ГАЛИЦЬКА ЗОРЯ


Новини «ГЗ» від 28 березня 2014 року




Міськрада просить про вибори

Дрогобицька міська рада звернулася до Верховної Ради України з проханням призначити позачергові вибори міського голови.

Вибори просять провести разом з виборами Президента України, або під час другого туру президентських виборів, що дало би змогу зменшити витрати.

Наразі невідомо, яке рішення прийме Верховна Рада.

Тим часом, за інформацією ЗІК, Дрогобицький міський голова Олексій Радзієвський і секретар ради Тарас Метик звернулися із позовами до міськрайонного суду, в яких вимагають поновлення на роботі, позаяк заяви про відставку вони написали під тиском, а задоволення цих заяв відбулося із порушенням процедури.

 

Хто очолить РДА?

Дрогобицький район очікує на призначення голови райдержадміністрації. Голова ЛОДА Ірина Сех очікує на кандидатуру, яку запропонує на цю посаду Дрогобиччина.

Наразі активно обговорюються три претенденти на посаду голови ДРДА: помічник-консультант народного депутата Р.Ілика, голова міської організації ВО «Батьківщина» Олег Ягоцький; депутат обласної ради від фракції ВО «Свобода» Осип Магур; сільський голова Верхніх Гаїв Володимир Ханас; депутат районної ради Михайло Василишин… Тривають консультації серед депутатів, сільських голів, громадськості району. Тим часом обов’язки голови Дрогобицької РДА виконує заступник з питань АПК Іван Мізерник. Адже весняно-польові роботи не чекають…

 

Дрогобич щасливий для кримських татар

22 березня пізно ввечері у Дрогобицькому міському пологовому будинку татарка Ленура з Криму, яка знайшла прихисток на Львівщині, народила хлопчика.

Як повідомив головний лікар Володимир Штогрин, це – сьомі пологи Лемури, що наразі мешкає у Трускавці. Медичний персонал зробив усе, аби вони пройшли якнайкраще.

За словами головного лікаря, на зміні у той час були лікарі-гінекологи чоловічої статі. Та мати через релігійні переконання і традиції настійливо просила, щоби пологи у неї приймали лікарі-гінекологи жіночої статі. Довелося викликати медиків-жінок, котрі забезпечили успішне народження хлопчика вагою 3,2 кг.

Нагадаємо, що 14 березня у Дрогобицькому міському пологовому будинку з’явилася на світ дівчинка вагою 3,4 кг, яку народила татарка з Криму Вілена. Жінка також прибула на Дрогобиччину через небезпеку перебування на рідній землі – у Криму.

Вл.інф.

 

Інформаційна війна

Відновив свою роботу інтернет-сайт Науково-ідеологічного центру ім. Д.Донцова.

У ході зимової антирежимної революції сайт НІЦ ім.Д.Донцова був зруйнований, очевидно, російськими інтернет-хакерами в середині лютого 2014р., як і сайти інших націоналістичних організацій та видань – «Правий сектор», «Націоналістичний портал» та ін. Усього майже 10 сайтів «поклали» проімперські середовища, готуючись до наступу на Україну. Це ще раз засвідчило, що теперішня військова операція готувалася комплексно, що своїм головним ворогом в Україні Москва бачить ідеологію і традицію українського націоналізму.

Нагадаємо, що інтернет-сайт НІЦ ім. Д.Донцова діє від 2007 р., у його ресурсі публікуються праці ідейного класика українського націоналізму Дмитра Донцова (1883-1973), ідеологів ОУН, розвідки з історії розвитку українського націоналізму, актуальна аналітика з питань політології та культурології. Сам Центр Донцова проводить регулярні наукові конференції і «круглі столи» відповідного змісту, організовує наукові видання, зокрема видання «Вибраних творів» Д.Донцова у 10-ти томах; у 2012р. керівник Центру – ідеолог і публіцист Олег Баган був відзначений премією ім.Степана Бандери Львівської обласної ради за внесок у розвиток і пропаганду ідей українського націоналізму.

Прес-служба НІЦ ім.Д.Донцова

 

15 років без Чорновола

25 березня у Дрогобичі на вул. Т.Шевченка біля пам’ятника Героєві України В’ячеславові Чорноволу відбулося віче з нагоди 15-ої річниці його трагічної загибелі.

Перед громадськістю виступив секретар міської ради Роман Курчик. Він, зокрема, сказав: «У Львові на пам’ятникові В’ячеславові Чорноволу викарбовано, що українці ніколи не були, не є і не будуть рабами. Події кількох останніх місяців, починаючи із протестів студентства і завершуючи загибеллю Небесної Сотні, підтверджують ці слова.

На відміну від багатьох теперішніх політиків, В’ячеслав Максимович був скромною людиною і ніколи не гнався за матеріальними благами. На першому плані для нього завжди була ідея.

Мабуть, недаремно, згадуючи про В.Чорновола, чимало українців сходяться на думці, що якби на початку 90-их років минулого століття він переміг на президентських виборах, Україна пішла би зовсім іншим шляхом. На жаль, так не сталося і зараз маємо невтішні наслідки і втрачений час. Пам’ятаймо про В’ячеслава Чорновола, котрий не шкодував себе заради кращого майбутнього для українського народу».

Спогадами про світлу, рішучу й енергійну людину, якою був В.Чорновіл, поділилася депутат облради кількох скликань Віра Байса.

Директор музею «Дрогобиччина» Алла Гладун подякувала депутатському корпусу міської ради попереднього скликання, який з ініціативи активістів Народного Руху України організував встановлення пам’ятника В.Чорноволу, біля якого двічі на рік – у день народження і день смерті політика – громадськість збирається на віче. Монумент розташований перед бібліотекою, яка теж носить ім’я В.Чорновола.

Керівник дрогобицького «Молодого Народного Руху» Зиновій Квасній закликав відновити проведення у школах виховних годин, присвячених В’ячеславові Чорноволу, адже молоді є чому в нього повчитися.

Нагадаємо, 15 років тому земний шлях В’ячеслава Максимовича обірвала автомобільна аварія. Чіткої відповіді, чому на трасу раптово виїхав той злощасний «КамАЗ», правоохоронні органи не дали дотепер, а чимало людей вважають, що це було політичне вбивство.

До усміхненого погруддя патріота, борця за Україну лягли вінки від міської влади, депутата облради Михайла Задорожного, політичних партій та громадських організацій.

Ярослав ГРИЦИК

Фото автора

 

Хресна дорога у Дрогобичі

У неділю, 23 березня, вулицями Дрогобича пройшла Хресна дорога, яку очолив єпископ Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ владика Ярослав Приріз. 

Тисячі дрогобичан і гостей міста молилися за Україну, героїв Небесної Сотні. Неначе людською рікою стали вулиці Т.Шевченка, Січових Стрільців, Самбірська. Сонячний весняний день дав змогу приєднатися до Хресної ходи, яка тривала приблизно 3 години, як стареньким людям, так і дітям.

Завершилася Хресна дорога посвяченням каменя на місті, де громада мікрорайону вул. Самбірської хоче спорудити храм Стрітення Господнього.

Іван ТИХИЙ

 

Захворюваність спадає

Минулого тижня у Дрогобичі та Стебнику захворіли на грип і ГРВІ 738 осіб, у т.ч. 383 дітей.

Про це повідомив начальник міжміського управління ГУ Держсанепідслужби України у Львівській області Ігор Майкут. За словами посадовця, у порівнянні з попереднім тижнем відзначається спад захворюваності на 6,6%. Найбільше зниження показників зафіксовано у віковій групі 7-14 років – 27%.

Вл.інф.

 

Обережно, шахраї!

Днями до 80-літньої мешканки вул. Війтівська Гора, дочекавшись коли та залишиться на самоті, завітав чоловік середніх років і представився працівником управління соцзахисту.

Громадянин, що назвався Сергієм, запропонував привезти жінці додому продуктовий набір за пільговими цінами: цукор, олію, рис, гречку, картоплю, борошно, згущене молоко. Усе це пообіцяв доставити 25 березня і попросив завдаток. А для солідності дав старшій жінці нібито документи, які згодом виявилися безкоштовними рекламними листівками.

Пані С. мала при собі готівкою лише 25 грн., які й віддала шахраю. Той подякував і зник у невідомому напрямі. Тож, шановні дрогобичани, будьте пильні і не потрапляйте на гачок до аферистів.

Ігор СОБКО

 

Пам’яті Василя Іванишина

23 березня минуло 70 років від дня народження Василя ІВАНИШИНА – блискучого публіциста, мислителя, основоположника сучасного українського націоналізму, творця ВО «Тризуб» імені Степана Бандери, яке зробило задля пробудження національної свідомості стократ більше, ніж усі сущі в Україні партії, разом узяті.

З-під пера В.Іванишина вийшло понад два десятки фундаментальних праць, які є непомильним орієнтиром для тих, хто прагне добра і торжества справедливості на Богом даній українцям землі.

У неділю, 30 березня, о 14 год., біля будинку, що на вул. Т.Шевченка,1, у Дрогобичі, відбудеться відкриття меморіальної дошки на честь пам’яті В.Іванишина. У цьому будинку розташована видавнича фірма «Відродження», фундатором якої на зорі Незалежності України був Василь Петрович – разом із своїми вірними побратимами Петром Бобиком і Євгеном Гнатиком.

 

До уваги депутатів Дрогобицької міськради!

2 квітня о 12.00 у сесійній залі Дрогобицької міської ради відбудеться урочиста сесія з нагоди 24-ої річниці підняття Державного Прапора України над ратушею Дрогобича. Запрошуються депутати усіх скликань.

***

4 квітня 2014 року о 10.00 відбудеться ХLVІІІ позачергова сесія Дрогобицької міської ради шостого скликання.

На розгляд сесії пропонується

такий порядок денний:

1. Організаційні питання.        2. Різне.

***

29 квітня 2014 року о 10.00 відбудеться ХLІХ сесія Дрогобицької міської ради шостого скликання.

На розгляд сесії пропонується

такий порядок денний:

1. Бюджетні питання.

2. Економічні питання.

3. Питання приватизації.

4. Земельні питання.

5. Різне.

Роман КУРЧИК, секретар міської ради

 

27 березня – Міжнародний день театру

У День театру – про любов…

Щорічно з 1962 року 27 березня весь світ відзначає Міжнародний день театру. За доброю традицією цього дня у вечірній час у всіх театрах України підіймається завіса й актори допомагають глядачам поринути у незвіданий світ мистецтва. Напередодні свята ми поспілкувалися із заступником директора з творчих питань Львівського академічного музично-драматичного театру ім. Юрія Дрогобича, заслуженим працівником культури України Олегом ЗАГОРУЛЬКОМ.

- Як живеться театру у теперішній непростий час?

- Попри складну фінансово-економічну та політичну ситуацію в державі, наш театр працює стабільно. Як і щороку, плануємо постановку п’яти нових вистав.

Цьогоріч до 200-літя від дня народження Тараса Шевченка відбулася прем’єра виставки «Катерина». Постановку здійснив спеціально запрошений нами відомий режисер Сергій Архипчук. Ця музична драма користується неабияким успіхом серед глядачів не лише у Дрогобичі, а й на виїзних гастролях.

Також нещодавно ми презентували дитячу музичну казку «Троє поросят» (постановка заслуженого артиста України Адама Цибульського). Діти із захопленням спостерігають за перипетіями героїв, легко йдуть на контакт із акторами.

На 2014 рік Львівський академічний музично-драматичний театр ім. Юрія Дрогобича планує весняні й літні гастролі у Бердичеві, Шепетівці, Мукачевому, Сваляві, Хусті та ін. У серпні збираємося у відпустку.

- До Міжнародного дня театру стало доброю традицією презентувати нову виставу. Над чим працювали цього разу?

- Традиційно колектив Львівського академічного музично-драматичного театру ім. Юрія Дрогобича до свята дарує шанувальникам мистецтва прем’єру. Цього року на суд глядачів ми представили ліричну комедію Тетяни Іващенко «Замовляю любов». Це не перша постановка авторства Тетяни Іващенко, нещодавно наш театр презентував глядачам виставу «Втеча від реальності». Над обома спектаклями працював режисер-постановник Влад Сорокін. До речі, Тетяні Іващенко також належить авторство вистави «Елегія Styks».

Про що ж прем’єра «Замовляю любов»? Кожна жінка хоче бути щасливою і коханою. Але, на жаль, як казав класик, «Якось так складається воно…» А як саме склалася доля героїв комедії глядачі мали змогу побачити 27 березня чи побачать при повторному показі.

Головні герої – Віра (народна артистка України Алла Шкондіна), Кирило (артист Олександр Латишев), Надія (артистка Ірина Шевчук) утворюють своєрідний любовний трикутник.

Режисер-постановник Влад Сорокін зробив спробу поринути у суперечливу та пристрасну таїну складної жіночої долі. Адже прагнення любові і взаєморозуміння у стосунках, одвічна надія на краще керує вчинками більшості людей. Драматург тонко виписав взаємини між героями, продемонструвавши дуже тонку межу між закоханістю та підлістю.

- На які ще новинки очікувати шанувальникам театру цього сезону?

- У найближчих планах – постановка славнозвісної «Енеїди» І.Котляревського. Над мюзиклом працює головний режисер Олександр Король. Окрім драматичних акторів, активно задіюємо вокалістів, танцювально-балетну групу. Словом, у виставі буде зайнятий практично увесь творчий склад театру.

Водночас у театрі діє й мала сцена – для постановок так званого малого формату. Це – чудова можливість для реалізації творчого потенціалу акторів, які прагнуть самовдосконалення. Наразі ми демонструємо на малій сцені одну виставу – сповідь «Перед сніданком» (Юджин О’Ніл).

Також тривають репетиції спектаклю «Записки божевільного» (за М.Гоголем).

- Що побажаєте колегам із нагоди професійного свята?

- Є такий відомий вислів: «Коли музи говорять – гармати мовчать».

Тож бажаю усім нам миру, добра, щастя і, звісно, творчої наснаги, заповненої зали, розуміючих і вдячних глядачів.

Леся ГРИЦИК

 

ВІТАЄМО!

Усе тече, все змінюється

Сьогодні відзначає свій 66-й день народження Олексій Васильович РАДЗІЄВСЬКИЙ – опальний міський голова Дрогобича.

У Шота Руставеллі є така фраза: «Той, що сів на тигра, спішитись не може». Донедавна всім, хто добре знає Радзієвського, здавалося, що такого вправного вершника зі сталевими нервами і залізним характером спішити неможливо. І тут раптом О.В. сам здався.

Чому? У чім причина? Можливо, вона криється у вислові неперевершеної майстрині афоризмів Марії фон Ебнер-Ешенбах, який у дещо зміненому вигляді звучить так: «Найнижче впало те місто, влада якого мусить мовчки вислуховувати мораль явного дрантя».

Радзієвський слухати не захотів. Але це, вочевидь, ще не означає, що він змириться із незаконним відстороненням від посади.

Можливо, чекає, поки вляжеться революційне шумовиння, яке винесло на поверхню всілякий непотріб.

***

Засилаємо найщиріші зичення з нагоди Дня народження

Олексієві Васильовичу РАДЗІЄВСЬКОМУ – міському голові Дрогобича ІІІ і VІ демократичних скликань.

Зичимо міцного-преміцного здоров’я, молодечого завзяття і невичерпної енергії, щастя, злагоди і затишку у Вашій родині та незламної волі до нових здобутків і перемог на благо нашого рідного Дрогобича та його громади.

Колеги, друзі

 

З нагоди ювілею Василя Батюка

Минулої неділі вся прогресивна громадськість Дрогобиччини відзначила ювілей знаного в нашому краю та й поза його межами лікаря Василя Миколайовича БАТЮКА.

60 років тому, акурат, коли саме з теплих країв повертаються бузьки, у селі Ясениця-Сільна сталася радісна новина: у родині поважних ґазд Миколи та Насті Батюків з’явився продовжувач роду, на долю котрого випала велика відповідальність – тримати високу фамільну марку.

Успадкувавши найкращі риси батька і матері, Василь досяг визнання як професіонал і поваги як Людина. Очевидно, на лікарську стезю його «підштовхнули» материнські доброта, співчуття і милосердя. А ось досягти висот майстерності в обраному фахові, поза сумнівом, допомогли батькові цілеспрямованість й унікальне вміння максимально зосереджуватися (у Ясениці добре знали, що практично все, за що брався Батюк-старший, буде виконано бездоганно). Прикро, що сьогодні про Василевого батька доводиться говорити в минулому…

Василь Батюк пройшов шлях від медбрата до висококласного хірурга в такій, так би мовити, високопілотажній галузі медицини, як нейрохірургія. Понад десять років успішно очолює нейрохірургічне відділення Дрогобицької лікарні №1, яке обслуговує з добру чверть районів Львівщини, що прилягають до наших теренів.

А те, що не прилягає, потрапляє під опіку львівських колег, у тім числі Батюкового сина Андрія, котрий пішов батьківською стезею і сьогодні є одним із провідних нейрохірургів Львова.

З нагоди ювілею сердечно вітаємо пана Василя і зичимо йому творчої наснаги, життєвої енергії та всіляких земних гараздів. Нехай та розлога професійна нива, яку з юних літ сумлінно оре і засіває Батюк, порадує його нащадків і земляків щедрим ужинком.

З роси і з води, пане Василю!

Доброзичливі колеги і щирі приятелі

 

Вісті з півдня України

Минулого тижня Микола Герасим’як побував на курсах із перепідготовки керівників центрів соціальної реабілітації дітей-інвалідів на базі профільного Миколаївського республіканського центру. Він розповів, що викладачі Центру вкрай схвильовані і стурбовані подіями, що відбуваються в Україні. Поза тим, у нікого нема жодних сумнівів щодо територіальної цілісності України. Аналогічно мислять й мешканці Херсонщини та Одещини, на території яких, скориставшись нагодою, побував Микола Григорович. Відтак чоловік щиро дивується, звідки беруться сепаратисти.

На прощання колега пана Герасим’яка Валерій Ляшенко, котрий є одним із керівників Центру, передав для читачів часопису «Галицька Зоря» написаний ним вірш, який, без перебільшень, є своєрідним криком душі наших побратимів із Півдня.

***

БЕРЕЗНЕВА ТРИВОГА

Початок березня, повітря все світліше,

Майдану морок розчинив туман,

Та в серці нашому нема й куточку тиші:

На Крим націлився кремлівський отаман.

 

Не тільки Крим, - на все лівобережжя,

На Харків, на Луганськ і навіть на Донбас,

На український хліб, на просторів безмежжя,

На наших діточок, онуків і… на нас.

 

Прокиньтесь люди! Годі спати, годі!

Усі гукніть агресору: «Назад»!

Тут в мирі й злагоді живуть усі народи,

Й не треба краяти нас на московський лад! 

Валерій ЛЯШЕНКО, м.Миколаїв

 

Пісня-реквієм пам’яті Героїв Майдану

Наш постійний дописувач Михайло Белей, так би мовити, взяв майже трирічний тайм-аут у відвідинах редакції. Навіть побувавши п’ять разів на майдані у Києві та чотири рази виступивши там зі сцени, пан Михайло про це скромно мовчить. Тож ми, так би мовити, запросили його дати «пояснення».

- Пане Михайле, коли Ви «десантувалися» до Києва?

- Першого і тринадцятого грудня 2013 р. та тринадцятого і двадцять другого січня, а також дев’ятнадцятого лютого 2014р.

- У ключові моменти активізації Євромайдану?

- Саме так, але з них варто би виділити три: зустріч Старого Нового року; безсонна ніч на ногах в очікуванні штурму Майдану з 22 на 23 січня 2014 р.; надання медичної допомоги під час розстрілу Героїв Небесної Сотні 20 лютого ц.р.

- Що найбільше закарбувалося у пам’яті?

- Ніч з 22 на 23 січня. Щоб запобігти новим жертвам під час запланованого владою штурму барикад на вул. М.Грушевського, я просив дати мені мегафон, щоб звернувся до «беркутівців» та активістів Євромайдану із закликом до добового перемир’я. То мегафона не могли знайти, то батарейки у приладі «підсіли». Мав інцидент з Олегом Тягнибоком. Не отримавши мегафону, я з полковником – головою Спілки офіцерів Україні майже о першій годині ночі вмовляли майданівців трохи відійти вулицею М.Грушевського, щоб бути «відрізаними» від Євромайдану у випадку штурму. А мою ідею перемир’я втілив у життя Віталій Кличко, проте лише вранці 23 січня, а не вночі, коли очікувався штурм бронетранспортерами.

А 20 лютого доводилося надавати першу медичну допомогу пораненим, а часто – просто закривати повіки полеглим Героям через несумісні з життям рани. А це до власної смерті не забути…

- А теперішня, шоста поїздка до Києва, чим зумовлена?

- Поминанням Героїв Майдану на сороковий день після смерті – 30 березня. До цієї сумної дати я написав пісню-реквієм, що повинна стати набатом пам’яті Героїв Євромайдану.

- Ви вірите у її успіх?

- Неодмінно, бо саме зміст її волає набатом, не кажучи про музичну складову. Виконуватимуть твір п’ятеро представників ансамблю «Верховина»: С.Химин, Є.Одинак, О.Сиротюк, А.Мороз, М.Степяк.

- Божого благословення здійсненню вашої мрії. Герої вартують увіковічення пам’яті про них.

- Дякую. До зустрічі 30 березня на сцені Євромайдану, звичайно, телевізійного.

Кор. «ГЗ».

***

ПАМ’ЯТІ ВІЧНІЙ ЇХ БУДЕМО ВІРНІ!

(пам’яті Небесної Сотні)

Євромайдане! Священний Майдане!

Ти душі окрилив, зірвав з нас кайдани!

Смерть не спинила Сотню Небесну,

З нами Герої. Герої – воскресли! (2 р.)

 

Пам’яті вічній їх будемо вірні!

Їх смерті річниці для нас є святині.

За Україну встали Герої!

Нас вже мільйони – готових до бою! 

 

Віри і роду хоч ми з вами різні,

Та діти ми рідні святій Україні!

Встаньмо пліч-о-пліч в серці з поривом:

Будем єдині! Ми всі – побратими.

 

Дух незборимий у серці клекоче!

На Вівтарі Волі клянемось уроче:

Кров доки в жилах наших нуртує,

Край обороним! Державу збудуєм! 

 

Поступ наш гордий і Слава - в зеніті!

Тремти, клятий враже, ми – з криці, з граніту!

Смерть нас не спинить! Геть нам з дороги!

«Бог й Україна» – девіз Перемоги. 

 

Кода:

Нас вже мільйони – готових до бою.

Слава Вкраїні! Слава героям!

Михайло БЕЛЕЙ

 

ІНФОРМАЦІЯ для громадян, які приїхали з Автономної Республіки Крим та міста Севастополя

З метою соціальної підтримки громадян України, які приїхали з Автономної Республіки Крим і міста Севастополя та отримували різні види державних соціальних допомог і компенсацій, рекомендуємо звернутися до управління праці та соціального захисту населення Дрогобицької міської ради в зручний для них час для оперативного розв’язання питання переведення виплати допомог за місцем фактичного проживання.

Основні документи, які необхідно мати при собі (за наявності):

- паспорт;

- посвідчення отримувача пенсії, допомоги, пільговика;

- довідка про присвоєння ідентифікаційного коду.

При зверненні громадян за призначенням допомоги, компенсації за місцем тимчасового перебування застосовуються норми чинного законодавства України щодо надання допомоги за фактичним місцем проживання.

За консультаціями та довідковою інформацією звертатися в управління праці та соціального захисту населення Дрогобицької міської ради щоденно з 8.00 до 17.00, каб.№№8, 9, 11 або за тел.: 3-57-80, 41-06-14.

І.ТЕРЛЕЦЬКИЙ, начальник управління праці та соцзахисту населення Дрогобицької міськради

 

Замість квітів на могилу

Туди-туди, де нема болю...

Бувають люди, які залишаються з молодою красою і на схилі літ. Навіть тоді, коли хвороби огортають і приковують до ліжка. Вона належала до таких людей. Кажу тут про Асю Терлецьку, ім’я якої добре знане на Дрогобиччині.

Ася Терлецька народилася 16 грудня 1934 року далеко від Франкового краю. Це – місцевість, назва якого навертає думку про знаменитого українського філософа Григорія Сковороду,– місто Сковородіно, що в Амурській області. Либонь, переселенці з України прагнули, бодай таким чином, утвердити у свідомості образ «саду божественних пісень». І творили свої «зелені клини» на нових землях зі знаком вічного смутку за рідною стороною…

Батько Марко Торяник був військовиком, що означало на «одній шостій світу» бути «то тут, то там». Так і судилося повернутись в Україну, де родина оселилася в селі Городне, що побіля містечка Богодухів, на Харківщині.

…Всевишній наділив Асю не тільки зовнішньою красою, але й чудовим голосом, рідкісним даром тонко відчувати ритм людських сердець, спрагу тих джерел, які додають сили. Після закінчення навчання в Харківській спеціалізованій школі для особливо обдарованої молоді вона стає артисткою Прикарпатського заслуженого ансамблю пісні й танцю України «Верховина». До речі, разом із колективом їй довелося виступати на всесвітньому фестивалі молоді й студентів у Москві.

Дрогобич став справді рідним для Асі Терлецької. Тут вона закінчила музичне училище, а невдовзі й славетну консерваторію у місті Лева. До речі, її однокурсником був відомий диригент і композитор Роман Сов’як. Відтак упродовж багатьох літ працювала педагогом: викладала профільні дисципліни на музично-педагогічному факультеті Франкового Храму наук, а також в музичному училищі. Окремою віхою стала її праця у стінах музичної школи №1, де очолювала відділ музично-теоретичних дисциплін, керувала великим учнівським хором. І завжди Україна, зокрема Карпатський край, був для неї «золотим полем», яке опромінює дивне сонце. Тому вона так пристрасно радувалася, коли Україна стала незалежною державою, ініціювала низку проектів з урахуванням завдань, що ідентифікують національно-духовний характер. Вона спричинилася до організації церковних хорів, укладання програми дяківських курсів при Катехитичному інституті. Асю Терлецьку знали й любили. Ні, невипадково, що саме вона заснувала хор політв’язнів «Нескорені», стала його диригентом. У селі Рихтичі вдалося згуртувати відомий нині церковний хор із парафіян.

Ася Терлецька зберігала у своїй пам’яті багато цінного. Ось, одне з її свідчень. «Коли виступав хор політв’язнів, то підійшов до мне Роман Сов’як. Він поклав на фортепіано ноти щойно написаного ним твору «На Соловецьких островах», присвяченого тим, хто впав за свободу України. Глянула я на клавір. Одразу постала картина, неначе з неба пролився не дощ, а сльози».

А з тих сліз загорілося багаття, що освітлює образи «Небесної сотні»… Тоді ж твір Романа Сов’яка був виконаний на фестивалі політичної пісні у Львові, де став окрасою програми.

Ася Терлецька виховала цілу плеяду музикантів, які сьогодні гідно примножують славні традиції як Франкового краю, так і всієї української культури. Материнською стежиною пішли її доньки – Лілія та Оксана. Не було меж радості, коли Бабуся вслухалася, як вміло грають її онуки. Так, приміром, викладачем фортепіано нині працює Мар’яна, а її синочок Богдась, наче промінчик, теж тягнеться до прекрасного. І, звісно, ще одна гордість – Юля Фиштик… Адже тут також були пелюстки її неповторних уроків.

Та її сонячне коло завершило свій візерунок на землі: 11 березня 2014 року Ася Терлецька відійшла за межу Вічності.

Микола ЗИМОМРЯ



Обновлен 31 мар 2014. Создан 28 мар 2014



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником