ГАЛИЦЬКА ЗОРЯ


Відзначення 200-ліття Тараса Шевченка на Дрогобиччині




«Свою Україну любіть…»

У день 200-літнього ювілею Тараса Шевченка, 9 березня, біля пам’ятника Кобзареві у Дрогобичі відбулося велелюдне віче.

Захід розпочався зі спільної молитви, яку провели священики УГКЦ. Відтак прозвучав безсмертний «Заповіт» у виконанні чоловічого камерного хору «Бескид».

До підніжжя пам’ятника лягли вінки та квіти від міської влади, громадських організацій, політичних партій, навчальних закладів, установ, організацій.

До мікрофона запросили народного депутата від Дрогобиччини Романа Ілика. Звертаючись до краян, він наголосив, що Народ України почав виконувати «Заповіт» Кобзаря і розривати кайдани:

- Щоб раз і назавжди скинути ті пута, маємо пам’ятати слова Кобзаря з циклу «В Казематі»:

Свою Україну любіть,

Любіть її.

Во время люте,

В остатню тяжкую минуту

За неї Господа моліть.

Молімось до Бога за Україну з тією силою та щирістю, як закликав Шевченко. Тарас Шевченко знав, і ми сьогодні, як ніколи, розуміємо, що не так страшний ворог зовні, як той, який є тут, поміж нас, який чинить внутрішню окупацію країни. Байдужість, зневіра, неправда – це вороги української нації. З ними кожен із нас повинен боротися щодня. Зараз усі ми зробили перший крок до перемоги. Ми довели всім, але насамперед самим собі, що ми – велична українська нація, незалежно від того, яка національність у кожного із нас. Тепер важливо те, що ми здобули, не втратити, не стати на коліна. Бо надто дорогу ціну було заплачено за цю перемогу. Народ України заплатив найдорожчим, що є у людини – життями і здоров’ям, - наголосив Роман Ілик.

Слово про Т.Шевченка виголосив Почесний громадянин Дрогобича, професор ДДПУ ім.І.Франка Михайло Шалата. Він підкреслсив, що геній українського народу Тарас Шевченко належить усім. «Це сонце, а хіба сонце може належати одній людині?» - риторично запитав він. Михайло Шалата торкнувся у своїй промові і сучасних політичних подій у державі, заваживши, що «нам не тісно жити в Україні. Нема в нас якогось іншого добра, а кому погано жити в цій країні, нехай собі їдуть до Росії чи де інде». Завершуючи виступ, промовець сказав: «Дай, Боже, щоб відсьогодні Україна воістину ставала такою, як мріяв собі Шевченко. Вірю, що наша держава буде вільною, нероздільною, незалежною».

Новообраний секретар Дрогобицької міської ради Роман Курчик привітав учасників зібрання із 200-літтям від дня народження Пророка українського народу. Він також поінформував громаду, що наразі не може приступити до виконання обов’язків, оскільки ще не завершив усі питання із закриттям свого статусу як підприємця та не пройшов відповідні погоджувальні процедури у Львові.

Згодом перед дрогобчанами виступив член байкерського клубу, станичний Бориславського «Пласту» Ігор Пиріг. Він повідомив, що до 200-ліття від дня народження великого Кобзаря організована акція – від Дніпропетровська до Дрогобича, для об’єднання  всіх байкерських організацій, щоби вони стали однією великою родиною без жодних політичних суперечностей. Відтак І.Пиріг продекламував власний вірш.

Перед численним зібранням про значення для українців та актуальність творів Тараса Шевченка говорили політолог, доцент ДДПУ ім. І.Франка Ярослав Радевич-Винницький, краєзнавець і поет Роман Пастух, котрий зачитав авторського вірша «Не убий!».

Поезія Кобзаря звучала у виконанні Олександри Лисак та молодих дрогобичан: Анастасії Камінської, Діани Грицай, Назара Івахіва, Ольги Козар, Наталії Сирватки, Олени Роїк та інших.

На завершення віча відбулося своєрідне представлення місцевого осередку організації «Правий сектор».

Молоді патріоти на чолі зі своїм лідером Василем Сіряком вишикувались перед пам’ятником Т.Шевченку і прочитали його безсмертний «Заповіт», засвідчивши цим своє бажання виконати волю поета. Присутні на майдані підтримали юнаків палкими оплесками.

В.Сіряк зазначив, що на творах Кобзаря вони зростатимуть інтелектуально і духовно, готуватимуться до активної участі у творенні майбутнього держави, у якій шануватиметься людська гідність, пануватиме закон, не буде місця для корупції та зловживань.

Леся ГРИЦИК

Фото автора

 

«Борітеся – поборете, Вам Бог помагає!»

У неділю, 9 березня, у Львівському обласному академічному музично-драматичному театрі ім. Ю.Дрогобича відбулася Ювілейна академія «Борись, народе, за свою свободу!» - його святий безсмертний Заповіт» з нагоди 200-ої річниці від дня народження геніального національного Пророка, Великого сина українського народу Тараса Шевченка.

Бажаючих відвідати захід було більше, ніж місць у залі, тож частині глядачів довелося стояти у проходах. На початку урочистостей присутні хвилиною мовчання вшанували пам’ять загиблих Героїв Майдану, а згодом стоячи слухали лемківську народну пісню «Плине кача», яка зараз у всіх асоціюється з Небесною Сотнею. Твір виконав квартет «Підгіряни» спільно з солістами муздрамтеатру (Р.Михаць, А.Боженський, Н.Криськів, Я.Дзендзерович, Р.Данилів).

Поблагословив Ювілейну академію владика Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ Ярослав Приріз. У промові про значення постаті Тараса Шевченка єпископ сказав так: «Він не прагнув бути пророком, проте своїм могутнім словом, як Мойсей, вивів свій народ з єгипетського ярма». Характеризуючи велич постаті Кобзаря, владика Ярослав зазначив: «Щоб усвідомити, ким є для українців Тарас Шевченко, достатньо лише пригадати, що вже в кінці XIX – у першій половині XX століття практично в кожній українській хаті поряд з іконами часто поміщали портрет великого Кобзаря. Хоча й Шевченко не був політиком чи полководцем, та його слова мобілізували і мобілізують сьогодні мільйони українців до боротьби за власні права, свободу і людську гідність».

Говорячи про духовний вимір творчості Шевченка, владика Ярослав сказав: «Молитва – це невід’ємний елемент поклоніння Богу, який завжди характеризував український народ та був, безумовно, присутній і в житті Шевченка». Відомо також, що Великий Кобзар вже з дитинства знав Святе Письмо і був вихований у релігійному дусі.

Наприкінці виступу єпископ зазначив, що «в умовах складних процесів нашого державотворення, коли після затяжної і гострої суспільно-політичної кризи зовнішній агресор знову віроломно зазіхає на соборність України, залишаються актуальними заповіти Тараса Шевченка». Владика Ярослав пригадав присутнім заклик Кобзаря: «Борітеся – поборете, Вам Бог помагає! За вас правда, за вас слава І воля святая!».

Із доповіддю на тему «Революційна велич Шевченка» виступив професор ДДПУ ім.І.Франка Петро Іванишин. (Цей виступ ми публікуємо у сьогоднішньому номері «ГЗ» у повному обсязі).

Насиченою і цікавою була концертна програма. Митці виконали вибрані твори авторства Т.Шевченка, щоб дати змогу глядачам відчути силу слова українського пророка. Виступили творчі колективи Дрогобича: студентська хорова капела «Гаудеамус» ДДПУ ім.І.Франка (керівник – С.Дацюк), хор та капела бандуристів музичного училища ім. В.Барвінського (Б.Бондзяк, О.Пришляк), хор «Відлуння» храму Пресвятої Трійці (Н.Бунь), Заслужений Прикарпатський ансамбль «Верховина» (С.Майданик), муніципальні камерні хори «Боян Дрогобицький» (П.Гушоватий) та «Легенда» (Н.Самокішин), народний ансамбль скрипалів «Чарівні мелодії» Народного дому (О.Терлецька, А.Мішаніна), зведений симфонічний оркестр навчальних закладів й установ культури (диригент М.Михаць). Сольним співом потішили глядачів І.Кліш, К.Сятецький, В.Білас, М.Мазур, о.Тарас Кобиринко.

Композицію «На перехресті музи й долі» представив народний театр ім. Лесі Українки Народного дому ім.І.Франка. Глядачі побачили пролог до музичної драми «Катерина» у виконанні акторів муздрамтеатру ім.Ю.Дрогобича. Звучало багато гострої шевченкової поезії, яка особливо актуальна у теперішній час. Неперевершено вірші читали Богдан Михайлишин, Ірина Волощак, Іван Сех.

Вели дійство Уляна Воят та Богдан Михайлишин.

Ярослав ГРИЦИК

Фото автора

 

Парафіяни вклонилися Кобзареві

9 березня 200-ліття від дня народження Тараса Шевченка дружно відзначили парафіяни двопрестольного храму Успення Пресвятої Богородиці та св. Андрея Первозванного.

Одразу після недільного Богослужіння громада із церковною символікою та синьо-жовтими прапорами, сформувавши довгу колону, вирушила на майдан Тараса Шевченка, щоби покласти квіти до підніжжя пам’ятника Кобзареві.

Після виконання Державного Гімну України до присутніх звернувся священик – протопресвітер о.Михайло Бачинський. Він, зокрема, сказав: «Щороку ми відзначаємо річницю від дня народження Тараса Шевченка. Та цей рік – особливий, бо він ювілейний, адже виповнюється два століття з часу народження великого Кобзаря. Багато це чи мало? Начебто багато. Та коли читаєш поезію Тараса Григоровича, розумієш, що багато його творів написані ніби про сьогодення. Так, наче пронизував він своїм розумом віки і переносився у наш час. Так, наче попереджав нас, своїх нащадків, про те, що на очікує, що боротьба за Україну буде дуже складною і жертовною.

Шевченко словом творив українську націю. Це слово спочатку гостро вражало, а потім надихало і сприяло національному самоусвідомленню нашого народу. Це слово закликало до національного єднання, яке зараз, у час ворожої агресії іншої держави, так нам необхідне.

Ще один видатний український мислитель, вчений, письменник, наш земляк Іван Франко так писав про велич Т.Шевченка: «Він був сином мужика, і став володарем у царстві Духа. Він був кріпаком, і став велетнем у царстві людської культури».

Ми вдячні нашому генію за його силу слова і, сподіваюся, дочекаємося тих часів, коли, нарешті, як писав Тарас Шевченко:

І на оновленій землі

Врага не буде, супостата,

А буде син, і буде мати,

І будуть люди на землі».

Згодом відбулося урочисте покладання квітів та вінків до монумента Кобзарю. Відтак діти декламували вірші видатного українського поета, а церковний хор виконав кілька творів на слова Т.Шевченка.

Леся ГРИЦИК, фото автора

 

Велич Кобзаря крокує крізь віки

Історики Дрогобицького педуніверситету, зокрема декан істфаку, професор Леонід Тимошенко із своїми колегами кандидатами наук Володимиром Галиком і Богданом Лазораком за участю працівників місцевого краєзнавчого музею, напередодні урочистостей з нагоди 200-річчя з дня народження Т.Шевченка, провели напрочуд цікаву науково-мистецьку конференцію в контексті причетності до популяризації творчої спадщини Кобзаря отця-катехита гімназії Олексія Торонського і дрогобицького інженера-архітектора Едмунда-Леона (Остоя) Солецького. Ця наукова розвідка – нова сторінка в історії Дрогобича.

Аудиторія довідалася про цікаві факти про літератора Степана Коваліва, і портрет Т.Шевченка, написаний Солецьким, що перебував у власності того ж таки Коваліва, а згодом став надбанням музею. Такий екскурс у минувшину вдало і вміло провела Оксана Соловка, а директор музею Алла Гладун доповнила виступ зауваженням, що першим дослідником церкви Святого Юра був п.Солецький, а не Свінціцький. Органічно до сюжету дійства: «Тарас Шевченко у культурному житті Дрогобича другої половини ХХ і третини ХХ ст.: нові знахідки» вписалося декламування вірша Кобзаря Богданом Михайлишиним.

Не буде зайвим для читацького загалу почерпнути інформацію про наших краян, які долучилися до активного просвітницького життя на початку і у другій половині ХІХ ст.

Володимир Галик досліджував творчість Едмунда-Леона (Остоя) Солецького (1842 – 1896) і його польськомовні переклади творів Т.Шевченка. Ця постать забута і незнана для сучасності Дрогобича. За фахом він був інжереном-архітектором та будівничим, за покликанням – видавцем і редактором дрогобицької «Газети Наддніпрянської» (на польській мові). Він походив зі шляхетного роду гербу Остая. Із Дрогобичем його пов’язує період життя з 1876 року і до своєї кончини. Крім журналістської діяльності займався реставрацією парафіяльного костелу та церкви Святого Юра. Не уникав здібний чоловік і публіцистики. А основною метою газети, яку заснував Солецький, був захист прав пересічного люду та нормалізація міжнаціональних стосунків у Галичині. Окремі матеріали друкувалися українською мовою. Іван Франко відзначив демократизм газети, братерське ставлення її до українців, інтелігенції та культури. Попри цензуру, Солецький надрукував вірш «І день іде, і ніч іде», а також розлогу статтю у газеті «Новий кур’єр Дрогобицький». І.Франко у рецензіях згадував про переклади творів Т.Шевченка на польську мову Солецьким. У них були привітні і теплі стосунки. І.Франко навіть помістив некролог про смерть Е.-Л.Солецького у «Кур’єрі Львівщини». Похований у Дрогобичі на цвинтарі на вул.Трускавецькій.

Його постать посідає значне місце у громадсько-політичному та культурно-освітньому житті Дрогобича та краю у другій половині ХІХ ст.

Про роль Т.Шевченка у культурно-громадському житті Дрогобича і невідомі джерельні свідчення другої половини ХІХ і першої половини ХХ ст.. розповів Богдан Лазорак. Поборник народної справедливості, Е.-Л.Солецький був прихильником ведення дискусії та засідання революційною «мовою Івана Франка». Загалом дрогобицькі критики зазначали, що творчість Кобзаря – це книга минулого і майбутнього України, і полякам не повинен бути іноземцем цей геній братнього народу. Доповідач навів низку фактів, як скресла крига побоювань, і недовіри, і заборони щодо вшанування Т.Шевченка. А починаючи від 1914 року, до навчальної програми курсу української мови у 7 класі було введено вивчення тем розвитку української літератури в т.ч. усієї творчості Т.Шевченка.

Творчість Т.Шевченка стає доступною широкому загалу. Відбуваються концерти, а у часі святкування 40-х роковин від дня смерті Великого Кобзаря (1901 р.) рада магістрату Дрогобича включила до програми перейменування вулиць міста іменем Т.Шевченка. До речі, цю постанову у гмінній раді пролобіювали поляки в.о.бургомістра Юліан Нанадевич та його заступник Францішек Майхрович. Нинішня вул. А.Міцкевича у той час отримала назву Т.Шевченка. Словом, на дрогобицькій землі, завдяки патріотично налаштованим інтелігентам незалежно від національності міцно вкорінився дух пророка. І це є свідченням того, що Кобзар його думки і думи належать цілому світові.

Професор Леонід Тимошенко зосередив увагу на просвітницькій ролі отця-катехита Дрогобицької гімназії Олексія Торонського. У 1868 році він видав у Львові «Руську читанку», в якій чи не вперше був опублікований Т.Шевченко. Передбачалося і вивчення його творів у гімназіях. 25 років о.Олексій Торонський викладав релігію греко-католицького обряду, брав активну участь у галицькому релігійному та громадському житті. Слово Боже на уроках слухав і Іван Франко. Оратор зазначив, що найбільшою прогалиною у вивченні діяльності Олексія Торонського є дрогобицький період, тому для науковців є цікава тема. Читанка писалася для нижчих і вищих класів гімназії. Це свого роду були хрестоматійні підручники. Іван Франко, вийшовши на високий літературний рівень, досить позитивно оцінив його літературну та науково-педагогічну діяльність.

Професор нагадав ще один епізод щодо культу Шевченка у Дрогобичі, який описав у спогадах доктор Гринь Кузів. У 1889 році директором гімназії був українець Олександр Борковський і про те, як гімназисти влаштували Шевченківські вечорниці, і як вони в родині покійного архітектора Солецького позичали портрет Т.Шевченка для цього заходу.

Згодом віднайшлося погруддя Шевченка в міській управі. Погруддя мало стояти у ніші на фасаді головного корпусу нової гімназії, на чому наполіг бургомістр Ксенофонт Охримович. Його виготовили, але не встановили.

Ще один портрет Шевченка зберігався в місцевому казино. Його позичали на шевченківські заходи. А перше публічне свято в Дрогобичі організували після 1897р. У програмі свята завжди була академія і концерт.

З часом шевченківські свята проводила кожна читальня. Ці традиції мають продовження і в наші дні.

Володимир ТУРМИС

 

У мандри Тарасовими стежками

Щороку працівники та студенти Дрогобицького механіко-технологічного коледжу беруть активну участь у відзначенні шевченківських свят. 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка відзначаємо у складний для України час. Попри те, у Дрогобицькому механіко-технологічному коледжі гідно вшанували пам’ять великого Кобзаря.

У навчальному закладі провели конкурс малюнків та стіннівок під рубрикою «Тарасовими стежками», а також конкурс художнього читання творів Т.Шевченка, у якому взяли участь 50 студентів з усіх груп.

Компетентне журі визначило найкращих декламаторів. Ними стали: Тетяна Юнак (група БО-21), Анастасія Рендович (БО-22), Андрій Середа (ПК-31), Іванна Гарбіч (ДВ-11), Анастасія Кметюк (БО-12).

Сподобалася усім і виставка-конкурс вишивок та творчих студентських робіт. Вона вразила фантазією та високою майстерністю молоді. Очі милували вишивані роботи, портрети Кобзаря з дерева та кераміки, вишиті або виткані на рушниках. Експозиції доповнювали цитати із творів Т.Шевченка. Майже на кожному столі можна було пробачити дорогий серцю кожного українця «Кобзар». Групи одягнули свої представників на виставці у національні строї.

За рішенням журі перемогу у конкурсі здобули студенти таких груп: ДЗ-11 (куратор – Р.Яцків), БО-12 (О.Мачишин), БО-22 (Г.Грицик), ПК-32 (І.Беца).

Заключним акордом Шевченківських днів у механіко-технологічному коледжі став урочистий вечір, організований під керівництвлм викладача Оксани Лемак.

Таке насичене творче життя у коледжі сприяє не тільки вихованню добрих фахівців, а й свідомих патріотів України.

Леся ГРИЦИК

Фото автора

 

І в Новому Кропивнику постав Кобзар

9 березня у селі Новий Кропивник відбулися урочистості з нагоди відкриття пам’ятника Тарасові Шевченку.

Нема у світі такого поета, якому його вдячний народ поставив стільки пам’ятників. Один з них з’явився і на Дрогобиччині як ознака шани і любові до нашого Кобзаря.

Ініціатива щодо встановлення пам’ятника належала мешканцю села Новий Кропивник Володимиру Малиняку. Її підтримав депутат районної ради Володимир Мидянка, який вклав найбільше зусиль та коштів. Скульптор пам’ятника Степан Янів, схваливши вибране громадою села місце, розпочав роботу з його виготовлення. Кожен мешканець села пожертвами долучився до встановлення погруддя Шевченка, але найбільше праці доклали Андрій Козак, Тарас Хомин, Іван Шимків, Михайло Ганзій, Артур Козак, Михайло Ковальський, Тарас Зденяк, Роман Миськів, Володимир Мидянка, Володимир Малиняк та інші.

Урочистості відбулися у сільському парку відпочинку. Під звуки пісні «Плине кача» дівчата, немов ангели в білому вбранні, вносили лампадки пам’яті за загиблими героями Небесної Сотні.

Символічно, що право перерізати стрічку було доручено наймолодшим учасникам свята, за якими майбутнє України, – Павлу Гівчаку та Аліні Лавренчук.

Перед численною громадою виступили заступник голови райради Роман Урбан, начальник відділу культури РДА Осип Марущак, сільський голова Володимир Плоскодняк, опікунка сестер Степана Бандери Анна Рудняк, директор школи Ольга Савчин, ініціатор встановлення пам’ятника Володимир Малиняк. Творчий колектив Народного дому виконав «Заповіт», «Реве та стогне Дніпр широкий», а учні прочитали вірші Кобзаря.

Цікаво, що в Україні до того дня було 1256 монументів письменнику, з них 9 – у Дрогобицькому районі. Тепер у Новому Кропивнику відкрито ювілейний – десятий. Слова, викарбувані на ньому: «Любітеся, брати мої, Україну любіте І за неї безталанних Господа моліте», повинні стати нашим принципом у творенні нової держави

За інформацією прес-служби РДА



Создан 14 мар 2014



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником