ГАЛИЦЬКА ЗОРЯ


Новини в "ГЗ" від 20 лютого 2020 року




АМБІЦІЇ БЕЗ АМУНЦІЦЇ

Але Марія Кульчицька-Волчко хоче. Дуже…

    16 січня 2020 року через так звану систему «Прозоро» відбувся так званий аукціон щодо закупівлі з висвітлення діяльності Дрогобицької міської ради у місцевій пресі.

    В результаті торгів вартість послуг із стартових 375 тис.грн., за пропозицією одного із учасників торгів, у другому раунді «впала» до 99 тис.грн. З огляду на абсолютно прозорі, економічно обґрунтовані видатки, пов’язані з виробничо-творчою діяльністю, редакція «ГЗ» не бачила ніякого сенсу в третьому раунді знижувати вартість послуг, приміром, до 45 чи 25 тис.грн., оскільки це б означало працювати собі на збитки. Відтак редакція, укотре переконавшись, що, внаслідок недолугості закону про тендери, це не аукціон, а лохотрон, знизила вартість послуг до 1 грн. І це не помилка, і не «описка», як це трактують в інтернет-ресурсах усілякі експерти та аналітики в царині закупівель. Які самі себе такими вважають. Так би мовити, сам собі режисер. Проте, видається, з них такі аналітики, як з мене іспанський льотчик.

Це позиція, яка означає, що «ГЗ», незважаючи на фінансові труднощі, більше ніколи не братиме участь у цих безглуздих торгах, позбавлених, з погляду екзистенції колективу, громади, нації будь-якого смислу. Оскільки тендерне законодавство (у тім, що законодавці змагаються не за якість, а за кількість «актів», усім відомо), абсолютно не враховує важливих чинників і звело в абсолют лише одне – хто запропонував дешевше, - той виграв. Майже як на панелі. У результаті будь-який, скажімо, бандурист чи просто пройдисвіт може зареєструвати друковане видання і безперешкодно «доїти» громаду і «викачувати» кошти з бюджету, точніше, гроші місцевих платників податків, у свою «кишеньку».

    Щодо важливих чинників, які законодавці, ухвалюючи тендерне законодавство, проігнорували - конституційні права колективу, пересічних громадян і, головне, - принцип справедливості. Редакція «ГЗ», яка як юридична особа надцять років тому зареєстрована в Дрогобичі, є сегментом соціально відповідального бізнесу, сумлінним платником податків, тобто любить місто і її мешканців не тільки до глибини своєї душі, але й до глибини своєї кишені. Торік сумарно заплатила 171410 грн. податків: ЄСВ 72598грн., ПДФО 59425 грн., військовий збір 4956 грн., єдиний податок 34431грн. Левова частина цих коштів поповнила міську скарбницю. Крім того, редакція перерахувала місцевій друкарні майже 150 тис.грн., з яких теж надійшли відрахування до міського бюджету. Тобто ми служимо громаді не тільки словом, але й ділом.

І раптом з’явилася Кульчицька-Волчко, котра, позбувшись «халяви» у вигляді закордонних грантів, торік разом із газетою-небіжкою, яку вже давно хробаки з’їли, подалася на торги. Програла. Проте вирішила повторити торішній «подвиг» і знову подалася на торги. Запропонувала замовникові послуг явно «неелітну» ціну. Хотіла «віддатися» служінню інформаційним інтересам громади за 99 тис.грн. і навіть за менше. На жаль, не вийшло.

    До речі, Кульчицька-Волчко як підприємець зареєстрована в селі Рогалі Кам’янко-Бузького району. Відтак податки, чи, точніше податок ФОП, сплачує за місцем реєстрації. Тобто в дрогобицьку скарбницю від її бурхливих промоцій (словесних) не надходить ні копійки.

   До речі, щодо бурхливості. Запитую у виконавчого директора редакції, де можна придбати найсвіжіший номер газети «Медіа Дрогобиччина», яку видає у Тернополі (ще один важливий нюанс – чому не в Дрогобичі?) Кульчицька-Волчко. Пішов, з трудом знайшов  у приватного розповсюджувача в районі ринку. «Найсвіжішим» виявився №1 (58) за січень (конкретної дати виходу номера не вказано).

Пригадую, на зорі епохи гласності видавалася одна газета (не пригадую назви), яка поруч із логотипом чесно зазначала: «Виходить як Бог дасть». Мабуть, Кульчицькій-Волчко варто запозичити цей корисний досвід. І не шарпатися, пропонуючи віртуальні послуги без реального, приміром, кадрового професійного забезпечення.

Редакція «ГЗ», відповідно до умов тендеру, надала розлогу довідку щодо особового складу та кваліфікаційного рівня працівників, які легально працюють у штаті і за яких редакція регулярно сплачує податки. Даю доручення виконавчому директору: «Витягни,що там подала на предмет штату Кульчицька». Витягнув. Цитую дослівно: «Для постачання товару (виконання робіт, надання послуг) за предметом закупівлі «Послуги з розміщення інформаційних матеріалів у газетах» планується залучати наступних фахівців: редактора, фотографа, журналіста».

    Тобто професійного забезпечення надання послуг наразі нема. Воно планується. Як мовиться, коби мені черевички, то пішла б я на музички.

Можливо, пані Марія, Марічка чи Маруся (як буде їй приємніше) для більшої переконливості оголосила би повний склад неіснуючого штату, проте добре знає чим це загрожує: штраф за утримання одного нелегела розміром 150 тис.грн. і кінець амбіціям без амуніції.

    Марія, Марічка, Маруся (на вибір) Кульчицька-Волчко звинувачує міську адміністрацію у відхиленні від задекларованих принципів прозорості та здобутків на поприщі всеукраїнських рейтингів щодо прозорості.

    А в чім, власне,полягає відхилення? Невже в тім, що адміністрація, особисто міський голова, намагаються зберегти кожне джерельце наповнення бюджету,забезпечення працею і засобами для існування дрогобичан, які уникли гіркої долі заробітчан? З якої речі адміністрація ратуші та міський голова, безтямно виконуючи абсолютно необґрунтоване і несправедливе законодавство про закупівлі, має передусім турбуватися за добробут села Рогалі, особливо, якщо жителів села Рогалі жодним чином не «колише»  добробут дрогобицької громади?

    Зрештою, закон про закупівлі - не присяга. І тим паче не показник прозорості. Наприклад, Львівська обласна державна адміністрація не зв’язується з «лохотроном» у вигляді системи «Прозоро» і протягом більше десяти років укладає прямі договори з постачальниками товару. І ніхто не може адміністрацію ОДА звинуватити в непрозорості, позаяк специфіка друкованих ЗМІ є абсолютно прозорою: все можна елементарно порахувати і через фіскальні органи з’ясувати. Це не асфальт і не труби, які невідомо скільки і де саме закопали.

    І є економічно обґрунтовані розцінки та порівняльний аналіз – скільки в інших друкованих ЗМІ коштують ці послуги. А також є норма Закону України «Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації». Відповідно до ст.18 цього Закону редакціям реформованих ЗМІ надається пріоритетне право на укладання договорів про висвітлення діяльності місцевих органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

   Цього Закону ніхто не скасовував.

   Колись, коли я ще був школярем, по селах постійно ходили цигани із Закарпаття і просили: «Хата згоріла, кобила здохла, поможіть». Чому раптом це згадалося, - здогадатися неважко.

     Ми ніколи не з’ясовували, чому Кульчицька-Волчко раптом з’явилися у Дрогобичі. Але добре пригадуємо, що в статті, яка була опублікована торік в «ГЗ», ми, не обтяжуючи К.-В. відповідями на запитання, усе-таки запитали: «Невже в селі Рогалі трава не росте, що ви приїхали «пастися» до Дрогобича?». Мали, звісно, розкішний для проживання і життєдіяльності весь Кам’янко-Бузький район.

   Запитання насправді цікаве.

   Невже там, де народилася і оселилася, не пригодилася?

Петро МАЦАН

 

У медицині – час змін

Минулого тижня відбулося представлення керівників трьох закладів охорони здоров’я Дрогобича і Стебника, які перемогли у конкурсі.

14 лютого у КНП «Стебницька міська лікарня» відбулася офіційна заміна керівника. Андрій Коцюба, у зв’язку з завершенням контракту, не подавав своєї кандидатури на попередньо займану посаду. Тож міський голова Тарас Кучма та начальник відділу охорони здоров’я ДМР Володимир Чуба представили колективу Наталію Романівну Стецик, яка тимчасово виконуватиме обов’язки керівника, оскільки на заміщення вакантної посади ніхто не подав заяви і конкурс не відбувся.

Передовсім Тарас Кучма подякував усім медикам та Андрію Коцюбі за роботу, за часті зустрічі і зміни, які сьогодні помітні у лікарні.

«У буремні роки ми зуміли разом зберегти колектив і лікарню. Ви єдині, хто не піддалися на провокації. І це велика заслуга кожного з вас. Дякую кожному за розуміння», - зазначив Тарас Кучма.

Андрій Коцюба попрощався з колективом, в якому зростав як лікар, а відтак згодом й очолив його: «Те, у що вкладаєш душу, цінуєш і не звертаєш уваги на час і ресурси, які затрачаєш. Ми вичерпали можливості, які нам були надані для розвитку лікарні. Дякую всім за командну роботу, за пройдений перший етап реформи. Бажаю, щоб всі трималися разом, а новому керівнику – продовжувати започатковане».

Своєю чергою, Наталя Стецик подякувала за довіру і зазначила, що першочергове завдання – увійти в медичну реформу і забезпечити якісне надання медичних послуг пацієнтам.

Новий керівник отримала й перше доручення від міського голови – якомога швидше підписати контракт з НСЗУ.

Підбив підсумки зустрічі Володимир Чуба: «Дякую за те, що зуміли втримати ситуацію у буремні часи, зберегти колектив і зміцнити матеріально-технічну базу лікарні. Попереду – серйозні виклики. Бо з 1 квітня кошти будуть рухатися за пацієнтом. Запорука успіху – таке ставлення до пацієнта, як би ви хотіли, щоб ставилися до вас».

***

Після завершення офіційної зустрічі гості вирушили до «Дрогобицької міської лікарні №1». Там також відбулося представлення колективу нового генерального директора. За результатами конкурсного відбору ним став Андрій Коцюба. Він замінив на цій посаді Володимира Бігуняка.

Володимир Андрійович вирішив не подавати своєї кандидатури на конкурс. Під час зустрічі з колективом він почав виступ зі слів Ліни Костенко:

«І все на світі треба пережити, і кожен фініш – це, по суті, старт, і наперед не треба ворожити, і за минулим плакати не варт. Разом ми пропрацювали понад 20 років. За моїм поданням відбувалися призначення керівників відділень. І сьогодні я радий за кожного, що я у вас не помилився. Дякую всім за роботу. Бажаю згуртованості і слухайте нового керівника, який є молодим, енергійним, а попереду багато роботи. Бажаю успіху новому керівнику. І наголошую: вибір, який я зробив, є свідомим і ніхто мене не змушував. Дорогу молодим», - настановив колектив Володимир Бігуняк.

Він також подякував керівництву міста за активну підтримку медицини й першої лікарні зокрема.

Відтак за багатолітню працю та особистий внесок у розвиток охорони здоров’я міста Тарас Кучма нагородив Володимира Бігуняка відзнакою «За заслуги перед містом».

Володимир Чуба додав: «Володимир Бігуняк залишається в колективі на посаді лікаря. Лікарня визначена в області опорною ІІ рівня. Запорука розвитку полягає в добросовісному ставленні до пацієнта. Попереду чимало викликів, робота має бути командною і ніхто не має права дати збій».

Тарас Кучма також закликав медиків до розуміння ситуації: «Я би дуже хотів, щоб ви зрозуміли: якщо буде саботаж, будемо діяти строго. Я підтримуватиму першу лікарню, але й контролюватиму рішення, які будуть прийматися. Те, що нам далося тяжкими потугами, аби заклад визнали одним із чотирьох опорних в області, не дамо зруйнувати нікому. Маємо пам’ятати про обов’язок надання якісних медичних послуг. Тут працюють професіонали і підхід до справи має бути професійним. Невдовзі має відбутися підписання контракту з НСЗУ. Рубіж – 1 квітня».

***

Того ж дня міський голова Тарас Кучма разом із Володимиром Чубою побували у КНП «Дрогобицька міська стоматологiчна полiклiнiка». Посадовці привітали з перемогою у конкурсі та призначенням на посаду директора КНП Вікторію Біду, яка й очолювала цей колектив дотепер.

***

17 лютого міський голова Тарас Кучма та начальник відділу охорони здоров’я Володимир Чуба представили колективу КНП «Дрогобицький міський пологовий будинок» нового керівника Романа Ігнатишина, який переміг у конкурсі. До призначення пан Ігнатишин очолював пологовий будинок у Бориславі. Міський голова поставив йому та колективу завдання укласти угоду з НСЗУ та упродовж трьох років створити на базі установи регіональний перинатальний центр.

За інформацією пресслужби ДМР

 

І знову Дрогобич очолив рейтинг прозорості

12 лютого аналітики Transparency International Ukraine оприлюднили Рейтинг прозорості за 2019 рік серед 100 найбільших міст України.

Набравши 79,1 бала зі 100 можливих, Дрогобицька міська рада посіла перше місце, очоливши рейтинг зі 100 міст України. Крім Дрогобича та Покрова, які набрали однакову кількість балів, до першої п’ятірки потрапили міста Тернопіль (76,0), Маріуполь (74,6) і Вінниця (74,2). Київ у Рейтингу посів 15 місце.

Експерти склали рейтинг за 86 індикаторами у 14 сферах, серед яких фінансова і бюджетна сфери, закупівлі, комунальна політика, освіта, соціальні послуги, інформація про роботу місцевої влади, інвестиції та економічний розвиток.

Зокрема, Дрогобич отримав максимальну оцінку прозорості у сферах закупівель, комунального майна, освіти, житлової політики і професійної етики та конфліктів інтересів.

Нагороду «І місце у Рейтингу прозорості 100 найбільших міст України 2019 року» отримав міський голова Тарас Кучма під час оприлюднення аналітичного дослідження Transparency International Ukraine у Києві.

«Для того, щоб українські міста розвивалися, щоб в них хотіли жити і працювати молоді люди, органи влади мають працювати відкрито. Робимо все для того, щоб Дрогобич став кращим, щоб з нього не те, що не їхали, щоб до нього поверталися. У цьому, беззаперечно, допомагають самі дрогобичани, які контролюють органи влади та долучаються до управління містом. Впевнений, що найбільші перемоги Дрогобича ще попереду», - прокоментував перемогу міста Тарас Кучма.

До речі, Дрогобич посідає перше місце у Рейтингу прозорості міст України вже другий рік поспіль. Загалом, як зазначив начальник відділу ІТ та аналізу ДМР Станіслав Гайдер, який разом з міським головою отримав відзнаку в Києві, це вже 13-а перемога Дрогобича на Всеукраїнському рівні за відкритість і прозорість в управлінні містом.

Пресслужба ДМР

 

ЯК НАВЧАТИ ДІТЕЙ У ХХІ СТОЛІТТІ?

    15 лютого до Дрогобицького ліцею №4 ім. Лесі Українки з’їхалася освітянська спільнота з двадцяти регіонів України на чолі із заступником міністра освіти і науки Любомирою Мандзій. Річ у тім, що тут проходила магістральна освітянська (не)конференція міні-EdCamp Ukraine під назвою «Як навчати дітей у ХХІ столітті: практики, які працюють».

    Учасниками заходу стали майже 150 педагогів.

    Делегатів (не)конференції на дрогобицькій землі привітав міський голова Тарас КУЧМА. Він закликав освітян не лише давати учням знання, а й вчити досягати успіху, давати ради в житті, словом, навчати бути справжньою людиною.

    Із цікавістю усі присутні послухали відеозвернення віцеректора Українського католицького університету, Почесного громадянина Дрогобича Мирослава МАРИНОВИЧА. Ось найцікавіші тези з його виступу:

- Функцію вчителя передавати знання зараз частково перебирає Інтернет. Учні часто кажуть, що у смартфоні є пошукова система, у якій є все, що потрібно. Але це омана, бо як тільки розрядиться батарея чи зникне електроенергія, зникнуть і знання. А знання, що є в голові, здобуті у школі вміння і навики залишаться!

- Є два крила: розум і віра. Тому подача знань без виховання моральних цінностей – це шлях до невдачі. Вчіть дітей розуміти «Боже есперанто»!

- Як не прикро, у сучасному швидкому світі дуже часто сім’я не дає доброго духовного вишколу, тож на освітян лягає ще й велика виховна функція. А недолюблена, непочута в дитинстві дитина зазвичай має серйозні проблеми в дорослому віці.

- Маємо виховувати у дитини гідність. Адже вибір «ким бути?» робимо самі. Налаштовуймо учнів на щоденну працю, боротьбу. Навчаймо їх, що падають усі, але не всі знаходять сили підвестися.

- Свобода і відповідальність – пов’язані поняття. Бути вільним означає насамперед брати на себе відповідальність за прийняті рішення, вчинки.

- Бунтарі проти змін і сторонні спостерігачі приречені, їм зміни не принесуть нічого доброго. І лише активні учасники змін зможуть себе вільно почувати у сучасному світі.

    Не менш цікавою була промова заступника міністра освіти і науки Любомири МАНДЗІЙ. Багато часу вона приділила роз’ясненню деяких положень нещодавно прийнятого, але ще не підписаного Президентом закону «Про повну загальну середню освіту». Пропоную деякі тези з її виступів:

- Дітям потрібна підтримка. Тільки тоді вони досягають успіху. Виставляючи бали, слід застосовувати принцип порівняння, щоб відзначити поступ учня. Це заохочуватиме його до навчання.

- У процесі децентралізації закладам освіти дається свобода й автономія. Вони зможуть створювати власні навчальні програми, погоджувати їх із МОН і працювати. Дирекція школи матиме можливість самостійно замовляти парти, обладнання, а в майбутньому, сподіваюся, і підручники… Ми за те, щоб школи розпоряджалися своїми ресурсами, але уся ця свобода тягне за собою і велику відповідальність. Пам’ятайте про це!

- У контексті реформи школи процитую влучні слова директора департаменту освіти Хмельницької ОДА: «Третина вчителів творять зміни, третина їх імітує, ще третина залишилася у «совку». Тож давайте вибивати «совок»!

- Для підвищення кваліфікації педагогів на 2020 рік з держбюджету виділено 1,4 млрд грн. Міністерство освіти і науки підтримує свободу вчителя у виборі місця, форми, видів та суб’єктів підвищення кваліфікації. Буде діяти принцип «Гривні ходять за вчителем». Втім, рекомендуємо розділити 150 годин курсів підвищення кваліфікації рівномірно на 5 років.

- Міністерство таки прислухалося до звернень Дрогобича і скоригувало субвенцію на фінансування освітньої галузі у бік збільшення. Якщо місто впорядкує мережу, коштів має вистачити.

- Зараз активно працюємо над концепцією старшої школи. Очевидно, більшість закладів освіти матимуть статус гімназій (9 років навчання), а профільну освіту діти здобуватимуть у ліцеях, яких буде небагато. Засновниками профільних закладів освіти будуть обласні ради, а також міські ради, де є понад 50 тисяч мешканців. У районах такі школи залишаться, хоч і в меншій кількості.

- Як тільки буде підписаний ЗУ «Про повну загальну середню освіту», до шкіл надійдуть брошурки з роз’ясненнями щодо його впровадження.

- Згідно з дослідженнями, проведеними у Миколаївській області, 19% учнів, які прийшли до десятих класів, мають початковий рівень знань. А може їм краще було б піти в профтехосвіту, а не втрачати час, просидівши два роки за останньою партою у школі? Розумію, що таких дітей переконують залишитися задля збереження більшої кількості класів. Та хіба це добре для самої дитини?

- Теперішні діти дуже розумні. Треба просто розкрити їхній потенціал. Не напихати їх знаннями, а готувати до життя.

- Світ швидко змінюється, відбувається глобалізація, маємо змінюватися і ми. Не можна вчити дітей у ХХІ столітті за стандартами ХХ ст. Давайте разом змінювати систему!

    Дуже цікавою була панельна дискусія «Як навчати дітей у ХХІ столітті». Її модераторами виступили директор ліцею №4 Світлана Мала та практичний психолог Наталія Свойкіна. На їхні гострі, часом незручні запитання довелося відповідати вже згаданим Любомирі Мандзій, Тарасові Кучмі, а також освітньому омбудсменові Сергію Горбачову, заступнику директора департаменту освіти і науки ЛОДА Ігорю Гайдуку, начальнику відділу освіти ДМР Перові Шев’яку, ректору ДДПУ ім. І.Франка Надії Скотній, директору КУ «Інститут розвитку міста Дрогобич» Володимирові Кондзьолці…

    Згодом відбулася практична робота в групах за різними напрямами. У другій половині дня учасники (не)конференції познайомилися з цікавими місцями і пам’ятками архітектури Дрогобича, взяли участь у майстер-класах, семінарах, бесідах.

Цікаво, що на одній з панелей освітянам презентували «Урок води», який КП «Дрогобичводоканал» проводить у навчальних закладах міста. Також предствлено  книгу «Експедиція на батискафі – місія в трубомістечку». Її  Дрогобицький водоканал розробив за прикладом книги Краківського водоканалу, із яким підприємство має партнерську діяльність.

    Додамо, що рух EdCamp шостий рік поспіль активно сприяє модернізації освіти в Україні, підвищенню фаховості вчительської спільноти. Ключовими партнерами заходу були: громадська організація «ЕдКемп Україна», Дрогобицька міська рада, відділ преси, освіти і культури Посольства США, Програма розвитку ООН, компанія EdPro, компанія «Microsoft», видавництво «Ранок», туристична фірма «Сант Валентин», компанія «Кормотех», діловий клуб «Партнер», портал Нова українська школа, видавнича група «Шкільний світ», краудфандингова платформа «Спільнокошт».

Ярослав ГРИЦИК

Фото автора

 

НОВИНИ

«Відчути вагу» Статуту громади може кожен охочий 

На другому поверсі ратуші у спеціально облаштованому місці розмістили друковану версію Статуту територіальної громади.

Її редакцію затвердили 5 грудня на засідання сесії Дрогобицької міської ради. Над новою редакцією «Малої Конституції міста» працювали близько шести місяців. До цього процесу були залучені експерти Ради Європи, представники місцевого самоврядування.

 «Оновлений Статут є уніфікованим і важливим документом для кожного мешканця міста. Тепер усі охочі можуть ознайомитися зі Статутом лише на інтернет-порталі міської ради, а й безпосередньо у ратуші. Сподіваємося, що це стане ще одним кроком у посиленні співпраці громади та місцевого самоврядування», - наголошує керівник робочої групи з напрацювання проєкту нової редакції Статуту громади, заступник міського голови Володимир Коцюба.

Отож, тепер «відчути вагу» друкованої версії Статуту може кожен охочий, завітавши до міськради та погортавши доволі товсту книгу з оригінальним дизайном.

 

З концепцією культурно-мистецького центру ім. І.Франка визначилися

У Дрогобичі працюють над створенням Культурно-мистецького центру імені Івана Франка у будівлі, де раніше була вечірня школа.

11 лютого у ратуші відбулося засідання робочої групи під головуванням Тараса Кучми – очільника Дрогобича. Учасники обговорили штатний розпис, структуру та статут Центру.

За словами Тараса Кучми, Культурно-освітній центр має стати майданчиком зустрічей молодих людей, поціновувачів мистецтва, науковців, сивочолих містян, інтелігенції.

Важливість майданчика для зустрічі інтелігенції підтвердив й професор ДДПУ ім. І.Франка Михайло Шалата. Він наголосив, що у вирі сьогодення думкою шанованих людей абсолютно нехтують. Це яскраво відображено на найвищих щаблях влади. У Дрогобичі ситуація є іншою, тому важливо, щоб було місце, де інтелігенція висловлюватиме думки на події та процеси в місті.

У приміщенні поєднають функціонування Центру українсько-австрійської співпраці, галереї мистецтва, представництв Міжнародного Фонду І.Франка та музею-садиби у Нагуєвичах, сучасного театрального простору, центру вивчення міської історії, простору для засідань впливових дрогобичан.

За кошти міського бюджету відремонтують лише інфраструктуру приміщення, а ремонт інтер’єру та облаштування кімнат проводитимуть за кошти ініціаторів-орендарів. Орендарі оплачуватимуть і комунальні послуги.

 

З весною стартує ремонт доріг 

Найближчим часом у місті розпочнуть ремонт дорожнього покриття на вулицях Вокзальній та Володимира Великого. 

Про це повідомив керівник Департаменту міського господарства Роман Москалик.

Також, за словами посадовця, підрядні організації забрукують вулицю Малу, а зняту з неї стару бруківку використають для ремонту тротуарів на вул. І.Франка.

До переліку доріг, які першочергово ремонтуватимуть цьогоріч, також увійшли вулиці І.Вільде, М.Шашкевича та Б.Грінченка.

Нагадаємо, на площі Злуки та вулиці Вокзальній попередньо було проведено заміну водогону.

Пресслужба ДМР

 

Про невинну жіночу брехню і її наслідки... 

16 лютого колектив Львівського обласного академічного музично-драматичного театру ім. Ю.Дрогобича представив на суд глядачів прем’єру вистави. Це комедійна музична оперета «Моя дружина – брехуха», створена за однойменною п’єсою Маргеріт Мейо і Моріса Еннекена.

Постановка багата на смачні жарти, інтриги і хитрощі. Проте, незважаючи на це, з глядачем вона говорить на серйозні теми. Режисер-постановник народний артист України Олег Мосійчук пропонує поміркувати над тим, що заважає зберегти кохання та гармонію в сімейних стосунках.

Ексцентрична комедія в легкій і дотепній формі висміює усілякі жіночі і чоловічі страхи, через які люди часто створюють собі проблеми «на рівному місці». Невинна жіноча брехня, яка поступово обростає все новим і новим обманом, стає причиною серйозного розладу в сім’ї і неймовірних кумедних ситуацій… Як із цієї ситуації виплуталися головні герої, радимо переглянути у виставі.

Прем’єра сподобалася глядачам – вони довго аплодували, не відпускаючи акторів зі сцени, подарували їм багато квітів.

У головних ролях – актори Наталія Бориславська, Ярослав Дзендзерович, Ростислав Герилів, Оксана Федчук, Володимир Левицький, заслужена артистка України Анна Нечай, народна артистка України Алла Шкондіна. Диригент-постановник – заслужений діяч мистецтв Микола Михаць, художник-постановник Юлія Гнатенко, диригент Микола Михаць (молодший), балетмейстер Сергій Дмитрієв.

Ярослав ГРИЦИК

Фото Зоряни ГРИЦИК

 

Нелегальна праця – поза законом

У січні-лютому фахівці сектору з питань праці спільно з представниками Дрогобицького сервісного центру ГУ Пенсійного фонду України у Львівській обл., міськрайонного центру зайнятості, Управління ГУДФС у Львівській обл. проводили інформаційно-роз’яснювальна робота про неприпустимість допуску до роботи працівників без оформлення трудових відносин із суб’єктами господарювання у сфері торгівлі, тимчасового розміщення та організації харчування.

Проведено виїзні інформаційні кампанії, у ратуші відбувся «круглий стіл», а в центрі зайнятості – семінар з питань дотримання законодавства про працю на тему: «Легалізація зайнятості – крок назустріч вашим працівникам». Роботодавцям, які перебувають у групі ризику, скеровано електронні листі щодо приведення взаємин із найманими працівниками у відповідність до законодавства. Проінформовано про збільшення розміру мінімальної заробітної плати.

Інспекторами праці сектору з питань праці ДМР проведено 81 відвідування роботодавців з метою інформування їх та працівників про найбільш ефективні способи дотримання законодавства з питань оформлення трудових відносин.

З метою донесення до населення негативних наслідків зарплати в «конвертах» інспекторами праці спільно з фахівцями міськрайонного центру зайнятості та сервісного центру ГУ Пенсійного фонду України у Львівській області проведено виїзну акцію «З зарплатою в конверті – без впевненості в майбутньому!».

За даними Дрогобицького управління ГУДФС у Львівській області, впродовж 22 січня - 11 лютого 2020 року в Дрогобичі суб’єкти господарювання подали повідомлення про прийняття на роботу 382 найманих працівників та 7 зареєструвались як фізичні особи-підприємці.

З 10 лютого розпочався новий етап виконання доручення Прем’єр-міністра – інспекційна кампанія, тобто перевірки. Закликаємо роботодавців оформити трудові відносини з працівниками. Якщо інспектор праці виявить незадекларованого працівника, він буде зобов’язаний вжити заходи щодо притягнення винних осіб до відповідальності.

Сектор з питань праці ДМР

 

Найвизначнішою ознакою

української ідентичності була, є і буде КОЛЯДА

Колядська обрядовість українського народу сягає у прадавні часи. Вона віками була молитовно-бажальним зверненням українців до Бога з часів прийняття ними християнського вчення і в своїх традиціях живе в серцях народу до сьогодення.

Показово, що традиція коляди зворушує душу українців різного віку: і малечу, і дорослих. Не дарма уряд Дрогобицького деканату, враховуючи цю аксіому, приділяє особливу увагу організації в нашому місті різдвяної коляди. Однією з найповажніших і цікавих форм цієї роботи в деканаті уже традиційними стали фестивалі коляди. Про це засвідчила 29-та загальноміська фестивальна коляда, що відбулася 9 лютого. У переповненому храмі Воскресіння Господа нашого Ісуса Христа, що на вул. Самбірській, далебі, не було де голці впасти. Тут зібралися представники всіх парафій Дрогобича. У фестивалі взяли участь хорові колективи дрогобицьких храмів: Самбірської ікони, Успіння Пресвятої Богородиці, Дрогобицьких святих мучеників Северіяна, Віталія і Якима, Віри, Надії і Любові, Пресвятої Трійці (два хори!), Вознесіння Господа нашого Ісуса Христа (два хори!), Пресвятих Володимира і Ольги, Петра і Павла, Різдва Івана Хрестителя та Воскресіння ГНІХ.

Фестиваль провадив отець-декан Іван Паньків зі своєю командою. Він благословив усіх учасників і Подячними грамотами нагородив хорові колективи за їхню працю у духовному служінні Богові і народу. Адже всі парафіяльні хори добротно підготували програми і бездоганно продемонстрували мистецтво хорового співу. Кожен виступ колядників викликав шквал аплодисментів та вигуки «браво!». Апофеозом фестивалю стало спільне виконання коляди «Бог предвічний народився».

Отож, від усіх учасників хочемо сердечно подякувати господарю фестивалю отцю Дмитрові Заміщаку та його парафіянам за створення прекрасних умов для феєричного святкування української коляди, що духовно об’єднала у цей святочний день всіх небайдужих дрогобичан.

Хай там як, але жоден народ так не звеличує народження Сина Божого, як це віками творить український народ у формі коляди.

Степан ЯКИМ

 

Реакція не забарилась, або Як комунальні служби Дрогобича

оперативно впоралися із наслідками буревію

10 лютого буревій, швидкість якого досягала 40 м/сек., наробив чимало біди людським оселям, господарі міста. До честі всіх комунальних служб вони миттєво зреагували на виклик природи. У «бій» були кинуті всі наявні ресурси. З доріг були прибрані всі повалені дерева. Відремонтовані електричні комунікації, полатані 11 із 14 пошкоджених дахів. Дрогобичани повинні знати, що це результат порядних керівників всіх комунальних служб і їхніх колективів.

В.Т.

***

17 лютого під час щотижневої наради у ратуші міський голова Дрогобича подякував комунальникам, надзвичайникам, електрикам та усім причетним за оперативну ліквідацію наслідків стихії.

«Ви робите надзвичайно важку роботу в екстремальних умовах. Ми мали сотні звернень від мешканців. Розуміємо відчай людей, але наслідки стихії є масштабними і чи не найбільшими в області. Тому кожен із розумінням має поставитися до ситуації. Ніхто не сидів склавши руки і за лічені дні основну роботу зроблено. Тож дякую вам від імені всіх дрогобичан», - звернувся до учасників наради Тарас Кучма.

Пресслужба ДМР

 

Увага!

098-783-8370 – мобільний телефон чергового по місту.

 

Афганістан. Пам’ятаємо...

15 лютого з нагоди 31-ї річниці виведення радянських військ з Афганістану, у Дрогобичі відбулося віче пам’яті учасників бойових дій на території інших держав.

Захід розпочала поминальна панахида під керівництвом військового капелана отця Івана Гнатіва. Згодом до мікрофону підходили промовці.

Депутат Львівської обласної ради Михайло Задорожний наголосив, що українці упродовж століть, будучи бездержавною нацією, були змушені воювати під чужими прапорами за чужі інтереси. В Афганістані серед радянських військових українців теж було найбільше. Їх посилали туди, бо знали, що вони вправні воїни і ніколи не зрадять. Зараз Україна воює з московією за власну свободу. І серед тих, хто серед перших пішов на Майдан та в АТО, були досвідчені воїни-афганці. І ми вдячні їм за це.

Голова регіональної спілки ветеранів Афганістану Іван Андруневчин подякував усім, хто долучився до організації заходу, зокрема командуванню в/ч А 1108, колективу гімназії №15 ім. С.Бандери, відділу культури і мистецтв ДМР, спонсорам, яких із кожним роком стає усе менше...

Пан Андруневчин нагородив медалями Спілки ветеранів Афганістану отця Івана Гнатіва, Р.Зубка, В.Партику. А сім’ям загиблих та інвалідам Афганської війни передав матеріальні допомоги.

Заступник голови ГО «Ветеранська спілка воїнів АТО Дрогобиччини» Василь Хрунь вручив подяки воїнам-афганцям, які захищали незалежність нашої держави на Сході України: Ф.Середичу, Я.Михайлишину, Є.Вельгушу, В.Зозуляку, Б.Щудлу, І.Скоропаду, В.Скибі, І.Романіву, І.Роїку, Т.Прокопіву, М.Кобитяку, І.Карпину, Б.Богуну, М.Багрію.

Пам’ять полеглих воїнів вшанували хвилиною скорботи та військовим салютом. До меморіалу лягли вінки, квіти та лампадки від воїнів-афганців, їхніх рідних, міської організації партії ВО «Батьківщина», громадськості. На завершення усіх присутніх традиційно запросили скуштувати солдатської каші. Вів віче Іван Сех.

***

Також цього дня пам’ять учасників бойових дій на території інших держав вшанувало й керівництво міста та району: міський голова Тарас Кучма, його заступники Ігор Герман та Володимир Коцюба спільно з в.о. голови Дрогобицької РДА Русланом Щербою. У зв’язку зі щільним графіком – проведенням масштабного освітянського заходу EdCamp та зустріччю із заступником міністра освіти і науки України Любомирою Мандзій, посадовці прибули до монументу воїнам, полеглим в Афганській війні, вже після віча. Вони поклали квіти та вшанували пам’ять загиблих молитвою.

Ярослав ГРИЦИК, фото автора

 

СПОРТ

Як «Галичина» готується до сезону

Незабаром розпочнеться чемпіонат Львівської області з футболу, в якому виступає дрогобицький муніципальний футбольний клуб «Галичина». Є над чим роздумувати керманичам «зелено-жовтих».

Безперечно, дещо послабити гру наших улюбленців може відсутність одного із лідерів команди – голкіпера Івана Сілецького. І це при тому, що до головної команди Дрогобиччини повернувся досвідчений Любомир Цісельський, який провів відмінний минулорічний сезон у підбузькому «Тартаку». Також дрогобичани встигли підписати колишнього «самбірчанина» Юрія Онуфрійчука, вихованця дрогобицького футболу, котрий пройшов воротарську школу харківського «Металіста». Заміни достойні, та все ж... Надійну гру Івана Сілецького важко переоцінити. Кажуть, воротар – пів команди. І це про нього. Уболівальникам нагадаємо, що захищати честь рідного міста Іван прийшов з кам’янської «Сталі». До того перебував у львівських «Карпатах».

Проте хотілося б повідомити шанувальників гри мільйонів ще й про новачків на інших позиціях. Та, на жаль, особливо потішити немає чим, окрім того, що повернувся в розташування клубу Андрій Сов’як. Уболівальники, мабуть, пам’ятають його з часів виступу на стадіоні «Кранівник». Ще тоді, в доволі юному віці, йому довіряли місце в основному складі команди. Віриться, що Андрій зможе закріпитися в основі й зараз.

Відрадно, що і тепер на перегляді під пильним тренерським оком Ігоря Височанського перебувають одразу п’ять гравців з молодіжного складу «Галичини». Тобто, в клубі думають про омолодження команди, зробивши ставку на своїх. Слід додати, що на обласній арені Дрогобич представлений винятково місцевими вихованцями.

Наразі хлопці ретельно готуються до нових футбольних баталій одного з найсильніших чемпіонатів України. Вже зіграно три контрольні поєдинки. Два з них у рамках традиційного турніру пам’яті видатного тренера львівських «Карпат» Ернеста Юста. В обох отримали перемоги – 5:2 над стрілківською «Стрілою» і 5:1 над ФК «Вовчатичі/Ходорів» та зазнали поразки від луцької «Волині U-19» з рахунком 1:4.

Орест ХАНДОНЯК

До речі, МФК «Галичина» оголошує конкурс серед підприємців на розміщення рекламних логотипів на футболках. Телефонуйте за номером (067) 94-53-373.

 

ТРОХИ СТАТИСТИКИ

Футбольний турнір пам’яті Ернеста Юста. Груповий етап.

Група 14.

11 лютого. «Стрілець» (Стрілки) – «УГВ-Сервіс» (П’ятничани) – 3:4. 18 лютого. «Стрілець» – ФК «Вовчатичі/Ходорів» – 0:3.

Лідирують МФК «Галичина» (Дрогобич) та «УГВ-Сервіс» - по 6 очок, у ФК «Вовчатичі/Ходорів» – 3.

Група 15.

15 лютого. «Кар’єр-Дністер» (Торчиновичі/Ст. Самбір) – «Газовидобувник» (Вівня) – 3:0.

Лідирують «Кар’єр» та «Нафтовик» – по 6 очок.

Орест ХАНДОНЯК

 

ПОЛІТИКА

Юлія Тимошенко: «Лише люди можуть зупинити авантюру Президента, яка позбавить Україну майбутнього»

«Батьківщина» вимагає референдум про долю української землі

Монобільшість у парламенті, протягуючи за вказівкою президента закон про розпродаж землі, зраджує інтереси та майбутнє українців. Лише спільний спротив небайдужих громадян допоможе протистояти антинародному сценарію.

Про це заявила Голова партії «Батьківщина» Юлія Тимошенко під час брифінгу в парламенті.

«Я перебувала у президії Верховної Ради від початку засідання до його завершення лише з однією метою – показати всій країні, що події в парламенті – це не нормальний процес, який нічого спільного з парламентаризмом не має. Я стояла там для того, щоб люди знали, що наша команда і країна проти розпродажу землі під час війни», – наголосила лідер «Батьківщини».

Юлія Тимошенко назвала розгляд правок до закону фейком. Реального обговорення в залі, на її думку, годі було й чекати, адже остаточний варіант закону давно узгоджено із зовнішніми замовниками за межами України.

«Коли ми у вигляді правок ставили на голосування питання про те, щоб провести всеукраїнський референдум, аби люди могли сказати, чи хочуть продавати землю, – щоразу партія «Слуга народу» голосувала проти. Вони показували, що плюють на народ. Влада не хоче всеукраїнського референдуму, бо добре знає, що мінімум 70% людей проти розпродажу сільськогосподарської землі, особливо іноземним банкам і особливо під час війни», – зазначила Голова партії.

Юлія Тимошенко нагадала, що винесені на розгляд сесійної зали правки не пройшли належного обговорення на комітеті, пропозиції аграріїв «слуги народу» взагалі проігнорували, а самих же фермерів не пустили до зали.

«Сьогодні вранці на фракцію «Слуга народу» приїхав президент Зеленський. І він до початку цього ганебного засідання «накачував» свою команду, що необхідно обов’язково проголосувати за закон про розпродаж землі. Тому знайте автора цієї біди, яка ось-ось спіткає Україну», – застерегла Юлія Тимошенко.

«Те, що зараз відбувається, не має нічого спільного з парламентаризмом. В залі – жодного представника аграрних асоціацій та профспілок. На балкони загнали помічників «слуг народу» і навіть заблокували вхід до парламенту людям, які були депутатами Верховної Ради попередніх скликань і які хотіли бути присутніми на цьому «шоу». Влада за спиною парламенту давно вирішила, що земля буде продаватися, і володітимуть нею іноземні банки», – обурилася Юлія Тимошенко.

Лідер «Батьківщини» наголосила, що лише на референдумі можна вирішувати долю української землі, яку Зе-команда сьогодні нахабно хоче пустити з молотка.

Юлія Тимошенко закликала українців не опускати руки та протистояти владному плану: звертатися до депутатів пропрезидентської фракції, збирати місцеві ради та прийти до парламенту в день остаточного ухвалення закону.

«Це боротьба кожного українця проти мафії, проти зовнішнього управління, проти колонізації України через розпродаж сільськогосподарської землі, і в кожного сьогодні є можливість захистити нашу державу. Я прошу всіх повстати, бо іншого шансу зупинити цих «слуг» у нас просто не буде», – резюмувала Лідер «Батьківщини».

 

Факти про Софію Федину та її підтримку

В останні місяці, завдяки дуже прискіпливій увазі Володимира Зеленського на відео, записане двома волонтерками, новини із заголовками про Софію Федину не сходять зі сторінок інформаційних ресурсів. Чинна влада також часто маніпулює біографією та діяльністю народної депутатки від «Європейської Солідарності», використовуючи усі можливі способи тиску на неї.

Захищаючи військових, Софія Федина з Марусею Звіробій зіткнулися з небувалим тиском зі сторони влади та слідчих органів. На їхню думку, дівчата є тими людьми, які загрожують життю чинного Президента. Але, на думку більшості українців та громадськості, Софія та Маруся – приклад тих людей, на яких чинна верхівка показує свій тиск на свободу слова та зневагу до захисників України і військових.

Особливо увага ДБР, прикута саме до Софії Федини. Пояснюється це тим, що вона ще й чинний депутат від «Європейської Солідарності». Відтак, на захист депутатки та активного волонтера стали не тільки однопартійці. Події минулого тижня показали, що на захист Софії стала дуже багато представників активної громадськості України – військові та цивільні волонтери, активісти, журналісти та просто небайдужі люди. Майже в кожному місті громадськість проводила акції на підтримку волонтерок, а інформаційні ресурси постійно висвітлювали те, що відбувалося під стінами ДБР.

І це явище аж ніяк не має видаватися дивним чи підкупним, як вже встигли заявити безліч пропрезидентських ЗМІ. Насправді є повно фактів, які однозначно стверджують – підтримка виправдана на 100%. Чому? Ось декілька фактів та аргументів:

1.Софія Федина також вийшла із плеяди активістів та громадських діячів ще з часів Помаранчевої революції та Революції Гідності. саме вона свого часу була «голосом» львівського Євромайдану. Тому нічого дивного у всенародній підтримці співачки нема.

2. Софія Федина – невипадкова людина у політиці. Волонтерка закінчила Львівський національний університет за спеціальністю «політолог-міжнародник» з відзнакою. Далі – політологічні студії Варшавського університету. А у травні 2010 р. захистила кандидатську дисертацію й отримала звання доктора політичних наук(PhD). Доцент кафедри міжнародних відносин і дипломатичної служби.

3. Членкиня президії Світової федерації українських лемківських об’єднань, що єднає українські лемківські громади семи країн світу: України, Польщі, Словаччини, Сербії, Хорватії, Канади та США. 2012-1017 – голова СФУЛО.

4. Софія зайнялася волонтерською діяльністю з перших днів війни, тому серед її підопічних є військовослужбовці майже усіх родів військ та підрозділів. Свій 5-й альбом вона також посвятила захисникам України і всі кошти від його реалізації передані бійцям на передовій та у госпіталях.

5. Має досвід роботи у львівському медіапросторі. 2010 рік – автор та ведуча політично аналітичної програми «Погляд з Високого Замку» Львівської обласної телерадіокомпанії, 2016-2019 роки – автор та ведуча програм «Топ-Тема» та «Тема» на телеканалі «Перший Західний».

Всі факти прямо суперечать ярликам, які навішує Софії Федині влада. Відтак, зрозуміло стає одне – тиснучи на таких волонтерів та опозиціонерів теперішня влада наступає на граблі Януковича.

Дарина МЕНДЕЛА

 

ЗАМІСТЬ КВІТІВ НА СВІЖУ МОГИЛУ

ПАМ’ЯТІ ПЕТРА САБАТА

Як важко промовляти «був у мене друг Петро...» Так сталося, що він пішов передчасно у засвіти.

І перед очима проходить більш ніж 50-річна дружба, яка почалася на другому курсі навчання на фізико-математичному факультеті Дрогобицького педінституту. Петро вільно, невимушено висловлював свою думку не тільки увузькому колі однокурсників, але й в присутності викладачів, зокрема на лекціях і семінарах. Серед студентської молоді завжди був «душею» компанії: жартував, співав, декламував вірші, яких знав дуже багато, особливо любив Шевченка і Симоненка. Мене захоплювала в ньому національна принциповість, начитаність, схиляння перед народними традиціями. Всі свята, Різдво, Великдень я проводив з другом у Дрогобичі, бо їхати додому не мав змоги. У колі його товаришів були ті, хто багато читали, відвідували зустрічі (організатором яких нерідко бував і Петро) з діячами культури, які приїжджали до міста. Зринають у пам’яті наші цікаві бесіди після виступів О.Гончара, Р.Іваничука, С.Людкевича та ін.  Спілкування з Петром і його друзями стимулювало мене до читання української літератури, бо мої знання були мізерними, оскільки батьки були вивезені до Сибіру і я закінчив на Уралі російську школу.

Сутужні були студентські роки. Стипендії в розмірі 18 рублів не вистарчало на прожиття, і тоді Петро організував бригаду з п’ятьох осіб для розвантажування вагонів (це були 60-і роки), за працю ми одержували по 10 рублів кожний.

Петро був щирим і вірним другом. Коли на третьому курсі я не одержав гуртожитку, а за одну стипендію не міг би харчуватися і платити за квартиру, я вирішив перевестися на заочне відділення і влаштуватися на роботу. Друг відмовляв мене від цього вчинку, а коли побачив заяву, підписану ректором, розірвав її на шматки і повів мене до своїх батьків (світла їм пам’ять). Вони були дуже добрими людьми і прийняли мене на весь час, допоки не буду мати гуртожитку, а в них було троє синів і донька, ба більше, годували мене, відмовившись від моєї стипендії. Цей безкорисливий дружній вчинок вплинув на моє подальше життя, бо рівень знань, одержаних на стаціонарі, неможливо порівняти з заочним навчанням. Для Петра тато був мірилом совісті і честі, вважав, що геть усе, що було в його житті доброго – це від батька і постійно вимірював свої вчинки його моральними мірками та й сам дуже відповідально ставився до батьківства, виховуючи дочку Галю, якою дуже пишався.

Працюючи на ниві освіти, Петро прагнув справи, яка б дала можливість проявити організаційні здібності. Він мав природну інтуїцію до нових починань і приймав відповідальні рішення. У дев’яності роки, коли держава стала незалежною, він мав нагоду проявити себе у підприємницькій діяльності. Петро виявив титанічну наполегливість і підкорювавв щораз нові вершини. Часом було дуже важко, але задуми не залишав на півдорозі, доводив справи до кінця. Скільки ще мав напрочуд цікавих планів… Ніколи не хвалився досягненнями, не вивищувався, завжди привітний і толерантний. Йому була властива простота, щирість, прямолінійність у спілкуванні. Мій друг був великим життєлюбом і не мислив себе без сім’ї, коханої дружини, родини, друзів, дуже радів з успіхів братів, сестри, єднав усіх за святковим столом у день св. Петра і Павла, що стало родинною традицією. Все, чого Петро досягнув, здобув своїми силами, працьовитістю, наполегливістю, саможертовністю. Великим захопленням у його житті була пасіка, на якій відпочивав тілом і душею, і яка віддячувала щедрим врожаєм меду і продуктів бджільництва, якими він ділився з родиною, друзями. Любов до бджіл перейняв від батька і дуже радів, коли народився внук, названий в його честь. Онукові, який змалечку допомагав дідусеві на пасіці, він передав знання і вміння.

Дякую Богові, що дав мені такого щирого й відданого друга, як Петро. Петро передав тепло дружби нашим дітям і вони також товаришують. Я молю Господа, щоб був милостивий до нього і прийняв його душу у своє Царство.

Микола Самар, відмінник народної освіти, учитель-методист вищої категорії СШ №8 м.Самбір

***

Був у мене однокласник Петро Сабат, з яким я вчилася у СШ №1 ім. І.Франка. В 11 класі ми з Петром якийсь час сиділи за одною партою. Пригадую урок алгебри, здається, це була контрольна. Ми занурились у свої «варіанти», строга, вимоглива вчителька Степанія Голик проходжується між рядами парт маленького класу (дивуюся, як ми, 26 учнів, там уміщалися). Петро, вдягнений у дуже цікаву літню сорочку, яка помережана відбитками різних поштових марок, тримає на колінах підручник і підглядає формулу, а в цей час ззаду підійшла вчителька, нахилилася і уважно розглядає марки на сорочці. Петро, захоплений списуванням, спочатку її не зауважив, а коли відчув на собі її подих, стривожився – книжка з гуркотом падає на підлогу, весь клас налякався, а найбільше – Степанія Володимирівна, вона аж стрепенулася, бо її цікавила його сорочка, а не те, що він списує. Цю історію ми згадували на ювілейній зустрічі випускників двох класів «А» і «Б» у 2019 році.

У класі «Б» вчилася скромна дівчинка Аня Пирень, яка стала дружиною Петра. Про щасливе подружжя (до речі, у нашому класі створилися три сімейні пари), кохання Ані і Петра, можна писати окремо, вони були один для одного надійною опорою. Я завжди любила спостерігати, як елегантна Аня, яка вишуканою зовнішністю привертала увагу дрогобичан, у різних капелюшках у супроводі люблячого чоловіка прогулювалася містом. Це була щаслива пара. На зустрічі однокласників ми запланували побачитися у березні 2020 року на ювілеї Петра Сабата. Не судилося…

Віра Байса (Гринчишин)

***

Ми провели в останню путь надійного друга, хрещеного батька нашої донечки, просто хорошу і чуйну людину Петра Олексійовича Сабата. Несподівано і дуже відчутно обірвалась стежина, яка вела нас у наше минуле, яскраве, незабутнє, добре, веселе, пов’язане із щирими друзями, традиціями, відпочинком на природі, змістовними розмовами, українськими піснями. Життя розділилось на «до» і «після». Доля невблаганна, змінити нічого не можна. Вічна пам’ять Тобі, друже, і Царство Небесне! Ти живеш і будеш жити в наших споминах!

Сім’я Яцків



Обновлен 22 фев 2020. Создан 20 фев 2020



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником