ГАЛИЦЬКА ЗОРЯ

Відродженій Дрогобицькій «Просвіті» – 27 років




У 1988 році українці світу урочисто відзначали 1000-ліття хрещення Русі-України. Комуністична Москва не могла зігнорувати цю подію, і навіть сама частково взяла в ній участь. Під час Другої світової війни та в повоєнний російсько-совітський окупаційний період аж до 1988 року національне громадсько-політичне життя українців фактично було під забороною. За думки, не адекватні офіційній пропаганді, людей піддавали жорстоким репресіям.

Умови змусили владу послабити антирелігійні утиски й дати деяку свободу народові. Цим передовсім скористалися народи України й Прибалтики. Почали створюватися різні організації, які мали в своїй програмі нелегальний опозиційний зміст щодо жорстоких порядків панівної системи.

На хвилі тих позитивних змін 13 червня 1988 року у Львові відбулися Установчі збори Товариства рідної мови імені Т.Шевченка. Невдовзі це новоутворення було перейменоване в Товариство української мови «Просвіта», а згодом у Всеукраїнське Товариство «Просвіта» імені Т.Шевченка.

Відродження «Просвіти» в Дрогобичі почалося 15 січня 1989 року – теж зі створення Товариства рідної мови. Установчі збори відбулися в Народному Домі (влада змушена була дозволити). Малий зал був переповнений, тому збори перенесли у великий зал. Серед усіх присутніх знайшлося тільки 86 осіб, які записалися до Товариства. Першим головою Товариства обрали Павла Витичака – українського патріота, інженера, працівника Дрогобицького долотного заводу. Було обрано раду Товариства. Спочатку рада збиралася в Спілці книголюбів, потім у школі №15, а відтак влада дозволила нам збиратися в малому залі Народного Дому.

У лютому 1989 року відбулася Установча конференція Товариства української мови в Києві. Головою Всеукраїнського Товариства обрано Дмитра Павличка. Делегатом від Дрогобича на конференції був Ярослав Ольховий. Його й вибрали головою Дрогобицького Товариства української мови після П.Витичака на звітно-виборній конференції у травні 1989 року.

9 липня на цвинтарі при вулиці М.Грушевського Товариство упорядкувало могилу жертв комуністичного терору, закатованих у червні 1941 року в Дрогобичі, ушанувало їх пам’ять покладанням квітів і спільною молитвою.

30 липня того ж року Товариство організувало перший масовий, офіційно дозволений виконкомом, мітинг. Це був мітинг-реквієм під синьо-жовтими прапорами, присвячений пам’яті славних лицарів-запорожців, – із засудженням московської імперії за варварське знищення Запорізької Січі, за всі минулі і сучасні кривди України. Організаторами мітингу були Т.Миджин, Т.Бордуляк, Ю.Модрицький, М.Гаврилюк, В.Грабельський, П.Добромильський, В.Семчишин, М.Роман і З.Бервецький. На мітингу, крім організаторів, виступили В.Чорновіл, проф. Марія Байко, В.Умнов, О.Михаць, а також представники комуністичної влади – І.Голодненко й О.Радзієвський, якому присутні не дали закінчити виступ. Після мітингу було започатковане так зване «Співоче коло». Про цей мітинг повідомила радіостанція «Голос Америки».

21 травня 1990 року, на третій звітно-виборній конференції, головою Товариства обрано Тимофія Бордуляка – головного інженера Дрогобицької філії «Українського нафто-газового інституту», громадсько-політичного діяча.

Радою «Просвіти» був затверджений проект емблеми й прапора Товариства (автор – Петро Сидорчук). Прапор виготовила Надія Яцух. Товариством створено Комітет для повернення історичних і присвоєння нових назв вулицям і площам Дрогобича на чолі з професором М.Шалатою. Склад Комітету був затверджений сесією Дрогобицької міської ради.

Просвітяни вагомо поповнили й підсилили Комітет для будівництва пам’ятника Т.Шевченкові, головою якого теж був проф. М.Шалата. Відкриття пам’ятника відбулося 21 вересня 1991 року – з участю представників українства зі США, Канади, Бразилії, Аргентини, Австралії, Великої Британії, Німеччини, Молдови, гостей із різних кінців України.

Зростала кількість осередків «Просвіти» як у Дрогобичі, так і в районі. Член ради «Просвіти» М.Богаченко організував і очолив при Товаристві Університет Українознавства, де відбулося понад 200 занять, а член ради Я.Радевич-Винницький тривалий час вів дискусійний Клуб «Політолог».

Дрогобицькою «Просвітою» проводилися літературно мистецькі вечори, «академії» на честь Т.Шевченка, І.Франка, М.Шашкевича, Лесі Українки, о. Т.Бордуляка, Б.Лепкого, М.Лисенка, митрополита А.Шептицького, кардинала Й.Сліпого, Є.Коновальця, В.Стуса.

У листопаді 1990 року Товариством проведено Фестиваль стрілецької пісні, – за участю всіх навчальних закладів Дрогобича й головних промислових підприємств. До цього Фестивалю виготовлено в Прибалтиці спеціальні значки й вимпели за проектом П.Сидорчука.

«Просвіта» видавала свою газету «Провісник». При Товаристві створено госпрозрахункове видавництво «Бескид», яким керували П.Пупін і Л.Сікора, і в якому вийшла низка цікавих, патріотичних книжок.

У 1991 році «Просвіта» дістала в безоплатну оренду кілька кімнат у міському Народному Домі. При Товаристві була створена бібліотека з книжок та журналів, зібраних серед членів «Просвіти» та серед земляцтва в українській діаспорі.

31 травня 1992 року головою Дрогобицької «Просвіти» обрали Юрія Модрицького – інженера, викладача Дрогобицького механічного технікуму. Управа «Просвіти» разом із бібліотекою була переведена в приміщення Нафтопровідного управління «Дружба», де розмістилися також Науково-культорологічне Товариство «Бойківщина» й Пласт. Умови для діяльності «Просвіти» значно погіршилися.

У травні 1994 року головою Дрогобицької «Просвіти» обирається Михайло Богаченко – відомий лікар-хірург, громадський активіст, український патріот. Активізується діяльність Університету Українознавства, зростає кількість осередків «Просвіти», особливо в сільській місцевості.

26 травня 1995 року головою Дрогобицької «Просвіти» обрано професора Михайла Шалату. Товариство перейшло в попереднє приміщення у Народному Домі, яке було відремонтоване коштом Нафтопровідного управління «Дружба». Посвячення приміщення здійснив капелан «Просвіти» о.Софрон Яциків 15 лютого 1996 року. Силами дрогобицьких просвітян проведено змістовний Шевченківський вечір у Львові. Проводиться низка зустрічей із визначними письменниками (Ю.Мушкетик, Р.Іваничук, М.Петренко, Р.Федорів, І.Драч, Р.Лубківський, І.Калинець, Б.Стельмах та інші). Здійснена поїздка просвітян до Угринова й Калуша.

23 травня 2001 року головою Дрогобицької «Просвіти» обрано Миколу Садоху – інженера, керівника Дрогобицького центру комплексного проектування Вінницького проектно-конструкторського техногічного інституту, а проф. М.Шалату – Почесним головою Дрогобицької «Просвіти».

Просвітяни організовували поїздки до Канева, Моринців, Керилівки, Умані, Києва, Крут, Батурина, Луцька, Криворівні, Косова, Коломиї, Луцька, Кам’янця-Подільського та інших міст.

«Просвіта», як уже зазначалося, займалася видавничою діяльностю. Було видано IV том збірника «Дрогобиччина – земля Івана Франка» (головний редактор проф. М.Шалата), «Пам’ятка первинним осередкам Всеукраїнського Товариства «Просвіта» імені Т.Шевченка» (Т.Бордуляк), «Шевченко в краю Франка: Пам’ятники Кобзареві на Дрогобиччині» (гол. редактор М.Шалата), авторські видання – «Місто в підгір’ї Карпат», «Година для праці настала», «Юрій Дрогобич і його доба», «Не мовчімо» (М.Шалата), «Україна: від мови до нації» (Я.Радевич-Винницький), «Посвята в орачі» (М.Богаченко), «Нація і національна ідея», «Наша турбота – світова українська спільнота», «Дрогобицька «Просвіта»: Коротка історія», «Великий трудар слова» (Т.Бордуляк), «Титан і лакеї», «Маківка нашої слави» (Р.Пастух) та інші. Роман Пастух готує до видання «Іван Франко. Короткий життєпис на тлі епохи», «Велет із Нагуєвич» (статті й нариси).

Дрогобицькі просвітяни активно відсвяткували 200-ліття Маркіяна Шашкевича (зокрема, М.Шалата упорядкував і видав перше за всі часи «Повне зібрання творів письменника, здійснив спеціальне – дрогобицьке – перевидання ініційованої Шашкевичем першої в Галичині книжки українською мовою «Русалка Дністрова», на дрогобицькій церкві Преображення Господнього встановлено ювілейну таблицю на честь о.Маркіяна), 200-ліття Тараса Шевченка (організовано кілька тематичних вечорів, посаджено з нагоди ювілею «дуб Шевченка», встановлено пам’ятні таблиці на будинку ліцею в Дрогобичі, на Народному Домі в Нагуєвичах тощо). Нині готуємося до належного відзначення 160-річчя пам’яті Івана Франка. На 2016 рік припадає й 50-річчя встановлення пам’ятника І.Франкові в Дрогобичі, – і цю дату належить нам ушанувати.

Сучасна ситуація в Україні, коли укотре доводиться вести війну з ненаситним московським агресором, вимагає від просвітян особливої активності, – і ми намагаємося бути готовими не тільки до культурницьких, але й до інших викликів доби. Так, Дрогобицька «Просвіта» виділила частину свого орендованого приміщення під так звані «кімнати психологічного розвантаження» для учасників цієї війни, просвітяни надають посильну фінансову допомогу воїнам АТО на Донбасі.

Колективними членами «Просвіти» Дрогобиччини є регіональні організації «Товариства «Україна – Світ», Союзу Українок, чоловіча хорова капела «Бескид».

Із просвітянських осередків змістовною творчою діяльністю зарекомендували себе осередки ЗОШ №№1, 2, 3, 4, коледжу нафти і газу, механіко-технологічного коледжу, інституту музичного мистецтва Дрогобицького педуніверситету імені І.Франка та ін.

До активістів сучасної Дрогобицької «Просвіти» належать М.Шалата, М.Ваврин, В.Миджин, М.Тершівська, Б.Пристай, Л.Андрух, Р.Пастух, І.Бучковський, З.Медвідь, Є.Романишин, В.Грабовський, Л.Федоронько, Я.Радевич-Винницький, Я.Ониськів, П.Павлюк, Л.Дутко, В.Сисин, Я.Витичак, К.Пурій та ін.

Запрошуємо до участі в «Просвіті» усіх не байдужих до долі України земляків, особливо нашу патріотичну молодь. Адже, як сказав перший голова відродженого просвітянського Товариства Львівщини, письменник Р.Іваничук, «Просвіти ніколи не буває забагато».

Тимофій БОРДУЛЯК, Микола САДОХА



Создан 22 янв 2016



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником