ГАЛИЦЬКА ЗОРЯ

ХТО Є ХТО? Ігор ГЕРМАН: «Влада – це прозора вітрина, за якою аж ніяк не заховаєшся»




Наш сьогоднішній співрозмовник у рубриці «Хто є хто?» – перший заступник міського голови Дрогобича Ігор ГЕРМАН.


Коротка довідка

Ігор Миколайович Герман народився 4 травня 1967 року у Дрогобичі. Навчався у СШ №14 і №16, закінчив Дрогобицький механічний технікум, два роки віддав службі в армії, здобув вищу освіту за спеціальністю «Інженер-механік».

Керівний і управлінський досвід набував, зокрема на швейній фабриці «Зоря», у низці приватних фірм.

З дружиною Вірою дали путівку у життя дорослому синові Ростиславу (нині він працює у фінансовій компанії, на прожиття батьківських грошей не потребує). Дочка Анна – учениця випускного класу гімназії. 

 

- Ігоре Миколайовичу, у попередній публікації був натяк на те, що у підлітковому віці Ви активно займалися спортом, і, зокрема, боксом. Тож перед тим, як задати Вам запитання в контексті ваших обов’язків на посаді першого заступника міського голови підтвердіть чи спростуйте це припущення.

- А чому наше інтерв’ю розпочинається саме з цього запитання?

- Бо у здоровому тілі – здоровий дух, і під це лекало, здається, завжди підбирається продуктивне й енергійне оточення.

- У цьому є певний резон: у поєднанні цих двох складових коефіцієнт корисної дії людини є значнішим. Так, у молодому віці я активно займався боксом, легкою атлетикою. Й дотепер не «посварився» із цим захопленням.

- Тому, напевно, енергії і бажання маєте вдосталь, щоб успішно справлятися із великим колом обовязків.

- А інакше я б не погодився на пропозицію міського голови влитися у проект щодо створення мобільного колективу для реалізації важливих і складних завдань.

Знаєте, нині до міської скарбниці  надходять незначні кошти із декількох джерел: з податків на землю, акцизного збору, з доходів фізичних осіб і податку на прибуток. Колишня потужна виробничо-промислова зона Дрогобича за 25 років незалежності України практично на 70 відсотків знищена. Маємо нині дрогобицький парадокс: найбільшими платниками податку є освітяни. Від них до бюджету надходить 10 млн гривень, а від нафтопереробників – тільки 8! І як у такій ситуації вижити, заспокоювати людей?

- І справді, як?

- Треба задіювати мізки для створення у Дрогобичі привабливого інвестиційного клімату. Популіські перевиборчі гасла про нові робочі місця мають трансформуватися у конструктивну програму. Треба відкинути амбіції всім нашим знаним і відомим краянам, і переступивши поріг ратуші, внести конструктивні  пропозиції, об’єднати зусилля для блага народу і міста. Бо кожен із них має контакти з діловими колами як столиці, так і багатьох країн світу. Стрий – поруч, там створено чимало підприємств саме за участю відомих краян, котрі і сприяли надходженню інвестицій.

До речі, зі столиці цьогоріч субвенції на освіту й охорону нашого міста обскубали аж на 53 мільйони гривень...

- І з якими словами Ви йтимете до мітингувальників, коли скрута закине зашморг на шию освітян і медиків?

- Із правдивими. Саме у попередньому абзаці я окреслив цю проблему, якої складно буде уникнути. Більше того, якби депутатський корпус Дрогобича як і інших міст України, де функціонують профтехучилища, взяли їх на баланс, то взагалі нас очікували би справжні бунти. На ці потреби з міської скарбниці треба було виділити 25 мільйонів гривень. В останній момент парламент отямився і вирішив не дратувати суспільство. Втім, у цій історії ще не розставлені всі акценти, бо ніхто не полишив спроби зіпхати профтехосвіту на місцевий рівень.

- У Вас є певний багаж знань, досвіду з економічних і бізнесових знань. А чи не лякають нинішні реалії у міській господарці?

- Вовка боятися – у ліс не ходити. Можна було б спокійно і сумлінно працювати у колективі, з яким пройшов тернистий шлях зростання й утвердження. Але коли у тебе повірили й очікують на результат від твоєї участі, ти не маєш права на сумніви. Мене мій покійний батько, який на жаль, завчасно відійшов у Вічність, завжди навчав бути у житті чоловіком зі словом і гідністю. Я це затямив на все життя. Ніколи не лякався труднощів, ніколи не кидав весел, сидячи у колективному човні.

І все-таки попри скромні фінансові можливості можна зробити чимало позитивних справ, щоб мешканці нашого міста стали нашими однодумцями. Це елементарно просто. Всі комунальні і сервісні служби мають змінити своє ставлення до роботи. Принцип сяк-так аби з рук має відійти у минуле. Коли взялися за якусь роботу, то треба виконати її так, щоб від людей ми отримували схвальну оцінку, а не чули на свою адресу докір на традиційне: дощ паде, а вони асфальтують. Маємо нині газдувати з олівцем.

- А як сприймете критичні нотки голосу народу?

- Якщо в них буде присутня доброзичлива порада, буду вдячний. Бо не помиляється хіба що той, хто нічого не робить. Гірше, коли на твою голову безпідставно намагаються вилити відро помиїв, бо комусь та й не вгодив. Розумію, що влада – це прозора вітрина, за якою аж ніяк не заховаєшся.

- Наша розмова розпочиналася зі спортивної тематики, хочу в цьому ракурсі її завершити.

- Я зрозумів. Спорт – це складова здоров’я нації. І прикро, що чимало спортивних арен Дрогобича згорнули свою діяльність. Головний стадіон міста у попередні роки перейшов у стан локальної руйнації. До «Євро-2012» на нього були скеровані кошти, щоб реконструювати до вимог УЕФА. Але як тільки спортивні делегації, зокрема Португалії, побували на ньому і відмовилися від тренувань на місцевому газоні, проект згорнули і припинили фінансування. Щоб довести його до пуття, потрібно 11 мільйонів гривень. Місто таких грошей не має. І знову хочу повторити попередню фразу про патріотичне уболівання знаних краян за своє місто, щоб вони спробувати посприяти у розв’язанні цієї проблеми.

Аналогічна ситуація із відкритим басейном «Синевир», який перебував на балансі автокранового заводу. Нині він – у заставі банку. А колись на ньому тренувалися навіть олімпійські і національні збірні колишньго Радянського Союзу. Є інші спортивні об’єкти, які при посильній участі інвесторів могли б оживити свою роботу, а це – здоров’я наших дітей.

Це було перше інтерв’ю Ігоря Миколайовича Германа нашому часопису у новій для себе іпостасі. Згодом, відкинувши ручку і вимкнувши диктофон, ми порозмовляли на різні теми про життя-буття. Говорили і про стиль виховання дітей, і про вірність друзів і про чашу терпіння та останню краплю, що може її переповнити. Перший заступник міського голови уже більш розкутіше обговорював різні теми і на моє запитання, мовляв, чому в інтервю так виважував кожне речення, сказав таке: «Я ж на посаді, то ж мушу відповідати за кожне слово...».

Це теж штрих до портрета Ігоря Германа. Він –  сформована людина зі стійкими професійними принципами, яка свою участь в адміністративному керівництві міста розглядає не як черговий виток у професійній кар’єрі, а як шанс долі внести свою цеглину у фундамент древнього Дрогобича.

Володимир ТУРМИС

 

P.S. У житті є чимало прикладів, коли між друзями пробігає чорна кішка, коли один із них «вибився в люди». Тоді не достукатися, і не додзвонитися...

Коли я виходив із кабінету першого заступника міського голови, у коридорі зустрів знайомого, який ішов на аудієнцію до свого друга. У бесіді він із приємністю констатував, що в поведінці і в словах Ігоря відсутні зверхність, зухвальство чи вдавана зайнятість... 

 



Создан 19 фев 2016



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником