ГАЛИЦЬКА ЗОРЯ

Новини «ГЗ» від 2 червня 2017 р.




Неуки-аферисти, схаменіться!

Ще у 1893 році російські моряки під проводом адмірала Авелена гостювали у Франції. Вони тоді вихвалялися, що їхня Анна, дочка великого князя Ярослава, була заміжня за французьким королем Генріхом ще в ХІ столітті. Днями у Версалі президент Росії Володимир Путін теж заїкнувся, що королева Анна – російська княжна. Отакої! Для знавця історії, а також тих, хто ототожнює себе із великою Росією, нагадаємо мовою фактів.

Отже, Граф де Ке де Сент-Емур у праці «Анна Русинка, королева Франції і графиня Валюа», яку переклав Іван Франко, пише:

«Повзявши постанову просити руки дочки Ярослава, король Анрі І висловив у посольстві туди Ґотіе Савейра (Мудрого або Вченого), епископа з Мео, і Ґосселєна де Шаліняка, яким у супроводі додав кількох инших королівських магнатів. Вирушивши в початку 1048 р., посли прийшли до князівни в 1049 р., а весілє відбулося в Ремсі 14 мая того самого року в день Зелених свят.

Анна Русинка, роджена 1024 р., мала тоді 25 літ. Було вже сказано, що вона була незвичайною красунею; понад те належала до плодючої раси, і се все веліло надтяти ся, що вона швидко приведе на світ молодого капетінгського потомка. Тим часом минув досить довгий час, і ся надія не сповняла ся, так що молода королева почала турбувати ся.

Історики переписуючи один одного говорили і повторяли, що Анна Русинка вісім літ оставала безплодною. Се помилка, яку усуває зіставленє певних дат, які маємо під рукою.

Ми бачили вже, що її шлюб відбув ся 14 мая 1049 р., і ся дата видаєть ся безперечною, бо шлюб відбув ся того самого дня, що й посвяченє святого Літберта, епіскопа в Камбре. Всі історики годять ся на сучасність обох сих фактів, але ріжнять ся між собою що до року, в якім вони відбули ся. Тим часом коли дата 14 мая певна, то вона по всім формам дає нам дату року. Виходить так, що р. 1049 був одиноким у тих часах, у якім Великдень припадав на 26 марта, а значить Зелені свята на 14 мая. Щоб знайти Зелені свята, які б припадали того самого дня, треба б вернути ся до р. 1038, або посунути ся наперед аж до р. 1060.

Знаємо далі, що з того подружжя королева мала трьох синів: Филипа, що панував по свойому батькови, Роберта, що вмер молодим, і Гюґона Великого, пізнійше графа Крепі, праотця королівської родини Вермандуа. Після легенди Филип одержав се імя у грецькій формі, яке мало передавати ся в королівськім роді аж до наших днів, на пам’ять здогадного пращура предків його матери. Володимир, батько Ярослава і дід Анни Русинки, по своїм поверненю на християнство в р. 988 узяв за жінку Анну, дочку Романа ІІ, імператора візантійського, який виводив свій родовід від Филипа Македонського».

«Вона була дочкою Ярослава Володимировича, великого князя Руси, якого Рамбо називає руським Карлом Великим, якого побіда над Болєславом королем польським занесла його імя аж до границь Західної Европи. Його дїд Володимир Великий підняв ся був на високий ступінь могутности, і запровадивши 988 в. христіянство у своїм народі, поставив той народ у ряді цівілізованих націй. Його мати Інґеґерда була дочка Оляфа, короля Норвеґії, названого Skotkonung (королем Шотляндців). Його тітка по батькови, Доброгніва, а в хрещеню Марія, вийшла 1043 р. замуж до Кракова за Казиміра І, і вступила на трон Польщі, пробувши якийсь час у Франції монахинею в Клюні, де провела кілька літ монахинею і приняла рясу діяконіси.

Із братів Анни старший оженив ся з дочкою Гарольда, останнього короля Анґлії із саксонської раси, так відомого із сумного кінця, якому уляг під ударами Вільгельма Здобувця. Третій брат оженив ся з графинею фон Штадт, сестрою Бурхарда, пануючого епископа Тревірського. Нарешті четвертий брат мав стати зятем Константина ХІІ, Мономаха, імператора Византії. Що до дочок Ярослава, то старша вийшла за Гарольда, короля Норвегії, а молодша за Андрія, короля Угорського. Сі ріжнородні подружя, що розгалужували ся від візантійського двора аж до Англії, чинили з молодої князівни Анни, середущої дочки Ярослава, партію зовсім відповідну для одідичення корони Капетінґів.

Зрештою не було причини сумнівати ся про могутність і богацтво Руси, а що найменче великого князівства київського, яке в пору, про яку говоримо, було головою і серцем усеї Руси. Булоб великою помилкою думати, тому, що доси не знаходимо в наших (француських) літописах ніякої згадки про Русь, що сей край був тодї стороною на пів варварською, поділеною на незалежні племена, ворожі одні против одних, які вказує нам історія ще в VІІІ віці. Навпаки, під впливом ґенїяльного провідника Рурика і його наступників Південна Русь заняла визначне місце на Сході. В часі Ярослава князівство, якого столицею був Київ, було вже монархією суцільнійшою, просторійшою і може й могутнійшою від королівства Франції».

Ось така вона історія нашого народу, яку неуки-аферисти хочуть привласнити. Нині цілий світ сміється з них, поглузуймо й ми…

Володиир ТУРМИС

 

 

ОПЕРАТИВНО

Оргкомітет вирішив

30 травня у Світлиці ратуші відбулося засідання організаційного комітету з відкриття Скверу Героїв Небесної сотні, яке скликав заступник міського голови Василь Качмар.

Відкриття Скверу відбудеться у неділю, 4 червня.

Учасники зібрання вирішили, що на відкриття скверу будуть запрошені сім’ї та родини загиблих майданівців, учасники АТО, священнослужителі, представники місцевого і обласного керівництва.

Громадський порядок під час заходу охоронятимуть поліція спільно з муніципальною вартою. Буде забезпечено чергування карети швидкої допомоги. Ділянку проїзної частини вулиці Пилипа Орлика навпроти скверу перекриють для руху автомашин. Про зміну автобусних маршрутів буде повідомлено на інтернет-порталі Дрогобицької міської ради та у місцевих ЗМІ.

Важливим моментом, яке обговорили під час засідання, захід проведуть без традиційних залпів, які мали б звучати під час оголошення імен загиблих Героїв. Цю пропозицію, яку одностайно підтримали члени оргкомітету, вніс Василь Качмар.

«Загиблі Герої були мирними жителями, для яких постріли і вибухи не були традиційним явищем. Для будь-кого, хто пройшов через випробування Майданом, елементарні вибухи асоціюються з неспокоєм та панікою. Тому вшановувати пам’ять наших Героїв у такий спосіб не є, на мою думку, зовсім доцільно та коректно», - наголосив Василь Качмар.

 

Щоб перемагати в проектах ДФРР…

У понеділок, 29 травня, відбулася оперативна нарада у ратуші. Оскільки міський голова Дрогобича Тарас Кучма перебував у службовому відрядженні, нараду провів заступник міського голови Василь Качмар.

Під час обговорення можливості реалізації проектів Державного фонду регіонального розвитку у Дрогобичі В.Качмар зауважив, що минулого року співпраця в цьому напрямі між КУ «Інститут міста» та підзвітними йому керівниками структурних підрозділів гуманітарної сфери була дещо розбалансованою. Відтак посадовець звернувся до керівника КП «Інститут міста» Володимира Кондзьолки з ініціативою провести робочу зустріч щодо можливої реалізації проектів ДФРР у гуманітарній сфері міста.

Під час зустрічі мають з’ясувати процедуру підготовки та подання документації, а також інші важливі аспекти, які відіграють ключову роль в отриманні фінансування.

 

Дефіцит спілкування може посіяти розбрат

31 травня у ратуші відбулася зустріч представників громадських організацій учасників АТО Дрогобича і керівників структурних підрозділів міської ради соціального напряму за ініціативи та під головуванням заступника міського голови Василя Качмара.

Мета зустрічі – налагодження тісної співпраці між керівництвом міста та громадськими організаціями АТОвців задля розвитку громади, зокрема молоді Дрогобича.

Нараду розпочали з обговорення організаційних питань щодо відкриття Скверу Героїв Небесної Сотні, яке відбудеться у цю неділю, 4 червня.

Відтак Василь Качмар запропонував учасникам зустрічі висловити зауваження та пропозиції щодо діяльності місцевого самоврядування і порядку у місті.

АТОвці висловили зауваження, що на вулицях Дрогобича доволі часто можна побачити волонтерів, які збирають кошти під виглядом благодійництва, проте доволі часто можна наткнутися на шахраїв, які скеровують кошти далеко не на благодійницьку діяльність.

Було прийнято спільне рішення про те, що перевірку на достовірність благодійної діяльності волонтерів проводитиме поліція спільно з муніципальною вартою.

Також обговорили питання щодо залучення молоді Дрогобича до спорту. Василь Качмар запропонував представникам громадських організацій подати списки безробітних членів організацій, яких можна працевлаштувати в напрямах спорту та дозвілля, у такий спосіб збільшуючи кількість спортивних секцій, популяризуючи здоровий спосіб життя. Також безробітним АТОвцям Василь Качмар запропонував розглянути можливість працевлаштування у КП «Муніципальна варта».

Подібні зустрічі було вирішено проводити щомісяця з кожною громадською організацією в повному складі поокремо.

«Проведення таких зустрічей є надзвичайно важливими, адже дефіцит спілкування може посіяти розбрат між об’єднаннями людей, які працюють задля єдиної мети — розвитку громади Дрогобича», - резюмував Василь Качмар.

Прес-служба Дрогобицької міської ради

 

Землею користувалися, а сплатити «забули»

Упродовж останнього часу відділ правового забезпечення Дрогобицької міської ради активно займається виявленням комунальних земельних ділянок, які перебувають у користуванні приватних підприємств без укладення договору оренди землі.

Такі заходи спричинені тим, що через неукладені договори на оренду землі між міською радою та приватними підприємцями, які експлуатують ділянки, до бюджету щороку не надходять сотні тисяч гривень.

Як зазначив начальник відділу правового забезпечення Степан Кулиняк, буквально нещодавно працівники відділу правового забезпечення міської ради виграли судовий процес щодо незаконного користування приватною особою земельною ділянкою, що на вул. Самбірській (26508 кв. м), у такий спосіб залучивши до міського бюджету 226 тис 089, 36 грн.

Також було виявлено незаконне використання земельної ділянки на вул. Стрийській (7947 кв. м). У результаті поданого позову Господарський суд Львівської області зобов’язав сторону-відповідача – ТзОВ «Скеля» повернути до міського бюджету Дрогобича заборгованість у розмірі 476 тис 200,91 грн. за незаконне користування земельною ділянкою впродовж 6 років.

Прес-служба міської ради

 

Богдан Лазорак очолив заповідник «Нагуєвичі»

Львівська обласна рада затвердила Богдана Лазорака переможцем конкурсу на посаду директора комунального закладу Львівської облради «Адміністрація історико-культурного заповідника «Нагуєвичі».

За це проголосували 60 депутатів. Попередньо він пройшов відкритий конкурсний відбір.

ДОВІДКА: Богдан Орестович Лазорак народився 7 січня 1985 р., повна вища освіта за спеціальністю «Педагогіка і методика середньої освіти. Історія», стаж роботи у сфері культури – понад 3 роки. Кандидат історичних наук, доцент кафедри давньої історії України та спеціальних історичних дисциплін ДДПУ ім. І.Франка, молодший науковий співробітник відділу історії музею «Дрогобиччина» (за сумісництвом).

Вл.інф.

 

Музшкола №1 перемогла у конкурсі

Нещодавно завершився конкурс з відбору найкращих мистецьких шкіл області для надання їм фінансової підтримки на придбання музичних інструментів. Із 62 заявок від шкіл-учасників з усієї області конкурсний відбір пройшли та здобули перемогу 25. До числа переможців увійшла Дрогобицька дитяча музична школа №1.

Як зазначив директор школи Роман Яцюшко, заклад отримав на придбання музичних інструментів 25 тис грн. (з 55 тис грн. бажаних). На цю суму школа закупить бандури та скрипки.

Прес-служба Дрогобицької міської ради

 

У Ролеві таки буде нова школа!

Приємна новина надійшла з Львівської обласної ради. Як повідомив депутат облради Михайло Задорожний, з Державного фонду регіонального розвитку та обласного бюджету на Дрогобиччині профінансують два об’єкти.

- У березні я скерував подання керівництву області про внесення до переліку об’єктів, які фінансуватимуться за кошти Державного фонду регіонального розвитку, двох навчальних закладів Дрогобицького району, - розповів М.Задорожний. - Мова йде про будівництво загальноосвітньої школи у с.Ролів та продовження ремонту дитячого садочка у с.Нагуєвичі. Документи пройшли усі необхідні інстанції і після позитивного висновку бюджетної комісії облради 1 червня ці об’єкти були затверджені на сесії.

На будівництво Ролівської школи має надійти 2 млн грн. з держбюджету та 500 тис грн. як співфінансування з обласного бюджету. Нагадаю, що проект будівництва цієї школи є експериментальним – зі збірно-щитових конструкцій. Більшість із цих конструкції були придбані минулого року. Цьогоріч хочемо повністю зібрати з них споруду нової школи, а в 2018 році здати об’єкт. Адже у старому, непристосованому приміщенні Ролівської школи зараз навчаються 90 дітей, демографічна ситуація в селі позитивна, тож є перспектива. Окрім того, якщо експериментальний проект себе виправдає, такий метод швидкого будівництва можна буде використовувати і для інших населених пунктів.

Другий об’єкт – це завершення ремонту дитячого дошкільного закладу у Нагуєвичах, який розпочали минулого року до 160-ліття І.Франка. З обласного бюджету на ці потреби надійде 1 млн 500 тис. грн., - зазначив Михайло Задорожний.

 

Ініціатива, яку варто вітати

Триває капітальний ремонт траси Пісочна – Східниця. Ремонтники розпочали роботи від перехрестя Вигода біля Дрогобича і рухаються у напрямку Львова.

Тендер на виконання робіт виграло потужне одеське підприємство «Автомагістраль-Південь». Щоб нова дорога прослужила довше, необхідно розчистити узбіччя. Тож депутат Львівської обласної ради Михайло Задорожний вирішив організувати мешканців і керівників підприємств з сіл, прилеглих до траси, на вирубування кущів і чагарників, які розрослися впритул до дороги.

Першими на заклик депутата відгукнулися сільський голова села Солонсько Ярослав Дуплика та директор Солонського цегельного заводу Анатолій Ліхіцький. Обоє пообіцяли вивести людей і забезпечити їх інструментами, щоб навести лад на придорожній смузі на території Солонської сільради. Толока розпочнеться у найближчі дні.

Що ж, таку ініціативу можна лише вітати. Сподіваємося, її підхоплять громади інших населених пунктів, через землі яких проходить траса. Є з кого брати приклад – громади сіл Уличне, Новошичі, Дорожів, Грушів, Волоща, Рихтичі, Добрівляни, Ролів взяли активну участь у розчищенні узбіччя під час ремонту дороги на своїй території.

 

«Громада – великий чоловік» – слушно сказав Іван Франко

30 травня 2017 р. громада села Довге (Низинне) не дозволила працівникам Дрогобицького райавтодору вивезти в невідомому напрямку відфрезерований під час капітального ремонту комунальної дороги асфальт. У конфліктній ситуації селян підтримав депутат обласної ради Михайло Задорожний.

Люди добилися, що його складують у селі і вже почали використовувати для потреб громади. А вже 31 травня довжанці організували підсипання дороги, якою їхні діти ходять до школи і до церкви. На черзі – інші сільські вулички і провулки… Цього всього не було би, якби громада була байдужою. Молодці!

Ярослав ГРИЦИК

 

Про правове виховання –  за «круглим стлом»

31 травня у ратуші відбувся «круглий стіл» на тему: «Робота соціальних інституцій у сфері захисту прав дітей».

Участь у заході взяли: заступник міського голови В.Качмар, директор Стрийського центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги М.Николаїшин, начальник відділу – служби у справах дітей І.Яким, головний спеціаліст відділу освіти А.Заболоцький, керівники інших підрозділів, що працюють з дітьми, фахівці сектору ювенальної превенції та служби пробації, педагоги, активісти.

Після обговорення теми присутні підтримали ініціативу Василя Качмара щодо напрацювання проекту Програми профілактики злочинності у дитячому та молодіжному середовищі.

Відділу освіти спільно з Центром з надання безоплатної правової допомоги доручили розробити низку програм для профілактики злочинності, протидії суїциду і девіантної поведінки, та впродовж місяця подати їх у службу з захисту прав дітей міської ради.

Служба з захисту прав дітей має  скерувати листи у школи з проханням активізувати роботу психологів щодо профілактики проявів девіантної поведінки молоді.

Прес-служба міської ради

 

АНОНС

 Шановні краяни!

У неділю, 4 червня, о 14:00 на вул. П.Орлика у Дрогобичі відбудеться урочисте відкриття пам’ятного знаку та скверу Героїв Небесної сотні.

Ласкаво просимо!

Дрогобицька міська рада

 

ПОДІЇ

 

Меденичі мають власних пожежників

31 травня 2017 року у селищі Меденичі урочисто відкрили пожежну частину. Тепер Меденичі і навколишні села оберігатиме від пожеж один екіпаж рятувальників. Це дозволить швидше приїздити на місце пожежі, ніж коли б машина мчала з Дрогобича.

В урочистостях взяли участь: заступник голови Дрогобицької РДА Віталій Скоропад, начальник управління цивільного захисту ЛОДА Іван Базів, селищний голова Меденич Володимир Шулак, депутат Львівської обласної ради Михайло Задорожний, начальник Дрогобицького РВ ГУ ДСНСУ у Львівській області Роман Свястин, депутати районної ради, громада селища.

Освятив приміщення, пожежний автомобіль, рятувальників та всіх присутніх отець Мирослав.

Усі промовці наголошували на потрібності освяченої у той день доброї справи, втім бажали пожежникам мати якнайменше роботи і виїздити переважно на навчальні виклики. А Віталій Скоропад пообіцяв від районної влади фінансову підтримку, оскільки лише селищному бюджету утримувати пожежну частину буде непросто.

Завершилися урочистості виступом гурту «Галич».

Ярослав ГРИЦИК

Фото автора

 

 

КУЛЬТУРА ТА ОСВІТА

 «Верховинка» знову зібрала друзів

28 травня у переповненій залі Народному домі ім. І.Франка відбувся звітний концерт вихованців Народного ансамблю танцю «Верховинка».

Колектив – постійний учасник загальноміських, обласних, всеукраїнських свят, лауреат багатьох конкурсів та фестивалів, у тому числі й за кордоном. За 16 років «Верховинка» стала своєрідною візитівкою Дрогобича. Тож не дивно, що концерти ансамблю завжди збирають у рідному місті аншлаг.

Того недільного вечора глядачі потрапили на справжнє свято танцю: вражало розмаїття танцювальних композицій, яскраві костюми, гарне освітлення сцени, піротехнічні ефекти. У постановці хореографа Богдани Кос присутні побачили народні, дитячі, ліричні танці.

Відкрив програму славнозвісний «Гопак». Дуже динамічними були постановки «Сусідка», «Марічка», «Коломийки», «Підманула», «Калина – не верба», циганський танець, «Полька з кошичками», жартівливі номери «Ой, мамо, люблю Гриця», «Каперуш», «Чобіток». Довго не стихали оплески після ліричних композицій «Знайди мене», «Я піду в далекі гори», а також прем’єри танцю «Ніч яка місячна» у виконанні дуету – Володимира Коса та Уляни Джус. Сподобалися патріотичні номери «Ми – українці», «Козацький танець», «На Україні».

Танцювальні композиції презентували хореографи Ольга Максимищак, Богдан і Тетяна Цар.

Звучала українська пісня у виконанні вихованців Стебницької та Дрогобицької музичних шкіл: Іванни Яцків, Василини Ковальчук, Мар’яни Коциміри, Ілони Хорощенко, дуету «Вишиванка».

Завершувала концерт прем’єра хореографічної композиції «Весела полонина» – глядачі побачили дві танцюючі піраміди!

Більш ніж двогодинне дійство, ведучим якого традиційно був Іван Сех, промайнуло наче мить, подарувавши усім чудовий настрій.

Ярослав ГРИЦИК

Фото автора

 

 

Фієста – у п’ятірці наймасовіших фестивалів

27-28 травня у Трускавці пройшов ІІ Всеукраїнський фестиваль-конкурс сучасної української пісні «Трускавецька фієста – Санаторій «Карпати»-2017». Він увійшов до п’ятірки наймасовіших фестивалів України. Про це повідомила завідувач редакції культурологічних передач Українського радіо, заслужена артистка України Лариса Недін.

У цьому нема нічого дивного. Торік, коли генеральний директор Трускавецького готельно-курортного комплексу «Карпати» Лев Грицак виступив з ініціативою нового фестивалю, який би популяризував сучасну українську пісню, на Фієсту завітала рекордна для Трускавця кількість учасників та глядачів. У цьому ж році масовість перевершила найсміливіші очікування організаторів.

Як повідомив на брифінгу голова журі фестивалю, заслужений діяч естрадного мистецтва України Віктор Герасимов, на Фієсту прибули 800 учасників (у тому числі хореографічні колективи) з усіх куточків України. Оцінювали виступи народні артисти України Микола Свидюк, Віктор Павлік, Олександр Василенко, заслужений артист України Олег Шак, учасниця телепроекту «Голос країни» Тетяна Доканіна, заслужений працівник культури Олег Гафткович, заслужені діячі естрадного мистецтва Леонід Попернацький, Катерина Станжицька, Тарас Шіт, Зоряна Конопельська, заслужений діяч мистецтв, поет-пісняр Йосип Фиштик та інші.

Неперевершеними були два гала-концерти «Трускавецької Фієсти». Перший – у день відкриття фестивалю на центральній сцені міста, а другий – в ландшафтному парку «Підгір`я» біля ГКК «Карпати». Присутніх привітав міський голова Трускавця Андрій Кульчинський, під патронатом якого проходило свято.

Усі пісні були українською мовою, виняток становила хіба що пісня Джамали «1944», з якою вона перемогла на Євробаченні-2016. Заспівав її юний виконавець із Дрогобича.

Не кожного дня побачиш на власні очі і послухаєш безкоштовно знаних Віктора Павліка, Миколу Свидюка, Олега Шака, Олександра Василенка, Тетяну Доканіну, Катерину Станжицьку та інших зірок естради. Увесь народ підспівував, коли звучали «Шикидим», «Доню моя, доню», «Зелен клен», «Я піду в далекі гори» та інші культові пісні.

Нагородження переможців проходило у прекрасному ландшафтному парку «Підгір’я». Гран-прі здобули представники Західної України, проте багато грамот та дипломів помандрувало на Північ та Південь, Схід і Центр нашої держави. Ображеним не залишився ніхто.

ІІ Всеукраїнський фестиваль-конкурс сучасної української пісні «Трускавецька фієста – Санаторій «Карпати»-2017» став святом не лише пісні, а й хорошого настрою. Велике зацікавлення викликала виставка автомобілів та мотоциклів у стилі ретро. Біля залізних коней і всередині мали можливість сфотографуватися всі. Загорялися очі не тільки у дітей, а й у тих, хто в повсякденному житті далекий від техніки. Виставка ретро-авто-мототехніки проходила 27 травня на центральній площі Трускавця, а 28 травня біля ГКК «Карпати».

Іншою атракцією фестивалю став Куліш-фест. Куліш – це давня українська страва з пшоняної крупи, заправлена цибулькою та салом. Готували і безкоштовно роздавали куліш на Фієсті воїни АТО, вони ж забезпечили і охорону порядку. Охочих скуштувати куліш було так багато, що всім його не вистачило. Але це не засмутило гостей, бо поряд можна було придбати інші смаколики.

У програмі фестивалю знайшлося місце для різноманітних майстер-класів – виготовлення ляльки-мотанки, кольорових декоративних свічок, прикрас тощо. Діти брали участь у заході «Намалюй малюнок для воїна». Кожен міг внести свою пожертву для воїнів АТО, вкинувши символічну лепту у скриньку. Як зазначив АТОвець та головний кухар на Куліш-фесті Леонід Федевич, опломбовані скриньки з коштами передано в Клініку стоматології Тараса Лужецького у Трускавці (волонтерська організація, котра займається допомогою військовим на Сході України).

Тисячі фото та відео в соціальних мережах на фоні центральної площі Трускавця та ландшафтного парку «Підгір’я» ГКК «Карпати» є додатковою промоцією, рекламою курорту.

Генеральний директор ГКК «Карпати» Лев Грицак задоволений тим, як пройшла Фієста.

- Я радий, що це свято вийшло таким, як ми його задумували в минулому році. Другий рік поспіль Трускавець показує всій Україні, що нашу рідну пісню потрібно підтримувати, популяризувати, пишатися нею. Ми відкриваємо нові таланти і даємо їм віру у власні сили та в майбутній успіх. Завдяки Фієсті щораз більше людей мають можливість побачити, наскільки красивим та безпечним є курорт Трускавець і що сюди варто їхати, щоб оздоровитися, гарно відпочити та провести час. Дякую усім, хто був з нами протягом цих двох днів та щиро вітаю усіх лауреатів та переможців конкурсу-фестивалю. До зустрічі на «Трускавецькій Фієсті – Санаторій «Карпати» в 2018 році, - каже Лев Грицак.

Всеукраїнський фестиваль-конкурс «Трускавецька фієста – Санаторій «Карпати»-2017» проходив за інформаційної підтримки Українського радіо, 5 каналу, телеканалу «Тоніс» та місцевих ЗМІ з Трускавця і Дрогобича.

Володимир КЛЮЧАК

На фото: організатор фестивалю Лев Грицак біля віськової амфібії на параді ретро автомобілів.

 

 

Розважаємось англійською

Із завершенням навчального року у багатьох батьків постало питання дозвілля дітей у канікулярний період. На початку літа цю проблему частково розв’язують пришкільні табори. Діє такий табір і в Дрогобицькій спеціалізованій школі №16. Тут діти мають змогу поєднувати приємне з корисним – цікаво проводити дозвілля та ще й в ігровій формі вивчати англійську мову.

Як розповіла керівник табору, завуч з іноземних мов – заступник директора школи з навчально-виховної роботи Ольга Юрович, від 29 травня до 9 червня у таборі «Зелений дім» займаються майже 120 учнів 1-6 класів. Ранкова зарядка, конкурси, тренінги, змагання, театралізовані сценки, екскурсії відбуваються англійською мовою. Вчителям іноземної мови допомагають волонтери-старшокласники. Цього року цю місію взяли на себе: Анна-Марія Лугова, Аліна Меденци, Максим Криваль, Богдан Піддубний, Дмитро Голик, Ірина Бойко, Галина Шумада, Діана Франко.

З особливим зацікавленням учні спілкуються з волонтером «Корпусу миру США», вчителем англійської мови Кайлом Клеменcом, який від грудня 2016 року допомагає школярам і педагогам СШ №16 удосконалювати свої знання. А кумедні вправи від Кайла на ранковій зарядці діти виконують з неприхованою радістю.

Завершиться табірна зміна традиційним концертом-презентацією загонів в актовій залі школи.

Ярослав ГРИЦИК

Фото автора

 

 

КРИМІНАЛ

«Вполювали» злодія

Працівники Дрогобицького відділу поліції встановили причетність 23-річного стебничанина до двох фактів крадіжок з помешкань громадян.

У минулому зловмисник вже мав проблеми із Фемідою і був засуджений до п’яти років позбавлення волі за грабежі та хуліганство. Звільнившись з місць позбавлення волі, молодик продовжував чинити злочинні дії. У травні 2017 року викрав мобільний телефон вартістю 1025 гривань та ключі до квартири, що були на підставці дитячого велосипеда.

Скориставшись поцупленими ключами та відсутністю господарів, зловмисник викрав з квартири майна на загальну суму 14 898 гривень.

Щодо громадянина відкрите кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення передбаченого частинами 2, 3 статті 185(крадіжка) КК України.

Наталія ПОСТОЙКО, Дрогобицький ВП

 

 

СВІТ СПОРТУ

 Календар ігор Другої ліги першості Львівщини з футболу

Перше коло

4 тур. 13 травня, субота

МФК «Галичина» (Дрогобич) – «Верес» (Великий Любінь) – 1:3, (3:0 юнаки)

5 тур. 21 травня, неділя

«Сокіл» (Сокільники) – «Галичина» – 1:4, (1:2)

6 тур. 26 травня, неділя

«Галичина» – «Галичина» (Львів) – 1:2, (4:1)

7 тур. 5 червня, понеділок

«Захід» (Солонка) – МФК «Галичина» (Дрогобич)

8 тур. 11 червня, неділя

«Галичина» – «Кохавинка» (Гніздичів)

9 тур. 18 червня, неділя

«Карпати» (Старе Село) «Галичина»

10 тур. 25 червня, неділя

«Сокіл» (Великі Глібовичі) – «Галичина»

11 тур. 2 липня, неділя

«Сокіл» (Суховоля) – «Галичина»

12 тур. 9 липня, неділя

«Галичина» – «Форвард» (Годовиця)

13 тур. 16 липня, неділя

«Верес» (Великий Любінь) – «Галичина»

Дати проведення пропущених матчів 1-3 турів МФК «Галичина» – «Сокіл» (Великі Глібовичі), МФК «Галичина» – «Сокіл» (Суховоля), «Форвард» (Годовиця) – МФК «Галичина» уточнюються.

 

 

Іван Франко про галицьке москвофільство

(Націософський етюд)

(Продовження. Початок в «ГЗ» від 26 травня)

Зрозуміло, що головним джерелом стимулювання москвофільського руху були кошти, які регулярно надходили з Росії, правда, вони часто осідали в приватних кишенях окремих діячів, над чим любив іронізувати І.Франко. При цьому важливим фактором розростання москвофільства було т.зв. галицьке «рутенство», тобто крайня провінційність, малоосвіченість і холуйство значної частини галицького соціуму, який хворів на історичну відсталість, зумовлену об’єктивними причинами.

Специфіка позиції москвофілів полягала у тому, що вони, імітуючи антиавстрійську політику (мовляв, «германізатори слов’янства!»), насправді були абсолютно лояльними і по-хамелеонівськи пристосованими до влади. Правда, мали певні заслуги у протистоянні полякам в Галичині і таки реально зупиняли полонізацію краю, розвиваючи специфічну форму більше показного, ніж дієвого, патріотизму, базованого на ритуальному вшануванні закостенілих обрядових традицій, на порожніх закликах шанувати «церковнослов’янщину», на розпалюванні антикатолицьких настроїв. Саме в середовищі галицьких москвофілів зродилася і була теоретично розпрацьована ідея «русского мира», яку тепер модифікувала путінська Росія.

Під час Світової війни 1914-1918 рр. роль галицьких москвофілів була особливо підступною і ганебною: з приходом російських військ до краю вони масово видавали українських патріотів на розправу, стали спричинниками тисяч і тисяч смертей і ув’язнень чесних людей. Після повернення австро-угорських військ, закономірно, що репресії обернулися проти москвофілів, багато з яких опинилися у концтаборах. Сьогодні цей епізод у творах проросійських і російських істориків фігурує, як «массовое истребление русских», «этнические чистки» і т.ін. Така поведінка, надто зрадницька і відверто деструктивна, вже не дала змоги москвофілам повернутися на галицьку політичну сцену відкрито. У міжвоєнній добі вони активно записувалися до КПЗУ, щоб хоч у такій формі підтримувати Росію, ще їхніми експозитурами були Руська селянська організація і Руська аграрна партія. Це була своєрідна форма самомаскування після суттєвої дискредитації москвофільського руху в часи Світової війни.

Остаточно хребет москвофільству зламали ОУН і УПА в роки Другої світової війни. Тоді з-під впливів москвофілів були виведені більшість колись москвофільських сіл. Оунівці знищували їх, як щурів, як абсолютних шкідників і паразитів. Тому сьогодні в Галичині тільки нащадки москвофілів поруч із фанатичними лібералами беруться заперечувати історичні роль ОУН-УПА.

У радянський час москвофіли були у вимушеному «підпіллі», у своєрідній ситуації офіційної невизнаності, бо навіть наскрізь фальшива комуністична наука не могла якось реабілітувати їхню роль в історії, настільки та роль була реакційною, зрадницькою і нікчемною. Москвофіли існували у вигляді таємного квазіордену: вони мали таємну довіру з боку комуністичної влади як перевірені агенти Москви, усі між собою зналися або зналися через центральних координаторів в регіонах, в районах і областях, допомагали один одному просуватися по службі, підтримували своїх у тяжкі моменти, виконували різні завдання як «місцеві» від радянської влади. Та ж не пускала їх високо по щаблях партійної ієрархії, бо до кінця не довіряла, як відомо, галичанам загалом, але використовувала москвофілів в різній «собачій службі», як сказав би І.Франко. Скажімо, тільки москвофілові влада могла довірити обов’язки негласного цензора при комуністичному партійному комітеті на рівні районного центру: це була гарантія того, що жодне вільне національне слово не дійде до українців через пресу. Хоча загальноросійські комуністи ставилися до москвофілів зневажливо, як до прислуги. Це повело останніх до тихої, як завжди, «опозиції». Так помалу москвофіли асимілювалися у «патріотів», зрозуміло, обережних, до певної межі. Можливо, такою була спеціальна стратегія влади, яка таким чином хотіла пронизати своїми впливами галицьке суспільство наскрізь, бо мала до нього логічну недовіру.

У роки перебудови в СРСР москвофіли, вже як «патріоти», посунули у «Просвіту», товариство «Меморіал», Народний Рух і т.ін. Протягом 1990-х рр. вони великою мірою сточили, як шашелі, ці культурні і політичні організації, які мали стати основами нової України.

Отже, І.Франко, зайнявши критичну позицію стосовно москвофільського табору, пробував розв’язати проблему цього руху як суттєвої перепони для зростання української національності в Галичні. Він виводив джерела цього явища із ментальності галицького рутенства, тобто ментально об’єднаної суспільної верстви, яка визріла на ґрунті постійних національних принижень, громадянських деформацій, звиклої до мімікрії, прислужництва та пристосуванства. Вперше він теоретично осмислив це явище у передмові бо збірки своїх оповідань «Рутенці» (1878 р.), але пояснював його в дусі тодішнього свого світоглядного соціалізму тільки соціальними причинами, умовами зародження галицького міста – дуже бідного і несформованого. У пізній період творчості І.Франко пояснював специфіку цього руху більше моральними і психологічними причинами. У нищівній рецензії на збірку москвофіла Д.Вергуна («ЛНВ», 1901) І.Франко подає аморальний образ «рутенця», який «не перестане бути рутенцем із грубо смисловим, декуди цинічним поглядом на жінку», «повним егоїзму і невіри» (У всіх цитатах вказуємо том і сторінку за виданням: Франко І. Зібрання творів у 50-ти тт.; т.37, с.75). Тобто він чітко пов’язував генезу москвофільства із рутенства.

У статті «Іван Наумович» зустрічаємо таку загальну характеристику джерел галицького москвофільства: «До тієї партії належали переважно старші попи, виховані ще за часів панщини; вони привикли змаленьку дома говорити по-польськи, хлопа і його просту мову вважати чимось підлим, поганим, негідним уваги освіченого чоловіка… Вони почали видумувати собі всякі викрутаси, що нібито тою простою мовою ніяк не можна переповісти всієї тої мудрости, яка була в їх головах, і для того треба конче добирати слів староцерковних, «із Писанія», домішувати до них ще московських та польських, і аж тоді вийде така мова, що вже, мовляв, не встид буде в губу взяти» [т. 54, с.259-260].

Малюючи образ центральної постаті москвофілів – Івана Наумовича, – І.Франко через нього передає загальну гнилизну цього ідейно-культурницького руху, сповненого великої штучності, поверховості і ретроградства: «Безмірно вразливий, він раз у раз хитався у своїх постановах в різні боки, скакав з одної крайности в другу, був попросту невільником свого окруження: прочитає якусь книжку, послухає розмови якогось розумного або хоч би тільки енергійного чоловіка – його, вже зараз переміняє свої думки, валить те, що вчора будував, а будує нове, щоби завтра під іншим вражінням так само валити» [т.54, с.262]. Власне, виставляє І.Наумовича аморальним типом, який любив «наговорювати всякі нісенітниці на народовців» [т.54, с.263]. Єзуїти, серед яких виховувався в юності, «привчили його того комедіянтства, тої готовности при кожній нагоді напускати на себе якусь велич, якийсь вид пророка і вчителя…» [т.54, с.265]. А насправді була це людина дріб’язкова, марнославна, схильна до примітивного користолюбства, в його спадщині було «дуже багато полови, кукелю і дурійки» [т.54, с.268]. Цей образ вийшов у І.Франка майже карикатурним.

Ще дошкульнішою і проникливішою була оцінка І.Наумовича у статті «Із історії москвофільського письменства в Галичині». І.Франко представляє його як відвертого графомана, вульгарного, цинічного і безмежно недалекого чоловіка, в якого «ідеали не поета, не патріота, а бігота і дармоїда» [т.31, с.477]. Це завершений «вірнопідданський рутенець» [т.31, с.480], у якого є одна орієнтація: куди вітер дме, де можна щось скористати.

Оцінюючи загальніше галицьке москвофільство, І.Франко зазначає: «те письменство досі не дало ані одного твору, невиховало ані одного писателя, котрий би в скарбівню людської творчости вніс хоч що-небудь своє, оригінальне, живе і викінчене» [т.31, с.258]. У культурософському аспекті говорить про «патологічні прояви людського духу, «духову пошесть» москвофільства [т.31, с.258] як явища наскрізь несправжнього, породженого аномаліями суспільної свідомості крайніх пристосуванців, прислужників і моральних хамелеонів: «Наумович недаром ще в семінарії славився «реб Хаїмом»; він усе любив бути там, де більшість, де сила, де власть; хліб опозиції не смакував йому ніколи» [т.31, с.270].

Олег БАГАН

(Далі буде)

 

 

Перші підсумки ЗНО-2017

За підсумками проведення перших тестувань у Львівському регіональному центрі оцінювання якості освіти спостерігається досить високий показник явки абітурієнтів:

96,8% – з української мови та літератури; 90,7% – з німецької мови; 85,2% – з французької мови; 86,9% – з іспанської мови; 94,9%– з англійської мови.

За сприяння управлінь/віддів освіти забезпечено доїзд випускників загальноосвітніх навчальних закладів з сіл і районних центрів до /з пунктів проведення ЗНО.

Незважаючи на велику кількість повідомлень про умови допуску учасників ЗНО до пунктів тестування, були випадки недопущення абітурієнтів через спізнення чи відсутність необхідних документів (Сертифіката або ж паспортного документа).

Наголошуємо, що допуск в пункт проведення ЗНО здійснюється від 10.15 до 10.50. за наявності:

- Сертифіката ЗНО-2017;

- Оригіналу документа, за яким проводилась реєстрація (паспорт, свідоцтво про народження чи інший документ, серія та номер якого зазначені у Сертифікаті);

- Запрошення-перепустки (де вказано дати проведення тестування та адреси пунктів проведення ЗНО).

Пам’ятаймо, це здобуття учасниками документа про середню освіту і вступ до ВНЗ.



Обновлен 07 июн 2017. Создан 02 июн 2017



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником