ГАЛИЦЬКА ЗОРЯ


Новини в "ГЗ" від 31 січня 2019 р.




Чи готові школи до автономізації?

Автономізація шкіл – процес, який в межах реформи освіти передбачає академічну, організаційну, фінансову і кадрову автономію всіх закладів освіти.

Яка ж ситуація у сфері освіти міст Дрогобич та Стебник, чого варто очікувати та яку стратегію слід обрати для підготовки шкіл до автономізації – про це йшлося під час наради міського голови Дрогобича Тараса Кучми з директорами шкіл за участю заступника міського голови Василя Качмара, начальника фінуправління ДМР Оксани Савран, начальника відділу освіти ДМР Петра Сушка, керівника КУ «Інститут міста Дрогобича» Володимира Кондзьолки.

Саме на основі відкритих даних у сфері освіти Дрогобича та Стебника за 2017 рік комунальною установою «Інститут міста Дрогобича» розроблено і презентовано освітянам аналітику фінансування та стратегічне бачення, яке варто впровадити упродовж найближчих місяців для досягнення позитивного ефекту під час автономізації шкіл.

Презентацію провів директор КУ «Інститут міста Дрогобича» Володимир Кондзьолка.

Як зазначив посадовець, на основі відкритих даних проаналізовано фінансовий стан освіти у 2017 році, показники виконання програм, фактичну і планову наповненість шкіл, взято до уваги демографічні показники.

Загалом у 17 школах, ліцеї та гімназії навчався 9851 учень. З них 747 – мешканці інших територій, зокрема 657 учнів – мешканці Дрогобицького району. Найбільше учнів – мешканців інших територій – у 2017 році навчалися у ЗОШ №8, ліцеї, гімназії, ЗОШ №3, СШ №16, ЗОШ №4 та ЗОШ №2.

Щодо фактичної наповнюваності шкіл, за оцінками КУ «Інститут міста Дрогобича», за критичною межею недобору учнів у 2017 році залишилися такі школи, як ЗОШ №17, ЗОШ №13, ЗОШ №8, ЗОШ №18 та ЗОШ №3.

У 2017 році на сферу освіти Дрогобича і Стебника загалом було виділено майже 100 мільйонів гривень державної субвенції та 36 мільйонів гривень з бюджету Дрогобича. Однак у різних школах показники видатків з розрахунку на одного учня суттєво відрізняються.

Чимало зауважень з боку керівництва міста до директорів шкіл та відділу освіти викликали показники споживання енергоносіїв.

Як наголосив міський голова Тарас Кучма, за останні два роки з різних бюджетів на енергозбереження у школах Дрогобича і Стебника затратили майже 16 мільйонів гривень, проте видатки на енергоносії практично не зменшилися. Це викликає сумніви щодо ефективності енергоменеджменту в сфері освіти.

Директорам шкіл наголосили, що проведення реформи забезпечить отримання фінансування з таких джерел: державна субвенція, фінансування в межах програми «Нова українська школа», міський бюджет та вивільнені кошти внаслідок ефективного використання наявних ресурсів та можливостей, які надає автономізація.

Відділу освіти запропоновано провести оптимізацію штату бухгалтерів, запровадивши комп’ютеризований бухгалтерський облік для 46 навчальних закладів. Такі дії приведуть до економії коштів у сфері освіти – близько 1 млн грн. на рік.

Підбиваючи підсумки наради, освітянам запропоновано таке стратегічне бачення реформування галузі:

1. Автономізація закладів освіти.

Дозволить закладу вирішувати самостійно, на що і як витрачати кошти, а також впливати на обсяг заробітних плат працівників залежно від продуктивності їх праці.

2. Профілювання та підвищення конкурентноздатності Дрогобицьких закладів освіти.

Спрямування ресурсів шкіл на розвиток спеціалізованих напрямів (поглибленого вивчення мов, ведення гуртків та ін.) допоможе зробити їх більш привабливими для навчання та акумулювати додаткові кошти. З огляду на те, що 80% населення Дрогобицького району проживає на відстані до 15 км від Дрогобича, це дозволить забезпечити наповнення шкіл навіть в умовах демографічного спаду.

3. Оптимізація освіти в контексті формування філій та об’єднання адміністрацій установ.

Витрати на управління закладами освіти є значними, особливо в малих закладах. Формування філій та об’єднання адміністрацій навчальних закладів дасть змогу заощадити значну суму коштів, які можна спрямувати на підвищення заробітних плат працівникам, які працюють з високою продуктивністю чи на інші потреби.

Після обговорення презентації та пропозицій, напрацьованих КУ «Інститут міста Дрогобича», міський голова Тарас Кучма доручив відділу освіти та директорам шкіл у тижневий термін подати свої пропозиції та бачення реформи сфери освіти Дрогобича та Стебника, зокрема їхніх шкіл. КУ «Інститут міста Дрогобича» також має напрацювати та презентувати керівництву міста таку ж аналітику на основі відкритих даних за 2018 рік.

«Ми зібралися, щоб порадитися, як діяти далі. Так, як було, бути більше не може. Я сподівався, що фахівці, зроблять якісь кроки, але вони не спромоглися зробити банального аналізу. І ми знову повертаємося назад, знову обговорюємо. Більше ми не будемо «товкти воду в ступі». Я прошу, щоб ви проаналізували ці цифри і чекаю реальних кроків, які ми зможемо зробити, аби педагоги отримували вчасно зарплати, премії і все, на що вони заслуговують», - закликав освітян Тарас Кучма, підбиваючи підсумки наради.

Прес-служба міської ради

 

Дрогобич переміг у рейтингу бюджетної прозорості

29 січня у Києві, у Конгрес-холі готелю «Президент», відбулася церемонія нагородження переможців рейтингу бюджетної прозорості «Кришталь року» серед українських об’єднаних громад та міст. У всіх номінаціях, визначених для міст України, кандидував і Дрогобич.

Відповідно до різних оцінок та критерій, Дрогобич переміг у двох локальних номінаціях: «Найбільш бюджетно-інформативний сайт» і «Найбільш інноваційні практики бюджетної прозорості у місті». Відтак, отримавши найвищий загальний бал серед міст України, Дрогобич здобув перемогу у головній номінації рейтингу бюджетної прозорості-2018 – «Кришталь року – місто». Разом з Дрогобичем у цій номінації змагалися Суми, Краматорськ, Хмільник та Чернівці.

Найвищу нагороду рейтингу «Кришталь року» міському голові Дрогобича Тарасу Кучмі вручила віце-спікер Верховної Ради України Оксана Сироїд.

«Нас часто запитують, навіщо нам відкритість, адже у вас багато критики і це скальпель, який може потрапити не в руки хірурга. Я відповідаю: по-перше, щоб захистити себе, адже коли ти приходиш до влади, тобі одразу дають клеймо, що ти корупціонер. А якщо ми можемо відкрити дані і їх показати, тоді оцінюйте, які ми корупціонери. А по-друге, заради того, щоб в Україну прийшли інвестиції. Адже тільки прозорі бюджети можуть привернути до нас світ.

Це успіх всієї команди і насамперед – успіх дрогобицької громади. Адже якби не сприйняття дрогобицькою громадою тих інновацій, які ми запропонували, цього всього не було би», - прокоментував перемогу Дрогобича міський голова Тарас Кучма.

Зазначимо, що під час вручення головної нагороди Дрогобичу учасникам заходу продемонстрували відеоролик «Туристично-інформаційного центру Дрогобича», що стало своєрідною промоцією туристичного потенціалу міста.

Премія «Кришталь року» – перша в Україні нагорода за бюджетну прозорість, яка одночасно показує стан речей в бюджетній сфері та слугує дороговказом, до яких показників і практик прозорості бюджетного процесу варто прямувати.

Прес-служба ДМР

 

Професіоналізм дрогобицьких лікарів врятував людину

Наші доброзичливі і небайдужі читачі після публікації про те, як хірурги Богдан Красногурський і Володимир Кулина успішно прооперували пана Ф., котрий зазнав ножового поранення у серце, дали нам слушну пораду. Мовляв, у медицині, як і футболі на успіх працює вся команда.

Отож, виправляю свою неуважність до лікарів, котрі цього дня перебували не тільки на посту, а й за першим викликом примчали в операційну.

Отже, у цей день, попри трагічність ситуації, фортуна була на боці нещасного пана Ф. Як тільки він опинився у приймальному відділені, чергові – хірург Ростислава Солтис і терапевт Галина Шуцька діяли професійно грамотно. Вони запобігли смерті пораненому, а далі була операційна. Віртуозність хірургів і кваліфікована синхронність дій, зокрема операційних сестер Віри Вовк, Галини Жилінської, лікарів-анестезіологів Петра Возняка, Тараса Стрийського і Людмили Сагаль вирвали з тенет смерті пана Ф.

Доки пан Ф. оклигає і складе своїм рятівникам подячну адресу, візьмемо місію привітати дрогобицьких медиків з успішною операцією, і щоб і надалі не тільки в таких екстремальних випадках, а й у звичайних регламентованих, вони виходили переможцями.

В.Т.

P.S. Паралельно із операційними, а тепер уже й реабілітаційними заходами у спеціалізованому відділені Львова своєю роботою зайняті правоохоронці. Вони з’ясовують причину замаху на життя пана Ф. Цю тему ми свідомо обминаємо, бо щодня з телеекранів транслюють з деталями жахи трагедій. А біля телевізорів сидять діти. Краще писати за добрі вчинки, а про негідні – одним рядком…

На фото: про перебіг операції розповідає хірург Богдан Красногурський.

 

Стипендії для обдарованих

На засіданні сесії Дрогобицької міської ради, яка відбулася 24 січня, депутати затвердили програму про «Персональні стипендії міського голови в галузі освіти та культури для обдарованих дітей» на 2019-2020 навчальний рік.

Відповідно до програми, персональні стипендії міського голови в галузі освіти та культури для обдарованих дітей Дрогобича і Стебника призначаються для підтримки обдарованих і талановитих учнів середніх загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів, стимулювання їх творчості та засвідчення особистих досягнень.

Призначається стипендія на один навчальний рік 13 учням розпорядженням міського голови на підставі подання спеціальної комісії.

Кандидатури учнів для призначення стипендій визначають заклади освіти до 15 травня кожного року. При призначенні персональних стипендій враховуються досягнення учнів-кандидатів на стипендію у навчанні за попередній рік.

Загальний обсяг фінансування програми про «Персональні стипендії міського голови в галузі освіти та культури для обдарованих дітей» на 2019-2020 навчальний рік становитиме 15210 гривень.

Прес-служба Дрогобицької міської ради

 

Нове авто для КП «КМГ»

Для КП «Комбінат міського господарства» закупили автомобіль «КамАЗ», на якому встановили нещодавно придбану установку «Madpatcher» для ямкового ремонту дорожнього покриття струменевим методом.

Нову вантажівку закупили за кошти міського бюджету та передали на баланс КП «Комбінат міського господарства». Вартість автомобіля – 790 тисяч гривень.

23 січня міський голова Тарас Кучма офіційно передав ключі від автомобіля працівникам КП «КМГ». Міський голова наголосив, що це чергова техніка, яку вдалося за останні два роки придбати для господарки міста, і важливу роль у цьому відіграє підтримка депутатського корпусу міської ради, який приймає рішення про виділення коштів на ці закупівлі.

Нагадаємо, влітку 2018 року для ямкового ремонту дорожнього покриття у Дрогобичі закупили спецтехніку, яка працює методом напилення асфальто-щебеневої суміші – установку «Madpatcher» МРА 6.5 W вартістю 1 млн 842 тис грн. Її тимчасово встановили на автомобілі МАЗ-533702, який мав кузов піскорозкидувача. Тож з метою економію часу та коштів на монтаж і демонтаж обладнання у різні пори року, було прийнято рішення закупити нове шасі.

Прес-служба міської ради

 

Дрогобичанка відзначила століття

У четвер, 24 січня, дрогобичанці Тетяні Биковій виповнились 100 років від дня народження.

З нагоди ювілею пані Тетяну привітав міський голова Дрогобича Тарас Кучма.

Під час зустрічі з ювіляркою, міський очільник вручив іменинниці вітальну листівку та матеріальну допомогу.

Зазначимо, Тетяна Бикова нагороджена орденом Вітчизняної війни 1941-1945 рр. та отримала статус учасника війни. Також 14 років тому Тетяні Биковій надано статус особи з інвалідністю І групи внаслідок війни. Указом Президента України у 1999 році Тетяну Бикову нагороджено орденом Богдана Хмельницького.

Прес-служба ДМР

 

Великі борги за тепло розтермінують

Накопичення боргів за спожиту теплоенергію, продуковану КП «Дрогобичтеплоенерго», – основна проблема, з якою впродовж останніх тижнів до міського голови Дрогобича Тараса Кучми звертаються мешканці будинків з централізованим теплопостачанням.

Цю проблему обговорили 28 січня на нараді у ратуші. За словами керівника КП «Дрогобичтеплоенерго» Ігоря Хом’яка, у місті є шість проблемних будинків, мешканцям яких справді доводиться сплачувати чималі суми за теплопостачання.

«Проблема у тому, що для забезпечення цих будинків теплом підприємство несе понаднормовані втрати у теплових мережах через малу кількість квартир у будинках, що підключені до системи централізованого теплопостачання», - наголосив Ігор Хом’як.

Загалом у Дрогобичі є майже двадцять будинків, які необхідно відключити від системи централізованого теплопостачання. Це зекономить кошти споживачів і зменшить витрати підприємства.

Зараз у КП «Дрогобичтеплоенерго» працюють над стратегією відімкнення «нерентабельних» будинків від мережі. Паралельно планують встановлення автономних міні-котелень як альтернативу нинішній системі. Окрім того, у випадку згоди на відключення від системи централізованого теплопостачання, мешканцям квартир, що накопичили борг за спожите тепло, планують його розтермінувати.

Міський голова Тарас Кучма наголосив, що під час опалювального сезону не варто робити відключень з метою уникнення соціального збурення. Розпочинати цей процес планують після завершення сезону.

Тарас Кучма доручив керівникам відповідних структурних підрозділів на чолі із заступником Василем Качмарем, підготувати пропозиції щодо запровадження соціальної програми встановлення автономного опалення у квартирах, де проживають мешканці соціальних категорій.

Прес-служба Дрогобицької міської ради

 

«Верховина» колядувала для Глави УГКЦ

12 січня Блаженніший Святослав, Глава УГКЦ, зібрав друзів і доброчинців Греко-католицької церкви на Різдвяну «Просфору з Патріархом».

Цьогорічний захід об’єднав понад 150 учасників, які могли молитися і спілкуватися з Главою Церкви.

А ще така зустріч є однією з нагод подякувати доброчинцям, які допомагають у будові Патріаршого Собору Воскресіння Христового у Києві.

Колектив Комунального закладу Дрогобицької міської ради Заслужений Прикарпатський ансамбль пісні та танцю України «Верховина» також отримав запрошення від Київської Архиєпархії УГКЦ для участі у цьому Різдвяному дійстві, на якому гідно презентував свою мистецьку програму.

«Просфора з Патріархом» започаткована світлої пам’яті Кардиналом Любомиром Гузаром і відбувається під Патронатом Глави Української греко-католицької церкви.

Відділ культури та мистецтв ДМР

 

Коляда для самотніх

У різдвяний час ніхто не повинен залишатися самотнім. Саме тому 25 січня працівники Дрогобицького міського територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) разом із кількома учасниками хору «Калинонька» відвідали підопічних Терцентру, які самостійно не можуть виходити із власного дому, та привітали одиноких колядою і віншуваннями.

Головною метою цих відвідин було подарувати частинку тепла кожному самотньому серцю та дати відчути, що про них пам’ятають.

Терцентр

 

ПОЛІТИКА

На Львівщині найбільше зростає рейтинг Петра Порошенка

28 січня Український центр вивчення громадської думки Соціоінформ оприлюднив дані найновішого опитування, яке показало, що на Львівщині лідером електоральної прихильності є чинний Президент України Петро Порошенко. Упродовж останнього часу його рейтинг зростає найбільше.

Про це під час прес-конференції на тему: «Оприлюднення даних соціологічного дослідження «Політика, міграція, релігія» розповіла директор Центру Наталія Зайцева-Чіпак. За даними опитування, проведеного у грудні-січні, лідером президентського рейтингу є Петро Порошенко, який набирає майже 20%. На другому місці зі значним відривом розташувався Анатолій Гриценко – 12,3%. Лише третьою йде Юлія Тимошенко, яка набирає заледве 10% – вдвічі менше від чинного Президента. Мер Львова Андрій Садовий цього разу опинився аж на п’ятій позиції (7,3%), пропустивши на четверте місце Володимира Зеленського (9,5%).

Якщо брати грудневі та січневі результати опитувань, то у всіх претендентів спостерігається певний ріст рейтингів, окрім Юлії Тимошенко, у якої намітилося падіння (близько 1%).

Лідером росту також є Петро Порошенко, який збільшив число симпатиків фактично на третину (7,4%). На 2,6% зріс рейтинг Володимира Зеленського, на 1,2% – у Анатолія Гриценка. Фактично відсутні тенденції збільшення прихильників у Андрія Садового – лише 0,4%. І це при тому, що у січні вже не виміряли рейтинг Святослава Вакарчука, тобто, можна вважати, що його виборець найбільш близький до Петра Порошенка.

Також спостерігається найбільший ріст популярності і політичної сили чинного Президента – БПП. Її рейтинг зріс синхронно з рівнем довіри до Петра Порошенка на третину (на 3,4%). Майже вдвічі менший ріст у Слуги народу Зеленського – 2%. У «Самопомочі» 1,1%, у БЮТ – 0,7%, у «Громадянської позиції» – 0,5%.

БПП також у січні фактично виходить у лідери симпатій в області, зрівнявшись з традиційно місцевою партією Андрія Садового – 12,7%. Далі йдуть: Громадянська позиція (11,3%), БЮТ (10,6%) та Слуга народу (7,8%).

За матеріалами ZIK

 

Андрій Білецький – мудрий чоловік

Лідер «Національного корпусу», депутат Верховної Ради Андрій Білецький на з’їзді відмовився від участі в президентській кампанії, мотивуючи тим, що не хоче бути учасником такого собі фарсу.

Побачивши, які персоналії подавали заяви у ЦВК, Білецькому стало ніяково. Адже 90% з кандидатів на президентську посаду не будуть розгортати свої виборчі штаби, бо не мають людського ресурсу. Їх задіяли політтехнологи для паплюження потенційних претендентів. На чий бік стане «Національний корпус», здогадатися – не важко. Бо їхня національна самосвідомість вища за амбіцію. Слід очікувати цікавих сюжетів у виборчих перегонах. Своє вагоме слово скаже професор, генерал СБУ Ігор Смешко. Поруч із ним Євген Марчук – потужна фігура української політики, яка професійно розставляє акценти навіть у нинішньому Мінському процесі. Все це вселяє оптимізм у щасливий фінал Української держави.

Андрій БІЛЕЦЬКИЙ,

кореспондент «Галицької Зорі»

 

МИСТЕЦТВО

«Простір» Олі Баландюх

27 січня цього року в Палаці мистецтв музею «Дрогобиччина» відкрилася персональна виставка живопису молодої львівської художниці Олі Баландюх під назвою «Простір». В експозиції представлено понад 20 творів в особистій творчій манері в різних техніках.

Кожен із нас щось та й приносить у світ «той мурує, той руйнує… (Т. Шевченко «Сон»)». І як народ виборює своє місце серед інших народів, так і митець у мистецькому середовищі шукає свою неповторну художню форму, лінію, колір, гаму, котрі б відповідали його поглядам, його душі, його самоіндефікації. Саме таку молоду мисткиню презентував Палац мистецтв з її проектом «Простір». Народилась Ольга в Дрогобичі в сім’ї вже сформованого, відомого в мистецьких колах художника Ярослава Баландюха. Розпочинала свій шлях в мистецтві як музикант, закінчивши спочатку музичну школу по класу скрипки, а потім дрогобицьке музичне училище імені Барвінського по класу скрипки та вокалу, але подальшу свою долю пов’язала з живописом і зараз є студенткою 5-го курсу ЛНАМ факультету дизайну середовища. Але вона не тільки виконавець­-музикант, художник, але також сама пише музику та поезію.

Роботи, які представлені в експозиції, – це творчий пошук себе в мистецтві, експеримент в різних техніках та матеріалі. Образи, які її надихають, – це навколишній світ з його такою звичайною та незвичною красою, що ми проходимо мимо, не помічаючи, як яскраво світить сонце, як квітнуть навесні яблуні, яке зоряне над нами небо. Вся ця краса інтерпретується в експресивних яскравих кольорах, в незвичних формах подачі образів. Безумовно молода мисткиня на початку свого творчого шляху, але вона вже має своє бачення, свій стиль і можливо, знайде в мистецтві саме своє неповторне, самобутнє обличчя.

На відкритті виставки було чимало друзів, колег, родичів, відомих в місті митців, творчої інтелігенції. У виступах директора музею «Дрогобиччина» п. А. Гладун, директора ДХШ п. І.Шимка, заслуженого художника України п. Я.Даниліва прозвучали теплі та щирі слова привітання з відкриттям першої виставки в рідному місті та побажання яскравої мистецької долі, цікавих знахідок, надзвичайних ідей та образів. Незважаючи на те, що мисткиня ще навчається, її проект «Простір» побачили в Києві, Львові, Тернополі, Трускавці, Дрогобичі. Це перший її проект, який побачили лише декілька міст, та хочеться побажати молодій художниці довгого творчого шляху, широкої мистецької географії та продовження традицій наших дрогобицьких митців, які відомі далеко за межами України.

Надія КІКТА, Палац мистецтв музею «Дрогобиччина»

Фото Ігоря ФЕЦЯКА

 

СПОРТ

«Галичина» готується

Дрогобицька футбольна команда «Галичина» розпочинає підготовку до наступного сезону.

Команда бере участь у 20-му зимовому турнірі пам’яті заслуженого тренера України Ернеста Юста, у якому змагаються більшість команд Львівщини.

За жеребкуванням на груповому етапі «Галичина» потрапила до підгрупи №14, матчі якої пройдуть на стадіоні зі штучним покриттям «Арена-Довге» (с.Довге, Стрийський район, поблизу м.Моршин). Суперники дрогобичан: СКК «Пісочна», «УГВ-Сервіс» (П’ятничани), «Газовидобувник» (Вівня). У першому матчі СКК «Пісочна» перемогла «Газовидобувник» (Вівня) – 4:1.

Ярослав ГРИЦИК

 

 

АНОНСИ

Відділ культури та мистецтв

виконавчих органів Дрогобицької міської ради запрошує

3 лютого 2019 року, 15.00 у Народному домі ім. І.Франка відбудеться ХХVIII-й Різдвяний фестиваль «КОЛЯДУЄ ФРАНКОВЕ ПІДГІР’Я».

Участь беруть:

- Заслужений Прикарпатський ансамбль пісні та танцю України «Верховина» (художній керівник та головний диригент Світлана Майданик, диригент Світлана Урбан-Понайда, балетмейстер Василь Кулаківський, керівник оркестру Роман Стахнів);

- Народний ансамбль скрипалів «Чарівні мелодії» Народного дому ім. І.Франка (керівник заслужений працівник культури України Ольга Терлецька, концертмейстер Анжела Мішаніна, солістка Ірина Кліш);

- Зразковий ансамбль танцю «Сонечко» (керівник заслужений працівник культури України Алла Мельниченко), народна вокально-естрадна студія «Джерела» (керівник Павло Осипенко), вокальне тріо «Горлиця» Палацу культури м. Нова Каховка Херсонської області;

- Хор Дрогобицької дитячої музичної школи №2 (керівник Лілія Дзиндзюра);

- Муніципальний чоловічий камерний хор «Боян Дрогобицький» (художній керівник та диригент Василь Довгошия, соліст Ярослав Дзендзерович, концертмейстер Тамара Козій);

- Народний ансамбль народної музики «Джерела Карпат» (керівник Василь Клепач, солісти Марія Трощило, Наталія Криськів, Василь Мороз);

- Народний жіночий вокальний ансамбль «Стебничаночка» Стебницького народного дому (керівник Ольга Жерченко);

- Муніципальний камерний хор «Легенда» (художній керівник та диригент Наталія Самокішин, солістка Марія Трощило).

Ласкаво просимо!

 

Шановні краяни!

15 лютого 2019 року о 12:00 біля пам’ятника дрогобичанам, які загинули у війні в Афганістані 1979-1989 рр., що на вул. Т.Шевченка, відбудеться віче з нагоди 30-ї річниці виведення військ з Афганістану.

Запрошуються представники міської та районної влади, сім’ї загиблих, учасники бойових дій, учасники АТО, представники громадських та політичних організацій, дрогобичани та гості міста.

Іван АНДРУНЕВЧИН, голова Дрогобицької регіональної спілки ветеранів Афганістану

 

Із когорти нескорених

30 січня теперішнього року Михайло Лисий, учасник національно-визвольних змагань, довголітній політв’язень, відсвяткував своє 90-ліття від дня народження. А 1 листопада торік, Указом Президента України його нагородили орденом «За заслуги» ІІІ ступеня. 22 січня цьогоріч, під час святкування Дня Злуки, у Львівській опері голова Львівської облдержадміністрації Олег Синютка вручив ювіляру високу відзнаку.

Михайло Лисий народився у 1929 р. у с.Ролів. Його батько – Іван, 1906 р.н., був сільським господарем. Мама – Текля, 1908 р.н., походила з родини Добромільських, сільська ґаздиня. Рідні прищепили Михайлові ще з маленьких літ любов до рідного краю, України, виховували на християнських засадах.

У рідному селі Михайло закінчив сім класів. А в 1942 р. подався до Дрогобича, де поступив до торгівельної школи. В 1943 р. його прийняли в юнацьку сітку ОУН. Михайла рекомендували його друзі Ярослав Дацишин, син священика з с.Ролів, і Іван Волянський, виходець з ролівської хліборобської родини, обидва гімназисти. Згодом М.Лисий до юнацької ОУН привів ще трьох своїх друзів. А ці троє зарекомендували ще по трьох своїх товаришів, відданих справі боротьби за волю України. Так, за словами М.Лисого, повнилася лава нескорених повстанців, підпільників ОУН, які ставали в нерівний бій із загарбниками України.

У 1944 р. на заміну німецьким окупантам прийшли московсько-більшовицькі зайди. Галичани добре запам’ятали їх «визволення» в 1939-41рр., тож на ліпше не чекали. А «нові порядки» совітів не змусили себе довго чекати. Посипалися арешти запідозрених у національно-визвольному русі, зросли масові вивезення галичан до Сибіру. Михайлові запропонували вступити в комсомол, прислужитись совітській владі. Але він уник, бо підпільники українського руху опору поставили перед ним завдання – взяти на себе обов’язки станичного Ролева. Отож Михайло, який в 1946 р. мав псевдо «Сокіл», за дорученням проводу ОУН став станичним, до обов’язків якого входило забезпечувати повстанців продуктами, одягом, взуттям, медикаментами, організовувати прибуття і відбуття партизанських боївок, інформувати їх про перебування в селі окупантів. Найбільше йому доводилося контактувати з «Блакитним» , провідником Меденицької районної ОУН. На жаль, як згадує М.Лисий, це тривало недовго. Бо в травні 1946 р., Онуфрій Кузів – «Блакитний», 1920 р.н., уродженець с.Літині, загинув у бою із загоном НКВС, який стався у Ролеві. Боївка «Блакитного», яка налічувала дванадцять повстанців, вступила з червонопогонниками в нерівний бій. Партизани відстрілювались до останнього набою. Щоб не потрапити в руки ворогів живим, «Блакитний» підірвався гранатою, заспівавши перед цим з рештками своєї боївки «Ще не вмерла Україна».

Того ж року в Михайла замінили псевдо на «Орлик». Причиною тому стало те, що повстанець «Ворон», який походив з Вороблевич і добре знав «Сокола», потрапив до рук НКВС. Провід, побоюючись, що «Ворон» може не витерпіти катувань, вирішив убезпечити станичного. А втім впійманий повстанець виявився твердим, не зламався. Червонопогонники у нього нічого не вивідали.

Після загибелі «Блакитного» провід очолив «Нестор», «Марко» - Іван Бенедиктович Лев, 1913 р.н., виходець із с.Волоща. За словами М.Лисого, він був досвідчений боївкар, відважний повстанець, вірний українській справі. Загинув у липні 1952 р. Це він, «Нестор», під час однієї зустрічі сказав молодому повстанцю «Орлику»: «Вас як арештують,то не впадайте у відчай. Ви маєте залишитись живими, щоб згодом розказати за наші змагання. Бо ми приречені на смерть. А ви – молодий – маєте жити. Це я вам, як ваш батько говорю. Тож слухайтесь». І Михайло, слухався. Донині пам’ятає сказане героєм, який поклав своє життя за волю України.

А ще Михайло Лисий добре знав «Шрама» – Прокопа Харіва, 1922 р.н., уродженця с.Літиня, керівника куща на теренах сіл Мединичі, Більче, Літиня, Городківка. Зустрічався з легендарним командиром боївки «Шугаєм» - Михайлом Харівим,1922 р.н., с.Літиня, який загинув у квітні 1948 р. у с.Липовець, відстрілюючись з побратимами до останнього набою.

Неодноразово перетиналися дороги Михайла з відомим боївкарем «Гонтою» - Миколою Паньківим, 1924 р.н., с.Літиня, який поклав своє життя разом із своїм охоронцем «Чумаком»за волю України в нерівному бою з московсько-більшовицькими окупантами 13 листопада 1947 р. у с.Вацевичі (нині Залужани). М.Лисий знав багатьох повстанців, бо допомагав їм, виконував їхні доручення.

Михайла Лисого арештували 28 травня 1947 р.. Хоч за кілька днів до цього він втрапив у засідку, яку червонопогонники влаштували йому біля стодоли на рідному обійстю. Повертався ввечері з Дрогобича, тож по дорозі додому вступив до друзів, де хлопці і дівчата влаштували собі вечірку. Але довго з ними не затримався. І ось під рідною домівкою  впіймали НКВСівці. Поставили під вербу і направили автомати, плануючи розстріляти. Але перед тим почали питати: «Де був? Звідки йдеш?...» Відповів, що був у Дрогобичі. А коли йшов додому, то зайшов до знайомих. Облавці тут же повели Михайла до тієї хати, де молодь гуляла. Там підтвердили, що він справді був тут. І його відпустили. Та не на довго. Бо вже арешт 28 травня розпочався страшною епопеєю поневірянь. З перших хвилин перебування в руках червонопогонників збагнув їхню «гуманну місію»: чотири облавці взяли його в коло і так дубасили, що йому з очей іскри сипалися. Згодом поклали на підлогу. Чоботами тиснули ноги і руки до землі і били шомполом від гвинтівки. Від голови до ніг сік Михайла старший лейтенант НКВС,запитуючи: «Кого знаєш? Де був? З ким зустрічався?...» Але повстанець мовчав, хоч догадувався, що в окупантів є вже інформація про нього, його зв’язки з партизанами. Знав, без зради не обійшлось. Однак Михайло не говорив, стояв на своєму: «Нікого не знаю. З ніким не зустрічався». Два тижні його тримали в Меденичах, де розміщувалося районне НКВС. Щодня були допити і катування. Запам’ятався старший лейтенант Воронов, який любив управлятись у винахідливості тортур.

Згодом М.Лисого перевезли до Дрогобича у катівню на Стрийській. У камері познайомився з Федором Кушніром, ординарцем Романа Різняка-«Макомацького», легендарного боївкаря з курорту Трускавець, який загинув у серпні 1948 р.

19 липня 1947 р. військовий трибунал виніс Михайлові Лисому вирок: за ст.54, 1а «измена родине» – 25 років тюрми і 5 років позбавлення прав. І повезли його і ще багатьох таких як він, але скутих однією ідеєю «Бог і Україна – понад усе», в сибірські табори. До 27 липня 1956 р. поневірявся у в’язницях Челябінська, Воркути.

Після арешту Михайла восени 47-го до Сибіру вивезли тата, маму і п’ятилітню сестру Марію. З ними він зустрівся в 1956 р. на Губасі. А ще на Губасі Михайло Лисий зустрів своє кохання.

Анні Лесишин, яка походила з Гаїв Верхніх, було 17 років, коли її арештували за зв’язок з ОУН. Зв’язкова «Аркаса», члена окружного проводу, референта пропаганди, яка мала псевдо «Звенислава» потрапила до рук московсько-більшовицьких зайдів у 46-му. Кати не почали до неповнолітньої ставитись гуманно, мордували так, що живого місця не було. Але нічого не дізнались. Попри те, що дівчина мовчала, в нічому не зізналась, її «всипали» 10 років тюрми. Термін ув’язнення відбувала в таборах Норильська. Після звільнення переїхала до батьків на Губаху, де зустрілася з Михайлом. Побралися Михайло і Анна в 1957 р. У 1965р. у них народилась дочка Ірина. А в 1966 р. Михайло з Анною і дочкою приїхали до Дрогобича. На жаль, у сибірській землі залишилися спочивати батько Михайла, мама і тато Анни. А ще в Караганді помер брат Анни Левко, 1906 р.н., член ОУН, охоронець «Аркаса».

Повернувшись до Дрогобича, М.Лисий три місяці проходив перевірку правоохоронними органами. Згодом йому дозволили приписатися, влаштуватися на роботу на нафтопереробку. Оскільки мав 6 розряд слюсаря з ремонту промислового устаткування, то швидко влився в колектив. З часом перейшов на дослідний завод, де подружився з його директором Ярославом Гаруном.

Наприкінці 80-х, початку 90-х Михайло Лисий бере активну участь у становленні незалежності України, з хором «Нескорені» пропагує народні українські, стрілецькі і пісні УПА, розповідає про тих, хто своїм життям творив волю своєму народові. Поповнює лави Братства ОУН-УПА, стає членом Конгресу Українських Націоналістів. Своїх онуків Андрія і Юрія наставляє любити рідну Україну, адже за її волю разом з дружиною, якої не стало в 2014р., пройшли нелегкий і тернистий шлях. Орден, який нині отримав, на переконання М.Лисого, покритий славою і звитягою тих, кого знав по підпільній і повстанській боротьбі за Соборну Самостійну Україну, тих, хто твердо стояв на своєму «Здобудеш Українську державу або загинеш у боротьбі за неї!».

Тарас РУСИН

На фото: - Михайла Лисого нагороджує Олег Синютка;

- 1960 р. Губаха, спецпоселення. Михайло Лисий (у центрі) з друзями займаються просвітою.

***

Вітаємо!

Михайлові ЛИСОМУ 30 січня виповнилося 90 років від Дня народження!

Член юнацької ОУН, станичний с.Ролева, учасник національно-визвольних змагань, політв’язень, член Братства ОУН-УПА, кавалер ордена «За заслуги» ІІІ ступеня святкує свій ювілей.

Нелегке, але сповнене твердої ідеї «Бог і Україна – понад усе», життя пройшов Михайло Лисий, який і нині залишається у лавах тих, хто несе сповна велику любов до Вітчизни, творить її волю добрими вчинками і мудрістю.

Тож, дорогий друже Михайле, прийми найщиріші вітання з нагоди Твого ювілею. Нехай Всевишній благословить на здоров’я, щастя, достаток, зігріє любов’ю, вірою, надією, пошле мир, злагоду і силу, даруючи многая літ. З роси і води!

З повагою Тарас КУЛИКОВЕЦЬ, станичний Дрогобицької станиці Братства ОУН-УПА

 

До 80-ліття патріота України Мирона Бучацького

Богдан ЧОРНОМАЗ. Історик, кандидат наук, доцент Уманського державного педагогічного університету. Член УГС, колишній політв’язень 36-ї Зони смерті радянського ГУЛАГу, перший голова Черкаської обласної організації НРУ, довірена особа В’ячеслава Чорновола на президентських виборах.

- Так виходить, що ми недооцінюємо події, які відбулися в Україні не так давно, заледве чверть століття тому. Іноді ми інтуїтивно відчуваємо їхнє значення, розуміємо важливість подій, які змінили звичний плин нашого життя. Ми здобули те, за що складали голови мільйони наших предків – державну самостійність. Сьогодні можна довго вести мову про те, чи здобута державна незалежність України відповідає сподіванням українського народу. Більше того, хочеться запитати (радше самого себе), чи пам’ятає наше суспільство про тих людей із Західної України, які, розуміючи яких моральних і фізичних травм нанесли москалі Великій Україні, допомагали мешканцям центру і сходу України відчути себе народом, який має гідність і самоповагу.

Сьогодні в Умані зійшлися колишні першопочатківці подій, які увінчалися проголошенням державної незалежності. Згадували тих безкорисливих патріотів, які дуже часто, жертвуючи своїм часом і особистими коштами, допомагали «стати на ноги» організаціям Народного Руху на Великій Україні. В Умані місію шефства над первинною організацією НРУ взяв на себе лікар з Трускавця Мирон Бучацький. До речі, днями йому виповнюється 80 років. Тож з цієї нагоди від імені тих учасників Руху, які ще живі і здорові, ми вітаємо його з ювілеєм і згадуємо, як пан Мирон перед тим, як виявити сприяння і допомогу місцевим рухівцям, приїхав в Умань, а потім із Трускавця в Умань регулярно передавав газети, листівки. Кілька номерів уманської газети місцевого осередку НРУ «Червона калина» були видрукувані в Трускавці.

 

Тетяна ЧОРНОМАЗ. Член Організації Українських Націоналістів, журналіст, власкор Радіо «Свобода» по Черкаській та Кіровоградській областях (1994 – 2005 рр.), голова Громадської ради при Уманській райдержадміністрації.

- Ім’я Мирона Бучацького має бути вписане в історію України золотими буквами. Це – Українець і Людина з Великої літери.

Пан Мирон – людина великого серця, щирої душі і безмежної любові до України. Його любов не знає меж і кордонів, вона поширюється в часі і просторі, бере силу і наснагу від героїчних предків з прадавніх глибин і сягає космічних вершин сьогодення. Він став зв’язковим, членом новітньої Похідної групи, яка піднімала Україну на велику боротьбу, на останній бій, за волю і свободу українського народу. Друг Мирон, а інакше я не можу його називати, продовжив традиції Похідних груп наших побратимів із Західної України, які в часи Другої світової війни йшли на Центральну і Східну Україну, знищену московсько-більшовицькою імперією, піднімати нас на боротьбу проти окупантів. В ті роки з допомогою Похідної групи на Уманщині був створений Штаб «УПА-ПІВДЕНЬ», вербовочний пункт для УПА, військовий загін УПА «ГРАНІТ» і осередки ОУН в кожному селі. На жаль, та хвиля боротьби захлинулася нашою кров’ю, а хлопці-галичани з Похідної групи загинули під кулями знавіснілих україноненависників, як і більшість місцевих патріотів. Кого не вбили, тих замордували на Сибіру.

Друг Мирон Бучацький – один із потужної новітньої Похідної групи Заходу України червоною ниткою Любові зшивав століттями розрізнений, розділений ворогами український народ у ВЕЛИКУ УКРАЇНСЬКУ НАЦІЮ. Це окрема сторінка історії України, яку ще повинні написати історики.

Ми, уманчани, пишаємося, що на допомогу відродженню і становленню національної ідеї в нашому регіоні прийшов мудрий політик, український інтелігент, талановитий організатор Мирон Бучацький. А ще ми безмежно вдячні йому, адже він своєю участю у становленні наших патріотичних організацій остаточно упевнив нас у тому, що Україна єдина.

Мирон Бучацький вплів свою яскраву нитку єднання у багатоколірний рушник, який простягається від Заходу до Сходу України. Це – рушник перемоги!

Україна була, є і завжди буде! завдяки і Мирону Бучацькому. Многая літа другові Мирону!

***

Вітаємо з 80-літтям лікаря, винахідника, активного громадського діяча Мирона Володимировича БУЧАЦЬКОГО.

Бажаємо міцного здоров’я, добра, достатку, невичерпної енергії та оптимізму, усіляких гараздів і Божої ласки.

Колектив редакції часопису «Галицька Зоря»



Создан 31 янв 2019



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником