ГАЛИЦЬКА ЗОРЯ

Новини «ГЗ» від 9 червня 2017 р.




НОВІТНІМ ГЕРОЯМ УКРАЇНИ

4 червня на вулиці Пилипа Орлика у Дрогобичі у чисельній присутності дрогобичан та гостей міста урочисто відкрили Сквер і пам’ятний знак Героям Небесної сотні. Монумент має вигляд постаменту, на якому – поєднання трьох викуваних лебедів, яких на льоту вражає снайперська куля…

Право відкрити пам’ятник надали міському голові Тарасові Кучмі, отцю Тарасові Коцюбі, а також учасникам АТО Руслану Щербі й Олегу Кіндратіву. Відбулася панахида за полеглими героями Майдану та АТО. Освятив пам’ятний знак, а відтак звернувся із промовою до присутніх єпископ-помічник Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ, владика Григорій Комар. Він, зокрема, наголосив, що Герої Небесної сотні, повставши, зуміли змінити хід історії, який вів до загибелі України. Тож увіковічення їхньої пам’яті є виявом нашої поваги до великого подвигу і жертви, покладеної на вівтар свободи.

Міський голова Дрогобича Тарас Кучма сказав: «Ми відкриваємо Сквер пам’яті загиблих на Майдані та всіх, хто віддав життя під час проведення АТО. Маємо пам’ятати: наші герої йшли на Майдан, щоб підростаюче покоління жило у вільній демократичній державі, вони – серед нас і спостерігають з небес за кожним нашим кроком. Переоцінити подвиг людей, які загинули за наш з вами спокій – неможливо!»

Відтак міський голова подякував усім, хто причетний до створення цього меморіального комплексу. Це, зокрема, Михайло Петруняк, Мар’ян Комар, Ігор Петранич, Юрій Кондратюк, Василь Дмитраш, Анатолій Сембратович, Василь Танчук, студенти і заступник декана біологічного факультету ДДПУ ім.І.Франка Тарас Скробач, а також мешканці розташованого поруч будинку №1, які зуміли відстояти цю територію від охочих спорудити там торговельні кіоски.

До учасників зібрання звернулися міський голова Трускавця Андрій Кульчинський, голова Дрогобицької РДА Володимир Шутко, голова райради Михайло Сікора, депутат облради, голова Львівської обласної організації ВО «Свобода» Руслан Кошулинський, учасник АТО Руслан Щерба. Родичі Героїв Небесної сотні – сестра Богдана Вайди (с.Летня Дрогобицького району) пані Марія та батько Анатолія Жаловаги (м.Дубляни Золочівського району) пан Григорій – щиро подякували всім, хто ініціював спрудження цього пам’ятника.

Пісні на патріотичну тематику прозвучали у виконанні автора і виконавиці Лілії Кобільник, юних вокалістів Мар’яни Коцеміри й Олександра Шутова.

До пам’ятного знаку лягли квіти та лампадки від представників влади, родичів загиблих, воїнів, волонтерів, громадськості...

Ярослав ГРИЦИК

Фото автора

Більше фотографій - у розділі "Фотоальбоми"


КОРОТКІ НОВИНИ

Привітання від мера

Міський голова Тарас Кучма на вівторковій нараді, яка збіглася із професійним святом журналістів, привітав присутніх у залі, і побажав об’єктивності і принциповості у висвітленні подій, що мають місце у громадському житті Дрогобича. Слід усвідомити просту істину: штучно видуманий негатив призводить до суспільного регресу…

 

«Інститут міста» – кращий не лише в області

Відколи його очолив Володимир Кондзьолка, відтоді як з рогу достатку посипалися виграшні лотереї грантів. За цим показником інститут – кращий не лише в області, а й в Україні.

До речі, авторитетні європейські компанії «взяли на олівець» наш інститут з наміром посприяти в реалізації деяких проектів.

 

Як нам перегнати Америку?

Мерія американського міста Стенфорд, в якому проживає 130 тисяч населення, була подивована інформацією про те, що у штатному розкладі Дрогобицької поліції є всього 17 патрульних поліцейських. У Стенфорді патрулюють дороги аж 280 поліцейських. Між іншим, американські правоохоронці не тільки забезпечені сучасною мобільною технікою та апаратурою, але й мають високі престижні зарплати.

 

У департаменті – новий керівник

Новопризначеному керівникові департаменту міського господарства Роману Ярославовичу Москалику – 39 років. Він здобув дві вищі освіти у Львівській політехніці – інженерну з нафтопереробки та економічну. Трудову діяльність розпочав на Дрогобицькому нафтопереробному заводі, працював у податковій поліції. Одружений. Має дочку і сина. Міський голова Тарас Кучма наразі уклав з ним угоду на декілька місяців. Після випробувального терміну він прийме остаточне рішення. Попередній керівник департаменту міського господарства Іван Лепкий отримає портфель заступника.

Зеновій КВАСНІЙ

 

Судова епопея завершилася перемогою міського голови

6 червня начальник відділу правового забезпечення Степан Кулиняк повідомив, що Львівський апеляційний суд відмовив ТзОВ «Львівський будівельний холдинг» у задоволенні позову проти міського голови Дрогобича Тараса Кучми про захист ділової репутації, спростування неправдивих відомостей та відшкодування моральної шкоди.

Нагадаємо, ТзОВ «Львівський будівельний холдинг» виконувало роботи з реконструкції Дрогобицької ЗОШ №5 – школи-довгобуду, яку впродовж двох десятиріч будували і лише наприкінці минулого року повністю завершили. У процесі реконструкції навчального закладу «Львівський будівельний холдинг», попередньо отримавши всю суму коштів за виконання робіт, не виконав їх у повному обсязі на суму 665 645, 72 тис грн. Відтак міський голова розцінив дії підрядника як повний саботаж роботи, який міг призвести до зриву виконання угод, у т.ч. й фінансових, порушення термінів завершення будівництва та введення його в експлуатацію.

Як наслідок, ТзОВ «Львівський будівельний холдинг» замість продовження виконання умов договору подало позов до суду на міського голову Дрогобича. Однак Господарський суд Львівської області прийняв рішення про відмову позивачеві у задоволенні позову. Після цього підрядник звернувся до Львівського апеляційного суду. Але й у цій інстанції, після тривалої судової тяганини та ефективної роботи відділу правового забезпечення виконавчого комітету міської ради, було прийнято остаточне рішення на користь міського голови Дрогобича. Таким рішенням Апеляційний суд підтвердив правомірність дій Тараса Кучми, який відстоював інтереси громади Дрогобича.

Прес-служба міської ради

 

Поєднання молодості й досвіду – запорука перемоги

У п’ятницю, 2 червня, у Світлиці ратуші відбулася чергова зустріч міського голови Тараса Кучми з вояками УПА, учасниками АТО і донькою Героя Небесної сотні Йосипа Шілінга.

Тарас Кучма подякував захисникам України, які у різні історичні періоди ставали на захист Батьківщини.

«Досвід старшого покоління є підґрунтям для розвитку державності. Молоді захисники мають перед собою жертовний приклад воїнів УПА, а таке поєднання молодості та досвіду є запорукою перемоги Української держави», - наголосив Тарас Кучма.

На завершення міський голова вручив військовослужбовцям матеріальні допомоги на загальну суму 25,1 тис грн.

Прес-служба міської ради

 

Обдарованих дітей вітали у ратуші

1 червня, у Міжнародний день захисту дітей, у Світлиці  ратуші відбулася святкова зустріч обдарованої малечі Дрогобича з керівництвом міста.

Заступник міського голови Василь Качмар привітав школярів, їхніх батьків, волонтерів, працівників соціальних служб від імені міського голови Т.Кучми. Він подякував усім за їхні старання, наполегливість та жертовність.

Посадовець вручив обдарованим школярам подарунки, а їхнім батькам – подяки міського голови за виховання та розвиток обдарованої молоді Дрогобича.

Відзначили на зустрічі подяками міського голови і волонтерів, які своїми стараннями рятують та роблять щасливішим не одне дитяче життя.

Прес-служба міської ради

 

ОФІЦІЙНО

КП «Дрогобичводоканал» інформує

Відповідно до Постанови НКРЕКП №728 від 01.06.2017 р. «Про внесення змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 16 червня 2016 року №1141», встановлено нові тарифи на централізоване водопостачання та водовідведення для споживачів, які є суб’єктами господарювання у сфері централізованого водопостачання та водовідведення (оптовий тариф для ТзОВ «Трускавецький водоканал»):

– оптовий тариф на водопостачання 4,70 грн. за 1 куб. м (без ПДВ);

– оптовий тариф на водовідведення 1,60 грн. за 1 куб. м (без ПДВ).

Тарифи на централізоване водопостачання та водовідведення для всіх інших споживачів (населення, бюджетні установи та інші споживачі):

– тариф на водопостачання 9,73 грн. за 1 куб. м (без ПДВ);

– тариф на водовідведення 5,19 грн. за 1 куб. м (без ПДВ).

Відповідно до Постанови НКРЕКП №729 від 01.06.2017р. «Про внесення змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 26 листопада 2015 року №2868», встановлено нові тарифи на послуги з централізованого постачання холодної води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем):

– централізоване постачання холодної води 10,45 грн. за 1 куб. м (без ПДВ);

– водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) 5,58 грн. за 1 куб. м (без ПДВ).

Тарифи набудуть чинності наступного дня після публікації наведених вище постанов у газеті «Урядовий кур’єр».

КП «Дрогобичводоканал»

 

НОВИНИ З РАТУШІ

Для потреб міста придбають спецтехніку

У п’ятницю, 2 червня, сесія Дрогобицької міської ради виділила 2 млн 500 тис грн. зі спеціального фонду міського бюджету на закупівлю каналопромивної машини для КП «Дрогобичводоканал».

«Процедура торгів відбулася. Контракт підписаний. Переможець запропонував автомобіль класу Євро-5 замість зазначеного в умовах торгів класу Євро-4. Тому необхідно внести зміни до «Програми внесків у статутний фонд КП «Дрогобичводоканал» на 2017 рік (для придбання каналопромивної машини)», - зазначив під час виступу з трибуни керівник КП «Дрогобичводоканал» Роман Шагала.

Також на позачерговій сесії було прийнято рішення про внесення змін до міського бюджету Дрогобича на 2017 рік. Зміни передбачають придбання для КП «Комбінат міського господарства» на умовах співфінансування сміттєвоза для збору і транспортування побутових відходів. Для цього скерують 800 тис грн. з міського бюджету і 1 млн 700 тис грн. – з обласного. Під час розгляду цього проекту рішення депутат міськради Тарас Демко запропонував внести у документ поправку, що таке рішення не може бути підставою для виникнення будь-яких правових зобов’язань щодо приймання чи транспортування твердих побутових відходів з інших міст чи районів Львівської області. Депутат наголосив, що це необхідно задля унеможливлення зобов’язати владу Дрогобича приймати сміття з інших міст без громадського обговорення та погодження сесії міської ради.

Своєю чергою, міський очільник Тарас Кучма запевнив депутатський корпус, що рішення про придбання сміттєвоза було погоджене з обласним керівництвом ще минулого року. Жодного стосунку до проблеми зі сміттям у Львові воно не має. Понад те, Тарас Кучма вкотре наголосив, що жодних договорів про транспортування сміття без рішення громади і сесії він підписувати не буде.

Нагадаємо, 21 квітня цього року було підписано Меморандум щодо поводження з твердими побутовими відходами, які утворюються у Львові. Підписантами Меморандуму виступили Львівська обласна рада, обласна державна адміністрація, міська рада та органи місцевого самоврядування. Однак цей Меморандум є радше заявою про наміри, оскільки передбачає низку зобов’язань керівництва Львова перед іншими містами. Відтак громади міст також повинні прийняти рішення на підставі виконання зобов’язань керівництвом Львова.

Прес-служба міської ради

 

Узаконення рекламоносіїв наповнює бюджет

З початку цього року у Дрогобичі відділом економіки міської ради активно проводяться заходи щодо легалізації рекламоносіїв.

Результатом такої роботи стало наповнення міського бюджету за перших п’ять місяців поточного року на загальну суму надходжень близько 150 тис гривень. Як повідомила головний спеціаліст відділу економіки Дрогобицької міської ради Уляна Кметик, ця сума рівнозначна надходженням з реклами до місцевого бюджету за увесь 2016 рік.

За підсумками п’ятимісячної роботи, на території міста вдалося легалізувати більше двадцяти рекламоносіїв, розпочалось наведення ладу з дрібною рекламою, зокрема штендерами, які перешкоджали руху пішоходів.

Варто зазначити, що досягнення таких результатів – це спільно проведена робота відділу економіки міської ради сервісу “Відкрита реклама” та муніципальної варти. Працівники муніципальної варти міста спершу доводять до відома підприємців щодо незаконності розміщення реклами і у випадку ігнорування ними повідомлення – накладають штрафи.

Не менш важливу роль у боротьбі з незаконно розміщеною рекламою у місті відіграє функціонування на офіційному інтернет-порталі Дрогобицької міської ради е-сервісу «Відкрита реклама». Нагадаємо, цим сервісом може скористатися кожен житель міста та повідомити про виявлене несанкціоноване розміщення реклами.

Електронний сервіс «Відкрита реклама» функціонує в межах проекту «Дрогобич – Smart Сity» та реалізований завдяки підтримці загальноукраїнського ресурсу «OpenADV». За результатами роботи ресурсу до міської ради почали звертатися підприємці, які виявили бажання легалізувати розміщену ними рекламу, в деяких випадках рекламу приводять до відповідних естетичних норм.

«Бюджет міста втрачає значну частину коштів через відсутність легальних рекламоносіїв, а місто перетворюється на хаос після розклеювання реклами у недозволених місцях. Наше завдання у співпраці з громадою – навести у цьому лад. Дякую кожному, хто долучається до наших проектів. Збільшення надходжень до міського бюджету – запорука розвитку Дрогобича», – наголосив міський голова Тарас Кучма.

Прес-служба міської ради

 

ОГОЛОШЕННЯ

14 червня 2017 року о 14:00 відбудуться громадські слухання щодо підняття тарифу на проїзд в автобусах на міських маршрутах загального користування у Дрогобичі за адресою: м.Дрогобич, пл. Ринок,1, сесійна зала Дрогобицької міської ради.

Запрошуємо усіх зацікавлених осіб.

Відділ економіки виконкому Дрогобицької міської ради

 

 

БУДЬТЕ ОБЕРЕЖНІ

Шахраї активізувалися!

Днями поріг редакції переступив наш постійний читач п. Т., який понад півстоліття передплачує нашу газету. Він розповів цікаву історію, що мала місце у його житті.

На його мобільний телефон зателефонував представник нібито «Ощадбанку» і заявив, що на 60 днів заблокована його пенсійна карточка. Відтак розпочалася цікава гра. Йому переслали три номери телефонів: 044-592-14-75, 050-259-41-46, 091-98-56-93. Розмова з «оператором» зводилася до розпитування про «код карточки», але не прямо, а називаючи певні цифри. Словом, методом маніпуляцій шахрай докопувався до істини, тобто до ключа розблокування пенсійної карточки. Врешті-решт пенсіонер збагнув, що це щось не те, тому не полінувався завітати до місцевого відділення «Ощадбанку», де його «привели» до тями. Тобто запропонували змінити картку, і більше ніколи не вступати в діалог з шахраями.

Спритні ділки не встигли поживитися, хоча відсотки з депозитної карточки якимось чином зникли. Отож, якщо ви почуєте у слухавці аналогічні «поради», не підтримуйте розмову, а навідайтеся до найближчого відділення і «злийте» цю інформацію…

І наостанок шахраї залишили такий телефон 0-800-210-0-800. Для СБУ та інших служб є підстава розпочати розслідування.

 

 КУЛЬТУРНО-МИСТЕЦЬКИЙ КАЛЕЙДОСКОП


Коли захоплення переростає у професію

Голова асоціації «Нові горизонти» Олександр Магльона ось уже третій рік поспіль опікується конкурсом дитячого малюнка «Толерантність очима дітей». Відтак в урочистій обстановці вшановує переможців, що навчаються у Дрогобицькій художній школі.

Чому Олександр Васильович огорнув своїм зором саме цей вид захоплення наших дітей? Відповідь знаходимо в історії, пов’язаній з його внуком Максимом, що нині разом із батьками мешкає у Франції. Декілька років тому він теж пізнав ази малярства у Дрогобицькій художній школі. Отримавши належну підготовку, Максим з успіхом продовжує розвивати свої здібності уже у Франції – цьогоріч його малюнок навіть став переможцем. Тому то вдячний дідусь вирішив підтримувати й інших дітей, щоб у когось із них захоплення згодом переросло у професію. До речі, багато нинішніх учителів свого часу теж навчалися у місцевій художній школі. А, здобувши фах, повернулися у рідні пенати і передають свій досвід молодшим колегам.

Отже, цьогоріч переможцями у чорно-білій і кольоровій графіці стали: Вікторія Ройтман, Євгенія Барзух, Ірина Коваль, Юстина Бур, Ірина Менько, Христина Іваськевич, Наталя Марцишин, Олеся Іванішів. Усі їхні твори будуть переведені у друковані репродукції і подаровані деяким інституціям міста.

Володимир ТУРМИС

На фото: переможці конкурсу на кращий малюнок у колі батьків, друзів і, звісно, його організатора Олександра Васильовича Магльони.

 

Вітаємо переможців!

Завершився обласний етап конкурсу «Податки очима дітей – 2017», організований Державною фіскальною службою України. 1 червня у Львові начальник Головного управління ДФС у Львівській області Ігор Кондро нагородив призами, медалями, подарунками та солодощами переможців і призерів конкурсу у номінаціях: «Літературні твори», «Художні роботи», «Твори комп’ютерної графіки».

Приємно відзначити, що серед авторів – переможців конкурсу літературних творів у віковій категорії 7-11 років – троє дрогобичанок, вихованок Зразкової літературно-творчої студії «Любисток» Палацу дитячої та юнацької творчості. Зоряна Грицик (ЗОШ №16) здобула перше місце, Надія Василишин (ЗОШ №1) та Каміла Пумпа (ЗОШ №3) посіли другі місця. Заохочувальним призом нагороджено керівника студії «Любисток» Калерію Луценко.

Дрогобицька ОДПІ вітає юних дрогобичан – переможців обласного етапу конкурсу дитячої творчості «Податки очима дітей – 2017», а також висловлює подяку дітям, які взяли участь у конкурсі. Бажаємо усім здоров’я та наснаги для майбутніх здобутків. Ми щиро вдячні батькам і педагогам за сприяння у вихованні податкової культури у молоді, за участь у виховних заходах. Віримо, що сьогоднішні учасники конкурсу завтра стануть сумлінними платниками податків і своєю плідною працею забезпечуватимуть процвітання нашої держави.

Дрогобицька ОДПІ

 

ЗВІТУЄ «МЕРІНГА»

20 років поспіль Народний ансамбль сучасного танцю «Мерінга» Будинку працівників освіти двічі на рік (грудень, травень) звітує перед батьками та громадськістю міста в Народному домі ім. І.Франка. І цього року, 27 травня, відбувся творчий звіт за 2016-2017 навчальний рік.

Зала була переповненою. Концертна програма тривала півтори години і складалася з 26 танцювальних композицій. Упродовж року керівник ансамблю Наталія Франчук поставила багато нових авторських творів сучасного танцю в різних стилях, підібрала під них відповідну музику та подбала про нові костюми. На сцені – сюжетні композиції, де виконали вихованці підготовчої групи: «Червона шапочка», «Мальвіни», «Гусениці», «Бджілки», «Бурундуки» і т.д. Глядачі не шкодували оплесків для них.

На високому професійному рівні виступили вихованці вищого рівня навчання, які постійно їздять на обласні змагання, конкурси, фестивалі і займають призові місця. З особливим натхненням вони виконали композицію в українському стилі «Незалежність» під музику Святослава Вакарчука, автором якої є керівник ансамблю «Мерінга».

Щороку на такі творчі звіти приходять вихованці-випускники минулих років, які з вдячністю згадують навчання в ансамблі і діляться своїми здобутками у хореографічному мистецтві.

Концертні номери супроводжувалися бурхливими оплесками вдячних глядачів. Вела програму Ілона Реут.

Кор. «ГЗ»

Фото Ярослава ГРИЦИКА

 

 

Іван Франко про галицьке москвофільство

(Націософський етюд)

(Закінчення. Початок у номерах від 26 травня та 2 червня)

У вже цілком пізній студії 1906р. «Стара Русь», яка була відгуком на наукову публікацію К.Студинським листування Я.Головацького за 1850-1862 рр., І.Фарнко намагався пояснити причини такої великої шкідливості москвофілів. І тут, на основі листів, він з’ясував, що головним агентом нищівних впливів на галицьку інтелігенцію після 1848 р., після цього велетенського поштовху до визволення і відродження українців, був рідний брат Я.Головацького Іван Головацький. У радянському виданні 50-томника «Зібрання творів» І.Франка із цієї статті були вилучені цензурою аж цілі два розділи, настільки вони були антиросійськими за змістом. Тепер ці два розділи надруковані у спеціальному томі «Покажчик купюр» (К.: Наукова думка, 2009). І.Франко докладно з’ясовує, як так сталося, що після таких значних успіхів у 1948-1949 рр. українство Галичини втратило майже все в національно-культурному плані: ідеологію національного визволення, живу літературу, ідею відродження народної мови, якісну пресу, активну і творчу інтелігенцію. Він задумується над питанням, що сталося між 1848-им і 1851-им роками, коли раптово було зламано всі конструктивні процеси національного піднесення? «Тут, у тій короткій, дволітній прірві, – писав, – криється проблем, один з найтяжчих і найфатальніших у історії нашого відродження…» [Покажчик, с.192]. І.Франко дивується, як так сталося, що «фактична побіда лишається за елементом, якому тяжко й ім’я придумати, за якоюсь різномастою купою людей, у яких спільною підставою акції являється хіба спільна ненависть до свого рідного, спільна невіра в органічний зріст народу і його свідомости, погоня за особистою кар’єрою і спільна дволичність та безхарактерність» [Покажчик, с.192]. Саме так він оцінює перемогу москвофільства в Галичині 1850-х рр. як вибух надзвичайно сильного своєю пліснявою філістерства, рутенства, яке отримало особливу еруптивну динаміку саме через надзвичайно загноєну атмосферу галицької провінційності, через відсутність в нації бодай невеликої кількості згуртованої національною ідеологією інтелігенції, бодай невеликої кількості людей принципових, відважних і шляхетних. Перемога москвофільства в Галичині, за І.Франком, це перемога хаосу над організованістю, приземленості над героїкою, бездарності над творчістю. Москвофільство, як рак, роз’їдає живі клітини нації саме своєю нікчемністю, абсолютним торжеством сірості. І в епіцентрі цього дивовижного руху стоїть фігура І.Головацького – абсолютного пристосуванця, холуя, невігласа, інтригана, але нікчеми активного, навіть агресивного, по-своєму демонічного, такого собі «злого духа» Галичини, її Азазеля у фраку.

Живучи у Відні від 1840 р., І.Головацький налагодив добрі стосунки із центральною особою російських слов’янофілів М.Раєвським, який був куратором слов’янофільских впливів у Європі, розпоряджався великими коштами. Той і зробив із Головацького, людини без завершеної освіти, бездарної, але цинічної, надзвичайно корисливої і славолюбної, головного агента впливів на Галичину. І не помилився. Саме І.Головацький підкупами, погрозами, інтригами, тиском, підлабузництвом домігся за 2-3-и роки майже цілковитої нівеляції національних ідей в Галичині, збаламутив ту кволу, несміливу і малотворчу духовну інтелігенцію, яка у 1848 р. організувала Головну Руську Раду і Собор руських учених, нав’язав їй програму культурного, ідейного і мовного зближення із Російською імперією. І.Франко так узагальнив про результати його діяльності: «…по гарячковім руху 1848 р. наша суспільність пішла за покликом свого чільного поета Гушалевича «Мир вам, браття, всім приносим» і жила справді мирно, так мирно, як, може, ніколи перед тим, а, певно, ніколи потім. І які ж то були результати того миру? Ось найважніші: … здичіння і розпиячення селянства, далеко більше, як було за панщини, пропущення без уваги усіх державних змін, що вже від половини 50-х літ перли Австрію на дорогу конституційного розвою, і повна непідготованість народних мас до конституції, безмірний зріст сервілізму та чинопочитання серед інтелігенції, яким вона щосили старалася заражувати й народні маси, і, нарешті, повна духовна безплідність інтелігенції, яка за десять літ не втримала ані одної книжки, ані одного твору, ані одної інституції, що служили би справді насущним, живим потребам народу» [т.37, с.80].

У студії про головного літературного «світоча» москвофілів «Іван Гушалевич» І.Франко поглиблює морально-психологічну характеристику цього руху: «…напрям, що має метою умертвити живого духа та живий національний рух серед нашого народу, мертвить, ломить і деправує поперед усього своїх чільних діячів» [т.35, с.8]. З гущі москвофільства «повиринало багато спеціялістів від роблення миру і згоди, багато підлих спекулянтів, кар’єровичів, інтриганів. І кождий русин поневолі мав запитувати себе: невже й з усім тим хробацтвом треба мати мир і згоду, а не ворогування і боротьбу?» [т.35, с.11]. Про самого І.Гушалевича як автора і про його знаменитий вірш «Мир вам, браття», який на 30 років став своєрідним славнем-програмою для тисяч галицьких інтелігентів, І.Франко каже таке: «Гушалевич сим разом оказався рідною дитиною свого часу – не бурливого 1848 року, а гнилої доби попередніх літ, … оказався навіть віщуном, віднайшов у серці руського інтелігента грубі поклади інерції, тупости та апатії і відізвався до сих темних сил відповідним до їх смаку темним словом, піснею, якої кождий рядок виглядав так, немов би мав якийсь смисл, хоч і не мав його; удавав із себе щось високе та поважне, хоч направду висловлював лише бездонну духову мізерію… Се був перший голос реакції, що, мов темна хмара, висіла над розбурханим обрієм 1848 р., гімн рутенського фарисейства, що під шумними фразами любить ховати зовсім не блискучі, дрібні, самолюбні та брудні заходи, того самого рутенства, що підняло у нас свою голову і швидко показало себе силою, забруднило та висмоктало народний рух і верствою рідкого болота покрило всю історію Галицької Руси на довгі десятиліття. Сам Гушалевич був одним із пильних продуцентів і одною з жертв сього болота» [т.35, с.12-13].

Загалом студія І.Франка про цілком невиразного москвофільського літератора вражає своєю скрупульозністю, розлогістю як для такої посередньої фігури. Складається враження, що великий галицький критик хотів якомога ширше розтягнути полотно страшної картини графоманії, моральної та інтелектуальної деградованості, щоб цією картиною остаточно вразити своїх сучасників, завдати нею кінцевого удару по відступницькому рухові. Ось ще кілька характеристик, які водночас дають багатий матеріал для розуміння Франкової націософії, етнопсихологічної логіки: «Безграмотність, наївність та безсоромна брехливість характеризують його [Гушалевича – О.Б.] індивідуально, показують,до якого ступеня духовного й морального упадку дійшов наш «соловій», віддавшись москвофільській течії… Гушалевич іменем усього руського народу готов відцуратися свободи, тобто австрійської конституції, то ми бачимо в тім прояви загального москвофільського світогляду, тої шаленої програми, яка думала спровокувати інтервенцію Росії, вмішання її в австрійські діла ненастанним плачем та криком на польсько-німецько-жидівсько-румунсько-мадярські кривди та утиски… Чим гірше, тим ліпше – се був девіз тої партії; чим гірше загалові, народові, тим ліпше для нас, тим ближча російська інтервенція!» [т.35, с.70].

Про самого І.Гушалевича, в якому, поряд із І.Наумовичем і А.Петрушевичем, виразився найповніше психотип москвофіла І.Франко писав: «Сей чоловік, якому, можна сказати, всміхалася доля від самого семінарського порога, що зробився учителем без екзамену [тобто без кваліфікації – О.Б.], національним соловієм без поетичного дару, без чуття і без фантазії, послом без розуміння політичної азбуки, той чоловік говорить про якісь переслідування, яких він ніколи не зазнавав ані тіні, і свою поетичну імпотенцію прикриває буцімто конечністю – крити свої сердечні думки перед ворожим оком, ховати їх у алегорії, хоча його дерев’яні концепції навіть не алегоричні, а попросту дерев’яні… Той сам Гушалевич, що бажає якнайшвидше увільнити себе і свій край з-під власти Австрії, не перестає проповідувати вірности та послуху для австрійського царя…» [т.35, с.70-71].

Усвідомлюючи всю глибину деструкції в москвофільському русі, І.Франко задавав йому удари інтелектуальні регулярно і дошкульно. Відтак москвофільство як явище патологічних трансформацій зіпсутих сегментів національного організму, що давали такі відразливі, загноєні і небезпечні плоди, закономірно ввижалося йому абсолютним злом, з яким треба було боротися до кінця. І він боровся. На самий 80-річний ювілей одного з лідерів москвофілів, може, єдиного все-таки науковця серед них, хоч і не великого, І.Франко написав розгромну рецензію: «О[тець] Антін Петрушевич. Ювілейна сильветка». У ній були такі вбивчі слова: «… брак у о.Петрушевича дару до синтези, до сотворення якоїсь органічної цілости, до панування над своєю пам’яттю і над нагромадженим матеріялом. Се не те саме, що брак методи; се якийсь органічний брак, якась гіпертрофія пам’яти, сполучена з привичкою до механічних, поверхових асоціацій думок… Не диво, що його праці через те робляться подібними до того старого ліберанту, де кождий мусив заблудити в безконечній купі закамарків. Читаєш ті праці і знехотя дізнаєш чуття якогось пригноблення; замість світла тобі починає темніти в мозку; перед тобою в диких поскоках устають зовсім розумні думки, бистрі спостереження, перемішані з нічим не мотивованими, апріорними твердженнями, з науковими фантазіями, які автор приймає за святу певність з киненими на вітер і нерушеними загадками, про які авторові здається, що рішив їх, а в ґрунті не перестає звучати понура нота дикої ненависти до якихось незримих та невломимих ворогів: раз вони являються у формі всемогучих єзуїтів, то знов у загальній формі Заходу, який те тільки й знає, що підставляти ногу Сходові, то знов у формі польської інтриги, українофілів, радикалів і т.д.» [т.54, с.289]. Як бачимо, І.Франко зводить до карикатури позицію чільного ідеолога москвофілів, який із жалюгідною вторинністю намагався припасувати політичні, культурологічні, цивілізаційні ідеологеми російських слов’янофілів про «вічно загрозливий і проклятий Захід» до галицьких реалій, що виходило у нього по-абсурдному і по-смішному.

Наведені думки пояснюють, наскільки проникливо І.Франко оцінював явище галицького москвофільства як різновид міжнародного філістерства-малоросійства, усвідомлював його понадчасові загрози як невиліковної ментальної схильності великої частини галицького соціуму до профанаторства, імітаторства і фарисейства під маскою «патріотизму», які розїдали і розїдають наш національний організм.

Олег БАГАН

 

 

ШАШКЕВИЧ: МОВЧАННЯ ТРИВАЄ…

7 червня – день пам’яті Маркіяна Шашкевича (1811 – 1843) – письменника і священика, будителя української національної свідомості в Галичині. Напередодні, 1 червня ц. р., столична газета «Літературна Україна» під рубрикою «Варто знати» вмістила актуальну статтю, яку тут передруковуємо:

Мене вражають парадокси нашого культурного та й державного життя. П’ять років тому, десь на початку 2015-го, вийшла у світ Божий епохальна книжка. Перше в історії повне зібрання творів Маркіяна Шашкевича! Величезний том. Тридцять п’ять друкарських аркушів. Більш як п’ятсот широкоформатних сторінок…

Наголошую на цифрах недаремно. У свідомості пересічного читача уявлення про галицького будителя українства обмежується відомими стереотипами: невеличка збірка поезій, дещо із публіцистики… Не дивно, що й досі поважний літературний «бомонд» надто скептично сприймає творчу спадщину Шашкевича.

А тим часом галичани не дрімають. Багато літ свого життя присвятив збиранню і вивченню рукописів та маловідомих публікацій великого земляка наш колега, професор Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка Михайло Шалата. Саме він упорядкував, відредагував і власними силами підготував до друку науково вивірене, художньо довершене, випущене на високому сучасному рівні видання. Я прочитав усе від титли до крапки, і можу засвідчити: це щось феноменальне! Це надзвичайно важливе для української держави духовне джерело.

Відкривається книжка прямо-таки революційною передмовою Михайла Шалати під символічною назвою: «Перший соборник України». В ній видатний учений зовсім по-новому оцінює довго замовчуваного нашого світоча, який на західних теренах услід за Шевченком далекоглядно провістив історичну єдність українського народу. Привертає увагу чітка тематична структурованість і композиційна єдність такого різнопланового, жанрово розмаїтого зібрання творів. Здавалось би, щo можна було додати в розділі «Поезія» до вже опублікованих у давнішій збірочці творів Маркіяна Шашкевича? Та, виявляється, пошуки велися недаремно. І в цьому фактично академічному виданні вміщено вісім раніше не відомих поезій і ще дванадцять віднайдених фрагментів.

А скільки несподіванок чекає нас у всіх інших розділах! Тут і прозова казка «Олена», і переклади та переспіви зі Святого Письма, з латинської, грецької, староруської, сербської, чеської, польської мов. Тут і статті та публіцистичні фрагменти «Азбука і аbecadlo», [«Проект фонетичного правопису»], [«Про походження назви “Буг” (“Бог”)]». Ця остання стаття для мене, як і для багатьох інших подолян, є цілковитою несподіванкою. Ми так довго, сердешні, шукали філологічні першовитоки назви річки Бог. А це давно зробив за нас доскіпливий галичанин.

Окремим розділом подано глибоко філософські проповіді Маркіяна Шашкевича. В одній з них, під назвою «Слово Боже к народу…», читаємо: «Бог нам послав… науку святую, щоби-смо, по тій науці жиючи, не зблудили у вічную погибель». Істинно: як сьогодні сказане!..

Зачаровує і вражає вельми цікавий розділ мало кому знаних листів нескореного Маркіяна! Писані вони німецькою, польською, латинською мовами. А ми, панове сучасники, тільки своєю та ще «общепонятною» володіємо, і то не зовсім доладно. Та найбільше вражає стиль письма. Які ж бо вони поетичні, Маркіянові листи! Навіть суто ділові. Що вже казати про ніжне послання дружині, в якому є такі зворушливі рядки: «Цілую Тебе, дорога Юлю, Ти знаєш, як щиро. Кохай мене, як я Тебе кохаю, – і буду я щасливий… бо я тим щасливий, що Тебе кохаю». Зауважмо: «Ти» – тільки з великої літери!..

Завершує том у своєрідному додатку майстерно укладена «Читанка для діточок в народних училах руских». Показово, що в ній Шашкевич помістив кілька власних творів, які відкривають перед читачем нову грань його самобутнього таланту. До того ж, ми особливо відчуваємо тут живий переклик споріднених душ: буквар Шевченка – читанка Шашкевича…

Ще і ще раз переконуєшся: повне зібрання творів Маркіяна Шашкевича справді видано за всіма академічними канонами. Є тут чимало раритетних фотосвітлин, є докладні пояснення слів та багатосторінковий іменний покажчик. Але справжньою перлиною літературознавства можна назвати всеосяжні коментарі на диво добросовісного Михайла Шалати. Вони читаються, як окрема книжка у книжці. Вони у всій багатовимірності показують сучасному світові яскравий портрет українського предтечі.

Залишається додати, що книжка вийшла у знаменитому дрогобицькому видавництві «Коло», яке очолює чутливий до новизни Микола Походжай. А споряджали у світ феноменальне видання знаний майстер книги Євген Пшеничний, художники Олександр Гейдек та Віталій Кравченко, а також дизайнер Наталія Дум’як.

На жаль, доводиться завершувати це слово тим, що було сказано на початку. Книжка є, але її начебто немає. Книжка вже стала історією, але Україна ніби нічого не чула і не бачила. А ми ще хочемо в Європу. А ми ще хочемо, щоб світ нас полюбив…

Та скільки ж може тривати це тужливе мовчання Шашкевича? Прокидаймося вже від летаргійної сплячки, братове українці!

Петро ПЕРЕБИЙНІС,

лауреат Національної премії України ім. Т.Г.Шевченка

 

 

Хай дитячий сміх тішить наші серця

1 червня весь світ відсвяткував День захисту прав дитини. Кожна дитина – це маленький промінчик сонця, який вливає тепло у наші серця і зігріває наші душі. Саме тому ми повинні захищати їхнє право на життя. І саме цей день нагадує нам про обов’язок цінувати і берегти усіх діток.

Відсвяткували його і у Центрі соціальної реабілітації дітей-інвалідів «Сонечко» у Стебнику. Почалося святкування із приїзду колективу «Анімашки» з Трускавця: п.Христина, п.Уляна та п.Ірина, які не вперше гостюють у нас. Прекрасне бульбашкове шоу завжди викликає посмішки на обличчях наших вихованців. Опісля для діток був накритий солодкий стіл, за який щиро дякуємо п.Валентині, депутату Львівської обласної ради від Стрийщини, яка привезла ласощі з власної пекарні МПП «Валентина». Серед наших діток зараз перебувають четверо дітей із цього регіону.

Продовжилось святкування у Дрогобицькому добровільному товаристві захисту дітей та молоді з інвалідністю ”Надія”, де наші дітки брали участь у різних конкурсах, за що отримали грамоти. Закінчився святковий день дитячою дискотекою з піснями і хороводами.

Галина АНДРІЯШИН,

асистент вчителя-реабілітолога Центру

 

 

ЗАМІСТЬ КВІТІВ НА МОГИЛУ

 

На добрий спомин про лікаря Лідію Дудок

Від 30 квітня 2017 року в наших серцях проростали слова про Людину з великої літери, скромну і добру, Людину віри, надії та любові – Лідію Йосипівну Дудок.

А сьогодні, на сороковий день, ці слова, лягли на папір. Однак ні розумом, ані серцем не можемо усвідомити того, що ніколи більше не зможемо глянути в такі добрі й теплі очі, що більше ніколи не почуємо її розумних, виважених та переконливих слів, що вже назавжди згасла неповторна й чарівна посмішка доктора Л.Й.Дудок.

Лідія-Марія Йосипівна Дудок народилася 14 травня 1940 року. Мати Бронислава, що походила зі славного українського шляхетського роду Луцьких-Одинаків, усе життя працювала вчителькою. Батько – Йосип Будзуляк, родом зі Станіславова, був директором школи. Саме в такій атмосфері мудрості, доброзичливості, поваги до старших та розумінні важливості науки в житті людини і зростала Лідія. Після школи відмінниця обрала для себе професію лікаря, про яку мріяла з дитинства.

Навчання розумній, відповідальній і дисциплінованій красуні давалося легко, хоча спеціальність – офтальмологію – було обрано за покликом серця, бо нема більшого дива, аніж знову відкривати людям усі барви життя. Медсестринська практика після 4 курсу стає доленосною для Лідії Йосипівни. Саме тут вона зустрічає своє єдине і справжнє кохання – молодого лікаря Івана Дмитровича. Згодом вони створять міцну родину і подарують один одному десятки щасливих років, потім переїдуть до рідного міста Ліди – Дрогобича. Саме тут вона пізнає радість материнства, народить двох чарівних дітей: доньку Вікторію та сина Андрія. У цій родині завжди панували любов і медицина. За сімейним столом жваво обговорювали складні випадки, найрізноманітніші діагнози, щасливі історії одужань пацієнтів.

В улюбленій роботі злетіли роки, виросли діти, подорослішали внуки. Саме з мамою та бабусею вони вивчили першу молитву, завдяки їй вперше пішли до храму і назавжди запам’ятають її життєве кредо: «Хто стукає, тому відчиняють».

Лідію Йосипівну поважали за порядність, дипломатичність у стосунках, високий професійний рівень, природжену скромність і незламну віру у святий обов’язок лікаря – завжди і всюди допомагати людям. Велика Вам вдячність та низький уклін, дорога наша, за життєву науку, за доброзичливе ставлення до пацієнтів, за материнську мудрість і бабусину доброту.

Перестало битися серце великої Людини, матері, бабусі, прабабусі, офтальмолога, друга, вчителя, наставника Лідії Йосипівни Дудок. Величезний жаль і біль з приводу непоправної втрати дорогої людини супроводжує кожного з нас. Не стало професіонала – нема з ким порадитися, не стало мами – нема з ким поговорити і помовчати, не стало бабусі – нема до кого пригорнутися…

З болем у серці – родина, колеги, друзі, учні, пацієнти



Создан 09 июн 2017



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником