ГАЛИЦЬКА ЗОРЯ


Прийшов час і згадали Богдана Весоловського




Наш земляк Ігор Осташ із Дуліб, що на Стрийщині, був народним депутатом ІІ – ІV скликань, послом України в Канаді у 2006-2011 р, віце-президентом ПАРЄ. Нині він – директор Міжнародної школи україністики НАНУ. А тепер ще й письменник. З-під його пера нещодавно вийшла книжка «Бонді, або повернення Богдана Весоловського».

І вирішив її репрезентувати у Дрогобичі – місті музичних традицій, місті, де функціонує музпед, музичне училище, дві музичні школи. Бо ця книжка написана про популярного українського пісняра, композитора і акордеоніста Богдана Весоловського, родовід якого бере свій початок у Стрию, хоча майбутній неперевершений композитор легкого жанру народився у Відні у 1915 році. Потім родина після Першої світової війни переїхала до Стрия.

Вчився Богдан на юридичному факультеті Львівського університету та вищому музичному інституті ім. Миколи Лисенка. Закінчив консульську академію у Відні, знав декілька іноземних мов.

У 22-річному віці написав одну зі своїх найпопулярніших пісень у стилі танго «Прийде ще час». У 1938 році він поїхав на Закарпаття боротися за Закарпатську Україну. Але з цього нічого не вийшло, і він перебрався до Відня. Там одружився з Оленою Охрімович-Залізняк, коріння якої походить із Дрогобича, згодом була еміграція до Канади, де й помер у 1971 році. Працював він в українській редакції Міжнародного канадського радіо в Монреалі. Богдан Весоловський став двічі батьком – дружина Олена народила йому двох хлопців. Ще за життя композитор-пісняр заповів щоб його поховали у Стрию. Дружина виконала його волю – урна з прахом покоїться у родинному склепі.

Чому Ігор Осташ вирішив увіковічнити пам’ять про славного земляка у друкованому творі? Елементарно просто: по-перше, це його земляк і в нього назбиралося цікавого матеріалу під час депмісії у Канаді, а по-друге, нинішнє і прийдешні покоління повинні бути обізнані із літературно-мистецькою спадщиною свого народу, виразником якого були, є і будуть обдаровані люди. Бо лише на цих історичних сторінках плекаються традиції нації.

Пісенна спадщина композитора нараховує понад 130 творів. Перші пісні і композиції – це жанр танго, факстрота, легкого вальсу, де у віршових текстах домінувала любовна лірика. У наступні роки з’являються твори громадянського звучання.

У Канаді післявоєнних років були випущені платівки з піснями Весоловського. В Україні теж звучали його пісні, але як твори «невідомого автора». Мав у своєму репертуарі його пісні гурт «Львівське ретро». Через тридцять років після його смерті, а прожив Богдан Весоловський всього 56 літ, дружина видала першу збірку пісень, до якої увійшло 56 творів. Свій внесок у повернення творчої спадщини Весоловського до України зробив Олег Скрипка, який на основі знайдених в Торонто музичних матеріалів записав два альбоми «Серце в мене вразливе» і «Жоржина». Присутня мелодія Богдана Весоловського і в документальному фільмі «Три любові Степана Бандери». І ось тепер доробок Ігоря Осташа. На презентації книги були гості з Бельгії – дипломат Зенон Коваль та Ігор Хохоляк; обидва учасники історичного гурту «Амор-2», який виконував пісні Богдана Весоловського.

Дивовижні ці люди, які завітали цього дня до актової зали педуніверситету. Ігор Осташ розповідав про історію дослідницької роботи з вивчення творчості Богдана Весоловського, а Зенон Коваль і Ігор Хохоляк (дипломований інженер-комп’ютерник) уродженці Бельгії, батьки яких походять із Львівщини, – про причетність до популяризації творчості Б.Весоловського. Ігор Осташ продовжує систематизувати творчий доробок Богдана Весоловського. На першому етапі – створення документального фільму про Бонді (так пестливо у дитинстві називали Богдана). Уже написаний сценарій, відзняті перші кадри. Деякі зйомки пройдуть у Відні, у яких братиме участь знаменита і відома у світі українська співачка Вікторія Лук’янець. Планує Ігор Осташ організувати у Києві концерт до 100-річчя з дня народження Весоловського.

Не обминув автор книги історію першого кохання композитора. Ще під час навчання у Львові у нього спалахнуло ніжне кохання до Ірини Яросевич, доньки греко-католицького священика. Але доля розпорядилася по-іншому. У них були свої сім’ї. Ірина Яросевич, проживаючи в Англії, взяла собі сценічне ім’я Рената Богданська. У неї був прекрасний голос. Учасники презентації книжки отримали можливість його почути. Поляки, а Ірина вийшла заміж за їхнього співвітчизника, в аннали музичної історії своєї держави записали її прізвище. І.Осташ дипломатично і справедливо відводить їй місце в українському мистецтві.

Загалом хочеться сказати наступне: завдяки Ігореві Осташу, українським патріотам з діаспори відновлена ще одна яскрава сторінка нашої музичної спадщини.

Володимир ТУРМИС

На фото: Ігор Осташ, Зенон Коваль, Ігор Хохоляк (зліва направо)



Создан 06 ноя 2013



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником