ГАЛИЦЬКА ЗОРЯ

Новини в "ГЗ" від 11 липня 2019 р




Реанімобіль рятуватиме життя стебничан 

У першому півріччі 2019 року для КНП «Стебницька міська лікарня» придбали автомобіль швидкої медичної допомоги, автомобіль сімейної медицини та чималу кількість медобладнання.

8 липня ключі від реанімобіля, який для КНП «Стебницька міська лікарня» привезли з Норвегії, передали головному лікарю медзакладу Андрію Коцюбі.

Привітати придбанням та оглянути медобладнання до КНП «Стебницька міська лікарня» прибули міський голова Дрогобича Тарас Кучма та начальник відділу охорони здоров`я ДМР Володимир Чуба.

Отримати автомобіль швидкої медичної допомоги вдалося завдяки сприянню церкви «Добра новина» у Стебнику, зокрема її пастору Володимиру Кузьмичу, яка співпрацює з норвезькими благодійними організаціями. Тепер кількість шансів зберегти життя пацієнта при транспортуванні хворого до місцевої чи обласної лікарні значно зросла, адже реанімобіль «начинений» обладнанням європейського зразка.

Орієнтовну вартість реанімобіля назвати важко, однак, як зазначає пастор церкви «Добра новина» у Стебнику, він є безцінним для нашого регіону, адже може вберегти життя людей.

Також Стебницька міська лікарня отримала легковий автомобіль сімейної медицини для лікарів первинної ланки.

Головний лікар «Стебницької міської лікарні» Андрій Коцюба зазначив, що лише у 2019 році для медзакладу вдалося закупити енцефалограф, за допомогою якого обстежують пацієнтів із захворюванням на епілепсію – єдиний на всі медустанови Дрогобича і Стебника. Окрім того, придбано апарати ЕКГ, УЗД, штучної вентиляції легень, дефірбрилятор, лабораторне обладнання: біохімічний автоматичний аналізатор крові, кулонометр та сумки сімейного лікаря. Також у закладі тривають ремонтні роботи.

«Закупити обладнання вдалося завдяки співфінансуванню різних рівнів: як державного, так і міського бюджету Дрогобича за підтримки депутатів різних рівнів», - зазначив начальник відділу охорони здоров’я ДМР Володимир Чуба.

Міський голова Дрогобича Тарас Кучма наголосив, що медобладнання, яке закуповують як для Стебника, так і для Дрогобича, допомагає не лише мешканцям міст, а й прилеглих територій. Вона полегшує роботу лікарям і підвищує рівень довіри пацієнта до лікаря.

Прес-служба ДМР

 

«Дрогобицька Голгофа» стане кінофільмом…

Якщо вдасться зібрати додаткові кошти на екранізацію

9 липня у музейній кімнаті Меморіального комплексу «Тюрма на Стрийській» відбулася пресконференція ініціативно-творчої групи, яка готується до зйомок художньо-документального фільму «Дрогобицька Голгофа».

З журналістами регіону поспілкувалися автор театральної п’єси, заслужений журналіст України Тарас Метик, директор Львівського академічного музично-драматичного театру ім. Юрія Дрогобича, заслужений діяч мистецтв України Микола Гнатенко, головний режисер театру і майбутнього фільму Олександр Король, ігумен отець Йосиф із храму св. Апостолів Петра і Павла, керівник ГО «Дрогобич – добрий дім» та автор написання проєкту Наталія Копичин.

Мета пресконференції – донести до якнайширшого кола мешканців Дрогобиччини про те, що найближчим часом розпочинаються зйомки художньо-документального фільму «Дрогобицька Голгофа», який розповідатиме про винищення духовенства УГКЦ та інтелігенції Західної України у період окупації московсько-більшовицькою владою у 1939-41 pp.

Нагадаємо, що 26 березня 2017 року відбулася прем’єра вистави «Дрогобицька Голгофа» у виконанні муздрамтеатру ім. Ю.Дрогобича. Ідея – о.Іван Паньків, автор сценарію – Тарас Метик, режисер-постановник – Олександр Король. Після прем’єри вистави спільно із управлінням Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ відділ освіти і відділ культури та мистецтв ДМР напрацювали заходи щодо донесення подій «Дрогобицької Голгофи» до населення краю і парафіян УГКЦ. Окрім виїзних вистав територією Західної України, зародилася ідея створення фільму. І цю ідею поступово почали втілювати в життя…

Проєкт зйомок фільму «Дрогобицька Голгофа» скерували на розгляд Департаменту внутрішньої та інформаційної політики ЛОДА та на конкурс «Українського культурного фонду» у Києві щодо фінансування кінострічки. І якщо у столиці перемогти у конкурсі не вдалося, то у Львові дрогобичани отримали підтримку. З обласного бюджету на підготовку фільму мають виділити 70 тис грн. Однак цієї суми недостатньо, щоб зняти якісний продукт. За попередніми розрахунками, бракує ще 235 тисяч гривень. Тож ініціативна група звертається до всіх небайдужих з проханням про матеріальну допомогу. Це можуть бути не лише кошти, а й надання транспорту, пального, продуктів харчування для знімальної групи та акторів, поліграфічних послуг тощо.

Збір пожертв буде оголошено у храмах Дрогобиччини. Водночас долучитися до потрібної справи може кожен. Творча група фільму також закликає кандидатів у народні депутати та політичні партії підтримати проєкт.

Побудована на достовірних матеріалах, архівних документах, свідченнях очевидців «Дрогобицька Голгофа» змальовує страшну картину репресій 1939-1941 pp. на Західній Україні, зокрема, Дрогобичі, які чинили з мирним населенням московсько-більшовицькі окупанти. Інтелігенція, духовенство, робітники, селяни, школярі, студенти, люди різного віку, національностей, професій після вересня 1939 року стають «ворогами народу й держави», «шпигунами», «контрреволюціонерами», «бандитами», «шкідниками», «диверсантами», «куркулями» й опиняються в Дрогобицькій катівні на вулиці Стрийській, де розміщувалося обласне управління НКВД-КДБ (1939-1941, 1944-1959 рр). Головними героями фільму є закатовані священники УГКЦ Северіян, Віталій і Яким.

До команди проєкту залучили провідних спеціалістів із галузі кіноіндустрії (Борис Савченко, Дмитро Кошлань). Зйомки мають завершитися до середини жовтня ц.р. Вони відбуватимуться на відкритому просторі переважно у нічний час на теренах Дрогобиччини, сусідніх районів та у Львові. До проєкту будуть залучені львівські фахівці, які спеціалізуються на відтворенні історичних подій, а також музейники, архіваріуси, працівники ДСНС… Участь у зйомках візьмуть актори муздрамтеатру ім. Ю.Дрогобича.

Організатори пресконференції наголосили, що метою проєкту є: відтворення історичної дійсності окупації Галичини в період 1939-1944 рр., пізнання історії цього періоду та її осмислення в контексті сучасних подій; збереження пам’яті про невинно убієнних; пропагування християнської моралі, загальнолюдських цінностей, національно-патріотичне виховання; розвінчування міфу, який пропонує «русскій мір» та є спорідненим із ідеологією СРСР; пізнання міжнародною спільнотою історії України та подій періоду окупації московсько-комуністичною імперією.

 Добровільні пожертви на створення кінострічки можна скерувати на розрахунковий рахунок:

р/р 26001053760885 в AT КБ «Приватбанк», МФО 325321, ЄДРПОУ 14360570, ГО «Дрогобич – добрий дім» (на створення фільму «Дрогобицька Голгофа»), м.Дрогобич, вул. І.Франка,20.

Ярослав ГРИЦИК

Фото автора


ІНТЕРВ’Ю

Лев ГРИЦАК – про секрет успіху «Карпат», базу «Слобода-Раковець» і велику політику

1 липня Готельно-курортний комплекс «Карпати» у Трускавці урочисто відсвяткував 26 років від дня відкриття. Це одна з найкращих оздоровниць не тільки Трускавця, а й України. Наш сьогоднішній співрозмовник – генеральний директор чотиризіркового ГКК «Карпати», заслужений лікар України, Лауреат Державної премії України з архітектури Лев ГРИЦАК.

- Леве Ярославовичу, аналізуючи 26 років діяльності санаторію, на Вашу думку, у чому полягає секрет успіху «Карпат»?

- Можливо у тому, що я маю особисте бачення розвитку санаторно-курортної сфери як такої, курорту Трускавець, нашого санаторію зокрема і намагаюся втілити ці ідеї в життя. Звідки я їх беру? Пригадую, коли я в 29 років став головним лікарем 500-місного санаторію «Лісова пісня» на Волині, брав відеокамеру, їхав у Європу і знімав усе, що було найкраще в цій сфері. Багато передового досвіду у медицині почерпнув у Бельгії. Коли двічі був міським головою Трускавця, за таким принципом працював і в місті.

Навіть зараз, коли під час відпустки їду на відпочинок за кордон, обов’язково звертаю увагу на рівень сервісу і намагаюся запроваджувати це у «Карпатах». Завжди цікавлюся новинками, передовими досягненнями у медичній сфері.

А ще мої підлеглі і друзі відзначають, що я маю художній смак, якусь дизайнерську жилку. Це допомагає гарно оформляти інтер’єри та екстер’єри санаторію. Мабуть тому «Карпати» сьогодні так приваблюють відпочивальників. Для прикладу, ландшафтний парк «Підгір’я» на території нашої оздоровниці є найкращим у Трускавці і відзначений премією «Гран-прі» на міжнародній виставці. Також маємо свій зоопарк і багато-багато іншого…

- А як цього літа у ГКК «Карпати» із наповненням відпочивальниками?

- У червні показник наповненості санаторію становив 85%, на липень і серпень матимемо майже 100%. Це значно вищий рівень, ніж середній показник у Трускавці. Особливо проблематичним цей показник є у нагірній частині курорту. Боляче дивитися, як окремі оздоровниці стоять майже порожні.

Додам, що останнім часом у нашому санаторії значно збільшилася кількість іноземних гостей, в тому числі з Німеччини, Польщі, Ізраїлю. Це завдяки тому, що ми регулярно беремо участь у міжнародних виставках, де рекламуємо і «Карпати», і курорт Трускавець та й Україну. На жаль, інші оздоровниці цього практично не роблять, лише представників «Кришталевого палацу» іноді можна зустріти на таких експозиціях.

- Кажуть, що «Карпати» навіть мають власну ферму…

- Так. На фермі вирощуємо велику рогату худобу, навіть екзотичних буйволів. Займаємося птахівництвом. Відкрили свій масло-сирний цех, якого не має ніхто із трускавецьких санаторіїв. Оскільки молочна продукція у магазинах не завжди належної якості, ми пропонуємо відпочивальникам скуштувати сири і йогурти власного виробництва. Їм це дуже подобається.

- Розкажіть, будь ласка, про базу відпочинку, яку будуєте у селі Воля Якубова Дрогобицького району.

- Зараз ми розбудовуємо відпочинковий комплекс «Слобода-Раковець» поблизу Волі Якубової.

Там дуже гарна природа, мішаний з дубами ліс, чисте повітря. У цьому мальовничому куточку зводимо будиночки з дерева. Усе стилізоване під козаччину. Хочемо у вихідні дні привозити сюди відпочивальників із «Карпат». Хоч база ще повністю не закінчена, ми вже запрошуємо сюди людей порибалити, скуштувати рибної юшки… Ця послуга платна. Велику рибу випускають назад, а улов вагою до 2 кг можна забрати із собою. У ставках маємо рибу, якій три-чотири роки.

Взагалі, база у Волі Якубовій спершу задумувалася як рибний підрозділ нашої ферми. Ми взяли в оренду 13 гектарів землі під ставки. Придбали землерийну техніку і вже шостий рік копаємо стави, які існували там ще у австрійські часи. Вони були майже повністю замулені, на місці озер виріс ліс. Довелося усе чистити і розкопувати. У деяких місцях викопували вглиб до 4 метрів намулу. Насипали з нього справжню гору! У майбутньому плануємо там зробити гірки та атракціони для дітей.

Ми завершуємо будівництво комплексу, до якого входять котеджі на дві сім’ї, ресторан і капличка. Вони збудовані з карпатського дерева. Точну дату введення в експлуатацію не назву – все залежатиме від того, як будуть йти справи у ГКК «Карпати». Адже заробляємо кошти у Трускавці, а вкладаємо у Волю Якубову.

Посеред одного з озер облаштували «Острів кохання». Зробили благоустрій, відкрили там буфет. На ставку навпроти ресторану зі списаних військових понтонів будуємо причал, до якого пришвартувалася козацька чайка. На цьому кораблі будемо приймати гостей, проводити концерти, надіємося демонструвати вистави за участю акторів муздрамтеатру ім. Ю.Дрогобича.

На свято Покрови Пресвятої Богородиці плануємо освятити капличку. Вона дуже оригінальна. Вівтар і образи робляться за проектом відомого львівського художника Ореста Скопа.

Також хочу нагадати, що село Воля Якубова є батьківщиною нашого національного героя Андрія Мельника. На жаль, історія склалася так, що ця постать була призабута. У радянський період усе село занесли до категорії неперспективних, хотіли його ліквідувати і приєднати до сусіднього. Якось під час спілкування із сільським головою Волі Якубової у нас виникла ідея зробити у селі музей Андрія Мельника. Для цього придбали хату, яка відповідає архітектурі тих часів. Хочемо відродити історичну пам’ять про цю видатну особу.

- Леве Ярославовичу, давайте змінимо тему розмови і перейдемо до іншої площини – політичної. Сьогодні ви очолюєте виборчий штаб партії ВО «Батьківщина» у Трускавці. Чому обрали саме цю політичну силу?

- Від знайомих іноді доводиться чути таку фразу: я політикою не цікавлюся, я займаюся бізнесом. Вважаю, що це неправильно. Без політики бізнес не може бути успішним, як і вся економіка України.

Я бачив багато політичних партій, у кількох з них перебував, бо так складалися обставини. Від 2012 року я член партії ВО «Батьківщина». Добре знайомий з ідеологією цієї політичної сили, вона мені є близькою. Адже «Батьківщина» – одна з найбільш соціально орієнтованих партій, яка прагне щось зробити для простих людей, а не олігархів.

Голова ВО «Батьківщина» Юлія Тимошенко – це сьогодні практично найсильніший лідер із тих, які є в нашій державі, і яка реально прагне щось змінити. На жаль, політичні конкуренти її сильно скомпрометували. Як стало відомо на судовому процесі над американським політтехнологом Полом Манафортом, Віктор Янукович платив йому величезні кошти за окремий напрям роботи – дискредитацію Юлії Тимошенко як його основного конкурента на виборах. На жаль, і дотепер багато хто вірить цьому компромату. Та насправді Юлія Володимирівна – надзвичайно розумний, успішний, патріотичний політик, який здатний вивести Україну на те місце у світі, якого вона справді гідна.

У виборчій програмі «Батьківщини» – зниження вдвічі тарифів на газопостачання, відтермінування запровадження ринку землі. Останнє є дуже важливим, адже вже зараз потужні агрохолдинги, що належать олігархам, беруть в оренду розпайовані землі селян і нещадно їх експлуатують, вирощуючи там ріпак, соняшник... Якщо зараз, без відповідної підготовки, запровадити ринок землі сільськогосподарського призначення, то її і скуплять олігархічні клани, а малі й середні фермерські господарства, прості селяни, які займаються рослинництвом чи тваринництвом, просто занепадуть. Саме тому партія «Батьківщина» і її лідер Юлія Тимошенко наполягають: сьогодні ще зарано ставити це питання, доки не стануть на ноги малі і середні фермерські господарства. Приклад маємо поруч – у Польщі, де велика кількість фермерів. Там люди мають змогу працювати, заробляти і добре жити.

Ще одне важливе питання, на яке звертає увагу ВО «Батьківщина», це недолуга медична реформа, запроваджена Міністерством охорони здоров’я на чолі з Уляною Супрун. Бо те, що зараз відбувається, не має нічого спільного з реформою медицини. Це фактично інструмент для зменшення кількості населення в Україні, щоб менше бюджетних коштів витрачати на народ, легше прибрати до рук землі, простіше проводити вибори...

Наведу приклад. За час так званої медреформи в Україні вже ліквідовано 1633 ФАПи і 500 лікарень, без роботи залишилося 32 тисячі медпрацівників, 70 тисяч лікарів виїхали за кордон. Рівень смертності в Україні зріс у кілька разів і становить 250 тисяч людей на рік, перевищуючи народжуваність вдвічі! Та що говорити, коли зараз навіть «швидку допомогу» викликати проблематично, оскільки після так званої оптимізації вона тепер виїздить далеко не до всіх, хто цього потребує.

Треба негайно щось змінювати, і такі зміни пропонує Юлія Тимошенко та її політична сила. Тому я підтримую і закликаю всіх підтримати на парламентських виборах ВО «Батьківщина». Не варто голосувати за маловідомі партії, що не мають шансів здолати прохідний бар’єр. Краще віддати голос за «Батьківщину», яка однозначно буде в новообраній Верховній Раді.

Розмовляли Ярослав ГРИЦИК і Йосип ФИШТИК

 

ПРЕСКОНФЕРЕНЦІЯ

Михайло ЗАДОРОЖНИЙ: «Думка виборців завжди буде для мене пріоритетною»

8 липня кандидат у народні депутати України від партії «Європейська Солідарність» Михайло ЗАДОРОЖНИЙ провів пресконференцію для журналістів регіону. Головною темою спілкування було ознайомлення мешканців нашого краю з передвиборчою програмою кандидата.

Щоправда, Михайло Леонович розпочав розмову з повідомлення про те, що спокійна й толерантна передвиборча кампанія на Дрогобиччині, на жаль, втратила цей статус. Минулого тижня у соціальних мережах конкуренти М.Задорожного, щоб скомпрометувати його перед виборцями, почали розповсюджувати неправдиві матеріали, а згодом певні особи почали погрожувати кандидатові, якого експерти вважають одним із фаворитів виборчих перегонів.

Михайло Леонович повідомив, що подав відповідні заяви до правоохоронних органів і сподівається, що винні будуть покарані.

Відтак кандидат розповів, що за три каденції депутатства в обласній раді йому, за підтримки колег та керівництва облдержадміністрації, вдалося багато зробити для інфраструктури нашого краю. Лише за останні три роки у розвиток дорожнього господарства залучено понад пів мільярда гривень бюджетних коштів! Капітально відремонтовано такі автомагістралі, як Дрогобич – Волоща, Новошичі – Ріпчиці, Дрогобич – Меденичі, Дрогобич – Самбір, Дрогобич – Борислав, Опака – Підбуж. Проведено поточний ремонт низки доріг загального користування та комунальних, у тому числі окремих автошляхів у Дрогобичі, Стебнику, Трускавці й Бориславі.

За сприяння депутата облради значна частина сіл і селищ району стали учасниками різноманітних програм Львівської обласної ради й отримали кошти на облаштування вуличного освітлення, ремонт і будівництво об’єктів соціально-культурного призначення, встановлення дитячих і спортмайданчиків, спорудження пам’ятних знаків українським героям, благоустрій територій, розв’язання екологічних проблем тощо.

- Безперечно, я прагну, щоб ті позитивні зрушення, які ми розпочали на Львівщині і, зокрема, Дрогобиччині, мали продовження, – сказав Михайло Задорожний. - Проте добре усвідомлюю, що головне завдання депутата Верховної Ради – не ремонт доріг, бюджетних установ чи освітлення вулиць. На жаль, сьогодні знову на порядку денному постало питання: бути чи не бути Україні! Вже добре помітні кроки нової влади щодо деукраїнізації, її бажання йти на поступки російському агресорові. Маємо протистояти цьому і зберегти курс нашої держави на членство у Євросоюзі і НАТО.

Інші першочергові завдання викладені у моїй передвиборчій програмі. Серед пріоритетних – сприяння у розв’язанні екологічних проблем регіону. Насамперед, це зменшення шкоди для довкілля і людей від нафтовидобутку у Бориславі та запобігання подальшим обвалам на території підземних виробітків Стебницького «Полімінералу», - наголосив М.Задорожний.

У виборчій програмі кандидата зазначені ще й такі тези:

- зобов’язуюся підтримувати учасників російсько-української війни;

- усіляко сприяти розвитку національної культури, звичаїв і традицій, збереженню історичної пам’яті та культурної спадщини;

- створювати можливості для фізичного і духовного розвитку молоді, її виховання в дусі патріотизму та християнських цінностей;

- відстоювання гарантованого безкоштовного медичного обслуговування, запровадження страхової медицини;

- сприяти розвитку і технічному переоснащенню закладів охорони здоров’я, освіти і культури;

- пільгове кредитування сільськогосподарських виробників, введення держзамовлення на зерно і продукцію тваринництва;

- залучати зовнішні джерела, кошти Державного бюджету, міжнародних фінансових організацій, вітчизняних інвесторів для розв’язання важливих питань життєдіяльності Дрогобиччини.

Михайло Задорожний розповів, що в парламенті планує працювати над законопроектами щодо завершення адміністративно-територіальної реформи і децентралізації. Вона потребує завершення. В Україні створені й успішно функціонують понад 800 об’єднаних територіальних громад. Але є регіони, де дотепер не створені ОТГ і там місцеві громади недоотримують від держави значні кошти для свого розвитку. Це стосується і Дрогобиччини.

Згодом кандидат відповів на численні запитання журналістів. Він, зокрема, сказав, що готовий разом із фракцією працювати в опозиції, бо має такий досвід в обласній раді, але це не означає, що він не буде відстоювати інтереси округу у парламенті та Кабміні. Основним конкурентом на виборах вважає представника «Слуги народу», якому додає балів розкручений партійний бренд. Своїм найбільшим досягненням за час роботи в обласній раді вважає довіру людей (на останніх виборах його підтримали понад 50% виборців на окрузі) і те, що за останні роки вдалося капітально відремонтувати багато автошляхів нашого краю, які не бачили нормального ремонту понад 20 років.

На завершення виступу Михайло Задорожний запевнив:

- Гарантую регулярно зустрічатися і спілкуватися з виборцями, доносити їхню позицію до перших осіб держави. Обіцяю регулярно звітувати про роботу у Верховній Раді. Ще раз наголошую: думка виборців завжди буде для мене пріоритетною!

Ярослав ГРИЦИК

Фото автора

 

Розбудував Східницю, прагне змінити й Дрогобиччину

Хто останніх 10 років не бував у Східниці, той був вражений «казковим» перевтіленням. За цей період із звичайнісінького села (хоча цей населений пункт має статус селища) виросло цікаве, самобутнє курортне містечко з різними відпочинковими центрами як елітного, так і середнього класу. Східничани в одноголоссі , з гордістю запевняють, що це відбулося завдяки старанням і багатьом ініціативам їхнього селищного голови Івана Євгеновича Піляка.

У портфелі цього ініціативного посадовця – низка проектів. І тут уже потрібна якісно нова орбітальна ступінь впливу на ситуацію. Іван Піляк балотується до Верховної ради України, щоб скористатися можливістю внести конкретні законопроекти щодо розвитку не лише Східниці, а й цілого регіону. Адже Дрогобиччина – це суцільний мальовничий край для курортної мережі, зеленого і краєзнавчого туризму.

Розлогіше про своє бачення розвитку регіону розповідає сам Іван Піляк.

- За ці роки, а це вже моя друга каденція селищного голови, я набув певного досвіду, управлінських знань. Але крім практичних набутків, не поривав дружби з книжками різного тематичного спрямування. Хотілося довідатися щось більше, зануритися у невідому мені іншу проблематику. Інколи слухаєш депутатів у Верховній Раді, які нісенітниці вони верзуть на ту чи іншу тему , і розумієш, що ці люди далекі від звичайнісіньких земних реалій. А чому? Тому, що за сприянням когось заможнішого вони без досвіду, знань потрапили в державну світлицю. Так пишуться і приймаються закони. Мені є що запропонувати парламенту, щоб на законодавчому рівні наш край отримав статус регіонального курортно-відпочинкового заповідника.

Окрім Трускавця і Східниці, у нас є цікаві місця для створення потужного зеленого і краєзнавчого туризму. Візьмемо Борислав. Скільки розмов точиться про це місто, а там теж є поклади мінеральної води. Та віз і досі там. Майдан, Підбуж, Меденичі, Воля Якубова. У перших трьох населених пунктах за сприяння інвесторів і державної підтримки можна облаштувати відпочинково-лікувальні профілакторії. Для цього є всі передумови: там теж є поклади, джерела якісних вод. І це не утопія. У багатьох державах світу сповна використовують ці блага природи. Унікальний відпочинковий комплекс у Волі Якубовій розбудовує Лев Грицак. А, якщо врахувати, що це рідне село українського націоналіста Андрія Мельника, то маємо ще й культурно-просвітницьку аудиторію. Історичний музей Івана Франка у Нагуєвичах, дрогобицька сіль – це теж складові програми розвитку нашого регіону. При реалізації цих намірів бодай на дещицю в наступні п’ять років – це збереження наших українських доль від вимушеної міграції світами.

Оце мої пріоритетні завдання. щоб краяни відчули себе господарями на своїй, Богом даній землі. До речі, Щодо Бога, віри та інших християнських цінностей. У свій час я на одному курсі навчався із студентом Святославом Шевчуком. Він уже в ті роки був набожним юнаком, стриманим у висловлюваннях. Але ніхто тоді не міг уявити, що навчаємось із майбутнім главою УГКЦ. Та на все Боже провидіння. Тому не раз, беручись до якоїсь важливої справи, у голові зринає думка: а чи правильно я чиню, чи не порушую Божі закони? І само собою, духовна постать Святослава Шевчука вносить у душу певні корективи і спокій. Називаю себе практикуючим християнином, але пам’ятаю, що коли мою родину переселяли під час операції «Вісла», 1946 р., то , якби не глибока віра в Бога, можливо і мене б не було на цьому світі.

Мене запитують, як я буду діяти, коли політика ВО «Батьківщини» у Верховній Раді буде кардинально відрізнятися від моєї особистісної. Відповідаю однозначно: якщо рішення цієї політичної сили йтимуть всупереч інтересам України, жодної зрадницької дії я не зроблю. У Верховну Раду прийде багато патріотів, для яких гасло «Україна – понад усе!» не є порожнім звуком у передвиборчій програмі, а життєва позиція.

За 50 років свого життя я зумів реалізувати свої знання, бачення того, яким чином має розвиватися громада. Мені не страшно перед друзями, колегами, що я не дотримав слова. Це дуже важливо у житті - не втратити гідність і повагу близьких. Якщо дорожити цими цінностями, дотримуватися у повсякденних справах – тоді і легше дихається. Та є в житті речі, які не забуваються ніколи, і ти розчавлений, розчарований. Болить мені і досі, коли мама хворіла, а я не мав змоги допомогти.

Добру політику мають вторити добрі люди. І коли їх буде більше, проблема захисту національних інтересів відпаде сама собою. Тому по плодах наших довіряйте нам, - наголошує Іван Піляк.

А «плодів» в Івана Євгеновича – чимало. Серед них – відремонтовані дороги у курортному селищі, перемога у тендері на будівництво власних очисних споруд на суму 850 тис. грн., впровадження енергозберігаючих заходів у школі, нещодавнє відкриття бювету мінеральної води «2с» типу Боржомі й туристично-інформаційного центру тощо. А започаткований ним у 2011 році народно-пісенний фестиваль «Східницьке літо» став відомим не лише в Україні, а й набув статусу міжнародного. Тож недаремно відпочивальники іноді називають гірський курорт Східниця маленькою Швейцарією.

 

 

АНОНС

Вшануймо пам’ять жертв більшовицького терору 

У неділю, 14 липня, о 17:00 у Дрогобичі відбудеться скорботне віче з нагоди 28-ї річниці поховання останків жертв більшовицького терору 1939-50 рр.

Вшанують пам’ять та помоляться за душі закатованих кремлівськими посіпаками у застінках тюрми НКВД на території Меморіалу «Тюрма на Стрийській» на вулиці Стрийській у Дрогобичі та на Полі Скорботи, що на вулиці 22 Січня.

Для охочих вшанувати пам’ять жертв НКВД буде організовано безкоштовне підвезення до Поля Скорботи від зупинки на вулиці Лесі Українки біля фонтану. Час відправлення – 16:30.

Запрошуємо всіх вшанувати пам’ять жертв більшовицького режиму!

Прес-служба ДМР

 

НОВИНИ

Президент представив нового голову ЛОДА Маркіяна Мальського... 

Президент України Володимир Зеленський 6 липня у Львові представив нового голову Львівської облдержадміністрації Маркіяна Мальського.

Під час спілкування з лідерами громадської думки та представниками місцевої влади Глава держави нагадав, що мешканці Львівщини у соцмережі могли обрати очільника області з-поміж трьох кандидатів.

Зі свого боку Маркіян Мальський зазначив, що пропозиція очолити обладміністрацію була для нього до певної міри несподіваною.

«Але нам усім треба працювати для того, щоб Україна була сильною та потужною державою», – зазначив він. За словами нового голови ОДА, такі важливі сфери, як медицина, освіта, наука, дорожнє господарство, запрацюють на новому рівні лише тоді, коли Україна буде потужною економічно.

До призначення 35-річний Маркіян Мальський був керівником Західноукраїнського відділення об’єднання «Арцінгер». Докторант Інституту міжнародних відносин КНУ ім. Т.Шевченка. Має освіту економіста-міжнародника та юриста. Починав кар’єру помічником адвоката, був юристом на кількох приватних підприємствах, асистентом кафедри теорії та філософії права НУ «Львівська політехніка».

До призначення головою ЛОДА Маркіян Мальський був почесним консулом Австрії у Львові, позаштатним радником голови облдержадміністрації з питань зовнішньоекономічної діяльності, а також заступником голови Консультативної ради при прокуратурі Львівської області.

У минулому скликанні Верховної Ради був помічником на громадських засадах депутата Михайла Хміля від «Батьківщини». Одружений, має двох синів.

 

...І звільнив Андрія Шевкенича 

9 липня Президент України Володимир Зеленський звільнив п’ятьох голів райдержадміністрацій на Львівщині. Серед звільнених – голова Дрогобицької РДА Андрій Шевкенич. Причина звільнення – «у зв’язку із закінченням строку повноважень Президента України».

Андрій Іванович у мережі «Фейсбук» щиро подякував усім за плідну співпрацю за період його керівництва Дрогобицьким районом.

 

«Львівобленерго» поверне кошти до міського бюджету 

Не секрет, що використання земельних ділянок без належних на це підстав завдає значних збитків місцевому бюджету у вигляді недоотримання грошових коштів орендної плати або сплати земельного податку.

Для повернення недоотриманих коштів і наповнення бюджету міста, відділом правового забезпечення спільно з відділом оренди та приватизації комунального майна виконавчого комітету Дрогобицької міської ради було проведено значний обсяг роботи. Так, упродовж певного періоду часу було здійснено обміри земельних ділянок, що використовуються ПрАТ «Львівобленерго», проведено засідання комісій з вирішення земельних спорів та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам. Комісіями підготовлені матеріали, які розглянуті на засіданні виконкому ДМР. Складено проекти договорів про добровільне повернення коштів та скеровано відповідні пропозиції ПрАТ «Львівобленерго».

У результаті проведеної роботи, 3 липня ц.р. між Дрогобицькою міською радою та ПрАТ «Львівобленерго» укладено три договори про добровільне повернення міській раді безпідставно збережених коштів, які підлягають поверненню власнику землі.

Згідно з договорами, ПрАТ «Львівобленерго» зобов’язалося відшкодувати Дрогобицькій міській раді збитки, заподіяних внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, та добровільно повернути кошти у вигляді неоплаченої орендної плати за користування трьома земельними ділянками на загальну суму 283 тис 922,79 грн.

«Укладення цих договорів та згода на добровільне повернення коштів у виді неоплаченої орендної плати за користування земельними ділянками свідчить про ґрунтовну правову позицію Дрогобицької міської ради в питанні відшкодування шкоди, завданої громаді міста, з однієї сторони, та про відповідальність перед громадою і бажання до подальшої співпраці ПрАТ «Львівобленерго», з іншої сторони.

Повернення громаді Дрогобича 283 тис 922,79 грн. — це успішний результат, в основі якого – розуміння керівництва ПрАТ «Львівобленерго». Також позитив у тому, що спірне питання вирішено в позасудовому порядку за принципами доброзичливості та взаєморозуміння. Сподіваємося, що цей приклад буде спонукати всіх недобросовісних користувачів земельними ділянками до позасудового вирішення питань відшкодування завданих збитків громаді Дрогобича, уникаючи додаткових витрат на судовий процес та сплату виконавчого збору», - прокоментував заступник міського голови Дрогобича Володимир Коцюба.

Прес-служба ДМР

 

Юних парламентарів навчатимуть принципів комунікації з громадою 

У Дрогобицькій міській раді розпочала роботу «Школа комунікації». Упродовж наступних декількох тижнів Школа працюватиме для членів Дитячого парламенту Дрогобича. Організатором проекту виступила прес-служба Дрогобицької міської ради.

5 липня міський голова Дрогобича Тарас Кучма та керівник прес-служби ДМР Зеновій Квасній привітали учасників «Школи комунікації» з початком роботи школи.

Юних парламентарів навчать основ написання різноманітних інформаційних повідомлень, медіаграмотності, комунікацій у мережі Інтернет, а також шляхів отримання достовірної інформації з офіційних джерел.

На підсумковому занятті всіх учасників очікує творчий пікнік.

Прес-служба ДМР

 

Змінено організацію руху на перехресті вулиць

Стрийської, Лесі Українки та Івана Мазепи!

Тепер автомобілі, які рухаються дорогою, що пролягає вулицями Лесі Українки та Стрийською, мають пріоритет над автомобілями, які рухаються вулицею Івана Мазепи.

Про це повідомили у Департаменті міського господарства ДМР. У п’ятницю, 5 липня, дорожня служба встановила відповідні знаки, тому водіїв просять бути уважним з метою уникнення ДТП.

Прес-служба ДМР

 

Коли замість критики – розуміння і співпраця

5 липня міський голова Дрогобича Тарас Кучма провів виїзний прийом з мешканцями ОСББ «Граніт» та довколишніх будинків.

Разом із ним на зустріч прибули заступник директора Департаменту міського господарства Ростислав Пошивак та керівник КП “Комбінат міського господарства” Сергій Жирний, службовці міськради.

Мешканці просили посприяти у ремонті під’їзної дороги, яка є на балансі міста. У квітні 2017 року після візиту Тараса Кучма до цього ОСББ дорогу підсипали, однак за два роки тут знову утворилися вибоїни.

Також мешканці просили відновити сміттєвий контейнерний майданчик і допомогти прибрати великогабаритні відходи, які накопичилися через недобросовісних громадян. Завдяки оперативному рішенню міського голови Тараса Куми та керівника КП “Комбінат міського господарства” Сергія Жирного цього дня частину великогабаритного сміття прибрали. А коли майданчик відновлять, мешканці ОСББ спільно з відповідними службами Дрогобича контролюватимуть, щоб порушників утилізації ТПВ притягнути до відповідальності.

Також обговорили можливість встановлення вуличного ліхтаря біля контейнерного майданчика, участь ОСББ у проекті з енергозбереження та з облаштування дитячого майданчика, який мешканці самостійно взялися відновлювати, адже тут відпочивають діти не лише з ОСББ, а й прилеглих будинків.

Для початку посадовці погодилися допомогти мешканцям і завести пісок для дитячого майданчика. Далі відбудеться процедура написання проекту та подання його на участь у конкурсі.

Поспілкувавшись з мешканцями, міський голова Тарас Кучма зазначив: «Приємно, коли замість критики є розуміння і співпраця. Критикувати можна постійно, а от зрозуміти ситуацію, об’єднати зусилля і щось зробити, то це не всім подобається. Але за останні роки ситуація у місті змінилася кардинально, і тих, хто робить – більше, ніж тих, хто критикує».

Наступна зустріч міського голови Тараса Кучми з мешканцями ОСББ «Граніт» та прилеглих будинків відбудеться у другій половині серпня 2019 року.

Прес-служба ДМР

 

Водоканал проти… водоканалу 

Борги ТзОВ «Трускавецький водоканал» Дрогобицькому водоканалу спричинилися до арешту майна і рахунків підприємства.

3 липня ц.р. у міській раді з цього приводу відбулась прес-конференція, яку зініціювало КП «Дрогобичводоканал». Роман Шагала, керівник підприємства повідомив, що 1 липня орган виконавчого стягнення наклав арешт на рахунки та майно ТзОВ «Трускавецький водоканал». Ще 20 лютого 2019 р., відповідно до ухвали суду, «Трускавецький водоканал» був зобов’язаний сплатити КП «Дрогобичводоканал» 5 млн 151 тис. грн заборгованості. Станом на 1 липня постанова суду не була виконана. Також і борг зріс до 12 млн 300 тис. грн.

Від початку лютого до липня ц. р. відбулося 5 нарад із керівниками підприємств за участю міської влади. Однак ні до чого це не призвело і результату не досягнули.

А ще з 2014 року відбулося 14 судових засідань (зараз триває 15-те), де «Дрогобичводоканал» відстояв своє право на повернення боргів.

Комунальне підприємство Дрогобича не хоче паралізувати чи обмежити діяльність Трускавецького водоканалу. Адже це його оптовий споживач. Однак, як зазначає Роман Шалага, «ми хочемо мати споживача, але споживача платоспроможного». Технічно водоканал може надавати послуги трускавчанам цілодобово. На жаль за словами Р.Шагали, усі можливості налагодити партнерські взаємини між підприємствами вичерпані, тому іншого вибору просто не залишилось.

До слова, жодним чином підприємство Трускавця не відреагувало. Арешт майна і рахунків означає, що Водоканал не зможе здійснювати жодних видатків. Таким чином, «Дрогобичводоканал» припинить надання послуг Трускавецькому водоканалу, якщо поточні платежі не будуть виконуватися.

Чому ж вийшла така велика сума, якщо всі суди були виграні? На кожному засіданні певна сума розтерміновувалась, наприклад, 1 мільйон повинен був оплатитись за 1 рік. Це виходило менше 100 тис. грн в місяць, тому ці гроші Трускавець платив. Однак борги все накопичувались і накопичувались, таким чином і вийшло 12,3 млн грн. Ще одна з причин великого боргу – встановлення замалого тарифу для трускавчан. Бо він має покривати всі витрати підприємства. Але зараз будь-який тариф не передбачає покривання боргу. Тому нерозв’язання економічної проблематики, очевидно, має тільки політичний характер.

Марія КАСІЙ

 

Молоко з... асфальту 

Можливість продавати молочну продукцію на критому ринку Дрогобича не обмежена. Проте люди стоять на вулиці, кладуть сир, молоко та сметану просто на асфальт, не задумуючись про пилюку, яка зависає над продуктами. Чому все відбувається саме так?

У жовтні 2015 року відкрили ринок «Молочний рай», де могло торгувати близько 60 людей. Але вже через 3 роки його закрили, бо «нерентабельно». Торговців там було менше, бо треба було платити за місце. Але і сісти було де, і чистенько на столах. Нащо ж витрачати гроші, коли можна продати і на вулиці? Цим керувались і керуються люди, що далі продають на землі.

Та «Молочний рай» – не єдине місце для продажу. Бо на території КП «Дрогобицький ринок» облаштовано 2 ряди на молочну продукцію. Там можуть вміститись 70 осіб. Для звичайної людини тут купувати набагато безпечніше – чистіше, ринок накритий і курява рядами не здіймається. До того ж, кожна продукція має пройти перевірку. Треба мати необхідні документи і дотримуватись всіх санітарних та інших норм. Незважаючи на це, багато людей так і стоїть надворі. Одна з причин – місця на критому ринку іноді буває мало. Ще – знову ж таки, за місце треба платити – 10 гривень за день. Здавалося б не так і багато, але для людей, котрим треба вертатися автобусом в село, це забагато.

Я підійшла до однієї з жінок і запитала, чому не торгує всередині? Вона відповіла: «Тут я стою в холодку, в тіні, не так гаряче. Бо на ринку бляха нагрівається і дуже парить. А іноді і на ринку продаю». Інша каже: «Там занадто гаряче, не можу там стояти. Може, комусь це під силу, але не мені». Хоч сама стоїть на пекучому сонці і прикривається парасолею. Виникає питання: чому ж звичайні люди купують молочну продукцію, що стоїть на розпеченому асфальті, а не на ринку, де все перевірено?

Олександра, що якраз зупинилась біля молока, зізнається: «Коли мені треба свіже молоко, то купую на ринку. Але здебільшого беру на вулиці, бо інколи дешевше там знаходжу, або ж коли поспішаю, то зручніше придбати так. Та й буває, йду з роботи, вже пізно і на ринку нікого вже нема. Тому це вже входить в звичку, а про якість рідко задумуюсь». Тому, видається, що так мислить більшість покупців. Якби люди не купували продукти з вулиці, а задумувались про санітарні та інші норми, то й продавців на асфальті б не стало.

Марія КАСІЙ

 

До хоральної синагоги Дрогобича внесли Сувій Тори

Минулого тижня у Дрогобичі пройшла церемонія урочистого внесення сувою Тори до відновленої рік тому Хоральної синагоги.

Тору вносив головний рабин України Яків Дов Блайх, а також представники єврейських громад з різних міст України, місцеві жителі і нащадки єврейських сімей Дрогобича, які спеціально приїхали з Ізраїлю і США. Проект з відновлення синагоги був реалізований за упродовж понад семи років за ініціативою Фелікса Вексельберга на кошти його сина – Віктора Вексельберга.

Виступаючи перед присутніми, рабин Блайх заявив: «Сьогоднішня подія знаменує чергову віху в відродження єврейського життя не тільки в Дрогобичі, а й на всій території України. Віктор Вексельберг народився і виріс в Дрогобичі і багато років підтримував і продовжує підтримувати Єврейську громаду. Я вкрай засмучений тим обставиною, що він не зміг бути присутнім на сьогоднішньому святі, оскільки в’їзд в країну йому заборонений. Упевнений, що з огляду на його внесок в розвиток Дрогобича він гідний стати Почесним громадянином міста».

Хоральна синагога була побудована в середині ХІХ століття для однієї з найбільших і процвітаючих громад Галичини, яка, за словами її нинішніх членів, до Голокосту була будинком для 17000 євреїв – близько половини тодішнього населення міста. Згідно з різними джерелами, в 1942 і 1943 роках від 11000 до 14000 євреїв міста були вбиті німцями. Найстарші члени громади розповідали, що шостий Прем’єр-міністр Ізраїлю Менахем Бегін і його дружина Алізе одружилися в синагозі Дрогобича в 1936 році.

Серед гостей церемонії був Зеєв Жаботинський, лідер сіоністів-ревізіоністів, який був наставником Бегіна. Синагога також зображена на знаменитій картині Мауріція (Моше) Готтлиба, «Євреї моляться в синагозі в Йом-Кіпур», яка сьогодні є частиною експозиції Тель-Авівського художнього музею. Готтліб народився в 1856 році в Дрогобичі, який тоді був частиною Австрійської імперії, потім Польщі та західної України.

Після закінчення Другої Світової війни будівля синагоги спочатку використовували як склад тканин, і сховище солі, потім в якості меблевого магазину, а в прибудовах розмістили продуктові склади. У 1990-і будівлю передали єврейській громаді міста, проте пізніше воно було розграбоване і підпалене, багато років перебувало в аварійному стані, доки в 2013-му не почалася реконструкція, здійснена з ініціативи Фелікса Соломоновича Вексельберга на кошти його сина Віктора.

Вл.інф.

Фото Ігоря ФЕЦЯКА

 

Донцовський простір розвивається 

4-6 липня в Мелітополі й на Мелітопольщині (Запорізька обл.) проходив Всеукраїнський фестиваль «ДонцовФест», організований Міністерством молоді і спорту (керівник – Ігор Жданов), в якому взяв участь керівник дрогобицького Науково-ідеологічного центру ім. Д.Донцова Олег Баган. Пропонуємо коротку розповідь про небуденну акцію п. Олега.

Нинішній «ДонцовФест» планувався ще на минулий рік, коли відзначалося 135 – річчя Д.Донцова (1883 – 1973). Однак через опір чиновників-українофобів із Запорізької облдержадміністрації акцію не вдалося провести (їхня замученість була обов’язковою, оскільки це офіційна державна акція). На цей раз програма фестивалю була доволі широкою і різноманітною: відбулися кілька презентацій наукових видань, літературні читання, концерти, виставки, дискусії, кінопокази, екскурсії. У «ДонцовФесті» взяли участь відомі гурти і виконавці: «Кораллі», «Тінь Сонця», Тарас Компаніченко, «Друже музико», «Варйон», «PoliКарп» та ін.

Так відомий політик (ВО «Свобода») та публіцист Юрій Сиротюк разом із співробітниками Аналітичного центру «Українські студії стратегічних досліджень» презентували п’ять томів «Бандерівських читань», в яких зібрані матеріали шести наукових конференцій, проведених «УССД» протягом 2014 – 2019 рр. на різноманітну тематику; також дві недавно видані маловідомі і щойно віднайдені сучасниками капітальні праці класиків українського вольового націоналізму міжвоєнної доби: ідеологічну студію Дмитра Мирона «Ідея і чин України» (К., 2018) і «Воєнну доктрину українських націоналістів» Михайла Колодзинського (К.,2019). Цілі комплекти цих видань були подаровані науковим та культурологічним установам Мелітополя.

Дрогобицький Центр Донцова презентував недавнє своє видання - збірку російськомовних статей Д.Донцова 1910 – х років «Русский либерализм и украинское движение» (2018). Ця книга має свою специфіку - вона наче вводить в українську проблематику цілком зрусифіковану людину (знаємо, що таких в Україні - мільйони) і водночас виставляє перед нею чіткі ідейні засади українського визвольного руху, пояснює правові та культурні умови розвитку українства.

До фестивалю Міністерство видало спеціальну просвітницьку брошуру, яку склали студія О.Багана «Ідеологічні постулати Дмитра Донцова» та стаття запорізького історика Юрія Щура «ОУН-б на Мелітопольщині в 1941 – 1945 роках». Виконана вона на якісному папері, з кольоровими ілюстраціями, зручним друком.

Цікаво, що одним із співорганізаторів «ДонцовФесту» стала парафія Різдва Пресвятої Богородиці УГКЦ в Мелітополі. Це добрий знак: зараз на Мелітопольщині активно розвиваються унійні громади, які й постають головними провідниками українського духу в денаціоналізованому краю. Ще в 2012 р. дрогобицький НІЦ ім. Д.Донцова видав збірку статей свого патрона «Справа Унії. Церква і націоналізм», яку ми широко розповсюдили по Причорномор’ю. Тож, гадаю, що цим вклали свою скромну лепту в розгортання патріотичного та релігійного руху в регіоні.

 Нагадаю, що від 2016 р. в Мелітопольському державному педагогічному університеті ім. Б.Хмельницького діє Науково-дослідницький центр ім. Д.Донцова (керівник – Олександр Ситник, доктор історичних наук). Наразі в роботу цього центру залучено троє науковців. Окремий результат – постійна виставка у місцевому краєзнавчому музеї про Д.Донцова, в епіцентрі якої презентуються розкішне дрогобицьке видання 10-ти томів «Вибраних творів» Д.Донцова (Дрогоби-Львів, 2011-2016), збірка Д.Донцова «Літературна есеїстика» (Дрогобич, 2010), організовані й видані нашим центром. Про все це розповідаю як відповідь на брудні публікації і плітки одного дрогобицького псевдопросвітянина, який фальшиво пустословив про нібито бездіяльність НІЦ ім. Д.Донцова, по-дитячому обігруючи назву нашої громадської організації.

 

ЛЮДИ

Християнин, хімік, меценат, життєлюб

Хто в Дрогобичі кінця СССР і першого десятиліття незалежності України не знав і не шанував цього щирого християнина, хіміка, мецената, життєлюба Ярослава Гаруна (1937-1999)? Без нього неможливо уявити процес національного відродження на Франковому Підгір’ї і далеко дальше. Прикро  й боляче говорити про нього в минулому часі, адже він ще довго міг бути нашим сучасником. Подібно, як за легендою у сиву давнину помер від свого коня київський князь Олег, так від свого життєвого покликання – хімії знайшов  трагічний кінець і Ярослав Гарун.

Чому з ним, даруйте перефразований вислів, сталося те, що сталося? Поки розповідь дійде до фатального липневого дня 1999 р., потрібно бодай пунктиром окреслити його життєвий і трудовий шлях. Він народився в Стрию на давньому передмісті Шумлявщині в жовтні 1937 р. Тато працював на колії, мама займалася вихованням трьох синів – Ярослава, Романа і Володимира та хатніми справами. Хлопець блискуче закінчив Стрийську середню школу № 5, відтак факультет переробки нафти і газу Львівської політехніки. Стажувався на нафтопереробних заводах у Кременчуці, Одесі та Херсоні в Україні, Самарі та Волгограді в Росії, Грозному в Чечні, де в нього було багато друзів і знайомих.

Після успішних виробничих практик молодий інженер-нафтохімік приїхав за розподілом на Дрогобицький нафтопереробний завод № 1, званий колись “Польміном”. Завдяки ґрунтовним знанням, широкій ерудиції, начитаності, відповідальності за справу він швидко просувався по службовій драбині: оператор, начальник установки АВТ, заступник начальника цеху переробки нафти. Якраз о тій порі виникла проблема з присадками до моторних мастил як додатку до автомобільного пального задля збільшення його октанового числа. Згори натискали, і треба було спішно думати над її розв’язанням.

“Перший завод” мав тоді “заморожене” і фактично безперспективне будівництво солідолового цеху. На цій ділянці й вирішили спорудити  установки для розробки, випробування і випуску присадок. Однак нове виробництво виявилось нерентабельним. Щоб позбутись його, НПЗ-1 з легкою душею передав структурний підрозділ київському галузевому науково-дослідному інститутові. НДІ мав потребу у власній експериментальній базі, а Дрогобицький НПЗ і цей інститут підпорядковувались одному міністерству.

Нову структуру назвали дослідним заводом. Так наприкінці 1960 рр. у Дрогобичі стало ще на одне підприємство більше. Перспективному Ярославові Гаруну запропонували посаду заступника директора з наукової роботи. Він погодився, бо це було чергове підвищення в посаді. За певний час «зам» написав і в тому ж НДІ успішно захистив дисертацію за специфікою своєї роботи, отримавши вчений ступінь кандидата хімічних наук. Коли попередній директор вийшов на пенсію, керівництво інституту посадило у звільнене крісло саме Ярослава Євстаховича. З усіх кандидатур він найкраще відповідав цій посаді.

Переповідати про напрямки та результати його адміністративної діяльності – повторювати гірші традиції колишньої партійно-совєтської преси, тому робити цього не стану. Про них обмовлюсь лише реченням про те, що директор зі своїм невеликим колективом зумів вивести підприємство до числа найкращих. Однак у розпалі й наприкінці горбачовської перебудови та гласності, вже від початку складного процесу роздержавлення, корпоратизації і приватизації виробництва, мало знаного тоді навіть добрим фахівцям, ставало чимраз зрозуміліше: “Все так не буде”. Нові обставини вимагали змінюватись самому і змінювати підприємство.

У місті й своїй галузі Ярослав Гарун належав до групи тих небагатьох перших керівників, які швидко “врубалися” і сміливо, хоча не без вагань та помилок, почали перехід на ринкові рейки. За лічені роки державний завод шляхом кількаразових юридичних та інших операцій перетворився на акціонерне товариство “Галол”, тобто “Галицькі оливи”. Назву придумав Ярослав Євстахович на новій посаді голови правління. Поступово про “Галол” полинула гучна слава як один із тих заводів, котрий став монополістом в Україні з випуску присадок до пального і моторних олив. А його працівники, порівняно з іншими заводами, отримували найбільшу платню плюс дивіденди від своїх акцій. Сотні мешканців міста прагнули влаштуватись туди на роботу, заволодіти найбільшим числом акцій підприємства і бачити надійну перспективу.

Водночас відкрилися широкі  можливості допомагати, як нині кажуть, потребуючим особам і структурам. У 1990 рр. через глибоку економічну кризу, шалену інфляцію, дорожнечу і безробіття до Ярослава Гаруна як керівника прибуткового підприємства поплив потічок, далі річка всіляких прохачів. Ішли місцеві чиновники, священики, голови церковних комітетів, хворі, бідні, книговидавці, редактори ЗМІ, лікарі, письменники, художники, музиканти, вчителі, голови оргкомітетів з побудови різних пам’ятників і т.д. і т.п. Принаймні автор цих рядків ні разу не чув ні від кого, щоб Ярослав Євстахович разом з правлінням АТ “Галол” відмовились надати посильну матеріальну чи іншу допомогу. Лише один приклад. Саме з його «подачі» у 1991 р. вийшла 15-тисячним накладом моя історико-краєзнавча книжка «Вулицями старого Дрогобича», котра розійшлася на Дрогобиччині, в десятках країн світу в Європі, Азії, обох Америках і Австралії.

 Ні доти, ні потому Дрогобич не знав і, можливо, досі не знає подібного феномену благочинності та меценатства під Господнім омофором християнської любові до ближнього. Тут я мав намір подати ще бодай два-три приклади Гарунової “матеріалізованої” любові, але відмовився, бо це забере багато місця. Поза тим, прохачі ніколи не поверталися з “Галолу” голіруч, дарма що в колективі знаходились окремі працівники, які ремствували й навіть висловлювали свою неґацію галолівському доброчинству.

Але сказано, що “Все так не буде”. І “це” сталось. Новоспечені  чужинецькі олігархи постаралися викупити контрольний пакет акцій заводу. Як згодом з’ясувалось, із єдиною метою – усунути потужного конкурента з ринку присадок і моторних олив, відтак знищити саме підприємство. На заваді цим позірно підприємливим «акулам» стояв Ярослав Гарун, який на частині виробничої площі та устаткування “Галолу” планував відкрити приватне підприємство. Тоді була вишукана нагода, і  після досягнення пенсійного віку Ярослава Євстаховича зробили “колишнім”. А що він не збирався сидіти склавши руки, то зацікавлені особи задумали і здійснили план його фізичного усунення.

Спекотної липневої ночі 9 липня 1999 р. він тримав вікно своєї квартири на першому поверсі відчиненим. Цим і скористався злочинець, кинувши всередину дві пляшки із запалювальною сумішшю. При сполуці з повітрям вона моментально спалахнула. У помешканні  швидко поширилась пожежа. Прокинувшись, господар узявся гасити вогонь. Заскочений раптовою небезпекою, він діяв неадекватно, бо забув про власну безпеку, зіставши обпеченим на шістдесят відсотків. Чотири дні боротьби дрогобицьких лікарів за його життя виявились марними. 13 липня 1999 р. Ярослава Гаруна не стало. Поховали його на старому стрийському цвинтарі поряд із родинним гробівцем батьків і брата Романа.

Прожив благодійник неповних 62 роки. Зате в історії Дрогобича назавжди залишилось його чесне ім’я з відкритим християнським серцем до всіх потребуючих. Таких чуйних і щирих керівників виробництва місто не мало ні до нього, ні після нього. Міліція так і не розкрила резонансного вбивства. Як виглядає, тільки через чиєсь небажання. Тому замовники і вбивця залишились невідомі й непокарані. 23 жовтня 2009 р. на вулиці І. Франка на фасаді будинку, де протягом 1988-1999 рр. проживав Ярослав Гарун, друзі відкрили йому меморіальну таблицю. Автор цієї статті присвятив Ярославові Гаруну вірш «Добротворець». Процитую його з нагоди 20-річчя трагічної загибелі, а точніше – підлого вбивства цієї щирої і діяльної людини.

 

Із серцем, повним доброти

І християнської любови,

Умів на поміч він прийти

Без жодної передумови.

 

Хто скористав з його добра,

І їх не кількоро, а сотні,

Спішить і сам, бо час-пора,

Діла чинити благородні.

 

Таким добродіям у нас

Одвіку кланялися в ноги,

Але так само, і не раз,

Їх розпинали демагоги.

 

А Ярослава Гаруна

Убило полум’ям із пляшки

Поріддя пажерного дна,

Мабуть, і сущим для настрашки.

 

Аж от водою з гір спливли

Літа, яким не зупиниться

І не вернутися, коли

Його увічнила таблиця.

 

У ній – і пам’ять, як свіча,

І торжество добра без плати.

Просімо долю стихача

Нам ще таких, як він, послати.

 

Напевно, Ярослав Гарун став першим і наразі єдиним директором промислового підприємства в Дрогобичі, удостоєним такої пам’яті та честі. Небезпідставною і аргументованою видається пропозиція тих, хто добре знав Ярослава Євстаховича, надати його ім’я новій вулиці міста на знак пошани і прикладу іншим благодійникам та меценатам. Ба більше, варто заснувати премію його імені для тих, хто не словом, а безкорисливою жертовністю долучається серцем до потреб ближнього. Нехай «раз добром нагріте серце вік не прохолоне».

Роман ПАСТУХ

 

ПОЛІТИКА

Дозволять продаж землі – буде громадянська війна

«Чорна хмара насувається на Україну», - так коротко і влучно Олег Ляшко окреслив ймовірне майбутнє нашої країни, якщо стара і нова влада, об’єднавшись в новому парламенті, дозволять продаж землі іноземцям на догоду МВФ.

Реалізація цього плану не лише зробить українців батраками, але й призведе до громадянського протистояння, застеріг лідер Радикальної партії.

За інформацією політика, Володимир Зеленський вже пообіцяв світовим лідерам і кредиторам запровадити в Україні ринок землі.

«Цей план – це початок громадянської війни не лише в селі, а й у всій Україні. Хто купить землю? В українських селян грошей нема, тому сюди прийдуть іноземці з мішками грошей, яким дають кредити під 0,5% річних. Виснажать чорноземи в погоні за швидкими заробітками, отруять грунт хімікатами, потруять бджіл, худобу, бо коли не своє – то не шкода. Іноземцям не треба інфраструктура і селі, вони не будуть проводити туди газ і воду – це означає, що село вимре і мільйони селян залишаться без роботи. Ніхто із тих, хто сьогодні рветься до влади, не знає, як живе село. А Радикальна партія знає і не дасть їм продати українську землю та вбити село», - наголосив лідер РПЛ.

Ляшко розповів, яку альтернативу пропонує його команда.

«Пріоритетом має бути не продаж землі іноземцям, а подолання бідності, відновлення виробництва і агропереробки в селі. Тоді мільйони українських заробітчан, значна чистина яких із села – повернуться додому. А ті власники паїв, які хочуть продати землю – нехай продають її за ринковою ціною до Державного земельного банку. Пай має коштувати не менше 30 тисяч доларів, а під Києвом – від 50 тисяч. Ці парламентські вибори – це бій за землю. Ми маємо виграти цей бій, щоб земля годувала українську націю!», - звернувся Олег Ляшко до людей.

Нагадаємо, лідер Радикальної партії є ініціатором змін до Конституції, в яких пропонує зробити основою аграрного устрою країни фермерські господарства, а не латифундії, щоб земля належала тим, хто на ній працює. Окрім того, Ляшко хоче скасувати плату за переоформлення землі на дітей. І вимагає платити за оренду паїв не менше 15% на рік.

Тамара КОВАЛЬ

 

СПОРТ

Прем’єр-ліга пішла на канікули

Відповідно до регламенту обласних змагань із футболу сезону 2019-го року, Контрольно-дисциплінарний комітет Федерації футболу Львівської області зарахував команді ФК «Юність» (Гійче) технічну поразку (0:3) у виїзному матчі 13-го туру чемпіонату Прем’єр-ліги Львівщини проти СКК «Демня».

Таке рішення зумовлене самовільним сходженням гійченців із футбольного поля за рахунку 1:1 через незгоду з рішенням арбітра, який зарахував гол, на думку гостей, із положення поза грою. Окрім того, команду з Гійчого зобов’язали сплатити штраф у розмірі 3 тисячі гривень.

Тож тепер турнірна таблиця обласної Прем’єр-ліги після першого кола набрала завершеного вигляду.

Також, після розгляду апеляції, для ФК «Мостиська» зменшено термін дискваліфікації в обласному футболі з двох до одного сезонів (за неспортивну поведінку вирішили суворіше покарати окремих гравців, а не весь клуб).

Ярослав ГРИЦИК

 

Будьмо патріотами міста!

Часто на понеділкових нарадах міський голова звертає увагу керівникам як комунальної так і соціальної інфраструктури па деякі прогалини у їхній роботі. Одні із відповідальністю ставляться до зауважень, інші легковажать цим.

«Живіть містом, а не проживайте в ньому, - наголошує Тарас Кучма, - і тоді вас поважатимуть». З нинішнього номера започатковуємо рубрику «Фотофакт», в якій разом із читачами будемо підказувати забудькуватим керівникам, які «вузькі місця» їм слід усунути. До цієї акції під умовною назвою «Нудьмо патріотами міста» запрошуємо небайдужих читачів. Сигналізуйте нам про такі випадки на телефон 2-04-75, а ми у «Фотофакті» озвучимо це. А нині:

Факт №1. На фасаді драм і ситру обвалилася штукатурка. Це створює неприємне враження...

Факт №2. Біля костелу із кольорової бруківки викладений гербовий знак Дрогобича. Але й дотепер прилегла до нього територія не впорядкована належним чином.

В.Т.



Создан 11 июл 2019



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником