ГАЛИЦЬКА ЗОРЯ


ЗНАКОВИЙ КРОК В УКРАЇНСЬКОМУ МОВОЗНАВСТВІ




З-поміж незвіданої кількості визначень сутності людини є і таке: „Людина – це стиль”, тобто притаманний для неї спосіб мислення і поведінки. Щодо авторського стилю Ярослава Яремка, то у Передмові до його монографії „Нариси з історії української військової термінології” (2013) професор Людмила Краснова зауважила: „Ярослав Яремко занурився в неосяжні глибини історії, релігії, лінгвістики, державотворення, військової справи, політичних хитросплетінь, дипломатії. Як учений-когнітивіст, такий, що опанував різні науки, поєднав їх у єдине річище, пише вільно, розкуто й не без філологічного злету. Ґрунтовні знання, копітка праця автора над необхідним матеріалом виявили себе в афористичній мові, своєрідних типологічних твердженнях, максимах, тріадах. І це так зручно, хто буде вчитися за цим джерелом”.

А вчитися будуть… Невипадково це наукове дослідження „рекомендовано Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник для слухачів, курсантів та студентів вищих навчальних закладів”.

Кожен читач, спілкуючись із книгою, неминуче задумується, про що написано, як і для кого. Скажемо відразу: друга монографія Ярослава Петровича „Сучасна політична термінологія: на перетині когніції та комунікації”, як і перша „Нариси з історії української військової термінології”, має не тільки належну наукову вагу та новизну, а й суспільну вартість.  Вона стала основою докторської дисертації „Концептуальні поняття сучасної політології: лінгвокогнітологічний аспект”, захист якої відбувся майже у переддень нового року на засіданні спеціалізованої вченої ради в Одеському національному університеті імені І.І.Мечникова.

Чому в Одесі? Тому що, за враженнями дисертанта, на філологічному факультеті цього навчального закладу виразно відчувається пульс новітньої лінгвістичної думки – якраз отой лінгвокогнітологічний вимір, що об’єднує низку міждисциплінарних наук: когнітивну лінгвістику, психолінгвістику, комунікативну лінгвістику, прагмалінгвістику, лінгвокультурологію, лінгвополітологію (політичну лінгвістику) та інші галузі мовознавчої науки про людину та людські спільноти. Чітко відокремлюється те, що у „кооперованих” науках, більшість з яких, до речі, викладається у згаданому виші, спільною є мовна складова. Вона сигналізує, що характеристика сучасних мовних процесів нерозривно пов’язана з діяльністю (мисленнєвою, культурною, психологічною, комунікативною) людини і все більше тяжіє до використання підходу, який отримав назву антропоцентричного (з грецької „людина”). Він є своєрідним методологічним ключем для розкриття взаємозв’язку національної культури етнічної свідомості рідного слова. Адже будь-яка культура твориться конкретним народом „за своїм образом і подобою” і завжди має національну й політичну природу. „Неполітична культура” – це внутрішня суперечність (contradiktio in adjecto)”, – наголошував І.Франко.

Зрештою, характеристика концептуально нового слова Ярослава Яремка в українському термінознавстві та лінгвістичному франкознавстві буде більш адекватною та об’єктивною, якщо дозволимо собі зацитувати фрагменти з відгуків офіційних опонентів.

Невеличка ремарка: оскільки у відгуках часто звучатимуть ключові слова „концептуальні поняття”, то більш-менш доступною (хоча й не зовсім) мовою зауважимо, що йдеться про смислові перетворення політичного терміна (а саме: політика, держава, народ, етнос, нація, воля, свобода) як носія логіко-поняттєвого начала на лінгвокогнітологічний феномен – концепт. Попри існування різних визначень концепту, незаперечним є те, що вони існують в історико-культурній свідомості народу, є своєрідними згустками культури в його ментальному (мисленнєвому, внутрішньому) світі і тісно пов’язані з національною ментальністю, тобто з психікою, психічним складом, інтелектом, розумовими здібностями. Однак концепти не тільки мисляться, вони, як наголошено у дослідженні, також переживаються й увіруються (увірене – термін німецького філософа М.Гайдеґґера). Тому кожен концепт (чи лінгвокогнітологічне поняття) – культурно значущий, аксіологічно (ціннісно) забарвлений й світоглядно зорієнтований. Невипадково політичні концепти називають також світоглядними термінами. За концептосферою, тобто сукупністю концептів, можна простежити формування ментальності народу, його погляду на світ і своє місце у ньому, побачити зміни у світогляді й аксіології (системи цінностей) українців. Інакше дуже важко усвідомити нашу ідентичність, нашу відмінність від інших народів. І таке заглиблення в національну політичну концептосферу ми спостерігаємо у науковій праці Ярослава Яремка.

У відгуку член-кореспондента НАН України, доктора філологічних наук, професора А.П.Загнітка зазначено передусім новизну науково-засадничих принципів, на яких побудована аналізована дисертаційна праця. На думку шановного опонента, у кожному аналізі   завжди приваблює те, наскільки тому чи тому дослідникові вдалося діагностувати певне мовне явище і чи відповідає застосована модель отриманому результату. Ярослав Петрович засвідчив уміння не лише критично осмислювати напрацювання усього величезного обширу науково-теоретичної літератури із заявленої проблеми – студіювання концептуальних понять сучасної політології в лінгвокогнітологічному аспекті, а й розглядати в межах конкретних авторських текстових практик формування концепту, його проростання з окремих вербалізованих і невербалізованих ситуацій на зразок цілого чоловіка чи революціонізму в Івана Франка. Останнє є надійним опертям для простеження обростання такого концепту чи таких концептів у творчості епохального Івана Франка та набуття аналізованими концептами власних дискурсивних практик уже в українському політичному просторі. Особливо цінним у таких підходах виступає простеження тяглості використання певного концепту в сучасних політичних дискурсивних практиках, набуття ними нових конотативних вимірів.

Концентрація уваги на понятті політична картина світу дає підставу Ярославові Петровичу говорити про неї як „особливий спосіб відтворення реальності у свідомості соціуму”, „психоментальний образ національного буття („образ нас”), що сформований концептуальним політичним знанням народу „про себе” (с. 108). Поза всяким сумнівом, сутнісним началом політичної картини світу виступає її субстанційність, для якої значущими є влада, політичні інститути, насамперед держава, тому Ярослав Петрович у концептосфері політичного дискурсу другим розглядає концепт держава, поєднуючи його з концептами право, козак, конституція. Водночас встановлює дослідник і різний семантичний, когнітивний обшир цього концепту не лише в різні періоди історії українського народу, а й у різних лінгвокультурах – українській та російській, на це зорієнтовано розгляд еволюції лексем держава (с. 294 і далі), народ-етнос-нація (с. 376 і далі), воля, свобода (с. 327 і далі) як ядрових вербалізаторів відповідних концептів. Спостереження Ярослава Петровича оригінальні, в них оперовано і суто науковими твердженнями, і науково-публіцистичними, і власне публіцистичними, що інколи зумовлює перехід самого автора на публіцистичний виклад.

Заявлений у дослідженні когнітивно-дискурсний підхід повністю зреалізовано в її текстовому просторі. Акцентований у назві лінгвокогнітологічний аспект дослідження концептуальних понять сучасної політології послідовно витримано. Ярослав Петрович запропонував викінчений та цілком обґрунтований аналіз заявленої проблеми, підтвердженням чого є оригінальна дисертація, в якій осмислено фундаментальну проблему, окреслену в останньому пункті „Загальних висновків”: „Через національну політичну картину світу, що має безпосередній вплив на світогляд і поведінку людини, набуває національної специфіки смисл концепту. Відновлення й утвердження автентичної основи української політичної картини світу особливо актуальне під сучасну пору – на етапі непростого становлення Української держави й української ідентичності. Відновлення „образу нас” – це шлях у когнітивну глибину, до незамулених джерел історичної правди. Вона сприятиме поверненню нас „до себе”.

Дисертація Ярослава Петровича Яремка, – підсумовує професор А.Загнітко, – має ґрунтовний теоретичний і прикладний рівні виконання, відповідну наукову культуру аналізу й опису матеріалу, значну кількість і якість зібраних, систематизованих і класифікованих фактичних даних. Робота є цілком завершеним самостійним науковим аналізом, у ній розв’язано одну з актуальних проблем сучасної лінгвістики.

У відгуку доктора філологічних наук, професора М.В.Скаб висловлюється думка, що актуальність та значення рецензованого дослідження Я.Яремка важко переоцінити. Намагаючись по-новому підійти до вивчення термінів-політонімів та взявши за основу тези про те, що „онтологічна сутність будь-якого мовного знака загалом і терміна зокрема увиразниться, якщо його розглядати в синтезі когнітивного і комунікативно-прагматичного аспектів”, а „антропоцентричний (етноцентричний) підхід до терміна-політоніма дозволяє побачити в політичній термінології систему не лише лінгвального, але й ідеологічно-культурного кодування”, дисертант поставив перед собою мету – „висвітлити у лінгвокогнітологічному вимірі особливості мовної концептуалізації сучасної політичної дійсності, осмисливши при цьому новаторську роль Івана Франка у двоєдиній іпостасі мовознавця-антропоцентриста та мислителя-націєтворця”. Зазначимо, що Я.Яремко успішно досягнув поставленої мети, реалізувавши низку адекватних, чітко осмислених та логічно сформульованих завдань.

Рецензована робота має безперечну новизну, адже в ній уперше в українському мовознавстві подано характеристику мовної концептуалізації сучасного політичного буття з лінгвокогнітологічного погляду, описано основні концептуальні поняття сучасної політології як вузлові психометальні смислоутворення національної концептосфери; обґрунтовано думку про стратифікацію концепту як цілісного психоментального утворення, структура якого (образний, поняттєвий, аксіологічний та адоративний компоненти) є когнітивним відбитком ієрархічної структури комунікативної особистості (мотиваційного, когнітивного, вербально-семантичного та трансцендентного рівнів); започатковано, власне, новий напрям лінгвістичних досліджень – антропологічне термінознавство.

У третьому розділі „Мова в антропоцентричній парадигмі Івана Франка – засновника національної школи політичного мислення” дуже глибоко проаналізовано лінгвістичні ідеї геніального мислителя-енциклопедиста. Підрозділ 3.1 „Засадничі ідеї когнітивної лінгвістики у філософсько-психолінгвістичній концепції І.Франка” починає речення: „Знаковою тенденцією розвитку сучасної лінгвістики є нова хвиля антропоцентризму, ідеї якого закладалися у працях В. фон Гумбольдта, Г.Штейнталя, О.Потебні, І.Франка та їхніх послідовників”, яка, думаємо, має стати класичною для сучасного українського мовознавства.

Дуже детально проаналізувавши праці І.Франка, уміщені в п’ятдесятитомному виданні, та й ті, що не увійшли до нього, автор, – зауважує професор М.Скаб, – скрупульозно повизбирував цікавий фактичний матеріал, який беззаперечно засвідчує, що І.Франко створив „унікальну синтетичну філософсько-психолінгвістичну концепцію”, у якій чи не на століття випередив своїх сучасників у багатьох наукових сферах: він, власне, є основоположником ідей когнітивної лінгвістики в українському мовознавстві (поняття мовної картини світу, архетипної семантики, національного менталітету, національної концептосфери, та, власне, й термін концепт є  наскрізним у мовній практиці І. Франка); він випередив наукові положення аналітичної психології К.-Г. Юнга про несвідоме особисте та несвідоме колективне; його ідеї створили в українському мовознавстві підґрунтя для становлення сучасної теорії комунікації; багато І.Франко зробив для розвитку етнолінгвістики, соціолінгвістики і, безсумнівно, для сучасної політології.

За спостереженнями доктора філологічних наук, професора І.М.Кочан, опис терміносистеми сучасної політології, який здійснив Я.П.Яремко, не лише актуальний, а й вкрай необхідний сучасному суспільству. Політичну термінологію автор розглядає на основі сучасних методологічних підходів. Національно-мовна концептуалізація політичної дійсності виразно ілюструє, як у різних етносоціумах можуть варіюватися реакції чи погляди на політичні події та процеси.  Родзинкою роботи, на думку професора І. Кочан, став третій розділ, у якому йдеться про засадничі ідеї когнітивної лінгвістики в антропоцентричній парадигмі І.Франка, його політологічне вчення і становлення сучасної теорії комунікації, а також розглянуто й детально проаналізовано концепти „цілого чоловіка” та „революціонізм” в концептосфері вченого. Якщо б у роботі не було більше нічого, а лише цей розділ, то за своєю новизною, вагомістю він абсолютно заслуговує на самостійну унікальну роботу, варту уваги багатьох науковців.

Як зазначено у Висновку спеціалізованої вченої ради в Одеському національному університеті імені І.І.Мечникова, РАДА УХВАЛЮЄ: дисертація Яремка Я.П. є завершеним самостійним дослідженням, виконаним на високому теоретико-методологічному рівні. Найсуттєвішими результатами роботи є такі: 1) закладено теоретичні основи нового напряму лінгвістичних досліджень – антропологічного термінознавства; 2) виявлено лінгвокогнітологічні особливості базових концептуальних понять сучасної політології; 3) осмислено новаторство І.Франка як мовознавця-антропоцентриста та філософа-націєтворця, засновника сучасної політологічної науки в Україні; 4) описано архітектоніку Франкового „цілого чоловіка”; 5) шляхом когнітивно-дискурсного аналізу доведено актуальність і з’ясовано смислове наповнення ключових концептуальних понять сучасної політології: політика; держава; народ, етнос, нація; воля, свобода; 6) простежено кристалізацію ядра національної культурно-політичної концептосфери і пов’язаних із нею національного менталітету й аксіології.

Своїм успіхом Ярослав Петрович завдячує науковому консультантові докторові філологічних наук, професорові Василеві Васильовичу Ґрещуку і, звісно, рідним та близьким – дружині, дітям, онукам, чия повсякчасна небайдужість, видима і невидима підтримка додавали творчої наснаги у науковому поступі. Цей успіх розділяє кафедра української мови Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка, де існує атмосфера товариськості і взаєморозуміння (завідувач – доктор філологічних наук, професор В.Винницький). Апріорі це додає мотивації у професійному самоутвердженні. Невдовзі відбудеться захист докторської дисертації Оксани Кушлик. Якщо взяти до уваги, що на кафедрі працює також доктор філологічних наук, професор Петро Мацьків, то про такий склад кафедри (постукаймо по дереві), мріє, мабуть, чи не кожний виш.

Занотував професійну мовну стилістику із відгуків вчених-науковців

Володимир ТУРМИС

 



Создан 09 фев 2016



  Комментарии       
Всего 1, последний 3 мес назад
--- 28 янв 2020 ответить
ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ ОБЕРІГ - ДІДУХ З РІВНОГО В ЕКСПОЗИЦІЇ МУЗЕЮ ІВАНА ГОНЧАРА -
https://uamodna.com/articles/vseukrayinsjkyy-
oberig-diduh-z-rivnogo-v-ekspozyciyi-muzeyu-i
vana-gonchara/
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником