Дрогобицької ДЮСШ Володимир Кузик, другий – тренер з шахів ДЮСШ Олександр Соловйов і третій – тренер з шахів ШШК «Софія» у с.Опака Назар Зрайло, якого нагороджено ще й спеціальною нагородою від Василя Мисіва за зразкову роботу з юними шахістами села.

Нагороди призерам забезпечили меценати: трудовий колектив вагонного депо Дрогобич (Микола Косован), ТзОВ «Дністер» (Володимир Когут), ТОВ «Закарпатенергономилект» (Василь Мисів), приватний підприємець Олександр Багрій. Висловлюємо подяку цим доброчинцям.

Окрема подяка начальнику відділу економіки міської ради Романові Корпану та начальнику автостанції №1 Володимирові Яртиму, підприємцеві та Григорію Дубові за допомогу в організації транспортних перевезень.

Петро ХИМИН

 

«Духобор» здобув нагороди

Школа бойового гопака «Духобор» на чолі з тренером Максимом Гончаруком вже вкотре привозить до Дрогобича зі змагань нагороди.

Цього разу духоборці повернулися з Чемпіонату Західної України, який відбувся у Пустомитах 14 листопада, і став одним із відбірних турів на Чемпіонат України. За першість у різних категоріях боролися понад двісті учасників. Дрогобицькі змагуни привезли в рідне місто такі призові місця: I місце – Василь Лукавський, Арсен Яворський, Максим Шаховський; II місце – Микола Червак; III місце – Денис Левицький, Олен Бачинська.

Бажаємо нашим гопаківцям наснаги у подальших змаганнях. Адже на шляху до Чемпіонату України – ще два відбірні тури. Також цього року бойовий гопак святкує своє тридцятиліття та ювілей засновника стилю Володимира Пилата. «Духобор» представлятиме Дрогобич та район на фестивалі Бойового Гопака у Львові.

Вл.інф.

 

Стартував чемпіонат з футзалу

У неділю у спортзалі ДЮСШ відбулися перші стикові ігри чемпіонату та кубка Дрогобиччини з футзалу сезону 2015-16 рр. Про це повідомив начальник відділу фізкультури і спорту виконкому міської ради Орест Соломчак.

Участь у щорічних традиційних змаганнях, організатором яких є відділ фізичної культури та спорту та Федерація міні-футболу Дрогобиччини, беруть 12 команд. У цьому сезоні за право бути найкращими позмагаються понад 100 гравців. Географія команд охоплює Дрогобич, Борислав, Трускавець та села району. Фінал чемпіонату запланований аж на кінець лютого 2015р.

Кор. «ГЗ».

 

ПОЛІТИКА

Чому Москва радіє «ширці» БПП та «Опоблоку»

Минулими вихідними країна відзначила другу річницю початку Євромайдану – акції, яка згодом переросла у Революцію Гідності та докорінно змінила життя країни. За ці два роки в Україні сталось чимало: були і смерті на Майдані, і анексія Криму, і бойові дії на Донбасі, які загартували армію України, однак продовжують забирати найкращих її синів.

Та, на жаль, ці роки так і не змогли навчити багатьох українських політиків відповідальності за свої дії. І от 21 листопада, у День гідності та свободи, день початку одразу двох новітніх українських революцій, багато людей і не думають про святкування. Люди вимагають від президента та силовиків відповідей на дуже болючі питання: чому досі не покарано винних у смертях «Небесної сотні»? Чому оточення Януковича спокійно почувається за кордоном, а награбовані ними кошти так і не повернуті до України? Чому керівництво української армії допустило трагедії під Волновахою та Іловайськом і чому за це досі ніхто не покараний? Відповідей на ці запитання немає.

Навіть більше: під гаслом турботи про єдність мешканців усієї країни частина нинішньої президентської сили, що прийшла до влади ціною жертв Євромайдану, задумала нову «ширку». Ціле крило БПП налагоджує співпрацю з «Опоблоком» - залишками «регіоналів», що мріють повернутись до влади. Так звану «ширку» - широку коаліцію, вже неодноразово намагались створити в Україні політики задля отримання якнайбільшого шматка владного пирога. Мабуть, найвідомішим прикладом такої співпраці стала «ширка» Януковича та Тимошенко: за планами цей альянс мав поділити владу в країні на двох на багато років вперед.

Тоді втілити ці плани в життя не вдалось. Не в останню чергу через те, що плани Тимошенко та Януковича узурпувати владу в країні активно висвітлювала преса. Сьогодні ситуація із «ширкою» може повторитись, хоча й з іншими дійовими особами.

Так, у парламенті тривають переговори щодо створення «широкої коаліції» за участі «Блоку Петра Порошенка», «Опоблоку», «Відродження», «Волі народу» та кількох позафракційних нардепів. Як пише політолог Кирило Сазонов, перемовини йдуть успішно: «Принципове рішення вже ухвалене, зараз сторони займаються найскладнішим – розподілом місць в Кабміні». Курирують процес начебто лідери «ширкофілів» Сергій Березенко та Вадим Столар. Тож, зауважує експерт, попри Революцію Гідності головним правилом українських політиків залишається принцип «Вчасно зрадити – не зрадити, а передбачити». Нагадаємо читачу – Березенко був одним з ключових членів «молодої команди Черновецького», яка розграбувала Київ, а забудовник Вадим Столар займав видне місце в Партії регіонів.

У результаті такої підготовчої роботи зі створення нового формату «ширки» на стіл президенту Порошенкові ляже документ, в якому будуть розписані надзвичайні переваги нового парламентського утворення, особливо у плані об’єднання країни. А «зшивати» країну сьогодні і справді потрібно. Однак потребами звичайних українців автори нової «ширки» не надто переймаються. Головними стануть обіцянки надати президентові Порошенку підтримку у переговорах щодо військових дій на Донбасі. Стосовно європейських партнерів момент вибрано вдало: і Франція, і Німеччина зацікавлені у Росії як у союзнику по боротьбі з ісламською державою. В цих умовах їм точно не до України та її проблем. Тому і «ширку» можуть не заблокувати.

Натомість «широка коаліція», створена начебто для об’єднання країни, дозволить Порошенкові стверджувати, що він готовий на широкі жести перед мешканцями окупованого Донбасу. Адже навряд чи сьогодні президент знайде в раді триста голосів, необхідних для ухвалення пропонованих ним змін до конституції. А значить, і з законом про вибори на окупованих територіях будуть проблеми. Натомість створення «широкої коаліції» стане свідченням начебто намірів Порошенка «почути Донбас». А насправді дозволить заручитись підтримкою екс-«регіоналів», які сьогодні активно посилюють свої позиції у владі. Однак навряд чи у когось є ілюзії, чим може завершитись співпраця з «Опоблоком».

«Москва у захваті від такого сценарію та може допомогти за всіма напрямками. Ще б пак – це ж практично повна перемога – взяти владу в країні під контроль без військового втручання, зусиллями лише п’ятої колони», - стверджує політолог Сазонов. За його словами, Порошенко наразі не в захваті від такого переформатування, однак на нього поступово тиснутимуть соратники та Кремль. Зрештою, давно відомо,що короля грає свита.

Сьогодні цей почет ігнорує злочини Майдану і заграє із населенням окупованих територій. Завтра він реставрує в країні режим Януковича. А післязавтра українців змусять забути, що на останній революції вони ціною власних життів відстоювали гідність. Бо для багатьох політиків навіть після Майдану «гідність» залишилась порожнім словом.

Олександр МАМОТЮК

 

ЗАМІСТЬ КВІТІВ НА МОГИЛУ

Пам’яті Лева КОЦАНА

Один із засновників та розбудовників музично-педагогічного факультету Дрогобицького педінституту, педагог, співак (бас) Лев Глібович Коцан (7.06.1931, с.Під’ярків Бібрського, нині Перемишлянського району Львівщини – 25.10.2015, м.Дрогобич) народився у вчительській родині, багато поколінь якої сіяли в Галичині «добре, розумне та вічне». Звідси і вроджена інтелігентність Л.Коцана, патріотизм, відданість справі, чуйність та людяність. Ці риси були притаманні роду Коцанів споконвічно. Очевидно, за них батько, Гліб Коцан (1904–1972), вчитель і директор шкіл у селах Нові Стріличі, Чорний Острів, Під’ярків і потрапив на «курорт» у Норильськ на десять років (1946–1956) без права листування. Матері (Пелагея, з дому Джаган, вчителька) вдалося уникнути арешту, її переховували родичі у дальніх селах, через деякий час її виявили, викликали на допити, сильно побили й невдовзі вона померла. Дітей (двох синів) забирають до себе сестри батька. Молодшого, Богдана, притулила сім’я Меланії Бордун, а 15-річний Левко виховується у вчительській родині Наталії Сайко, в містечку Рудки Дрогобицької області. Тут майбутній диригент закінчив 10 класів (1949) і почав вчителювати у молодших класах СШ с. Малі Ланки Бібрського району (1949 – 1951).

Майже усі родичі грали на музичних інструментах, співали в хорах, а родинні свята завжди супроводжувалися піснями. Не була винятком і родина Сайків, де усі грали на скрипках. Із ранніх років Левко грав на скрипці, мандоліні й гітарі, співав. Яскраво виражена музикальність приводить його на посаду методиста Бібрського районного Будинку культури (вересень 1951 – серпень 1952), спонукає до навчання у Львівській вечірній музичній школі та на курсах диригентів. У цей період він здобуває музичний досвід як контрабасист відомого самодіяльного симфонічного оркестру м.Бібрка, переможця республіканського огляду художніх колективів у Києві (1951), який згодом знімається у художньому кінофільмі «В літню ніч» (1958), і на базі якого поставлено оперу М.Лисенка «Наталка Полтавка» (1961).

Службу в армії пройшов у піхотній частині Станіславова (1952 – 1955). Згодом, щоб серйозно навчатися музики, переїжджає до обласного центру, де працює робітником Львівської ювелірної фабрики (1956) і водночас готується вступати до музичного навчального закладу – відвідує приватні заняття, співає у різних хорах.

Завдяки наполегливості та наперекір життєвим обставинам закінчує Львівське музично-педагогічне училище (1956–1958, клас диригування Є.Вахняка, К.Вагнера) з кваліфікацією вчителя співів загальноосвітньої школи та викладача гри на баяні й починає працювати (1958) у Дрогобицькому педагогічному інституті імені Івана Франка, на філологічному факультеті, де відкрили спеціальність «українська (російська) мова й література, музика і співи». Паралельно продовжує навчання у Львівській державній консерваторії імені М.Лисенка, яку закінчує 1964 року (клас диригування Є.Вахняка) з кваліфікацією «диригент хору, викладач хорових дисциплін».

З цього часу і до 1996 року доля пов’язала Лева Глібовича з музично-педагогічним факультетом (відкрито у 1962): з 1968 року – старший викладач, у 1968–1976 роках – декан. Тут він викладав техніку диригування, читання хорових партитур, практикум шкільного пісенного репертуару, хоровий клас, керував курсовими та дипломними роботами. Здійснив п’ять випусків академічних хорових класів факультету. Систематизував педагогічний репертуар з диригування для студентів різного рівня підготовки. Заснував і провадив студентський науковий гурток «Хорос».

Слід зазначити, що 60–80-ті роки були дуже непростими для роботи в «ідеологічному» вищому навчальному закладі, якими вважалися усі педагогічні інститути. Через кожні декілька років країною прокочувалися хвилі боротьби з «українським буржуазним націоналізмом», звільнялися «неблагонадійні». Так, під різними формулюваннями, на музично-педагогічному факультеті за рік до пенсії були звільнені Василь Якуб’як (колишній декан факультету, музикознавець і композитор) та Остап Ярка (теоретик, хоровий диригент і співак), Олександр Аврамчук (хоровий диригент). Викладацький склад, як тоді іронізували, «добровільно-примусово» брав участь у теоретичних семінарах, де вивчався марксизм-ленінізм, громили націоналізм та «загниваючий Захід», нав’язували схиляння перед усім російським, а також за чергою усі мусили відвідувати вечірній університет марксизму-ленінізму.

Л.Коцан, будучи українцем-патріотом, авторитетним музикантом, маючи в генах вчительську «закваску», сформовану столітнім протистоянням чужинським впливам, добре розуміючи людей і процеси, які явно чи таємно відбувалися у педінституті, зумів упродовж свого деканства відстояти низку викладачів та студентів (зі священичих родин, родин репресованих, або просто національно свідомих), які були під загрозою звільнення, а згодом допомагав їм із працевлаштуванням. Він і у своєму класі диригування чи через хоркласи проводив вивчення забороненої частини української культури (пісні визвольних змагань, твори «неблагодійних» чи діаспорних композиторів тощо). Підтримувані деканом, так працювало і гроно національно свідомих викладачів – Степан Стельмащук, Семен Масний, Василь Якуб’як, Остап Ярка, Олександр Аврамчук, Орест Яцків, Зенон Антонішак, Роман Сов’як, Ярослав Кулешко, Святослав Процик, Орест Ліщинський та інші. Таким чином, факультет, який до 1968 року мав виразні риси русифікованості та псевдоінтернаціоналізації, упродовж восьми років керування Лева Глібовича непомітно трансформувався у бік українства. Згодом цю лінію, більшою чи меншою мірою, продовжували й наступні декани та завідувачі кафедр.

Прагнучи самовдосконалення, Лев Глібович неодноразово проходив стажування у класах видатних митців Львівської державної консерваторії ім. М.Лисенка та Факультету підвищення кваліфікації при Київському педагогічному інституті ім. М.Горького (нині педагогічний університет ім. М.Драгоманова). Зібрав великий за обсягом матеріал про хорове мистецтво Західної України й, склавши кандидатські іспити, працював над дисертацією, якою тодішні наукові інституції так і не наважилися керувати й прийняти до захисту через «недисертабільність» теми, тим більше, що пошукач був безпартійним. Згодом зібраними матеріалами щедро ділився з колегами.

Лев Глібович здобув авторитет як хоровий диригент. Керував низкою хорів як на музично-педагогічному факультеті, так і хорами філологічного та факультету початкових класів. Він був одним із диригентів й солістів хорової чоловічої капели «Бескид» (1962–2011), яка протягом кількох десятиліть яскраво сяяла на хоровому небосхилі Львівщини, гастролювала Україною, стала продовжувачем українських хорових традицій довоєнних «Боянів».

Своєрідною «лебединою піснею» диригента Л.Коцана стала чоловіча народна капела «Карпати» Дрогобицького нафтопереробного заводу, яку заснував і якою керував упродовж 1964–1981 рр. До 1964 р. при заводі існував мішаний хор, яким керували Йосип Гадяк, Григорій Радько та ін. Саме Л.Коцан перетворив його на чоловічу капелу й, згуртувавши ентузіастів, підняв її до мистецького рівня. Вже через два роки капела виступала з концертами у двох відділеннях. Репертуар наповнили твори М.Лисенка, К.Стеценка, М.Леонтовича, І.Воробкевича, М.Вербицького, П.Ніщинського, О.Нижанківського, С.Людкевича, А.Кос-Анатольського, Є.Козака, В.Матюка, І.Шамо та ін. Капела вела активну концертну діяльність на Дрогобиччині, гастролювала у Львові, Самборі, Стрию, Роздолі, брала участь у святкових, ювілейних, тематичних концертах. Свідченням високого виконавського рівня «Карпат» була багаторічна участь у випускних іспитах з диригування у ДДПІ та Львівській консерваторії. Найкращого звучання капела досягла у 1966–1978 рр. Значна заслуга у цьому її солістів: Г.Маціва, Ю.Федорняка, В.Михайленка, М.Котеляка, М.Опришка, М.Рішка. Перші троє та С.Білий утворили вокальний квартет, який виступав з великим успіхом. Вміло добирав керівник і концертмейстерів капели, які сприяли її успішній діяльності. Серед них: Микола Куцик, Володимир Баб’як, Зіна Редько, Аліса Гаєвич, Надія Шайжина, Степан Ковальчин, Богдан Пиц. Вершинні досягнення капели відзначені рецензіями доцента Львівської консерваторії Михайла Антківа.

Згодом Л.Коцан з успіхом керував і народною хоровою капелою «Каменяр» Палацу культури нафтовиків (м. Борислав).

Лев Глібович був людиною доброю, толерантною, скромною, працьовитою. Міцний фізично, прихильник здорового способу життя, з дитинства любив працю на землі. Схилявся перед життєвим подвигом і творчістю І.Франка, а його «Лиса Микиту», з тонким почуттям гумору, цитував чи не на кожному кроці.

З дружиною Іриною, вчителькою української мови та літератури, виховали двох дітей, сина Зиновія (передчасно помер у 44 роки від серцевого нападу) та дочку Лесю (вчителька початкових класів), до кінця своїх днів опікувався внуком Богданом, який здобув професію вчителя-мовника, допомагав племінникам. Шанував і підтримував родинні зв’язки, складав родове генеалогічне дерево.

Непоцінований при житті, дрогобицький педагог не був обдарований чи нагороджений владою, однак він залишив яскравий слід у житті багатьох колишніх студентів, які завдяки йому здобули професію, стали працівниками освіти чи культури України. Самовідданою високопрофесійною працею він вписав і оригінальну сторінку в історію хорової Дрогобиччини. Нехай пам’ять про Лева Коцана, патріота, педагога і подвижника хорового мистецтва, живе у наших вдячних серцях, стане прикладом вірного служіння Батьківщині та людям.

Степан ДАЦЮК, заслужений працівник культури України, директор Інституту музичного мистецтва, професор,

Богдан ПИЦ, доцент

 



Создан 27 ноя 2015



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником