ГАЛИЦЬКА ЗОРЯ

Новини в «ГЗ» від 20 вересня 2017 р.




Дрогобицька міська рада запрошує

на святкування Дня міста Дрогобича

У програмі:

20 вересня

14.00 Зустріч керівництва міста з активом громадських організацій інвалідів (вручення відзнак, подарункових наборів, рок-вистава «Гуцулія» за участю сучасного молодіжного театру на ходулях «Сіогіа», струнного ансамблю «ТеТ квартет» та гурту «Іnside») (дворик ратуші).

16.30 Відкриття виставки ікон Пресвятої Богородиці (оборонна вежа-дзвіниця).


21 вересня

Різдво Пресвятої Богородиці

10:00 Безкоштовна екскурсія містом «Там, де починається небо» (вулиці міста).

10:30 Божественна літургія (Катедральний собор Пресвятої Трійці).

12.00-16.00 Майстер-клас з гончарства (вул. Ковальська).

12:30-14.00 Концерт за участю мистецьких колективів Народного дому ім. І.Франка, учнів мистецьких шкіл, окремих виконавців (пл. Замкова Гора).

14:00-15:00 Вулична вистава «Відомі Дрогобичани» (Іван Франко, Бруно Шульц, Юрій Котермак, Ян Невядомський), театри «Мumerus» (м.Краків, Польща) і «Альтер» (м.Дрогобич) (пл. Замкова Гора).

14:30-15:00 Виступ муніципального духового оркестру (вул. Ковальська).

15:00 Урочисте віче: дрогобицькі сурми; благословення Владики; привітання міського голови, депутатів та гостей міста (пл. Т.Шевченка)

15:40 Святкова концертна програма за участю: Заслуженого Прикарпатського ансамблю пісні та танцю України «Верховина», етно-гурту «Цюхів Верх» Трускавецької школи мистецтв ім. Р.Савицького, народного вокально-хореографічного ансамблю «Пролісок» ДДПУ ім. І.Франка, народних, зразкових, мистецьких колективів Народного дому ім. І.Франка, музичного коледжу ім. В.Барвінського, джаз-бенду муздрамтеатру ім. Юрія Дрогобича, мистецьких колективів і окремих виконавців міста (пл.Т.Шевченка).

18:45-19:45 Виступ дуету «Ярослав-На» у складі Ярослава і Наталії Дуб та лідерів вокально-естрадної школи дуету (пл. Т.Шевченка).

19:45-21:10 Концерт за участю Олівера Альфонсо (Італія) і Дарини Бурнос (Україна) та гурту «ВАН ГОГ» (пл. Т.Шевченка).

21:10 Екскурс у світ музики. Молодіжна розважальна програма (пл. Т.Шевченка).

22:10-22:40 Вогняне шоу. Театр «Кloszart» (м.Ольштин, Польща) (пл. Т.Шевченка).


22 вересня

13:00 Презентація проекту: «Вуличний музей». Відкриття першого експонату (ресторація «Дошка»).

21:00 Імпро-виступ. Театр «Альтер» (дворик ратуші/Театр «Альтер» Вілла Яроша, вул. Т.Шевченка,22).

22:00 Презентація промо-роликів про Дрогобич (дворик ратуші/Театр «Альтер» Вілла Яроша, вул. Т.Шевченка,22).


23 вересня

15:00 Конкурс «Маленька красуня-2018» (Народний дім ім. І.Франка).

ЛАСКАВО ПРОСИМО!

 

Дорога громадо славного міста Дрогобич!

Уже втретє, як очільник цього міста, маю за велику честь вітати усіх нас з Днем народження нашого Дрогобича.

Я не випадково наголошую на тому, що вже втретє, адже за ці три спільно пройдені роки ми отримали багато випробувань на шляху у розбудові нашого рідного міста. Доля принесла безліч піднесень, запорукою яких стала наша з вами невтомна праця та наполегливість: це відкриття у місті після 30 років простою великого плавального басейну, а згодом і малого плавального басейну, який не функціонував 17 років, це закупівля медичного обладнання для наших поліклінік та лікарень, які також не оновлювалися десятками років і є життєво необхідними для діагностики та правильного лікування пацієнтів.

Також завдяки підтримці кожного ми робимо все, щоб наші діти навчались у гідних умовах у школах міста, а наші близькі та рідні отримували якісну медичну допомогу у відремонтованих приміщеннях лікарень. Разом з вами ми зуміли зробити так, що на вулицях Дрогобича рясніють щирі дитячі усмішки дітлахів, які займаюся на нових облаштованих дитячих та спортивних майданчиках. Не забуваймо і про капітальний ремонт доріг у Дрогобичі, який з новою силою стартував у цьому році.

Це помітно не лише мешканцям міста, а й туристам, яких щораз більше приваблює наш Дрогобич. Окрім туризму, ми активно впроваджуємо ІТ-технології та працюємо над екологічними проектами, які допоможуть нам подолати низку нагальних проблем.

Однак ми пам’ятаємо, що будь-які позитивні зміни не даються легко. У часі таких перемін завжди з’являються фактори впливу, яким не є вигідною така ситуація, не є вигідним те, що наш народ стане заможним, самодостатнім і впевненим у майбутньому, адже тоді нас не можливо буде поставити на коліна чи переламати.

У часі сьогодення з такою ситуацією зіткнувся і Дрогобич. Наслідки того, що ми йдемо проти системи, яка десятиліттями руйнувала нашу багату і родючу країну, на жаль, також є очевидними – станом на сьогодні місто має серйозну екологічну проблему. Але в серці кожного з нас горить дух волі та мужності, тому ми разом з вами впораємося з цим і тоді у власній пам’яті занотуємо ще одну перемогу. Перемогу, яка є такою важливою для кожного з нас і для країни загалом, бо велике починається з малого.

З Днем народження тебе, рідний Дрогобиче! Зі святом кожного з вас! Пам’ятайте, за нами правда і за нами перемога, адже ми дрогобичани, ми любимо свій Дрогобич. Дрогобич, у якому вся сіль.

З повагою, міський голова Дрогобича Тарас КУЧМА

 

Дорогі дрогобичани!

Щиро вітаю Вас з 927-ю річницею вашого прекрасного та чудового міста!

Майже тисячолітня історія міста складена з перемог та втрат, боротьби за незалежність та процвітання Україні. Ваші земляки, які загинули за нашу країну під час Революції Гідності та на Донбасі увійшли до небесного війська, яке береже Україну. Пишаюсь воїнами-дрогобичанами, які і зараз боронять нашу землю від російських окупантів на Донбасі. Вірю, що мир дуже скоро повернеться в Україну, а наші військові приїдуть до рідних домівок з перемогою.

Ваша земля викохала потужну наукову та культурну інтелігенцію. Місто Дрогобич має ім’я Юрія Котермака (Дрогобича) – відомого вченого епохи Відродження, доктора медицини та філософії. Чи не весь світ нині досліджує творчість геніального Івана Франка, який вчився у вашому чудовому місті. Тут жили та творили всесвітньовідомий український письменник Василь Стефаник, відомий митець Бруно Шульц, перший президент центрального банку Ізраїлю Давид Горовіц. Цей перелік можна продовжувати далі і в ньому – сотні  відомих світові імен, бо ваша земля щедра на справжні таланти, а Дрогобич був і залишається осередком промислового розвитку, містом науки і культури.

Завжди по-особливому ставилася до Дрогобича та його мешканців, які своєю відданою працею робили місто ще кращим і продовжують вкладати частку своєї душі в його розвиток.

Ваш патріотизм та професіоналізм знадобиться і при впровадженні нового економічного курсу, завдяки якому ми разом зробимо Україну країною великих та рівних можливостей для кожного громадянина.

Від усієї душі вітаю вас зі святом! Зичу вам та вашим родинам міцного здоров’я, щастя, добра, достатку, щедрої долі!

Вірю в ваші особисті перемоги і в процвітання України!

Разом ми все подолаємо. Ми все зможемо!

Слава Україні!

З повагою, Юлія ТИМОШЕНКО

 

У День міста – незвичні змагання

У День міста, 21 вересня, у Дрогобичі відбудеться низка заходів для дітей і молоді.

Зокрема, о 14:00 на площі Ринок вперше пройде «Бейблейд-турнір».

Правила цієї гри прості: двоє або більше гравців запускають на спеціальне поле свої бейблейди (дзиґи). Перемагає в битві той, хто зможе своєю дзиґою зупинити або вибити бейблейд суперника з арени.

Участь у змаганні у вікових категоріях 3-5 років, 5-8 років та 8-10 років може взяти дитина, у якої є власний бей.

«Це дитяче дозвілля зараз надзвичайно популярне, тож ми вирішили організувати перший турнір у Дрогобичі», - зазначила начальник відділу молодіжної політики, сім`ї, молоді та спорту ДМР Олександра Пашко.

Окрім того, паралельно на площі Ринок відбуватиметься ще один турнір «Кубик Рубіка спідкубінг» у вікових категоріях до 12 років та до 16 років. Для участі у конкурсі кожен учасник повинен мати власний кубик Рубіка.

Учасники обох турнірів отримають заохочувальні призи.

Прес-служба міської ради


Свято на велосипеді

У Дрогобичі відзначається Європейський тиждень мобільності.

19 вересня відбувся захід «Велосипедом на роботу». О 7:30 на площі біля пам’ятника Ю.Дрогобичу зібралися всі охочі, які на роботу дістаються велосипедом.

У суботу, 22 вересня, у місті пройде «День без авто». Заплановано перекриття вулиці М.Грушевського для проведення активних розваг для дітей і дорослих. А з 21:00 до 23:00 пройде нічний велопробіг «Будь помітним». Його мета – привернення уваги до безпечної їзди в темну пору доби. Збір учасників – на площі Замкова Гора.

Організатор заходів – ГО «Вело Дрогобич» за підтримки Дрогобицької міської ради. 


ПОДІЇ 

Журналістика: погляд з Німеччини

14 вересня у ратуші відбулася цікава подія – німецький журналіст Клеменс Шолль зустрівся з представниками дрогобицьких ЗМІ та студентами філологічного факультету ДДПУ ім. І.Франка. Долати мовний бар’єр допомагав Іван Гайванович – старший експерт з комунікацій проекту «Asjsiaton4U».

Організатором заходу виступив сектор прес-служба організаційного відділу виконавчого комітету Дрогобицької міської ради спільно з проектом «Asjsiaton4U», який фінансується Євросоюзом.

Клеменс Шолль має досвід роботи у німецьких газетах та на телебаченні. Понад 15 років проводить тренінги для журналістів, керував програмою «Медіа-посередники між народами». Член німецької асоціації журналістів, медіаексперт. 

Якою була тема спілкування у Світлиці ратуші? Насамперед мова йшла про журналістські стандарти. Зокрема, дискусію викликало питання, у яких випадках доцільно обмежувати свободу слова. У Німеччині, це, зокрема, питання національної безпеки (хоча цим поняттям влада часто зловживає, щоб обмежити доступ до інформації там, де їй це вигідно), а також право на приватне життя (але це майже не стосується публічних осіб – представників влади, політиків, зірок та ін.). Цікаво, що у Німеччині серед журналістів діє негласне правило – не писати про суїциди, за винятком, якщо від такого випадку постраждали інші люди. Наприклад, про суїцид на залізниці дуже коротко повідомлять лише коли через трагедію сталися затримки в русі потягів, що спричинило незручності для сотень пасажирів. Вважається, що такі повідомлення провокують суїциїдальні настрої у суспільстві.

Клеменс Шолль розповів, що у Німеччині дуже важливу роль відіграють регіональні газети, оскільки саме з них читачі дізнаються про місцеві події та людей, що мешкають поруч. Щодня там продається загалом 17 млн примірників регіональної преси! Натомість тираж загальнонаціональних газет становить 2,5 млн примірників (якщо не враховувати так звану «жовту пресу»). Теми, про які пишуть німецькі газети, залежать від важливості подій і значною мірою залежать від читацької аудиторії. Що нижчий освітній рівень читачів, то більше вони віддають перевагу чуткам, пліткам та інформації про життя зірок тощо. А загалом німців цікавлять повідомлення про вартість оренди житла та комунальних послуг, охорону здоров’я, соціальні стандарти, розвиток інфраструктури, наплив іноземних мігрантів, спорт, політику…

Відповідаючи на запитання журналістів, пан Шолль зауважив, що не тільки в Україні, але й у Європі зараз спостерігається тенденція до зменшення тиражів друкованих ЗМІ і зростання популярності електронних ресурсів. А ще у Німеччині професія журналіста стає все більше жіночою, хоч серед головних редакторів ЗМІ наразі більшість становлять чоловіки.

Серед проблем української журналістики гість з Німеччини назвав низьку оплату праці, що робить працівників пера і мікрофона більш відкритими до впливів зовні, а також небажання більшості молодих журналістів «копати глибше» при розкритті важливих тем.

Ярослав ГРИЦИК

Фото автора

 

Зарплата «в конверті» і пенсія

19 вересня начальник Дрогобицького сервісного центру головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області Любов ЯНЕВИЧ провела прес-конференцію для засобів масової інформації з питань легалізації заробітної плати та зайнятості населення.

- Питання легалізації зарплати і зайнятості населення перебуває не тільки в економічній, а й в моральній площині, - зазначила Любов Яневич. - Офіційне працевлаштування і легальний заробіток є важливими факторами у формуванні майбутнього пенсійного забезпечення, яке залежить від розміру заробітної плати, сплачених страхових внесків та тривалості страхового стажу. Працівники, що погоджуються на тіньові заробітки, виявляються соціально незахищеними і не набувають страхового стажу, необхідного для призначення соціальних і пенсійних виплат.

Слід врахувати, що доплата до мінімального розміру єдиного соціального внеску, здійснена роботодавцем, надає право зарахувати до страхового стажу тільки повний місяць. При цьому заробітна плата  для обчислення пенсії враховується лише в сумі, що була фактично нарахована.

Так, за даними звітів про нарахування і сплату єдиного внеску на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування,  за червень 2018 року 31 страхувальник здійснив доплату до мінімального страхового внеску за 587 застрахованих осіб на загальну суму 1699 тисяч гривень. При цьому середня заробітна плата застрахованих осіб, яким заробітна плата була нарахована в розмірі меншому, ніж законодавчо встановлений мінімальний розмір, становила 2894 гривні.

Начальник Дрогобицького сервісного центру ГУ Пенсійного фонду України у Львівській області наголосила, що тільки офіційно нарахована заробітна плата в достойних розмірах і в повному обсязі сплачений єдиний внесок, про що подано правильний звіт роботодавцем або самозайнятою особою, є запорукою отримання гідної пенсії в майбутньому. Збалансованість пенсійного бюджету та спроможність підвищувати і стабільно виплачувати пенсії залежить від співвідношення кількості пенсіонерів до чисельності працюючих, рівня офіційної заробітної плати та отриманих доходів працюючих, з яких сплачено єдиний внесок. Станом на 1 липня 2018 року кількість пенсіонерів в нашому регіоні становила 39120, тоді як застрахованих осіб налічувалось усього 23100.

На завершення прес-конференції Любов Яневич відповіла на запитання журналістів.

Кор. «ГЗ»

 

НОВИНИ

Картка пацієнта стає електронною

У Дрогобичі стартував проект впровадження електронної медичної картки пацієнта. Відтепер усі пацієнти, які перебувають на обліку у КНП «Дрогобицька міська поліклініка», отримуватимуть електронні медичні картки.

Особливістю електронно-медичної картки є те, що пацієнти матимуть можливість як на місці, так і віддалено переглядати історію хвороби, діагноз та клінічні дослідження, що дозволить швидше та більш якісно надавати медичну допомогу, а дані вже ніколи не загубляться.

Про це повідомив начальник відділу ІТ та аналізу ДМР Станіслав Гайдер.

Доступ до електронної медичної картки матиме не лише лікар, а й пацієнт. Для входу у систему у кожного пацієнта буде особистий логін і пароль, скористатись яким він зможе з будь-якого пристрою, підключеного до Інтернету: комп’ютера, смартфона чи планшета.

«Після прийому у лікаря пацієнту слід наполягати на занесенні даних в е-медичний паспорт. Після внесення інформації пацієнт бачитиме історію картки, де вказано коли і в якого лікаря він був, на що скаржився, яке лікування було призначено», - зазначив Станіслав Гайдер.

Також Станіслав Гайдер повідомив, що з 1 до 14 вересня через е-реєстратуру на прийом до лікаря записалися майже 5500 пацієнтів. У вересні прогнозують загалом не менше 12 тисяч записів через е-реєстратуру. Отже, дрогобичани почали надавати перевагу е-записам на прийом до лікаря, тож «живі» черги відходять на другий план.

Нагадаємо, записатись на прийом до лікаря дрогобичан мають можливість за допомогою електронної системи «ASKEP.nеt». Для цього потрібно зайти на сайт Дрогобицької міської ради (drohobych-rada.gov.ua) у рубрику «Е-місто» та перейти у розділ «Е-запис до лікаря». Після успішного запису на прийом ви та ваш лікар будете проінформовані SMS-повідомленням.

Також записатись онлайн на прийом до лікаря на зателефонувавши до реєстратури КНП «Дрогобицька міська поліклініка» Дрогобицької міської ради на вул. Січових Стрільців, 22 за телефонами 2-05-95 або 2-16-04 і разом з медреєстратором обрати зручний для вас час. Після запису на прийом ви та лікар отримуєте SMS-повідомлення з інформацією про ваш запис.

Прес-служба Дрогобицької міської ради

 

«Лого-лавка» пропишеться на Замковій Горі

220 осіб взяли участь у публічній консультації щодо розміщення «Лого-лавки» у центральній частині міста.

Консультація тривала три тижні, протягом яких у ній можна було взяти участь у два способи. Перший – відправити з мобільного телефону СМС-повідомлення, другий – проголосувати в Інтернеті. Результати голосування акумулювалися на електронному ресурсі «Ваша Думка».

Обирали з двох варіантів: біля центрального входу до Дрогобицької міської ради та на площі Замкова Гора неподалік пам’ятника Юрієві Дрогобичу.

За результатами голосування більшу підтримку (133 голоси) отримала локація на площі Замкова Гора, де незабаром і з’явиться оригінальна лавка, яка буде чудовим місцем для фотосесій.

Лавку у вигляді туристичного логотипу Дрогобича планують встановити з нагоди Дня міста. Наразі вона перебуває у процесі виготовлення.

Прес-служба міської ради

 

Габаритне сміття – на спецмайданчик

Окрім накопичення твердих побутових відходів, на контейнерні майданчики загромаджують викинуті старі великогабаритні речі: шафи, дивани, сантехніка, гілки дерев.

До сміттєвої кризи у Дрогобичі комунальне підприємство «Комбінат міського господарства» надавало послугу з окремого вивезення цих великогабаритних відходів. Для цього було достатньо звернутися мешканцям міста у КП «КМГ» та замовити цю послугу. Щоправда, не всі користувалися цією послугою.

В умовах сьогодення керівництво КП «КМГ» звернулося до міської ради з проханням виділити окрему ділянку на теренах Дрогобича під облаштування майданчика для збору великогабаритних відходів. За словами керівника КП «КМГ» Андрія Яніва, це зменшить об’єм накопичення відходів на контейнерних майданчиках.

Тому 23 серпня Дрогобицька міська рада прийняла рішення №1330 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для облаштування місця складування великогабаритних відходів». КП «КМГ» відведено земельну ділянку площею 2 га на вул. Гайдамацькій.

«Облаштування майданчиків для збору великогабаритного сміття – світова практика. Триває процес виготовлення технічної документації. Згодом будуть облаштовані під’їзна дорога та сам майданчик. Сьогодні ми продовжуємо надавати послугу з вивезення великогабаритних відходів, адже це суттєво зменшує обсяг сміття на вулицях міста», - наголосив керівник КП «КМГ» Андрій Янів.

Після облаштування майданчика кожен мешканець зможе самостійно доставити великогабаритні відходи для їхньої утилізації або ж замовити цю послугу за телефоном (03244) 3-79-27.

Прес-служба Дрогобицької міської ради

 

ПРОКУРАТУРА ІНФОРМУЄ

Упродовж 2018 року Дрогобицькою місцевою прокуратурою забезпечено участь у розгляді судами 35 протоколів про вчинення адміністративних правопорушень, пов’язаних із корупцією.

Серед зловмисників – 12 депутатів Стебницької, Бориславської та Дрогобицької міських, Дрогобицької районної та сільських рад, дві посадові особи ГУ ДСНС у Львівській обл., дві посадові особи Дрогобицького об’єднаного управління ПФУ у Львівській обл., п’ять посадових осіб ДП «Лісгосп», одна посадова особа Трускавецького міського відділу Державної виконавчої служби ГТУ юстиції у Львівській обл., шість посадових осіб Дрогобицького дочірнього лісогосподарського підприємства «Галсільліс» Львівської облради, одна посадова особа КП «Дрогобицький ринок», одна посадова особа КП «Управління капітального будівництва» Дрогобицької міськради, одна посадова особа КП «Еко-місто» Бориславської міськради та інші.

Ці адмінправопорушення стосуються порушення вимог фінансового контролю, зокрема, невчасного подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (ч.1 ст.172-6 КУпАП) та невчасного повідомлення про суттєві зміни у майновому стані (ч.2 ст.172-6 КУпАП).

За результатами розгляду протоколів 31 особу визнано винного та накладено стягнення у вигляді штрафу. Крім того, прокуратурою, в порядку ч.3 ст.65 Закону України «Про запобігання корупції», до органів влади та місцевого самоврядування скеровано 8 подань з вимогою усунення порушень вимог антикорупційного законодавства, за наслідками розгляду яких до дисциплінарної відповідальності притягнуто 11 посадовців.

Ю.МАЛАХІВСЬКИЙ, керівник Дрогобицької місцевої прокуратури, старший радник юстиції

 

СПОРТ

«Городок» до Дрогобича не прибув

Минулого тижня пройшли матчі 22 туру Першої футбольної ліги Львівщини.

15 вересня дрогобицька «Галичина» на домашньому стадіоні мала зустрітися з аутсайдером – командою ФОК «Городок». Однак дорослий склад гостей на гру до нашого міста не прибув, тож дрогобичани здобули технічну перемогу – 3:0.

Гра юнацьких складів відбулася. Гості перебувають у верхній частині таблиці, тож приїхали, сподіваючись здобути у Дрогобичі очки. Проте «Галичина» не дала їм на це жодних шансів, розгромивши з рахунком 5:0.

Результати інших матчів 22 туру: «Сокіл» (Золочів) – «Сокіл» (Борщовичі) – 0:4, «Кар’єр-Дністер» (Торчиновичі/Старий Самбір) – «Пульс-Авангард» (Жидачів) – 3:2, «ГалКатЗубра» (Зубра) – «Авіатор» (Черляни) – 6:0, «ФСК «Яворів» – «Вікторія» (Трускавець) – 0:0, «Корміл» (Давидів) – «Нафтовик» (Борислав) – 2:1, «Хімік» (Новий Розділ) – «Скеля» (Жовква/Крехів) – 1:2, Богун» (Броди) – СКК «Пісочна» – 0:0.

Після 22 туру «Галичина» посідає 4 сходинку у турнірній таблиці, маючи 45 очок. Лідирує у турнірній таблиці «Сокіл» (Борщовичі) – 54, далі йдуть «Кар’єр-Дністер» (Торчиновичі/Старий Самбір) – 51, «ГалКатЗубра» (Зубра) – 50. Щоправда, у дрогобичан одна гра в запасі. Команди наших сусідів Трускавця та Борислава – на 5 та 14 місцях, маючи у своєму доробку відповідно 41 та 16 очок.

Юнацький склад «Галичини» розділяє другу-третю сходинки з командою «Пульс-Авангард» (Жидачів) – в обох колективів по 44 очки. На четвертій сходинці – ФОК «Городок» – 43.

Наступні матчі дрогобицька команда проведе: 23 вересня у Новому Роздолі з «Хіміком», 30 вересня у Дрогобичі з «Пульсом-Авангардом» (Жидачів).

Ярослав ГРИЦИК

 

АНОНС

Молитовна хода на захист сім’ї

У неділю, 30 вересня, вулицями Дрогобича пройде молитовна хода на захист сім’ї.

Розпочнеться хода о 15:00. Маршрут пролягатиме від Кафедрального собору Пресвятої Трійці до храму Дрогобицьких свмч. Северіяна, Віталія і Якима, що на вул. Є.Коновальця, з зупинками біля церков. Організатори – ГО «Рух за життя» та Самбірсько-Дрогобицька єпархія УГКЦ.

 

ЮВІЛЕЇ

НЕВТОМНА ТРУДІВНИЦЯ ОСВІТИ І ПРОСВІТИ

Приємно писати про гарну людину. Нині, нівроку, нам випала така приємність. Пишемо про Лідію Дутко-Слонську, людину, мовлячи словами І.Франка про М. Шашкевича, «наскрізь симпатичну», якій недавно – 9 вересня – Господь дарував славну круглу дату і благословив її, шановну ювілярку, на дальше неухильне прямування дорогою доброчинності.

Народитися того дня, що й свого часу перший характерник нової української літератури Іван Котляревський, – це, безумовно, щось та означає! Як і місце народження – село Горуцьке (нині – Гірське, Миколаївського району Львівської області), де – теж свого часу – привітався зі світом Олександр Козловський. Першу, але, на жаль, посмертну (помер 22-річним) його збірку «Мірти й кипариси» (1905) видав І.Франко, зауваживши у передмові: «…в Олександрі Козловському ми стратили одного з найталановитіших, а може навіть найталановитішого поета нашої наймолодшої ґенерації».

Хтось, можливо, здивується: чому розмову про Лідію Дутко-Слонську починаємо з літературних асоціацій? Адже пані Лідія – професійний математик, кандидат наук, доцент вишу, яка, проте, не цурається й проблем початкової та загальноосвітньої школи (у 1977 році, зокрема, в Києві видала у співавторстві посібник для вчителів «Збірник вправ з математики для І – ІІІ класів»).

Асоціації з української літератури тут хоча б тому, що Лідія Дутко-Слонська вихована в сім’ї українських інтеліґентів-патріотів, де рідне слово, література, культура були завше в особливій пошані. Батько, Петро Дутко, – греко-католицький священик, якого в перших днях німецько-московської війни 1941 року закатували енкаведисти, – мав невелику, але мудро укомплектовану бібліотеку. Мати Стефанія (дівоче прізвище – Коцко; померла в 1975 році) була вчителькою. Написала дидактичну «поемку» «Про Сергійка-розумійка та Андрійка-неумійка», що десь загубилася в архівах Наталі Забіли, яка готувала її до друку.

Великим книголюбом був старший брат пані Лідії, Мирон. Пробувала писати вірші її молодша сестра Люба. Не без того, що й сама пані Лідія в молодості бралася за поетичне перо, – принаймні мало який читач здатен так захоплюватися поетичними творами, як вона. Не випадково її син, Ігор Слонський, сказати б, виписався на справжнього поета. Жаль тільки, що – як у випадку з О.Козловським – перша його збірка вийшла, коли автор уже був у потойбіччі, – так розпорядилась доля. Назва цієї, виданої 2005 року, збірки – «До людей» – говорить сама за себе.

Дитинства у Горуцькому Лідія Дутко-Слонська не пам’ятає. Батько, о. Петро, не довго втримався на цій першій у його душпастирстві парафії, оскільки, як колишній вояк Української Галицької Армії, зазнавав постійних гонінь. Усе ж горуцьківські факти в біографії пані Лідії знакові: не тільки народжена в тім селі, але й на тій плебанії, що й О.Козловський, батько якого – Костянтин – теж був священиком, і хрещена в тій же церкві – Покрови Пресвятої Богородиці. Пані Лідія прекрасно розуміє: цим не хваляться – це даність, що зобов’язує. Зобов’язує вічно чути велику відповідальність за честь родоводу, за національну пам’ять, за українську державу, зокрема не забувати, що, як писав О.Козловський, «здурили Хмельницького москалі-бродяги», «зрабували, зруйнували москалі Січ». (Ці слова з поетового вірша «Розстання», до речі, вилучено з другого, й останнього на сьогодні видання творів О.Козловського, що вийшли під назвою «Поезії» в 1966 році).

Коротше, без літератури Лідія Дутко-Слонська не мислиться. Відомо, яким знавцем і поціновувачем літератури був син письменника Андрія Чайковського, видатний математик, професор Микола Чайковський. А вона ж бо – учениця шановного професора! Має від нього чимало листів, дружила з його дочкою Катериною – працівницею Музею Т.Шевченка в Каневі, присвятила своєму Вчителеві окремі публікації, – як, приміром, в упорядкованому професором Ю.Кишакевичем збірнику до 30-річчя пам’яті М.Чайковського «Вчений і громадянин» (Дрогобич, 2000). Своєю чергою, серед учениць Лідії Дутко-Слонської – відома талановита українська письменниця Ольга Яворська, яка надзвичайно шанує і цінує свою Учительку. Допомагала й допомагає пані Лідія в організації матеріалів для періодичного альманаху «Український вісник», присвячуваного борцям за незалежність України, сприяє редакторові Ярославові Гелетію в розповсюдженні цього видання. Підтримує тісні творчі стосунки з Ніною Вірченко – доктором математичних наук, професором Київського національного університету імені Т.Шевченка, авторкою не лиш професійно-наукових, але й літературно-публіцистичних праць, спогадів тощо. От і до нинішнього ювілею отримала щойно видану книгу поезій і публіцистики Н.Вірченко «Вибране» (Київ, 2018), де, між іншим, є цікава цитата з американського педагога Т.Гіла: «Математика і поезія – це… вираз тієї самої сили уяви, тільки в першому разі уява звернена до голови, а в другому – до серця…

Математика і поезія – найспорідненіші, оскільки вони обоє – витвір уяви. Поезія – це творення, побудова, вигадка; так само й математику ревні її прихильники називали найвеличнішою і найчарівнішою вигадкою. Бо й справді: вона не тільки наука, а й мистецтво». І Лідія Дутко-Слонська, і Ніна Вірченко багато роблять для популяризації імені і наукових заслуг найвизначнішого українського математика ХХ століття, академіка Михайла Кравчука, на могилі якого написане його кредо: «Моя любов – Україна і математика». За любов до України М.Кравчук поплатився в 1938 році арештом і в 1942 році смертю на Колимі. Він – учитель знаменитих українських конструкторів Сергія Корольова (родове прізвище – Королів) та Архипа Люльки (на московській квартирі Люльки навіть у часи сталінських репресій висіли портрети Шевченка і Кравчука), математичний геній, досягнення й ідеї якого нині неабияк цінуються й розвиваються математиками всього світу! Зауважимо, що й згадувані М.Чайковський, Я.Гелетій, Н.Вірченко – теж колишні в’язні московських ГУЛАГів. Отак Московія нищила українську інтеліґенцію – надто інтеліґенцію наукову, творчу, національно одержиму. А саме з такої інтеліґенції Лідія Дутко-Слонська, такі в неї учителі, друзі, знайомі.

Головні етапи життєвого шляху (анкетні дані) Лідії Дутко-Слонської: Дрогобицька українська гімназія; Добромильська середня школа; фізико-математичний факультет Львівського (тепер – національного) університету імені І. Франка; аспірантура в Києві; робота (після захисту дисертації) в Чернігівському, а від 1958 року – Дрогобицькому педінституті (з 1998 року – педуніверситет) імені І. Франка. В Дрогобичі, крім багатолітньої посади доцента математичної кафедри, 12 років за сумісництвом була на посаді заступника декана факультету.

Правдива, щира, добротою аж світиться. «Чую неабияку душевну полегкість, як порозмовляю з Лідочкою», – зізнавалася її товаришка ще з гімназійних літ Марія Вальо – літературознавець і бібліограф, дослідниця творчості Ірини Вільде. Справді, не раз прислужилася пані Лідія слушною порадою Марії, коли та, як «неблагонадійна» для радянської влади, була під загрозою втратити працю, або й потрапити під арешт. Іншій гімназійній товаришці, Елеонорі Фрайт, яку вітри закинули аж в Австралію, Лідія Дутко-Слонська допомогла видати в Україні книжку фейлетонів, гуморесок і нарисів її, пані Елеонори, чоловіка-письменника Опанаса Бритви (справжні ім’я та прізвище – Орест Барчинський) «І таке буває» (2006).

Гідна пошани й похвали громадська робота Лідії Дутко-Слонської. Тривалий час була пані Лідія, можна сказати, «правою рукою» керівника Товариства «Рідна Школа» на Дрогобиччині. Не уявити без неї Дрогобицької філії Союзу Українок. Поважна її, вродженої просвітянки, роль як членкині Дрогобицької «Просвіти».

З нагоди теперішнього ювілею Лідію Дутко-Слонську, дочку Петра і Стефанії, Всеукраїнське Товариство «Просвіта» імені Тараса Шевченка (Дрогобицька філія) нагородило Почесною грамотою, в котрій перелічуються такі головні заслуги ювілярки: «за багатолітню сумлінну працю українського педагога вищої школи, науковця-математика, вихователя студентської молоді в національно-патріотичному дусі, за неординарну організаційну і творчу участь у виданні «Дрогобицька українська гімназія імені Івана Франка 1918 – 1944 рр.» (2014), за плідну і цінну просвітянську діяльність, а загалом – за високе і чесне служіння Матері-Батьківщині – Незалежній Українській Державі».

Рада Дрогобицького міськрайонного Товариства «Просвіта»

 

Володимир ГІРНЯК: «Наша робота дає конкретні результати»

Стартував новий робочий сезон у Львівській обласній раді. На цей рік – чимало планів. Зокрема, реалізація нових проектів історичної пам’яті, підтримка стартапів, реалізація кроків, які полегшать життя підприємців і т.д. Водночас буде продовжено вже розпочате: триватимуть конкурси мікропроектів, співпраця із Державним фондом регіонального розвитку, продовження процесу децентралізації. Про те, чим житиме область найближчими місяцями: про проблеми та шляхи їх подолання – у розмові із заступником голови Львівської обласної ради Володимиром ГІРНЯКОМ.

- Пане Володимире, дайте оцінку ходу процесу децентралізації.

- Децентралізація відбувається, але процес йде повільніше, ніж хотілось би. Об‘єднані тергромади створюються, виділяються кошти на їхній розвиток. І це добре. З іншого боку, зростає навантаження на місцеві бюджети. Останнє створює проблеми, але вони розв’язуються. Місцеві бюджети мають все ж таки сьогодні значно більше коштів в порівнянні з дореформеним періодом.

Ще одне. Вам, очевидно відомо, що сьогодні ЦВК створила прецедент, через який в Україні може загальмувати реформа місцевого самоврядування як така. Затягується призначення виборів у нових ОТГ. Загалом у невизначеному становищі перебуває близько мільйона виборців – мешканців цих ОТГ. Тож я підготував звернення до ЦВК від імені облради із вимогою негайно зняти блокаду із процесу децентралізації і таки призначити дату виборів до сотень ОТГ. 146 новостворених тергромад опинилися в заручниках. Не неприпустимо!

- У минулому сезоні запущено процес реформування комунальної сфери регіону? Він триватиме?

- Реформа комунальних закладів на Львівщині триває. Сьогодні в підпорядкуванні Львівської облради 142 комунальні заклади і 96 комунальних підприємств. Це – насправді велике господарство і величезний масив роботи щодойого оптимізації та модернізації, який ми повинні зробити, адже то є наша, депутатів, ділянка відповідальності перед громадою. Ми стали на цей непростий шлях реформ і готові його пройти до успішного завершення. Черговий крок – це проведення аудиту комунальних закладів з метою виявлення неефективних ділянок у їх фінансових системі. ЛОР виділила 1,5 мільйона гривень на його проведення. Зараз готується тендер на визначення компанії, яка буде проводити аудит.

Щиро радію тому, що наша робота з оптимізації системи роботи комунальних закладів вже дала конкретні результати, як от дозволила завершити модернізацію першої черги Перинатального центру, розпочати ремонт приміщень на вул. Короленка, де буде створено центр для ветеранів АТО.

Так що наводимо лад із комунальними підприємствами та закладами, проводимо конкурси на посади, мізкуємо, як ефективніше наповнювати казну Львівщини. Інтереси громади – ось що повинно лежати у всіх наших починаннях.

- Конкурс проектів місцевого розвитку як цьогоріч просувається?

Дуже успішно. Це – заслуга цілої команди людей, і їх ефективністю я просто захоплююсь. Сформульовано чіткі і зрозумілі умови конкурсу, сам процес – прозорий, присутня постійна комунікація між громадськістю і тими, хто навчає писати ефективні проекти. До речі, навчання та інформування громадськості щодо участі в конкурсі відбувається по цілому нашому регіоні. Для керівництва ЛОР конкурс проектів місцевого розвитку – серед чільних у пріоритетах роботи. Цього року з бюджету на нього виділено 105 млн грн. Ми отримали 2765 заявок, з яких зареєстровано 2058. Їх загальна вартість становить понад 500 млн грн з усіх джерел фінансування, зокрема з обласного бюджету – понад 240 млн грн.

До порівняння, з 2011 і до 2015 року в області загалом було реалізовано 510 ініціатив на загальну суму 73 млн. грн. Ви можете порівняти, наскільки суттєво ми просунулись вперед станом на зараз.

- Як гадаєте, чи сенс поглиблювати реформу розмежування повноважень між державними органами влад та місцевим самоврядуванням?

- Сьогодні на Львівщині співпраця між облрадою і облдержадміністрацією – конструктивна і плідна. Це потрібно відзначити. Я би дуже хотів, щоб так було і в майбутньому. Тому ми практично не відчуваємо дуалізму, закладеного в систему розподілу влади на місцях законодавством. Зрозуміло, що реформа в цій частині адміністрування потрібна, але це не залежить від депутатів місцевого рівня.

Хочу наголосити, що Україна зараз вступає у доволі тяжкий і відповідальний політичний період, який характеризується високою турбулентністю. На нас чекають президентські, парламентські, а після цього місцеві вибори. Я би дуже хотів, щоб ці політичні процеси не впливали на економічний та соціальний розвиток Львівщини. Останнє залежить від волі та культури усіх учасників політичних процесів у регіоні. Інтереси громади і людей – ось мій пріоритет.

- Водночас Ви як представник «Громадянської позиції» не можете залишитись осторонь виборчих процесів?

- Анатолій Гриценко, на моє переконання, єдиний поміж кандидатів, які вже заявили про свою участь у президентських виборах, гідний обійняти цю посаду. І тих, хто саме так вважає, з кожним днем стає все більше, передусім на Львівщині. Останнє засвідчують результати соціологічних опитувань, згідно з якими Анатолій Гриценко потрапляє у другий тур президентських виборів. У такій високій оцінці лідера партії «Громадянська позиція» я бачу дві важливі складові. По-перше, це його особисті якості як людини, яка ніколи нічого не вкрала і не отримала жодного хабар, і як політика – чесного і безкомпромісного. А, по-друге, вірю в те, що до того доклались й ми, члени «Громадянської позиції» на Львівщині. Адже багато років працюємо над розв’язанням проблем громад області й отримуємо конкретні результати, які краще за слова переконують людей, кому можна й потрібно довіряти і за кого варто голосувати. Україні потрібен сьогодні саме такий президент, як Анатолій Гриценко, і ми будемо робити все залежне від нас для його перемоги на виборах.

Розмовляв Тарас КУПРІЯН

 

Андрій СКРИПНИК: Від 1 грудня 2018 року рахунки за електроенергію споживачам видаватиме «Львівенергозбут»

Цього року в Україні стартувала енергетична реформа, безпосереднім учасником якої стало і «Львівобленерго». Які зміни відбудуться для споживачів електроенергії у зв’язку із реформою, що чекає на обленерго найближчим часом – про це розповів директор з маркетингу ПрАТ «Львівобленерго» Андрій СКРИПНИК.

- З якою метою в Україні впроваджується реформа енергоринку?

- Реформа спрямована на максимальну прозорість виробітку, передачі і постачання електроенергії для кінцевого споживача як побутового, так і юридичного. І друге – розділити два основні види діяльності, які має на сьогодні регіональна дистрибуція: постачання і розподіл електроенергії для оптимізації роботи як постачальника, так і компанії, яка здійснюватиме передачу електроенергії.

- Хто ініціатор нововведень?

- Загалом ініціатором процесу є Верховна Рада, яка прийняла відповідне законодавство. Були робочі групи, які не один рік працювали над цим із залученням іноземних фахівців. На підставі нового законодавства (ЗУ «Про ринок електричної енергії») розроблені і введені в дію нормативні документи: Кодекс системи розподілу, Кодекс комерційного обліку електричної енергії і Правила роздрібного ринку електроенергії в Україні.

Кодекс системи розподілу та Кодекс комерційного обліку електричної енергії – основні документи, на яких базуватиметься діяльність розподільчої організації «Львівобленерго» (оператора системи розподілу – ОСР). А постачальник, який відділився від «Львівобленерго» – ТОВ «Львівенергозбут», – користуватиметься у діяльності в основному Правилами роздрібного ринку електроенергії в Україні.

- Які терміни впровадження реформи?

- Згідно із законодавством, вже з 1 грудня 2018 року обленерго зобов’язані вести абсолютно окремі види діяльності з розподілу і постачання, які ніяк не будуть пов’язані між собою фінансовими потоками. Отже, з 1 грудня всі рахунки нашим споживачам видаватиме ТОВ «Львівенергозбут».

- Як розподілять обов’язки між розподільником і постачальником?

- Завдання розподільника забезпечити надійну та якісну передачу електричної енергії, виставити за це рахунки тим компаніям, які будуть займатись постачанням електричної енергії. Також оператор розподілу триматиме контроль за втратами в електричній мережі в процесі передачі та здійснюватиме закупівлю електроенергії для покриття втрат, пов’язаних із транспортуванням електричної енергії до кінцевого споживача.

Окрім цього, на даному етапі оператору системи розподілу надається ще й функції оператора комерційного обліку – постачальника послуг комерційного обліку (ППКО). Тобто, саме розподільник, який має на своєму балансі засоби обліку електроенергії, займатиметься балансуванням та визначенням кіловат-годин передачі електроенергії через свої мережі і, відповідно, відпуску тому чи іншому постачальнику.

У постачальника залишиться функція тарифікації. Грубо кажучи, це множення визначених розподільником кіловат-годин, які відпущені конкретному споживачеві, на відповідний тариф. А відтак – виставлення рахунків споживачам. Також постачальник буде й надалі вести роботу із закупівлі електричної енергії на роздрібному ринку.

- Які Ви б виділили три основні пункти, які суттєво змінять співпрацю з клієнтами? Хто прийматиме показники, чи будуть приходити до споживачів контролери?

- Перше, що зміниться, – обов’язок споживача щомісячно передавати розподільнику відомості про об’єми отриманої електроенергії. Багато споживачів вже й раніше подавали показники, але тепер це обов’язок для всіх. Тобто показники прийматиме розподільник – «Львівобленерго», а рахунок споживачу виставлятиме постачальник – «Львівенергозбут».

Раніше, в 2000-х роках, коли було необхідно навести порядок у продажі електричної енергії, обленерго перебрали на себе функції знімання фактичного показника на лічильнику споживача. Тепер ми делегуємо ці права тому ж споживачу, який зобов’язаний передати щомісяця інформацію про своє електроспоживання – як юридичний споживач, так і побутовий. Ми лише залишаємо за собою функцію щоквартального контролю приладів обліку на предмет їх цілісності, наявності на них пломб, належної працездатності, а також для зняття так званого контрольного показу: для визначення балансу та чи об’єктивно фіксує свої кіловат-години сам споживач.

- Тобто споживачі побачать контролера не частіше, як раз на три місяці?

- Однозначно, так. Бо і численність контролерського персоналу розподільника якраз приведена до кількості, визначеної з такого розрахунку.

- Чи потрібно споживачам переукладати договори?

- Так. Але якою буде ця договірна кампанія? Договори тепер визначені публічними. Буде розміщений шаблон публічного договору на інтернет-сайті, в друкованих ЗМІ. І спеціально йти у районне відділення чи ЦОК для підпису нового договору не обов’язково – лише за бажанням споживача.

Водночас договори з приєднання чи надання послуг з розподілу будуть перероблятися розподільником із кожним юридичним та побутовим споживачем. Це буде довготривала процедура. Я реально оцінюю ситуацію: три роки, може, і п’ять, доки ми ввійдемо в цю систему. Нашим завданням буде оформлення додатків до публічного договору відповідно до специфіки приєднання кожного зі споживачів електричної енергії.

- Які Ви б виділили три основні пункти, що суттєво змінять роботу обленерго?

- Як я вже сказав, виділяються чітко два види діяльності – розподіл та постачання. Це – перше і найголовніше.

Друге. Для розподільчої організації стоїть завдання якості надання послуг з передачі. Буде відповідний контроль з боку держави за цими послугами.

Третє. Вводиться поняття конкурентності для енергопостачальників. ТОВ «Львівенергозбут» тепер буде конкурувати з будь-яким іншим українським постачальником, який отримає ліцензію на електропостачання.

Для нас, як для оператора комерційного обліку, вводиться таке поняття, як Datahub (Датахаб). Це загальнодержавна база, в якій будуть відкриті всі розрахункові точки, де відбувається відпуск електричної енергії всім приєднаним до електромереж споживачам. Ця інформація буде відкрита, і постачальники зможуть бачити кінцевих споживачів електричної енергії і надавати їм свої послуги. Тобто ринок відкривається.

І ще, а це вже четвертий пункт, – з’являється можливість у так званих кваліфікованих споживачів, які обладнанні відповідними системами обліку, купувати електроенергію безпосередньо у виробника, минаючи оптовий чи роздрібний ринок електричної енергії України. Вони можуть укладати прямі контракти з тепловою, з атомною чи іншою генерацією.

Новим законодавством також вводиться поняття біржі електроенергії. Вона поки що у зародковому стані, це питання ще нормативно врегульовується. На біржі буде реалізовуватись вся електрична енергія, вироблена всіма видами генерації України між всіма споживачами електричної енергії. Я говорю як про споживачів кваліфікованих, які будуть купувати за прямими договорами, так і про постачальників, які відокремлені від обленерго – вони називатимуться постачальники універсальних послуг.

Відзначу, що держава намагається захистити таких споживачів як населення, дрібний бізнес від захоплення якимось одним постачальником. Вони зможуть у будь-який момент купити електроенергію у постачальника універсальних послуг для своїх первинних потреб і будуть мати гарантію, що цей постачальник забезпечить їх електричною енергією. Там залишається система субсидіювання, низьких тарифів для населення, державного регулювання цих тарифів. Але все ж це крок вперед для розвитку ринкової сфери в електроенергетиці.

- «Львівобленерго» активно обмінюється досвідом з польськими енергетиками, які вже пройшли шлях реформування. Що почерпнули від наших сусідів?

- Польські дистрибуційні енергокомпанії розділились і повноцінно функціонують у структурі відокремлених видів діяльності постачання та розподілу вже протягом десяти років. Тому досвід, який ми отримуємо від наших польських колег, — є дуже корисним. Ми, наприклад, зрозуміли, що в операторів систем розподілу у Польщі залишився лише «кістяк», основа — це диспетчерське керування і адміністрація: фінанси, бухгалтерія. А все решта віддано на аутсортинг. Є допоміжні підприємства, які займаються обслуговуванням електромереж, вони наймаються на конкурсних засадах з мінімізацією вартості і підняттям якості робіт. Завдяки цьому поляки досить серйозно пішли вперед у плані надійності та якості роботи електромереж. Я думаю, це нас теж чекає найближчим часом. Бо доки у нас є експлуатаційний персонал, який піднімається на опори, маємо неприємності з випадками порушення норм безпеки та інші проблеми. Це непритаманне для оператора системи розподілу в тому вигляді, який ми побачили у Польщі.

І, безумовно, в них дуже прискіпливо працює національний орган, аналог нашої НКРЕКП. Вони «витискають» кожну складову затратності в процесі передачі, постачання, і, відповідно, максимально оптимізують роздрібний тариф для споживача. Але разом з тим, тариф у Польщі є значно вищим за український. Відповідно, компанії краще технічно оснащені, використовують досить сучасні програмні продукти.

- Якщо підсумувати, Ви реформу оцінюєте позитивно як для споживачів, так і для обленерго?

- Безумовно. Тут ідеологія спрямована на розвиток. Сподіваюся, так і буде в Україні.

Прес-служба ПрАТ «Львівобленерго»

 

Сторіччя ЗУНР – подія вікопомна

Центральна частина Дрогобича. Площа Театральна. На неї дивиться будинок Дрогобицького академічного обласного музично-драматичного театру ім. Юрія Дрогобича (за СССР – ім. Я.Галана), споруджений у 1937-1940 рр. Він закінчив формування архітектурного ансамблю Народного дому. На початку ХХ ст. українська громада купила для Народного дому Товариства «Просвіта» чотири будинки на нинішній вул. І.Мазепи, починаючи від наріжного зі службовим входом до театру, його службовими приміщеннями і закінчуючи трьома тими, де за СССР перебували годинникова майстерня та комісійний магазин.

Юридичним власником Народного дому став кредитний кооператив «Українбанк». Народний дім був громадським закладом і служив осередком політичного, фінансового, економічного, культурно-освітнього, мистецького життя української громади міста і всієї Дрогобиччини. Сюди перенесли свої склепи з «лінії АБ» (південно-західна сторона Ринку) українські купці. Поступово в Народному домі знайшли притулок, немов курчата під квочкою, крамниці, кооперативи, товариства, майстерні, гуртки, хори, студії тощо. У 1939 р. їх налічувалось два десятки.

Нині не так і легко з достатньою повнотою відворити послідовність і перебіг головних подій столітньої давності, пов’язаних з Народним домом. Але завдяки публікаціям «Записки четаря» Ілька Калічака від 1931 р., «Дрогобицький бунт» Володимира Бірчака від 1936 р., «Перший листопад у Дрогобичі і Бориславський фронт» Віктора Пацлавського та «Дрогобич під час української влади в 1918-1919 роках» Луки Луціва у збірнику «Дрогобиччина – земля Івана Франка», т. 1 (детальніші дані про ці публікації опущено), а також спогадам Івана Губицького, Олександра Вовка, Мирослава Куйдича, Лева Луціва, деяких інших дрогобичан, котрі народилися на початку ХХ ст., пам’ятали часи Австро-Угорщини і дожили до незалежності України, це менш-більш вдалося. Щоправда, публікації та спогади, на жаль, неповні, деколи суперечливі, не завжди об’єктивні. Але які є, такі є. Тому підемо за ними.

Наприкінці жовтня 1918 р. Народний дім «Просвіти» перетворився на епіцентр, штаб національно-патріотичних сил Дрогобиччини, які готувались перебрати владу від чиновників Австро-Угорщини, що розпадалась на незалежні держави. 

Місто наводнили українські вояки австрійської армії, котрі не хотіли вертатися на фронт і переховувались від жандармів. Потрапляли вони додому просто. Хто-небудь із їхніх бойових побратимів, які повернулись раніше, «били» їм ґальопову телеграму, ніби вдома присмерті їхній дідуньо чи бабуня, і адресатові тут же надавали відпустку з фронту. Втікачі зустрічалися в цукорні Дуцькової на Стрийській (нині І.Мазепи) для розмов про події, які приносили все нові факти скорих політичних змін.

26 жовтня 1918 р. у Народному домі за ініціати­вою адвоката, майбутнього міністра закордонних справ ЗУНР, Президента УНР в екзилі Степана Витвицького, який приїхав зі Львова, відбулася довірочна нарада. Ішлося про потребу перебрати 1 листопада 1918 р. владу в Дрогобичі та Дрогобицькому повіті. На зборах створили Українську національну раду (УНР) на чолі з суддею Миколою Бодруком. Заступником голови УНР став учитель гімназії, письменник Володимир Бірчак, секретарем – адвокат Віктор Пацлавський, його заступником – поштовий урядник з Борислава Іван Калинович. До УНР увійшли також Степан Витвицький, адвокат Іван Блажкевич, адвокатський практикант Богдан Левицький, священики Антін Рудницький і Василь Кункевич, доктор Горбачевський, посол до австрійського парламенту Семен Вітик, судді Осип Зятик і Юліян Дроздовський, дідич В. Крисько, інші. Того ж 26 жовтня 1918 р. зібралась нарада військових старшин, які перебували в Дрогобичі: поручник і суддя Михайлівський, четарі Німилович, Іван Вовк, хорунжі Сов’як з Лішні, Лев Матківський. Цивільну сторону наради представляв Володимир Бірчак. Було вирішено створити окремі військові відділи в місті і повіті. Ввечері відбулась нарада у вужчому складі, котра ухвалила негайно здійснити переворот, але з урахуванням ситуації в Бориславі, бо там перебувало до двох тисяч польських легіонерів і організованих робітників.

У ніч на 1 листопада 1918 р. вчитель із с.Добрівляни Степан Кужіль зібрав групу хлопців-патріотів і роззброїв жандармів у своєму та двох сусідніх селах. Прийшовши до Дрогобича, і тут роззброїв міську та повітову команди жандармів, які теж не чинили опору. Протягом 1-2 листопада 1918 р. чиновники австрійської влади в особі команданта Дрогобича капітана Сеча та інших мирно передали свої повноваження представникам української громади. Першим міським старостою Дрогобича став суддя Микола Бодрук, головою міської управи – священик Антін Рудницький, командантом міста – Омелян Тустанівський, головою повітової ради – Іван Кобилецький, головою повітового суду – Юліян Дроздовський, секретарем міської управи – Віктор Пацлавський. Представники корінного українського населення були призначені й на інші ключові посади у місті та повіті. Невдовзі державним комісаром ЗУНР у Дрогобичі став о. Антін Рудницький. Польська гімназія стала державною з українською мовою викладання.

Епіцентром подій продовжував служити Народний дім, а місцем перебування Української національної ради – будинок повітового староства. УНР уособлювала на Дрогобиччині владу першої після багатьох століть бездержавності українців самостійної держави – Західно-Української Республіки, офіційно проголошеної у Львові 13 листопада 1918 р. Звідусіль до Народного дому стікалися люди за порадою і захистом. Командант повітової станиці жандармерії українець Окопний не заперечував доцільності збройного способу повного перебрання влади, тільки би вдалося її утримати. Поручник Індишевський, підхорунжий Семен Шипайло, суддя Зятик пішли з ним до жандармської станиці на нинішній вул. М.Тарнавського, зажадавши від Окопного скласти зброю і передати майно. Той зібрав жандармів, після чого група подалась до австрійського команданта жандармерії майора Штраузе, який тут же погодився передати владу. Складніше розвивалась ситуація на Великій станції. Командант четар-москвофіл Кацедан упирався, але врешті прийняв запропоновані умови. Ввечері жандарми зайняли державні установи. Військові гінці повідомили в села, які тримали варту проти можливих нападів бориславських злюмпенізованих грабіжників-«малахів», що вони повинні робити.

Зранку 2 листопада 1918 р. учасники подій знову зібрались у Народному домі. При собі мали хто стару рушницю, хто багнет, хто заржавілу шаблю, хто замашну палицю. Місто вже не спало. Постійно прибували селяни. Першим ділом УНР підвищила у військовому званні найактивніших старшин і стрільців, а далі почала вичікувати, допоки не дізналась про спробу поляків захопити військову частину на Трускавецькій. Ініціативу знизу до активних дій підпирали четарі Іван Вовк, Ілько Снятинський, хорунжий Лев Матківський, підхорунжий Дуцько і Окопний. Кількість повсталих збільшилась до 800 осіб. Біля церкви Св. Трійці до них приєднались інші добровольці, озброєні вилами, ножами, багнетами на держаку, рушницями, декотрі гранатами.

У військовій частині за цвинтарем на Трускавецькій, званій «депо», мадярський вартовий відчинив браму, і колона заповнила територію. Іван Вовк зажадав від команданта скласти зброю. Мадяри погодились, лише попросили залишити їм деяку зброю для свого захисту в дорозі додому. Щоправда, замки від 9 скорострілів вони встигли викинути у вбиральню. Їх знайшли, помили і поставили на місце. Мадяри забрали свої похідні речі й попростували в напрямку Карпат. Переможці поскладали на вози скоростріли, кріси, амуніцію (боєприпаси), гранати, багнети, каву, цукор, консерви і доправили в Народний дім.

А події продовжували розвиватись. У Народному домі організували запис добровольців до військової служби, жандармерії, міліції. У малій залі другого поверху на столі засвітили свічку, поклали залізний хрест, і священики о. Антін Рудницький з о. Бурдяком по черзі приймали присягу добровольців, яких ставало все більше. Бойова команда, далі управа зайняла будинок на нинішній вул. Т.Шевченка, звідки налагодила телефонний зв’язок зі Стриєм і Самбором. Біля Народного дому, адміністративних установ, складів, на Великій і Малій станціях, фабриці «Бензинярня», в суді, «депо», на пошті, в повітовому старостві виставили озброєну варту. По місту розійшлися стежі для підтримання громадського порядку.

Бориславський напрямок прикривали Лев Матківський з трьома четами і скорострілами. Четі стрільців доручили захист Малої станції біля переїзду на Трускавецькій. Один скоростріл залишили в «депо». У залізничній будці коло дороги до Борислава теж перебувала сторожа, завдання якої полягало в обороні Дрогобича зі сторони Модричів і заводу «Галіція». Звідти українські стежі доходили аж до Губичів, відганяючи противника вогнем з крісів і гранатами. Керівники оборони подбали також про захист перехрестя Залісся-Губичі, станції в Дережичах, біля корчми на Заліссі, дороги в напрямку до Ясениці-Сільної. Удвійку Лев Матківський та Іван Вовк вантажівкою діставались до околиці Губичів, пускали ракети й освітлювали Борислав, аби засвідчити надійну оборону з боку Дрогобича і нагнати на противника страху.

Кількість учасників збройної оборони під командою сотника Омеляна Тустанівського добігала 1 тисячі стрільців. Напруга зашкалювала. Учасники доленосних днів не спали по кілька діб. Бракувало військового устаткування, адже можливості Бойової управи були обмежені. Становище поліпшилося після прибуття з Перемишля сотника УСС Андрія Укарми, який замінив Омеляна Тустанівського. Відчувалась нестача продуктів, зброї, амуніції. За завданням Бойової управи поручник Іван Вовк доправив з-під Чорткова гармату, що підняла дух військовиків. А стрільців усе більшало. Їх розмістили в казармах «депо» і призначили командувати четарів Михайла Левицького та Здебського.

У польовій лікарні на Трускавецькій коротко перебувала бойова сотня поручника Івана Вовка і запасна сотня поручника Кобрина. Звідти їх перевели до чоловічої виділової школи на Заваллі поблизу Народного дому, а лікарню передали для поранених. На перших порах стрільці харчувались домашніми продуктами, або в молочарні Товариства «Сільський господар». Друга частина отримувала обід і вечерю в готелі «Депенданс Бульвар» вікнами на Театральну.

 Видатки оплачувала УНР, яка працювала в приміщенні повітового староства. Відтак вдалось налагодити харчування у «депо» та польовій лікарні. Стрільцям платили кожні 10 днів австрійськими коронами, а від зими – українськими карбованцями та гривнями.

У друкарні Жупника почали випускати офіційний орган УНР – перший у Дрогобичі український часопис «Дрогобицький листок». Навчання в школах, зайнятих військом, призупинилось до грудня. Попри зовнішню загрозу, в період ЗУНР місто швидко набуло українського вигляду. Вивіски писались тільки українською мовою. Вулицям надали імена видатних історичних діячів і письменників.

3 листопада 1918 р. прибув відомий політичний і громадський діяч, екс-посол до австрійського парламенту Семен Вітик. Очоливши Українську національну раду в Дрогобичі, він звернувся з письмовою відозвою до бориславських робітників і завдяки своєму великому авторитету зупинив їхні можливі виступи проти української влади. Допомогли і селяни повіту, які перестали поставляти до Борислава продукти. 8 листопада 1918 р. польські легіонери залишили Борислав і відступили за р. Сян. Поступово українська влада утвердилася і почала втілювати в життя політику уряду Західно-Української Народної Республіки. Робити це в умовах польсько-української війни виявилось дуже важко, бо головні сили й ресурси відтягувались для потреб фронту.

Крім керівництва УНР, Семен Вітик головував і в нафтовій комісії Дрогобича, яка користувалась особливими можливостями порівняно з іншими містами Галичини. Їй належало право видавати дозволи на закупівлю за державними цінами дуже дефіцитних у роки Першої світової війни нафтопродуктів і свічок. Задля максимального зменшення спекуляції ними комісія дозволяла купувати ці товари авторитетним Товариствам «Просвіта», «Сільський господар», кооперативам. Вони не володіли достатніми грішми і перепродували дозволи приватним особам. Ті добре знали, що мають робити. Наприклад, одна 10-тонна цистерна нафти, під якою слід розуміти нафтопродукти, коштувала 15 тисяч корон. На дрогобицькій біржі ціна зростала до 100-115 тисяч, а за кількасот кілометрів – 150-300 тисяч корон. Аналогічна картина спостерігалась і на роздрібному ринку нафтопродуктів.

Оскільки Семен Вітик був членом УСДП, всі зловживання списували на нього, хоча більше соціалістів у комісії не було. Люди швидко навчились обманювати її. За спогадами Володимира Бірчака, читальня будувала Народний дім і просила нафти, парафіну, свічок. Поет написав патріотичні вірші, хотів видати збірку і просив нафти, парафіну, свічок. У селі для похорону людей було потрібно багато «світла», і воно просило нафти, парафіну, один вагон свічок… Хто би відмовив таким прохачам на благородну справу? Навчене довготривалим колоніальним становищем обманювати, шахрувати, красти, населення чинило аналогічно і зі своєю владою. Нарешті втрутився уряд ЗУНР, і в цьому питанні навели більш-менш порядок.

Одним словом, ЗУНР сформувала в Галичині свої органи і структури, утвердила владу на місцях і провадила свою політику через них. І ось тоді, коли воїни Української Галицької Армії напружували всі зусилля у борні з ворогом, 14 квітня 1919 р. вибухнув «дрогобиць­кий бунт», згодом названий совєтськими істориками «Дрогобицьким збройним повстанням». Призвідцями заколоту стали кільканадцять збаламучених молодих осіб з москвофільськими і комуністичними поглядами – Василь Коцко, Іван Кушнір, Григорій Михаць. Ще в 1915 р. вони пішли в обозі відступаючих російських військ на схід. У Росії захопились популістськими більшовицькими гаслами «Вся влада – радам», «Земля – селянам», «Фабрики – робітникам» та іншими, збільшовизувались, повернулися додому й прищеплювали ці гасла на галицькому ґрунті. Їм симпатизувала самовільно організована з українських солдатів-дезертирів міська міліція, котра деморалізувала військових, що перебували в Дрогобичі і відбували на фронт.

У квітні 1919-го становище значно ускладнилось. Вимагалося свіжих сил. Прибув отаман Іван Грабовенський. Новий начальник прийняв рішення відправити 15 квітня 1919 р. на фронт міліцейську сотню приблизно зі 100 осіб.

Увечері 14 квітня 1919 р. міліціянти зібралися біля будинку військової повітової команди, званої командою нафтової округи, тобто «палацу Яроша». Кілька з них на чолі з Іваном Кушніром в австрійській формі зайшли до приміщення. В канцелярії застали сімох старшин.

- Чого ви прийшли? – запитали ті.

- Хочемо будувати Україну без попів і капіталістів. Всі будемо рівні. Руки догори!

У цей момент котрийсь зі старшин вихопив револьвер і вистрілив йому в чоло. Іван Кушнір загинув на місці. Решта нападників утекла. Знадвору кинули у вікно гранату, однак старшини не постраждали. Отаман Іван Грабовенський перебував у Бориславі, тож небезпека його обминула. Проявилась дворушницька пацифістська позиція команданта повітової жандармерії Лева Матківського. Поза північ на підмогу збунтованим міліціянтам комуністичні діячі привели кілька вантажівок з робітниками заводу «Галіція» із червоними прапорами.

Де-не-де на будинках забіліли афіші зі зверненням до жителів про «взяття влади робітничо-селянською радою» і закликом до порядку, яке написав один з керівників виступу Григорій Михаць родом із с.Раневичі. Проте завдяки рішучим діям поручника з бойовим досвідом Івана Вовка уночі на 15 квітня 1919 р. був майже цілком відновлений порядок. Місто контролювали довірені озброєні патрулі. Біля важливих об’єктів – банків, крамниць тощо – стояла надійна охорона. Вранці 15 квітня 1919 р. з фронту прибули сотні 3-го куреня Леґіону УСС, пройшли Самбірською до будинку польського «Сокола», в якому перебувала бунтівна міліція, і розігнали її, звідти до Ринку і без ніякого спротиву придушили заколот проти влади ЗУНР. Кількох винуватців заарештували і віддали до суду. Решта міліціянтів розбіглись.

На цьому «масовий збройний виступ трудящих м.Дрогобич проти контрреволюційного буржуазно-націоналістичного уряду так званої «Західноукраїнської народної республіки», як інтерпретували це «повстання» за часів СССР, безславно закінчився. Сучасники мали підстави вбачати у бунті руку польської розвідки. Головними призвідцями комуністичного заколоту підставно вважали Василя Коцка, Івана Кушніра та Григорія Михаця. Не обійшлося і без впливу та участі в заколоті збільшовизованих ними елементів з числа чиновників української влади.

На жаль, влада українців у Дрогобичі виявилась нетривалою. Навесні 1919 р. із заходу з гарматними громами вже наступала 80-тисячна чорна хмара в особі польських легіонерів під командуванням генерала Галлєра, озброєних і обмундированих у Франції. Українській Галицькій Армії перед нею «встояти не було сил». 17 травня 1919 р. частини УГА під натиском значно переважаючих сил противника вимушено залишили місто. 

Минули десятиліття. У листопаді 2018 р. широко відзначатиметься 100-річчя проголошення ЗУНР. Дослідники ще раз нагадають нинішньому поколінню помилки та прорахунки української влади, повчальні уроки втрати державності, що дуже перегукуються з днем сьогоднішнім. Серед запланованих заходів є і відкриття пам’ятних таблиць. Позаяк епіцентром, головним штабом подій столітньої давності служив Народний дім, таку таблицю слід установити на його фасаді. Мабуть, потрібна таблиця і на колишньому будинку повітового староства, в якому працювала Українська народна рада Дрогобиччини. Можна сподіватися, що кошти у місті знайдуться. Головне – не сидіти склавши руки. Великий ювілей хоче і великої підготовки з висновками для науки державних мужів усіх рівнів, яким народ довірив своє майбутнє.

Роман ПАСТУХ

 

У Гриценка знайшли будинок у Конча-Заспі

та чотири квартири у центрі Києва

Черговий корупційний скандал трапився в українському політикумі. В Інтернет-мережі з’явилося відео журналістського розслідування, в якому автори показали маєток Анатолія Гриценка в елітному селищі Конча-Заспа вартістю не менше ніж 10 мільйонів гривень.

Крім цього, в реєстрі нерухомості у сім’ї Гриценка було знайдено ще чотири квартири в центрі Києва. Все нерухоме майно записано на дружину Анатолія Гриценка – Юлію Мостову.  У зв’язку з чим до колишнього Міністра Оборони України, а нині – кандидата у Президенти, виникає ціла низка запитань…

Отже, маєток, в якому проживає глава партії «Громадянська позиція», розташований на березі затоки Дніпра на так званій «Великій дамбі», у найдорожчій частині “Конча-Заспи”! На «дамбі» також розташовані маєтки таких впливових фігур, як Рінат Ахметов, Сергій Льовочкін, Вадим Новинський та інших. Ділянка Гриценка межує з сосновим лісом  та має свій вихід до затоки. Дивлячись на ділянку видно, що її власник, який активно націлився  на президентську посаду, не страждає зайвою скромністю. Паркан маєтку Гриценка тягнеться до самої води, хоча Закон України прямо забороняє спорудження парканів на відстані ближче, ніж 50 метрів до води. Невже Анатолій Степанович нехтує основами Водного Кодексу, які чітко визначають смугу біля води, що належить всім, та не може використовуватися у приватних цілях?

Помістя Анатолія Гриценка має площу 347,8 кв. м. та розташоване на великій території - не менш, ніж 50 соток. Біля будинку є свій  баскетбольний майданчик, озеро з декоративним мостом, відкрита альтанка та ігровий будинок для доньки політика Ганни.

Цікаво, що сам Гриценко не став заперечувати факт наявності в нього земельної ділянки на “дамбі”, скромно назвавши елітний маєток “дачею”. Втім, це далеко не перший випадок, коли викриті у фінансових махінаціях політики вигадують безглузді, або навіть анекдотичні, виправдання своїм колосальним статкам. При цьому розповідаючи виборцям про такі поняття, як “чесність”...

Дивлячись на все це, та згадуючи нещодавню публікацію в УНІАН щодо доказів можливоі корупції Гриценка, виникає питання, так може на цю «дачу» і пішли гроші, які Гриценко міг заробити, беручи участь у корупційних схемах щодо відчуження землі?

Нагадуємо, що на сторінці сайту УНІАН були опубліковані документи з особистим підписом Гриценка, які підтверджують: він знав про оборудки зі скандальною землею.

Крім того, громадськість вже неодноразово звертала увагу правоохоронців на можливу корупційну складову діяльності лідера партії “Громадянська позиція”. Журналістське розслідування, проведене рік тому програмою «Наші гроші», стало приводом для звернення народних депутатів до Національного антикорупційного бюро України із закликом провести слідство щодо сумнівних оборудок Міністерства оборони часів міністра Анатолія Гриценка. А нещодавно активісти створили у Фейсбуці групу під назвою «Реальний Грищ», у якій почали збирати матеріал  для розслідування діяльності Гриценка.

Варто також зазначити, що разом з будинком журналісти також виявили у Анатолія Степановича чотири квартири у центрі Києва, які, за звичною для українських політиків схемою, були записані на його дружину Юлію Мостову.

Звідки у колишнього Міністра оборони України, що жодного дня не працював у бізнесі, взялися кошти на елітну нерухомість, мають відповісти правоохоронні органи. А поки що у потенційних виборців Анатолія Гриценка, на жаль,  більше питань до свого кандидата, аніж відповідей.

За матеріалами https://politeka.net/ua/news/politics/707586-u-gricenko-nashli-dom-v-koncha-zaspe-i-chetyre-kvartiry-v-centre-kieva/

 

Українці об’єднуються навколо Тимошенко – свіжа соціологія

Перша осіння соціологія демонструє, що Тимошенко – єдиний політичний лідер, який з користю провів літо.

За результатами дослідження Фонду Демократичні Ініціативи, завдяки плідній роботі влітку, рейтинг Тимошенко зріс з 13,3% у травні до 17,8% у серпні. Сьогодні Юлія Тимошенко понад вдвічі випереджає свого найближчого конкурента та має серйозний потенціал для зростання. Далі йдуть Анатолій  Гриценко – 8,4%, Петро Порошенко – 7,9%, Вадим Рабінович – 6,7%, Юрій  Бойко – 6,4%, Володимир Зеленський – 6,1%, Олег Ляшко – 5,8%, Святослав Вакарчук – 5,6%. Істотно менший відсоток отримав вибір  «інший кандидат» – із 9,7% у травні до 3,7% у серпні. Окремо зазначу, що Тимошенко – єдиний кандидат у президенти, що має рівномірну підтримку в усіх регіонах. Порошенко та Гриценко більшою мірою підтримують на Заході та в Центрі, а Бойко та Рабіновіча – на Сході та Півдні.

Переважна більшість українців вважають особисті якості політика головним чинником для прийняття рішення, чи підтримувати його на виборах. На відміну від інших політиків, котрі або не пропонують зрозумілих покрокових планів виходу з кризи, або взагалі показали розбіжність між словами та діями, Тимошенко протягом багаторічної політичної діяльності проводить послідовну боротьбу з олігархами. Це є однією з причин, чому громадяни обирають саме Тимошенко.

Презентовані Юлією Тимошенко на День Незалежності концепції нової конституції та суспільного договору сприймаються як дійсний механізм повернення влади громадянам. Зрозумілі механізми проведення референдуму за народною ініціативою, прозора можливість відкликання депутатів та звільнення корумпованих чиновників, тотальний контроль за доброчесністю суддів – це саме ті ініціативи Тимошенко, на які очікує держава та котрих вимагають люди.

Вибори президента 2019 року сприймаються українцями як головний іспит, результатом котрого буде або відродження України, її економічного, культурного та соціального розвитку, або ж подальше поглиблення кризи. Саме тому 70% громадян ствердно відповідають на питання: «чи будете ви голосувати на виборах президента?». Громадяни переконані, що сьогодні не можна допустити чергового експерименту над країною. Ситуація кризова і державі потрібен управлінець зі зрозумілим минулим, котрий вже у день інавгурації буде вміло управляти важелями державної машини, аби вивести державу із піке та повернути владу людям.

Сергій БИКОВ, голова аналітичного центру ІНПОЛІТ



Создан 20 сен 2018



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником