ГАЛИЦЬКА ЗОРЯ

Новини в "ГЗ" від 28 листопада 2019 р.




«Голод-33». Пам’ятаємо

Попри холодну погоду, 23 листопада на скорботне віче з нагоди 86-ї річниці Голодомору в Україні на території меморіалу «Тюрма на Стрийській» зібралося чимало дрогобичан.

Розпочався жалобний захід із панахиди за невинно убієнними жертвами Голодомору не лише 1932-1933 років, а й 1921-1922, 1946-1947 років в Україні, яку очолив єпископ-помічник Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ Григорій Комар.

Відтак присутні долучилися до Всеукраїнської акції «Запали свічку». Заступники міського голови Дрогобича Ігор Герман та Василь Качмар, депутат облради Михайло Задорожний, керівники структурних підрозділів Дрогобицької міської ради разом з громадою міста запалили лампадки. Їх поклали до підніжжя Пам’ятного хреста на території Меморіалу «Тюрма на Стрийській».

Завершився захід спільним виконанням Гімну-молитви України «Боже великий, єдиний».

А днем раніше на площі Ринок молодь провела акцію пам’яті. З лампадок молоді люди виклали на бруківці напис «Голод-33». До участі в акції долучилися учні та студенти, які зробили такі ж написи на території закладів освіти.

Фахівці відділу молодіжної політики, сім ’ї та спорту ДМР, які організували проведення акції, ще й оформили тематичну виставку і у приміщенні ратуші.

За матеріалами пресслужби ДМР

 

НОВИНИ

Дрогобич – Галляйн. На шляху до співпраці 

Офіційний Дрогобич посилює партнерські відносини з містами Австрії. Так, днями делегація з Дрогобича на чолі з міським головою Тарасом Кучмою побувала у місті Галляйн.

Відбулася офіційна зустріч міських голів Дрогобича та Галляйну. Тарас Кучма та Олександр Штангасінгер обговорили можливі напрями співпраці.

Виявляється, що історія Дрогобича та Галляйну має не лише спільність в часі Австро-Угорської імперії, а й пов’язана з видобутком солі. Галляйн колись був промисловим центром, зараз промвиробництво у місті відсутнє, а видобуток солі з гірських порід зупинено ще 30 років тому. Тому місто орієнтується на розвиток туризму.

Обговорювались умови взаємодії місцевого самоврядування з державними структурами в галузях освіти, медицини, культури, туризму. Мова велася про делегування повноважень, фінансову підтримку, податки. Дрогобицька делегація поділилася досвідом розвитку системи «Смарт сіті», яка за короткий період часу отримала визнання.

Олександр Штангасінгер наголосив, що Галляйн розміщений неподалік Зальцбурга. Тому місто має потенціал розвитку туризму і готельної інфраструктури. Коли у Зальцбургу проводяться культурні фестивалі, Галяйн є однією з локацій-філій цих фестивалів.

Оскільки Галляйн має історію видобутку солі, яку в гірських породах видобували кельти, то мерія зацікавлена у промоції цієї історії.

Тарас Кучма презентував Олександру Штангасінгеру дрогобицьку сіль і розповів про її особливість із медичної точки зору.

Щодо медицини, то у місті Галляйн є проблема з кадрами. Більшість лікарів прагнуть працювати у великих клініках. Тому введено практику ротації лікарів між великим та малими клініками.

Бюджетні асигнування місту в розмірі 50% надходять з державного та федерального уряду. Для функціонування соціальної сфери, будинків пристарілих, дитсадків, шкіл, місту надаються субвенції від федерального уряду. Всі закони чи програми, які приймають державою, погоджуються з місцевим самоврядуванням. У цьому напрямі успішно співпрацює Асоціація міст із державними структурами.

Відтак міський голова Галляйну запропонував співпрацю не лише в межах сфери культури та туризму, а й економічній. А Тарас Кучма презентував низку культурних заходів, які відбуваються у Дрогобичі, зокрема Церемонію вручення міжнародної премії І.Франка, лауреатів якої обирають у Відні, та Дні Австрії.

Обидва міських голови домовилися про зустріч у Дрогобичі та напрацювання спільного плану подальшої співпраці.

Візит дрогобицької делегації, участь у якому разом із міським головою Т.Кучмою взяли керівник Австрійської бібліотеки, доцент ДДПУ Я.Лопушанський, начальник відділу охорони здоров’я В.Чуба, керівник пресслужби ДМР З.Квасній, відбувся на запрошення австрійської сторони за сприяння мерії Галляйну та Австрійської бібліотеки у Дрогобичі.

 

Головна площа стане повністю пішохідною 

Для підвищення рівня безпеки руху пішоходів в центральній частині міста, поліпшення його туристичної привабливості, створення умов для безпечного і комфортного руху пішоходів, площу Ринок оголосили пішохідною зоною.

Таке рішення було прийнято на LIIX засіданні сесії Дрогобицької міської ради 19 листопада.

Відповідно до рішення, легковому та вантажному автомобільному транспорту, окрім спецавтотранспорту зі службовими державними номерними знаками під час виконання прямих службових обов’язків (прокуратура, патрульна поліція, Служба безпеки України, пожежна охорона, швидка медична допомога, аварійний спеціалізований транспорт міських комунальних служб), а також транспортних засобів організаторів масових заходів за наявності розпорядження міського голови, заборонено наскрізний проїзд та в’їзд на площу Ринок.

Заїзд на площу обмежать з вулиць Бориславської, Трускавецької, І.Мазепи, Ковальської обмежувачами руху і дорожніми знаками.

Підвезення товару в заклади торгівлі, які розташовані в межах пішохідної зони, дозволяється за допомогою підручних засобів: візки тощо.

У разі порушення правил стоянки і паркування працівники Дполіції здійснюватимуть евакуацію транспортних засобів на спеціально обладнаний майданчик, відповідно до чинного законодавства.

 

Запрацювала «гаряча лінія» Святого Миколая 

День Святого Миколая – найочікуваніше та найулюбленіше свято всіх дітей. Згідно з українськими звичаями, в ніч з 18 на 19 грудня усім чемним діткам Святий Миколай підкладає під подушку подарунки та солодощі.

Та через фінансову неспроможність окремих сімей Св. Миколай може не виконати бажання дітей. Саме тому цього року вдруге у Дрогобицькій міській раді працюватиме «гаряча лінія» Святого Миколая. Ініціатором цієї ідеї минулоріч виступив міський голова Тарас Кучма.

Свою роботу «гаряча лінія» розпочинає з 25 листопада. Дітки, сім`ї яких перебувають у скрутних життєвих обставинах, матимуть змогу впродовж 15 днів з 25 листопада до 9 грудня включно надсилати листи-прохання до Чудотворця. А 9 грудня рівно о 00:00 прийом листів буде завершено. Вікова категорія – до 16 років.

«У таке очікуване дітьми свято жодна дитина не може залишитися без подаруночка, адже що може бути важливіше від дитячої усмішки. Тому ми спільно зі службовцями та депутатами міської ради вже другий рік поспіль намагатимемось у День Святого Миколая здійснити маленькі мрії маленьких дрогобичан», - зазначив Тарас Кучма.

Надіслати листа на «гарячу лінію» Святого Миколая можна на е-адресу: press_drog_rada@ukr.net з тегом #Лист Святому Миколаю.

У листі слід вказати: прізвище, ім’я та по-батькові батьків; прізвище, ім’я та по-батькові дитини; домашню адресу та контактний номер телефону одного з батьків; текст-прохання до Святого. Однак, при написанні листа-прохання про подаруночки просимо враховувати те, що у місті є дуже багато діток, які очікують на Святого Миколая.

Пресслужба ДМР

 

У річницю Революції Гідності

21 листопада в Україні відзначили шосту річницю початку Революції гідності. Пам’ятні заходи пройшли і в Дрогобичі.

У сквері Героїв Небесної сотні відбулися спільна молитва та віче пам’яті полеглих героїв Майдану.

Прозвучали спогади про події шестирічної давнини з вуст учасника Революції гідності, воїна АТО Василя Амельченка, патріотична поезія у виконанні учнів закладів освіти міста.

Учасники заходу поклали квіти та лампадки до підніжжя пам’ятника Героям Небесної сотні. Від імені міської влади це зробили заступники міського голови Ігор Герман, Василь Качмар, Володимир Коцюба, від обласної – депутат Михайло Задорожний.

Вела віче Уляна Воят (Народний дім ім. І.Франка).

Ярослав ГРИЦИК

 

ПОДІЇ КРАЮ

Родинна студня Мельників ожила у Волі Якубовій

У Волі Якубовій такої кількості провідних науковців, письменників і публіцистів ще не бачили.

Юрій Шаповал, головний співробітник відділу теорії та історії політичної науки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф.Кураса НАН України, доктор історичних наук, професор, Богдан Червак, голова ОУН, перший заступник голови Держкомітету телебачення та радіомовлення України, Михайло Сидоржевський, голова Національної спілки письменників України, Олександр Кучерук, директор Національного музею історії України, дослідник національно-визвольного руху ХХ ст. Юрій Черченко, старший науковий співробітник Інституту української археографії та джерелознавства НАН України, завідувач архівом ОУН, кандидат історичних наук, Микола Гриценко, письменник, журналіст, президент Благодійного фонду сприяння ініціативам газети «День», заслужений діяч мистецтв України, Ігор Гургула, письменник, голова Львівської організації НСПУ, інші приїхали на малу батьківщину полковника Легіону УСС, Провідника ОУН Андрія Мельника, щоб вклонитися землі, яка дала Україні славного сина, творця її волі й соборності, взяти участь в освяченні відновленої студні родини Мельників.

Криниця А.Мельника була знищена московсько-комуністичною владою у 40-их роках ХХ століття. Окупанти, які люто ненавиділи Провідника ОУН, ліквідували все, що пов’язане з його іменем. Із Волі Якубової вивезли в Сибір і піддали репресіям понад 150 родин. Стерли з лиця землі оселю родини Мельників. Село назвали «неперспективним», зруйнували міст і дорогу до нього.

Криницю, яка живила своєю цілющою водою пів села, ще в ХІХ ст. викопав Атанас Мельник, батько нашого славного земляка. Занедбана, засмічена була вона кілька десятків років. І ось за її відродження взявся Лев Грицак, генеральний директор ТзОВ ГКК «Карпати». А вже 20 листопада студню Мельників, що стала окрасою Волі Якубової, освятив місцевий парох отець Іван, священники зі Сільця о. Василь та з Доброгостова о. Любомир.

Згодом Лев Грицак та гості поклали квіти до пам’ятника Андрієві Мельнику, помолилися на могилі його батьків.

Тарас РУСИН

 

Те, що творить Лев Грицак на теренах нашого краю,

викликає подив і захоплення

Генеральний директор ТзОВ «ГКК «Карпати», Заслужений лікар України Лев Грицак – це людина, яка неначе чародійник, вулкан, що лавиною виносить на світ Божий незліченну масу ідей, які успішно власною працею, роботою свого потужного колективу реалізовує на радість усім нам.

Сьогодні на наших очах Лев Ярославович творить громадянський подвиг, демонструючи своїм землякам, як звитяжною працею потрібно розбудовувати Українську державу. Створивши у Трускавці прекрасну оздоровницю «Карпати», небайдужий Л.Грицак взявся за реалізацію надзвичайно складної і непомірно дорогої ідеї – відновлення з забуття села Воля Якубова – батьківщини нашого великого земляка, відомого українського державного, політичного, військового діяча – полковника Легіону Українських січових стрільців, Провідника ОУН Андрія Мельника. Це колись велике, багате село було знищене, перетворене на хуторок і відрізано від світу. Вороги України намагалися змести з лиця землі будь-який слід Слави Андрія Мельника, замовчати будь-який спомин про його звитягу. Навіть сьогодні українці за роки незалежності нашої держави, про яку мріяв і віддав життя боротьбі за неї А.Мельник, не спромоглися дослідити і написати історичну правду про нашого Велета духу і чину. Ми дотепер не маємо його повного життєпису. Мабуть, тому Лев Грицак у цій царині робить перші, притаманні лише йому рішучі кроки.

Відтак, за його задумом і стараннями сьогодні Воля Якубова відроджується. Тут уже діє туристично-відпочинковий комплекс «Слобода Раковець», на території якого світлими променями виблискує на сонці маленький храм Пресвятої Богородиці, прикрашаючи архітектурно-ландшафтний ансамбль цього райського куточку батьківщини Андрія Мельника, освячений 15 жовтня єпископом-помічником СДЄ УГКЦ Григорієм Комаром у співслужінні з отцями.

А 20-21 листопада зусиллями Лева Грицака в нашому краї відбулася знакова подія. Вперше за всю новітню історію Української держави Воля Якубова зустрічала учасників першої науково-практичної конференції, метою якої, за його задумом, було намагання привернути увагу громадськості до історичної постаті Андрія Мельника, як військового діяча та державотворця, розвінчати стереотипи радянської та московської пропаганди, розкрити нові сторінки біографії, показати привабливість місць, пов’язаних із його народженням та початком боротьби.

Тому-то першого дня учасники конференції відвідали «Слободу Раковець», взяли участь у відкритті та освяченні відновленої Левом Грицаком родинної студні Андрія Мельника.

Другого дня у внутрішній каплиці Пресвятої Богородиці ГКК «Карпати» конференція розпочалася поминальною молитвою за бл. пам’яті Андрія Мельника, яку провів владика Григорій Комар, і благословенням учасників заходу. Роботі науковців передувала прес-конференція для ЗМІ.

Учасників конференції зустрічав концертний зал «Карпат», які приїхали звідусіль послухати виступи науковців: Юрія Шаповала – доктора історичних наук, професора (Київ); Богдана Червака – голову ОУН, автора року «Франкова земля»-2017» (Київ); Івана Хому – кандидата історичних наук, доцента (Львів); Віктора Савченка – доктора юридичних наук, професора (Тернопіль); Миколу Посівнича – кандидата історичних наук, доцента (Львів); Михайла Цимбалюка – доктора юридичних наук, народного депутата України 9-го скл. (Київ-Львів); Олександра Кучерука – директора Національного музею історії України (Київ); В’ячеслава Бліхара – доктора філософських наук, професора (Львів); Руслана Сіромського – кандидата історичних наук, доцента (Львів); Ігоря Гургулу – голову спілки письменників Львівщини (Львів); Ганну Сіромську – кандидата історичних наук, доцента (Львів); Юрія Черченка – кандидата історичних наук, завідувача архівом ОУН (Київ); Василя Ільницького – доктора історичних наук, доцента (Дрогобич); Ігоря Бриндака – священика, викладача Дрогобицької семінарії блаженніших священномучеників Северіяна, Якима і Віталія (Дрогобич); Марію Головкевич – наукового працівника музею (Дрогобич). Завершальним акордом прозвучали спомини Галини Неілик (Мельник) про нелегку долю родини Мельників.

На закінчення заходу прозвучав повстанський гімн «Зродились ми великої години». Кожен з нас, присутніх, не міг залишити залу, щоб не подякувати Леву Грицакові – великому українцю, небайдужому творцеві, людині, яка тяжко і невтомно працює на майбутнє нашого етносу, на розбудову Української національної, духовно багатої держави, про яку мріяв, за яку боровся Андрій Мельник.

Під час конференції ми з подивом і захопленням спостерігати за роботою самого Лева Грицака, у якого в руках був начебто невидимий пульт управління і контролю за ходом наукової дискусії, яку провадив Микола Гриценко – письменник, журналіст, заслужений діяч мистецтв України (Київ).

Присутні прийшли до переконання, що на наступну конференцію, присвячену Андрієві Мельнику необхідно зробити міжнародною.

Степан ЯКИМ, голова НСЖУ Дрогобиччини, кандидат історичних наук, доцент

 

Олександр Ганущин прозвітував перед ЗМІ

25 листопада відбувся звіт голови Львівської обласної ради Олександра Ганущина про четвертий рік роботи ради VII скликання.

За його словами, у фокусі роботи ради 2019 року були такі напрями: розвиток інфраструктури, конкурс проєктів місцевих ініціатив, програма підтримки співробітництва територіальних громад у Львівській області на 2019-20 роки, зміни в галузі охорони здоров’я крізь призму реформування, боротьба за державну субвенцію на соціально-економічний розвиток, стратегія у сфері екології, Карпати – у фокусі державної та міжнародної політики, транскордонне та міжнародне співробітництво, співпраця Львівщини та Луганщини, підтримка бійців АТО/ООС, добровольців, установлення пам’ятних знаків.

Цьогоріч у Державному дорожньому фонді було передбачено 729 млн грн. на ремонт  автодоріг загального користування місцевого значення (на 20% більше, ніж у 2018 році).

«Відтак відремонтовано 315 км доріг на суму 707 млн грн., з них за рахунок коштів обласного бюджету:  283 млн грн. для доріг загального користування місцевого значення; 60,3 млн грн. доріг для комунальної власності у 88 населених пунктах області; 15 млн грн. на заходи з безпеки дорожнього руху та 11,4 млн грн. – для співфінансуванняпроєктів МТД. За рахунок коштів місцевих бюджетів в сумі 48 млн грн. – для доріг загального користування місцевого значення та субвенції з Держбюджету – 304 млн грн.», – зазначив О.Ганущин.

Результативною була програма «Спортивний майданчик», на неї скеровано 57 млн грн., з яких 25 млн грн. – обласний бюджет.

Упродовж року облрада своїми рішеннями перетворила 25 закладів охорони здоров’я обласного підпорядкування на комунальні некомерційні підприємства.

Для розширення природно-заповідного фонду в області створено 14 нових територій та об’єктів ПЗФ площею 12,5 тис. га: 13 місцевого значення, серед яких пам’ятка природи «Східницька» і дендропарк «Екопарк студентський» (Дрогобич).

У рамках програми співпраці Львівщини та Луганщини «Змінимо країну разом» у 2019 році спільно реалізується 31 проєкт з обмінів: 15 – освітніх, 12 – культурних, 4 – медійних. Загальний бюджет становить 1,86 млн грн., в тому числі грант – 1,53 млн грн.

Також він наголосив на важливості підтримки бійців АТО/ООС, добровольців, ветеранів, військових частин, сімей загиблих, встановлення пам’ятних знаків наших захисникам.

Завершуючи, Олександр Ганущин окреслив основні завдання на 2020 рік, серед яких – забезпечення стабільної роботи обласної ради до завершення VII скликання.

Пресслужба Львівської облради

 

КУЛЬТУРА Й ОСВІТА

Подяка за творення «Дрогобицької Голгофи»

При переповнених залах відбувається кінопоказ художнього фільму-реквієму «Дрогобицька Голгофа», яку зняв головний режисер Олександр Король за однойменною п’єсою заслуженого журналіста України Тараса Метика.

Близько чотирьох тисяч осіб, різного віку переглянули кінокартину, що на документальних свідченнях розповідає про репресії на Західній Україні, вчинені московсько-комуністичними окупантами над тими, хто любив Бога і свою Вітчизну.

У Дрогобичі фільм-реквієм дивилися старшокласники, учні коледжів, ліцеїв, семінаристи, студенти ДДПУ ім. І.Франка, захисники нашої країни з військових частин. Демонстрували кінострічку і в дрогобицькій в’язниці. На пропозицію голови Східницької селищної ради Івана Піляка «Дрогобицьку Голгофу» показували на гірському курорті. А ще її дивилися в Трускавці, оскільки її творці, головний режисер Олександр Король, сценарист Тарас Метик, продюсер Наталія Копичин заявили про участь фільму в позаконкурсному показі на VIII Трускавецькому Міжнародному кінофестивалі «Корона Карпат». За активну участь у творенні українського  кіно генеральний директор фестивалю Олег Карпин вручив Т.Метику і Н.Копичин подяки.

Тарас МИХАЙЛІВ

Фото Ігоря ФЕЦЯКА

 

Сурми звитяги кличуть до єдності нас!

«Сурми звитяги» – Всеукраїнський фестиваль мистецтв – щороку свято довгоочікуване, бентежне і радісне. Цьогоріч воно особливе, адже фестивалю 20 років!

Понад місяць голосні сурми фестивалю будили серця школярства, а 26 листопада вони покликали переможців до обласного центру на урочисте нагородження і гала-концерт.

Найбільший успіх у Львові випав на долю Палацу дитячої та юнацької творчості: 4 призові місця (третє – у Народного ансамблю «Чарівна сопілка», керівники Ореста і Тарас Сивохіп, ще три – у вихованців Зразкової літературно-творчої студії «Любисток»: І – за прозу у Надії Василишин, ІІ – за прозу у Зоряни Грицик і ІІ – за вірш у Каміли Пумпи).

Знову серед переможців – наш улюблений Зразковий ансамбль пісні і танцю «Калиновий край» ліцею №2 (кер. Леся Колотило) – ІІ місце серед хореографічних композицій.

Треті місця здобули читці: Анастасія Стецик з ліцею ім. Б.Лепкого (кер. Алла Шийович) та Катерина Юськів з ліцею (кер. Любомир Борецький). У Стебнику святкує перемогу Зразковий ансамбль пісні і танцю «Бойківчанка» ЗОШ №18 (кер Наталія Галелюка) – ІІІ місце. Вітаємо переможців! Їм – найгучніші оплески!

Та хіба фестиваль – це тільки грамоти і медалі, одержані у Львові? Ні. Усі разом – учні і педагоги, гості і члени журі – створили прекрасне свято, точніше, два свята – у Дрогобичі і Стебнику. І ці дійства гідні називатися ювілейними. Тож від імені організаторів вітаю всіх учасників із завершенням фестивалю «Сурми звитяги». Пишаємося усією командою, яка представляла Дрогобич і Стебник у Львові. Бо, скажімо, якою медаллю можна оцінити виступ вокального ансамблю «Дев’ята нота» ліцею №1 ім. І.Франка, якщо один із членів журі аплодував йому стоячи?!

Читців цьогоріч на конкурсі було багато, й усі – на високому рівні. А Анастасія Стецик (ліцей ім. Б.Лепкого) була серед них ні, не першою, а такою, що зал слухав її, затамувавши подих.

Усі, хто був на фестивалі, понесли у серці спогад про твій стиль, Софіє Бойко (ліцей ім. Б.Лепкого, кер. Віра Романюк). І це, Софійко, твоя найвища нагорода, твій спів будуть згадувати. А ветерани УПА запам’ятали виконання пісні Мартою Осередчук… А скільки тих соловейків було в залі! Нехай не ображаються ті, хто не знайде своїх прізвищ на шпальтах, як і їхні керівники, бо оргкомітет у захваті від вас усіх – і від переможців, і тих, кого журі називає перспективними, і від тих, хто тільки має стати перспективним. Ми в захваті від тієї копіткої праці, що стоїть за кожним із номерів, від того запалу і завзяття, що створили у залі особливу атмосферу високого духу, патріотичного піднесення, що єднало у спільний гурт об’єднаних любов’ю до України!

Ми спільно створили це високе свято: Тарас Куликовець – станичний Брастсва ОУН-УПА і його бойові побратими; маленька Даринка, яка приїхала вітати фестиваль разом з мамою – переможницею І фестивалю «Сурми звитяги» Оксаною Чіпак; вчителька гімназії ім. Б.Лепкого Віра Романюк, чиї вихованці були неодноразовими переможцями Всеукраїнського фестивалю.

Його – наше свято – створили бард Лілія Кобільник і солістка із саксофоном, наші любі друзі з університету – доценти Ірина Кліш та Богдан Пиц, Володимир Глаголик з гітарою, ведучі свята Настя Черепахіна і Ярослав Красуляк, дзвінкоголоса Вероніка Лободич і стебничанин Маркіян Буга, куратор волонтерської групи «Дрогобич-Захід» Марія Головкевич, Валентин Яворський і його мама Ірина Василівна (ліцей №1 ім. І.Франка), яка підготувала і вокальний ансамбль, і хореографічну композицію, і вокально-хореографічну!

Фестиваль – це творчість методистів міського методичного кабінету Ольги Яремко та Людмили Разумної, наших юних художників, звукооператора Еріка Литвина, вчителя ліцею №2 Ореста Мурзи та його унікального гурту, Орести Калічак, що подарувала нам слова нової пісні, багаточисельного хору стебницьких хлопчаків і маленьких танцівниць ЗОШ №5. І, звісно, це свято створили і наші переможці у Львові, і ті, хто боровся за перемогу на всеукраїнській сцені, але не переміг.

А як потужно виступив ліцей №16! Яким яскравим було завершення фестивалю, завдяки виступу ліцею №1 ім. І.Франка! Зрештою, поставимо крапку, бо можна продовжувати і продовжувати!

У нас – велике свято. По всій Україні юнь співає, танцює, малює, пише. Нас так багато, що жодна сцена не вмістила би! Сурми звитяги кличуть до єдності нас! – співає Львів, і спів цей підхопив Дрогобич, Стебник, його підхоплює Тернопіль, Івано-Франківськ, Вінниця...

Наступного року (ви вже пам’ятаєте: у жовтні) приходьте на поклик Сурм єдності. Пам’ятайте: усі ви талановиті, неповторні, творчі!

Калерія ЛУЦЕНКО, методист Палацу дитячої та юнацької творчості

 

ПОЛІТИКА

Переслідувачі демократії

Директор ДБР Роман Труба нещодавно анонсував те, що на Петра Порошенка відкрито низка кримінальних проваджень. Але більшість із них, за його словами впроваджено за заявами ексзаступника АП Віктора Януковича Андрія Портнова та інших осіб. Чи не можуть ці заяви насправді грати роль пішаків у нелегкій грі опозиції та чинної влади та чи не ці переслідування початком наступу на демократію?

Провадження насправді мають дуже виражене політичне забарвлення. В цьому впевненні закордонні експерти. Американський дипломат АндерсОслунд вважає, що переслідувати колишнього президента – «це гидко», особливо, якщо справи проти нього відкриті через заяви злочинців влади Януковича.

З іншого боку, це виглядає, що нинішня влада намагається використати цей козир і зробити його пішаком у грі проти опозиції. Таким чином, вона намагається дискредитує колишнього президента та його силу.

Низка політичних лідерів Європи, зокрема Дональд Туск, який також був переслідуваний через справи з загиблим у авіакатастрофі президентом Польщів 2010 році,   вважає, що «переслідувати опозицію в Україні – є неприпустимо. Я сподіваюся, що Україна залишиться тією країною, де правоохоронні та судові органи поважають верховенство права і де немає місця політично вмотивованим переслідуванням».

Попри залякування судами та заявами, Петро Порошенко продовжує підтримувати зв’язки з Європою після відставки. Недавно з ним зустрілася канцлер Німеччини Ангела Меркель і Дональд Туск. Це свідчить лише про одне – колишній президент має повагу та авторитет серед європейських політиків і спроба теперішньої влади почати переслідування опозиції призведе до втрати дфовіри Європи щодо нас.

Загалом, такі кроки – це наступ влади на цінності демократії і загалом на опозиційну думку у нашій країні.

 

ОБЛЕНЕГОГО ЗАСТЕРІГАЄ

Маєте дерева під проводами лінії електропередачі?

Готуйтеся відповідати за ураження людей електрострумом!

Необрізані гілки дерев під лініями електропередачі біля приватних будинків можуть призвести до серйозного лиха – обриву проводу, а це загроза ураження електричним струмом людей. Окрім цього, чийсь улюблений горіх чи яблуня біля електродротів часто спричиняє відключення лінії та відсутність електропостачання.

Так, більшість відключень під час негоди стаються саме через падіння гілок дерев на проводи. Аби уникнути цих небезпек потрібно не садити дерева під лініями електропередач та вчасно обрізати гілки дерев, які уже ростуть.

Відповідно до законодавства догляд за зеленими насадженнями повинні проводити власники земельної ділянки, на які вони ростуть. Якщо це землі загального користування – то це прерогатива органів місцевого самоврядування. Також під повітряними лініями електропередач заборонено насаджувати дерева, які ростуть на висоту більше 4 метрів.

Вимог закону дотримуються далеко не всі власники земельних ділянок, тож енергетики змушені обрізати гілки дерев поблизу електроліній напругою 10 кВ та 0,4 кВ для уникнення аварійних ситуацій. Адже про обрізку гілок біля електромереж мешканці згадують лише тоді, коли зникає світло, а в гіршому випадку, коли обривається лінія. От тоді вже не до жартів, адже питання постає між життям і смертю. Відтак, замість того, щоб виконувати інші важливі ремонтні роботи, працівникам ПрАТ “Львівобленерго” доводиться  багато свого робочого часу витрачати на розчистку трас повітряних ліній електропередачі, таким чином рятуючи життя людей.

Вважаємо, що обрізування гілок дерев поблизу ліній електропередач це є спільна задача працівників ПрАТ «Львівобленерго», жителів та органів місцевого самоврядування. Закликаємо мешканців Львівщини перевірити свої дерева, якщо на Вашому обійсті чи ділянці проходить лінія електропередачі.

Гілки треба терміново обрізати, якщо вони  наблизилися до лінії 0,4 кВ ближче, ніж на 2 метри.

Спільно з місцевою владою зверніться в район електромереж із заявою, аби працівники  ПрАТ “Львівобленерго”  вимкнули лінію від напруги та Ви безпечно обрізали власні дерева та гілки, які загрожують падінням на електромережі. Таким чином у Ваших домівках буде світло і Ви захистите себе та своїх близьких від небезпеки ураження електричним струмом.

Прес-служба ПрАТ «Львівобленерго»

 

АГРОНОВИНИ

Компанія «Контінентал» підбила підсумки виробничого сезону-2019 і нагородила кращих співробітників з нагоди Дня працівника сільського господарства

22 листопада у Тернополі в Палаці культури «Березіль» ім. Леся Курбаса Компанія «Контінентал Фармерз Груп» провела захід, приурочений Дню працівника сільського господарства.

З нагоди свята на нього прибули працівники агрохолдингу із п’яти областей Західної України, де Компанія обробляє землі, – Тернопільської, Львівської, Хмельницької, Чернівецької та Івано-Франківської. Привітати аграріїв приїхало й багато почесних гостей – представники місцевої влади, очільники громад, партнери, з якими керівництво «Контіненталу» поділилося своїми планами на наступний рік.

Вітав присутніх з професійним святом Генеральний директор «Контінентал Фармерз Груп» Георг фон Нолкен. Він висловив подяку усім співробітникам за наполегливу працю протягом року і відмітив, що цей сезон став першим, який агрохолдинги «МРІЯ» та “CFG” після свого злиття провели в об’єднаному форматі – як єдина Компанія. Генеральний директор нагородив почесною грамотою і грошовою премією тих співробітників, хто продемонстрував протягом року найкращі виробничі результати. Так, нагороди отримали працівники із різних підрозділів Компанії. З кластеру «Тернопіль» відзначили Романа Підгірняка, Миколу Федоришина, Михайла Шустака, Ярослава Колодія. З кластеру «Полісся» нагородили Андрія Василюка. З кластеру «Поділля» відзнаки отримали Роман Коберніцький та Михайло Миргород.  З кластеру «Кам’янка-Бузька» нагородили Богдана Римаря. З кластеру «Галичина» відзначили Стефана Возінькевіча. З кластеру «Самбір» – Олега Тимчишина та Юрія Пацулу. З кластеру «Картопля» отримали свої нагороди Ігор Синяк, Богдан Калатало, Василь Цимбалістий. З підрозділу АТП найкращі результати показали Ярослав Дідюк, Михайло Бабій, Іван Войтков.

Найвищі виробничі показники за підсумками сезону показав кластер «Самбір», який був відзначений як найкращий кластер року. А в категорії «Найкращий елеватор року» переміг елеватор «Борщів».

Окрім того, співробітники Компанії «Контінентал» отримали особливі високі відзнаки. Орденом «За розбудову України»за видатні заслуги та наполегливу працю, сумлінне та бездоганне служіння українському народу, спрямовані на розвиток і утвердження суверенітету Держави були нагороджені Василь Осадчук, Іван Шустак, Надія Маленчук, Дмитро Мороз, Ірина Савка. А орден «Хрест Слави» за патріотизм, мужність, самовідданість та зразкове виконання службового обов’язку, проявлені у боротьбі за незалежність України під час проведення операції об’єднаних сил на Сході України здобули: Тарас Кравець, Роман Калатало, Іван Севера, Володимир Черкас, Микола Манєнков, Андрій Болюбаш, Михайло Буняк, Іван Кушка, Юрій Кондрат’єв, ВасильБоянівський, Павло Загроцький, Євген Миджин, Сергій Миць, Юрій Скалій, Юрій Ященко, Мирон Захарчишин, Юрій Молдован, Назар Пелишко.

Керівництво Компанії «Контінентал» відзвітувало про підвищення показників урожайності по основних сільськогосподарських культурах у сезоні-2019. Цього року у Компанії також було проведено суттєве оновлення парку сільськогосподарської техніки, спецтехніки, автотранспорту та іншої техніки(загалом майже 200 одиниць). Всього за 11 місяців 2019 року інвестиції в техніку сягнули 46,5 млн дол.

Окрім виробничих показників, Компанія «Контінентал» заявила про свою активну соціальну підтримку громад, з якими співпрацює. Цього року загальна сума, спрямована на реалізацію соціальних проектів у місцевих громадах, сягнула 24,12 млн грн. за 11 місяців. За ці кошти у Тернопільській, Хмельницькій, Чернівецькій, Івано-Франківській, та Львівській областях Компанія реалізувала ініціативи місцевих громад у галузях освіти, медицини, культури та спорту, інфраструктури, духовності і благоустрою, армії, адресної допомоги та кооперативного руху.

З гордістю відзвітували аграрії і про завершення важливого для себе процесу інтеграції двох бізнесів («МРІЯ» та “CFG”)в єдину повноцінну потужну Компанію. За підсумками проекту «Інтеграція» команда професіоналів змогла відзначити для себе плідну співпрацю, ефективний обмін досвідом та зацікавленість співробітників усіх рівнів в його реалізації. Запорукою успіху цього проекту стала, в першу чергу, командна робота.

У планах на наступний рік «Контінентал» впевнено задекларував стратегічні цілі – продовжити покращувати свої виробничі показники, нарощувати технічні потужності, залишатись надійним партнером для сільських громад і дбати про розвиток Компанії, її працівників, пайовиків та держави.

 

У РУБРИЦІ P.S

Нація не стерпить приниження

Відомо, що найкращою перевіркою на організаторські здібності керівника є екстремальна ситуація. Тоді людина проявляє сповна сильні риси свого характеру.

Під час трагедії, що сталася на вулиці М.Грушевського,101/1, багато керівників різних підрозділів діяли по-державному, по-християнськи. І нині коли трохи стих біль розпачу (загинуло 8 осіб) вони постійнфо тримають руку на пульсі цієї сумної події. Людям надають посильну допомогу у вирішенні квартирних питань. І перша скрипка, звісно, належить міському голові Тарасу Кучмі. Практично на щопонеділкових нарадах саме  з цього питання вони й розпочинаються. До речі, управління праці та соціального захисту населення періодично інформує про виплати допомоги. А, раніше міський голова разом із іншими колегами успішно впорався із сміттєвою проблемою. Її деякі зацікавлені політикани хотіли завести у глухий кут. Не вдалося…

А далі, за класичною схемою підривної діяльності агентів впливу в Україні розгортається цікавий сценарій. Треба скомпрометувати, або застрахати найбільш впливових українських патріотів, котрі у перші дні агресії проявили мужність і пішли на прю з ворогом. Нині відкриваються впровадження проти генерала Марченка, воїнів АТО, Ігоря Мазура. Якщо так буде далі, то будемо мати третій Майдан. Нація не стерпить приниження…

В.Т.

 

СПОРТ

«Барселоні» Зварич забив, але…

Херсонський футзальний клуб «Продексім», у якому виступає 27-річний вихованець Дрогобицької ДЮСШ Михайло Зварич, завершив виступи в Елітному раунді Ліги чемпіонів УЄФА, що пройшов 19-24 листопада у Мінську.

Триразовий чемпіон України вдруге у своїй історії подолав Основний раунд Ліги чемпіонів, потрапив до Елітного, але вийти до Фіналу чотирьох не зумів.

У своїй групі Спершу херсонський клуб мінімально переміг білоруську «Сталіцу» (Мінськ) – 2:1. Згодом у вирішальному матчі українці поступилися іспанській «Барселоні» з рахунком 2:4 (один із голів на 32-ій хвилині забив наш Михайло Зварич).

Третім суперником «Продексіму» була «Славія» (Чехія). Українці впевнено перемогли з рахунком 5:2 (два м’ячі в активі Михайла Зварича), але з шістьма очками посіли лише друге місце. До Фіналу чотирьох вийшла «Барселона».

Варто додати, що перед тим Михайло Зварич у кваліфікації до чемпіонату світу-2020 допоміг збірній України розгромити збірну Північної Македонії – 5:1. На рахунку захисника команди М.Зварича – один забитий м’яч. Завдяки цій виїзній перемозі наша збірна вийшла до елітного раунду чемпіонату світу з футзалу.

До речі, днями відбулося офіційне нагородження золотими медалями чемпіонату України команди «Продексім» (Херсон). Окрім заслуженого «золота», три гравці отримали посвідчення «Майстер спорту України». Серед них і дрогобичанин Михайло Зварич. Вітаємо!

Ярослав ГРИЦИК

 

ТРОХИ СТАТИСТИКИ

КУБОК ЧЕМПІОНІВ ЛЬВІВЩИНИ.

Груповий етап. Підгрупа 4

3 тур. 24 листопада. «Арсенал» (Лішня) – «Сокіл» (Лани, Пустомитівський р-н) – 1:0. У групі лідирує «Арсенал» – 6 очок після двох матчів.


РАЙОННИЙ КУБОК «ЗОЛОТА ОСІНЬ».

Півфінали. 21 листопада. «Карпати» (Сторона/Залокоть) – «Ураган Руля-Буд» (Медвежа) – 1:2. ФК «Рихтичі» – «Мрія» (Снятинка) – 1:1 (п. 3:5).

ФІНАЛ – 24 листопада (неділя). «Мрія» (Снятинка) – «Ураган-РуляБуд» (Медвежа) – 1:2.

Підготував Орест ХАНДОНЯК

 

ПАМ’ЯТЬ

І за життя вона любила правду

Несподівана і підступна хвороба в якусь мить обеззброїла життєрадісну і щасливу Людмилу Іванівну Радзієвську. Але її безпомічність не була одинокою і самотньою – поруч був чоловік Олексій Васильович. Як у житті, так і в болях і тривогах вони спільно прожили і цей етап. 40 днів Людмила Іванівна – у засвітах.

Подружжя Радзієвських у 1986 році оселилося в Дрогобичі. Олексій Васильович отримав посаду першого секретаря міському партії, Людмила Іванівна – керівника «Ощадбанку». Родом вони із Луганщини. Цікава деталь: під час п’ятирічної війни на сході України родина Людмили Іванівни не лише стояла на українських позиціях, а й допомагала національній згуртованості, нашим воїнам. Про це вона вголос не декларувала, але дрогобичани-волонтери, котрі побували там, з приємністю констатують цей факт.

Олексій із Людмилою познайомився ще у 1964 році, під час навчання у виші. Згодом сюжетна канва була такою: Олексія призивають в армію, Людмила отримує скерування на Новороздільський комбінат «Сірка». А далі одруження, переїзд до Львова, потім до Дрогобича.

28 років Людмила Іванівна керувала дрогобицьким «Ощадбанком». Вона мала слово, завжди поспішала на допомогу, ніколи не підкреслювала свою суспільну значимість у контексті перших посад у місті свого чоловіка. З багатьох питань, особливо коли вони торкалися релігійної проблематики, завжди давали виважені і мудрі поради. Тому Радзієвський й донині серед духовенства має повагу. Своєю харизмою Людмила Іванівна створювала спокій всюди, де була присутня. Велике і щире серце зігрівало всіх, хто потребував цього.

За її скромною безпосередністю був «захований» великий дух сильної української жінки. І лише близьким були відомі глибинні уболівання і переживання за долю України. Вона ніколи публічно не підкреслювала свій патріотизм, він був виражений у її добрих вчинках і дільних порадах.

Пам’ять про Людмилу Іванівну завжди житиме у родині та в серцях близьких друзів. Нині душа Людмили Іванівни знайшла спокій у Вічності, а бездиханне тіло – у дрогобицькій землі, яку вона так любила і якою дорожила…

У скорботі – близькі, колеги, друзі

 

Світла пам’ять про Вчителя, Науковця, Особистість

У ці тихі листопадові дні зі щемом у серці пишуться рядки про Людину, яка принишклими осінніми днями відійшла у Вічність, як мовиться і як віриться, – у кращі світи…

Перестало битися серце Дмитра Васильовича Луцика – Людини з великої літери, чудового педагога, знаного науковця, неординарної особистості. Народився Дмитро Васильович у селі Дорожів на Дрогобиччині. Батька забрала війна, сина виховувала мати: мудра, талановита жінка, яку Дмитрик обожнював, вона на все життя залишалася для нього світлим ідеалом.

Дмитро Луцик пройшов довгий шлях педагогічного зростання і професійного вдосконалення. Педагогічну діяльність розпочав у 1952 році у Сколівському районі вчителем історії та географії, згодом – директором шкіл у цьому ж районі. Кілька років очолював Уличненську середню школу на Дрогобиччині, а в 1967-1978 рр. – директор СШ №1 у Трускавці. З 1978 року почав працювати в Дрогобицькому державному педагогічному університеті ім. І.Франка (тоді інституті) на факультеті підготовки вчителів початкових класів (тепер – факультет початкової та мистецької освіти). Створив і очолив кафедру педагогіки та методики початкового навчання, яка згодом була перейменована на кафедру методики викладання гуманітарних дисциплін. Професор Луцик Д.В. багато років був головою ради трудового колективу ДДПУ.

Саме в Дрогобицькому педагогічному виші найповніше розкрились і вдосконалились найкращі професійні якості Дмитра Васильовича, відбулося його становлення як науковця. Луцик Д.В. – кандидат педагогічних наук, професор, Відмінник освіти України, Заслужений працівник освіти України, нагороджений орденом «Знак пошани», медаллю А.С.Макаренка, грамотами Міністерства освіти і науки України; автор численних наукових та навчально-методичних праць. Ось такий щедрий набуток невтомної особистості професора Дмитра Луцика на науково-педагогічній ниві. А цими фактами життєпису – багатогранна постать педагога, вченого, людини широкої ерудиції та високої культури, великого життєлюба, знавця й поціновувача українських традицій. В основі життєвих і наукових звершень Дмитра Васильовича завжди було опертя на сповідуваний ним імператив: «… працюй, працюй доти, доки б’ється живе серце в твоїх грудях, працюй на користь твого народу і на благо України, дорогої тобі». І він працював – невтомно, самовіддано, творчо, запалюючи прикладом жертовної праці всіх, хто трудився поруч із ним. З-під пера професора виходили монографії («Українська сім’я, її виховні функції», «Українське школознавство, його джерела і сучасність» та ін.), підручники – «Буквар» (у т.ч. для шкіл з польською мовою навчання – «Елементаж»), «Польська мова в другому класі», посібники – «Загальні основи педагогіки», «Дидактика початкової школи», «Теорія національного виховання» та ін.

Пишаємося, що за «Букварем», співавтором якого був Д.Луцик, і який перевидавався багато разів, навчалися першокласники України.

Історик за фахом, педагог за покликанням, професор Луцик усе життя захоплювався таїною Рідного Слова, його величчю і високим призначенням. Натхненно цитував Т.Шевченка, І.Франка, Лесю Українку… Зі сльозами на очах – чи студентам, чи то в колі колег-однодумців – не раз промовляв палкі Сосюрині рядки:

Любіть Україну, як сонце, любіть,

Як вітер, і трави, і води…

В годину щасливу і в радості мить,

Любіть у годину негоди.

Інтелігентний, з аристократичними манерами, суворістю у погляді і чуйністю у серці, Дмитро Васильович сповідував кредо відомого педагога В.Сухомлинського: «У людському світі безліч доблестей, але одна доблесть є вершиною людяності, - це почуття власної гідності». Це високе почуття проніс професор через усе життя, ішов і легкими, і тернистими шляхами з гордо піднятою головою.

Дмитро Васильович Луцик – Учитель учителів. Скількох юних студентів – майбутніх учителів – навчав він не тільки основ педагогіки, а й основ Людяності, життя! Кожна лекція професора, за спогадами його учнів, була школою високого професіоналізму, синтезом новітньої педагогічної думки і досвіду. Дмитро Васильович був переконаний, що найважливішою для науковця і педагога-практика є вимогливість до себе, яка досягається щоденною працею.

Як мудрий керівник довіреного йому підрозділу (кафедри), професор Луцик умів оцінити кожного викладача за його здібностями, плодами праці; умів підтримати, спрямувати у потрібне русло, а як треба, – толерантно покритикувати. А ще умів заряджати всіх, з ким працював і спілкувався, навчав і щедро ділився досвідом, енергетикою життєлюбності; вмів підніматися над буденністю і завжди повторював, що найстрашніша в житті річ – це байдужість.

Учитель. Наставник. Мудрець. Життєлюб. І просто – Людина. Таким назавжди в наших серцях залишиться Дмитро Васильович Луцик.

Усе в житті минає, та не минає Мудрість.

Вона, допоки світ, не матиме кінця.

Будитиме мільйони вчителева Мудрість

І стукатиме вічно в молоді серця.

Світла Вам пам’ять, Учителю!

З надією, що Ви тепер у кращому світі, – колектив факультету початкової та мистецької освіти

 



Создан 28 ноя 2019



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником