ГАЛИЦЬКА ЗОРЯ

Новини «ГЗ» від 31 травня 2017 р.




Сквер Героїв Небесної сотні – новітній символ Дрогобича

Герої Небесної сотні – сучасні лицарі, які стали еталоном сміливості, мужності та жертовності. Пам’ять про сучасних Героїв увіковічена у багатьох пам’ятних знак, назвах вулиць, скверів, парків. Дрогобичани також пам’ятають про своїх Героїв, які віддали життя у новітній боротьбі за Незалежність та Гідність українського народу. У неділю, о 14:00, на вулиці П.Орлика відбудеться відкриття пам’ятного знаку та скверу Героям Небесної сотні.

Ще у 2014 році після трагічних подій на Майдані у Дрогобичі заклали сквер Героям Небесної сотні, проте, на жаль, роботи тут припинилися. Відновити їх вдалося лише у 2016 році, коли міським головою став Тарас Кучма, який вважав справою особистої честі та гідності облаштувати і відкрити сквер пам’яті Новітніх Героїв. Відтак, Тарасом Кучмою, – міським очільником, активним майданівцем, – спільно з сім’ями та родинами загиблих було прийнято рішення довести справу до кінця та гідно вшанувати пам’ять Героїв, які загинули за мир на своїй землі і спокій у кожній українській домівці. Для реалізації задуму було засновано спецфонд та розпочато збір коштів для облаштування скверу. Активно до цієї справи долучилися мешканці будинку №1, який розташований поруч. Упродовж трьох років охочим вшанувати пам’ять загиблих у Дрогобичі довелося подолати чимало труднощів: численні засідання, збір коштів, боротьба з громадянами, охочими облаштувати на цій території МАФи, вандалізм і крадіжки насаджень тощо.

Один із активних учасників, який долучився до облаштування Скверу Небесної сотні, – батько загиблого учасника АТО Василь Ісик.

«Основним у проробленій роботі є не те, що цей пам’ятний знак встановлено, а те, щоб ми не забували про невинно убієнних синів української нації, убитих «нашим старшим братом», який все життя під покровом любові та допомоги винищує українську націю з кореня, починаючи з юнаків», – зазначає Василь Ісик.

Також при облаштування скверу активно відзначилися дрогобичани, які внесли свою благодійну лепту: Михайло Петруняк, Василь Танчук.

Упродовж півтора року, за ініціативи міського голови Дрогобича Тараса Кучми, було проведено низку нарад за участю родичів Героїв Небесної сотні, учасників АТО, керівників структурних підрозділів міської ради, де визначалися з проектом скверу та макетом пам’ятного знаку. Відтак остаточним рішенням, яке прийняли на спільній нараді, було облаштувати територію клумбами, зеленими насадженнями, ліхтарями зовнішнього освітлення та встановити пам’ятний знак у вигляді лебедя, якого на льоту збиває куля.

«Сквер Героїв Небесної сотні у Дрогобичі – новітній символ української історії, яку ми творимо. Дрогобичани одними з перших активно долучилися до Революції Гідності, а відтак – до проведення АТО, яка нині переросла у повномасштабну війну з російським агресором. Пам’ятати тих, кого ми втратили у боротьбі за гідність та незалежність, – святий обов’язок кожного дрогобичанина. Понад те, Сквер Небесної сотні – символ поступу, який ми продовжуємо щодня. Щиро сподіваюся, що ті прикрі випадки, які траплялися під час його облаштування, більше не повторяться. Натомість вірю, що сквер, який ми відкриємо цієї неділі, стане облюбованим і символічним місцем для дрогобичан та малечі», - наголошує Тарас Кучма.

Прес-служба Дрогобицької міської ради

 

 

Ура, канікули!

Минулого тижня у загальноосвітніх навчальних закладах урочисто пролунав «Останній дзвінок», сповістивши учнів про початок літніх канікул, а випускників – що час вирушати у доросле, самостійне життя.

У спеціалізованій школі з поглибленим вивченням англійської мови №16 учнів, які зібралися на святкову лінійку, традиційно поблагословив отець Любомир Митник.

З напутніми словами до випускників та школярів, які продовжать навчання у школі, звернувся директор Володимир Крайчик. Він нагородив грамотами найкращих школярів, які стали переможцями олімпіад, конкурсів чи спортивних змагань різного рівня. А ще зачитав два офіційні запрошення на навчання, що надійшли для кращого учня СШ №16 Анатолія Герасимова від університетів Києва та Львова.

Начальник відділу освіти Петро Сушко, привітавши випускників із закінченням школи, а учнів з початком канікул, повідомив приємну новину: СШ №16 здобула перемогу у конкурсі проектів на заміну старих вікон на нові – енергозберігаючі на суму 400 тис грн. Роботи будуть виконані упродовж цього літа. Петро Ярославович також нагородив грамотами за вагомий внесок у високі досягнення школи педагогів Галину Лук’янчук, Любов Мигович та директора Володимира Крайчика.

Привітав присутніх на лінійці і волонтер корпусу миру США, вчитель Кайл Клеменс, який упродовж навчального року допомагав вдосконалювати англійську мову учням і вчителям школи. Варто відзначити, що Кайл прийшов на свято в українській вишиванці.

Учасники святкової лінійки щедро аплодували школярам, які виконували пісні, а також одинадцятикласникам, котрі підготували цікаву хореографічну композицію.

Пролунав «Останній дзвінок», після якого, за доброю традицією, випускники запросили батьків на шкільний вальс…

***

Свято останнього дзвоника у Дрогобицькому педагогічному ліцеї традиційно провели у залі музично-драматичному театрі ім. Ю.Дрогобича. Випускників, а їх цьогоріч 113, привітали директор педагогічно ліцею Ольга Заяць, ректор ДДПУ ім. І.Франка, професор Надія Скотна, перший директор ліцею Юрій Кишакевич, відзначаючи високий рівень знань ліцеїстів та коптіку працю їхніх педагогів.

Сцена муздрамтеатру ледь вмістила всіх ліцеїстів – переможців всеукраїнських, обласних і міських олімпіад, конкурсів та спортивних змагань. Кожен отримав диплом чи грамоту і стрічку з написом «Гордість ліцею». Заступник начальника відділу освіти міської ради Ольга Олексюк навіть пожартувала, що цьогоріч ліцей «зірвав джек-пот», зібравши стільки нагород різного рівня. Отримали відзнаки і педагоги, які виховали таких талановитих учнів.

Цікаво було послухати відгуки і спогади про навчання у ліцеї новоспечених випускників, підсилене добіркою цікавих фотографій, що паралельно демонструвалися на великому екрані. Не важко здогадатися, що теплі, щирі слова дітей викликали сльози на очах як учителів та батьків. Гарного настрою додала концертна програма.

Ярослав ГРИЦИК

Фото автора

 

 

НОВИНИ З РАТУШІ


Василь Качмар: «Оцінка роботи виконкому відображається у задоволенні потреб громади та рейтингу Дрогобича»

У понеділок, 29 травня, заступник міського голови Дрогобича Василь Качмар провів нараду з керівниками структурних підрозділів міської ради та представниками державних установ міста.

Присутні обговорили «Рейтинг районів та міст обласного значення».

Як повідомив керівник відділу економіки Володимир Ліснянський, у цьому рейтингу оцінюються 19 показників, основні з яких: охоплення дошкільної освіти, робота ЦНАПів, робота народних домів, охоплення населення сімейною медициною, роботу по лінії 112, доходи бюджетів та рівень їх виконання, промисловість, зарплати: розмір та борги, кількість найманих працівників, податковий борг до місцевих бюджетів, народжуваність та смертність. Серед багатьох показників місто Дрогобич стоїть не на найкращих позиціях.

Обговорюючи показники станом на 1 травня 2017 року, Василь Качмар звернув увагу присутніх на необхідності поліпшення роботи як очолюваних структурних підрозділів, так і самих показників. Як варіант виходу з ситуації, заступник міського голови запропонував щомісяця проводити наради, де б напрацьовувалися спільні пропозиції щодо зростання Дрогобича у рейтингу районів та міст обласного значення.

Своєю чергою, керівники структурних підрозділів надали роз’яснення з приводу окремих показників. Як з’ясувалося, обґрунтування цих показників базується на основі механізмів, які потребують вдосконалення. До прикладу, є певні зауваження щодо надання відповідей на звернення громадян на лінію «112», роботи податкової інспекції, надходжень до бюджету.

З метою вирішення спірних питань та узгодження подальших дій з представниками ЛОДА, Василь Богданович доручив присутнім керівникам підготувати низку пропозицій міському голові, з якими Тарас Кучма зможе звернутися до обласного керівництва.

На завершення наради заступник міського голови Василь Качмар наголосив присутнім, що оцінка роботи виконкому Дрогобицької міської ради відображається у задоволенні потреб громади міста, про що свідчить кількість звернень та скарг, а також у рейтингу Дрогобича серед інших міст області.

 

Роман МОСКАЛЬ: «Підняття тарифів на послуги лазні погоджено з відвідувачами»

У Дрогобицькій лазні зросли ціни на послуги. Відтак відвідувачам лазні доведеться платити за користування парною: у суботу – 55 гривень, у неділю – 60 гривень; за послуги душу – 25 гривень.

Таке рішення було прийнято виконавчим комітетом Дрогобицької міської ради на черговому засіданні.

Як зазначив керівник підприємства Роман Москаль, підняття тарифів було погоджено з відвідувачами лазні. Потребою прийняття такого рішення стало накопичення боргу підприємства перед енергопостачальниками, який існує ще з 90-х років, та зростання суми податків.

Також Роман Москаль зазначив, що прийняттю цього рішення передувала низка заходів, спрямованих на оптимізацію видатків підприємства. Зокрема, запроваджено погодинну оплату праці та дводенний робочий графік.

«У підсумку такі заходи сприятимуть нормалізації діяльності підприємства», - резюмував керівник КП «Дрогобицька лазня» Роман Москаль.

Нагадаємо, що неодноразово через збиткову діяльність комунального підприємства «Дрогобицька лазня» порушувалося питання про його закриття. Однак зважаючи на те, що в країні триває війна, і лазня для міста є стратегічним об’єктом, а також враховуючи побажання відвідувачів не закривати її, керівництвом міста було прийнято рішення про збереження цього підприємства.

Прес-служба Дрогобицької міської ради

 

КП «КМГ» продовжить перевозити пасажирів на маршрутах №9 та №12

Від 1 червня тимчасове перевезення пасажирів на міських маршрутах №9 та №12 знову здійснюватиме КП «Комбінат міського господарства».

Оскільки закінчується термін дії договору на тимчасове перевезення пасажирів на вищевказаних маршрутах, із метою недопущення припинення обслуговування пасажирів на міських маршрутах №9 «вул. Горішня Брама (дачі) – пл. Злуки» та №12 «вул. Холмська – пл. Злуки (залізничний вокзал)», на останньому черговому засіданні виконавчого комітету Дрогобицької міської ради було прийнято рішення про укладення договору з КП «КМГ» терміном на три місяці.

Як роз’яснив головний спеціаліст з питань підприємництва, транспорту та зв’язку відділу економіки Ігор Юзьв’як, попередньо було оголошено конкурс на перевезення пасажирів на міських маршрутах №9 та №12. Однак жодної з пропозицій від перевізників не надійшло. Відтак конкурс не відбувся. Після цього відділом економіки було розміщено на офіційному інтернет-порталі Дрогобицької міської ради оголошення, в якому перевізників запросили укласти тимчасові угоди на перевезення на вищевказаних маршрутах. Оскільки й цього разу перевізники не зголосилися, а термін попереднього договору, який тимчасово укладений з КП «КМГ», добігає кінця, керівництвом міста прийнято рішення винести на розгляд виконкому пропозицію повторно укласти тимчасовий договір з КП «КМГ», щоб не допустити з 1 червня колапсу на маршрутах №9 та №12.

Прес-служба Дрогобицької міської ради

 

ГАЛИЦЬКА БІБЛІОТЕКА

 

Шляхетність живить історію

Відкриваймо для себе невідомі сторінки життя Климентія Шептицького

У середу, 24 травня, в одній з аудиторій головного корпусу Дрогобицького державного педагогічного університету ім. Івана Франка відбулася презентація книги «Листи до рідного брата Станіслава графа Шептицького та родини», авторами якої є науковець, доктор філософії, перекладач, член Національної спілки журналістів України Іван Матковський та протоієрей, настоятель парафії Святих великомучеників Бориса і Гліба УАПЦ, культурний діяч Юрій Бойко (о. Юстин).

На цій події були присутні перший автор книги Іван Матковський, ректор ДДПУ Скотна Надія, єпископ Української греко-католицької церкви Григорій Комар, а також викладачі і студенти ДДПУ, яких зацікавила ця подія. Модератором заходу виступив старший викладач Ігор Розлуцький. Другий автор, отець Юстин, не зміг долучитись до презентації цієї книги через поважні причини.

Під час презентації видання слово мали владика Григорій, Надія Скотна, та Іван Матковський.

Владика Григорій на початку своєї промови висловив великий жаль, що за своє життя Климентій Шептицький «ніби сховався в тіні свого брата Андрея», і це спричинило те, що ми володіємо такою малою кількістю інформації про нього. Водночас він висловив надію, що ці «Листи…» якраз зможуть відкрити невідомі сторінки його життя та показати його таким, яким він був насправді.

Іван Матковський зауважив, що на сьогодні нема жодної книги про життя та діяльність брата Андрея Шептицького Климентія і висловив радість, що ці листи нарешті побачать світ та наблизять таку величну та загадкову постать, як Климентій Шептицький до звичайної пересічної людини. Також він розповів про ідею видання цих листів: у кінці 1990-х років під час перебування в Римі в одному з монастирів отець Юрій Бойко знайшов цілий архів листів, які мали стосунок до Климентія Шептицького. Маючи велику зацікавленність цією постаттю, він забрав ці листи до Львова. Вони потребували перекладу українською мовою, оскільки в більшості були написані польською. Разом з Іваном Матковським, який також зрозумів цінність цих паперів, вони вирішили опрацювати їх. Саме так ці листи і змогли побачити світ. Також автор визнав, що існує доволі багато міфів про родину Шептицьких, і саме ці листі розвінчують більшість з них, відкриваючи читачам справжню історію цієї сім’ї. Упродовж виступу Іван Матковський наголосив, що в листах Климентія до своєї родини висвітлюються такі переломні моменти життя Шептицьких, як останні дні та смерть їхньої матері Софії та метрополита Андрея.

Презентація видання не обмежилася лише виступами почесних гостей: також були представлені декілька листів з цієї книги, які допомогли, хоч і не надовго, але зазирнути в життя родини Шептицьких.

Видання «Листів…» є дуже значимою і надзвичайно важливою подією. Вони проливають світло на не тільки взаємини родини, а й українського та польського народів, які представляли Климентій та Андрей. І якщо про останнього знає майже кожен, то його брат дійсно багато часу був непомітним та невідомим широкому загалу, попри його величезні заслуги перед українським народом. Ця людина, яка за життя пройшла величезні тортури і страждання, не втратила віру в Бога та підтримку з боку однодумців, не наповнилася ненавистю до своїх кривдників, а продовжувала досягати неймовірного. Саме така постать повинна бути взірцем, прикладом для наслідування для нас тепер, щоб бачити, що може досягти людина завдяки своїй вірі, благородності та шляхетним ідеалам.

Сподіваємось, що ця книга буде поштовхом для майбутнього та подальшого вивчення життя та діяльності отця Климентія Шептицького, і ми зможемо відкрити для себе ще багато нового та повчального з його неймовірного життя.

Катерина ДЖУФЕР 

 

 

СПОРТ

Одноклубникам поступилися

28 травня дрогобицька «Галичина» на стадіоні «Каменяр» ДДПУ ім.І.Франка (вул.Стрийська) зіграла свій третій матч першості Львівщини з футболу у ІІ лізі з лідером – львівською «Галичиною».

Юнацький склад дрогобичан розгромив суперників із рахунком 4:1, а ось у матчах основних складів сильнішими були львів’яни, здобувши перемогу – 2:1. Наступний матч МФК «Галичина» (Дрогобич) проведе 5 червня на виїзді з ФК «Захід» (Солонка).

Ярослав ГРИЦИК

 

ЗАМІСТЬ КВІТІВ НА МОГИЛУ

Спомин про Валерія Левицького

31 травня виповнилось 5 років як пішов у засвіти Валерій Левицький. Він віддав автокрановому заводу частину свого життя і, уже перебуваючи у кріслі директора, близько брав до серця руйнівну тенденцію підприємств, яких потім за безцінь скуповували скоробагатьки. У цих процесах був замаскований чіткий план Кремля остаточно знищити економіку України.

На жаль, В.Левицький, як і більшість порядних керівників-патріотів, не зміг протистояти цій лавині. Понад те, його ранима душа тупим болем вдарила по серцю. Не стало на землі людини, яку любила сім’я, родина, поважали колеги. У пам’яті багатьох завжди житиме його світлий образ, властивий лише справжній особистості.

У споминах – друзі, родина, колеги

 

НА ЗЕМЛІ КАМЕНЯРА

Музею Івана Франка в Нагуєвичах – 71

Нагуєвичі – мальовниче село, розташоване у передгір’ї Карпат, оточене півколом дубових та ялинових лісів, знають у всьому світі. Тут народився видатний український письменник і громадський діяч Іван Якович Франко, який своїм могутнім талантом і титанічною працею підніс українську літературу до вершин світової слави.

У 1946 році в рідному селі письменника відкрито музей Івана Франка. Він містився в хаті його небожа Миколи Франка – сина Захара Франка, брата письменника. Микола Франко (1904 р.н.) – перший голова сільської ради в Нагуєвичах був розстріляний німцями у грудні 1941 року в Чорткові Тернопільської обл., а його дружину Розалію (з Кімаковичів 1909 р.н.) німці теж розстріляли у Дрогобичі в 1944 році. Їхні діти Стефанія (1932 р.н.) та Михайло (1938 р.н.) виховувалися в родині Даніцької Юлії Захарівни – сестри Миколи Франка.

Першим директором музею був другий син Захара Франка Григорій (1884 р.н.). У трьох невеликих кімнатах була розміщена експозиція, яку оформив художник-живописець Михайло Козік. Тут були зібрані видання творів Івана Франка, картини, фотографії та деякі особисті речі нагуєвицьких родичів письменника, які висвітлювали життя і творчість І.Франка та його родини.

 6 листопада 1949 року в центрі села було споруджено пам’ятник Великому Каменяреві. На відкриття прибули київські поети П.Тичина, М.Рильський, В.Сосюра, М.Бажан, А.Малишко та інші.

У квітні наступного року батьківщину Івана Франка відвідали П.Тичина, М.Рильський, В.Сосюра, А.Малишко, Ю.Яновський, С.Олійник, П.Воронько, П.Козланюк, Л.Дмитерко, А.Шмигельський, М.Нагнибіда, Л.Новиченко. У сільському клубі вони зустрілися із селянами, вчителями й учнями Нагуєвицької середньої школи, для шкільної бібліотеки подарували свої книжки.

А.Малишко був декілька разів в селі. Ще в 1939 році солдатом разом з військовими частинами прибув у Західну Україну і побував у Нагуєвичах. Олесь Гончар відвідував село в 1951, 1959, 1966, 1988 роках. В Книзі вражень літературного музею залишив запис: “Вклоняємось цій славній і щедрій землі, яка дала світові великого Каменяра. Хай родить вона нових каменярів на щастя і славу народові українському”. В книзі вражень записи С.Воскрекасенка, П.Дорошка, Л.Смілянського, А.Хорунжого.

На початку 1951 року почалася підготовка до відкриття музею Івана Франка в одному з найкращих на той час будинків села, який колись належав багатому єврею Якову Бергеру. Цей найбагатший серед нагуєвицьких євреїв чоловік мав свою крамницю, тартак, багато землі. На горищі його будинку було дві кімнати, в яких була божниця і куди щосуботи сходилися євреї на молитву. Їхнім духовним наставником був Бергер. Зараз його нащадки проживають в Ізраїлі та США. Пізніше в цьому будинку була лісозаготівельна контора під назвою “Донбас”, а потім сільська пожежна частина.

Будинок відремонтували організації Львова, Дрогобича, допомагали жителі села. Велелюдний мітинг, на який зібралося понад п’ять тисяч людей, відбувся 28 травня 1951 року в день 35-ої річниці смерті Івана Франка.

Оплесками учасники свята зустріли появу на трибуні сучасниці письменника Розалії Гаврилик, яка особисто знала Івана Франка і розповідала про зустрічі з ним.

На мітингу виступив директор музею Григорій Франко, перший секретар Дрогобицького обкому компартії С.Олексенко, оператор нафтопромислу з Борислава І.Лобанців, голова колгоспу с.Уріж Гомзяк, студентка Дрогобицького педінституту Савків. Від молоді Нагуєвич виступала учениця 9 класу Нагуєвицької середньої школи Ганна Гаврилик. Стрічку до музею перерізав голова Дрогобицького облвиконкому І.Яворський.

У п’ятьох кімнатах розмістилася експозиція, поповнена новими матеріалами. Працівники Львівського літературно-меморіального музею Івана Франка оформляли стенди, передали багато експонатів. Художники Львова подарували для музею свої картини, багато картин відновили. Живописець Михайло Козік, який оформляв попередній музей, намалював декілька краєвидів, подарував, намальований ним портрет Івана Франка, який довгий час експонувався в музеї.

Експозиція першої кімнати висвітлювала велич Івана Франка. Відвідувачів зустрічав бюст письменника, у шафах – книги Каменяра, подаровані українськими письменниками та науковцями з їхніми автографами, дослідження творчості І.Франка, його твори, видані в Україні.

У наступних кімнатах висвітлювалася біографія письменника: дитинство, навчання, перебування в Нагуєвичах в пізніші роки, його літературна і громадська діяльність. П’ята кімната – вшанування пам’яті письменника.

У 1953 році помер Григорій Франко. Після його смерті в музеї працювали Степан Волох, Ганна Мусієнко. В червні 1956 року на посаду директора музею призначена випускниця філологічного факультету Дрогобицького педінституту Ганна Гром (Гаврилик), науковим працівником Марія Чапля (Буцяк), а потім Тетяна Лялюк, яка згодом працювала у Дрогобицькому педінституті ім. Івана Франка.

У 1956 році виповнилося 100 років від дня народження Івана Франка. Це був перший міжнародний ювілей письменника. Його святкували в багатьох країнах світу згідно з рішенням Всесвітньої Ради миру, яке було прийняте 19 квітня 1956 р. У Стокгольмі. Це був перший і єдиний міжнародний ювілей українського письменника, який відзначали на такому високому рівні. Наступні ювілеї відзначалися за рішенням ЮНЕСКО (організація об’єднаних націй з питань освіти, науки і культури). Ще в липні 1955 року був створений Республіканський ювілейний комітет, який очолював Микола Бажан.

Велика підготовка до ювілею проводилася в рідному селі письменника: прокладена асфальтова дорога, побудований Будинок культури, їдальня, магазин, колгоспна контора, на місці, де стояла, батьківська хата І.Франка – меморіальна арка. Недалеко від музею було збудовано тимчасову сцену для виступів діячів культури, гостей з-за кордону, професійних та самодіяльних художніх колективів.

Мій батько, Юліан Твердовський, був головою сільської Ради, за хорошу підготовку села до ювілею нагороджений ювілейною медаллю. 500 бронзових медалей з нагоди ювілею І.Франка виготовили на ленінградському монетному заводі за ескізом скульптора О.Олійника і художника І.Хотинка.

26-27 серпня по всій країні проходили урочисті вечори. В рідному селі письменника відбувся мітинг, на який зібралося 30 тисяч осіб, а в Будинку культури — ювілейна сесія Підбузької районної та Станіславської Рад. Після закінчення сесії всі відправились на свято пісні і танцю. У Київ на святкування прибули діячі науки і культури з багатьох країн світу.

4 вересня учасники ювілейних святкувань на чолі з Миколою Бажаном прибули до рідного села Івана Франка. Першим привітав гостей лісопарк, на узліссі якого росте старий дуб, названий Франковим, а потім місце садиби батьків письменника. Урочисто, хвилююче прозвучав голос Максима Рильського:

Свята святих землі цієї,

Що у святковій стороні.

Шановні гості, зупиніться

І поклоніться цій землі!

На Франкове свято в Нагуєвичі приїхали тисячі людей, з часу свого заснування село не бачило стільки народу. Відкрив свято Микола Бажан. Виступали Петро Козланюк, голова Спілки письменників СРСР Микола Тихонов, від українців Канади й Америки Іван Вір, польський письменник Юліан Стрийковський, представники з багатьох республік. Саме у 100-ліття з дня народження Івана Франка слава про нього пішла по світу.

У музеї зібрані фотографії учасників, діячів науки і культури з-за кордону, сучасників Івана Франка. У вітринах – запрошення, програми ювілейних вечорів, які проводились у різних країнах, значки випущені в Канаді, ювілейна бронзова медаль, вази, тарілки з портретом Івана Франка.

У 1961 році Ганна Гром (Гаврилик) перейшла працювати вчителькою української мови та літератури в середню школу, Від березня 1961 до літа 1962 року на посаді директора музею працювала Неля Сільченко.

У 1962 році директором музею була призначена Марія Оркуш (Кривко). Була активною учасницею художньої самодіяльності, солісткою сільського хору, багато років обиралась депутатом сільської Ради.

У 1963 році музей Івана Франка в Нагуєвичах став філіалом Львівського літературно-меморіального музею письменника і Марія Оркуш стала завідувачкою філіалу.

1966 рік Україна готувалася до нового ювілею Каменяра. За постановою ЮНЕСКО святкували 50-річчя смерті Івана Франка, а в Україні за рішенням Урядового ювілейного комітету відзначали 110 років від дня народження.

Цей ювілей широко відзначали в Україні. У Києві, Львові відбулися ювілейні вечори 9 жовтня в центрі Дрогобича, перед міським Будинком культури, відкрито пам’ятник Івану Франкові (автори Я.Чайка, Е.Мисько, В.Одрехівський), а в Нагуєвичах відкрито новий пам’ятник Франкові (автор Є.Дзиндра), а попередній перенесено на подвір’я школи-інтернату.

На ювілейні святкування в село прибули голова Республіканського ювілейного комітету О.Корнійчук, голова Спілки письменників України О.Гончар, письменники П.Загребельний, Ю.Збанацький, П.Панч, І.Вільде та інші. Працівники Львівського літературно-меморіального музею І.Франка оновили експозицію музею в Нагуєвичах. В одній із кімнат відтворено внутрішній вигляд хати батьків письменника за його описом “Моя вітцівська хата”. Це було початком подій, які відбулися в 1981 році.

Працівники Львівського літературно-меморіального музею Івана Франка, філіалом якого був музей письменника в Нагуєвичах, запропонували відродити садибу батьків письменника в його рідному селі. Львівська обласна влада підтримала цю ідею, був розроблений проект садиби, підставою для якого послужили кадастрові карти, які зберігались в Державному історичному архіві України у Львові та нарис І.Франка “Моя вітцівська хата”, який письменник написав під час відпочинку в Криворівні на Станіславщині 18 вересня 1913 року.

Документи на побудову садиби підписав тодішній директор Львівського музею І.Франка Семен Васильович Стефаник – син українського письменника Василя Стефаника, який майже 100 років тому вперше зустрівся з І.Франком на його батьківській садибі. Бригада із сусіднього з Нагуєвичами селища Підбуж під керівництвом С.В.Тимчишака почала будівництво в квітні 1981 року.

Колосальну роботу було зроблено з відтворення садиби. Для цього велася значна збиральницька робота. Марія Оркуш і науковий працівник Марія Шутко (Твердовська) сходили майже всі села Дрогобицького району, шукаючи речі побуту, одяг, ковальські та господарські знаряддя для наповнення будівель батьківської садиби. Найбільше речей зібрали в Нагуєвичах: меблі, посуд, знаряддя для кузні, в Ясениці-Сільній – сани, граблі, вили, драбини, в Стороні роздобули віз, в Урожі – плетінки для зерна, Добрівлянах – стіл, за яким І.Франко проводив селянське віче, в Унятичах коваль Дмитро Рудницткий, дав деякі ковальські інструменти.

Речей одягу найбільше зібрали в селах Мшанець, Грозьова, Плоске Старосамбірського району. Це скатертини на стіл, покривала на ліжка, вишиті чоловічі та жіночі сорочки, спідниці-мальованки, запаски.

Разом з нагуєвичанками Р.Твердовською, Р.Подляшевською, М.Мазурик працівники музею вижали лан жита для покриття садиби. Весь Дрогобицький район звозив машинами житні снопи, які вивантажували під накриття на льоноцеху М.Оркуш і М.Шутко. Нагуєвичани молотили ціпами снопи, робили китиці і пошивали дахи хати, стайні-стодоли.

Одночасно із будівництвом садиби розпочалося створення “Стежки І.Франка”. Ініціаторами задуму були директор Дрогобицького лісгоспзагу Ігор Ігорович Чайківський та інженер-будівельник з м.Трускавця Володимир Миколайович Кушнір. За їхнім сценарієм силами колективу Дрогобицького лісгоспзагу та викладачів і студентів Львівського державного інституту декоративного та прикладного мистецтва було створено цей комплекс.

31 серпня 1981 року в Нагуєвичах відбулося всенародне свято, присвячене 125-ій річниці з дня народження І.Франка та відкриття цього комплексу. Відкрив його голова Спілки письменників України Павло Загребельний.

30 вересня 1981 року на могилі батька Якова Франка відкрито надгробний пам’ятник, а пам’ятник на могилі матері встановлений в 1994 році за кошти музею.

У 1986 році Україна святкувала 130-річчя з дня народження І.Франка. Святкування проходило під егідою ЮНЕСКО. Село відвідали представники із 12 країн – членів ЮНЕСКО, учасники Міжнародного симпозіуму “Іван Франко і світова культура”, який проходив у Львові, група українських письменників, тисячі людей з усіх куточків країни. На святі виступили голова Спілки письменників України Ю.Мушкетик, представник Генерального директора ЮНЕСКО Едуард Монік, вчителька Нагуєвицької СШ Ганна Гром, студентка Дрогобицького педінституту нагуєвичанка Галина Дудяк.

До 130-х роковин у Нагуєвичах побудовано новий літературний музей. Він розміщений на Франковій Слободі, напроти місця, де народився Іван Франко. У двох великих залах розміщена експозиція, в якій зібрані матеріали про життя і творчість І.Франка в рідному селі та на Дрогобиччині. Тут він прожив свої дитячі та юнацькі роки, два роки після арешту 1880 року, сюди приїжджав упродовж свого життя.

Найціннішим експонатом музею є “Золота книга” Дрогобицької нормальної школи, де навчався І.Франко в 1864-1867р. Експонуються класні журнали з нормальної школи та Дрогобицької гімназії з оцінками майбутнього письменника, прижиттєві видання його творів. Цінним експонатом є ювілейний збірник, присвячений 40-літтю літературної діяльності І.Франка 1913р., подарований нагуєвичанином, священиком Олексою Кімаковичем. Експонуються картини відомих українських художників І.Венгриновича, А.Монастирського, І.Савіна та нагуєвицьких художників, членів Національної Спілки художників України Мирослави Волох та Левка Микитича; подарунки музеєві: вази, тарілки з портретом письменника, виготовлені на Бориславському фарфоровому заводі, ювілейні медалі, випущені до визначних дат його життя.

Інтерес у відвідувачів викликають документальні фотографії святкування ювілеїв І.Франка в рідному селі.

Хвилююча подія відбулася в музеї 26 серпня 1995 року. За ініціативою п. Романа Горака відбулося свято Франкового року, на яке запросили рід Якова Франка з різних місць України. В церкві святого Миколая, для якої батько І.Франка викував хрест, виготовив вівтар, подарував “Євангеліє” в срібній оправі, зібрався великий рід Якова Франка. Відбулася Служба Божа за здоров’я живих нащадків та за упокій померлих. Хвилюючим був той момент, коли о. Григорій Петрущак урочисто виніс “Євангеліє” і до нього доторкнулися устами нащадки роду Якова. На цвинтарі відслужили панахиду на могилах батьків, а потім усі рушили до порогів оновленої садиби свого діда-прадіда Якова Франка. Працівники музею-садиби вітали їх хлібом-сіллю.

У 2000 році Марія Оркуш вийшла на заслужений відпочинок. Завідувати музеєм призначили Ірину Сопотницьку, яка до цього працювала науковим працівником.

38 років музей у Нагуєвичах був філіалом Львівського літературно-меморіального музею Івана Франка. 1 листопада 2001 року ввійшов до складу Державного історико-культурного заповідника “Нагуєвичі”, під керівництвом директора Орести Резекулової (Хміль). За ці роки в музеї відкрита постійно діюча виставка “Франкові Нагуєвичі”. Біля музею побудовано “Будинок літератора”, в якому проводяться наукові конференції, семінари, методоб’єднання вчителів району, зустрічі з відомими письменниками.

У 2006 році за рішенням ЮНЕСКО відзначали 150-річчя з дня народження Івана Франка. Експозицію літературного музею, яку оформив член Національної Спілки художників України Орест Скоп, було оновлено, доповнено новими матеріалами. На святкування ювілею до Нагуєвич приїхали Президент України Віктор Ющенко, віце-прем’єр В.Кириленко, міністр культури І.Ліховий письменники Д.Павличко, Р.Лубківський, співачка Руслана Лижичко та народні депутати.

Музей тісно співпрацює з Малою академією мистецтв смт. Підбуж, школами Нагуєвич. Щороку на території заповідника проводяться пленери майбутніх художників, майстер-класи по розпису вуликів, ковальству, бджільництву, вишиванню бісером. Колектив музею використовує нові методи роботи і організовує ворк-шопи, інтегровані уроки, квести, тематичні екскурсії і робить все для того, щоб гості малої батьківщини великого Каменяра почерпнули нові знання, з франкової криниці набралися сил, на повні груди вдихнули повітря, яким свого часу дихав Франко. І сповнені приємних вражень повертались сюди зі своїми друзями та рідними знов і знов.

Марія ШУТКО, старший науковий працівник КЗ ЛОР “Адміністрація державного історико-культурного заповідника “Нагуєвичі”



Создан 31 мая 2017



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником