ГАЛИЦЬКА ЗОРЯ

Новини в "ГЗ" від 12 грудня 2019 р




Протриматися до квітня!

Другий етап реформи мав би розв’язати фінансові проблеми медустанов

Напружена ситуація, що склалася в медичних установах Дрогобича і Стебника через заборгованість із виплати зарплати, стала головною темою пресконференції начальника фінансового управління Дрогобицької міської ради Оксани Савран та начальника відділу охорони здоров’я ДМР Володимира Чуби. 9 грудня вони поспілкувалися з журналістами на актуальну тему.

Оксана Савран повідомила, що при формуванні Державного бюджету на 2019 рік було закладено лише 60% від необхідних коштів на фінансування виплат заробітних плат працівникам медустанов Дрогобича і Стебника. Розуміючи загрозливу ситуацію, міська влада упродовж року регулярно зверталася до Львівської облдержадміністрації та Кабміну з вимогою дофінансувати потреби. Але, на жаль, реакції не було, тож дефіцит у розмірі 38 млн грн. залишився незмінним.

Щоб принаймні частково виправити ситуацію, міська рада частинами скерувала 16,9 млн грн. на покриття зарплатного боргу, хоча цю суму планували спрямувати на розвиток інфраструктури міста. Але щоб виплатити зарплату за вересень і жовтень (частково), листопад і грудень (повністю), необхідно ще 25 млн грн.!

Ситуацію могло би поліпшити повернення міжбюджетних трансфертів за пролікованих хворих з інших територій (а таких пацієнтів майже 40%), але ці органи місцевого самоврядування, окрім Дрогобицького району, відмовилися укладати відповідну угоду. Та й район заклав у бюджеті лише 5 млн грн. компенсації, а це – п’ята частина видатків за пролікованих сільських пацієнтів.

Володимир Чуба додав, що з міського бюджету також немалі кошти вкладені у придбання медичного обладнання, автомобілів, меблів, у ремонтні роботи в медзакладах. І це – необхідність, щоб можна було наступного року укласти угоду з Національною службою Здоров’я України на фінансування цих медустанов (згідно з другим етапом реформи). Оптимізація мережі вже проведена, скорчені кількість ліжкомісць та ставки медпрацівників.

«Нам потрібно протриматися до 1 квітня 2020 року, коли запрацює другий етап медичної реформи і гроші підуть за пацієнтом (а не надходитимуть з розрахунку на одного мешканця певної території, як зараз). За попередніми розрахунками, цього фінансування буде достатньо», - зазначив Володимир Чуба.

Він також додав, що днями надійде частина субвенції і медикам виплатять борги за вересень і частково за жовтень.

Також Уряд обіцяє перерозподілити кошти резервного фонду, скерувавши їх у сферу охорони здоров’я. Якусь частину коштів планують додати облдержадміністрація й обласна рада.

«Перемовини тривають, ми робимо усе можливе, щоб працівники медичних установ Дрогобича і Стебника отримали зароблене», - запевнив начальник відділу охорони здоров’я.

Ярослав ГРИЦИК

Фото автора 

 

Отакої! Не солідно…

Минулого четверга за півгодини до початку сесії Дрогобицької міської ради понад 100 працівників медустанов зайняли півзали. Їхній візит продиктований заборгованістю із зарплати.

Серед цього середовища «затесався» відомий персонаж бунтів, для якого основною роботою у житті є ця стихія. Хриплим і пискливим голосом вона навіть перекрикувала медпрацівників. Заступник міського голови Василь Качмар розтлумачив поважній аудиторії чому сталася така ситуація із виплатою зарплат, зазначивши при цьому, що з міського резерву для часткового погашення боргу виділено 19 млн.грн. А обділені увагою працівники медустанов столичним Кабміном. І ще одне, жодної копійки із субвенційного параграфу району теж не виділено.

Намагався своїх колег за фахом заспокоїти і міський голова Тарас Кучма, розтавивши деякі акценти у цій історії. До Кабміну надіслані відповідні листи-заяви. І як же йому було боляче і гірко на душі, коли всі здобутки у царині міської медицини за попередні 4 роки, його колеги в одну мить чомусь забули. Адже матеріально-технічна база і певні реформаторські напрацювання – одні з кращих в Україні.

Священник Ігор Цмоканич, який щораз благословляє роботу сесії на конструктивізм, злагодженість і взаєморозуміння, у цій ситуації спробував закликати всіх вірян поважати один одного. Та уже на виході із зали одна панянка, у розкішній норковій шубі, нагримала на нього як на останнього пройдисвіта. І не відбулося лікування душі…

Автор цих рядків, сидячи в залі між медпрацівниками, спробував теж пояснити природу цієї проблеми. Натомість почув дивне трактування, мовляв винний Порошенко, який зриває благі наміри Зеленського!!! Отакої… Тоді до чого тут міський голова? Ось французькі медики, солідаризувавшись із вчителями, працівниками автоперевезень вийшли на загальнонаціональний страйк щодо несправедливої, на їхній погляд, пенсійної реформи. Гроші з Києва надійдуть дрогобицьким медикам, позаяк Кабмін на тлі заворушень у Франції, розпорядився виділити певну суму.

У цій неприємній і сумній історії (адже лікарі і причетні до цієї сфери працівники мають сім’ї, обов’язок перед пацієнтами і т.д.) незрозумілою є роль керівників комунальних медичних підрозділів. Кому як не їм відомі всі ці нюанси із заборгованістю. Не справилися вони із своїми посадовими обов’язками, тим самим поставили у незручне становище керівника медичної управи Володимира Чуби. Відверто кажуть, йому було ніяково і соромно за своїх колег.

Володимир ТУРМИС

Фото пресслужби ДМР

 

У пошуках розв’язання проблеми

Місцеве самоврядування спільно з медиками шукають вирішення проблеми із затримкою зарплат працівникам вторинного рівня. Керівництво міста, депутатський корпус міської ради, відділ охорони здоров’я ДМР вживають всіх можливих заходів, щоб вирішити проблему з недоїмкою субвенційних коштів у розмірі 25 млн. гривень, надходження яких очікують з державного бюджету та яких катастрофічно не вистачає на зарплату працівникам галузі охорони здоров’я вторинного рівня.

Так з повідомленнями про проблему Дрогобицька міська рада скеровувала звернення і до обласних структур, і до Кабміну, однак на вищих рівнях з вирішенням проблеми зволікають.

Та працівники вторинної ланки галузі охорони здоров’я б’ють на сполох, бо вже кілька місяців отримують зарплату з затримкою. Про це сьогодні вони публічно заявили у стінах міської ради.

Керівництво міста наголосило медпрацівникам, що затримка виплати зарплати відбувається через недоотримання державної субвенції, а також коштів від інших органів місцевого самоврядування, мешканцям територій яких надано медпослуги у закладах охорони здоров’я міст Дрогобича та Стебника. Понад те, керівництво міста запевнило медиків, що й надалі відстоюватиме позицію не скорочувати більше штатів медперсоналу, як це рекомендують в області.

З огляду на загострення ситуації, заступник міського голови Василь Качмар скликав екстрене засідання за участю головних лікарів – керівників комунальних некомерційних підприємств – медзакладів міста, які несуть відповідальність за невиплату зарплат, та представників профспілок, куди запросили й самих медиків, що прийшли у міськраду.

Медпрацівникам звернули увагу на те, що їхні вигуки у сесійній залі є некоректним, оскільки з ними неодноразово проводилися зустрічі і пояснювали їм ситуацію. Понад те, лише в цьому році з місцевого бюджету виділено на зарплати медпрацівникам, щоб перекрити недоїмку субвенції, 19 млн гривень. А загалом лише в цій каденції вдалося залучити мільйони гривень на закупівлю та оновлення медобладнання, ремонти приміщень.

Василь Качмар запропонував зініціювати нараду в Департаменті охорони здоров’я Іриною Микитчак, з головою ЛОДА Маркіяном Мальським і запросити їх до міськради.

На завершення зустрічі з медиками Василь Качмар наголосив: якщо представники області не будуть мати змоги прибути до Дрогобича, то керівництво Дрогобича буде просити керівництво області зустрітися у Львові.

Про перебіг подій медиків повідомлятимуть через головних лікарів.

До речі, з другого кварталу 2020 року вступить в силу реформа вторинної ланки охорони здоров’я і тоді проблему із заборгованістю з виплати зарплати буде розв’язана.

Пресслужба ДМР

 

У Дрогобичі – знову «Ярмарок вакансій»

24 представництва: 15 роботодавців, 9 навчальних закладів — учасники цьогорічного «Ярмарку вакансій». Захід відбувся 3 грудня, у Народному домі ім. І.Франка.

Передісторія цього заходу розпочалася ще два роки тому, коли делегація з Дрогобича побувала на стажуванні у німецькому місті Грайфсвальд – партнері Дрогобича. Саме звідти запозичено ідею проведення «Ярмарку вакансій». У Дрогобичі формат заходу вдосконалили, тож на Ярмарку представлено не лише роботодавців, а й навчальні заклади.

Мета заходу полягає у трьох аспектах:

- допомогти мешканцям міста знайти роботу за один день, а учням шкіл – обрати навчальний заклад;

- роботодавця, бізнесу, навчальним закладам – сприяти у промоції та пошуку працівників, студентів;

- місцевій владі – створити та забезпечити гідні умови для працевлаштування та навчання для дрогобичан, сприяти підтримці місцевих роботодавців, бізнесу, навчальних закладів.

Організаторами заходу традиційно виступили Дрогобицька міська рада та Дрогобицький міськрайонний центр зайнятості.

Цьогорічний захід відбувся під гаслом «Живив і працюй – з нами Дрогобич будуй!» До організації заходу залучено як Дрогобицький міськрайонний центр зайнятості, так і низку структурних підрозділів міської ради: організаційний відділ, сектор прес-служба, відділ культури та мистецтв, зокрема Народний дім, відділ економіки, відділ освіти, відділ молодіжної політики, сім’ї та спорту, сектор з питань праці, Туристично-інформаційний центр. Також до організації заходу долучився профком студентів ДДПУ ім. І.Франка.

Захід відбувся за підтримки міського голови Дрогобича Тараса Кучми.

Під час підготовки до заходу відбувся також щорічний конкурс малюнка на кращу професію серед учнів шкіл Дрогобича та Стебника. Його переможницею стала учениця Стебницької школи І-ІІІ ст. №11 ім. Т.Зозулі Софія Фарима. Софійку нагородили сертифікатом переможця та солодким подарунком від кав’ярні «Штрудлі» – Дрогобицьким тортом.

Зважаючи на географію учасників, цьогорічний захід можна поправу вважати регіональним.

Учасників «ІІ Ярмарку вакансій» – роботодавців, колективи навчальних закладів, мешканців міста та району, молодь, привітали міський голова Дрогобича Тарас Кучма та керівник Дрогобицького міськрайонного центру зайнятості Богдан Волошин.

Представництва роботодавців та навчальних закладів відзначили сертифікатами учасника, навчальні заклади також відзначили сувенірними подарунками. Крім того, в урочистій частині роботодавці та навчальні заклади офіційно презентували свої вакансії та навчальні профілі.

Ведучим заходу виступив Зеновій Квасній – координатор «ІІ Ярмарку вакансій». Завершилися урочистості дефіле за участю студентів-моделей ВПУ №19.

Пресслужба ДМР

 

НОВИНИ

«Малу Конституцію» міста затверджено 

Майже шість місяців у Дрогобичі працювали над «Малою Конституцією» – новою редакцією Статуту громади міста.

У четвер, 5 грудня, нову редакцію Статуту громади міста затвердили на засідання 59 сесії Дрогобицької міської ради.

«Це важливий основоположний документ, спеціально розроблений механізм чітких правил життєдіяльності Дрогобича та його громади, який враховує всі особливості нашого міста. До цього процесу були залучені експерти Ради Європи, представники місцевого самоврядування. Проєкт обговорювали на зустрічах з громадою та депутатським корпусом міської ради», - звернувся до депутатського корпусу керівник робочої групи з напрацювання проєкту нової редакції Статуту громади, заступник міського голови Дрогобича Володимир Коцюба, коментуючи нову редакцію статуту.

За словами Володимира Коцюби, востаннє Статут громади у Дрогобичі оновлювали вже близько 10 років тому і відповідно станом на сьогодні він вже дуже обмежено визначав засади взаємодії органів місцевої влади з громадою. Окрім цього, з цього часу істотно змінилось законодавство, а відповідно й стандарти місцевої демократії. Тому Статут необхідно оновити, аби надати містянам актуальні інструменти управління містом.

Максим Лукінюк – експерт Ради Європи також зазначив, що у Статуті враховано рекомендації Мінрегіону, Ради Європи, практики інших міст. Враховано не лише вимоги Закону про місцеве самоврядування, а й передбачаються норми, які розширюють діяльність громади в місті.

У ході брифінгу, який відбувся опісля затвердження Статуту сесією міськради, члени робочої групи розповіли про особливості оновленої конституції міста: Статут містить 10 розділів. З новинок у Статуті описано процедури громадського контролю, громадської експертизи, громадський бюджет, збори, міські ініціативи, громадські слухання, публічні та електронні консультації, порядок звітування, вимоги до сайту міської ради.

«Ми врахували всі пропозиції від громади та від депутатів. Переконаний, що громада буде користуватися цим Статутом і брати участь в управлінні містом», - наголосив Володимир Коцюба.

На завершення керівник відділу ІТ та аналізу Станіслав Гайдер повідомив про те, що окрім розміщення нової редакції Статуту громади на інтернет-порталі ДМР, у друкованому форматі Статут розмістять у спеціально облаштованому місці на другому поверсі міської Ратуші, де кожен охочий зможе ознайомитися з «Малою Конституцією» міста

 

Для ремонту двох будинків виділили 300 тисяч грн.

До Дрогобицької міської ради надійшло 124 заяви від дрогобичан на обстеження житлових будинків та споруд станом на початок грудня.

Спеціальна комісія, створена на підставі розпорядження міського голови Дрогобича, обстежила вже 79 будинків, 14 із яких, до слова, не перебувають ні на балансі КП «Управитель «ЖЕО», ні не є ОСББ.

Про це у понеділок, 9 грудня, під час щотижневої наради у ратуші повідомив начальник відділу НС та ЦЗН Микола Летнянчин.

21 будинок потребують додаткового технічного обстеження ліцензованих експертів. Це будинки на площі Ринок, вул. Трускавецькій, М.Грушевського, Самбірській, Володимира Великого, Шевській та Нафтовиків.

Проблемні балкони виявлено у 5 з обстежених будинків, у 8 будинках ремонту потребують дахи, небезпечний стан конструктивних елементів виявлено у 7 будинках, зокрема у ЗДО №19. Ще 10 будинків потребують поточного ремонту.

Комісія з питань надзвичайних ситуацій вже надіслала рекомендації щодо виділення з резервного фонду коштів на технічне обстеження 4 будинків на вул. Бориславській, 43, Шевській, 3 і площі Ринок, 6 та 21.

На ремонт будинку №8 на вул. Шевській вже виділено 135 тис. грн., а на №36, що на вул. Трускавецькій – 153 тис. 874 грн.. Про це розповів начальник відділу НС та ЦЗН ДМР Микола Лентнянчин.

Пресслужба ДМР

 

Коштів на дороги буде менше 

5 грудня Львівська обласна рада затвердила бюджет на 2020 рік.

Прогнозований обсяг головного фінансового документа Львівщини за видатками – 6,2 млрд грн., за доходами – 5,9 млрд грн. На реалізацію обласних програм наступного року спрямують 1,5 млрд грн.

Бюджетними векторами на наступний рік для області є: інвестиції у розвиток – ремонти доріг, поліпшення комунальної інфраструктури, збільшення бюджету розвитку – 1715 млн грн.; стимулювання розвитку підприємництва – кредити для бізнесу і сільгоспвиробників – 20 млн грн.; співфінансування проєктів міжнародної технічної допомоги – 57 млн грн.; турбота про репресованих, воїнів УПА, учасників АТО (ООС) та членів їх сімей – 68 млн грн.; підтримка здоров’я населення – медицина, туризм і спорт – 1362 млн грн.

Прийнятий документ ми попросили прокоментувати депутата Львівської обласної ради, члена комісії з питань дорожнього господарства Михайла Задорожного.

Михайло Леонович звернув увагу на те, що вперше за п’ять останніх років в обласному бюджеті зменшили видатки на ремонт та утримання доріг.

- Змінилася влада – змінилися пріоритети. Тож цьогоріч за обласні кошти вдасться відремонтувати меншу кількість автошляхів, тим більше, що й вартість самих робіт щороку зростає. Але я робитиму все можливе, щоб Дрогобиччина не залишилася обділеною у фінансуванні, - зауважив Михайло Задорожний.

Ярослав ГРИЦИК

 

Комісія інспектувала гімназію №6 і три дитсадки

У вівторок, 3 грудня, міський голова Тарас Кучма спільно з представниками відділу освіти ДМР побували у Стебницькій гімназії №6 ім. Героїв АТО та у дитячих садках – ЗДО №26 «Калинка», ЗДО №21 «Сонечко» та ЗДО №35 «Колобок».

Нагадаємо, напередодні Тарас Кучма спільно з комісією завершили інспекцію всіх шкіл та дитячих садків Дрогобича. За її у ратуші провели спільну нараду керівництва міста з директорами закладів освіти щодо усунення виявлених недоліків.

У Стебницькій гімназії №6 завершують ремонт фасаду навчального закладу, де попередньо вже провели й заміну вікон на енергозберігаючі. Як зазначила директор Наталія Мичуда, роботи виконують у межах проєктів місцевого розвитку за рахунок співфінансування обласного бюджету, міського бюджету Дрогобича та внеску громади.

У проінспектованих трьох дитячих садках у Стебнику виявили відсутність дозволів на розроблення проєктів землеустрою на відведення земельних ділянок, що, своєю чергою, унеможливлює встановлення навіть огорожі навколо дитячого закладу, а також участь цих садків у різноманітних проєктах розвитку.

«Загалом дитячі садки та школа справили приємні враження. Єдине, необхідно допомогти упорядкувати документацію щодо права користування земельними ділянками. Відділ освіти ДМР звернеться з відповідним листом до Стебницької міської ради, оскільки це комунальна власність громади Стебника. У ДНЗ №26 «Калинка» працюватимемо над проєктом заміни чи ремонту покрівлі, яка перебуває у поганому стані. Особливо відзначу дитячий садок №35 «Колобок», де справді колектив любить свою роботу і це відчувається як в середині колективу, ставленні до діток, так і по стану садка», - прокоментував результати інспекції міський голова Т.Кучма.

 

У ратуші пройшли урочистості для людей з інвалідністю

3 грудня Україна разом із міжнародною спільнотою відзначила День людей з інвалідністю.

З цієї нагоди у Мармуровій залі ратуші відбулися святкування. На урочистість запросили понад 100 представників восьми громадських та благодійних організацій міста, які опікуються людьми з інвалідністю.

Привітав присутніх міський голова Тарас Кучма, який наголосив на нелегкості випробувань, що випали на долю кожного з них. Та, попри все, долаючи труднощі, вони проявляють виняткову силу духу і непохитну віру в життя.

Також Тарас Кучма подякував усім, хто опікується особами з інвалідністю, адже надання їм щоденної підтримки й допомоги – вияв милосердя, людяності та любові до ближнього.

Також міський голова відзначив грамотами і винагородами 20 представників громадських та благодійних організацій.

Оскільки захід відбувався напередодні відзначення циклу Різдвяно-Новорічних свят та Дня Святого Миколая, кожен із присутніх отримав подарунок.

Урочисте дійство продовжили концертною програмою.

Захід організували колектив Управління праці та соцзахисту населення ДМР.

 

Малюкам – пакунки від мерії

Три сім’ї з Дрогобича, які нещодавно стали батьками четвертої, п“ятої та восьмої дитини, отримали допомогу в межах міської програми «Пакунок малюка».

Зустріч з батьками відбулася у вівторок, 3 грудня, у Дрогобицькій міській раді. З народженням немовлят батьків та їх родичів привітав міський голова Дрогобича Тарас Кучма, який спільно з начальником відділу молодіжної політики, сім’ї та спорту Олександрою Пашко вручив їм «Пакунки малюка».

Зазначимо, ініціатором міської програми «Пакунок малюка» виступає відділ

молодіжної політики, сім“ї та спорту ДМР.

Окрім цього, міський голова поспілкувався з батьками щодо умов перебування у пологовому будинку та якості надання медичних послуг.

Нагадаємо, З 1 січня 2019 року «Пакунок малюка», профінансований з міського бюджету, у Дрогобичі вручають батькам, у яких народилась дитина на Новий рік, День Матері, День міста та четверта у сім’ї.

Пресслужба ДМР

 

Почуй себе у цьому світі

Любов і милосердя – два крила, на яких тримається все людство. А Міжнародний День людей з особливими потребами є прекрасною можливістю проявити до ближніх ці благородні якості.

3 грудня, з нагоди відзначення Міжнародного дня людей з інвалідністю, відбулася літературно-музична композиція «Почуй себе у цьому світі», організована працівниками міського терцентру соціального обслуговування. Дійство проходило в читальній залі центральної міської бібліотеки ім. В.Чорновола.

За українським звичаєм зустріч розпочалася з благословення отця-ігумена Йосифа із церкви Св. Апостолів Петра і Павла та молитвою «Отче наш». Перед гостями заходу виступила директор Дрогобицького міського територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Марія Лютик.

У цей день відбулася тепла і дружня зустріч небайдужих сердець, адже на свято прибули гості з Вінницької області, а саме – підопічні терцентру соціального обслуговування Томашпільської об’єднаної громади (директор терцентру Світлана Куржос, голова ГО «Час активного життя» з Вінниці, керівник і автор проекту «Від пасивності до пасіонарності» Анатолій Панчук). Їхня поява стала приємною несподіванкою для всіх присутніх. Гості приїхали не з порожніми руками. Директор Томашпільського терцентру розповіла про роботу їхньої організації, подарувала коровай, сувеніри і буклети. Анатолій Панчук вручив подяки міському голові м. Дрогобича та директорці Дрогобицького терцентру Марії Лютик.

Прозвучали музичні вітання хору «Калинонька», що функціонує при Дрогобицькому тер центрі, і вокального ансамблю ветеранів педагогічної праці «Матіола» з Томашпільського терцентру. Ведучою заходу була соціальний працівник терцентру Ніна Фролова. Усіх запрошених почастували за фуршетним солодким столом та оглянули роботи з бісеру і вишивки підопічних терцетру О.Боднар та Н.Калмикової.

Після завершення заходу для гостей з Вінниччини організували невелику екскурсія Дрогобичем та зустріч з міським головою Тарасом Кучмою.

Територіальний центр висловлює щиру подяку дирекції бібліотеки за безкоштовно надане приміщення.

Міський терцентр

 

У РУБРИЦІ P.S.

У Парижі Путін пролетів як фанера

Тепер його оточення чекає реваншу: хочуть наступний раунд переговорів провести в іншому місці.

Цей день для імператора всієї Росії видався чорним: Генасамблея ООН затаврувала його окупаційні дії щодо України, антидопінговий комітет позбавив спортсменів його країни впродовж 4 років права участі у світових змаганнях і т.д., у Німеччині російські спецслужби вбили грузина, і наостанок – на нормандському саміті Володимир Зеленський виграв у нього «бій поглядів».

У цій ситуації Президент України блискуче зіграв роль у своєму першому державному серіалі «Ні, капітуляції!». Він дотримався букви сценарію, який йому виписав «Майдан». До речі, під час Другої світової війни німці в Італії призначили на роль фейкового лідера Опору лояльного до їхнього режиму генерала Делла Ровере. І в якусь мить відбулося феноменальне перевтілення: той виходить з-під їхнього контролю і стає героєм нації.

Втім, ще зарано аплодувати Зеленському. Адже через 4 місяці – чергове протистояння з Путіним… Судячи з того, як наш Президент щораз, сідаючи за стіл переговорів чи на прес-конференції, жадібно пив водичку, можна сміливо сказати, що в першому раунді «Битви нервів» переміг В.Зеленський. Браво!

В.Т.

 

«З Україною в серці»

1 грудня до музею з виставкою «З Україною в серці» завітали митці Наталія та Костянтин Малярчуки.

Це п’ятий спільний проект подружжя. Варто зазначити, що досить успішний. У залах Палацу мистецтв пані Наталія представила свій петриківський розпис та іконопис, а її чоловік Костянтин – графічні роботи. Виставка викликала щире зацікавлення та отримала схвальні відгуки у дрогобичан. Перший твір, який впадає в око відвідувачів, – «Мій коник тихо мокне під дощем» – одразу вражає несподіваним сюжетом: мотоцикл Гарлі-Девідсон в обрамленні петриківського розпису. Сміливо, і на диво – органічно. Ця робота співзвучна з піснею дрогобицького гурту «Механічний апельсин», що зближує мисткиню з нашим містом. До речі, її сакральна тематика теж знаходить відгомін у нашому краю. Наслідування ікони XV ст. «Святий Юрій Змієборець» написане під впливом образу із церкви у Старому Кропивнику.

Творчість Костянтина Малярчука також пов’язана з Франковою землею. Художник часто звертається до творчості письменника, ілюструючи його поетичну збірку «Зів’яле листя» та прозові твори. Можливо, саме тому, творчість Наталії та Костянтина Малярчуків припала до душі дрогобичанам.

Костянтин Малярчук за фахом архітектор, співавтор пам’ятників Т. Шевченку в м. Львові, І. Підкови у Каневі, , І.Білозіру у Львові та А.Мельнику в с.Воля Якубова Дрогобицького району. Він відомий своїми ілюстраціями творів В. Шкляра «Залишенець. Чорний ворон». Широко представлена у його творах тема Майдану та війни. Йому близька героїзація історичних подій: Січові Стрільці, воїни УПА, відтак – герої Небесної Сотні та сучасні захисники України.

Виставковий проект «З Україною в серці» – взаємодоповнюючий та гармонійний, адже художники однаково тяжіють до переосмислення давніх символів-оберегів, досліджують та використовують їх у поєднанні із сучасними образами, що надає цим роботам особливої енергетики. «Огневиця» – жіночий символ, «Сваор» – символ щастя та гармонії, «Духобор» – небесний вогонь, що спалює хвороби, і цей перелік закодованих прадавніх смислів представлений у кожній роботі Наталії Малярчук.

Також за допомогою петриківського розпису п. Наталія створює сучасні сюжети, зокрема на майданівську тематику: «Мамай на Донбасі», «Жертовний букет Майдану», «Україна волонтерська». Є також алегоричні роботи, яким притаманні чудернацькі образи та яскраві кольори: «Хитрий сом», «Слонячий рай», «Аморе».

Проект Малярчуків вразить вас і контрастним поєднанням жіночого та чоловічого начала: чорно-біла аскетична графіка Костянтина і барвиста та образна манера Наталії.

Відкриття виставкового проекту відбулось у надзвичайно теплій, зворушливій атмосфері. Щирі слова вітань прозвучали з уст Надії Кікти, заввідділом музею, Лесі Лисак – громадської діячки. Секретами своєї творчості ділились із присутніми митці, головні винуватці імпрези. Загалом, усі присутні обмінювались враженнями, жваво обговорювали побачене і щиро дякували митцям за прекрасну зустріч з їх творчістю, за подаровані ними яскраві емоції та відчуття.

Палац мистецтв

 

Громади Луганщини і Донеччини переймають досвід цифрової трансформації Дрогобича

Чергова делегація завітала до Дрогобича за обміном досвідом в цифровій трансформації міста.

6 грудня представникам близько 20 громад органів місцевого самоврядування та місцевих адміністрацій Луганської та Донецької областей керівник КУ «Інститут міста Дрогобича» Володимир Кондзьолка та начальник відділу ІТ та аналізу ДМР Станіслав Гайдер презентували практику «Дрогобич – Smart City».

Під час візиту відбулася зустріч міського голови Дрогобича Тараса Кучми з колегами зі Східної України.

Тарас Кучма привітав делегацію на Дрогобицькій землі, зазначивши, що такі зустрічі допомагають будувати горизонтальні зв’язки, а також швидше і правильніше локально впроваджувати зміни та лобіювати інтереси на вищих рівнях влади.

Пресслужба ДМР

 

СПОРТ

Підсумки сезону-2019

У сезоні 2019 року у Прем’єр-лізі чемпіонату Львівської області дрогобицька «Галичина» з 20 очками посіла 8 сходинку, здобувши 4 перемоги, 8 разів зігравши унічию та зазнавши 10 поразок. Результати виступу нашої команди коментує президент муніципального футбольного клубу «Галичина» (Дрогобич) Юрій КУШЛИК. 

- Ми задоволені цим сезоном, - зазначив Юрій Кушлик. – Перед його початком готувалися до Першої ліги Львівщини, проте обставини склалися так, що після 10-річної перерви повернулися в Прем’єр-лігу. Нагадаю, команду у Дрогобичі відновили 2017 році завдяки вболівальникам, які звернулися до міського голови з відповідним проханням. Із підбором гравців, який у нас є, показали хорошу гру.

Наша команда – одна з наймолодших (середній вік близько 23-х років), тож у чемпіонаті нам забракло стабільності. Футболісти трохи хвилювалися, тож у деяких матчах «набили ґулі». Основа колективу – вихованці футболу Дрогобиччини.

Звісно, можна швидко збудувати команду, залучивши значні кошти на досвідчених виконавців, і перемогти у чемпіонаті. Однак ми даємо дорогу своїм хлопцям, щоби діти, які приходять на футбол, бачили, що в міста є футбольне майбутнє, і розуміли, куди їм прагнути.

Наша молодь повинна набиратися досвіду і наступного року старатися фінішувати в першій п’ятірці. Одразу помітно, що обласна Прем’єр-ліга – це суттєво вищий рівень у класі суперників, якості футбольних полів, арбітражу.

Якщо в першому колі були нарікання щодо рішень рефері, то у другому, завдяки проведенню жеребкування призначень арбітрів, яке ініціював голова Федерації футболу Львівщини області Олександр Шевченко, ситуація змінилася на краще.

У Дрогобичі скучили за футболом. Я щиро вдячний уболівальникам за палку підтримку, а тренерові Ігорю Височанському – за роботу. Це досвідчений фахівець, котрий узявся за нелегку справу, адже виховати сильних гравців складніше, ніж запросити їх у команду, - додав Юрій Кушлик.

Ярослав ГРИЦИК

 

«Зимовий кубок» стартував

7 грудня в актовій залі Вагонного ремонтного депо Дрогобич відбувся другий етап змагань «Зимовий кубок ШШК «Софія» серед дітей». Змагання організовані Дрогобицькою дитячою шахово-шашковою академією спільно з ШШК «Софія».

Змагання складалися з двох турнірів: турнір А – шахісти 1, 2,  3 розрядів та турнір Б – початківці й шахісти 4 розрядів. Загальна кількість учасників – 55 (з Дрогобича, Самбора, Ралівки, Борислава, Дорожова, Михайлевич, Снятинки, Дережич, Опарів). Турнір проходив за швейцарською системою в 9 турів з контролем часу 10 хвилин плюс 5 секунд за хід на партію кожному з учасників. Головний суддя – Володимир Кузик.

У підсумку чемпіоном турніру А стала Вікторія Кондратюк. Срібний призер – Олександр Лучкевич, бронзовий – Ян Буцяк (усі – з Дрогобича).

У номінації «Юнаки 2008 р.н. і молодші» найкращими стали дрогобичани: Назар Мелько, Захар Пінчак та Андрій Гавран. Серед дівчат у призерах були Анастасія Ізотова з Самбора та Надія Мазурик з Михайлевич.

У турнірі четверторозрядників і початківців перемогу святкував Сергій Пірин із Дережич. Друге місце – у дрогобичанина Богдана Ковби, третє – у Кирила Фанти (Борислав).

Серед дівчат перемогу святкували дрогобичанки: Анастасія Порохня, Марічка Габчак і Тетяна Гринюк.

Серед хлопців до 8 років переможцями стали: Ярослав Ярема (Самбір), Назар Вошик (Дрогобич) та Богдан Питлюк (Дорожів).

На урочистому закритті змагань переможців та призерів нагородили кубками, медалями, грамотами й призами.

А третій етап «Зимового кубка ШШК «Софія» серед дітей» відбудеться 25 січня 2020 р. Загалом буде проведено 5 етапів, за підсумками яких визначать переможців. Наступний шаховий турнір до Дня Святого Миколая відбудеться 21 грудня ц.р.

Юрій ФЕДЧАК

 

ТРОХИ СТАТИСТИКИ

КУБОК ЧЕМПІОНІВ ЛЬВІВЩИНИ З ФУТБОЛУ

Груповий етап. Підгрупа 4

4 тур. 30 листопада. «Арсенал» (Лішня) – СК «Славське» (Сколівський р-н) – 9:0. 5 тур. 8 грудня. СК «Славське» – «Сокіл» (Лани, Пустомитівський р-н) – 2:4.

У турнірній таблиці: «Арсенал» – 9 очок, «Сокіл» – 6, «Славське» – 0.

 

ІСТОРИЧНА РЕТРОСПЕКТИВА

Лицар української визвольної боротьби

До 85-річчя від дня смерті М.Грушевського

Тривалий час наукова, культурницька, педагогічна, громадська та політична діяльність Михайла Грушевського неодмінно подавалася у викривленому вигляді. Упродовж десятиліть геніального вченого і відомого політичного діяча офіційна влада неодмінно зображувала буржуазним націоналістом, ідеологом і натхненником української контрреволюції, ворогом радянської влади, агентом австро-німецького імперіалізму, заклятим ворогом українського народу, фальсифікатором історії, але жодне з цих тверджень не відповідає реальності і є прямо протилежним дійсності.

Шановний читачу! У цей важливий для нашої держави час подаємо скорочено статтю М.Грушевського вже як голови Української Центральної ради і президента УНР. Книга «На порозі нової України». К., 1918.

***

Очищення огнем

З повною очевидністю виступає мотив боротьби національної, в самій грубій і неприкрашеній формі, принаймні в поглядах і висловах рядової маси. Для неї завдання сього походу – “бити хохлів”, що по 250-літнім поневоленні наважились піднести голови й скинути з себе московську кормигу. Інтелігентніші проводирі большевиків не виявляють так щиро дійсних національних мотивів, але з їх тактики виступає так само ясно се завдання: повернути назад в московську службу збунтованих українських підданих, а для того знищити культурні центри України, інтелігентні сили українські. Українців ловлять, арештують, розстрілюють тільки за те, що вони українці.

Се продовження під брехливими демагогічними большевицькими гаслами того самого завдання на винищення українства, яке собі була поставила царська зграя жандармів і посіпаків з початком світової війни. І вслід їй летять й тепер тихі побажання успіху від московської буржуазії: промисловців, фінансистів і – дуже багатьох інших, як летіли вслід жандармським подвигам давніших літ від усіх тих, що про око людське умивали руки від участі в них або навіть робили більш або менш ефектні жести благородного обурення, а в серці молили Бога, щоб тим жандармам, поліцаям і всяким іншим опричникам удалась їх “брудна робота” по викоріненню українського “сепаратизму”.

(…) Українство кінець кінцем її виграє, се ми знаємо. Але утрати її будуть великі, се ми бачимо. І розстрілюються в ній не тільки люди, а й ідеї. Руйнуються не тільки міста, а й традиції. Багато згоріло вже в сім великім огні, і ще згорить. Люди вийдуть з нього нові й новими очима глянуть на світ.

(…) Раніше український нарід мав діло з бюрократією й правительством, від котрого в якійсь мірі ще могло відмахнутись великоруське громадянство. Тепер ми самим очевидним способом маємо боротьбу самих народів – великоруського й українського. Один наступає, другий борониться. Історія сих двох “братніх народів” вступила в стадію, про котру оповідає біблійна історія перших братів: І спитав Бог: Каїне, де твій брат Авель?

 

В огні й бурі

Україна пережила з великою небезпекою для свого існування страшну пробу в огні й бурі. Перейшла через глибоке провалля, яке розкрилось раптом на вступі нового її життя. Властиво, не можна навіть сказати, що перейшла. Переходить, се вірніше. І всі, кому близьке її життя, хто хоче бути гідним імені її громадянина, повинні приложити всі старання, напружити всі сили на те, щоб помогти їй перейти вповні, стати твердо на новім ґрунті і забезпечити від можливого повторення таких страшних проб. Занадто багато й одної такої.

(…) У великих болях родяться великі діла. Всі дотеперешні силкування провідних українських політиків, щоб народини нового життя пройшли якомога безболісно, без гострих розривів, без кривавих конфліктів, були даремні. Наша українська революція, на жаль, не розвивалась самостійно, вона весь час мусила сорозміряти свій марш з конвульсивними рухами й киданнями революції російської, хаотичної й страшної. Російська революція потягнула нас через кров, через руїну, через огонь. Мусимо йти, бо спинити походу не можна. Мусимо перейти через сей страшний огонь і знищення. Мусимо жертвувати всім, щоб урятувати найдорожче в сім моменті: самостійність і незалежність нашого народу. Мусимо згромадитись коло сеї мети всі, скільки нас єсть свідомих і відданих інтересам нашої батьківщини. Збитись в тісну й компактну фалангу, відложивши всі партійні й групові ріжниці, всі міркування про партійні вигоди й інтереси. Все мусить бути підпорядковане вимогам моменту – перед ними мусить відступити все інше. Вони такі великі, що кожда сила, кожда одиниця тепер на рахунку. Всяке ухилення від роботи, від відповідальності, від сповнення того обов’язку, який накладається моментом, являється дезертирством, не гідним громадянина. Всяка самочинність, ухиляння від громадської чи національної дисципліни являється недопустимим злочином. Помилки нам потомство пробачить. Становище занадто трудне, а досвід і приготування наше мале. Се не наша вина, коли ми чогось не зуміємо. Але відчути вагу моменту, потребу координації й організації, підпорядкування всіх своїх сил вимогам сеї хвилі — се наш обов’язок, і ухилення від нього не пробачить нам потомство. Се та вина, яка не може бути пробачена!

 

Кінець московської орієнтації

Перше, що я вважаю пережитим і віджитим, таким, «що згоріло в моїм кабінеті!», - се наша орієнтація на Московщину, на Росію, накидувана нам довго й уперто силоміць, і кінцем, як то часто буває, справді присвоєна собі значною частиною українського громадянства.

(…) Я вважаю таке визволення від «песього обов’язку» супроти Московщини незвичайно важним і цінним. Роздумуючи над сим моментом, я думаю, що недаремно пролилась кров тисяч розстріляних українських інтеліґентів і молодіжі, коли вона принесла, чи закріпила духове визволення нашого народу від найтяжчого й найшкідливішого ярма, яке може бути: добровільно прийнятого духового чи морального закріпощення. Я скажу різко, але справжніми словами: се духове холопство, холуйство раба, котрого так довго били по лиці, що не тільки забили в нім всяку гідність, але зробили прихильником неволі й холопства, його апологетом і панегіристом. Російські белетристи закріпили в художній формі тип такого холопа, і я ще раз вибачаюсь за грубе слово: таким холопством вважаю ту вірність, ту служебність не за страх, а за совість, глибоку і непобори- му, поколінням виховану, яку українське громадянство виявляло в одних частях менше, в інших більше – супроти державних, культурних і національних інтересів Росії й великоруського народу.

Початки її лежали в мотивах самих не ідеальних: користи й страху. Заходи коло московської милостині для церков і монастирів, царського «жалування» для козацького війська були першим початком. За сим, по з’єднанню України з Москвою, пішли вислужування перед московським правительством для своєї приватної користи – для маєткових надань, для жалування. Ще далі – забігання коло урядів у козацькім війську, яким фактично стало розпоряджатись московське правительство, а потім, з заведенням московського урядування, вся та неутолима «охота до урядів, а особливо до жалування», яка всю українську інтеліґенцію перетворила в одну масу кандидатів на царські посади, затопила Петербург хмарою землячків-поганців, описаних Шевченком у його «Сні», і покоління українського громадянства стала виховувати в переконанню, що зміст і завдання життя се «служба», «царська служба», щастя чоловіка – се вислужитися, найгірше нещастя – необачним учинком, нельояльністю «хахломанством», чи «українофільством» загородити собі дорогу до сього, зіпсувати свою службову кар’єру. В тім же напрямі впливав інший невисокої моральної якости мотив – страх.

В тім же напрямі впливав інший невисокої моральної якости мотив – страх. Від перших своїх стріч з українською людністю московське правительство тероризувало її незвичайно. Карна система на Україні від початків історичного життя у всі часи не визначалась суворістю. Чужоземні карні кодекси, які містили в собі суворі кари на тілі, калічення, кару смерти в різних нелюдських формах, - візантійські, середньовічні німецькі – не приймались українським життям. Кара смерти практикувалась рідко, звичайно заступалась в ’язницею або вигнанням, і такі кари московські, як «нещадне биття» батогами або палицями за найрізніші, зовсім несерйозні провини, калічення, засилання в Сибір з відібранням маєтку «на государя» – для української людности були чимсь жахливим невимовно. Можливість впасти в руки московської адміністрації й підпасти таким карам лякала українців незвичайно. А такі факти московської кари «за зраду» почались вживатись незвичайно широко і робили на українську людність враження незвичайно гнітюче.

(…) І от поставлене перед вибором між московським катуванням і московським жалуванням, українське громадянство й виробляє у себе сей ганебний тип «самовідреченого» служальця, хама московського, який не тільки служить до самозабуття, готовий віддати всяку національну позицію, всякий національний інтерес московській політиці, але й підводить під се ідеологічні підстави.

 

Наша західня орієнтація

Вроцлав і Ґданськ, два історичні ринки українського експорту (зруйнованого тільки силоміць російським правительством в XVIII в.) були головними посередниками й джерелами сих західніх, німецьких впливів. Поруч них стичність розвивалася широко, в різних інших пунктах і моментах. Починаючи від заграничних, головно німецьких – університетів, куди так учащали українські спудеї до кінця Гетьманщини, і кінчаючи тими ярмарками, куди йшли гурти українських волів, транспорти спирту, коноплі, лою і т. ін. і звідки вивозилося все, почавши від бакалії й аптеки й кінчаючи книжкою, ґравюрою, малюнком. Побут і життя старої України з сього погляду не простудійовані добре, але чи в пам’ятках українського мистецтва й побуту X V III в., чи в записках і листуванні тодішніх людей, ми на кожнім кроці стрічаємося з тісними зв’язками з Заходом. Тільки з кінцем X V III в., з упадком Гетьманщини (я кажу тут не про момент скасування гетьманства, а про упадок автономного строю і установ українських і повну нівеляцію їх у 1780-х рр.) вони слабнуть і упадають під натиском примусового 224 російщення українського життя і українське життя й культура вступають у період російський, великоруський.

(…) Російська торговельна і митова політика приложила всі старання, не спиняючись ні перед чим, щоб розірвати й зруйнувати торговельні зв’язки з її історично сформованими західніми ринками, щоб знищити взагалі українську торговлю, віддати український торг у руки купецтва московського й притягнути Україну економічно до півночі, до великоруських центрів – Петербурга й Москви. Російська політика національна приложила руку до того, щоб розірвати родинні й усякі інші зв’язки української інтеліґенції з закордонними західніми краями й попхнути її до Великоросії, ослабити або й дощенту знищити всяке культурне життя на Україні, друкарство, літературну продукцію, не дати розвинутись там вищій школі нових типів на місце старої пережитої, схоластичної, а притягнути українську молодіж до російських шкіл, закладаних у Петербурзі й Москві, до діяльности в тутешніх установах, до російської служби.

В сій справі давались спеціяльні інструкції російським представникам на Україні, рекомендуючи їм орудувати в сім напрямі «і лисячим хвостом і вовчим зубом», пускаючи в рух підкупство, терор, всякого роду натиск, що хочете – і дійсно результат був осягнений. Україна XIX в. була відірвана від Заходу, від Европи і обернена лицем на північ, ткнута носом у глухий кут великоросійської культури й життя. Все українське життя було вивернене з своїх нормальних умов, історично і географічно сформованої колії й викинено на великоруський ґрунт, на поток і розграблення.

 

Чи Україна тільки для українців

З різних сторін до мене звертаються з тривожними запитаннями, чи се за нашою згодою і відомістю виголошуються по різних містах такі слова, що Україна тільки для українців, а «кацапам» звідси треба забиратись, що всякі посади на Україні повинні тепер займати тільки українці, а іншим людям робити тут нічого.

(…) Ми, навпаки, хочемо задержувати на місцях всіх старих корисних, ідейних робітників, щирих прихильників свободи і демократизму, готових приноровитися до потреб нового життя українського народу і цілої України. Коли ми виводимо свідомих українців на провідні місця, то тільки для того власне, щоб дати новий напрям, нову орієнтацію діяльности сих установ і організацій в умовах визволеного українського життя. Без усякої радости віддаємо ми на се діло наших товаришів, відриваючи від нашої організаційної роботи, і вони приймають сі доручення не як добрий кусок, а як мало приємний обов’язок перед даною хвилею.

Потреби української національної роботи – організаційної, літературної й політичної – такі великі тепер, що стараємося відставляти від неї як найменше сил, і тому завсіди готові залишити кожне місце в руках людини нам созвучної, суголосної, що стоїть на ґрунті інтересів краю й його людности, признання прав і потреб української більшости, при забезпеченні прав меншостей. Чим більше буде таких певних і суголосних, солідарних з нами людей з неукраїнців, тим легша буде робота українців і тому вони можуть їх тільки вітати тут на Україні.

***

Восени 1934 р. разом із дружиною Марією М.Грушевский від’їжджає до Кисловодська на лікування. Під час перебування в санаторії для вчених внаслідок некваліфікованого медичного втручання, а фактично знову ж таки за загадкових обставин (світська логіка), вчений помер. Йому нещодавно минуло 85 років з дня смерті. Попереду могли бути роки плідної праці для України. Але, на жаль, не дали вороги.

Так скінчилося трагічне життя видатного історика, вченого, лицаря української визвольної боротьби М.С.Грушевського. Своєю натхненною працею та патріотичними ідеями він навіки вписаний до вічної книги пам’яті українського народу.

Костянтин ФЕДЬКІВ



Обновлен 14 дек 2019. Создан 12 дек 2019



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником