ГАЛИЦЬКА ЗОРЯ


Україна – країна в Європі




Сьогодні багато говорять і пишуть про Вільнюський саміт. І це зрозуміло. Адже з підписанням у листопаді Україною договору про асоціацію з Європейським Союзом для українського народу, Української держави створюються умови в плані розвитку себе як європейської нації і держави, утвердження європейських цінностей у всіх вимірах суспільного життя.

Але мало хто порушує питання, чим Україна впродовж віків збагачувала Європу. Адже Україна не була на узбіччі європейської цивілізації, вона часто випереджала європейські держави щодо започаткування і розвитку європейських цінностей у всій повноті.

Пошлюсь на деякі факти.

Київська Русь була однією з наймогутніших держав не тільки Європи, але й світу. Київська Русь за князя Ярослава Мудрого охоплювала територію від Карпатських гір до ріки Оки, від Чорного до Балтійського моря. Це була держава з високо розвинутою економікою, культурою, освітою. Ось чому правителі європейських країн прагнули встановити родинні зв’язки з Ярославом Мудрим, якого називали «тестем Європи». Дочка Ярослава Мудрого Єлисавета вийшла заміж за норвезького короля Гаральда III, дочка Анастасія – за короля Угорщини Андрія І. Разом з нею до Угорщини виїхали чимало її співвітчизників, які зробили вагомий внесок у розвиток культури і освіти цієї країни. Дочка Анна стала дружиною короля Франції Генріха І. На думку сучасників, вона була надзвичайно освіченою людиною, знала кілька іноземних мов, у тому числі латинь, якою писали і здебільшого розмовляли знатні люди, а Генріх І був неграмотний. Про перші враження від Франції вона писала своєму батькові: «В яку варварську країну ти мене послав, тут жителі похмурі, церкви потворні і звичаї жахливі».

Відомо також, що дочка князя Всеволода Ярославовича – Євпраксія – стала імператрицею Німеччини, вийшовши заміж за імператора Генріха V.

Отож європейські правителі не тільки через безпосередні дипломатичні зв’язки з князями Київської Русі Володимиром, Ярославом, Мономахом та іншими прагнули перенести на європейську землю досвід русинів у галузі освіти, культури, права, військової справи, але й ставали близькими родичами княжого двору.

А Данило Галицький – князь Волинський і Галицький, князь Київський став першим і останнім королем (1253). Його коронував папа Інокентій IV. Цим актом Данила Галицького було визнано рівним між європейськими володарями.

Вектор європейського напрямку був визначений гетьманами: Іваном Виговським, Іваном Мазепою, Пилипом Орликом, Петром Сагайдачним. До речі, Пилипові Орликові належить авторство першої у світі Конституції під назвою «Конституція прав і свобод Запорозького війська». У майбутньому зміст цієї конституції, її ідеї використовували європейські законодавці.

Знаним європейцем був син Пилипа Орлика Григорій Орлик, який продовжував політику батька щодо відновлення незалежності України. Але поставленої мети не досяг. Надалі він присвятив своє життя військовій справі у Франції.

З його іменем зв’язані перемоги Франції у війнах з іншими державами. У 1741р. йому присвоєно звання маршала Франції. У Франції увіковічнили Григорія Орлика, називавши його іменем головний аеропорт «Орлі».

Ще раніше велику історичну місію у долі Європи виконав виходець зі села Кульчиці Самбірського району Юрій Кульчицький. У 1683р. він став героєм оборони Відня від турецьких завойовників. Турецькі війська були погромлені, тим самим було врятовано Європу від турецького поневолення.

Водночас слід відзначити, що Україна, український народ, створивши впродовж історії високу культуру, духовність, науку, освіту і т.д., зробили вагомий внесок у світову скарбницю людських цінностей. У цьому плані ми також маємо чим іти в Європу.

Скажімо, заслуговує на увагу новий проект під назвою «Нова розповідь для Європи», в якому наголошується, що ЄС – не тільки економіка, фінанси, соціальні проблеми, а й культурна єдність і спільні цінності в глобалізованому світі. Цей проект започатковував глава європейської комісії Жозе Мануел Барроз. Звертаючись до людей мистецтва, культури, літератури, освіти, учених, закликав долучитися до спільного вивчення історії, сповідувати спільні цінності та культурні аспекти, що об’єднували і об’єднують людей для їх загального збагачення. Це стосується і нашої держави, яка повертається до рідної хати.

Ми також поділяємо думки Юрія Щербака, дипломата, публіциста, письменника, доктора медичних наук, який стверджує, що Україна знає, що вона хоче принести в Європу. «Перш за все – величезну культурну спадщину і наше мистецтво. Ми маємо могутню культурну спадщину і наше мистецтво. Ми маємо могутню культуру, яка повинна бути нашим експортним продуктом,... нам треба експортувати високу інтелектуальну продукцію, а не обмежуватися сировинною базою».

Хочу відзначити, що в основі всіх культурних, мистецьких, інтелектуальних і інших здобутків лежить освіта. В галузі освіти ми маємо чим пишатися.

В Україні освіта і педагогічна наука розвивалися на рівні світових стандартів. Ще в Київській Русі системи навчання і виховання базувалися на засадах любові до батьківщини, гуманного ставлення до людини, поваги до старших, сумлінної праці, мужності, хоробрості та релігійності.

З прийняттям християнства виникли потреби у відкритті шкіл. У літописах (988) підтверджується про відкриття князем Володимиром шкіл «книжного навчання», а розширив їхню мережу Ярослав Мудрий. Його внучка Анна першою в Європі відкрила жіноче училище. Заслуговують на увагу видання книг педагогічного характеру: «Ізмарагд», «Плела», «Злата Матица», «Домострой», «Повчання Володимира Мономаха дітям» і інші. У цьому плані ми випереджали Європу.

Небачених успіхів у галузі освіти було досягнуто в часи Запорізької Січі. На відміну від інших держав, там зародилася система освіти, що об’єднувала різні типи навчальних закладів. Про це писали іноземці, наприклад, Павло Алепський – сирійський диякон, подорожуючи Україною в 1654-1656 рр., писав «українці люди вчені, всі вони, навіть жінки і діти вміють читати та знають богослужіння та церковний спів». Водночас у Львівських школах у XVI ст. зародилася класно-урочна система навчання, отже, саме українці подарували світові урок. А чеський учений Ян Амос Коменський у свої праці «Велика дидактика» науково обґрунтував цю систему навчання.

У майбутньому, педагогічні праці К.Д.Ушинського, А.С.Макаренка, Григорія Ващенка, В.О.Сухомлинського не тільки збагатили педагогічну думку в Україні, але їх ідеї використовувалися і використовуються в Європейському масштабі.

Крім того, Острозька Академія, Львівський університет, Києво-Могилянська академія були одним із перших вищих навчальних закладів у Східній Європі.

Шлях до Європи в царині науки проклав наш земляк Юрій Котермак, який у Західній Європі називав себе Юрій Дрогобич. Закінчивши Краківський університет і отримавши науковий ступень магістра, він продовжив студії у Болонському університеті, який у середні віки славився на весь світ. Після закінчення навчання в університеті 15 жовтня 1478р. йому було присвоєно звання доктора вільних мистецтв (доктора філософії і доктора медицини). А 24 березня 1481 року його обрано ректором цього ж університету. До речі, його учнем був великий польський учений Микола Коперник.

А Степан Дропан у 1491 році запровадив книгодрукування, за 100 років до Івана Федорова (справжнє прізвище Федорович). На кінець XVII ст. в Україні було 20 друкарень, у Росії – одна.

Світові відомі такі вчені, як Іван Пулюй, співвідкривач променів ікс (пізніше цей винахід запатентував Рентген). Фундатором математичної школи був Михайло Остроградський.

Світове значення мають його наукові досягнення в галузі математичного аналізу, математичної фізики, аналітичної механіки.

Володимир Вернадський зробив значний внесок у світову науку. Він заснував геохімію, біогеохімію, радіогеологію. Чимало праць присвятив мінералогії, кристалографії і природознавству. З його ініціативи у 1918р. було засновано Українську академію наук, він став його першим президентом.

У галузі космічної науки здобули світове визнання: Юрій Кондратюк, ідеї і практичні розрахунки якого, викладені у праці «Завоювання міжпланетних просторів» (1929), згодом успішно використані американськими вченими для підготовки польоту на місяць.

Усім відоме ім’я Сергія Корольова. Власне під його керівництвом створені космічні кораблі «Восток», «Восход», на яких здійснено політ у людини космічний простір.

Вагомий внесок у літакобудування вніс Ігор Сікорський. Він сконструював і підняв у повітря свій перший літак – С-2. У 1919р. емігрував у США, де створив нові типи літаків і гелікоптерів.

Гордістю українських хліборобів є учені-хлібороби В.Ремесло, П.Лук’яненко, Ф.Киреченко, садівники брати Симиренки.

Відомим офтальмологом зі світовим іменем був Володимир Філатов. Серед інших нововведень в офтальмологію, є розроблений ним у 1912р. метод пересадки рогівки. Фундаментальним відкриттям Філатова була тканинна терапія. Його дослідження з проблем лікування глаукоми, трахоми, травм ока мали європейське значення.

Далеко за межами України відомі прізвища видатних українських економістів: Тадея Рильського, Михайла Тугана-Барановського, Сергія Подолинського, Дмитра Пікти та інших.

Завдяки українській діаспорі і виступам наших митців у країнах світу, звучать музичні твори А.Гулака Артемовського, М.Лисенка, М.Леонтовича, К.Стеценка, М.Вербицького, Д.Бортнянського, П.Майбороди, В.Івасюка, М.Скорика, І.Білозіра та інших українських композиторів.

Гордістю української нації є Соломія Крушельницька, яка виступала в найкращих оперних театрах світу, своїм голосом підкорила найвибагливіших слухачів. Подібну місію вже у радянські часи виконував А.Солов’яненко. Сьогодні провідною солісткою Віденської опери є С.Лук’янець.

Фундатори українського професійного театру: І.Карпенко-Карий, Саксаганський, М.Кропивницький, М.Заньковецька і інші своїм мистецтвом не поступалися європейським театралам.

Незважаючи на переслідування і заборони української мови, нею написані геніальні твори Т.Шевченка, І.Франка, П.Куліша, Лесі Українки, М.Драгоманова, Б.Грінченка, М.Коцюбинського, М.Рильського, В.Сосюри, Б.Лепкого та інших. Взагалі українською мовою створено літературу європейського рівня.

Це стосується і сучасних письменників: Ліни Костенко, Оксани Забужко, Марії Матіос, Юрія Андруховича, Василя Шкляра, Юрія Винничука та інших. Нас порадувала новина, яка надійшла з Вроцлава. Там Оксану Забужко нагороджено літературною премією «Ангелус» за роман «Музей покинутих секретів». Приємно, що першим цієї престижної премії центральної Європи в 2006р. удостоївся Юрій Андрухович за роман «Дванадцять обручів».

Відомий всьому світові скульптор і художник Олександр Архипенко. Живучи у Франції, Німеччині, США, він ніколи не забував про Україну. За його життя відбулося 110 виставок. Найкращі музеї світу надавали зали для його творів. Більше тисячі його робіт ввійшли до скарбниці світового мистецтва.

Живопис і декоративно-ужиткове мистецтво А.Горської, І.Гончара, В.Зарицького, К.Білокур – європейського рівня. Пишучи цю статтю, я прагнув довести, що український народ упродовж віків збагачував європейську культуру, духовність тощо.

Але наші здобутки у всіх сферах духовного життя слід доносити до європейців. Хоч існує різноманіття націй, їх самобутність, це стосується і української нації, настав час створювати єдиний культурний і духовний простір на європейському рівні. При цьому зберігати свої національні особливості.

Слід відзначити, що останнім часом робиться чимало у просуванні в Європейський простір наших здобутків у гуманітарній сфері.

Урожайним у цьому плані став жовтень цього року. Ми вже згадували, що Оксана Забужко в Польщі отримала нагороду «Ангелус». При фінансовій допомозі Д.Фірташа відбулися «Дні України у Великобританії». Англійці побачили Україну висококультурною, освіченою, музикальною, духовно багатою із самобутніми національними традиціями.

В Інсбруку (Австрія) 17-19 жовтня Марія Матіос брала участь у дискусії під назвою «Ще не вмерла Україна», уперше організованій за підтримки фонду Рената Ахметова «Розвиток України». Під час дискусії деякі українські письменники презентували свої твори. Попитом користувалися твори Марії Матіос, Юрія Андруховича, Андрія Куркова та інших.

Надалі бренд України у гуманітарній царині треба просувати у всі країни світу. Це мають здійснювати українські посольства, меценати, державні органи, громадські спілки та організації.

Дмитро ЛУЦИК, заслужений працівник освіти України, професор, завідувач кафедри педагогіки та методики початкового навчання ДДПУ ім.І.Франка



Создан 06 ноя 2013



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником