ГАЛИЦЬКА ЗОРЯ

Новини в "ГЗ" від 14 листопада 2019 р




Він долає шлях, тому що впевнено крокує

Нестандартне мислення, наполегливість у досягненні мети і неформальне лідерство завжди було притаманне Тарасу Кучмі ще у шкільні роки, - так згадують про нього вчителі, колеги. Він ніколи не ховався за спини інших, коли клас проявляв нечемність, а брав провину на себе. Тарас пройшов складний шлях у здобутті професії лікаря. Легко йому нічого не давалося. Він йшов крізь терни до зірок настирливо і з фанатичним ставленням до своєї професії. Паралельно ґрунтовно і прискіпливо опановував ази східної медицини. Завдяки лікарському вмінню йому вдалося врятувати не одне життя. Його гнітили докори сумління, коли не зміг врятувати життя когось із людей.

Коли у 2004 році народ, протестуючи проти свавілля проросійських сил, які сфальшували вибори Президента, вийшов на Майдан на підтримку Віктора Ющенка, Тарас Кучма був комендантом і координатором «дрогобицького ковша» у Києві. Хто міг очікувати, що через 10 років він знову припинить свою лікарську практику, і повернеться у політику. І знову Майдан, а там і війна, і його участь у ній.

А потім були вибори на посаду міського голови. Хтось був подивований таким рішенням, дехто скептично кидав їдкі репліки на його адресу, інші зловтішалися, що отримали в подарунок персонаж для критики. Так, у перший рік перебування Тараса Ярославовича на посаді міського голови йому було не солодко. До честі, Бог дав йому терпіння, він не полишав своє вміння вчитися. Через два роки він уже професійно розставляв акценти у складному господарському комплексі. Зумів оптимізувати діяльність влади через призму прозорості всіх рішень. Тарас Кучма стає не тільки регіональним лідером серед міських голів, а й потрапляє в кагорту тих діяльних очільників, котрі роблять конкретні справи. Його обирають віце-президентом «Асоціації відкритих міст», а це відкрило широкий люфт для ділових контактів і пропозицій до співпраці з інвесторами. Під його орудою втілюється низка проектів.

Спровокована проблема із вивезенням сміття для Тараса Ярославовича була несподіванкою. Він усвідомлював, що цей виклик був спровокований конкретними людьми, котрі горіли бажанням дошкуляти Кучмі. У цій ситуації дрогобичани засвідчили свою високу громадянську позицію: не вдаючись до протестів. Бо розуміли, що якби ці злорадні люди мали совість не чинили б так. Вони шкодили не Кучмі, вони запаскуджували своїми вчинками історичне місто. Спільними зусиллями було подолано це явище, хоча прикро, що ніхто із цих провокаторів-диверсантів не поніс справедливого покарання: у Кучми виробляється міцний імунітет проти всіх надуманих перешкод. Він не зупиниться на півдорозі. Зроблено у місті чимало: плани і проекти втілюється у життя, коли у цих намірах буде спільне бажання цілої громади і, звісно, Тараса Ярославовича Кучми. Іншого не дано.

Днями Тарасу Ярославовичу виповнилося 54 роки. Нехай і надалі почерк його професійної долі, зокрема у нинішній іпостасі буде чітким, виразним з правильними оцінковими акцентами.

З повагою, надійні і вірні друзі, захисники – воїни

 

У Верхніх Гаях освятили воєнний цвинтар

часів Першої світової

Коли два роки тому тоді ще Верхньогаївський сільський голова, а нині – заступник голови Дрогобицької РДА, історик Володимир Ханас задумав впорядкувати у лісі за селом воєнний цвинтар часів Першої світової війни, в успіх цього проєкту вірилося мало. Але завдяки його наполегливості, допомозі і сприянню депутата облради Михайла Задорожного, керівника Меморіально-пошукового центру «Доля» Святослава Шеремети та зусиллям громади села задум був реалізований.

За цей час територію поховань розчистили від дерев і чагарників, обгородили, облаштували кладку через потічок, встановили меморіальні хрести. Кладовище упорядкували коштом обласного бюджету, роботи провели КП «Доля» та сільські активісти.

І ось, напередодні 101-ї річниці від завершення Першої світової війни, 10 листопада, відбулося урочисте відкриття та освячення цього воєнного кладовища. На урочистості прибула делегація з Австрії на чолі з головою Тірольського відділення меморіальної організації «Чорний хрест» Германом Готтером. До речі, найстаршому членові цієї делегації напередодні виповнилося 90 років!

Панахиду за полеглими вояками (уперше на цьому місці від 1939 року) відслужили отці Роман (УГКЦ) та Степан (ПЦУ). Звертаючись до присутніх, священники зауважили, що у Першій світовій війні від куль та снарядів Російської імперської армії загинули й чимало українців, які служили у лавах Австро-угорського війська. Продовжують вони гинути й зараз – на Донбасі. А Європа, у тому числі й Австрія, на думку отців, недостатньо протистоїть імперським амбіціям сучасної Росії.

Заступник голови РДА Володимир Ханас розповів про те, як вдалося реалізувати ідею облаштування цвинтаря і подякував за допомогу Михайлові Задорожному, Святославові Шереметі, обласному керівництву та громаді села. У планах на майбутнє – замостити бруківкою доріжку, встановити інформаційні таблиці тощо.

Керівник Тірольського відділення меморіальної організації «Чорний хрест» Герман Готтер від імені всіх австрійців висловив вдячність усім, хто долучився до відновлення воєнного кладовища. За вагомий внесок у цю справу він вручив нагороду її ініціатору Володимирові Ханасу (на фото). Пан Готтер також пообіцяв, що їхня організація долучиться до фінансування запланованих робіт.

Депутат Львівської обласної ради Михайло Задорожний та відповідальний секретар державної міжвідомчої комісії з увічнення пам’яті, директор КП ЛОР Меморіально-пошуковий центр «Доля» Святослав Шеремета у виступах наголосили на важливості та необхідності віднайдення і вшанування за християнськими звичаями могил вояків, у тому числі й українців, які воювали на теренах Європи у складі Австро-угорської армії. У цьому можуть допомогти наші австрійські партнери. А ще у промовах знову прозвучали паралелі між Першою, Другою світовими війнами та сучасною неоголошеною війною на сході України, до якої безпосередньо причетний наш північно-східний сусід.

Згодом до центрального хреста лягли вінки і квіти пам’яті, прозвучали сумні мелодії скрипки і саксофону, Державні Гімни України та Австрії.

Вів захід директор районного Народного дому Іван Сех.

 ДОВІДКА

За даними МПЦ «Доля», у травні-червні 1915 року біля села Верхні Гаї відбувалися жорстокі бої між Австро-угорською, Німецькою арміями з одного боку та Російською армією з іншого. У цих боях за контроль над залізницею Дрогобич – Стрий загинули сотні солдатів з обох сторін.

У 1916 р. тіла військових, могили яких віднайшли навколо населеного пункту, селяни та російські військовополонені перепоховали на єдиному воєнному цвинтарі, організованому австрійською владою. Він розташований на південний схід від села поруч із залізничною станцією. Там поховано 205 військовослужбовців Австро-угорської армії, 20 Німецької імператорської армії та 88 Російської імператорської армії.

Ярослав ГРИЦИК

Фото автора

 

ПОДІЇ

Театр відкриває ювілейний сезон

17 листопада у Дрогобичі відкриття театрального сезону. Що чекає прихильників Мельпомени? Яким спектаклем розпочнеться сезон? Чим потішать талановиті дрогобицькі митці? Про це розмовляємо з головним режисером театру – п. Олександром Королем та заступником директора театру з творчих питань Олегом Загорульком.

- Насамперед запитаю як пройшло літо, де неординарний дрогобицький творчий колектив побував на гастролях?

Олег  Загорулько: - Традиційно гастрольні поїздки для нас є, так би мовити, сенсом нашого життя – і творчого, і фінансового. А тому гастролі великими й малими містами України обов’язкові. Особливо приємно завітати у той край, де нас вже знають. Наприклад, з десяток разів їздимо в Бессарабію, де нас прекрасно приймають, де раді акторам і створюють комфортні умови для показу наших вистав, належного проживання акторів. Якщо говорити конкретно про гастролі цього літа, точніше весни-осені, то вони були довготривалими. Розпочалися у лютому, тривали до березня. Ми виступали у Нововолинську, Володимир-Волинському, Ковелі, Камінь-Каширському та інших містах, презентуючи вистави «І сміх, і гріх», «Дорогою ціною», «По щучому велінню». Це перший етап нашої поїздки. Наступний гастрольний тур пройшов у містах Броди, Дубно, Волинів, Славута, Шепетівка, Жмеринка, Бердичів, Козятин. Це ті населені пункти, які ми добре знаємо, де нас добре знають, де приймають тепло і щиро. Ну і, як я уже сказав, гастролі цього року були складні, тривалі, в чомусь навіть виснажливі для акторів. Уявіть собі: такий період часу бути поза межами своєї рідної домівки, поза межами театру, поза межами рідної сцени – це досить складно і в творчому, і в фізичному плані. З восьмого по тринадцяте березня ми вже були в містах Ізмаїл, Рені, Чорноморськ, Білгород Дністровський, побували і в Білій Церкві, в Луднах, Хоролі, Гадячі Полтавської області, місті Куп’янськ, Чугуїв – це Харківська область, Охтирка, Тростянець – Сумська область.

Не можу не згадати нашу традиційну поїздку в міста Луганської області. Ми здавна укладаємо з ними творчо-мистецькі угоди, актори Луганського театру, які базуються в Сєвєро-Донецьку, приїжджають до нас, а ми їдемо у цей нині неспокійний український край. Нас там раді бачити. Дванадцятого листопада до нас приїздить Луганський театр. Тобто ведеться активна, напружена гастрольна діяльність поза межами нашого рідного міста. Але це нам дає певну сатисфакцію, задоволення, тому що актори, яких не бачать в інших містах, трішки обділені і не мають навіть стимулу для подальшого творчого розвитку.

- Дозвольте невеличке провокаційне запитання. Ось Ви сказали, що вас тепло і щиро приймають і на сході України, і тут, на заході, і в центрі, і на півдні, півночі. А де найкращий, найвдячніший глядач?

- Найкращий глядач там, де є квіти, де море оплесків, там, де є відчуття твоєї потрібності і бажаності, там, де люди хочуть бачити реалії життя, так би мовити, збоку – зі сцени. Таким чином, найкращий глядач – це той, який тебе прагне бачити і з нетерпінням чекає.

- Словом, Олеже Борисовичу, я зрозуміла: найкращі глядачі - дрогобичани. І тому ми говоримо про відкриття чергового театрального сезону, про те, що актори повернулися до рідного міста після далекої мандрівки, після виснажливих виступів, після життя поза домом. Тож дуже приємно скупатися в оплесках рідного глядача.

А зараз запитання до пана Олександра Короля: якою ж виставою Ви розпочинаєте цьогорічний театральний сезон?

Олександр КОРОЛЬ: - Цей сезон ми розпочинаємо виставою за п’єсою сучасного українського драматурга Мирона Лисака, яка називається «Дитина в дарунок». Це лірична драма, в якій ми висвітлюємо і порушуємо проблему народження дитини. На даний час ми всі прекрасно розуміємо, що це питання надзвичайно проблематичне. Пов’язане воно певною мірою і з екологією, із соціальними статусами, і з багатьма іншими причинами. Сподіваємося, що нас зрозуміють. Ми завжди намагаємось піднімати теми подібного характеру, бо хочемо порадувати нашого глядача актуальними сучасними постановками.

- Хто з відомих акторів задіяний в спектаклі?

- Справа в тому, що вистава, як і в будь якому театрі, має декілька акторських складів. Наразі ми ще вирішуємо, який саме склад піде на прем’єру і на відкриття. Але задіяна досить велика кількість митців – це і Олександр Морозов, і Сергій Дудка, і Алла Шкондіна, і Алла Крук, і безліч молодих наших акторів.

- Які вистави плануєте ставити цього театрального сезону?

- Протягом тижня я приступаю до постановки вистави «Хіба ревуть воли, як ясла повні?». У нас плануються музичні вистави. Наприклад одна з них – «Моя жінка брехуха». І, звичайно, ми не обділимо нашого наймолодшого глядача, готуємо цікаві дитячі казки.

- Ви активно представляли роботи турецького драматурга Тунджера Джюдженоглу «Лавина» і «Вертоліт». Чи будуть ці вистави у цьому театральному сезоні, тим більше, що цей видатний турецький драматург нещодавно відійшов у вічність.

- Вистави поки що є, вони не списані, не заморожені. Вони тимчасово відставлені, тому що ми хочемо поновлювати репертуар новими творами. А ці вистави у нас не забуваються, вони звичайно будуть іти в нашому репертуарі.

Олег Загорулько: - Я ще хочу додати, що ми тісно співпрацювали з Тунджером Джюнженоглу. Він був у нас на двох прем’єрних виставах. А зараз режисер-постановник Влад Сорокін працює над виставою «Маляр», теж авторства Тунджера Джюнджеоглу. Готується прем’єра спектаклю. Ми не забуваємо цього драматурга, тому що це була людина відкрита, щира, доброзичлива. Драматург, який безмежно любив театр і акторів. Він бував майже у всіх театрах, де відбувалися його прем’єри по всьому світі. Незалежно, чи то Казахстан, Росія, Україна, чи то ще якась держава. Він там бував завжди і любив своїх глядачів, любив акторів, які грали в його спектаклях. Тому нам дуже важливо пам’ятати про цю людину.

Уже згодом, спілкуючись з директором, художнім керівником театру, заслуженим діячем мистецтв України Миколою Гнатенком, ми згадали про вісімдесятирічний ювілей театру, який тут планують відзначити по-особливому.

Микола Гнатенко: - 19 грудня 1939 був заснований Дрогобицький український музично-драматичний театр. Цього року в грудні йому виповнюється 80 років. Це визначна подія. Та готуємось до дещо іншої дати – вісімдесятиріччя відкриття театрального сезону. Тому що старт був у 1939 році. А перша театральна постановка відбулась 6 листопада 1940-го року. Це була прем’єрна вистава «Весілля в Малинівці» Леоніда Юхвіда.

- А чи зміг би театр поставити в листопаді наступного року «Весілля в Малинівці»? Це, мабуть, було б дуже символічно?

- Мені видається треба глибоко вникати у цю тему і дивитись на неї з точки зору сьогоднішнього дня. Поки що ми не думали над цим питанням. Але все можливо.

- А зараз ще раз повернемося до прем’єри. «Театр навчає так, як цього не зробить найтовстіша книга», - сказав Вольтер. Чого навчить вистава «Дитина в дарунок», до речі, під грифом «Колискова для дорослих»?

- Цей спектакль мав би навчити цінувати те, що дає нам Господь Бог, цінувати наші можливості, розуміти, що людські ресурси колись закінчуються. І треба жити з Богом, з довірою, повагою один до одного, і з шаною до тих цінностей, які заклали в наших генах наші предки.

Скористаюсь можливістю і запрошу дрогобичан та гостей краю на відкриття театрального сезону, на прем’єру, що є не лише повчальною, а й дарує естетичну насолоду від гри улюблених акторів.

Лариса ГЕРЯК

Фото Василя ОНИСЬКІВА

На фото: сцена з вистави «Дитина в дарунок».

 

Дрогобицькі школярі побували у Краківському водоканалі

Минулого тижня група школярів з дрогобицьких ліцеїв ім. І.Франка №1 та ім. Лесі Українки №4 відвідала Краків. Поїздка дітей відбулася у межах просвітницько-інформаційної кампанії “Краплинка”, яку реалізовує Дрогобицький водоканал, що уже кілька років співпрацює з Краківським водоканалом. Підприємство з сусідньої держави гостинно запропонувало прийняти дитячу делегацію.

Передусім під час поїздки діти мали змогу ознайомитися з виробничою діяльністю Краківського водоканалу. Першого дня школярі побували на станції очистки води “Раба”. Для Кракова вода подається не з підземних, як у Дрогобичі, а з поверхневих джерел, тому, крім дезінфекції, потребує додаткової очистки. Дітям продемонстрували усі технологічні цикли проходження питної води, переш ніж вона потрапить до кранів споживачів.

Другого дня екскурсійна група побувала на очисних спорудах “Плашув” – розгорнутому високотехнологічному об’єкті, де відбувається очистка каналізаційних стоків. Школярів залучили до цікавої освітньо-інформаційної акції – вони пройшли територію очисних споруд символічною “екологічною стежкою”, на якій довелося відповісти цікаві запитанння, розгадати “екологічні головоломки”. У результаті переможців нагородили призами, а всіх учасників господарі пригостили солодкими частунками.

Побачене на очисних спорудах, як висловлювалися дорогою додому діти, якоюсь мірою спричинило маленьку революцію у їхній свідомості, і відтепер вони будуть замислюватися, перш ніж бездумно кидати в унітаз якусь річ, яка згодом може стати великою проблемою у процесі очищення стоків.

Повною вражень була також мандрівка до всесвітньо відомого замку Вавель та екскурсія центральною площею міста. Незважаючи на расний дощ у Кракові, його відвідини залишили у школярів незабутні спогади.

Коментар начальника КП «Дрогобичводоканал» Романа Шагали:

- Краківський водоканал сьогодні демонструє великі успіхи не лише у технологічній модернізації, а й промоційній роботі. За досвідом до них їдуть представники водоканалів як Польщі, так і всієї Європи. Отримавши інвестиції від Євросоюзу 1 млрд доларів, які протягом 2003-2018 рр. були вкладені у розвиток підприємства та ремонт інфраструктури, водоканал зміг досягнути того рівня, на який варто рівнятися.

Наша мета була продемонструвати дітям, що результат дають не лише високі технології, а й культура споживання води, поводження з каналізацією. Там цьому надають велике значення.

Леся ЯСЮРА

 

НОВИНИ

Медичну базу оцінив директор Національного інституту серцево-судинної хірургії 

Перебуваючи на теренах Галичини, до КНП «Дрогобицька міська лікарня №1» завітав Василь Лазоришинець – член-кореспондент НАМН України, доктор медичних наук, професор, заслужений лікар України, директор Національного інституту серцево-судинної хірургії ім. М.Амосова.

Під час візиту, який відбувся на запрошення керівника відділу охорони здоров’я Дрогобицької міської ради Володимира Чуби, академік Василь Лазоришинець ознайомився з роботою відділення інтервенційної кардіології та реперфузійної терапії.

З відомим не лише в Україні, а й світі фахівцем зустрілися міський голова Тарас Кучма, керівник відділу охорони здоров’я Володимир Чуба, керівник КНП «Дрогобицька міська лікарня №1» Володимир Бігуняк, завідувач відділенням інтервенційної кардіології та реперфузійної терапії Василь Романяк, завідувач кардіологічним відділенням Марія Тидаш.

Гість ознайомився з роботою ангіографа, який запрацював у липні 2019 року, оглянув медичне обладнання.

Василь Лазоришинець позитивно оцінив напрацювання, які за останні роки зроблено у першій міській лікарні, зокрема у сфері кардіології. Також обговорили подальшу співпрацю, стажування лікарів.

До слова, між КНП «Дрогобицька міська лікарня №1» та НІССХ ім. М.Амосова підписаний Меморандум про співпрацю. У січні-лютому планують провести спільну регіональну конференцію з кардіології.

 

Для зручності батьків 

12 листопада, під час наради з завідувачами закладів дошкілля Дрогобича і Стебника, що відбулася під керівництвом міського голови Тараса Кучми, погоджено, що відділ освіти спільно з ЗДО проведуть моніторинг дітей, у батьків яких є потреба швидше приводити їх до дитсадка.

На основі отриманих даних сформують групи, режим роботи яких триватиме від 7:30 до 18:30.

Тож уже незабаром батькам не потрібно буде щоранку докладати зусиль, щоб відвести дитину у дитсадок і не спізнитися на роботу.

Пресслужба ДМР

 

У «Просвіті» – новий голова 

Члени Дрогобицького міськрайонного товариства «Просвіта» обрали нового керівника. Ним став Юрій Львович Модрицький.

Юрій Львович – уродженець і мешканець Дрогобича, багаторічний просвітянин, учитель німецької мови, заступник директора з навчально-виховної роботи ліцею №16.

На посаді голови товариства він замінив Миколу Садоху, який відійшов у вічність 18 вересня 2019 року.

Бажаємо Юрію Модрицькому успішної праці на просвітянській ниві нашого краю.

Ярослав ГРИЦИК

 

На площі висадили дерева 

7 листопада на центральній площі Дрогобича – площі Ринок висадили перші нові дерева замість зрізаних старих.

Наразі по периметру двох сторін площі Ринок висаджено перших 11 дерев різновиду клена декоративної кулястої форми, які самостійно формують крону. Висота саджанців – близько трьох метрів. Про це повідомляють у КП «Управління капітального будівництва» ДМР.

Всього ж для озеленення площі Ринок заплановано висадити майже 50 різноманітних дерев.

 

«Картка дрогобичанина» – на завершальному етапі

Термінали для проведення фінансових операцій, а також автоматизовану систему обліку пасажирів невдовзі монтуватимуть у громадському транспорті міста. Це буде першим етапом до створення повноцінної картки містянина.

Як зазначає начальник відділу ІТ та аналізу ДМР Станіслав Гайдер, впроваджують дороговартісний проєкт за рахунок партнерів. Платіжна система Visa повністю фінансує придбання всього необхідного технічного обладнання та контролюватиме процес його впровадження в дію.

«Таких результатів, - додає Станіслав Гайдер, - вдалося досягнути внаслідок тривалих перемовин. Місто відповідатиме тільки за підтримку проєкту. А це в сотні тисяч гривень менше за весь бюджет проекту».

Із впровадженням такої системи вдасться повністю відійти від системи готівкового розрахунку, хоча можливість оплати готівкою в тестовий період буде. Для дрогобичан пільгових категорій безкоштовно видадуть картки «Карта дрогобичанина» і обліковуватимуться у громадському транспорті вони будуть саме за їх допомогою.

Такі картки після їх введення в дію зможе придбати кожен охочий, оскільки вони функціонуватимуть не лише для оплати за проїзд, а й діятимуть, як картки на знижку у визначених закладах міста, або на певні групи товарів чи послуг. Для одноразового проїзду пасажири зможуть придбати у касах біля зупинок громадського транспорту одноразові проїзні квитки, у планах створити й денний та місячний абонемент.

Оплатити за проїзд у громадському транспорті можна буде і звичайною банківською карткою або ж за допомогою Android Pay чи ApplePay, тобто мобільним телефоном, «розумним годинником» і іншими технічними засобами.

«Процес впровадження цієї системи є тривалим, оскільки він залежить не лише від нас, а й від наших партнерів. Однак покроково рухаємось щодо виконання затвердженої програми ще у 2018 році. Спершу у маршрутках було встановлено GPRS-пристрої для відстеження руху громадського транспорту. Потім на зупинках розпочали встановлювати smart-інфотабло, одне вже встановили у центрі міста на партнерських умовах, у найближчий тиждень-два імплементують ще чотири. А тепер приступаємо до запровадження системи автоматизованого обліку пасажирів та безконтактної оплати за проїзд», - зазначив начальник відділу ІТ та аналізу ДМР Станіслав Гайдер.

 

«Інформаційною кухнею» ДМР цікавляться на Донеччині

Одне – щось започаткувати чи створити, а інше – вміти подати. Ні, це не про страви, хоч технологія одна і та ж.

Як у Дрогобичі «розкручують» е-сервіси системи «Smart City» та проводять інформаційні кампанії, з представниками органів місцевого самоврядування Донеччини 7 листопада у Слов’янську поділився керівник прес-служби Дрогобицької міської ради Зеновій Квасній.

Там пройшов дводенний семінар «Проведення інформаційної кампанії в громаді». Захід відбувся в межах «Київського Діалогу». Організатором заходу виступила ГО «Центр громадських ініціатив «Донбас».

Зеновій Квасній поділився досвідом роботи преслужби, критеріями вибору тем для публікацій чи відеосюжетів, співпрацею зі структурними підрозділами ДМР, комунальними підприємствами, ЗМІ.

З.Квасній наголосив, що над тематикою публікацій та відеосюжетів працює команда службовців, а в основі вибору тем лежать суспільні запити.

В інформаційних кампаніях та промоціях задіяні також відділ ІТ та аналізу, КУ «Інститут міста Дрогобича», підрозділи міськради. Пропагує систему «Smart City» й сам міський голова Тарас Кучма під час прямих ефірів на радіо або ж під час зустрічей з громадою.

Також колегам з Донеччини презентували відеосюжети, які продукує знімальна група. «Це надзвичайно важливо, коли місто не має свого телебачення», - зауважив Зеновій Квасній. Ознайомилися присутні і з практикою проведення публічних бесід та «круглих столів» у Дрогобичі.

Пресслужба ДМР

 

У ДЕНЬ УКРАЇНСЬКОЇ ПИСЕМНОСТІ ТА МОВИ

Мова рідна, слово рідне... 

Неординарно відзначили День української писемності та мови учні 3-Б класу Дрогобицького ліцею №16. Разом зі своїм класоводом Світланою Степанівною Федисяк діти підготували і провели Свято рідної мови.

У рамках заходу школярі декламували вірші, співали пісні, розповіли захопливі факти про українську мову. Шкільний інтер’єр діти прикрасили тематичними стіннівками.

Друга частина свята мала назву «Цікава перерва». Учасники дійства відгадували загадки на мовну тематику та персонажів відомих народних казок, доповнювали крилаті вислови про мову, прислів’я і приказки.

Свято рідної мови промайнуло швидко й непомітно, але знання, які почерпнули третьокласники, стануть їм у нагоді в майбутньому.

Варто відзначити, що захід відбувся у рамках Тижня української писемності та мови у ліцеї №16.

Кор. «ГЗ»

 

ЗНАЙ НАШИХ

Де гартувалися літератори, сценаристи?

Звісно ж, у редакційному колективі, що розміщується в будівлі №14, що на вулиці Т.Шевченка.

Шестеро з них свій журналістський талант задіяли ще й на літературному поприщі. Це, зокрема, Борис Загорулько, Василь Босович, Мирослав Маринович, Роман Пастух, Йосип Фиштик, Анізія Онищак. До цієї когорти приєднався і Тарас Метик. З-під його пера вийшли дві п’єси «Нескорима» та «Дрогобицька Голгофа». До речі. Останній твір екранізований, і глядач уже мав змогу ознайомитися із його змістом.

А тепер про Тараса Метика. Він взявся за написання п’єси про трагічну сторінку в історії греко-католицької Церкви. Зокрема про страшну Голгофу монахів Якима, Севиріяна і Якима, які були знищенні у 50-х роках минулого століття.

Вистава «Дрогобицька Голгофа»була втілена у життя творчим колективом нашого театру. Вона мала добру опінію, резонанс. Тож цілком логічним було продовження цієї теми,але тепер для більш широкого загалу. І Метик взявся за написання сценарію до художньо-документального фільму «Дрогобицька Голгофа. Реквієм». У пресі уже був детальний опис всіх героїв художньої картини, тому не будемо дублювати. Втім, цікаво, що під час зйомок теж деякі трагічні епізоди не потребували дублю, позаяк актори з розумінням поставилися до скромного бюджету, тому й концентрували на максимум свій талант.

Телефільм потрібний для історичної пам’яті, він стане наочним посібником для нинішнього і наступних поколінь якою була правда «дружби» із старшим братом. Тарас Метик зробив, що міг, тому деякі зауваження ,а їх не уникнути, він має сприймати по-філософськи, мовляв, зробіть краще.

В.Т.

 

ПЕСІЙНИЙ ФОНД ІНФОРМУЄ

Що треба знати заробітчанам про призначення пенсії?

Доволі часто заробітчани зустрічаються з проблемою, коли вони втрачають право на призначення пенсії в Україні. Вони або працювали в іншій державі неофіційно, або працювали в тій країні, з якою Україна не уклала угоди про соціальні гарантії, або якщо й працювали легально в державі, що має угоду з Україною, то не потурбувалися про необхідні документи.

Тож що потрібно знати тим, хто збирається працювати або вже працює за кордоном?

Перше, про що потрібно пам’ятати в будь-якому випадку – це страховий стаж. Якщо після роботи за кордоном ви маєте намір жити в Україні, то маєте знати й про те, що пенсію вам призначатимуть за українськими законами. Тому для права на її призначення потрібен страховий стаж. І тут, залежно від країни, у якій ви працювали, є нюанси.

Для забезпечення соціальних гарантій своїх громадян, зокрема на пенсійне забезпечення, Україна укладає відповідні угоди з іншими країнами. Сьогодні їх більше як 20. Це держави колишнього Радянського Cоюзу держави СНД (Вірменія, Білорусь, Казахстан, Киргизстан, Російська Федерація, Молдова, Грузія, Азербайджан, Таджикистан, Туркменістан, Узбекистан), держави Прибалтики (Латвія, Литва, Естонія), держави ближнього та далекого зарубіжжя (Польща, Чехія, Словаччина, Болгарія, Іспанія, Португалія).

Із текстами угод можна ознайомитися на офіційному сайті Пенсійного фонду України в розділі Інформація та напрямки діяльності > Поточна діяльність > Міжнародне співробіництво > Нормативно-правові акти.

Частину цих угод, а саме угоди з країнами колишнього Радянського Союзу (нинішнього СНД), укладено за територіальним принципом, частину – за пропорційним.

ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ ПРИНЦИП передбачає, що стаж, якого людина набула, працюючи в цих країнах, зараховують і в Україні. Суть ПРОПОРЦІЙНОГО ПРИНЦИПУ, за яким Україна співпрацює з іншими державами, у тому, що Україна окремо нараховує людині пенсію за “український” стаж згідно зі своїм законодавством, а інша держава нараховує пенсію за частину “свого” cтажу за своїми законами. Для визначення права особи на пенсію буде взято до уваги стаж іншої держави. І якщо пенсіонер проживає в Україні, інша держава пересилає йому свою частину коштів в Україну і навпаки, якщо пенсіонер живе в іншій країні, то Україна переказує йому кошти за місцем проживання.

Тобто, якщо ви працювали в країнах колишнього Радянського Союзу, наприклад, у Росії, Казахстані чи Узбекистані, а на пенсію виходите в Україні, також пропрацювавши тут певний період, то “закордонний” стаж вам додадуть до “українського”. І в підсумку потрібно буде мати достатню кількість стажу для призначення пенсії, зокрема 2019 року - це 26 років. Але треба пам’ятати й про те, що щороку кількість стажу, необхідна для призначення пенсії, збільшуватиметься (2020 року це буде 27 років, 2021-го – 28 років), доки страховий стаж досягне позначки 35 років.

Тож для підтвердження свого стажу роботи в цих країнах потрібно мати документи. І тут варто пам’ятати, що Пенсійний фонд допомагає майбутнім пенсіонерам в отриманні відповідних документів, надсилаючи запити в ці країни. Ви маєте право і можете скористатися такою послугою установи. Інформацію з документів, які ви надаєте, у Фонді також будуть перевіряти через запити. Особливо, якщо це стосується роботи в країнах далекого зарубіжжя, Прибалтики чи в районах Крайньої Півночі або місцевостях, прирівняних до них.

Перш ніж їхати на роботу за кордон, варто дізнатися, скільки страхового стажу маєте в Україні. Зробити це можна у сервісному центрі Пенсійного фонду або особистому кабінеті на вебпорталі електронних послуг Фонду, попередньо зареєструвавшись. Також слід поцікавитися, чи підписано угоду з країною, куди ви їдете, і якщо так, то за яким принципом її укладено, територіальним чи пропорційним.

І, звісно, у тій країні куди ви рушаєте на роботу, потрібно з’ясувати умови зарахування вашого стажу та призначення пенсії. Також дізнатися, як ви можете це перевірити й контролювати свого роботодавця.

Якщо ви вже досягли пенсійного віку, але необхідного страхового стажу не маєте, його можна докупити, підписавши договір із Державною фіскальною службою та сплативши страхові внески за певний період. Утім, треба пам’ятати, що під час підписання такого договору страхові внески обчислюють у подвійному тарифі.

Любов ЯНЕВИЧ, начальник Дрогобицького сервісного центру ГУ Пенсійного фонду України у Львівській обл.

 

Вшанування героїчного чину нації

8 листопада у Дрогобицькому державному педуніверситеті ім. І.Франка відбулася ІІІ Всеукраїнська наукова конференція «Український визвольний рух 1-ї половини ХХ ст.: краєзнавчі контексти», яка була присвячена 90-річчю створення ОУН і 110-й річниці від дня народження С.Бандери.

Їх організаторами виступили кафедра історії України ДДПУ ім. І.Франка (завідувач – Василь Ільницький), музей «Дрогобиччина» (директор – Алла Гладун) і Науково-ідеологічний центр ім. Д.Донцова (керівник – Олег Баган).

 Участь в конференції взяли науковці із Львова, Луцька, Житомира, Івано-Франківська, Тернополя, Вінниці, Києва, Чернігова, Мелітополя, краєзнавці з низки малих міст Галичини. Зокрема учасниками були такі відомі історики, як Микола Литвин, Ігор Гаврилів, Олексій Сухий, Ігор Соляр, Микола Посівнич (усі – Львів), Галина Стародубець (Житомир), Оксана Каліщук (Луцьк).

 На сьогодні Дрогобицький педуніверситет є знаним в Україні центром з досліджень національно-визвольного руху ХХ ст., відомим своїми ґрунтовними і знаковими виданнями. Тут вартує відзначити насамперед доктора історичних наук Василя Ільницького, автора цілої низки монографій, упорядника і редактора різноманітних наукових збірників, матеріалів, спогадів тощо. Вже класичними стали його дослідження «Дрогобицька округа ОУН (1945 – 1952): структура і кадри» (2009) і «Карпатський край ОУН в українському визвольному русі (1945 – 1954)» (2016). Відомі своїми фаховими публікаціями з цієї теми дрогобичани: професор Василь Футала, доценти Микола Галів, Руслана Попп, Оксана Медвідь. Тож проведення великої наукової конференції в Дрогобичі стало своєрідним визнанням внеску цих науковців у справу вшанування героїчного чину нації.

 Цікавим аспектом конференції було доповнення її тематики на пропозицію завідувача кафедри української літератури і теорії літератури Петра Іванишина культурологічною проблематикою. Відтак студії про націоналізм у культурі представили П.Іванишин, Сніжана Новак, Ірина Дмитрів, О.Баган.

 Факт проведення конференції є важливим ідейним акцентом академічної громади з огляду на ту ідеологічну війну в ЗМІ і культурі, яку пробує розгорнути нова українська влада: переоцінка процесу декомунізації, спроби блокування популяризації традицій та імен ОУН-УПА, звільнення директора Інституту національної пам’яті В.В’ятровича тощо.

 Музей «Дрогобиччина» закономірно став співорганізатором акції як інституція, яка послідовно і різноманітно сприяє поширенню пам’яті про героїчну історію ОУН і УПА, зокрема на Дрогобиччині, вводить в науковий та інформаційний обіг невідомі факти з історії боротьби патріотів нашого краю. Ось і зараз, до конференції, працівники музею – Зоряна Кордуба, Оксана Соловка – підготували низку цінних матеріалів, вперше виставлених для огляду. Як відомо, окремою і важливою лінією діяльності музею є функціонування його експозиційних підрозділів – «УПА на Дрогобиччині», «Музею на Стрийській», «Меморіальна кімната А.Мельника».

 Як завжди, конференція буде підсумована науковим збірником за редакцією В.Ільницького, який вже має свою традицію і визнання в науковому світі.

Організатори конференції дякують за підтримку Володимирові Ханасу, заступникові голови Дрогобицької райдержадміністрації з гуманітарних питань.

Олег БАГАН, керівник НІЦ ім. Д.Донцова 

 

СВІТ СПОРТУ

Призерів Чемпіонату Європи вітали у ДЮСШ

Днями в Ізраїлі завершився чемпіонату Європи зі спортивної акробатики.

Жіноча пара Олександра-Марія Табачинська та Юлія Пилип’як, які є вихованцями Дрогобицької дитячо-юнацької спортивної школи імені І.Боберського, вибороли срібні медалі у динамічній вправі та бронзові – у багатоборстві.

Тренери призерів – Жанна Жгута, Оксана Жгута та Сергій Дмітрієв – захоплююче розповідають про досягнення своїх вихованців, зокрема про результат, до досягнення якого було докладено чимало зусиль.

Самі ж дівчата, які переповнені позитивними враженнями, кажуть, що готуються до світового Чемпіонату, де також прагнуть здобути нагороди.

5 листопада Олександру-Марію Табачинську та Юлію Пилип’як, а також їхніх тренерів привітали у ДЮСШ.

Директор школи Роман Старух зазначив, що перемога спортсменок є також результатом старань їхніх тренерів чим пишається не лише школа, а й громада Дрогобича та вся Україна.

Також недавно в ізраїльському місті Холон пройшов Чемпіонат Європи серед юніорів. У складі збірної команди України брали участь учні Дрогобицької ДЮСШ імені І.Боберського. Чоловіча група у складі Андрія Чепелюка, Тараса Орищака, Назара Стеціва та Ростислава Стеціва посіла 4 місце у фіналі (вікова група 11-16 років), а змішана пара Анастасія Семенович та Богдан Іваник у віковій групі 12-18 років здобули у фіналі 8 місце.

Цих спортсменів також привітали з дебютом на європейській арені. Тож бажаємо усім вихованців ДЮСШ високих спортивних досягнень!

Пресслужба ДМР

 

І все ж таки «Юність»!

ФК «Миколаїв», який тривалий час лідирував у Прем’єр-лізі Львівщини з футболу, не зумів покласти золоті медалі у нещодавно здобутий Кубок області. 10 листопада у «золотому» матчі між командами, які набрали у турнірній таблиці однакову кількість очок, в овертаймі миколаївці поступилися «Юності» (Верхня/Нижня Білки).

Гра проходила на львівському стадіоні «Скіф», де зібралося понад три тисячі глядачів. Матч пройшов у непоступливій боротьбі, про що свідчать показані гравцям дев’ять жовтих і три червоні картки.

Рахунок відкрили гравці ФК «Миколаїв». На 12-ій хвилині Андрій Гурський головою скинув м’яч на дальню стійку, звідки Ігор Синишин ногою в дотик спрямував сферу в сітку воріт «Юності» – 1:0. На старті другої 45-хвилинки номінальні гості зрівняли рахунок: подачу партнера з кутового ударом головою результативно замкнув Роман Бойко, повернувши інтригу – 1:1. До завершення основного часу рахунок не змінився, тож головний суддя Юрій Грисьо призначив два додаткові тайми по 15 хвилин.

Але на 103-ій хвилині Павло Гордійчук з «Юності» точно виконав кутовий удар, а Андрій Курилишин у падінні ударом головою спрямував м’яча у ворота миколаївців – 1:2! Попри відчайдушні спроби, зрівняти рахунок господарям не вдалося. Тож «золотий» матч завершився перемогою «Юності», яка захистила здобуте торік чемпіонське звання.

Окрім завойованого «золота», Верхня і Нижня Білки другий рік поспіль отримають з обласного бюджету серйозні кошти для розвитку спортивної інфраструктури на власній території. Натомість підопічні Віталія Пономарьова ще цього року у матчі за Суперкубок Львівщини матимуть змогу поквитатися з «білками» за прикру поразку.

Ярослав ГРИЦИК

 

ТРОХИ СТАТИСТИКИ

ПЕРШІСТЬ ЛЬВІВЩИНИ. ПЕРША ЛІГА

Перенесений матч 16 туру. 9 листопада. ФОК «Городок» – «Скеля» (Жовква/Крехів) – 1:2 (юнаки); 3:0 (дорослі). Перенесений матч 26 туру. 9 листопада. СКК «Пісочна» – «Богун» (Броди) – 3:0; 5:2. Перенесений матч 26 туру. 10 листопада. СОК «Пульс-Авангард» (Жидачів) –- «Корміл» (Давидів) –- 3:1; 0:1.

 

КУБОК ЧЕМПІОНІВ ЛЬВІВЩИНИ. Груповий етап. Підгрупа 4

1 тур. 9 листопада. СК «Славське» (Славськ) – «Арсенал» (Лішня) – 0:7.

 

ЛОАФ «КОЛОС». ДРУГА ЛІГА. Фінальний етап

9 тур. 10 листопада. «Стрілець» (Стрілки) – «Тартак» (Підбуж) - 2:0; «Лео-Кераміка» (Львів/Неділиська) – «Темп» (Відники) – 1:1; «Сокаль-Датський текстиль» – «Легінь» (Брюховичі) – 0:1.

«Тартак» замикає турнірну таблицю (6 очок), лідирують «Темп» (22) і «Лео-Кераміка» (19). Наступний тур – 17 жовтня: «Тартак» – «Сокаль-ДТ».

 

У чемпіонаті Дрогобиччини серед юнаків чемпіоном стала «Іскра» (Грушів) – 62 очки. Друге місце за додатковими показниками в «Карпат» із Доброгостова – теж 62, третє – в ФК «Рихтичі» – 59 очок.

Підготував Орест ХАНДОНЯК

 

ВІТАЄМО ЗІ СВЯТОМ!

Дорогі юні друзі! Шановне студентство! 

17 листопада відзначатимемо Міжнародний день студента. Це свято для всіх, хто був, є студентом чи тільки готується ним стати. 

Студентське життя – незвичайна, незабутня пора, коли робиш перші кроки на дорослій життєвій стежині, пізнаєш багато нового, перед тобою відкриваються перспективи, захоплюють нові знайомства...

Творчо мислити, прагнути пізнавати незвідане, ставити перед собою мету і досягати свого – таким має бути кредо сучасного студента.

Тож бажаю усій дружній студентській спільноті успіхів у навчанні і житті. Усім – творчого натхнення, наполегливості у добрих починаннях, здійснення мрій і життєвих планів. Нехай піддається Вам граніт науки!

Щастя, злагоди, любові і хай назавжди збережеться у ваших серцях романтика студентських літ.

З повагою директор філії НУ «Львівська політехніка» у м.Дрогобич

Іван ЖИГАЛО

 

Село живе, де працьовиті люди

У житі кожної людини, окрім особистого дня народження, є й професійне свято. Українські хлібороби відзначають День працівника сільського господарства у третій тиждень листопада. І це виправдано, позаяк основні роботи на полях завершилися, худібка переведена на зимово-стійловий період.

З нагоди професійного свята дякуємо всім, хто дотичний до нашої праці. Нехай і надалі аграрний сектор нарощує м’язи і забезпечує добробут країни, наших родин.

Станіслав КАРПЕНКО, голова правління ТзОВ «Літинське»,

Петро КОВАЛЬ, виконавчий директор



Создан 14 ноя 2019



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником