ГАЛИЦЬКА ЗОРЯ

Новини від 10 березня 2017 р.




Йдемо до Тараса

9 березня біля пам’ятника Тарасові Шевченку у Дрогобичі відбулося віче з нагоди 203-ї річниці від дня народження Великого Кобзаря. Вшанувати українського пророка прийшли чимало краян.

Після спільної молитви до присутніх звернувся отець Ігор Цмоканич. Він назвав Тараса Шевченка справжнім українським Пророком Мойсеєм, якого Бог покликав, щоб розбудити приспаних холопів і рабів, нагадати, яких славних батьків вони діти і закликати до визволення з рабства, яке, на жаль, і дотепер повністю не відпускає нашу свідомість.

Відтак слово мали міський голова Дрогобича Тарас Кучма, голова районної ради Михайло Сікора. Тарас Кучма, зокрема, закликав читати «Кобзар», у якому написані не лише пророчі слова, а й застереження майбутнім поколінням, щоб слова «Доборолась Україна / До самого краю. Гірше ляха свої діти / Її розпинають» не були сьогоднішньою реальністю.

Слово про Т.Шевченка виголосив професор ДДПУ ім.І.Франка, Почесний громадянин Дрогобича Омелян Вишневський.

До пам’ятника Кобзареві квіти поклали: міський голова Тарас Кучма і секретар міськради Олег Хрущ, заступники міського голови, перший заступник голови РДА Віталій Скоропад і голова райради Михайло Сікора, депутат обласної ради Михайло Задорожний, депутати міськради, представники товариства «Просвіта», Координаційної ради Блоку національно-демократичних сил, ДДПУ ім. І.Франка, механіко-технологічного та коледжу нафти і газу, інших навчальних закладів, керівники підприємств та організацій.

Твори Шевченка прозвучали у виконанні хору «Бескид». Поезію читали краєзнавець Роман Пастух, учні та студенти навчальних закладів.

Детальніше про перебіг шевченківських святкувань – у наступному номері «ГЗ».

Ярослав ГРИЦИК

Фото автора

На фото: квіти шани – до пам’ятника Кобзарю. 

 

 

Дрогобич відвідала Надія Савченко

4 березня у Дрогобичі на площі Ринок з дрогобицькою громадою зустрілася народний депутат України Надія Савченко.

Більшість учасників заходу – люди старшого віку. Поміж них – незначна кількість молоді, місцевих політиків та громадських активістів. І, звісно, журналісти.

Про що говорила нардеп? Про політичну й економічну ситуацію в Україні, про не надто ефективну роботу депутатів Верховної Ради, значна частина яких дбає насамперед про власні інтереси, а не про державу, про олігархів, котрі намагаються контролювати владу, про необхідність змінювати країну і політиків, про сильний народ, завдяки якому, власне, і маємо тепер сильну армію...

Про що питали громадяни? Насамперед, про мету візиту гості до Дрогобича. Надія відповіла, що зараз їздить регіонами України, щоб безпосередньо спілкуватися з людьми, донести до них власні думки і почути їхні. Адже більшість українців знають Надію Савченко завдяки телевізору, а по ньому далеко не завжди показують правду.

Очевидно, не змогли не запитати люди про візит депутатки на окупований Донбас. Пані Савченко відповіла те, що говорила й раніше: «Я готова говорити з усіма, навіть з чортом, аби визволити наших хлопців із полону. Бо я змогла вийти, а вони – ні. Моя сестра, щоб визволити мене, півсвіту підняла на ноги, говорила навіть із Медведчуком. Я теж робитиму все можливе, щоб полонені повернулися додому».

На запитання, чи готова Надія Савченко очолити український визвольний рух, нардеп відповіла, що до цього ще повною мірою не готова. Адже, беручи на себе таку місію, водночас треба взяти й відповідальність за результат. І бути готовим навіть загинути за справу.

Про роботу засобів масової інформації політик сказала: «Дивіться і слухайте все, але думайте, аналізуйте і робіть свої висновки. Не бійтеся мати власну думку і захищати її».

Зачитавши декілька записок, в одній із яких Надії бажали вийти заміж і народити гарних діточок, гостя Дрогобича подякувала за увагу і разом зі сестрою Вірою та кількома помічниками попрямували до ратуші на зустріч з міським головою Дрогобича Тарасом Кучмою. А групи людей ще деякий час стояли на площі і обговорювали почуте. Було чутно й емоційні суперечки, що, зрештою, не дивно: ставлення до Н.Савченко як до політика у суспільстві зараз дуже неоднозначне…

Ярослав ГРИЦИК

Фото автора

 

 

На сцені – «Дрогобицька Голгофа»

5 лютого у Львівському академічному обласному музично-драматичному театрі ім. Ю.Дрогобича відбулася прем’єра вистави «Дрогобицька Голгофа», у якій розповідається про страшні події у Дрогобичі 1939-41 та 1944-59 рр.

Про катівню у Дрогобичі на вулиці Стрийській,3 світ дізнався на початку 90-х років минулого століття. У будинку, що зараз належить Дрогобицькому педуніверситету ім. І.Франка, у 1939-41 рр. і 1944-59 рр., було обласне управління НКВД-КГБ, яке, виконуючи волю кремлівських вождів, без суду і слідства або й за їхнім вироком мордувало, вбивало, вивозило в Сибір галичан. На подвір’ї катівні вдалося відкопати 486 останків невинно убієнних: діти, молодь, люди середнього і старшого віку з проламаними і простріленими черепами, відрубаними головами, ногами, руками, перемотані колючим дротом...

Ідейним натхненником написання п’єси виступив отець Іван Паньків – настоятель храму Дрогобицьких священомучеників Северіяна, Віталія і Якима. Задумане втілили у життя автор твору Тарас Метик та колектив театру під керівництвом Миколи Гнатенка. Головний режисер – Олександр Король, художник-постановник – Ярослав Данилів.

Уперше в Україні зі сцени Мельпомени розповідається про жорстоку правду катування мешканців Галичини червонозоряними «визволителями». Завдяки архівним матеріалам, розповідям очевидців змальовується страшна доля священиків, ієромонахів Якима Сеньківського (Іван Гарасимчук), Северіяна Бараника (Олександр Морозов), Віталія Байрака (Микола Козак), яких катували і знищили у застінках тюрми на Стрийській. Гірка чаша мучеництва не минула і молоді – учнів гімназії Марію (Оксана Федчук), Михайла (Микола Дідик), Дмитра (Юрій Федчук), яким було лише по вісімнадцять років.

Роль капітана НКВД виконав Олександр Латишев, образ пустельника відтворив на сцені Сергій Дудка. Хорова група: Ярослав Дзендзерович, Віктор Шуневич, Ростислав Герилів, Наталія Бориславська.

Після завершення вистави і тривалих оплесків глядачів на сцену вийшов владика Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ Ярослав Приріз. Він щиро подякував усім, хто причетний до підготовки цієї вистави, яка має велику просвітницьку мету, допомагає збагнути страждальницьку жертовність кращих синів і дочок нашого народу, церкви во славу Бога і України. А Тарас Метик зауважив, що п’єса є своєрідним застереженням усім нам у період нової російської агресії, щоб трагедія 1939-59 рр. ще раз не повторилася.

Ярослав ГРИЦИК

Фото автора

На фото: владика Ярослав дякує всьому творчому колективу, який створив виставу. 

***

Звершилося! На світ Божий нарешті з’явилася «Дрогобицька Голгофа». Трагедія, написана Тарасом Метиком та зрежисована Олександром Королем, – реальна історія про криваву «совєтську» буденщину франкового краю, збагачена усілякими духовними роздумами.

Вистава створена на подіях, що безкарно творилися на Західній Україні у 1939-1941 роках. Головні герої театрального дійства – дрогобицькі священомученики: Северіян, Яким та Віталій – історичні персоналії, які були справді жорстоко замордовані червоними визволителями у місцевій катівні на вулиці Стрийській.

У життя міста, й зокрема церкви, вривається, як людоїдна саранча, радянська влада. Вона встановлює свій режим, будує опіумний світ, майструє власні правила. Усі «таваріщі» тепер потенційні західні шпигуни, а, можливо, й зрадники рідного «совєтського отєчєства». Навіть монахи УГКЦ для новоствореної влади становлять загрозу. Бо творять страшний і непростимий злочин проти «красного» соціалізму – мовлять проповіді українською мовою, моляться та з покорою і любов’ю свято терплять дурні насмішки УНКВД і переховують біженців.

Не буду вам переповідати сюжет, адже він воістину вартий того, аби ваші оченята його зріли, незалежно від вашої територіальної чи релігійної приналежності. Зазначу тільки, що тут сплітаються воєдино: ненависть з прощенням, покора з гордістю, любов до Бога з любов’ю до Батьківщини…

Трагедія складається з двох дій, що тривають приблизно по 40 хвилин. Перша дія трішки нудновата, та це – суб’єктивна думка молодої людини. Але варто лише дочекатися другої – усі сумніви розвіюються, як сивий туман. Дух трагедії вас наповнить і не просто пройме серце. Вас щось зсередини по-доброму «розірве», аж до сліз. І не через трагічну долю головних героїв, одного з яких, до речі, за словами очевидців, було зварено в казані та подано їсти іншим в’язням. Не через атмосферні декорації, гарну акторську гру чи моментами геніальним звуковим оформленням вистави. А саме через якийсь незвіданий дух вистави, бо навіть в повітрі відчуватиметься незрозуміла присутність блаженства, яке змушує плакати і глядачів, і акторів.

Місто Юрія Котермака дякує дрогобицькому Шекспіру Тарасові Метику й ідейному пастирю «Дрогобицької Голгофи» о.Івану Паньківу за реалізацію такого проекту. З Богом у добру путь!

Іларіон ПАНЬКІВ

 

 

Храм дочекався реставрації

Минулого року «ГЗ» розповідала про те, що завдяки старанням депутата Львівської обласної ради Михайла Задорожного вдалося профінансувати виготовлення проектно-кошторисної документації для реставрації дрогобицької дерев’яної церкви Воздвиження Чесного Хреста (вул. Зварицька,7).

І ось добра справа знайшла продовження. Як повідомив Михайло Задорожний, днями прийнято рішення про виділення 300 тис грн. з обласного бюджету на проведення І етапу робіт із реставрації цієї пам’ятки архітектури ХVІІ століття. Ще 100 тис грн. надійде з бюджету Дрогобича.

Варто зауважити, що обласний депутат не один рік опікується також і реставрацією дерев’яної церкви Св.Юра, щоб зберегти ці унікальні сакральні споруди для майбутніх поколінь. Нагадаємо, обидва храми належать до музею «Дрогобиччина».

Ярослав ГРИЦИК

 

 

Європейські перспективи літинців

Минулого тижня у Літині під ключ здали реконструйоване приміщення для утримання 1750 голів свиней. Воно обладнане сучасними технологіями та устаткуванням для відгодівлі.

Літинське господарство – одне з небагатьох в області усвідомлено розробило програму аграрної модернізації. Тандем «Карпенко-Коваль» дає позитивний вислід. За короткий період у селі відбулася своєрідна аграрна революція. Господарство зорієноване на тваринництві і свинарстві.

Колись, до речі, у Літині вирощували свиней, але потім цією галуззю не було сенсу займатися, позаяк у Кавську, що у сусідньому Стрийському районі, почав функціонувати великий комплекс. Він і витіснив із ринку малі свиноферми. Більше того, свою чорну справу зробили провокатори, які розпустили «дезу» про свинячий грип.

Тепер у Літині врахували ці загрози, тому до галузі підійшли з усією відповідальністю.

Свиноферми це – «режимні» об’єкти з карантинними правилами. До розплідника «екскурсанти» можуть увійти лише у спеціальній амуніції.

Належним чином підготовлене друге приміщення – основний цех – для відгодівлі молодняка. Вона триватиме трохи більше трьох місяців. Конвеєр працюватиме безперебійно – контролює цю галузь кваліфікований фахівець Ігор Мороз, якого переманили із Жовківщини.

Загалом у ТзОВ «Літинське» працюють 60 осіб. Колектив злагоджений і працьовитий. Бажаним гостем у Літині є начальник департаменту аграрного розвитку Львівської облдержадміністрації  Наталя Хмиз. Це – аграрний менеджер з європейською філософією. За плечима цієї 38-річної жінки три вищі освіти, знання декількох іноземних мов. Наталя Степанівна уважно слухала коментарі директора господарства Станіслава Карпенка. А під час спілкування у її голосі не відчувалося начальницької тональності, вона готова і словом, і ділом сприяти й іншим важливим починанням літинців.

Здається, аграрне радянське лекало відходить у небуття, на селі формуються справжні ринкові відносини, не змінився хіба, що характер виробництва, скоріше всього він набував інших рис, і це – закономірно.

Життєві будні на селі, це – щоденні клопоти, різні історії т.д. Паралельно з офіційною інспекційною частиною, за участю представників обласної, районної виконавчої і представницької гілок влади (у Літині побували голова РДА В.Шутко і голова райради М.Сікора), на території товариства своїм плином вирувало виробниче життя. Будівельна група лагодила вигульний майданчик для тільних корів.

Головний зоотехнік Надія Кіс очікувала на приїзд війта села Івана Пурія. Війт за фахом ветлікар, але сільська громада вп’яте поспіль обирає його головним газдою села. За відсутності головного досвідченого ветлікаря Івана Зінкевича (ветеринар господарства трохи занедужав) допомогу мав надати саме п.Іван. А з хвилини на хвилину мала отелитися первістка. Дружні відносини між місцевою владою і господарством підкріплені і взаємовиручкою. Тож війт-ветлікар прибув вчасно і при допомозі шести «асистентів» первістці допомогли розтелитися.

Сільські люди розуміють, що таке проблемний розтел, але, попри все, бичок і тепер уже молода корова – живі.

Загалом високу оцінку організаційно-виробничому процесу у господарстві виставив головний ветлікар району Володимир Білас.

Невдовзі, коли двері у Євросоюз будуть відкриті навстіж, Літиня має неабиякий шанс привернути до себе інвесторів. Бо там виробничий камертон налаштований на європейську музику, без фальші, але з якісними і чіткими нормами.

Володимир ТУРМИС

На фото:

- Наталя Хмиз – не лише у ролі інспектора, але й уважно слухала лектора Станіслава Карпенка;

- готується майданчик для «шопінгу» корів-породіль;

- огляд нових приміщень комплексу;

- мототранспортом сільський голова Іван Пурій вчасно прибув на допомогу.

***

Коротка довідка

На сьогодні у ТзОВ «Літинське»утримується 346 голів ВРХ молочного стада. За минулий рік вироблено 451 тонну молока та 15 тонн м’яса.

* від однієї дійної корови торік надоїли 5108 кг. молока;

* господарство має статус племінного репродуктора із розведенням симентальної породи корів;

* у комплексі із розведенням та вирощуванні свиней утримуються 900 голів.



Создан 18 мая 2017



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником