ГАЛИЦЬКА ЗОРЯ

Новини в «ГЗ» від 7 липня 2017 р.




Зміни у перевезенні пасажирів-пільговиків

Від 1 липня у Львівській області почали діяти нові правила перевезення пільговиків у автобусах приміського сполучення і міського сполучення в містах обласного значення. Це рішення прийнято спільно Львівською державною обласною адміністрацією, профільною профспілковою обласною організацією, Асоціацією автомобільних перевізників у Львівській області, Обласною організацією роботодавців транспорту.

Згідно із погодженими правилами, категорії пільговиків “Пенсіонери за віком” надається 50% пільга на проїзд у автомобільному пасажирському транспорті. Інакше кажучи, пенсіонери за віком сплачуватимуть за проїзд у громадському транспорті половину від повної вартості.

Проте у Дрогобичі пенсіонери за віком сплачуватимуть не 50% від вартості проїзду, а символічну плату – 1 гривню. При цьому проїзд у маршрутному транспорті для пенсіонерів буде не дозований, тобто будь-яке обмеження кількості пенсіонерів під час одного перевезення відсутнє.

Про це на оперативній нараді міського голови з керівниками структурних підрозділів Дрогобицької міської ради у понеділок, 3 липня, повідомив міський голова Тарас Кучма.

Рішення одразу набере чинності після затвердження його на засіданні виконавчого комітету Дрогобицької міської ради.

Щодо питань проїзду інших пільгових категорій громадян, то про це також буде повідомлено після прийняття відповідного рішення на засіданні виконкому.

Нагадаємо, нещодавно виконавчий комітет Дрогобицької міської ради встановив новий тариф на проїзд у міському громадському транспорті у розмірі 4 грн.

 

Автостоянка у центральній частині міста вкрай необхідна

Питання врегулювання руху транспортних засобів у центральній частині міста – на площі Ринок – уже впродовж багатьох років потребує кардинального вирішення.

Нещодавно у Дрогобичі розпочали вживати заходи, спрямовані на протидію заїзду на площу Ринок транспортних засобів. Уже впродовж двох тижнів представниками муніципальної варти здійснюється контроль заїзду на площу Ринок з 8:00 до 21:00.

Однак цілком зрозуміло, що вищевказані заходи є початковим етапом урегулювання такої ситуації і потребують значних доопрацювань.

Своє бачення щодо врегулювання проїзду на площі Ринок під час останнього засідання сесії Дрогобицької міської ради висловив депутат міської ради Роман Муль. Депутат зазначив, що у центральній частині міста постає гостра необхідність облаштування автостоянки, а кошти на облаштування на це можна частково виручити з річної оплати за тимчасові перепустки, які надаються підприємцям та власникам магазинів на території площі Ринок.

Також Роман Муль зауважив, що в місті значно зріс потік туристів, які під час відвідин Дрогобича не мають де припаркувати автомобільний транспорт.

Своєю чергою, міський голова Тарас Кучма наголосив, що питання облаштування автостоянки у місті вже давно обговорюється і, більше того, вже визначається територія під паркування автотранспорту.

«Облаштування автостоянки, яка повністю розвантажить центр міста від автомобільного транспорту, та реконструкція площі Ринок перетворять центральну частину Дрогобича на проєвропейську», - зазначив Тарас Кучма.

 

Завдяки iGov кожен може дізнатися про свої офіційні доходи та сплачені податки за останні 3 роки

Від 4 липня завдяки системі електронних державних послуг iGov почала функціонувати нова безкоштовна послуга на iGov, за допомогою якої кожен громадянин України може в кілька кліків отримати інформацію про свої офіційні доходи.

Повна назва послуги: запит щодо отримання відомостей з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків.

Щоб скористатися сервісом, знадобиться електронний цифровий підпис (поки працює тільки персональна підпис, а не посадової особи підприємства). Отримати ЕЦП можна навіть через додаток «Приват 24».

Зайшовши на портал iGov за відповідним посиланням (https://igov.org.ua/service/1561/general), необхідно заповнити форму, обрати термін, за який потрібні дані (від І кварталу 2014 року) і почекати, коли вам на пошту надійде замовлений документ (від десяти хвилин до 1-2 днів).

На сьогодні відповідь на запит приходить тільки в електронній формі, але у подальшому планується розширення послуги і громадяни зможуть обирати між електронною та паперовою довідкою.

Нагадаємо, що окрім вищезазначеної послуги у Дрогобичі в онлайні можна замовити ще більше 40 послуг, а це:

Отримання субсидії на оплату житлово-комунальних послуг, отримання інформації про призначення субсидії на оплату житлово-комунальних послуг, призначення соціальної допомоги при народженні дитини, призначення надбавки на догляд за інвалідом з дитинства або дитиною-інвалідом, надання будівельного паспорта забудови земельної ділянки, видача (заміна) продовження строку паспорту прив’язки тимчасової споруди, отримання дозволу на розміщення зовнішньої реклами, продовження дозволу на розміщення зовнішньої реклами, реєстрація місця проживання особи (із опцією одночасного зняття з реєстрації з попереднього місця) та багато інших.

Прес-служба Дрогобицької міської ради

 

Подбаймо про безпеку!

Дрогобицький РВ ГУ ДСНСУ у Львівській області спільно з працівниками служби у справах дітей Дрогобицької райдержадміністрації та Дрогобицьким відділом поліції здійснили відпрацювання у селі Опарі. Мета заходу – зменшення виникнення пожеж та загибелі людей під час них.

Проведено інформаційно-роз’яснювальну роботу серед населення. Зокрема, наголошено на правилах пожежної безпеки в побуті, недопущенні спалювання сухої трави, безпечному поводженні під час користування нагрівальними приладами, роздано агітаційну продукцію. Також відбулися навчання щодо правильного поводження людей при виникненні надзвичайних ситуацій.

Мешканцям села розповіли про найчастіші причини виникнення надзвичайних ситуацій у багатодітних, малозабезпечених сім’ях, родинах, які перебувають у складних життєвих обставинах, за участю самотніх громадян.

За результатами відпрацювання відбулася робоча нарада з сільським головою Опарів, озвучені вказівки щодо поліпшення стану пожежної безпеки населення.

М.ГОРОДИСЬКИЙ,

головний інспектор Дрогобицького РВ ГУ ДСНСУ у Львівській області

 

КРИМІНАЛ

За бійку – до в’язниці

Працівники Дрогобицького відділу поліції повідомили 18-річному мешканцеві Тернопільського району про підозру за фактом заподіяння тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

У січні в одному із сіл Дрогобицького району між зловмисником та його однолітками виник конфлікт, який переріс у бійку. Під час неї юнак заподіяв неповнолітньому місцевому мешканцю тілесні ушкодження у вигляді закритого подвійного перелому нижньої щелепи з обох сторін та закритої черепно-мозкової травми. За висновками судово-медичної експертизи, ці тілесні ушкодження належать до категорії середньої тяжкості.

Протиправні дії юнака стали підставою для відкриття кримінального провадження за ч.1 ст.122 ККУ. Максимальне покарання, передбачене статтею, – позбавлення волі на термін до трьох років.

 

Телефон поцупив у товариша

Дрогобицькі правоохоронці довели причетність раніше судимого за крадіжки та пограбування 26-річного мешканця району до скоєння ще одного злочину. У червні минулого року він, скориставшись відсутністю свого товариша, викрав його мобільний телефон вартістю понад дві тисячі гривень.

Зловмиснику оголошено підозру у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 (крадіжка) ККУ. Йому загрожує до п’яти років позбавлення волі. Досудове розслідування триває.

Наталія ПОСТОЙКО, Дрогобицький ВП

 

 

ПОЛІТИКА

Олег Баган: «Здолати хаос безідейності!»

29-го червня 2017 р. у Львівській державній обласній бібліотеці відбулася презентація книги Олега Багана «Актуальна націософія: теоретичні, культурологічні, геополітичні та історіософські аспекти». У своєму виступі керівник Науково-ідеологічного центру ім. Д.Донцова окреслив широку проблематику сучасного українського буття, яку містить його книга, пояснив, до яких висновків підводять напрямні її головних концепцій, виділив такі важливі проблеми для України, про які йдеться в книзі і які залишилися нерозв’язаними і після Майдану.

Перша проблема: вибір стратегічного геополітичного курсу для держави. Після Майдану однозначно запанувала думка, що Україні треба орієнтуватися тільки на концепцію ЄС. Тому безвіз сприймається як величезна перемога. Однак вартує задуматися, які нові виклики готує нам зближення з ЄС і чи готові ми до цього? Так, ЄС здатен запропонувати великі кошти для нашого соціального розвитку, але водночас він ставить чіткі ультимативні вимоги: прийняти космополітичну ідеологізацію країни, тобто призупинення виховання суспільства в дусі національної консолідованості, що означає ослаблення українства перед присутніми у країні проросійським і малоросійським стратумами, а це логічно поведе до дальших дестабілізацій держави; ЄС вимагатиме ще більшої толерантності до національних меншин, навіть тих, які намагаються знищити українську державність, як російськоцентрична меншина, яка зараз повністю перемогла на Донбасі і в Криму; це за вказівкою ЄС проводяться реформи в освіті, які ведуть до дехристиянізації і космополітизації українства (примусова пропаганда ЛГБТ, дегероїзація національної історії, надмірні права для мов нацменшин, технізація і прагматизація освіти і т. ін.); відбувається гальмування питомих сфер господарства в Україні, зокрема сільського господарства, які б могли в майбутньому скласти конкуренцію європейському виробництву. Та найголовніше, що в умовах ідеологічної підтримки з боку ЄС радикальних лібералів, які в Україні вже давно ідейно злилися з олігархатом, наше зближення з ЄС може обернутися загальною поразкою українства у своїй державі. Відтак влада в державі опинилася в руках агресивно космополітичних сил: етнічно чужих українству, вкрай меркантильних, «озброєних» величезним капіталом. Ідеологію цього нового політичного «кентавра» можна побачити на Громадському ТВ, яке активно переймається долею і правами мешканців Донбасу, які воюють з Україною. Це звідси йдуть моральні імпульси до влади, яка тотально повертає в усі можливі сфери управління суспільством колишніх «регіоналів». Усе це призводить до тієї масової і страшної еміграції українців із країни, яка відбувається уже в післямайданний час, бо люди втрачають надію, відчуваючи інтуїтивно більше, ніж раціонально усвідомлюючи, що суспільство не розвивається, а заганяється у неприродні рамки. Українство як дешева робоча сила розповзається по Європі й Америці, полишаючи свою країну і її надродючу землю для інших.

Водночас нерозв’язаною залишилася проблема зміцнення Середньої Європи, про яку О.Баган писав ще у 2001 р. в книзі «Українська Понтида: геополітичні виміри сучасної України». Це означає, що Україна не розв’язала трьох великих задань для себе: не налагоджено пріоритетних союзницьких стосунків із трьома провідними державами Середньої Європи – Польщею (з якою у післямайданний час навіть погіршилися стосунки), Румунією і Туреччиною. Власне, є лише Польща, яка суттєво підтримує Україну, але це більше заслуга польських еліт, аніж української дипломатії. Натомість Румунія як ключова країна балканського регіону (велика берегова лінія на Чорномор’ї, охоплює річище Дунаю на великому просторі, понад 20 млн. населення, геостратегічні ресурси, тобто вдале географічне розташування для ведення військових дій, суспільство, спаяне міцним націоналізмом і т. ін.) залишається далекою для України в усіх сенсах: політичному, культурному, інформаційному – хто в Україні знає щось більше про Румунію і чи ведуть з нею діалог українські еліти? Туреччина після встановлення «султанату» Ердоґана, який відвернувся від Європи до такої ж «султанізованої» Росії, стала дальшою для нас. Відхід Криму до Росії означає майже повну поразку України в чорноморському напрямі.

Так, це були трудні завдання. Однак ми не бачимо, щоб українська влада хоч би розуміла їх і ставила собі за завдання реалізувати ці життєво потрібні стратегеми. І це засмучує. Бо нині пропагована геополітична стратегема «Балто-Чорноморського союзу» є радше геополітичною метафорою, ніж конкретним і реальним геостратегічним кроком Чому? Тому, що суцільність Балто-Чорноморського регіону розділяє проросійська Білорусь, тому, що три прибалтійські країни – Литва, Латвія і Естонія – є надто малими і малозначущими в геополітичному сенсі (хоч вони й так зробили для нас багато!), тому, що Придністров’я, травмована війною Грузія, «замкнута» карабаським конфліктом з боку Туреччини й Азербайджану Вірменія і кволий через власний скорумпований султанат Алієвих Азербайджан не можуть наразі бути для України надійними союзниками. Тож зміцнювати треба насамперед Середню Європу, до якої Україна тяжіє за своїми ментальними, культурними, цивілізаційними характеристиками. І тут випливає фактор нової слов’янської єдності (О.Баган навіть назвав себе жартома новітнім «слов’янофілом»), тобто зближення середньоєвропейських країн на основі мовно-культурної спорідненості. Наприклад, яким колосальним фактором з виховання правильної середньоєвропейської ідентичності українства міг би стати спільний слов’янський телеканал, який би розповідав про суспільне, культурне, господарське, інтелектуальне життя словянських народів і об’єктивно ніби «відтягував» би Україну від російського суспільно-політичного й інформаційного дискурсу, був цивілізаційною альтернативою щодо православної Росії, в інфорамаційно-ментальному полоні якої ми й далі перебуваємо, адже навіть в умовах війни до 40% українців виступають за зближення з Росією. Щойно в Дрогобичі була проведена друга українсько-хорватська наукова конференція з означенням кроків на культурне зближення (ініціатива Бойківського етнологічного товариства), але чи багато таких реальних кроків робиться в Україні?

І ще один випущений напрям зовнішньої політики України: зближення із тюркомовними країнами в Євразії (Туреччина, Азербайджан, Туркменістан, Узбекистан, Казахстан, Киргизстан), які, по-перше, об’єктивно за своєю географією є продовженням Чорноморського геополітичного простору, по-друге, налаштовані на творення своєї цивілізаційної основи, хоч поки що і кволо (бо відчувають тиск на себе з боку Росії, арабського світу, до якого, попри спільний іслам, відчувають насторогу ментальну, і Китаю, який наступає). Майже всі тюркські народи історично ображені на Росію за її столітні домінування над ними, і тому в них антиросійські настрої будуть тільки наростати, і з цієї тенденції має скористатися Україна. Але наша дипломатія, здається, не робить нічого в цьому напрямі.

Друга велика проблема: втрата після Майдану революційної енергії в українському суспільстві. Жодна з націоналістичних політсил не зуміла організувати майданні середовища і задекларувати національно-революційні принципи та проголосити сувору боротьбу за них. Революційну програму змін в суспільстві успішно заговорили і розпорошили, в т. ч. за допомогою масових ЗМІ. Зрозуміло, тут перешкодила і війна, яка відволікла енергію найактивніших людей. Однак вартує скритикувати і стан ідеологічної готовності, який не дозволив опанувати суспільні настрої націобудівними ідеями. Перемогли ліберальні візії суспільства, тобто уповання на економічні реформи, всетолерантність, мультикультуралізм, прогресизм, практицизм, пацифізм. Навіть більше, деякі ідеологи націоналізму (О.Сич) вирішили відмовитися від героїчних ідеологем націоналізму і проголосили якийсь «соціальний націоналізм», що є нонсенсом, бо націоналізм – це завжди морально-духова революція у напрямі до набуття суспільством більшої наступальності, жертовності, дисциплінованості і героїчності, а не обіцянки матеріальних благ. Тому й вийшло так, що революційні зміни були переважно заговорені і спрофановані, і цим найбільше скористалися приховані проросійські середовища, радикальні ліберали і кланово-олігархічні групи, які й повели гру на дискредитацію національної революції.

Третя проблема: посилення ролі Галичини в загальноукраїнській політиці. О.Баган назвав у своїй книзі цей процес «створенням української Баварії», тобто перетворення Галичини на регіон особливої інтелектуально-іннноваційної, націотворчої та авангардної суспільної потуги, якою є земля Баварія в Німеччині як лідер технологічних новаторств, політичних ідей і водночас національного самоствердження і збереження національної гідності. Галицькі еліти повинні перестати усвідомлювати себе лише «додатком» до національного відродження наддніпрянських українців, як це було в галицьких народовців ХІХ ст. Навпаки, сьогодні реальність вимагає від них іншої ролі: як органічно середньоєвропейський соціум, галичани мали б творити свій самобутній простір соціальних, культурних, інтелектуальних, націотворчих змін у країні, ставати національно-консервативною антитезою до всуціль олігархізованого, космополітизованого Києва, який продукує лише нові гігантські хвилі корупції всеукраїнського масштабу і хвилі розростання малоросійства з його обов’язковою «елітарною» російською мовою. У Львові передусім мали б творитися якісно нові політологічні і культурологічні центри, мали б відбуватися регулярні симпозіуми чи конгреси з консолідації інтелектуалів Середньої Європи (до слова, щось подібне робив Андрей Шептицький, організовуючи систематичні Велеградські (Чехія) богословські зустрічі). І саме в цьому перспектива і Галичини, й України.

Натомість галичани ще перебувають у полоні ліберальницьких ілюзій, уповаючи на практицистські розрахунки й голосуючи за такі проекти, як «Самопоміч», катастрофальним символом політики якої є сьогодні «сміттєвий герой» Андрій Садовий з його російськомовним джаз-фестивалем серед відходів старовинного міста. Це велика поразка Галичини. Тому наш регіон потребує кардинального переосмислення засад свого майбутнього розвитку. Його місія може реалізуватися тільки на ґрунті відродження правдивих правих ідеологій: християнської демократії, консерватизму і націоналізму. Тих ідеологій, яких як творчих струменів бракує всій Україні, але які можуть здобути собі масовість наразі тільки в Галичині. У цьому й полягає «баварськість» Галичини. І цивілізаційна складова тут є конче важливою: відродити політичні традиції Середньої Європи у світі, в якому втратили вартість будь-які принципи. Так, скажімо, щойно нібито християнсько-демократична Німеччина (за результатами виборів принаймні) проголосувала за одностатеві шлюби: важко визначити, чи в цьому є хоч дещиця християнства, а чи це звичайний радикальний і агресивний лібералізм? Це своєрідна зла гримаса геть розмитого у своїх світоглядних принципах неоліберального Заходу, коли в одній великій країні, Німеччині, християнсько-демократичну партію очолює колишня комуністка й атеїстка із НДР (Ангела Меркель), а в іншій великій країні, Франції, перемагає як президент цілком без ідеологічного визначення (Еммануель Макрон).

Прес-служба НІЦ ім. Д.Донцова

 

Нашого цвіту – по всьому світу

На початку нинішнього століття відбулася третя хвиля еміграції українців до Америки. Опинилися за океаном і чимало дрогобичан, зокрема колишні гравці футбольної команди «Галичина» Сергій Райко, Зеновій Павлишак, Богдан Лоневський. Зазвичай на американському континенті з емігрантами відбувається певна корекція ментальності. Вони стають більш раціональними, практичними і не дуже гостинними. Чи торкнулася ця метаморфоза згаданих наших земляків?

За словами Андрія Яніва, одного із членів делегації, яка нещодавно побувала в Стенфорді, цей «вірус» не вразив колишніх дрогобичан. Знаючи про візит своїх земляків до Америки, вони заздалегідь подбали про свої десятиденні відпустки, щоб гонорово і гідно відсвяткувати цю зустріч. Ці приватні зустрічі відбувалися поза протоколом. Офіційна частина проходила в державних установах Стенфорда.

Тепер щодо наших у чужих краях, то вони банують за Батьківщиною і не залишають надій повернутися додому. І як приклад уболівання за Україну друкуємо вірш дружини Сергія Райка Ірини «Героям Майдану»:

***

Яка несправедливість, який жах

Вмирати в Україні, в мирний час,

Виборюючи право на життя,

За кращу долю й світле майбуття.

 

Герої наші, старші й молоді,

Ми винні перед вами назавжди

За нерішучість,слабкість і за страх,

Що крилами накрив як чорний птах.

 

За те, що ми до Вас не доросли

І свій добробут міцно берегли,

І вірили, що мирно все мине –

Безвинних крапля крові не впаде.

 

Забули ми, що поруч вороги,

Готові утопити все в крові.

І сльози наші п’ють, і хочуть ще,

Руйнуючи все світле і святе.

 

Просіть пощади, вбивці і кати,

Вогні пекельні вас очікують страшні

За білі скроні з дірами від куль

І за тіла з ознаками тортур.

 

А ми єднаймося сильніше, ніж колись.

Хай пам’яті вогонь в серцях горить.

І хай лунає «Вічна пам’ять» тим,

Хто голови свої за нас зложив.

Березень 2014

І.РАЙКО

 

 

СПОРТ

Вагомий успіх акробатів!

Нещодавно в м.Генічеськ завершилися змагання чемпіонату України серед дорослих зі стрибків на акробатичній доріжці.

Збірну команду Львівської області представляли вихованці Дрогобицької ДЮСШ імені Івана Боберського: Віталій Войтів (ВПУ-19), Ігор Буштин (ЗОШ №1), Михайло Лесишин (ЗОШ №5), Олег Мазурик (ЗОШ № 4) – чоловіча команда; Марта Войтів (випускниця ВПУ 19), Катерина Ярема (ЗОШ № 16), Аліна Мисишин (ЗОШ №4) та львів’янка Ліліана Кіцера – жіноча команда.

Після попередніх змагань лідерство захопили наші спортсмени Віталій Войтів – перше місце, Олег Мазурик – четверте місце і команда увійшла до п’ятірки фіналістів першою. Жіноча команда також увійшла до п’ятірки фіналістів, але п’ятою.

У фінальних командних змаганнях нашим спортсменам було нелегко боротися з досвідченими і набагато старшими суперниками. Відмінна техніка виконання складних вправ і чітке приземлення зробили свою справу – чоловіча збірна на першому місці! Це вперше за всю історію незалежної України (були і на третьому, і на другому місці). Спортсмени нагороджені золотими медалями та дипломами Міністерства молоді та спорту України. На другому місці збірна команда Миколаївської області, на третьому – Вінницької.

Жіноча збірна команда у фіналі набрала однакову суму балів з командою Миколаївської області, але оцінки за техніку виконання вправ у миколаївців була вищими, тому вони завоювали третє місце, а наші дівчата – на четвертому. Перше місце виборола збірна команда Дніпропетровської області, на другому – Вінницької області.

В особистих фінальних змаганнях (багатоборство) Віталію Войтіву не вдалось утриматися на першому місці – йому не підкорилася дуже складна вправа з подвійним та потрійним сальто. У підсумку – п’яте місце, а Олег Мазурик утримав своє четверте. Цей результат спортсменів є надзвичайно високим, враховуючи те, що в турнірі взяли участь 65 спортсменів. У фінальних змаганнях з окремих вправ наші спортсмени завоювали срібні нагороди: Віталій – за першу вправу, а Олег – за другу.

Аліна Мисишин стала шостою в змаганнях у другій вправі.

Одночасно з чемпіонатом України проводились Всеукраїнські змагання серед спортсменів ДЮСШ у вікових групах. І тут наші спортсмени показали високі результати в попередніх змаганнях: Анна-Марія Вагіла – перше місце (вікова група 2005-2006 років народження), Євгенія Жгута – перше місце, Ольга Котик – третє, Максим Іванов – восьме (вікова група 2007-2008 років народження).

У фінальних змаганнях юні спортсмени мали такі здобутки: Анна-Марія Вагіла (ЗОШ № 4) – перше місце; Євгенія Жгута (ЗОШ № 16) – перше місце; Ольга Котик (ЗОШ № 1) – друге місце; Максим Іванов (ЗОШ № 16) – п’яте місце.

Такі досягнення – це результат великої і довготривалої праці спортсменів та тренерів.

Кор. «ГЗ»

 

ЗАМІСТЬ КВІТІВ НА МОГИЛУ

Пам’яті Віктора Здоровенка

22 червня на історичному факультеті відбулося вшанування пам’яті Віктора Васильовича Здоровенка, професора кафедри філософії Дрогобицького державного педагогічного університету (у якому він працював 36 років), нашого чоловіка, друга і колеги, батька, який 15 травня відійшов у вічність.

У 1981 році декан філософського факультету Київського університету імені Т. Г.Шевченка І.Ф.Надольний підписав скерування випускника філософського факультету В.В.Здоровенка у Дрогобицький педагогічний інститут, де він був прийнятий на посаду викладача філософії та філософських дисциплін.

У квітні 1987 року у Київському університеті імені Т.Шевченка на кафедрі етики та естетики він успішно захищає кандидатську дисертацію на тему «Соціально-естетичний аналіз монументального мистецтва.

У 1990 році був переведений на посаду доцента кафедри філософії. Від 2006 до 2017 р. працював на посаді професора кафедри філософії.

Від 1987 до 1992 р. виконував обов’язки декана факультету громадських професій. Випускники цього факультету мали змогу отримати додатково дипломи за спеціальностями – хореограф, майстер декоративно-прикладного мистецтва, тренер спортивного туризму, хормейстер, керівник драмгуртка та ін. Згодом цей факультет став підґрунтям для створення нових спеціальностей на різних факультетах.

Віктор Васильович Здоровенко написав більше ста публікацій, у яких відображено його соціальну активність, об’єктивну оцінку явищ дійсності; в його доробку одноосібні і колективні монографії, підручники, методичні розробки програм нових дисциплін соціогуманітарного циклу. Він був активним учасником і організатором наукових конференцій та «круглих столів». Багато років працював над редагуванням розділу «Філософія» у наукових збірках ДДПУ.

В останні роки працював над докторською дисертацією. В результаті цих досліджень була написана монографія, присвячена аналізу головних спрямованостей процесів у мистецтві, які розвинулися на основі реальної дійсності початку ХХІ ст. – «Сучасне мистецтво в контексті світових соціокультурних трендів», яка готується до друку.

Спомин про колегу, друга виголосив декан факультету Леонід Володимирович Тимошенко. Про етапи життєвого шляху, про наукову роботу над докторською дисертацією Віктора Васильовича розповіла ректор університету і науковий керівник – Надія Володимирівна Скотна. Валентина Анатоліївна Бодак поділилася теплими спогадами про співпрацю на кафедрі філософії, зазначила такі його риси, як обов’язковість, відповідальність, чуйність, наполегливість та мужність.

Щирі слова співчуття, вдячності, добрих спогадів висловили його колеги по кафедрі, а також колишні студенти, нині викладачі, працівники адміністрації університету, громадські діячі: Олена Анатоліївна Куцик, колишній аспірант – Андрій Романович Бурий, Мар’яна Степанівна Галущак. Слова пошани до свого колеги виголосили Людмила Костянтинівна Фоменко, Микола Андрійович Стуканов, Наталія Богданівна Кізло, Оксана Володимирівна Скварок, Ніна Володимирівна Гордієнко та інші.

Сердечно дякуємо лікарям, які допомагали Вікторові Васильовичу боротися із недугою – Євстахію Григоровичу Шипитяку та Ростиславу Олексійовичу Денису, а також священику церкви Св. Апостола Андрія Первозванного – протопресвітеру Михайлові Бачинському, активу церкви за їхню духовку підтримку і дієву допомогу; ректору Надії Володимирівні Скотній та адміністрації університету, викладачам кафедри філософії й історичного факультету. Дякуємо Василю Івановичу і Уляні Василівні Бойчукам, які підтримували нас упродовж нелегких місяців; Вірі Володимирівні Меньок, Валентині Іванівні Дротенко, Олені Олександрівні Бистровій, Леоніду Володимировичу Оршанському, Юрію Юліановичу Скварку, Ігорю Михайловичу Фартушку, Іванні Михайлівні Уздиган, Корнелію Кіндратовичу Сятецькому, Ірині Григорівні Лозинській і всім, хто розділив з нами біль тяжкої для нас втрати, за висловлені слова співчуття, за надіслані із різних куточків України та з Польщі добрі слова від однокласників, друзів за навчанням в університеті, колег, за добру пам’ять про нашого чоловіка і тата – Віктора Васильовича Здоровенка. Він дійсно дуже поважав і любив вас, був завжди готовий допомогти, розрадити, заспокоїти, проникливо вислухати.

Нехай буде Йому вічна Пам’ять і Царство Небесне!

Дружина Валентина та донька Лілія

***

Мої думки на 40 днів чоловіка і друга Віктора

Немов весілля панахида наша,

Де за столом гостей ошатний цвіт

Бажає: в Царстві Божім повні чаші –

Я віддаю Тебе у Інший Світ…

Я відпускаю всі пісні щасливі,

Магічний космос і достойний герць,

Лети лелекою, що має сильні крила

У горнє небо вільно, навпростець.

Тепер Ти у Всевидючого Ока

Високий лицар з поглядом Небес,

Мене Ти не покинув одиноку,

Бо у моїй душі Ти вже воскрес!

І хоч на серці ще пекуча рана,

Та відчаю не дам ступити й крок,

Я – музика Весни і Твого серця Дама

Несу троянди просто до зірок.

Валентина Здоровенко



Создан 07 июл 2017



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником