ГАЛИЦЬКА ЗОРЯ

Новини в «ГЗ» від 4 березня 2016 р.




НА ВІЙНІ, ЯК НА ВІЙНІ!

Нещодавно у короткотерміновій відпустці із зони бойових дій перебував наш краянин Тарас САВШАК. Людина він напрочуд енергійна, завжди поспішає, отож мені ледь вдалося його трохи «пригальмувати», розговорити…

- Пане Тарасе, як почалася Ваша служба?

- Минулого року, а якщо точніше – 18 червня, мене мобілізували Відтак нас 14 новобранців скерували в окремий мотопіхотний батальйон «Хортиця» на Дніпропетровщині. Ми з побратимами стали першими західняками, що влилися до цього підрозділу. Десь з початку серпня на полігоні «Широкий лан» пройшли бойове злагодження. До кінця місяця ми вже стояли на бойових позиціях у секторі «М» (Маріуполь, Комінтернове).

- А яку військову спеціальність довелося опанувати?

- Спочатку – боєць мотопіхоти, а у вересні мене скерували до навчального центру «Десна». Тут пройшов підготовку санінструктора роти за натівською програмою. Наші інструктори відповідно стажувалися безпосередньо в країна-членах НАТО за програмою «Підготовка військовослужбовців з тактичної медицини».

Курс навчання проходив дуже серйозно. Все було наближено до бойових дій. Тут тобі – й авіація, танки, артилерія… Бити байдики було ніколи. Кожної хвилі – щось нове! Усе треба оперативно засвоювати, відпрацьовувати навички.

Після завершення курсів отримав спеціальність інструктора з медичної допомоги та сертифікат Української військово-медичної академії «Розширена догоспітальна допомога при бойовій травмі».

- Тарасе, у 70-х роках минулого століття, коли я проходив строкову службу, санінструктор запам’ятався мені як людина із зеленою брезентовою сумкою через плече. Що було в тій «торбині»,чим міг зарадити комусь цей солдат, ніхто не знав…

- Такий стан з польовою військовою медициною тривав ледь не до вчора. Тому втрати через поранення серед особового складу були значними. Натомість натівський стандарт вимагає – мінімум сімох із десяти вберегти і доправити на операційний стіл. Цьому сприяє фахова підготовка, вишкіл, медичне і технічне забезпечення. Війна триває, а життя і в таких умовах – найбільша цінність. Навіть бойове поранення, а згодом травма, що залишається, повинні бути для людини в майбутньому з мінімальними наслідками. І тут все вирішують перші, навіть не години, а хвилини.

- Будь ласка, Тарасе Михайловичу, коротко про бойові будні…

- На війні, як на війні. Після завершення навчання знову повернувся у зону проведення бойових операцій. Постійно з бійцями – на передовій. Уже неодноразово доводилося надавати допомогу. Попри мінські домовленості ворог грубо порушує режим тиші.

Гатять з усього, що навезли з Московщини. Тому маємо справу з кульовими, осколковими пораненнями, контузіями. Проте бойовий дух наших воїнів – дуже високий, аж «зашкалює», мабуть, до цього спонукає рідна земля, на якій стоїмо.

- А як там місцеві мешканці, як настрої?

- Із населення, що залишилося, в основному, чоловіки за сімдесят та немічні, і жінки старшого віку. Молодих чоловіків бандюки з московітами здебільшого примусово мобілізували і погнали в найгарячіші точки. Отож, втрати були значними. Села спорожніли.

Тих, що не виїхали, постійно підтримуємо. Ділимося продуктами харчування, медикаментами, надаємо медичну допомогу усім, хто до нас звертається. Мізки «запудрили» тим людям добряче, але потроху приходять до тями, прозрівають. Особливо тішать діти. Зараз уже почала працювати торгівля, налагоджують роботу медустанови. Є речі, які за мирної доби можна швидко відновити, але окремі аспекти життя «лікуватиме» час.

Василь

ДОБРЯНСЬКИЙ

На фото: Тарас Савшак (перший зліва) з бойовими побратимами

 

ХТО Є ХТО?

Василь Качмар: «Хочу бути корисним для дрогобицької громади»

Василь Качмар трудову діяльність розпочав у рідному місті, зокрема у відділі юстиції. Він з приємністю згадує своїх вчителів-наставників Романа Корчинського і Романа Паращака, які дали моральний старт для подальшого фахового зростання. Отримавши досвід у цій царині, Василь із дружиною Наталею їде підкоряти столицю. З першої спроби на конкурсній основі здобуває право працювати у головному управлінні юстиції у Київській області. Згодом набуває досвіду у департаменті ДВС (державна виконавча служба) Мін’юсту України. Для ліквідації «вузьких місць» у роботі виконавчої служби Дніпровського району Києва, енергійному працівникові довіряють посаду нанальника. Аналогічну місію він п’ять років виконував і в Полтавській області, до часу нещодавної реорганізації цього підрозділу. Природно виникло й перше запитання до нього щодо такого кар’єрного росту і, ймовірного, солідного столичного високопосадовця-протеже…

- На щастя, ніхто з родичів не працює у виконавчій чи інших інститутах державної влади.

Історія мого входження у згадану сферу досить банальна: після строкової служби я звернувся до керівництва Трускавецького відділу юстиції щодо працевлаштування. Мені пішли назустріч і прийняли на посаду секретаря. Згодом через чотири місяці – на тимчасову посаду старшого державного виконавця. Саме тоді я збагнув суть виконавчої роботи, полюбив її, і поставив собі мету розвиватися у цьому напрямі. Ось і все.

Чому я на початку нашої розмови сказав: «На щастя…»? А тому, що є багато прикладів, коли людина без зайвих зусиль, саме через протекцію, здобуває «місце під сонцем» і розслабляється. Точніше, у неї зникає прагнення вчитися, глибше занурюватися у проблематику своєї роботи.

- Можна сказати, що ви самостійний коваль своєї долі?

- Можливо, це загучно сказано, але насправді так воно і є.

- А чим продиктоване ваше рішення – стати радником міського голови та ще й з такої специфічної ділянки роботи як ЖКГ. І чи не забракне знань у цій царині?

- Із цією проблематикою я знайомий не з чужих слів, а безпосередньо.

Адже доводилося неодноразово стикатися із цією комунальною сферою у процесі стягнення боргів. У ці ситуації я завжди керувався правилом, що треба шукати шляхи виходу із кризи, а не ліквідовувати підприємство. Нині достеменно вивчаю економічну складову комунальних підприємств, щоб оптимізувати витрати і доцільність використання коштів для їхнього функціонування.

- Напевно, виникають і деякі незрозумілі моменти. Адже людина не все може знати.

- Так, збагнути можна чимало з тієї чи іншої проблематики, проте головне, як прийняти правильне рішення, щоб реорганізація або реформування стало виправданим процесом. Не соромлюся брати репетиторство із цієї тематики, вивчаю і аналізую досвід тих міських рад, які взяли на озброєння передові моделі у сфері житлово-комунального господарства. Прагну тісно співпрацювати із нашим Інститутом розвитку міста. Адже там працюють фахівці високого рівня, які обґрунтовано пишуть проекти на отримання грантів для поліпшення інфраструктури міста.

- А чому змінити на краще ви хочете саме Дрогобич, а не рідний Трускавець?

- Тому, що не підтримую ділових зв’язків з теперішньою владою. А бути корисним для Дрогобича мені запропонував його міський голова Тарас Ярославович Кучма, котрий, як вправний менеджер, веде активні пошуки тих людей, що здатні підсилити управлінський механізм влади. Я вдячний за кредит довіри до мене. Тому буду працювати сумлінно, щоб виправдати цей аванс.

- А як про це довідаються, зокрема, читачі?

- ЗМІ матимуть повний доступ до інформації про те, які зміни відбуватимуться у комунальній сфері. Кожен зможе аналізувати ті чи ті результати роботи. Я не хочу, щоб це був біг наввипередки із досягненнями. Просто ми подаватимемо правдиву інформацію про те, що вдається зробити на кожному етапі реформування міської господарки. Буду радий, коли дрогобичани теж активно включаться у ці процеси. Адже їхні думки чи пропозиції можуть нести раціональне зерно.

- Василю Богдановичу, є такий скептичний вислів про каліфа на час…

- Гм… (усміхається). Ви натякаєте на те, що виконавши своє , образно кажучи, класне завдання я можу змінити місце праці.

- Так!

- Що ж, відповім вам тією ж монетою про те, що немає нічого більш постійного, ніж тимчасове. Як кажуть, поживемо-побачимо. Впевнений в одному: роботи вдосталь і я змушений дати позитивний результат.

- Як кажуть у народі: «З Богом…»

- Дякую за спілкування. І за можливість через деякий час прозвітувати за свою роботу на сторінках вашого часопису.

Володимир ТУРМИС

Коротка довідка

Василь Богданович Качмар народився 31 січня 1983 року у Трускавці. Середню освіту здобув у місцевій школі № 3, служив у війську. Здобув вищу освіту у Львівському юридичному інституті МВС України і Одеській юракадемії. З дружиною Наталією, економістом за спеціальністю, виховують двох донечок: старшій Анастасії – 9 років, молодшій Софійці – 4.

 

Боже благословення для «Сонечка»

Знакова подія відбулася 26 лютого на Дрогобиччині у Стебнику. Там урочисто освятили приміщення Обласного центру соціальної реабілітації дітей-інвалідів «Сонечко». Чин посвяти здійснили священики усіх конфесій, які функціонують у Стебнику: отці Володимир Лужецький і Михайло Бачинський (УГКЦ), отець Михайло Комарницький (УП ЦКП).

Відремонтоване триповерхове приміщення й обладнані тут навчально-реабілітаційні кабінети відчинили двері завдяки добрій волі Дрогобицької та Стебницької міських рад, які передали частину незадіяного приміщення ЗОШ №18 у розпорядження Центру. А ще більше батьки і діти завдячують Львівській облдержадміністрації та Львівській обласній раді, які профінансували ремонтні роботи, придбання реабілітаційного обладнання і меблів.

На урочистості завітали численні гості: Оксана Соболь – заступник директора департаменту соціального захисту населення ЛОДА, Рената Іваць – заступник директора Львівського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів, Марія Гнатів – голова обласної організації профспілки працівників соціальної сфери України, міський голова Стебника – Петро Старосольський, представники влади Дрогобича: Леся Пашко – начальник управління сім’ї і молоді, Іван Терлецький – начальник Дрогобицького управління праці і соцзахисту населення; Галина Чапля – начальник управління соцзахисту населення Дрогобицької РДА, Лілія Кулинич – начальник Стебницького управління соцзахисту населення, Василь Пасемко – заступник головного лікаря дитячого санаторію «Джерело» (м.Трускавець), Ірина Дзюрах – голова місцевого товариства «Надія», Ігор Гриник – декан соціально-гуманітарного факультету ДДПУ ім.І.Франка, Роман Броницький – депутат Дрогобицької міської ради, директор ЗОШ №18.

Адже тут, у Центрі, для послуг неповносправних діток області, яких у нашому краї понад 10 тисяч, відповідно до стандартів із надання реабілітаційних послуг, обладнано навчально-реабілітаційні кабінети, кабінет лікувальної фізкультури площею 72 кв.м з відповідним реабілітаційним обладнанням, кабінет масажу з сучасним масажним ліжком «Нуга-Бест», яке подарували Центру спонсори з Бельгії. Тут діють кабінет психолога, дефектолога, сенсорна кімната. На окремому поверсі – спальні кімнати, кімната матері й дитини, кімната денного перебування дітей. Відповідно до сучасних вимог, обладнано туалетні кімнати, душові з гарячою та холодною водою, ізолятор. У Центрі дітки можуть навчатися елементів комп’ютерної грамотності, а швейні машинки допоможуть опанувати швейну справу.

До речі, упродовж останніх семи років Центр здійснював свою діяльність на орендованих площах (198 кв.м) дитячого санаторію «Джерело» у Трускавці. Там пройшли соціальну реабілітацію 547 дітей зі Львівщини, а також 8 дітей з тимчасово окупованих областей України.

Працівники Центру, батьки пережили багато хвилюючих моментів, коли 11-річний Володя зі Стебника вперше вимовив слово «мама», а 5-річна Ілона з Дрогобича після дворічного перебування в Центрі зробила перші самостійні кроки. Аня з Трускавця, яка взагалі не говорила до 4-х років, зараз навчається у загальноосвітній школі. У «Сонечку» ми побачили маленьку Юлю із Сокальщини в інвалідному візку, яка вже учетверте приїздить до Центру і почуває себе як удома, «бо відчуває тепле ставлення, увагу і турботу людей, які її тут оточують».

Ці та інші приклади нівелюють усілякі сумніви щодо потрібності такого Центру у нашому регіоні. Якщо раніше у закладі могли перебувати до 16 дітей, то зараз, у новому освяченому приміщенні – до 50-ти. А сучасна їдальня забезпечує п’ятиразове харчування діток смачними сніданками, обідами, вечерею.

Щоденне меню відповідає віковим особливостям, адже тут харчуються діти від 4 до 18 років.

Умови, створені у Центрі, дозволяють поставити на новий рівень співпрацю з соціально-гуманітарним факультетом Дрогобицького педуніверситету. Викладачі проводять навчальні і практичні заняття з дітьми і вчителями-реабілітологами, а студенти набувають навичок майбутніх соціальних педагогів, психологів. Таку думку висловив декан факультету Ігор Гриник.

Як зазначив директор Центру Микола Гарасим’як, Центр є закладом Департаменту соціального захисту населення Львівської ОДА, керівники якого В.Мартиняк, О.Соболь постійно піклуються про подальший поступ закладу, дбають про поліпшення умов для належної соціальної реабілітації, оздоровлення неповносправних діток, становлення їх повноцінними членами суспільства.

«Успіхи Центру, його подальший розвиток значною мірою залежать від тісної співпраці з органами соціального захисту, освіти, медицини нашої області. Усіх має об’єднати одна мета – робити все, щоб неповносправні діти відчували турботу, а батьки завжди мали надію на їхнє краще майбутнє» – наголосив М.Гарасим’як.

Леся ГРИЦИК

Фото автора

 

Голос народу і ймовірні дії влади...

У дрогобицькому середовищі є чимало нарікань на незадовільне функціонування закладів освіти, медицини, комунальних служб.

Звичайно, на горіхи дістається їхнім керівникам. Новообрана влада детально аналізує стан справ, має своє бачення цих процесів, урешті-решт в один прекрасний день вона може задіяти перевірений на практиці варіант – анкету. І одними з питань будуть такі: а) чи вважаєте за доцільність перебування на займаній посаді нинішнього керівника; б) хто, на вашу думку, міг би поліпшити стан справ у колективі.

Цей іспит пройде у всіх колективах, а отримані відповіді на ці запитання і стануть перепусткою у владу. Це буде обопільна відповідальність громади і влади.

 

… і сюрприз від міського голови

13 березня ц.р. о 14 годині в Народному домі «Просвіта» один захід об’єднав дві події: звіт міського голови Тараса Кучми і відзначення другої річниці з дня заснування батальйону імені генерала Кульчицького. Окрім цього, очікується і сюрприз від самого міського голови, який наразі, тримається у таємниці…

Вл.інф.

 

Заходи до 202-ї річниці від дня народження Тараса Шевченка

1-10 березня

Книжкова виставка «Пророк, народжений Україною». Центральна бібліотека, філіали №№1, 3, 8.

1-10 березня

Літературні години «Віч-на віч із Шевченком». Філіал МЦБС №8.

4-10 березня

Виставка однієї книги «Кобзар – книга, що рятує націю». Центральна бібліотека, філіали №2.

6 березня

Урочистості та тематичний святковий концерт «Полум’яне слово Шевченка лине крізь віки». Стебницький Народний дім.

7 березня, 15:00

Вечір поезії «Для нас Тарас – це Україна: і самостійна і єдина». Центральна бібліотека ім. В.Чорновола.

9 березня, 17:00

Літературно-мистецький вечір «Я до вас промовляю, сини мої: не проспіть Україну свою». Народний дім ім. І.Франка.

10 березня, 15:00

Година-реквієм «На поклін до Великого Кобзаря», до 155-річчя від дня смерті. Філіали МЦБС №№1, 2.

Прес-служба Дрогобицької міської ради

 

2016 рік на Львівщині – Рік Івана Франка

1 березня сесія ЛОР підтримала проект рішення, підготовлений депутатом облради Михайлом Задорожним щодо проголошення 2016 року Роком Івана Франка.

У рішенні, зокрема, йдеться про те, що у зв’язку з відзначенням 160-річчя від дня народження визначного українського письменника, поета, публіциста, перекладача, етнографа, вченого, громадського і політичного діяча Івана Франка, на Львівщині 2016 рік проголосити Роком І.Франка.

Керівництво ЛОДА зобов’язали передбачити кошти і профінансувати заходи з нагоди ювілейного року Каменяра.

Леся ГРИЦИК

 

Відкрився семінар, присвячений проблемам місцевого самоврядування

26 лютого у Дрогобичі відбулося відкриття шостого щорічного семінару «Практичні аспекти місцевого самоврядування – 2016: нові виклики та можливості».

Дрогобицька міська рада спільно з Центром громадянських ініціатив (м.Львів) виступила організатором заходу.

Як наголосив представник Центру громадських ініціатив Віталій Загайний, вперше проведення семінару винесено за межі Львова. Також було акцентовано на широкій географії учасників, які прибули чи не з усіх областей України.

Привітав гостей на теренах Дрогобича міський голова Тарас Кучма. Презентуючи місто, він сказав, що Дрогобич – це галицька Каліфорнія, адже у минулому у регіоні у великій кількості видобували нафту. Підходячи ближче до тематики заходу, Тарас Кучма зазначив, що на заваді розвитку місцевого самоврядування нині стоїть багато недоладностей, пов’язаних із двояким трактуванням законодавства, некомпетентності органів вищих інстанцій та інше. Міський очільник побажав учасника дійства плідної роботи і здобуття практичних навичок.

Вступне слово також мав заступник голови обласної ради Володимир Гірняк.

Після цього, представники місцевого самоврядування з різних куточків України слухали виступ секретаря Дрогобицької міської ради Олега Хруща, який презентував систему поіменного голосування, що з учорашнього дня стала доступною для голосування дрогобицьким депутатам. Естафету від секретаря ради перебрав експерт з поіменного голосування Святослав Грабовський. По тому учасники з’їзду жваво цікавилися специфікою роботи електронної системи, висловлювали свої думки та бачення з цього приводу. Підсумком першого раунду семінару стало ознайомлення гостей з моделлю нового веб-ресурсу Дрогобицької міської ради, який має запрацювати у найближчому часі.

Відтак представник київського осередку Центру політичних студій та аналітики Володимир Тарнай виголосив доповідь на тему: «Доступні місцеві бюджети: як зробити бюджет зрозумілим для громади».

Завершили свої нинішні відвідини Дрогобича гості з усієї України екскурсією містом.

До речі, завтра робота цього семінару буде продовжена у сусідньому Трускавці.

 

До речі…

На цей захід до Дрогобича прибув депутат Старобільської міської ради, що на Луганщині, 42-річний Олег Круковський. Готувався до цієї поїздки мер Володимир Жеваго, але ворожа куля вкоротила його життя. Про настрої своїх земляків гість розповів таке: «Наш міський голова зачепив чиїсь корупційні інтереси. Слідство нібито вийшло на слід злочинця. Люди наші налаштовані на зміни. Вони хочуть бути у складі України. Залишилася горстка негідників, які не хочуть змін. Нам треба зламати стару корупційну систему, яка роками грабувала і принижувала народ. Ці процеси проходять з тяжкими потугами. Але відступати ми не будемо. Треба докорінно змінити модель влади, що ми й робимо. Але це тяжка праця. Тішить те, що старобільчани не хочуть повороту до старого і це вселяє надію на кращу нашу долю».

У розмові із патріотичним українцем зі сходу нашої держави запримітив певну тривогу в очах. Очевидно, дається взнаки війна, що триває на теренах Луганщини. Адже у нього там дружина, яка з головою поринула у волонтерство, дві дочечки, родина. І попри відносний спокій, у Старобільську лінія фронту розташована майже поруч…

 

Тарас Кучма вручив допомогу батькові Олега Ушневича

На засіданні сесії Дрогобицької міської ради вчора, 25 лютого, Дрогобицький міський голова Тарас Кучма вручив грошову допомогу батькові дрогобичанина Олега Ушневича, життя якого на Майдані обірвала снайперська куля.

Перед тим, як утішити розрадою батька Героя і передати йому конверт, Тарас Кучма згадав про життєвий подвиг Олега Ушневича, про його непохитний національний стрижень, сформований вихованням у родині українських патріотів. Урядник міста процитував слова, які неодноразово повторював Олег у Києві, де перебував майже увесь час від початку буремних подій: «Я не стою за Євромайдан чи за Європу. Я стою за майбутнє». Дальші спогади Тараса Кучми у сесійній залі були про останні миті життя Олега Ушневича. Будучи пораненим в ногу, дрогобичанин відчайдушно витягав з-під обстрілів своїх побратимів аж до моменту, доки одна з убивчих куль не впнулася у його серце.

Тарас Кучма, що на цей час працював у медгрупі в готелі «Україна», зізнався, що спочатку не впізнав у вбитому свого земляка Олега Ушневича. Чоловік став третім з дрогобицьких героїв, загиблих на Майдані.

Спогади Тараса Кучми загострили невгамовний батьківський біль. Потому, як міський очільник вручив йому конверт з грошовою допомогою, Михайло Ушневич, схлипуючи від сліз, під супровід сумних поглядів покинув засідання.

Прес-служба Дрогобицької міської ради

 

Меденицька селищна рада уточнює…

У «Галицькій Зорі» від 26 лютого була опублікована стаття «У Меденичах «МРІЯ» долучилася до будівництва пам’ятника Борцям за волю України». На адресу редакції надійшов лист від Меденицького селищного голови В.Шулака, у якому пан Шулак зазначає, що подана у статті представником Агрохолдингу «МРІЯ» інформація з посиланням на нього – не повністю достовірна.

Тож Меденицька селищна рада повідомляє, що на будівництво пам’ятника Борцям за волю України зібрано майже 200 тис. грн. З них 31 тис. грн. на придбання самого монумента скерував депутат Львівської обласної ради Михайло Задорожний, 98 тис грн. виділила Меденицька селищна рада та 63 тис. грн. зібрали громада і підприємці. Ці кошти витратили на будівельно-монтажні роботи і благоустрій території. Будівництво завершене у листопаді 2015 року.

Агрохолдинг «МРІЯ» долучився до спорудження пам’ятника аж у грудні 2015 р., надавши кошти у сумі 23 тис. 650 грн. Частину з них використано на освітлення. Решту коштів планується скерувати на озеленення території.


Поспішайте укласти угоду

Рішенням виконавчого комітету Дрогобицької міської ради від 12.02.2016 року №26 «Про впорядкування торгівлі на вул. Ш.Алейхема у місті Дрогобичі» було зобов’язано КП «Дрогобицький Ринок» укласти тимчасові угоди «Про надання торговельних місць на торгівлю з шансів на вул. Ш.Алейхема».

Положеннями ч.1 ст.13 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» передбачено, що до об’єктів благоустрою населених пунктів належать зокрема території загального користування вулиці, дороги, провулки, проїзди, пішохідні та велосипедні доріжки;

Відповідно до п.5 ч.1 ст.16 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» на об’єктах благоустрою заборонено самовільно встановлювати об’єкти зовнішньої реклами, торговельні лотки, павільйони, кіоски тощо.

Таким чином, враховуючи, що Рішенням виконавчого комітету Дрогобицької міської ради від 12.02.2016 року №26 право на здійснення торгівлі з шансів на вул. Ш.Алейхема мають винятково особи, котрі уклали з КП «Дрогобицький Ринок» Договір про надання торгового місця. З приватними підприємцями вказаний Договір не підписаний, а тому розміщення торговельної споруди на вул. Ш.Алейхема є самовільним.

Зважаючи на вищевикладене, настійливо просимо Вас з’явитися до адміністрації КП «Дрогобицький Ринок» для укладення Договору про надання торгового місця. Водночас повідомляємо, що у випадку неукладення Вами Договору, КП «Дрогобицький Ринок» буде вимушене звернутись до виконавчого комітету Дрогобицької міської ради із поданням про демонтаж самовільно встановленої торговельної споруди у порядку, визначеному «Правилами благоустрою і утримання території м.Дрогобича», затверджених рішенням міської ради від 25.10.2013 року №1151.

Крім того, КП «Дрогобицький ринок» залишає за собою право також звернутися до суду із позовом про стягнення збитків, які КП «Дрогобицький ринок» могло б реально одержати за звичайних обставин, якби наше право на одержання коштів за Договором про надання торгового місця не було порушене (упущена вигода).

 

ОСВІТА

Володимир Ткач: «У нас чимало нереалізованих проектів»

Цьогоріч Дрогобицький професійний політехнічний ліцей відзначатиме 70-річчя.

Упродовж цих років навчальний заклад декілька разів змінював назву (ФЗО, ТУ-6, ПТУ №54, №15), проте ніколи не відхилявся від свого профтехосвітнього курсу. Більше того, оперативно реагував на виклики дня. Нині на базі 9 і 11 класів 549 ліцеїстів здобувають професії слюсарів з ремонту автомобілів, електрозварювальників, електромонтажників з освітлення та освітлювальних і силових мереж, і електроустаткування, радіомеханіків з обслуговування радіотелевізійної апаратури, електромонтерів станційного устаткування телефонного зв’язку, ковалів ручного кування, кравців, закрійників, кондитерів, верстатників широкого профілю, офіціантів, озеленювачів. І раптом як сніг на голову прокотилася Україною новина: держава припиняє фінансувати профтехосвіту, і перекладає цю проблему на місцеві бюджети.

- Це загибель цілої ланки середньотехнічної освіти, - говорить директор Дрогобицького професійного політехнічного ліцею Володимир Ткач, - бо у містах з низькою і обмеженою виробничо-промисловою інфраструктурою не буде змоги наповнювати міську скарбницю. Тому профтехосвітні заклади вдарили у всі дзвони тривоги. Наразі зупинили цей процес, проте й надалі все тримається у невизначеному стані. Адже частину фінансування все-таки переклали на плечі місцевих бюджетів. Та практично у всіх містах навчальні заклади такого рівня залишили на самоті зі своїми проблемами. Відмова ґрунтується на дефіциті коштів і тут нічого не вдіяти.

- А може в Міністерстві освіті і науки вирішили, що профтехосвіта – не потрібна для суспільних потреб і пустили весь цей процес на самоплив…

- Не буду повчати своє керівництво, але доля правди криється у самому запитанні.

- Володимире Васильовичу, а чи на ринку праці спеціалісти ліцею мають якусь перспективу?

- Скажу більше, коли європейські інвестиції надійдуть у місто, де є відповідний кадровий і фаховий потенціал, запит на всі перераховані професії буде колосальний. До речі, чимало наших випускників успішно працюють на швейних фірмах, що дислокуються у Дрогобичі.

- А ви не жартуєте?

- Анітрохи. Нині випускники працюють у дрогобицьких вітчизняних швейних фірмах, таких як ДПЮТГ «Україна», ТзОВ «Декарест» і ТзОВ «Мак».

- А де вони набувають досвіду?

- У нас є семирічний досвід обміну виробничими практиками з чеським містом Літомішелем, словацьким П’єштани, польським Остжешовим. Наші ліцеїсти їдуть до них, а зарубіжні гості – до нас.

- А хто з доброзичливих наших краян у скрутну, та й не тільки годину, підставляє вам плече?

- Наш колектив, а він нараховує 105 осіб, з них 76 інженерно-педагогічний персонал, зумів змобілізувати всі резерви на пошук додаткових джерел для підтримання функціонування ліцею. Адже 150 дітей проживають у гуртожитку. Бо у нас навчаються ліцеїсти із сусідніх районів, зокрема із Самбірщини, Старосамбірщини, Сколівщини, Турківщини і навіть із близьких і далеких областей України: Іванофранківщини, Полтавщини, Закарпаття. Діти-сироти, а також з малозабезпечених сімей харчуються у нашій їдальні безкоштовно. Щодо наших благодійників, то завдячуємо батьку Петру і його сину Олегу Ягоцьким, Шиху, Конончуку, Чебаненку, Хомину.

- Історик за освітою, Ви ось уже десять років очолюєте колектив ліцею, здобули чималий досвід в адмінуправлінні. Чи не було бажання зреалізувати якийсь новий проект на профтехосвітньому поприщі?

- Мисляча людина завжди незадоволена своїми здобутками бо, аналізуючи пройдений шлях, знаходить певні помилки і хоче їх виправити, щоб у майбутньому їх не допускати. Наразі наш колектив згуртований, і я наразі відкинув будь-які пропозиції.

- Та як кажуть у народі, ніколи не кажи ніколи.

- Час покаже, але наразі у нас є ще чимало нереалізованих проектів.

Володимир ТУРМИС

Фото Лесі ГРИЦИК

На фото: директор ліцею Володимир Ткач; колектив;

у майстерні.

 

«МРІЯ Агрохолдинг» готується до весняної посівної кампанії

У «МРІЇ» триває інтенсивна підготовка до сезону польових робіт та весняної посівної кампанії. Техніку Агрохолдингу готують до виходу в поле – закуповуються та доставляються запчастини і пальне, проводяться ремонтні роботи, оновлюються та поліпшуються бази, ферми. Окрім того, в Компанії підходять до стадії завершення тендерні закупівлі мінеральних добрив, засобів захисту рослин та насіння.

Операційний директор Агрохолдингу Віктор Кухарчук розповідає: «Ми планували зайти в поля по мерзлоталому ґрунту, щоб вносити азот. Та, на жаль, було тільки 4 дні, у які ми могли працювати по 6 годин. Надалі розкидати міндобрива не дозволили погодні умови – температура піднялася, тому роботи на разі припинилися».

Інтенсивно заходити у поле «МРІЯ» планує наприкінці березня – це найбільш ранні можливі терміни початку сільгоспоперацій. Найперше в Агрохолдингу сіятимуть ярий ячмінь, потім садитимуть картоплю, а вже пізніше – кукурудзу та інші культури.

Показником ретельної підготовки до весняної посівної є також відновлення робіт із розліснення площ Компанії на кластерах* Львів, Карпати, Полісся, Галичина. «Ми оброблятимемо не тільки ті площі, які традиційно були в обробітку з року у рік, – говорить Віктор Кухарчук, – але і ті землі, які були закинуті та не доглядалися попередніми власниками. Це поля Агрохолдингу, які заросли чагарниками і деревами – таких у нас близько 3 тис. га. Почали розліснення ми ще перед Новим роком, і відновили ці операції як тільки дозволила погода. Таким чином, всі землі, що орендує «МРІЯ», ми зараз доводимо до посівних кондицій».

*кластер – це територіально-галузеве об’єднання взаємозалежних підприємств та організацій, які взаємодоповнюють і посилюють конкурентні переваги один одного, тісно співпрацюють з органами місцевої влади з метою підвищення конкурентоздатності власної продукції та економічного зростання регіону.

Кластеризація – процес утворення кластерів – у сільському господарстві також передбачає об’єднання земельного банку, зазвичай враховуючи адміністративні кордони областей і районів, що дозволяє значно знизити логістичні витрати та підвищити ефективність процесу агровиробництва. У 2016 році Агрохолдинг «МРІЯ» перейшов до кластерної організаційної структури, і тепер складається з 7 виробничих кластерів. Кожен кластер буде зареєстрований як окрема юридична особа, що сплачує податки на тій території, на якій працює.

 

Адмінбудівлю ПАТ «Прикарпатбуд» виставлять на аукціон

Минулого тижня виконавча служба юстиції, зокрема Назар Федурко, разом із представниками Дрогобицької влади Іриною Броварською і Василем Качмаром наклали санкції на адмінкорпус ПАТ «Прикарпатбуд» через фінансову неспроможність утримувати його. Заборгованість сягнула понад один мільйон гривень. Майже два роки ця справа розглядалася у судах. І ось такий фінал.

У цій шестиповерховій будівлі частину кабінетів орендують 12 фірм, внизу є кафе. Тепер, згідно із законом, приміщення опломбують, з орендарем автоматично буде розірвана угода, а об’єкт виставлять на аукціон. Ось такими є реалії навколо цієї історії. Коли складався протокол виконавчого провадження, навідався юрист ПАТ «Прикарпатбуд». Він почав апелювати до дійових осіб цієї акції із своїми претензіями. На другий день керівник ПАТ «Прикарпатбуд» Омелян Михаць теж побував у ратуші.

Коментар Володимира Коцюби, заступника міського голови, керуючого справами:

- Відповідно до Закону України «Про виконання провадження», термін виконання рішень майнового характеру становить шість місяців. Враховуючи те, що рішення про стягнення з ПАТ «Прикарпатбуду» не виконалося з 2014 року і до останнього часу, вбачається в цьому незацікавленість, хоча виручені кошти могли б наповнити міську скарбницю. Однак станом на сьогоднішній день, провівши аналіз даної роботи, міський голова Тарас Кучма дав відповідне доручення радникові міського голови Василю Качмару щодо повернення ситуації з виконання судових рішень на користь міста та громади в законне русло.

Як наслідок, можемо говорити про результати: за два робочі дні спільно із працівниками ДВС (державна виконавча служба) було вчинено опис та арешт будівлі ПАТ «Прикарпатбуд», що понад два роки зволікалось.

Надалі зосереджуємо увагу фізичних і юридичних осіб щодо яких прийняті рішення суду, що міська рада тримає на контролі стан виконання всіх судових рішень, де вона є стороною у виконавчому провадженні.

 

85 років славетній співачці та професору М.Я.Байко!

Невблаганно плине час, і ось у Марії Яківни Байко ювілей, 85 років бурхливого, яскравого творчого життя, з яких 55 років цікавої викладацької роботи.

Чарівний голос народної артистки України, лауреата Національної премії України ім. Т.Шевченка, провідного професора Національної музичної академії ім. М.Лисенка Марії Байко пізнаєш одразу серед розмаїття інших голосів. Йому притаманні інтимно-внутрішня краса, мелодійність, емоційність, ду­шевне тепло, ніжність, щирість.

Виступаючи у складі прославленого тріо разом зі своїми сестрами – народними артистками України Даниїлою та Ніною, Марія Яківна також багато концертувала як солістка, робила записи на радіо і телебаченні. Вимоглива до вибору репертуару, надзвичайно сумлінна в роботі над кожним вокальним твором співачка постійно дивує слухачів щораз новими барвами тільки їй властивій інтерпретації солоспівів, обробок українських пісень, особливо лемківських.

У виконанні М.Байко є багато як сольних фондових записів, так і записів у складі знаменитого тріо, авторами яких є відомі українські композитори: С.Людкевич, А.Кос-Анатольський, М.Колесса, Є.Козак, брати Г. та П.Майбороди, О.Білаш та ін. Її сріблясте ліричне сопрано тріумфально звучало на багатьох сценах світу: у США (в стінах ООН), Канаді; у всіх країнах Європи. Це є незаперечним доказом високої майстерності вокального мистецтва. І зараз часто звучить на радіо чарівний голос Легенди української пісні. Вершиною творчості Марії Яківни є збір, запис та видання лемківських народних пісень батьківщини (с.Яблуниця, Польща, де вона народилася). Мелодія чарівної лемківської пісні у її виконанні немов сама говорить серцем кожного лемка, кожного українця, хвилює душі та серця. Вінцем такої праці стало видання «Антології лемківських пісень», де зібрані відомі та невідомі лемківські пісні.

Паралельно з творчою діяльністю Марія Байко ось уже 55 років займається педагогічною діяльністю. Багато її випускників працюють і творять у різних куточках нашої Батьківщини, країнах ближнього та дальнього зарубіжжя: в оперних театрах, філармоніях, на музичних кафедрах вишів, в музучилищах та музшколах. Це такі співаки: засл. арт. Росії, солістка «Большого оперного» Галина Чорноба; нар. арт. України, солістка Київської філармонії Лідія Кондрашевська; нар. арт. України, солістка Ужгородської філармонії Марія Зубан; доцент музпедфакультету Рівненського інституту культури Катерина Маслій; соліст французької «Гранд-опера» Василь Сліпак; засл. артисти України Любов Клопотовська, Любов Щипчик та інші. Усім своїм студентам Марія Яківна віддавала та продовжує віддавати частину свого щирого співочого серця, навчає їх мистецтву співу, запалює творчу молодь на нові злети.

А скільки викладач витрачала і витрачає особистого часу на своїх студентів, допомагаючи їм вирішувати їхні проблеми, надихає на роботу, на добрі справи, навіть допомагає у лікуванні і підтримує в скрутний час матеріально. Марія Яківна дуже щира і проста у спілкуванні. Не віриться, що ти розмовляєш з народною артисткою України.

Сердечну дяку висловлюємо Вам, Маріє Яківно, за Ваше материнське тепло і поради, за увагу і допомогу нашим близьким та рідним. Адже Ви добре знаєте, що без душевного спокою не може бути творчої праці, а значить не може бути успіхів і досягнень у вокальному мистецтві.

У цей ювілейний рік для Марії Байко мешканці Дрогобиччини і всього прикарпатського краю надсилають славетній співачці найщиріші вітання і побажання! Многая літ Вам, наш український соловейку! Співайте, творіть на благо нашої неньки-України! Хай Бог вам допомагає у всіх Ваших задумах, міцного Вам здоров’я та усіх гараздів Вашій великій родині.

Галина УГРИН, методист-викладач

 

ЗАМІСТЬ КВІТІВ НА МОГИЛУ

26 лютого 2016 року на 70 році життя відійшов у вічність Юрій Дмитрович ШКРАБА.

Юрій Дмитрович народився 20 серпня 1946 року в Дрогобичі на Зварицькій. Закінчивши СШ №5 вступив до Дрогобицького нафтового технікуму. Служив у війську. Після демобілізації трудову діяльність розпочав на Дрогобицькому нафтопереробному заводі. З 1974 року до досягнення пенсійного віку працював на Дрогобицькому машинобудівному заводі і заочно закінчив Львівський державний університет за спеціальністю економіст. З виходом на пенсію і до кінця свого життя працював у Дрогобицькій міській раді черговим по місту. Був дуже чуйною людиною, хорошим господарем, відповідальним сім’янином.

Вічна йому пам’ять.

Родина, дружина Люба, син Віталій, невістка Наталя, внуки Андрій і Павлик та всі рідні, колеги та друзі: В.Кліщ, В.Лесів, М.Ясінський, І.Берегуляк, С.Жук, М.Савчин, Я.Савшак, В.Паньків, С.Монастирський, Т.Дорожівський, П.Садлівський


 



Создан 05 апр 2016



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником