ГАЛИЦЬКА ЗОРЯ

Новини в «ГЗ» від 6 вересня 2018 р.




ПРИЇХАЛИ ІНВЕСТОРИ

У середу, 5 вересня, у ратуші пройшла прес-конференція представників інвесторів, які планують збудувати у Дрогобичі сміттєпереробний завод потужністю 100 тисяч тонн відходів на рік.

Якщо сміття бракуватиме, його забиратимуть з полігону біля Брониці. Намір привозити відходи задекларували також Трускавець і Борислав.

Про це розповіли представники: української фірми ТОВ «Еко-стандарт 10», її офіційного партнера і власника патенту на технологію – німецької фірми «Solventure Ltd» та фінансового партнера проекту – «IDS Сonsulting».

Переробка ТПВ полягає у біохімічній обробці органічних відходів з отриманням біогазу. Його спалюватимуть у генераторах з виробленням теплової та електричної енергії. Електрику продаватимуть державі за «зеленим тарифом», тепло можуть використовувати КП «Дрогобичтеплоенерго», тепличний комплекс, холодильні установки чи серверні дата-центри. Відходи переробки продаватимуть як добриво для садів, або ж перероблятимуть повторно вже за іншою технологією, виробляючи електроенергію.

Вартість проекту – 100 млн євро, кошти інвестуватимуть німецькі партнери. Міська влада матиме у проекті частку у 10%. Земельна ділянка (орієнтовно 4-5 га) залишиться у власності міста. Очікуваний прибуток – 7,5 млн. євро на рік, з яких 10% (25 млн грн.) отримуватиме бюджет Дрогобича. На базовому етапі переробки буде створено 50 робочих місць. Термін будівництва – 36 місяців.

За словами інвесторів, завод є екологічно безпечним, що підтверджують сертифікати якості. У Європі зараз діє 18 таких підприємств, тож дрогобицьку делегацію запросили до Німеччини оглянути ці заводи. 5 вересня проект презентували на сесії міськради, незабаром має відбутися громадське обговорення.

Ярослав ГРИЦИК

Фото автора

 

У похід за знаннями

31 серпня 2018 р. у Дрогобицькому механіко-технологічному коледжі відбулася урочиста посвята першокурсників у студенти.

Вісім навчальних груп новобранців коледжу з Днем знань вітали та говорили напутні слова директор навчального закладу Богдан Звір, міський голова Тарас Кучма, випускник технікуму, «кіборг», голова спілки ветеранів АТО Олег Мулярчук, депутат міської ради Роман Курчик, директор коледжу 1986-2015 рр. Степан Яким.

На гарне навчання присутніх поблагословили священики – отці Дмитро, Євген та Правло. Відтак Богдан Звір вручив першокурсникамсимволічні Ключ до знань та Студентський квиток, а на звершення урочистостей пролунав перший дзвінок.

***

Чітко за розкладом – 1 вересня – пролунав Перший дзвоник у школах Дрогобича.

Із Днем знань дітей вітали керівники навчальних закладів, учителі, батьки, благословляли представники духовенства. Були квіти, подарунки, хвилювання першокласників та майбутніх випускників, для яких це останній Перший шкільний дзвінок.

Дуже людно було на урочистих лінійках у ЗОШ №4 та СШ №16. У четвертій школі у ролі спікерів виступили отець Анастасій, директор Світлана Мала, батьки та першачки, у шістнадцятій – отець Любомир та директор Володимир Крайчик.

Цьогоріч ЗОШ №4 матиме рекордну кількість класів – 38, у яких здобуватимуть знання 969 учнів, з них 119 – першокласники. У СШ №16 навчатимуться понад тисячу учнів, першокласників буде також 119.

***

У неділю, 2 вересня, у Дрогобицькому коледжі нафти і газу відбулася урочиста посвята першокурсників у студенти.

Після благословення присутніх на святковій лінійці привітали директор коледжу Мирон Баб’як, станичний Дрогобицької станиці Братства ОУН-УПА Тарас Куликовець, випускники коледжу різних років.

Новоспеченим студентам вручили символічний Ключ до Країни знань, відтак Перший дзвінок покликав усіх до навчальних аудиторій.

***

Натомість у ДДПУ ім.І.Франка уже другий рік як відмовился від традиційної лінійки. Посвяту першокурсників у студенти провели по-європейськи – в залі Народного дому ім.І.Франка.

Ярослав ГРИЦИК

Фото автора

 

Без скандалу не обійшлося

Про готовність шкіл до нового навчального року та впровадження проекту Нової української школи для перших класів розповів під час прес-конференції начальник відділу освіти Дрогобицької міської ради Петро Сушко 31 серпня ц.р.

Він підбив підсумки попереднього навчального року та окреслив перспективи нового. Зокрема, відзначив перше місце в області дрогобицького відділу освіти за результатами предметних олімпіад та конкурсів. За рейтингом незалежного полтавського агентства Дрогобич посів першу сходинку в Україні за результатами ЗНО серед міст із населенням понад 50 тисяч мешканців.

Першого вересня поріг шкіл Дрогобича і Стебника переступили на 150 дітей більше, ніж минулого року. 1179 першокласників здобуватимуть знання за програмою Нової української школи, головним принципом якої є дати дітям не сухі теоретичні знання, а освіту для життя. Тепер у центрі уваги навально-виховного процесу має стати дитина (так званий принцип дитиноцентризму).

Петро Сушко повідомив, що нові одиночні парти для першачків, дидактичні матеріали, підручники та комп’ютерне обладнання школи отримають у жовтні. Виробники просто не встигли забезпечити ними всі школи України до 1 вересня, до того ж затримку внесла процедура тендерних закупівель. До речі, з тієї ж причини гаряче харчування у школах розпочнеться аж з 15 вересня.

Серед інших проблем галузі освіти – недофінансування державою поділу класів на підгрупи з окремих предметів. Як наслідок, дефіцит сягнув понад 20 млн грн., тож коштів вистачить до жовтня включно. Уся надія – на державну субвенцію.

Коротко зупинився керівник освітян і на скандальній ситуації, що виникла навколо Інклюзивно-ресурсного центру (для забезпечення навчання дітей з особливими потребами). Спершу планувалося його розміщення на базі вечірньої школи, але вибір зупинили на ЗОШ №14 через зручність доїзду, близьке розташування інших навчальних закладів, густонаселеність району. Окрім того, у ЗОШ №14 при наявності 40 кабінетів діє 22 класи, наповнюваність учнів становить 573 при потужності 900. Наповненість школи – 60%.

Але група батьків учнів цієї школи виступила категорично проти, оскільки під центр забирали кабінет, де вчаться їхні діти, який батьки відремонтували. Свій протест вони бурхливо висловили на сесії міської ради.

Після розгляду інших варіантів вирішили обрати ЗОШ №5, колектив якої сам запропонував розмістити Центр у них.

Також П.Сушко розповів про хід реалізації мікропроектів проектів місцевого розвитку та закупівлю інформаційного обладнання тощо.

Ярослав ГРИЦИК

 

День знань із Андрієм Янівим

День знань, який ми відзначаємо 1 вересня, з особливим нетерпінням чекають діти, які мешкають на вулиці М.Грушевського на території виборчого округу депутата Дрогобицької міської ради Андрія Яніва. Саме в цей день за його ініціативою на дитячому майданчику у дворі будинків №№140, 142, 154, 170 відбувається цікаве святкування, яке вже стало доброю традицією.

Не став винятком і цей рік. У перший день осені відбулося уже вісімнадцяте за ліком свято для дітлахів.

На дитячому майданчику у дворі між багатоповерхівками було дуже людно.

Помічники депутата міської ради Андрія Яніва підготували для дітей різноманітні конкурси. Їх розважали аніматори, дітлахи малювали на асфальті, брали участь у змаганнях із шашок та шахів, жонглювали м’ячем, кидали м’яча у баскетбольний кошик, розповідали вірші і співали, відгадували загадки у вікторині… Найактивніші учасники отримали призи від організаторів свята.

Як і належить, у День знань дітям дарували переважно те, що знадобиться у навчанні: ручки, кольорові олівці, фломастери, зошити тощо. А найкращі спортсмени отримали з рук Андрія Яніва футбольні й баскетбольні м’ячі, грамоти і медалі.

А доки тривали конкурси, депутат ще й встигав поспілкуватися зі своїми виборцями.

Ярослав ГРИЦИК

Фото автора

 

Добрі новини 

Технічну базу КНП «Дрогобицький міський пологовий будинок» оновили новим УЗД-апаратом.

Він дозволяє проводити гінекологічні обстеження жінок, зокрема вагітних, виявляти патології ще на ранніх стадіях вагітності, визначати показники ваги плоду, кровоплину тощо. До цього часу у пологовому будинку проводили обстеження на апараті 1980-х років виробництва.

Нову техніку придбали у рамках реалізації проектів місцевого розвитку: 200 тис. грн. – кошти з обласного бюджету, 260 тис. грн. – з міського.

***

На території лікарняного містечка, що на вул. А.Шептицького, завершили капремонт дороги.

Вистелено асфальт, замінено бордюри, забезпечено водовідведення з проїжджої частини та облаштовано стоянку для автотранспорту. Роботи, які виконувало ТзОВ «Шляхбудсервіс-Д», коштували 1 млн 998,5 тис. грн. з ПДВ.

Прес-служба міської ради

 

Довжанська громада подає приклад

Активістів громади села Довге (Низинне) можна поставити у приклад багатьом іншим.

Оскільки приміщення місцевої початкової школи є невеликим і дітлахам вкрай необхідний великий простори зал для проведення свят та занять з фізкультури у зимовий період, батьки школярів вирішили не чекати допомоги від влади і минулого року самі розпочали будівництво. Активність громади не залишилася непоміченою, тож за ініціативи депутата Львівської обласної ради Михайла Задорожного довжанці підготували документи на обласний конкурс мікропроектів місцевого розвитку і зуміли у ньому перемогти.

Тому цьогоріч роботи продовжилися за кошти активістів та обласного бюджету. Варто відзначити, що значну частину робіт разом із підрядниками виконують селяни, адже це будується для їхніх дітей!

Мешканці села сповнені надії і бажання завершити всі роботи до Свята Миколая – храмового празника, і просять посприяти їм у цьому. А наразі робота кипить – на добудові зводять шатровий дах. Що скажеш, молодці!

 

«зМІСТОвно» – про місто

30 серпня у дрогобицькому ресторані «Fellini Piano Bar» відбулася презентація нового електронного ЗМІ – інтернет-сайту «Змістовно».

Сайт культурно-просвітницького напряму створено два місяці тому. Засновниця і головний редактор «Змістовно» Роксолана Буяк розповіла, що новий ЗМІ працюватиме згідно зі своїм гаслом «Люди. Події. Думки». Тобто акцентуватиме увагу на цікавих людях, висвітлюватиме події і подаватиме різні думки з цього приводу. Ресурс не належить до так званої «жовтої преси», у своїй роботі зосередиться більше на позитивних новинах, яких бракує у теперішньому непростому житті.

Згодом Роксолана Буяк представила команду, з якою працює. Це журналісти: Олег Стецюк, Єва Райська, Анна Качмар і Петро Юрса (висвітлює Трускавець), фотографи: Ірина Мутка та Христина Романчак, відеооператор Іван Дудяк та інші.

Гості заходу, серед яких були отець Ігор Цмоканич, міські голови Дрогобича і Трускавця Тарас Кучма й Андрій Кульчинський, депутат облради Михайло Задорожний, дізналися про основні рубрики сайту і тематику матеріалів у них. Охочі мали змогу придбати дитячі малюнки на склі, кошти передадуть дітям з особливими потребами.

Ярослав ГРИЦИК

 

До відома суб’єктів господарювання 

На розгляд чергової сесії Дрогобицької міської ради виноситься проект рішення «Про встановлення тарифів на послуги з перевезення пасажирів у міському автомобільному транспорті».

1. Стислий виклад проекту регуляторного акта:

Керуючись ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Законами України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», «Про податок на додану вартість», наказом Міністерства транспорту України від 17.11.2009 № 1175 «Про затвердження Методики розрахунку тарифів на послуги пасажирського автомобільного транспорту» (зі змінами), розглянувши лист КП «Комбінат міського господарства» від 07.08.2018 № 577, зареєстрований у Дрогобицькій міській раді 07.08.2018       № 2013/3-30, враховуючи зростання цін на ринку нафтопродуктів та підняттям мінімальної заробітної плати, виконавчий комітет вирішив:

1. Перевізникам, з якими укладено договори на перевезення пасажирів у міському пасажирському автомобільному транспорті м.Дрогобич, встановити тариф на перевезення одного пасажира в розмірі 5,00 грн.

2. Відділу економіки Дрогобицької міської ради (Т.Бачинський) оприлюднити рішення в газеті «Галицька Зоря» та на веб-сайті Дрогобицької міської ради.

3. Рішення набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

4. Після набрання чинності рішення вважати таким, що втратило чинність, рішення виконавчого комітету від 29.06.2017 р. №141 «Про встановлення тарифів на послуги з перевезення  пасажирів у міському автомобільному транспорті».

2. Зауваження та пропозиції можуть бути подані:

– за поштовою адресою:  пл. Ринок, 1, м. Дрогобич, 82100, відділ економіки виконкому Дрогобицької міської ради, каб. №29;

– за електронною адресою:  economic-rada@i.ua.

3. Проект регуляторного акта розміщено у місцевому часописі «Галицька зоря» та на офіційному WEB сайті Дрогобицької міської ради: https://www.drohobych-rada.gov.ua

4. Строк прийняття зауважень та пропозицій до 01.10.2018 року.

5. Зауваження та пропозиції приймаються в електронному і паперовому вигляді.

6. Аналіз впливу регуляторного акта.

Перший заступник міського голови Ігор ГЕРМАН

*** 

Аналіз регуляторного впливу до проекту рішення виконавчого комітету Дрогобицької міської ради «Про встановлення тарифів на послуги з перевезення пасажирів у міському автомобільному транспорті» читайте на офіційному WEB сайті Дрогобицької міської ради: https://www.drohobych-rada.gov.ua 

 

Для зручності пенсіонерів –

модернізоване електронне пенсійне посвідчення

Електронне пенсійне посвідчення – це сучасний технологічний багатофункціональний інструмент. За його допомогою можна отримати пенсію, просто і  швидко сплатити за комунальні послуги через інтернет, розрахуватись за придбаний товар у магазині та мати доступ до безлічі онлайн-послуг.

Пенсійне посвідчення нового зразка надає право власникові користуватися всіма пільгами, які належать йому як пенсіонерові.

Крім цього, це – надійний ключ для повноцінного користування усіма державними електронними сервісами. ЕПП (електронне пенсійне посвідчення) містить електронний цифровий підпис, за допомогою якого людина дистанційно підтверджує особу і може подавати заяви та запити до органів Пенсійного фонду України, не відвідуючи їх особисто, а винятково через мережу Інтернет.

Щоб отримати модернізований пенсійний документ, потрібно звернутись до Пенсійного фонду України за місцем перебування на обліку та подати заяву на виготовлення посвідчення, долучивши такі документи: паспорт, довідку про присвоєння ідентифікаційного номера та фотокартку розміром 30*25 мм.

Виготовлення електронного пенсійного посвідчення є безкоштовним.

Любов ЯНЕВИЧ, начальник Дрогобицького сервісного центру головного управління Пенсійного фонду України у Львівській обл.

 

Як отримати пенсію, якщо у вас закрився банк? 

Пенсія для українських пенсіонерів – не просто щомісячна грошова виплата, а часто – єдиний засіб існування в реаліях сьогодення. Приблизно половина пенсіонерів отримують її на карткові рахунки банків, ще половина – через Укрпошту. Однак протягом останніх двох років, банки почали закривати відділення у селах та маленьких містечках, що поставило пенсіонерів перед проблемою: як і де отримати пенсію, коли банківське відділення ліквідовано?  На запитання відповідає директор Львівської дирекції ПАТ «Укрпошта» Микола Васильович РОСТОВ.

Так, на жаль, існує статистика закриття банків і в нашій області. Для прикладу, у Львівській області  у 2017 році та 2018 році у населених пунктах перестали функціонувати 48 та 8 відділень банку АТ «Ощадбанк». У зв’язку з цим пенсіонери опиняються в ситуації, коли мають на руках банківську картку, мають кошти на ній, проте позбавлені можливості їх отримати (оскільки найближче і, часто, єдине банківське відділення з банкоматом закрилось). 

Іноді такі пенсіонери звертаються до листонош, начальників наших поштових відділень із запитанням: чи можна якимось чином «перевести» пенсію з банку до Укрпошти, щоб знов отримувати її за місцем проживання, а не сушити голову, як дістатись до райцентру або чим доїхати да найближчого (іноді – за десяток кілометрів) банкомату?

Звичайно, переведенням пенсії або соціальних допомог (які ми теж виплачуємо) з банку до Укрпошти займається не поштовий оператор, а територіальні управління Пенсійного фонду та органи соціального захисту населення.

Тому необхідно зробити таке:

- для оформлення виплати і доставки пенсії через Укрпошту громадянину необхідно звернутись до територіального управління того державного органу, в якому вона була оформлена (до управління Пенсійного фонду України або управління праці та соціального захисту населення) за місцем проживання;

- подати там заяву про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання;

- при собі треба мати паспорт громадянина України та пенсійне посвідчення (за наявності) або інші документи, на підставі яких здійснюється виплата пенсії/соціальної допомоги (про всяк випадок, можна взяти ксерокопії цих документів).

Зауважу, що, за бажанням, пенсіонер може отримувати пенсію не лише у відділенні поштового зв’язку, а  й вдома (через листоношу), що особливо актуально для людей похилого віку. Адже листоноша може не тільки принести пенсіонеру виплати додому, а й доставити йому продукти, господарчі товари, якими торгує Укрпошта, прийняти кошти за комунальні платежі…

Держава у ст.47 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» гарантує кожному пенсіонеру виплату пенсії

- організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків; 

- щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, винятково у грошовій формі;

- за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України.

Тож, якщо виникла така (або схожа) ситуація, – звертайтесь до територіальних управлінь Пенсійного фонду, управлінь праці та соціального захисту населення і переоформлюйте виплату пенсії чи грошової допомоги з банківської установи до Укрпошти, відділення та листоноші якої надають послуги у 100% населених пунктів країни.

 

Прокуратура інформує 

За процесуального керівництва Дрогобицької місцевої прокуратури слідчим відділом Дрогобицького ВП ГУ НП у Львівській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за підозрою у вчиненні мешканцем Дрогобицького району умисного вбивства (кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України).

Так, 56 річний мешканець Дрогобицького району, на ґрунті зловживання алкоголем та особистих неприязних відносин, вчинив умисне вбивство свого 37 річного сина. При цьому зловмисник, задумавши позбавити життя потерпілого, завдав йому ножем один з ударів в область грудної клітки зліва, від якого потерпілий помер у лікарні.

7 серпня зловмисника затримано в порядку п.1 ч.1 ст.208 КПК України і цього ж дня повідомлено про підозру у протиправному заподіянні смерті іншій людині, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 ККУ.

Ю.СКУРЧАНСЬКИЙ, прокурор Дрогобицької місцевої прокуратури, юрист 1 класу

 

Державна казначейська служба інформує

Щодо зарахування надходжень з 11 вересня 2018 року

Дрогобицьке управління Державної казначейської служби України Львівської області на виконання наказу Державної казначейської служби України від 15.08.2018 № 268 «Про реалізацію рішення Колегії Державної казначейської служби України від 03.08.2018» та листа Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області від 17.08.2018 № 5489/05-18 повідомляє, що з метою оптимізації процесу управління державними фінансами з 02.07.2018 почала діяти централізована модель виконання дохідної частини бюджетів, яка передбачає відкриття всіх бюджетних рахунків для зарахування податків, зборів, платежів на балансі Державної казначейської служби України (МФО – 899998) у розрізі кодів класифікації доходів бюджетів, старі рахунки із МФО – 825014 будуть закриті 10.09.2018 р.

Починаючи з 11.09.2018 р., справляння надходжень щодо оплати, податків, зборів та інших платежів буде проводитися банками, винятково на нові реквізити рахунків, відкриті на балансі Державної казначейської служби України (МФО 899998).

 Разом з тим нагадуємо, що рахунки для обліку доходів державного та місцевих бюджетів у Львівській області, які вступили в дію з 02.07.2018, розміщено на офіційному сайті Державної казначейської служби України за адресою: www.treasury.gov.ua у розділі територіальні органи (реквізити рахунків).

Начальник Оксана КУЦИК

 

СВІТ СПОРТУ

Коли воротар – як півкоманди

Минулого тижня дрогобицька «Галичина» провела матчі 19 та 20 турів Першої футбольної ліги Львівщини.

29 серпня у Бориславі наші земляки впевнено здолали тамтешній «Нафтовик». Юнацький склад переміг з хокейним рахунком 7:4.

У грі дорослих складів дрогобичани п’ять разів вразили ворота суперників. Відзначилися: Роман Маланяк (7'), Віталій Трусевич (22'), Андрій Петричкович (32'), Максим Філіпов (35'), Іван Бутим (90').

Завдяки здобутим на виїзді трьом очкам «Галичина» вийшла на другу сходинку у турнірній таблиці і цьому статусі 2 вересня приймала вдома «Кар’єр-Дністер» (Торчиновичі/Старий Самбір), який перемістився відповідно на третє місце.

Матч виявився справді напруженим і бойовим. Було багато боротьби, вирували емоції. Дрогобичани атакували увесь матч, створили багато небезпечних моментів, часто били здалеку. Але в усіх цих випадках практично бездоганно діяв голкіпер гостей, а одного разу його виручила поперечина воріт.

Як це часто буває, спрацювало давнє футбольне правило: не забиваєш ти, забивають тобі. Гостям вдалися дві результативні контратаки наприкінці першого і другого таймів, тож у підсумку 2:0 на користь команди «Кар’єр-Дністер», гравці якої раділи так, ніби перемогли у матчі Ліги чемпіонів.

Юнацький склад «Галичини» також поступився – 0:1.

Результати інших матчів 20 туру: «Корміл» (Давидів) – «Сокіл» (Борщовичі) – 0:0, «Скеля» (Жовква/Крехів) – «Нафтовик» (Борислав) – 1:2, «Хімік» (Новий Розділ) – «Вікторія» (Трускавець) – 0:0, «ГалКатЗубра» (Зубра) – «Пульс-Авангард» (Жидачів) – 1:0, «Богун» (Броди) – ФОК «Городок» – 1:0, ФСК «Яворів» – «Авіатор» (Черляни) – 6:0, «Сокіл» (Золочів) – СКК «Пісочна» – 0:2.

У турнірній таблиці лідирує «Сокіл» (Борщовичі) – 48 очок, далі йдуть: «Кар’єр-Дністер» (Торчиновичі/Старий Самбір) – 45, «Галичина» (Дрогобич) та «ГалКатЗубра» (Зубра) – по 44.

Команди наших сусідів Трускавця та Борислава відповідно на 5 та 14 місцях, маючи 39 та 13 очок.

Юнацький склад «Галичини» розділяє 5-6 місця із золочівським «Соколом», маючи 38 очок. Попереду – «Авіатор» (Черляни) – 45, ФОК «Городок», «Кар’єр-Дністер» (Торчиновичі/Старий Самбір), «Пульс-Авангард» (Жидачів) мають по 40 пунктів.

Наступний матч дрогобицька команда проведе на виїзді 8 вересня з командою «Скеля» (Жовква/Крехів), а 15 вересня вдома прийматиме ФОК «Городок».

Ярослав ГРИЦИК

 

Перемагає той, хто йде до перемоги

Надзвичайно цікава подія у 27-й  День Незалежності України: уболівальники та шанувальники футболу мали змогу побачити фінальні матчі за «Кубок Незалежності» на одному з найкращих стадіонів району, що в в селі Доброгостів. Два матчі за кубок відбулися під патронатом народного депутата України Богдана Матківського.

Запекла боротьба між фіналістами першої ліги точилася  між командами «Барса» (Михайлевичі) та «Мрія» (Снятинка). Перший тайм команди зіграли внічию, а в другому таймі кращими виявилися футболісти Снятинки, які забили ще два м’ячі у ворота суперника, а в результаті з рахунком 3:1 перемогли.

А також з таким самим рахунком 3:1 перемогли господарі поля «Карпати» (Доброгостів) команду «Арсенал» (Лішня).

Завітали на фінальну частину «Кубка Незалежності» з футболу почесні гості на чолі із депутатом Верховної Ради Богданом Матківським, головою Дрогобицької РДА Андрієм Шевкеничом та головою Дрогобицької районної федерації футболу Василем Кобільником.

Новопризначений голова Дрогобицької РДА А.Шевкенич привітав всіх присутніх зі святом і побажав спортсменам подальших перемог.

Народний депутат Богдан Матківський, під патронатом якого відбулися ці змагання, промовив: «… Вклонімося тим, хто в боротьбі відстоював і відстоює Незалежність нашої держави… У боротьбі за кубок всі гравці показали високий клас і майстерність».

У подальшому під оплески уболівальників переможці з рук народного депутата України Б.Матківського, голови РДА А.Шевкенича, голови федерації футболу В.Кобільника отримали пам’ятні медалі та перехідний кубок.

Щодо футболістів команди із Снятинки варто зауважити, що за цю команду грає ціла спортивна династія  з родини Левицьких.

В ексклюзивному інтерв’ю нашій газеті капітан команди «Мрія» (Снятинка) Володимир Динда зазначив: «У фіналі були дуже сильні команди. Праця над собою та бажання перемогти рухало гравців уперед. І перемагає той хто йде до перемоги».

Вдалось порозмовляти із сільським головою с.Снятинка Романом Щудлом, який зазначив: «Спорт, зокрема футбол, у нашому селі є на першому плані. Матеріальну підтримку надали всі небайдужі підприємці, та перевізник, котрий постійно забезпечує команду села транспортом. Головне, щоб гравців не вразила «зіркова» хвороба, а побажання – в подальшому удосконалюватися і рушати до наступних здобутків. Ми будемо прикладати всіх зусиль для поліпшення нашого стадіону і тими чи іншими діями підтримати наших спортсменів».

Андрій БІЛЕЦЬКИЙ, Ігор ЧИЖ

Фото Ігоря ЧИЖА

 

Врожай медалей різного гатунку

1-2 вересня у м.Жовква проводився відкритий чемпіонат Львівської області з велосипедного спорту на шосе, присвячений пам’яті заслуженого тренера України, майстра спорту України З.Керницького. У ньому взяли вихованці Дрогобицької СДЮШОР з велоспорту «Медик».

У перший день змагань в індивідуальній гонці на час на дистанції 10 км переможцями стали: серед чоловіків – Василь Малинівський – 3 місце, серед юнаків – Богдан Бориславський – 2 місце та Володимир Юденко – 3 місце; серед дівчат – Ліза Ветриченко – 2 місце; серед молодших юнаків – Олександр Перловський – 2 місце та Владислав Ярош – 3 місце.

У другий день змагань проходила групова гонка. Серед жінок-юніорок Наталія Гайдим посіла 3 місце, серед юнаків Володимир Юденко – 1 місце, Богдан Бориславський – 2 місце; Віталій Буштин – 3 місце, серед дівчат Ліза Ветриченко Ліза – 1 місце, серед молодших юнаків Олександр Перловський –1 місце, Владислав Ярош – 3 місце.

Вітаємо наших земляків і бажаємо наступних перемог!

Ярослав ГРИЦИК

 

Ватра кличе нас на Лемківщину!

Із нетерпінням чекають лемки нашого Дрогобицького товариства «Лемківщина» кінця липня, бо ж кожного року ми поспішаємо туди, де є єдина під небом наша земля – Лемківщина.

Тут, у невеличкому польському селі Ждиня, щорічно відбувається всесвітній фестиваль лемківської культури – «Лемківська Ватра».

Можна сказати, що Ждиня – матір усіх «Ватр». Звідси назва «Ватра» поширилась у всьому світі, де живуть лемки.

Місце, де відбувається «Ватра», увесь рік таке ж тихе і порожнє, як майже вся Лемківщина, залюднюється в липні тисячами людей. Сюди уже багато років з’їжджаються лемки з України, Польщі, Хорватії, Словаччини, Сербії, Німеччини, США, Канади аби побачити рідні Бескиди та запалити символічну лемківську ватру.

«Ватра» – це радість, нові зустрічі з рідними, знайомими, земляками, намагання ще раз доторкнутися думками, мріями до рідних гір, до неба, до потічків, напитися джерельної води із тих струмочків.

36-а «Ватра» в Ждині! Цьогоріч сюди приїхали понад 10 тисяч людей з різних куточків світу, куди доля  розкидала лемків. Два схили заставлені наметами, сотні машин, туристичні автобуси з номерами різних країн. Три дні не вщухали гуляння, концерти під відкритим небом. Святочний концерт дарував усім присутнім зустріч із цілою низкою яскравих колективів. Тут і дитячі конкурси, спортивні змагання, ярмарки-продаж виробів народних майстрів(кераміка, вишиванки, писанки, вироби з бісеру тощо).

Для нас, лемків з Дрогобича, було приємно, що в конкурсі для лемківських пар «Моя родина» переможцями (2-е місце) стали члени нашого Товариства Тетяна та Мирослав Гамерські.

Молодь брала участь у нічних забавах, які відбувались до ранку за участі українських та польських артистів.

А старші люди згадували, як важко було прощатися з рідними хижами, могилами предків, рідним краєм. Туга, біль сльози, ностальгія…

Звичайно, що протягом трьох днів на ватряному полі не лише лунали веселі пісні, але й були урочисті моменти: офіційне відкриття «Ватри». Із привітанням до присутніх звернувся владика Володимир, який представляв греко-католицьку церкву. З привітальним словом до ватрян зверталися запрошені гості, серед них – голова СФУЛО Ярослава Галик. А в неділю в Капличці біля Ватряного поля була відслужена Архієрейська Божественна Літургія.

Були покладені квіти до місця пам’яті жертв депортації.

А 4-го серпня дзвони покликали нас на лемківську ватру в Монастириськ. Всеукраїнський фестиваль лемківської культури «Дзвони Лемківщини» в Монастириську вписано золотими літерами у книзі історії відродження та збереження нашої культури. Ця Ватра запам’яталась нам своєю колоритною культурно-мистецькою програмою. Вражає гостинність господарів: тут всіх учасників пригощали лемківськими та українськими стравами.

26-го серпня згасла остання для нас у цьому році обласна Ватра у Зимній Воді(біля Львова).У небо линула лемківська пісня, танцювали лемки!

Ансамбль нашого Товариства «Яворина», яким керує Лілія Андрух, брав участь у всіх лемківських «Ватрах». Усюди присутні зустрічали нас гучними оплесками. З кожного фестивалю ми привезли нагороди.

Усі фестивалі лемківської культури проводились, щоб підтримувати наші лемківські традиції, лемківську культуру, говірку, щоб усі лемки пам’ятали про своє коріння. Як сказав один із учасників «Ватри» Петро Труханівський: «Ми повинні дбати про нашу культуру, нашу рідну лемківську говірку, наші традиції, щоб могили наших предків не плакали.

Згасла остання «Ватра»! Згасла, щоб наступного року знову покликати нас на нашу рідну Лемківщину.

Володимир БАЙСА, голова товариства «Лемківщина»

Надія ЖЕЛЕМ,член товариства

 

Пам’ятати Воюючу Україну

У кінці серпня на Тернопільщині, в Козівському районі (історична Бережанщина), відбулися широкі і багатопланові святкування до 75-ї річниці ІІІ Надзвичайного Великого Збору ОУН, який проходив 21-25 серпня 1943 р. у глибокому підпіллі біля села Золота Слобода на хуторі Веснівка (Козівський р-н). Дрогобичанин Олег Баган, керівник Науково-ідеологічного центру ім. Д.Донцова брав участь в цих заходах як член оргкомітету наукової конференції і член редколегії її наукового збірника. Ось його розповідь про значущу подію.

О.Баган: У багатьох вимірах ІІІ Надзвичайний Великий Збір 1943 р. був доленосним для історії всієї України ХХ ст. з таких причин: 1) на ньому була створена чітка система керівництва і розбудови УПА, що забезпечило швидкий і якісний розвиток повстанського руху на наступні роки; 2) на чолі ОУН і УПА став Р.Шухевич, очоливши Бюро Проводу ОУН (два інші члени - Р.Волошин і Д.Маївський), який завдяки якостям свого характеру зумів створити в цих структурах атмосферу суворої дисципліни, мілітарно-бойової наступальності, героїки та стимулювання націоналістичної дії та етики; перед тим протягом 1941-1943 рр. ОУН керував Микола Лебедь, який виявив низку непослідовностей, помилок, вдавався до однобічних дій, гальмував розвиток бойових потенцій ОУН; 3) рішення Збору дали підстави Р.Шухевичу взяти під контроль і керівництво бойові структури повстанців, які в окремих районах Галичини і Волині діяли розрізнено і хаотично, що забезпечило чітку військову структурованість УПА і її витривалість; 4) було прийнято нове програмне політичне гасло ОУН: «Свобода народам! Свобода людині!», яке дозволило залучити до УПА тисячі нових повстанців різних національностей і стало підставою для проведення в листопаді 1943 р. на Рівненщини Конференції поневолених народів Східної Європи і Азії, яка стимулювала міжнародний солідарний опір Москві; 5) на Зборі була прийнята нова Програма ОУН, яка включала багато демократичних і навіть соціалістичних положень, що давало змогу залучати до національно-визвольного руху десятки тисяч мешканців Наддніпрянської України, які світоглядно були зорієнтовані саме на такі ідеали; 6) до Проводу ОУН вперше увійшли представники Наддніпрянщини, що дозволило представити національно-визвольну стратегію ОУН як всеукраїнську; 7) на основі положень Збору через рік була створена Українська Головна Визвольна Рада (УГВР) як надпартійний представницький орган для консолідації антикомуністичних сил та ідейно-стратегічного маневру; 8) низка положень політичної й ідеологічної програми ОУН, які ввели переважно нові члени Проводу, люди з ліво-ліберальними поглядами (Дарія Ребет, М.Степаняк, О.Логуш, М.Прокоп, Й.Позичанюк), згодом була використана для проведення широкої демократизаторської кампанії в націоналістичному русі, що мало і позитивні, і негативні наслідки, оскільки в результаті призвело до переміни світогляду багатьох націоналістів, особливо на емігарції, до нового розколу в ОУН (1956 р., вихід «двійкарів»), до появи потужного ліберального руху в діаспорі, який почав дискредитувати націоналізм і боротися з ним, і це триває до сьогодні. (Про цю проблематику див. студію О.Багана «ІІІ Надзвичайний Великий Збір ОУН і проблеми осмислення опортуністинчих ідеологістичних тенденцій в ОУН 1940-1950-х рр.» на сайті Науково-ідеологічного центру ім. Д.Донцова за адресою: dontsov-nic.org.ua).

Протягом 1943-1945 рр. саме Центральне Опілля (Козівщина) було невидимим епіцентром національно-визвольного руху ОУН-УПА. Це був вдалий тактичний хід керівництва ОУН, оскільки і німецькі, і совєтські окупанти сподівалися, що командування УПА мало б перебувати або в пущах Волині, або в Карпатах. Натомість був вибраний лісистий район центральної Галичини, рівновіддалений від усіх інших, надійно охоплених УПА, регіонів Західної України. Так, у с.Бишки Козівського р‑ну понад 2 роки містився Провід ОУН, який охороняли упівці в 17 криївках; тут містився Головний Штаб УПА, який спочатку очолив Олекса Гасин, потім Дмитро Грицай, а після його смерті – знову О. Гасин; тут центрувалася Служба безпеки ОУН під керівництвом ген. Миколи Арсенича; тут був проведений ІІІ НВЗ ОУН. На основі цього сьогодні на рівні Тернопільських обласної ради та обласної держадміністрації прийнято рішення про творення комплексного Музею національно-визвольної боротьби ім. генерала УПА М.Арсенича з центром у с.Бишки, який би охоплював кілька об’єктів, зокрема відновлену хату на хуторі Веснівка, де відбувався ІІІ НВЗ ОУН, реконструйовану криївку УПА на хуторі Фостяки, пам’ятні знаки довкола с.Золота Слобода і передусім би став новим науково-просвітницьким центром з вивчення й популяризації історії та ідей ОУН-УПА.

У рамках святкувань була проведена Всеукраїнська науково-практична конференція «ІІІ Надзвичайний Збір ОУН – державотворчий чин Воюючої України в 1940-х рр.», за матеріалами якої виданий науковий збірник. Вибірково назвемо лише головні теми наукових виступів: «Історичні умови, організаційні перипетії та наслідки ІІІ НВЗ ОУН» (Євген Філь, Тернопіль), «ІІІ НВЗ ОУН в осмисленні П.Федуна-«Полтави» (Галина Стародубець, Житомир), «Роль Р.Шухевича в становленні і УПА в 1-й пол. 1943 р.» (Микола Посівнич, Львів), «Актуальні ідеї ІІІ НВЗ ОУН для сучасної безпекової політики України» (Олег Рудакевич, Тернопіль), «ІІІ НВЗ ОУН і проблеми осмислення опортуністичних ідеологічних тенденцій в ОУН 1940-1950 рр.» (Олег Баган, Дрогобич), «ІІІ НВЗ ОУН у спогадах В.Кука» (Леся Бондарук, Луцьк), «ІІІ НВЗ ОУН: візії сучасних істориків» (Василь Ухач, Тернопіль), «Підпільні матеріали Тернопільщини періоду ІІІ НВЗ ОУН» (Нестор Мизак, Чернівці), «Проблеми нації і націоналізму в студіях Валентина Мороза» (Олег Полянський, Львів). Група науковців і краєзнавців із Тернопільщини – Федір Полянський, Сергій Волянюк, Володимир Ткач, Тарас Стоколоса, Роман Пирожишин, Борис Волянюк, Олег Федорів, Володимир Ковальчук – представила широкий спектр джерелознавчих, архівних, фактологічних матеріалів про історичний контекст національно-визвольних подій на Козівщині в період ІІІ НВЗ ОУН. Тобто комплексно науковці значною мірою «покрили» тему, відносно мало опрацьовану в сучасній історіографії.

Вартує відзначити, що Тернопільська обласна держадміністрація та Козівська районна держадміністрація належно подбали про ремонт доріг у районі с.Золота Слобода, громадських приміщень, якісне оснащення й оформлення пам’ятних місць, організацію культурно-масових заходів та урочистостей. Таким чином святкування переросло у всеохопне соціальне оновлення регіону. Це гідний приклад вшанування і меморіалізації героїчного чину Воюючої України минулого, дух якої ми повинні берегти попри всі виклики і пастки непростого сьогодення.

Кор. «ГЗ»

 

Дрогобицький Іван Франко

Коли в 1966 р. на площі перед Народним домом відкрили пам’ятник Іванові Франку з литого каменю, його підставно назвали одним з найкращих у монументальній франкіані. Перекиньмось уявою в Дрогобич 1966-го.

Почалася кампанія 27 серпня 1963 р. з публікації «Шануймо славу земляка-Франка» голови Дрогобицького літературного об’єднання ім. І.Франка, молодого журналіста, майбутнього професора Михайла Шалати про потребу пам’ятника у багатотиражній газеті «Радянський педагог» педінституту. Там, зокрема, є такі рядки: «Як не дивно, а досі в Дрогобичі немає пам’ятника Франкові, немає та й не передбачається поки що. Цікаво, де, як не тут, найперше повинні відтворити дорогий образ у граніті чи бронзі? Отоді-то можна було б у день ювілею покласти живі квіти на п’єдестал».

Міська газета «Радянське слово» з міркувань «как би чєво нє вишло» потримала і відхилила статтю. Компартійні чиновники з ратуші провели з автором роз’яснювальну бесіду. Так, мовляв, і так, у Москві на Поклонній Горі збираються будувати грандіозний пам’ятник «Побєди». За рішенням уряду всі бюджетні кошти спрямовуються туди, і про ніякі інші пам’ятники в СССР десять чи навіть більше років не може бути й мови. Мораторій держави «на інші» триватиме до закінчення цих робіт або й довше.

- А якщо «дрогобицького Франка» спорудити за громадські кошти?

- Ні, ні, цього не дозволять. Це був би сором для держави! – заперечив чиновник.

Як бути? Ініціатор попросив студента-четвертокурсника музично-педагогічного факультету Ореста Яцківа, який часто публікувався в багатотиражці, написати відгук на згадану статтю. Активний, беручкий, цікавий до всього, що відбувалося в культурно-мистецькому житті Дрогобича, хлопець зробив це оперативно. 27 жовтня 1963 р. «Радянський педагог» умістив розлогий лист «У Дрогобичі – пам’ятник Франкові!» за підписом Ореста Яцківа і залучених ним 30 підписантів франкознавчого гуртка: «...Звертаємося до всіх, кому дорогий Франко, з пропозицією: найближчим часом вирішити це питання. Якщо головна проблема в коштах, то можна було б спорудити пам’ятник на громадських засадах. Ми впевнені, що студенти, а також і вся громадськість міста, підтримають нас. Пам’ятник І.Франкові повинен бути в Дрогобичі!».

Від цієї публікації почалася ширша кампанія на підтримку благородної справи. 7 листопада 1963 р. у багатотиражці появився другий «організований» ініціатором відгук «Колективно підтримуємо!», підписаний за дорученням студентського хору його керівником і викладачем Степаном Стельмащуком і головою правління хору Володимиром Кулієм. З газети «Літературна Україна» 31 жовтня 1963 р. надіслав відповідь М.Шалаті завідувач відділу мистецтва О.Воложенінов: «Ваш лист з пропозицією спорудити пам’ятник Ів. Франкові в Дрогобичі ми надіслали до Міністерства культури УРСР для вжиття відповідних заходів». В.о. начальника управління образотворчих мистецтв Міністерства Ю. Баліков зайняв констатувально-ухильну позицію: «Відносно порушеного Вами питання про вшанування пам’яті Івана Франка у Дрогобичі, повідомляємо, що у Вашому місті, де проходили юнацькі роки письменника, встановлені меморіальні дошки великому Каменяреві. Крім того, роз’яснюємо, що пам’ятники споруджуються тільки за постановами Ради Міністрів СРСР, відповідно до клопотань місцевих рад депутатів трудящих».

Після кількох виступів газети «Радянський педагог» нарешті посміліло «Радянське слово». Для нього М.Шалата злегка «пересипав» свою статтю «Шануймо славу земляка-Франка», поставив під нею власне прізвище, а також учасників літературного об’єднання – Івана Гнатюка, Ігоря Нижника, Миколи Сов’яка, Євгена Титикайла, Миколи Турківського, і 18 грудня 1963 р. газета вмістила її. До редакції посипались «підтримувальні» листи від імені їхніх колективів.

Водночас М.Шалата звернувся 10 лютого 1964 р. за підтримкою до метра літератури Максима Рильського, який уже важко хворів і невдовзі помер, чого адресант не знав: «Чи не могли б Ви, дорогий Максиме Тадейовичу, підтримати добру ініціативу дрогобичан, виступивши, скажімо, через «Літ. Україну»? Ми, земляки, великого Франка, будемо Вам щиро вдячні за це». Поет переслав листа Міністерству культури, звідки відповіли: буде рішення міськвиконкому, тоді й розмову зможемо вести. 3 жовтня 1964 р. М.Шалата склав листа від імені кафедри української літератури педінституту, під яким підписалися завідувач Теофіл Комаринець, член СПУ Степан Пінчук, Зенон Гузар, Іван Гнатюк, Ігор Нижник та автор. 18 грудня 1964 р. М.Шалата «за дорученням кафедри української літератури Дрогобицького педінституту ім. Івана Франка» надіслав статтю «Всесвітня генію хвала!» для «Літературної України» про життя і творчість І. Франка, в якій торкнувся й питання про пам’ятник: «Розмова про пам’ятник письменникові у нашому місті розгоряється. А за розмовою – пора й до діла».

На жаль, газета запропонувала «краще почекати із статею до ювілейного року». Діла далі не було ні «вгорі», ні «внизу». Не знати чому 16 вересня 1965 р. син композитора Миколи Лисенка Остап Лисенко листовно дорікнув дрогобичанам нібито за мовчанку щодо підготовки до майбутнього 110-річчя І.Франка. Відповів М.Шалата: «Наша громадськість готова самотужки зібрати кошти на пам’ятник, але дозволу на це немає». 14 жовтня 1965 р. ініціатор потурбував відомого драматурга Олександра Корнійчука, якого затвердили головою республіканського ювілейного комітету з відзначення 110-річчя І.Франка: «Ось уже віддавна ведеться в Дрогобичі розмова про пам’ятник І.Я.Франкові, а підтримки «зверху» – ніякої. Громадськість нашого міста і району готова власними коштами діяти, але на це не дають дозволу».

Чергова тиша. Тоді М.Шалата «організував» спільного листа за підписами відоміших осіб – ректора педінституту Анатолія Черненка, голови Львівської організації СПУ Ірини Вільде, секретаря Дрогобицького міськкому компартії Михайла Брика, доктора медичних наук Мирослава Романяка, заслуженого артиста УРСР Юліяна Корчинського і ще кільканадцяти інших. 6 березня 1966 р. пішов його лист Голові СПУ Олесю Гончарові. А відповідь із газети «Культура і життя» від 12 серпня 1966 р. просто ошелешила: «З приводу питань, піднятих у Вашому листі, ми консультувалися в Комітеті преси. Справа в тому, що святкування ювілею Івана Франка переноситься на жовтень»… Звісна річ, ініціатора, тоді ще без відомого широкому загалові прізвища ніхто й не думав інформувати про перебіг подій навколо питання майбутнього пам’ятника у високих кабінетах влади.

Місцем для пам’ятника, звісно, без ніякого обговорення серед громадськості вибрали площу поряд з МБК, оформлену в темпі за проектом львівського архітектора Ярослава Новаківського. Скульптуру з литого каменю доручили виготовити у найстисліший термін львівським митцям Якову Чайці, Василеві Одрехівському та Еммануїлові Миську. Як признався В.Одрехівський, вони так поспішали, що везли готову скульптуру до Дрогобича ще в сируватому стані й дуже потерпали, аби вона, чого доброго, не розсипалась. За пізнішим свідченням доньки поета Анни Франко-Ключко, на дрогобицькому пам’ятнику поет виглядає «як живий».

Відкриття монумента в неділю 9 жовтня 1966 р. перетворилось на велику літературну, культурно-мистецьку подію в місті, на Дрогобиччині і далеко поза нею. Вона зібрала на Франковій землі десятки видатних і відомих українських письменників, їх побратимів по перу з кільканадцятьох тодішніх «братскіх совєтскіх рєспублік». Українське красне письменство представляли голова ювілейного Франківського комітету Олександр Корнійчук, голова Спілки письменників УРСР Олесь Гончар, письменники Петро Панч, Іван Ле, Павло Загребельний, Микола Нагнибіда, Микола Зарудний, Ірина Вільде, Юрій Збанацький, Василь Козаченко, Олександр Ільченко, Ростислав Братунь та ін., письменство «братскіх рєспублік» – Білорусі, Литви, Латвії, Молдови, Азербайджану, Вірменії, Казахстану, Туркменії. Звісно, дійство не могло обійтись і без російських літераторів з Москви та Лєнінграда.

Назвемо принаймні частину прізвищ: Міхайла Ларчєнко (Білорусь), Наріман Гасан-заде (Азербайджан), Кайсин Кулієв (Туркменія), Агнесе Рошка (Молдова), Ашот Граші (Вірменія), Абдукарим Ідрисов (Казахстан), Гаральд Раяметс (Естонія), Вітаутас. Галініс (Литва), Міхаїл Львов, Марія Комісарова, Алєксандр Дейч, Ілья Бражнін (Росія). Були присутні учасники ювілейної сесії Академії наук УРСР, дрогобицькі нафтопереробники, машинобудівники, деревообробники, шахтарі, солевари, студенти та учні Дрогобича, Борислава, Стебника… Одним словом, зібралося стільки гостей і жителів, скільки змогла умістити площа і прилегла вулиця. Додаткової притягальної сили додала дійству тепла і суха осіння погода.

На спеціально змайстрованій трибуні біля величного пам’ятника стояли тодішні компартійно-совєтські керівники Львівської області, Дрогобича і району – перший секретар обкому Василь Куцевол, секретар обкому Володимир Чугайов, голова облвиконкому Степан Стефаник, його заступник Микола Гнидюк, перший секретар Дрогобицького міськкому партії Григорій Закрой, голова Дрогобицького міськвиконкому Григорій Бульба, Олександр Корнійчук, Олесь Гончар, «передовики виробництва», гості. Не було тільки доньки поета з далекої Канади, якій ще десятьма роками раніше совєтська влада відмовила у візі задля участі у святкуванні 100-річчя її тата на рідній землі.

Урочистості відкрив Г.Бульба. Далі виступили В.Куцевол, Г.Закрой, О.Гончар, І.Бражнін, М.Ларчєнко, робітники стебничанин М.Магур, бориславець В.Патин, студентка педінституту Н.Лавриненко.

Після промовців чудове пісенне мистецтво продемонстрували чоловіча капела «Бескид» під дириґуванням засновника Степана Стельмащука, хор «Карпати» нафтопереробного заводу. Урочистість тривала понад дві години, і можна було притомитися. Але дрогобичани не поспішали покидати площу. Всі хотіли надивитись на Великого Каменяра і разом з ним помріяти в душі, аби «довершилась України кривда стара», і вони зможуть нарешті вільно «для України жить».

Непомітно спливав рік за роком. Який би довговічний не був литий камінь, він теж боїться негоди і часу. На початку ХХІ ст. стан пам’ятника Великому Каменяреві почав викликати занепокоєння. У зв’язку з кожним наступним «проміжним» і «круглим» ювілеєм поета все голосніше лунали пропозиції зберегти твір львівських скульпторів від поступового руйнування. Дрогобицьке товариство «Просвіта» в особі голови Миколи Садохи та групи активних просвітян організували збирання громадських пожертвувань. За внесок у сумі 50 і більше гривень доброчинцям вручали на згадку картку – «Цеголку», за менший – подячний лист «Посвідку-сертифікат».

Протягом 1 червня – 7 липня 2004 р. львівські карбувальники Роман Терех і Віктор Чиженьков майстерно «одягнули» скульптуру в мідь, що набула темно-коричневого кольору. До 150-річчя поета, замінили розлогий постамент пам’ятника зі звичайного бетонного на сірий гранітний. Через десять років обшили міддю і бетонну підставку під ногами скульптури. Спереду на постаменті встановили скісну гранітну таблицю-плиту з бронзовим каліграфічним написом «Іван Франко». Таким і бачать поета всі, хто проходить повз його монументальний образ на повний зріст.

Роман ПАСТУХ



Создан 06 сен 2018



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником