ГАЛИЦЬКА ЗОРЯ

Новини в "ГЗ" від 21 лютого 2019 р




Реквієм: пам’ятаємо, не забудемо...

Цьогоріч минає п’ять років від трагічних подій, які в ході революції Гідності сколихнули не лише Україну, а й весь світ.

Саме в ці дні 2014 року, під час Революції Гідності, нерівна боротьба між українським народом та тодішнім політичним режимом, який на Майдані представляли до зубів озброєні силовики, досягла апогею. 20 лютого 2014 року загинуло найбільше активістів Майдану. Серед них були і дрогобичани, які одними з перших за покликом серця та з любові до рідної країни, залишили свої домівки, своїх рідних і вирушили на Майдан.

У той буремний час від вогнепальних поранень під час сутичок у центрі столиці за офіційною інформацією загинуло близько сотні осіб, серед яких від куль снайперів – наші краяни Йосип Шілінг, Богдан Вайда та Олег Ушневич. Постраждали майже 700 осіб. Поранення отримали також дрогобичани Василь Михалко, Василь Гуцул та Юрій Андрушков.

Ці імена та імена інших Героїв Майдану назавжди закарбувалися у пам’яті кожного, адже вони віддали найдорожче – життя, аби Україна стала на шлях творення європейської держави.

У День пам’яті Героїв Небесної Сотні у Дрогобичі 20 лютого відбулася низка меморіальних заходів. У Центральній бібліотеці імені В’ячеслава Чорновола пройшла інформаційна година «Живим уклін – загиблим слава».

Згодом у відділі історії музею «Дрогобиччина» відбувся вечір пам’яті «Герої не вмирають, коли їх пам’ятають». А о 15:00 у Сквері Героїв Небесної сотні дрогобичани взяли участь у загальноміському віче пам’яті. Окрім цього, тематичні заходи мали місце у начальних закладах.

20 лютого о 10:30 на місцевому цвинтарі у Вороблевичах отці Степан і Олександр відслужили молебень за упокій душі Йосипа Шилінга. Панахида відбулася і в Летні на могилі Богдана Вайди.

***

П’ять років тому, 18 лютого, на головному столичному Майдані влада Януковича розстріляла 23 наших співвітчизників. І в наступні дні снайперські кулі «Беркута» обірвали не одне життя. На Дрогобиччину теж прийшла сумна звістка: загинули три наші краяни – Йосип Шілінг із Вороблевич, Богдан Вайда із Летні, Олег Ушневич із Дрогобича.

Всі вони увійшли до мартирологу «Небесної сотні». Їм посмертно присвоєно звання «Герой України». У ці дні пом’янімо їх і всіх, хто віддав своє життя за честь, за славу, за народ.

Тарас КУЧМА, міський голова Дрогобича

 

ЧИТАЄМО МАРИНОВИЧА

Напрям пострадянського прагматизму

…Репрезентанти національного прагматизму, що поєднали свої інтереси з українською незалежністю, далеко не завжди розмовляють українською мовою. Знову ж таки, про перехід російськомовної номенклатури на службу Україні сво­го часу можна було б тільки мріяти (для ілюстрації пошлюся на мої табірні дискусії з Миколою Руденком, який тоді передбачав цей процес). Проте реальність внесла певні корективи в рожеві сподівання. З одного боку, україномовна частина суспільства з традиційною підозрою ставиться до російськомовности новітніх еліт, вважаючи поєднуваність російської мови з українськими національними інтересами недопустимою супереч­ністю. З другого боку, російськомовна еліта, відштовхуючись від націоналістичної задивлености більшости галичан, доволі часто намагається облаштувати для себе комфортну – тобто російськомовну і, на жаль, майже «совкову» – Україну.

Обидва чинники взаємно підсилюють свою непоєднуваність, що має руйнівний вплив на українську державність. Так, патріотична частина населення, що є потенційною опорою національної адміністративно-бізнесової еліти, дедалі більше зрікається її російськомовного складника і тим самим рубає під собою одну з гілок, на яких сидить. Водночас російсько­мовна еліта, будучи вихованою в російській культурі і слабо відчуваючи природу українського бунту, не помічає, що облаштовує свою незалежну віллу на вулкані, який тим глухіше мовчить, чим ближчий до нового свого виверження1 їй вар­то було б не забувати пересторогу Петра Дурново, на яку так слушно посилається Вадим Скуратівський: Мазепинський рух нині здається зовсім незначним, але в деяких випадках (в умовах кризи. – В.С.) він може набути цілком не­сподіваних розмірів13.

(М.Маринович. Вибране. Том 6. с. 39-40)

 

 Навчання у школах відновилося, але...

Упродовж минулих двох тижнів навчально-виховний процес у школах Дрогобича і Стебника довелося призупинити через високий рівень захворювання на ГРВІ та грип серед школярів. 18 лютого навчання у школах відновили.

Як повідомив начальник відділу освіти ДМР Петро Сушко, станом на 18 лютого показник захворюваності учнів за час призупинення навчально-виховного процесу знизився від 18,8% до 9,25%. Проте серед школярів знову збільшилася кількість хворих на кір, особливо у СШ №16, де кількість хворих становить 19 осіб, а це понад 60% від загальної кількості учнів у всіх школах, які захворіли.

За словами головного медика Дрогобича Володимира Чуби, така ситуація, цілком ймовірно, склалася через низький рівень вакцинації проти кору серед учнів цієї школи. Він додав, що у Львівській області розпочинають масштабну роботу із вакцинування дітей проти кору. В.Чуба закликав керівництво міста та начальника відділу освіти Петра Сушка провести інформаційні заходи серед батьків.

Начальник відділу охорони здоров’я ДМР наголосив, що у випадку загострення ситуації із захворюванням дітей на кір необхідно буде приймати рішення про заборону відвідування нещеплених дітей дошкільних навчальних та загальноосвітніх закладів.

Крім того, вкотре на нараді було озвучено, що медпрепарати, якими зараз вакцинують дітей – бельгійського виробництва і ризик небажаних реакцій є мінімальним, тому нема причини для спротиву з боку батьків.

 

Афганський слід у нашій пам’яті

15 лютого, у 30-ту річницю виведення військ з Афганістану, у Дрогобичі вшанували учасників бойових дій на території інших держав. У цій війні загинули 12 мешканців Дрогобиччини.

Понад дві сотні дрогобичан взяли участь у віче-реквіємі біля пам’ятника воїнам, які загинули в Афганістані (на вул. Т.Шевченка).

Участь у скорботному заході взяв голова Дрогобицької РДА Андрій Шевкенич та його заступник Руслан Щерба, заступник міського голови Дрогобича Василь Качмар, депутат Львівської обласної ради Михайло Задорожний.

Панахиду відслужив капелан Дрогобицького гарнізону отець Іван Гнатів разом із семінаристами. Присутні також помолилися за душі Героїв Небесної сотні та воїнів, які загинули на теренах Східної України у війні з Росією.

До побратимів та громади міста звернувся голова Дрогобицької регіональної спілки ветеранів Афганістану Іван Андруневчин. Він подякував меценатам за сприяння в організації заходу та польової кухні, а також вручив сім’ям загиблих в Афганістані воїнам матеріальні допомоги.

Завершився захід урочистим покладанням квітів до пам’ятного знаку. Вела захід Уляна Воят.

Зазначимо, що, згідно з розпорядженням міського голови Дрогобича, двадцятьом особам надано матеріальну допомогу на загальну суму 6800 грн. – чотирьом членам сімей загиблих та шістнадцятьом інвалідам війни у РП Афганістан.

Прес-служба ДМР

 

ЛОДА відзначила Дрогобич за впровадження медреформи

Упродовж 2017-2018 років у Дрогобичі активно впроваджували першочергові заходи в межах реформи галузі охорони здоров’я.

На початку цього процесу відбувався чималий спротив як колективами медустанов, так і так званими представниками громади, які всіляко намагалися зірвати цей процес. Однак попри всі перипетії, керівництву міста вдалося дійти компромісу з медиками та провести заходи з реорганізації галузі охорони здоров’я.

Під час проведених заходів з реорганізації мережі охорони здоров’я було вивільнено 90 ліжок та скорочено кадровий склад на 120,5 ставки. Економічний ефект становить 4 млн 585 тис 930 грн/рік. Загалом економія видатків сягнула 7 млн 459 тис 200 тис. грн.

Наприкінці минулого тижня у Львівській облдержадміністрації відбувся звіт Департаменту охорони здоров’я про роботу у 2018 році. Під час звіту делегатам з Дрогобича – заступнику міського голови Василю Качмару та начальнику відділу охорони здоров’я ДМР Володимиру Чубі – вручили для міста, в особі міського голови Тараса Кучми, Подяку Департаменту охорони здоров’я ЛОДА за активну підтримку у впровадженні медичної реформи у 2018 році.

У понеділок, 18 лютого, під час оперативної наради у ратуші заступник міського голови Василь Качмар офіційно передав Подяку міському голові Тарасові Кучмі.

Як зазначив Тарас Кучма, ця подяка засвідчує те, що свого часу було прийнято правильні та важливі рішення щодо впровадження медичної реформи на теренах Дрогобича і Стебника.

«Перш за все, це подяка для нашої медичної спільноти, яка з розумінням поставилась до необхідності проведення медичної реформи», - наголосив Тарас Кучма.

Прес-служба ДМР

 

Перспективи освіти у контексті НУШ

Представники влади та освітяни Дрогобича домовилися напрацювати попередній план реформи місцевої освіти до 15 березня ц.р.

Цей план включатиме декілька кроків (але не обмежуватиметься ними).

Автономізація закладів освіти. Дасть змогу закладу вирішувати самостійно на що і як витрачати кошти, а також впливати на обсяг зарплат працівників залежно від продуктивності їхньої праці.

Профілювання та підвищення конкурентноздатності закладів освіти.

Спрямування ресурсів шкіл на розвиток спеціалізованих напрямів (поглибленого вивчення мов, ведення гуртків та ін.) допоможе зробити їх більш привабливими для навчання та акумулювати додаткові кошти. З огляду на те, що 80% населення Дрогобицького району проживає на відстані до 15 км від Дрогобича, це дозволить забезпечити наповнення шкіл навіть в умовах демографічного спаду.

Оптимізація організації навчальних закладів у контексті формування філій та об’єднання адміністрацій установ, що дасть можливість заощадити кошти і спрямувати їх на підвищення зарплат працівників.

Домовленість спільно розробити цей план стала результатом «круглого столу» «Відкриті дані: стан та перспектива сфери освіти в контексті формування стратегії м.Дрогобич на 2020-2027 рр.», який відбувся у ратуші 12 лютого.

Напрям обговорення розвитку освіти у Дрогобичі та Стебнику задав керівник КУ «Інститут міста Дрогобича» Володимир Кондзьолка, який представив аналітичну доповідь про сучасний стан галузі.

Так освіта зараз є найбільш видатковою для міської скарбниці: у 2019 році видатки становитимуть 36% від загальної суми бюджету. Найзатратнішими в перерахунку на учня є школи, наповнюваність яких значно нижча від проектної норми. Наприклад, видатки на 1 учня ЗОШ №1 з наповнюваністю 115% у 2017 році становила 11686 гривень, а ЗОШ №13, де наповнюваність 55% – 21908 грн., тобто є майже вдвічі більшою.

Міський голова Тарас Кучма зазначив: «Освіта Дрогобича стоїть на дуже високому рівні, і це підтверджують показники усіх олімпіад та змагань. Тому нашим обов’язком є зберегти те, що ми маємо, в умовах, які складаються».

Однак через поточну систему розрахунків витрат на освіту, яка базується на даних 2017-го, а не 2018-го року, забезпечити 100% фінансування шкіл, згідно з їхніми запитами, не вийде. Цю ситуацію міський очільник порівняв зі спраглим колективом та обмеженою кількістю води: «Уявіть, що є бочка з водою, в якій міститься лише 10 літрів. І хоч людям потрібно більше, 15 чи 20 літрів води, аби втамувати спрагу, в бочці все одно залишаються все ті ж 10 літрів. Тому нам необхідно знайти спосіб раціонально використати наявне». Те саме необхідно зробити з коштами – раціонально розподілити їх так, щоб забезпечити нормальне функціонування закладів освіти та вчасне отримання педагогами зарплати.

Освітяни погодилися з необхідністю раціоналізації бюджетів. Водночас директори шкіл переконані, що лише економії у процесі реформи не буде достатньо для нормальної діяльності закладів, тож все одно доведеться дофінансовувати освіту з місцевого бюджету. У відповідь посадовці та депутати міськради наголосили, що всі додаткові видатки з місцевого бюджету на освіту – це кошти, які можна спрямувати на поліпшення інфраструктури та благоустрою міста. Тому від освітян та їхніх подальших кроків залежить максимальне мінімізування додаткових видатків з бюджету. Мова, зокрема, йде про раціональне використання адміністративних приміщень та кадрового апарату, наповнення шкіл тощо.

Довідка

Сфера освіти України, яка, по суті, істотно не змінювалася ще з радянських часів, ступила на шлях докорінної реорганізації. Поточний навчальний рік став роком впровадження «Нової української школи». Зміни розпочалися з першої ланки середньої освіти – молодшої школи. Сьогоднішні першокласники вже навчаються за принципово новими методиками.

Загалом реформа середньої освіти передбачає таку структуру шкіл:

І. Початкова школа – 4 роки (1-2 класи – 1 цикл, 3-4 класи – 2 цикл).

ІІ. Базова середня школа (гімназія) – 5 років (5-6 класи – 1 цикл, 7-9 класи – 2 цикл).

ІІІ. Профільна середня школа – 3 роки (10 клас – 1 цикл, 11-12 класи – 2 цикл).

Академічного спрямування – ліцей.

Професійного спрямування – професійний ліцей, професійний коледж.

Дуже важливо, що заклади освіти отримують неабияку академічну, кадрову, організаційну, зокрема й фінансову, автономію.

Прес-служба ДМР

***

«Круглий стіл» відбувся за  підтримки американського народу, наданої через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) у межах проекту «Підтримка організацій-лідерів у протидії корупції в Україні «Взаємодія!». Окремі думки, висловлені під час заходу та у матеріалах, є відповідальністю організаторів і не обов’язково відображають погляди Агентства USAID або Уряду США.

Проект «Підтримка організацій-лідерів у протидії корупції в Україні «Взаємодія!» – п’ятирічна ініціатива USAID, яка має на меті допомогти Україні у зменшенні рівня корупції та підвищенні підзвітності та прозорості управління. Проект спрямований на розширення повноважень ключових урядових інституцій у боротьбі з корупцією, побудові громадської підтримки та участі в антикорупційних зусиллях, а також зменшенні толерантності громадян до корупції.

 

Геній Івана Франка взиває до дії

Роздуми просвітян при вшануванні святої землі

Над Франковою родинною Слободою, над покритими талими снігами луками гордо височіє відновлена музейна «вітцівська хата», осідок, де прийшов на цей суєтний світ український геній – Іван Франко.

Сьогодні – це, далебі, Українська Мекка. До неї приходять всі небайдужі: ті, що прагнуть подихати його повітрям, відчути його дух, «що тіло рве до бою», прочитати писані ним власноруч слова, пройнятися його пророцтвом про неминучий «розвидняющийся день», який наступить і на наших очах впевнено наступає для його рідної багатостраждальної України. Сюди приїжджають, щоб неодмінно походити його лісовими стежками. Найбільше малий Івась любив ходити лісом, дослуховуватися до співу пташні, намагався розмовляти з нею. Його передусім вабила глибінь річки, бо в ній відбивалося сонце, – чудесне світило, яке він обожнював. Як і сонце, він обожнював рідну неньку Марію до останнього подиху свого короткого звитяжного життя.

А найулюбленішою порою Франка були різдвяні дні. В цю пору він з ровесниками залюбки «ходив по коляді». Навіть у зрілому віці зазвичай не проминав нагоди, щоб приїхати до рідної оселі з усією сім’єю щоб заколядувати, порадіти з народження Христа і завіншувати українцям:

«І бажаю, щоб ми згідно,

Сміло, свідомо, свобідно

Йшли до спільної мети:

В своїй хаті жить по-свому,

Не коритися нікому,

Лад найкращий завести».

Власне, цей факт з життя Івана Франка спонукав членів Ради Дрогобицької міськрайонної організації «Просвіта» відвідати батьківщину нашого великого земляка з колядою. Отож в прекрасну сонячну, але лютневу прохолодну погоду, чисельна делегація просвітян гучно колядувала під вікнами «вітцівської хати», відтак у центральному корпусі Франкового Заповідника, що «на горбі». А лідер просвітян Микола Садоха та признаний прискіпливими дрогобицькими цінителями хорового співу маестро Ярослав Кулешко разом із колегами потішили господаря музею, талановитого менеджера музейної справи Богдана Лазорака та його творчий колектив не тільки професійним вокальним виконанням колядок, а й вишуканим віншуванням.

Відтак пан Богдан, подякувавши колядникам за віншування і подаровану радість коляди, подивував гостей поступом колективу у подальшому розвитку матеріальної бази музейного Заповідника. Він радо продемонстрував гостям нове сучасне обладнання для якісного зберігання музейних фондів, особливо творів образотворчого мистецтва. Сьогодні, дороге серцю кожного українця святе місце – Франків Заповідник, де мешкає дух українського генія, який проніс через усе життя батьківський «огень», що палав, просвічував дорогу простому люду до свободи, намагається розвивати культурологічну та науково-пошукову роботу. Не є таємницею, які митарства пройшов і продовжує їх долати сьогодні колектив Заповідника аби Українська держава врешті-решт визнала це святе місце Національним Заповідником Івана Франка.

Просвітяни принагідно звертаються до Президента України, керівництва області та всіх чиновників, що відають збереженням культурної, літературної та мистецької спадщини України, розрубати «Гордіїв вузол» і припинити непотрібну тяганину з цього вельми актуального питання нашого духовного життя.

Геній Франка взиває до дії, він заслуговує на величну пошану.

Степан ЯКИМ, член Ради Дрогобицької міськрайонної «Просвіти»

Фото Петра СИДОРЧУКА

 

ФЕЄРІЯ ТАНЦЮ У МІСТІ КОТЕРМАКА

Субота, 16 лютого, у Дрогобичі пройшла під знаком танцю. Річ у тім, що того дня у Народному домі ім. І.Франка відбувався ІІ Обласний фестиваль-конкурс «Роду нашого розмай».

Участь у танцювальному марафоні взяли дитячі колективи різних вікових категорій із Дрогобича, Стебника, Рівного, Стрия, Самбора, Добромиля, с.Нагуєвичі Дрогобицького та с.Лівчиці Жидачівського району.

Так би мовити, вишенькою на торті, був спільний святковий концерт за участю гостей з м.Рівне – Народного ансамблю «Барви Лади» і Зразкового ансамблю «Лада» та дрогобичан – Народного ансамблю танцю «Верховинка» Народного дому ім. І.Франка. Нагадаємо, вже кілька років між колективами триває творча співпраця, адже художній керівник «Лади», у минулому дрогобичанка Вікторія Гарасим’як є вихованкою «Верховинки» і її керівника Богдани Кос.

Гості з Рівного представили на суд глядачів жіночий ліричний танець, яскраві хореографічні композиції «Черемшина», «Карпати», «Під дощем», «Пташечка», «Чоловічі витребеньки», «Очі», «Я не жалію», «Ой, у гаю», чудову «Витинанку»… Дрогобичани потішили присутніх жартівливими композиціями «Чобіток» та «Ой, мамо, люблю Гриця», ліричними танцями «Як я люблю тебе» і «Знайди мене», динамічними «Перепілочка», «Весела полька» і «Поліська полька». Завершив яскравий концерт славнозвісний «Гопак» – свого роду візитна картка «Верховинки».

Згодом розпочалася церемонія нагородження учасників Фестивалю-конкурсу «Роду нашого розмай». Грамоти за участь отримали всі, відтак вручили дипломи і кубки за ІІ і ІІІ місця у різних вікових категоріях. Перші місця вибороли ансамблі «Стрияночка» (Стрий), «Самбірчанка» (Самбір), «Калиновий цвіт» (Дрогобич, СШ №2), «Лада» (Рівне), «Прикарпатські візерунки» (Дрогобич, ПДЮТ), «Мікс-денс» (Дрогобич), «Азарт» (Дрогобич, СШ №2), «Веселка» (Нагуєвичі).

Гран-прі фестивалю журі під керівництвом директора Львівського обласного центру народної творчості і культурно-освітньої роботи Романа Берези присудило Народному ансамблю «Барви Лади» (м.Рівне). Радості гостей не було меж!

Вели свято Алла Мельничук та Іван Сех.

До речі, гості з Рівного прибули до Дрогобича напередодні, 15 лютого. Спершу вони побували на екскурсії нашим містом, відтак автобус прибув до Народного дому. Там їх зустрів директор установи Петро Кос і провів на другий поверх, щоб із балкону рівняни побачили… сюрприз! Вихованці «Верховинки» підготували для них флеш-моб – танець у формі серця з червоними кульками в руках. А згодом було братання і спілкування між дітьми з Рівного і Дрогобича, які не бачилися майже рік… Після смачного підвечірку розпочалися репетиції, спільні розваги… Проводжати рівнян прийшла чи не вся «Верховинка».

Також 15 лютого у Народному домі ім. І.Франка відбувся концерт, приурочений до свята Стрітення Господнього і Дня закоханих. У ньому взяли участь вихованці «Верховинки» (Богдана Кос), вокалісти музичних шкіл Софія Хотинська, Аліна Бабич, Вероніка Веклюк та соліст-вокаліст Народного дому Микола Кос.

Ярослав ГРИЦИК

Фото автора

 

Закарбований чин героїв

До 90-ї річниці постання ОУН

9-го лютого на фасаді будинку бібліотеки Дрогобицького педагогічного державного університету ім. І.Франка була відкрита меморіальна таблиця, присвячена трьом провідникам ОУН С.Бандери на Дрогобиччині у 1941 – 1944 рр.: Андрієві Шукатці (1918 – 1943), Володимирові Кобільнику (1904 – 1945) та Василеві Николякові (1912 – 1944).

Саме в цьому приміщенні протягом липня-вересня 1941 р. діяв обласний Провід ОУН(б), який активно творив структури українського державного управління в умовах німецької окупації та формував підпільну мережу опору. Про цей факт довго нічого не було відомо і лише недавно дрогобицький історик, доцент ДДПУ ім. І.Франка Микола Галів на основі скрупульозно відстежених мемуарних згадок і нюансів зумів довести, що Провід ОУН містився саме в нинішньому приміщенні бібліотеки.

Ініціатива встановлення меморіальної таблиці належить Науково-ідеологічному центру ім. Д.Донцова (керівник Олег Баган), а з організаційного та матеріального боків її втілив дрогобицький осередок партії «Національний корпус» (керівник Ігор Бараняк). Важливі історичні відомості й уточнення для всієї акції подав доктор історичних наук Василь Ільницький (ДДПУ ім. І.Франка).

Таке вияскравлення на тлі історії Дрогобича і Дрогобиччини імен трьох видатних націоналістів має особливе значення і вагу в кількох аспектах. По-перше, меморіальна таблиця з’явилася на стіні будинку, який майже цілком не фіксується в історико-культурному просторі міста. Тепер же старовинна будівля кінця ХІХ ст. отримає чітке історичне означення: вона буде в’язатися з іменем героїв і діяльністю Проводу ОУН у дуже складний період історії – період німецької окупації.

По-друге, вшановано події і людей періоду німецької окупації Галичини, який тривав протягом 1941-1944 рр. Відтепер дрогобичани матимуть яскравий маніфест та історіософський акцент щодо цього періоду: ОУН була єдиною безкомпромісною силою, яка в умовах страшної німецької окупації не полишила ідеї боротьби і чинила героїчний опір нацистам. Про це свідчать біографії трьох названих націоналістів, один з яких, А.Шукатка, подався у 1942 р. на Наддніпрянщину (Чернігівщина) організовувати підпілля проти німців, там керував місцевим Проводом ОУН (б) і там загинув у нацистській тюрмі, а другий, В.Кобільник, ефективно працював у підпіллі, був ув’язнений нацистами, загинув у німецькому концтаборі. Це важливо хоч би з огляду на те, що, наприклад, головна сучасна книга з історії Дрогобича  –  «Нариси з історії Дрогобича» за ред. Л.Тимошенка (Коло, 2009)  –  переконує, що дрогобичани були передусім колаборантами з нацистським режимом, оскільки в ній в ілюстративній частині не вміщено жодної світлини вояків  УПА (!), але є аж дві великі фотографії про мобілізацію місцевих мешканців до дивізії СС «Галичина». Тобто прийом маніпулятивного використання історичних фактів для впливу на свідомість сучасників використано блискуче!

По-третє, меморіальна таблиця вшановує двох видатних уродженців Дрогобиччини, які мали особливі заслуги в історичних боріннях епохи: В.Кобільника і В.Николяка. Володимир Кобільник народився в Дрогобичі (його рідний дім втрачений, стояв на вул. І.Франка), закінчив Дрогобицьку гімназію і в цей час брав участь у підпільному студентському націоналістичному русі; згодом студіював медицину у Краківському університеті, став доктором медицини; у 1930-і рр. проживав у Самборі, де почав творчо працювати як історик-краєзнавець, археолог і антрополог; один час навіть редагував цікавий краєзнавчий журнал «Літопис Бойківщини»; у 1940-і рр. повернувся у підпілля ОУН; спочатку був ідеологічним референтом обласного Проводу ОУН Дрогобиччини, потім керівником Проводу; ув’язнений німцями у 1943 р.; помер у концтаборі.

Василь Николяк народився в с. Гаї Нижні, що неподалік Дрогобича; вчився і формувався у Дрогобичі; на початку 1930-х рр. переїхав до Львова, де за вказівкою ОУН брав участь у мобілізації профспілкового руху робітництва і переведення його з класових на національні позиції; повернувся до Дрогобича в 1941 р., очоливши організаційну референтуру, потім пропаганду обласного Проводу ОУН; був головним організатором зборів громадськості всеміського віча 3-го липня 1941 р., на яких дрогобичани проголосували за Акт відновлення Української держави, який проголосила ОУН С.Бандери; у 1943 р. став обласним провідником ОУН Дрогобиччини в суворому підпіллі; організував сотню УПА, в складі якої героїчно загинув у боях на Турківщині в серпні 1944 р.

Можна сподіватися, що ця акція стане стимулом для краєзнавців та істориків Дрогобича, щоб нарешті підготувати і видати книжку про В.Кобільника як одного із найзнаменитіших дрогобичан, до якої б увійшли, окрім біографії героя, й усі його наукові та публіцистичні праці.

Це вже третя меморіальна таблиця, присвячена героїчному рухові націоналістів у міжвоєнну і воєнну добу, поставлена у Дрогобичі з ініціативи НІЦ ім. Д.Донцова. Інші дві: на вшанування члена ОУН, поета Михайла Смоли (1912 – 1934) і на честь проголошення Акту відновлення української державності в Народному Домі Дрогобича 3-го липня 1942 р. під проводом В.Николяка.

Олег БАГАН

 

У РУБРИЦІ P.S.

Чи має галицька роса бути на обелісках загарбників?

Диктатори-тирани причетні до багатьох кривавих злодіянь. Через них гинув люд як всередині їхніх країн, так і в чужих краях. І не винні ті вояки, які йшли захоплювати інші народи: вони виконували присягу. У багатьох державах світу стоять пам’ятники, могили загарбників. Парадоксально, але факт – за ними доглядають. Можливо, це – правильно з точки зору християнської моралі. Але тут є один нюанс, ця данина шани має місце у тих країнах, де завойовники покаялися перед спробою поневолення інших народів.

Тепер торкнемося наших галицьких реалій, принаймні за 80 років, коли радянська влада прийшла на наші землі. Каральний меч спершу знищив інтелігенцію, потім –«неблагонадійних». Патріотична горстка упівців чинила опір загарбнику і гинула у нерівному бою. Їх хоронили тишком-нишком по цвинтарях, а то й на місцях смерті. А солдатів імперії з почестями, їм встановлювали обеліски, меморіальні комплекси.

Такий пам’ятник слави радянським воїнам стоїть у Трускавці. На гранітних плитах викарбувані імена «героїв» і дата їх загибелі – а це 1945-1950 рр. Не важко здогадатися, за які подвиги їх увіковічнили. Громада із зрозумілих причин (Путін пішов війною на Україну) не має бажання доглядати за пам’ятним комплексом. Уже хтось викрав бронзовий барельєф, плити потріскали і т.д. А ми – християни. Тому краще ці плити акуратно зняти і відправити до російського консульства чи посольства. Нехай вони подбають про своїх, коли немає бажання це робити нашому народу.

Олексій ПЕРЕВІЙ

 

Відвідайте фотовиставку «Незламні»!

23 лютого об 11:00 у Палаці мистецтв музею «Дрогобиччина» (вул. Т.Шевченка,38) відкриється фотовиставка «Незламні» про кримських політв’язнів Кремля.

Гість заходу – відомий кореспондент «Радіо Свобода» Антон Наумлюк. Це одноденна акція у музеї, тож просимо учителів шкіл та викладачів навчальних закладів скористатися можливістю ознайомити учнів, студентів із подіями новітньої історії.

Музей «Дрогобиччина»

 

КП «ДРОГОБИЧВОДОКАНАЛ» ІНФОРМУЄ

Пропонуємо порушникам добровільно

ставати законослухняними споживачами

З нагоди Всесвітнього дня води з метою привернення уваги до раціонального використання водних ресурсів, КП «Дрогобичводоканал» з 1 до 31 березня проводить місяць співпраці з тими споживачами приватного сектора, які самовільно під’єдналися до комунального водогону, користуються послугами водопостачання та водовідведення, не оплачуючи їх.

Ми пропонуємо добровільно стати законослухняними споживачами, звернутися у службу збуту водоканалу та укласти договір з підприємством про надання послуг. В іншому випадку, при виявленні нашими працівниками таких випадків, порушникам буде відрізана вода, нарахований штраф за завдані збитки, а матеріали про самовільне водоспоживання будуть передані у правоохоронні органи.

Як діяти з боргами за воду?

Споживачам, які отримують послуги з водопостачання за нормами без засобу обліку, звертаємо увагу на те, що вони мають право на зменшення розміру плати за послуги у разі тимчасової відсутності споживача та /або членів його сім’ї на підставі його письмової заяви та офіційного документа, що підтверджує його /їхню відсутність (довідка з місця тимчасового проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби, відбування покарання). Водночас з вирішенням боргової проблеми рекомендуємо  якнайшвидше встановити засіб обліку.

У зв’язку з набуттям чинності з 1 травня 2019 р. ст. 26 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» щодо відповідальності за неналежне виконання договору про надання послуги з водопостачання та водовідведення, водоканалу буде надано право нараховувати пеню, а також припиняти надання послуг споживачам, які невчасно проводять оплату та нагромадили борги. КП «Дрогобичводоканал» закликає таких споживачів не зволікати з розв’язанням проблеми, а звертатися до адміністрації підприємства для укладення договору про розтермінування заборгованості.

Якщо у вас нема договору...

Відповідно до ст. 12 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», надання послуг з водопостачання та водовідведення здійснюється ЛИШЕ на договірних засадах. Тому, якщо у вас досі нема договору з підприємством, просимо терміново звернутися у КП «Дрогобичводоканал» для його укладення. Необґрунтована відмова споживача від укладення договору є підставою для припинення надання послуг.

КП «Дрогобичводоканал»

 

СПОРТ

Дрогобич чи Пісочна?

Дрогобицька футбольна команда «Галичина» є учасником ХХ Зимового турніру пам’яті заслуженого тренера України Ернеста Юста.

У підгрупі, де грають дрогобичани, відбувся один матч. 17 лютого команда «УГВ-Сервіс» (П’ятничани) розгромила «Газовидобувник» (Вівня) з рахунком 5:0.

Наразі становище команд у групі №14 таке: СКК «Пісочна» – 6, «Галичина» (Дрогобич) – 6, «УГВ-Сервіс» (П’ятничани) – 3, «Газовидобувник» (Вівня) – 0.

Хто посяде перше підсумкове місце на груповому етапі визначиться у ці вихідні в особистій зустрічі між командами Дрогобича і Пісочної. Попри те, обидва колективи вже гарантували вихід до наступного раунду плей-офф.

У середу, 20 лютого, «Галичина» перемогла у товариському матчі тернопільську «Ниву» (2:1), яка зараз виступає у Другій лізі чемпіонату України і посідає сьому сходинку. Протистояння цікаве тим, що на початку року «Ниву» очолив дрогобичанин, у минулому гравець, тренер «Галичини» Василь Малик. До Тернополя Василь працював на тренерському містку ФК «Калуш» та стрийської «Скали».

Ярослав ГРИЦИК

На фото: тренер «Ниви» – наш земляк Василь Малик.

 

Лід приховує небезпеку

Наближається весна, але на водоймах ще зберігається льодовий покрив. Тож нагадуємо Вам правила поведінки на льоду.

Візьміть палицю, щоб перевіряти міцність льоду, ніколи не робіть цього ударом ноги. Якщо після першого удару з’являється вода, лід пробивається, негайно повертайтеся.

Під час зимової рибалки не пробивайте поруч багато лунок; не збирайтеся великими групами в одному місці; не пробивайте лунки на переправах; не ловіть рибу поблизу вимоїн та далеко від берега; завжди тримайте під рукою міцну мотузку завдовжки 12-15 м, дошку або велику гілку. Якщо ви провалилися, широко розкиньте руки по краях пролому, утримайтесь від занурення з головою. Не обламуйте крайку льоду, вибирайтеся на лід без різких рухів, наповзаючи грудьми і за чергою витягуючи на поверхню ноги.

Вибравшись із пролому, відкотіться, а потім повзіть у бік, звідки ви прийшли. І хоч вогкість і холод підштовхують побігти і зігрітися, будьте обережні аж до берега.

Якщо на ваших очах під лід провалилась людина, негайно сповістіть, що йдете на допомогу. Підкладіть під себе лижі, дошку, фанеру (це збільшить площу опори) і повзіть на них, широко розкинувши при цьому руки. До краю ополонки не підповзайте, інакше опинитеся у воді обоє. Якщо ви не один, тоді, взявши один одного за ноги, лягайте на лід ланцюжком і рухайтеся до пролому. Дійте рішуче – постраждалий швидко замерзає у крижаній воді, мокрий одяг тягне його донизу. Витягайте його на лід і повзіть з небезпечної зони. Вкрийте від вітру і якнайшвидше доставте в тепле місце, розітріть, переодягніть і напоїть чаєм.

Пам’ятайте: вирушати на водойми поодинці небезпечно!

М.ГОРОДИСЬКИЙ, головний інспектор Дрогобицького РВ ГУ ДСНСУ у Львівській обл.

 

На спомин про Омеляна Вишневського

 Служба любові не знає лаврів…

Андрей Шептицький

 Уже 40 днів як відійшов у Вічність Омелян Іванович Вишневський.

Мені довелось декілька днів переживати цю сумну подію перш ніж зібратись і сісти за клавіатуру.

Подібний стан душі я переживав, коли від нас відійшли Євген Сверстюк та Любомир Гузар. Кожен раз, коли відходить світла талановита, потужна людина, я відчуваю ті самі емоції – біль, сум, відчуття втрати опори, втрати чогось невідновлюваного.

Ким був Омелян Іванович? Колись, мабуть, знайдеться людина, яка попрацює над докладною біографічною працею про цю неординарну людину і покаже, як вона вплинула на розвиток суспільства, серед якого їй довелося прожити все своє життя.

Омелян Іванович був дуже обдарованою людиною, і не змарнував свого таланту. На щастя, на його шляху трапилися добрі люди, які допомогли потрапити, як сам він зауважив, у «великий світ». Перший шкільний учитель Юрій Дирів без відома батьків прилаштував його до семирічки у Рожнятові, де Омелян з третього класу перейшов відразу у п’ятий, а через рік директор школи Олександр Гапанович відрядив його до гімназії в Стрию.

Випускник уже радянської школи (йому ж довелося пережити Другу світову), відчув бажання вивчати іноземні мови, і поступив у Чернівецький університет на англійську філологію. До речі, за спогадами його друзів, на той час англо-українських словників у Чернівцях не було, і він вивчав мову, використовуючи англо-польський.

Після закінчення університету доля скорчила поблажливу гримасу. Помер Сталін, і Берія, котрий рвався до влади, вирішивши «вербувати» собі прихильність суспільства, запропонував «ставку на національні кадри». Так Омелян та його друзі отримали змогу вступити до аспірантури. Однак за деякий час все повернулось на круги своя. Влада не забула, що Вишневський «неблагонадійний», що він був дотичний до руху опору… Його з «шумом» і «тріском» виганяють з аспірантури з уже готовою дисертацією.

Роботу рядового вчителя з англійської мови вдалося знайти лише у семирічній школі у селі Попельники. Згодом «кар’єрний ріст» у вигляді переводів до середньої школи с.Джурова, а потім і до тодішнього районного центру смт.Гвіздець біля Коломиї. Ця сіра смуга тривала цілих двадцять років! Здавалося б – це крах життя і поламані мрії. Саме в цей період Омелян Іванович отримав життєвий гарт і неймовірний оптимізм та глибоку зрілість, якими він світився до кінця свого життя. Викладаючи англійську мову в сільських школах, він зрозумів, що методика навчання іноземних мов побудована так, аби мови не навчити! Знання іноземної мови було небезпечним для влади. Тоді він уперше замислився над проблемами педагогічної науки та виховання.

Омелян Іванович почав розробляти власну викладацьку методику. У результаті довготривалої праці він сформував і видав посібник «Діяльність учнів на уроці іноземної мови». Вже 1989 рік. Надворі запахло свободою. Омелян Іванович захищає кандидатську дисертацію і переходить на роботу в Дрогобицький педагогічний університет; спершу на кафедру іноземних мов, а згодом на кафедру педагогіки, яку очолив у 1990 році і якою керував до 2006 року. Далі майже до кінця життя він працював на кафедрі на посаді професора.

Саме на період, коли він переходить на роботу в університет, припадає найплодовитіша частина його життя. Розкривається його талант оригінального мислителя і глибокого педагога. Можемо лише припустити, що імпульс цій праці надали роботи Григорія Ващенка. Тоді, на початку незалежності, Омелян Іванович брав найактивнішу участь у відновленні товариств «Просвіта» та «Рідна школа». А згодом у 1995 році разом із Омеляном Ковалем та друзями-однодумцями організовує Всеукраїнське педагогічне товариство ім.Григорія Ващенка, однією з цілей якого було пропагування педагогічної спадщини Г.Ващенка та інших українських педагогів. У той час О.Вишневський разом з членами Педагогічного товариства ім. Г.Ващенка багато працював над виданням і розповсюдженням в Україні творів Григорія Ващенка, котрий на відміну, від корифеїв української радянської педагогіки, яка віддзеркалювала запити тоталітарної держави, відстоював погляд, що виховувати слід не гвинтик системи, але людину вільну, людину-господаря свого життя і своєї землі.

Омелян Іванович розвинув цю тезу. Він показав, що в сучасному динамічному світі для того, аби бути успішним, слід мати характер. Це непросте поняття містить у собі наполегливість, безстрашність, працелюбність, національну ідентичність та інші риси, які слід виховувати у дітей з раннього віку, і які людина сама повинна в собі плекати протягом всього життя.

Він залишив по собі великий спадок педагогічних праць, в яких центральне місце посідає робота «Теоретичні основи сучасної української педагогіки». Останніми роками написав низку праць, в яких висвітлював напрямні майбутньої… уже теперішньої реформи середньої освіти в Україні. Сучасна реформа передбачає його ідею діяльнісного підходу побудови освітнього процесу, містить його думки щодо структури середньої школи із спеціалізаціями за можливостями учня.

Він завжди був надзвичайно простий і доступний у спілкуванні, а це риса глибокої і мудрої людини.

Ми поставили в епіграф уривок вислову митрополита Андрея Шептицького, який повністю звучить так: «Служба любови, не знає лаврів, як довго жертва ще неповна, а жертва одної хвилини не заступить довголітньої муравлиної праці».

Праця всього життя Омеляна Вишневського була, за висловом Андрея Шептицького, саме муравлиною, - тихою, наполегливою, величезною. Він ніколи не шукав лаври, але все його життя є розкішними лаврами.

Олексій МАНЬКО, голова Львівського педагогічного товариства ім. Г.Ващенка

 

ЗВІТУЮТЬ ДЕПУТАТИ

Звіт депутата Дрогобицької міської ради сьомого скликання,

голови фракції ВО «Батьківщина» Олега Юрійовича Дацюка,

голови постійної комісії ради з питань освіти, культури, молодіжної політики, сім’ї, спорту туризму, інформації, охорони здоров’я, праці та соціального захисту населення перед виборцями за проведену роботу у 2018 році

Діяльність спрямовував на захист інтересів громади та виконання доручень виборців, керуючись при цьому Конституцією України, законами України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про статус депутатів місцевих рад», Регламентом Дрогобицької міської ради.

У 2018 р. взяв участь у 18 з 20 пленарних засідань. Відсутній на 2 (1 – відпустка, 1 – відрядження).

Регулярно, кожного першого та третього понеділка місяця проводив прийом громадян за адресою: м.Дрогобич, вул.Шкільна,4. Провів 17 колективних зустрічей із мешканцями міста, трудовими колективами, громадськими організаціями. Подав 7 письмових та 4 усні депутатські звернення. Надав матеріальну допомогу 6 мешканцям міста. Допоміг у поліпшенні умов у комунальних установах соціальної сфери:

- дитяча дошкільна установа №19 – ремонт даху та системи водовідведення;

- ДСШ №2 – ремонт спортивного залу та роздягальні;

- ЗОШ №17 – придбання мультимедійної шкільної дошки.

На виконання доручень виборців на виборчому окрузі №23 виконані такі роботи:

- ремонт системи водовідведення даху будинку №4 на вулиці Січових Стрільців;

- ремонт системи водовідведення даху будинку №5 на вулиці Нижанківського;

- завершення будівництва каналізаційного колектора до будинку №33 на вулиці Т.Шевченка;

- ремонт аварійного балкону у будинку №31 на вулиці Т.Шевченка;

- капітальний ремонт внутрішньобудинкової каналізаційної системи будинку №3 на вулиці Каменярській;

- кронування аварійних дерев (вулиці Січових Стрільців, І.Франка, Т.Шевченка).

Провів 15 засідань у постійній депутатській комісії.

При розгляді особливо важливих та складних питань ініціював проведення двох спільних засідань разом із комісією з питань планування бюджету, фінансів, цінової політики та інвестицій. Брав участь у розробленні положень і програм (Положення про відзначення провідних спортсменів та їх наставників міст Дрогобич і Стебник, Положення про стипендію міського голови кращим спортсменам, Програма розвитку туризму у м.Дрогобич на 2018-2020 рр., Програма «Дрогобич – місто Івана Франка» та ін.). Є співавтором чотирьох проектів рішень ради у гуманітарній сфері. Як голова постійної комісії ради, проводив зустрічі з трудовими колективами та керівництвом установ, закладів міста, з громадськими організаціями, товариствами, спілками щодо різного роду проблем та перспектив розвитку міста.

Брав участь у роботі тимчасових та конкурсних комісій, робочих груп: щодо заміщення вакантних посад керівників закладів освіти, культури, визначення кращих спортсменів та учнів міст Дрогобич та Стебник, збереження історико-архітектурної спадщини Дрогобича.

 

Звіт за 2018 рік депутата фракції ВО «Батьківщина» Дрогобицької міської ради Романа Миколайовича Грицая

Депутатську діяльність спрямовував на захист інтересів громади та виконання доручень дрогобичан.

У 2018 р. взяв участь у всіх пленарних засіданнях Дрогобицької міської ради. На засіданнях підтримував усі необхідні для громади рішення щодо розвитку міста, його благоустрою, культурного і туристичного відновлення. Також підтримував виділення коштів з міського бюджету для погашення заборгованості у виплаті заробітних плат працівникам галузі охорони здоров’я та освіти.

Як і в попередні роки, як і фракція ВО «Батьківщина» загалом, не підтримував проектів рішень про надання у власність вільних земельних ділянок під ОЖБ, садівництво, ділянок під гаражі з «великою та незрозумілою площею», окрім ділянок, для учасників АТО.

За 2018 рік відбулося 18 засідань комісій з питань оренди, приватизації комунального майна, торгівлі, громадського харчування, на 16 з яких був присутній.

Кожної 2-ї та 4-ї середи місяця проводив прийом громадян за адресою: м.Дрогобич, вул. Шкільна,4.

Під час прийому громадян отримав 22 зареєстровані звернення, з яких 60-70% вирішено. Також зустрічався з мешканцями міста для розв’язання їхніх нагальних проблем. На звернення громадян мною було скеровано міському голові 6 усних та 12 письмових запитів і звернень.

Надав матеріальну допомогу потребуючим та важкохворим мешканцям міста. Також кошти були скеровані на закупівлю і встановлення вікон у Дрогобицькій міській лікарні, на придбання спортивного інвентарю спортивному клубу «Патріот».

Протягом року відстоював інтереси громади округу щодо проблемних забудов багатоквартирних будинків на вул. Сагайдачного та Коссака.

У кінці 2018 року розпочав спільну роботу над благоустроєм садиби Коссаків.

Також у 2018 році працював у комісії «Громадський бюджет-2018», є членом Координаційної ради блоку національно-демократичних сил Дрогобиччини.

 

Звіт за 2018 рік депутата фракції ВО «Батьківщина» Дрогобицької міської ради Тараса Мирославовича Петруняка

У 2018 р. взяв участь у 60% пленарних засідань.

Кожної першої та третьої середи місяця проводив прийом громадян. Провів 14 колективних зустрічей з мешканцями міста, трудовими колективами. Подав понад 10 усних депутатських звернень. Звернення громадян були вирішені позитивно на 70-80%.

Допоміг у поліпшенні умов:

- встановлено вхідні двері в перший корпус ЗОШ №11 ім. Т.Зозулі;

- закуплено і встановлено 2 дверей в другий корпус ЗОШ №11 ім. Т.Зозулі;

- закуплено частину металевої огорожі;

- покладено плитку в коридорі ЗОШ №11 ім. Т.Зозулі.



Создан 21 фев 2019



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником