ГАЛИЦЬКА ЗОРЯ

Молодіжна велопроща




30 червня ц.р. відбулася молодіжна велопроща, присвячена блаженним священномученикам Северину, Якиму та Віталію, єромонахам дрогобицьким. Понад сто прочан різного віку (від 4(!) до 50 років) на велосипедах рушили за маршрутом, що нагадував про перебіг життя дрогобицьких мучеників.

Організаторами прощі, ініціатором якої був отець-декан Іван Паньків, є отці Ростислав Мелех, Ігор Цмоканич, Андрій Бунь та п.Юрій Тудрій. Велопроща відбувається уже не вперше (це навіть ювілена – п’ята!), проте вперше вулицями Дрогобича. Кореспондент нашого часопису поспілкувався зі співорганізатором та учасником прощі о. Ігорем ЦМОКАНИЧЕМ.

- Отче Ігорю, розкажіть як проходила проща.

- Розпочалася велопроща з катедрального храму Пресвятої Трійці, де з проповіддю до учасників і багатьох глядачів події звернувся о.Ростислав. У своєму слові розповів про життя блаженних священномучеників та їхній подвиг. Згодом відбувся чин благословення велосипедистів та їхніх велосипедів, після чого п.Юрій Тудрій провів коротку лекцію щодо правил дорожнього руху та техніки безпеки. Після короткого техогляду велосипедів дуже швидко вишикувалася колона і ми рушили до першої нашої зупинки –церкви св. Івана Хрестителя.

- Цей храм став відправною точкою не випадково?

- Так, як і сам маршрут є досить символічним. Саме тут сповнювали своє служіння священномученики. Вже з подвір’я церкви Різдва св. Івана Хрестителя видно в’язницю, де їх закатували. Тут о.Ростислав говорив про мучеництво як свідоцтво віри і про те, як ми можемо засвідчити свою віру зараз, у своєму середовищі.

Після цього ми вирушили до храму св. ап. Петра і Павла, проїхавши повз церкву Віри, Надії Любові та Софії. Біля меморіалу «Тюрма на Стрийській» відбулася панахида за невинно убієнними та спільна молитва за жертв тоталітарних режимів та ідеологій. «Не бійтеся тих, хто вбиває тіло...», - каже Господь, тож найбільшими жертвами є ті, хто дав себе засліпити ненавистю, злобою, заздрістю, хто знайшов виправдання своїй байдужості, і так вбив людину у собі, розтоптав образ Божий у собі. Також у молитві просили Бога, щоб подібне вже через нашу байдужість не повторилось. На жаль, сьогодні основною причиною наших нещасть є байдужість, яка стає своєрідною «ліцензією» на зло.

Звідси ми рушили до храму блаженних священномучеників Северина, Якима та Віталія, де учасники долучилися до загальних святкувань з нагоди храмового празника та взяли участь у концертній програмі. Дорогою до нас долучилися байкери дрогобицького клубу, і вже разом ми в’їхали на подвіря храму. Таким чином велосипедисти проїхалися символічним шляхом, що пригадував життєву дорогу священномучеників: від служіння через страждання до прослави у Бозі.

- Якою була мета прощі?

- Крім ознайомлення з життям бл. священномучеників та спільної молитви, ми хотіли «познайомити» дрогобичан з новими дрогобицькими церквами, з іншою історією міста, свого роду наново познайомити дрогобичан з рідним містом, зробити його ближчим, тіснішим.

Водночас ми не просто хотіли закликати до здорового способу життя, але й наголосити на чомусь більшому і важливішому. Зараз у Дрогобичі занадто багато машин, місто задихається від них – і це відбивається не тільки на екології довкілля, але і на «екології» людських стосунків. Обираючи машину, ти дуриш себе, що економиш час, але платити за твоє егоїстичне рішення будуть нащадки: в усіх аспектах – економічних, екологічних, гуманітарних. Автомобіль таки непотрібна розкіш, яка стає несплатним кредитом для нащадків. Велосипед же – універсальний транспортний засіб, який не потребує пального, не завдає шкоди довкіллю, додає здоров’я і вчить бути уважними один до одного – інакше довго просто не поїздиш! А Дрогобич просто створений для велосипедів – це надто мале місто для машин.

У більшості міст Європи люди давно пересіли на велосипеди. Центри Кракова, Будапешта, Дрездена, Відня заповнені велосипедистами. Ми прагнули прищепити таку звичку дрогобичанам, показати, що сідати на «ровер» не соромно у будь-якому віці!

Також була спроба привернути увагу до проблем велосипедистів як повноцінних учасників дорожнього руху, адже нерідко водії просто не звертають на них уваги, та й самих велосипедистів варто навчити правил безпеки на дорозі.

- Чому саме велопроща?

- Багатьом цікаво, чому проща проводилася так нетрадиційно. Найперше тому, що самі любимо велосипед, і хочемо своєю «пристрастю» заразити інших. Це певний заклик до молоді вийти з віртуального світу у світ реальний, показати, що таке живе спілкування, якого так нам бракує.

Беручи участь у велопрощі, молодь вчиться зважати один на одного, має змогу відчути справжню радість, позитивні емоції та дружню атмосферу, яка панує на будь-якій прощі і тим самим наблизитися до Бога. Так кожен зможе збагатитися духовно, бо, все таки, це були не просто «покатушки». А ця проща – захід духовний, не спортивний.

Але не потрібно думати, що у такий спосіб Церква заманює вірних. Мовляв, чого тільки не зроблять, щоб затягти до храму. Ми нікого не хотіли в чомусь переконати, щось доводити. Ми прагнули допомогти відчути, пережити іншим те, що життя з Богом є радісним і цікавим, і що Господь завжди поруч з нами, навіть коли ми на велосипеді. Нашим девізом були слова ап. Филипа до Натанаїла: «Прийди і подивися».

Починаючи від 2008 року, відбуваються велопрощі до Грушева. Цьогоріч така проща запланована на 25 серпня. Тому запрошуємо усіх «прийти і подивитися». Додам – і долучитися.

Розмовляла Анастасія КАМІНСЬКА

 



Создан 26 июл 2013



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником