ГАЛИЦЬКА ЗОРЯ


ВЕЛИКИЙ УКРАЇНЕЦЬ *** Слово до читачів




ВЕЛИКИЙ УКРАЇНЕЦЬ

До 70-річчя від дня народження Василя Іванишина

Минулої неділі на фронтоні будинку, що на вул. Тараса Шевченка,1 (приміщення, в якому колись квартирувало міське управління торгівлі, а сьогодні розташована видавнича фірма «Відродження») відкрили пам’ятну дошку Василю Іванишину – ученому, філософу, публіцистові, засновнику «Відродження», творцеві такої знакової для української нації організації як ВО «Тризуб» ім. Степана Бандери, яке стало фундаментом «Правого сектора» та ідейно-організаційним ядром сьогочасної української революції.

Під час церемонії відкриття пам’ятної дошки, яку провадив син Василя Петровича, – доктор філологічних наук, професор Дрогобицького державного педагогічного університету ім. Івана Франка Петро Іванишин, із змістовними промовами, які спонукають до глибоких роздумів, виступили отці УГКЦ Іван Гаваньо і Мирослав Соболта, ректор ДДПУ професор Надія Скотна, однодумці і соратники В.Іванишина – Микола Терлецький (перший командир дрогобицького куреня ВО «Тризуб», котрий відомий як сотник Завірюха), Микола Муль, котрий невтомно і самовіддано розповсюджував видання «Відродження» на сході та півдні України, професор ДДПУ Ярослав Радевич-Винницький, гості з Києва і Львова – очільники Організації українських націоналістів і «Правого сектора».

Пам’ятна таблиця була відкрита з нагоди 70-ліття Василя Іванишина, яке ті, хто щиро поважав і шанував цю яскраву постать, Великого Українця, могли відсвяткувати 23 березня. До болю прикро за цю непоправну втрату…

У цій замітці було зазначено, що виступи промовців спонукають до глибоких роздумів, неперевершеним взірцем яких завше був Василь Іванишин – де і з ким би не спілкувався. Щоби краще запізнати цю глибочінь, повернемося до цієї теми в наступному номері «ГЗ». І не тільки в наступному, позаяк роздуми такого високого калібру потрібні нам сьогодні як повітря.

 

Слово до читачів

«Галицька Зоря» порушила графік виходу. Наші читачі не отримали вівторкового номера минулого тижня. На жаль, така ж доля спіткала і вівторковий випуск цього тижня, якому не судилося побачити світ.

Причина проста, як двері – фінансово-економічні проблеми, від яких потерпає сьогодні чи не кожен, хто провадить господарську діяльність. У особливо загрозливому становищі опинилися ті суб’єкти, які мали необережність пов’язати свою діяльність з бюджетними установами. Їхні сподівання отримати за виконану роботу кошти перетворилися на fata morgana (марево). Річ у тім, що надання послуг бюджетній сфері входить до переліку так званих незахищених статей. Наявність таких статей у нашому законодавстві є не тільки переконливим свідченням цілковитої деградації управлінської системи держави, але й цинічної дискримінації громадян, позаяк захищені та незахищені статті, узаконені нашими народними обранцями (світ не бачив таких обранців!), фактично ділять суспільство на дві полярні категорії.

Сьогодні в державній казні не вистачає коштів навіть на зарплату «білим комірцям» і виплату пенсій. Що залишається тим, хто «ходить» під незахищеною статтею? Як писала Леся Українка – kontra spem spero (без надії сподіваюсь).

Так, наприклад, районна рада і райдержадміністрація за надані інформаційні послуги в 2012-2013 рр. заборгували редакції 97300 грн. Урядовці визнають наявність цього боргу, позаяк він є очевидним. Неспростовний доказ цього – зшитки газет, відповідні угоди і оригінали листів, у яких керівники району просили оприлюднити в газеті ті чи інші офіційні повідомлення, регуляторні акти тощо.

Чи була у владоможців можливість розрахуватися з редакцією за надані нею послуги? Поза сумнівом. Приміром, декларації про доходи, які вони оприлюднили торік і позаторік, свідчать про те, що керманичі справно отримували зарплати та всілякі доплати і премії. Щоправда, голова ради Сікора та його заступник Урбан завше чомусь ховали інформацію про свої доходи в неофіційних малотиражних виданнях. Чому? Мабуть, не хотіли дратувати посполитих рівнем свого життя, яке їм вдалося. Адже, крім високих зарплат, доплат і премій, бідолахи отримували ще й матеріальні допомоги, суми яких переважають мізерну річну зарплатню простих смертних, із якої вони ще й змушені платити непомірні податки, щоби забезпечити сите життя своїм зверхникам. Причому відрахування із зарплати утримуються навіть у тому випадку, коли трудящий люд фактично на руки її не отримує. Що вже там говорити про таку соціальну пільгу, як матеріальна допомога, про яку переважна більшість посполитих давним-давно забули.

Як співав Висоцький, «хорошую религию придумали индусы». Проте, якщо народний гнів змів верховних жерців цієї «релігії», то місцеві «паламарі» досі твердо дотримуються придуманих ними догм. Якщо ви, наприклад, дорікнете «паламарям» про те, на підставі чого вони безсоромно і безпідставно відламують собі такий тлустий кусень бюджетного пирога, то вони будуть вас переконувати, що в нічому не винні. Винен Закон, який передбачає «паламарям» усілякі матеріальні блага. А Закон у цьому випадку зворотної сили не має. Закон можна повернути на 180 градусів тільки тоді, коли йдеться про скасування пільг «чорнобильцям», «афганцям» та іншим віддаленим від владного корита верствам населення.

Очевидно, «релігія», яку придумали вітчизняні «індуси», залишає за її творцями і їхніми «ланцюговими псами» право на безвідповідальність і безкарність. Інакше, наприклад, як пояснити той факт, коли районна влада, не розрахувавшись за виконану роботу з «Галицькою Зорею», здійснює аферу зі створення своєї «кишенькової» газети (але це окрема тема, в подробиці якої незабаром посвятимо наших читачів).

«Кишенькова» газета лише за останній квартал обійшлася платникам податків у таку кількість коштів, яку раніше витрачали на інформаційні послуги, що надавала «Галицька Зоря» протягом майже п’яти років! До речі, нещодавно на засіданні бюджетної комісії розглядалося питання не про погашення заборгованості перед «Галицькою Зорею», а про виділення 200 000 грн. на утримання «кишенькової» газети. Ці щедрі пропозиції на тлі жалюгідних «пожертвувань» на соціальну допомогу сиротам та іншим вразливим верствам населення виглядають піком цинізму, на який хіба що залишилося почепити фамільний прапор братів Сікорів.

Проте ці обставини не звільняють редакцію від відповідальності перед нашими читачами, особливо передплатниками. Ми виплутаємося із цієї халепи і, як мовиться, прорвемося. І сподіваємося, те, що заборгували вам, обов’язково відшкодуємо.

Якщо й наступного вівторка не знайдете в своїх поштових скриньках «Галицької Зорі», не судіть нас строго і зрозумійте правильно. З Божою допомогою і вашим терпінням ми подолаємо ці тимчасові труднощі, що склалися зі суто об’єктивних причин.

РЕДАКЦІЯ



Создан 04 апр 2014



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником