ГАЛИЦЬКА ЗОРЯ


Новини від 16 вересня 2016 р.




Шанс на спасіння

Церкву Воздвиження Чесного Хреста готують до реставрації

13 вересня відбулося засідання сесії Львівської обласної ради. Одним із головних питань був розподіл коштів обласного бюджету, отриманих завдяки перевиконанню планових показників, – майже 60 мільйонів гривень.

Більшість із цих коштів депутати скерували на соціальні видатки – фінансування медицини, профтехосвіти, соцзахист та ін.

На півмільйона гривень профінансовано придбання обладнання для зважування великотоннажного автотранспорту перед виїздом на головні автошляхи області, щоб запобігти їхньому руйнуванню.

Майже 900 тис грн. надійде на виготовлення проектно-кошторисної документації для реконструкції трьох старовинних храмів області. Приємно відзначити, що серед них – дрогобицька церква Воздвиження Чесного хреста. Цього вдалося досягти завдяки наполегливості депутата Львівської обласної ради Михайла Задорожного.

- Я вдячний депутатському корпусу обласної ради за підтримку моєї пропозиції щодо виділення коштів у сумі 250 тис грн. на виготовлення проектно-кошторисної документації для реконструкції унікальної церкви Воздвиження Чесного Хреста. Вона споруджена на початку ХVІІ ст. і потребує термінової реставрації. Маю велику надію, що з Божою допомогою нам вдасться передбачити у 2017 році і кошти на її реставрацію, - зазначив Михайло Задорожний.

Нагадаємо, дерев’яна церква Воздвиження Чесного Хреста, розташована на вулиці Зварицькій,7, є пам’яткою архітектури національного значення і належить до музею «Дрогобиччина».

Церква вважається однією з найкращих у стилі галицької дерев’яної архітектури. На жаль, храм практично постійно зачинений в очікуванні реставрації за винятком храмового свята 27 вересня, коли там ведеться Богослужіння.

Ярослав ГРИЦИК

 

 

У Доброгостові змагалися рибалки

10 вересня на озері, що у селі Доброгостів, вдруге пройшов турнір із ловлі хижої риби спінінгом пам’яті Мирона Лепкого.

На світанку 42 рибалки вирушили на човнах за своїми трофеями. І хоч, за словами учасників турніру, того дня риба клювала не надто активно, все ж у підсумку членам журі було що зважувати для визначення переможців. Після цієї процедури улов відпустили.

Згодом відбулося урочисте нагородження переможців та призерів. Перше місце здобув Михайло Терлецький зі Стебника. Другу сходинку посів дрогобичанин Борис Онищенко, третю – Анатолій Черниш із Дрогобича. Організатори нагородили їх кубками, медалями і дипломами. У номінації «Big fish» (за найбільшу спійману рибу) приз отримав Микола Федьків зі Стрия. Для тих, хто не потрапив на п’єдестал пошани, провели розіграш лотереї з рибацькими призами.

Як розповів президент ГО «Дрогобицький карповий клуб» Зеновій Фаб’як, турнір провели для популяризації рибної ловлі на Доброгостівському озері. Натхненником цієї справи є досвідчений рибак з міжнародним досвідом Тарас Фенчин.

Головним організатором змагань виступило Спеціальне товарне рибне господарство «Доброгостівське» (Петро Дорожовський, Микола Марків), спонсорами – «Дрогобицький карповий клуб», фірма STZ baits, магазин «Хата рибака» (Львів), підприємство «Greenplast» (Дрогобич). Посприяв в організації і сільський голова Доброгостова Любомир Пасемко.

Захід присвятили пам’яті одного із засновників «Дрогобицького карпового клубу», енергійній, ініціативній, товариській людині Миронові Лепкому, який узимку відійшов у Вічність. Планується цей турнір зробити щорічним.

Сільський голова Любомир Пасемко щиро подякував організаторам. Адже активісти згаданих вище громадських організацій ще й зарибнюють Доброгостівське озеро, борються з браконьєрами, періодично влаштовують толоку на берегах, оскільки несвідомі відпочивальники залишають за собою чимало сміття.

Леся ГРИЦИК

Фото автора

 

 

Учителем школа стоїть

24 серпня, з нагоди відзначення 25-ї річниці Незалежності України у Львові на площі перед оперним театром голова облдержадміністрації Олег Синютка урочисто нагородив державними відзнаками кращих працівників різних галузей. Серед цієї поважної когорти людей був і наш земляк – учитель фізичного виховання та трудового навчання Унятицького навчально-виховного комплексу І-ІІ ступенів Лев Богданович Тустанівський. Педагог отримав звання «Заслужений вчитель України».

Щоб ближче познайомитися з нагородженим, я завітав до школи. На її порозі мене зустрів директор Степан Іванович Макар і насамперед запросив на екскурсію навчальним закладом. Одразу впала у вічі гарна підготовка установи до навчального року. Чистенькі затишні кабінети й коридори, а ще – привітні вчителі та учні. У комп’ютерному класі – Wi-Fi зона, щоби діти могли користуватися сучасними ґаджетами. «Продали картоплю, вирощену на шкільній ділянці, і за ці гроші підключили Інтернет. Хочемо встановити ще один Wi-Fi-роутер, аби Інтернет був і в коридорі, і на вулиці. Раджу вам зайти на шкільний сайт – там дуже багато цікавої інформації», - розповідає Степан Іванович.

Господарським способом у школі добудували актову залу, в якій ще й облаштували музей, їдальню. А зараз взялися за спорудження котельні на твердому паливі, адже пічне газове опалення обходиться дуже дорого.

У школі встановлені сучасні пластикові вікна. А щоб робити зі старими? Щоби добро не пропадало, з них спорудили простору теплицю. Запросивши всередину, Степан Макар та Лев Тустанівський пропонують скуштувати свіженького огірочка… А ще там ростуть помідори і перець. За ними, як і за рослинами на присадибній шкільній ділянці, доглядають школярі. Крім того, тут започатковано акцію «Садимо сад України». Територію позаду школи очистили від сміття і заклали сад, який уже починає плодоносити. Закладена Алея пам’яті Героїв Небесної сотні. Свої дерева мають вчителі, учні, їхні батьки і навіть гості, серед яких – керівники району, відомі особистості та друзі школи зі США. На думку С.Макара, суть акції – у прищепленні дітям господарського ставленні до землі, яка має не заростати бур’янами і диким лісом, а тішити людей врожаями.

На подвір’ї перед школою встановили фігуру Божої Матері, посадили різнобарвний квітник… І сама школа – наче квіточка, хоч споруджена ще у 1907 році. За словами директора, у цьому заслуга колективу та батьків школярів.

Серед ентузіастів, котрі особливо доклалися до зміни обличчя школи, де навчається 130 дітей, – учитель Лев Тустанівський. Отож, знайомимося з ним поближче.

- Народився у 1959 році у Красноярському краю. Наша сім’я була репресована і виселена туди з України, - розповідає Лев Богданович. – Після так званої «відлиги» батьки приїхали назад, але не мали права повертатися до рідної домівки. Тож спершу винаймали житло, а згодом почали будувати новий дім. Сім’ї доводилося багато працювати, адже батьки виховували чотирьох дітей. Попри те, вони намагалися прищеплювати нам любов до знань.

Я закінчив 8 класів Унятицької школи, продовжив освіту у Дрогобицькій СШ №5. Захоплювався футболом, грав за команди Унятич, Лішні. Рік працював на нафтопереробному заводі, відтак навчався у Дрогобицькому педагогічному інституті ім. І.Франка на факультеті загальнотехнічних дисциплін і праці.

Після його закінчення мене скерували на роботу до Броницької школи, де вчителював 13 років. Паралельно закінчив Івано-Франківський технікум фізичної культури.

У 1994 році громада обрала мене сільським головою с.Унятичі. Працював на цій посаді три каденції. У роботі з людьми мені завжди допомагав набутий педагогічний досвід. Згодом я повернувся в освіту, але вже до Унятицької школи. Там виникла вакансія у зв’язку з виходом на пенсію, тож упродовж року був заступником директора з навчально-виховного процесу. Від 2005 року працюю вчителем фізкультури і трудового навчання. Член методоб’єднання вчителів фізичного виховання. Маю цілу колекцію грамот як педагог, і як громадський діяч. Дуже люблю школу, дітей. Адже вчитель – це людина, яка значною мірою формує свідомість майбутніх поколінь.

- Розкажіть, будь ласка, про Вашу сім’ю.

- У нас – сім’я педагогів. Дружина Галина – вчитель математики та християнської етики у нашій школі. Виховуємо двох дітей. Син навчається у духовній семінарії, донька після закінчення Унятицької ЗОШ та Дрогобицької музичної школи цьогоріч вступила до Дрогобицького державного музичного училища ім. В.Барвінського.

- А тепер давайте поспілкуємося про педагогічну роботу…

- Оскільки багато теперішніх дітей ведуть малорухливий спосіб життя, міністерством до шкільної програми замість двох введено три уроки фізкультури на тиждень. На уроках діти змагаються в естафетах, бігу, спортивних іграх, стрибають у довжину з розбігу, кидають м’ячик у далечінь. Звісно, звертаю увагу і на патріотичне виховання, пропаганду здорового способу життя.

На шкільному подвір’ї ми організували відпочинковий теренкур, де щотижня практикуємо норвезьку ходьбу (з паличками). Це особливо підходить для дітей, які за станом здоров’я не можуть займатися в основній групі.

На уроках фізкультури намагаюся прищепити учням любов до спортивних ігор, зокрема футболу. Багато моїх учнів грають у футбольних командах на першість області та району.

Мій вихованець Юрій Скіць після навчання у відділені акробатики Дрогобицької ДЮСШ та Миколаївській спеціалізованій школі став майстром спорту України, був учасником Міжнародної універсіади студентів, виступав за юнацьку збірну України. Зараз мешкає в Німеччині, ми часто спілкуємося телефоном.

На базі школи щорічно проводимо змагання з чотириборства «Дружба» за участю команд навколишніх сіл. Наша команда бере участь у змаганнях серед навчальних закладів району з різних видів спорту. Часто посідаємо призові місця у футболі, легкій атлетиці, шахах, настільному тенісі, змаганнях з туризму. Свідчення цього – виставка кубків, медалей та грамот у коридорі школи.

- А як щодо матеріальної бази?

- Споруди на спортивному майданчику у наш скрутний час доводиться утримувати і ремонтувати власними силами, залучати спонсорів і меценатів, громадськість. На жаль, школа не має спортивного залу, але сподіваюся, настануть кращі часи і його таки побудують.

Як вчитель трудового навчання, тішуся, що нам з дирекцією школи вдалося підвести кабелем трифазну лінію електропередач до майстерні, бо раніше до неї просто над спортмайданчиком йшли чотири металеві проводи і ми боялися за безпеку дітей.

- Люди говорять про Лева Тустанівського як про великого спортивного ентузіаста…

- Мабуть, мають рацію. Усіляко сприяю розвитку спорту в селі. Намагаюся і сам підтримувати спортивну форму, адже маю бути прикладом для учнів. Робити це легко, бо мешкаю поруч зі стадіоном. Для мене ж прикладом у роботі і житті був, на жаль, уже нині покійний заслужений вчитель України, педагог Дрогобицької СШ №5 Йосип Присяжнюк. Ми часто спілкувалися після закінчення школи, він приїздив до Унятич на фестини, спартакіади.

- Попри зайнятість у школі, Ви не полишаєте громадської роботи?

- В органах місцевого самоврядування завжди намагався працювати для людей. І вони обирали мене тричі поспіль сільським головою. За цей час вдалося зробити чимало добрих справ. Мені подобається громадська діяльність, тож і зараз за рішенням сесії сільської ради я є заступником сільського голови Унятич з виконавчої роботи.

А працювати є над чим. За сприяння голови Михайла Матолінця та багатьох інших людей до 25-річчя Незалежності України ми облаштували у селі мережу вуличного освітлення. Нещодавно обгородили і відкрили нове кладовище. У школі із залученням батьків почали будівництво котельні на тверде паливо… Треба діяти, бо, як кажуть, під лежачий камінь вода не тече.

- А як дружина ставиться до Вашої постійної зайнятості?

- За стільки спільних років життя дружина ставиться до цього з розумінням. Живемо дружно, усією сім’єю ведемо господарство. Маємо корову, яких у нашому селі можна вже перелічити на пальцях, телятко, птицю. Канікулярного часу вистачає для заготівлі кормів, обробітку городів. Зрештою, брати допомагають. Так що громадська робота для домашніх справ – не перешкода.

Ярослав ГРИЦИК

Фото автора



Обновлен 13 июн 2017. Создан 16 мая 2017



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником