ГАЛИЦЬКА ЗОРЯ

 

Біда з бідою… Адвокат втратив «партитуру», свідок втратив зв’язок із реальністю, реальність втратила свідка…




23 травня пополудні відбулося чергове судове засідання у справі Олексія Радзієвського, котрий позивається з Дрогобицькою міською радою за незаконне звільнення його з посади міського голови Дрогобича.

Проте, коли годинникова стрілка перейшла за позначку «5», представник відповідача адвокат Анатолій Мацей знову, як і попереднього разу, вдався до своєрідного демаршу (нагадаємо, 14 травня Мацей самовіддано боровся у суді за своє конституційне право на обідню перерву). Цього разу адвокат категорично відстоював своє право на відпочинок, гарантоване Конституцією і Кодексом законів про працю, в якому, зокрема, передбачено скорочений режим останнього дня робочого тижня. Дарма представник позивача адвокат Ігор Багнюк, акцентуючи на тім, що справа є резонансною, намагався переконати, що, зважаючи на цю важливу обставину, суд мав би передусім урахувати інтерес громади, а не бажання представника відповідача.

Головуючий у справі суддя Роман Коваль, однак, на порушення конституційних прав Мацея не наважився. Відтак процедура слухання була перервана вже вдруге, що, поза сумнівом, ставить сторони спору в нерівні умови. Позаяк дає можливість одній із сторін, якій явно не вистачає переконливих доказів, підтягнути в результаті цих процедурних комбінацій, так би мовити, резерви.

Котрій саме зі сторін бракує доказів, здогадатися, мабуть, неважко. До речі, під час засідання Мацей, втративши, так би мовити, зв’язок із реальністю, вимагав від Багнюка доказів однієї із позицій відповідача. На що Багнюк категорично заявив, що позивач нічого не зобов’язаний доводити, а, натомість, доповідач має довести, що стосовно його довірителя не був порушений Закон.

Цілком очевидно, що через неспроможність довести це представник відповідача з самого початку намагався перевести слухання адміністративно-правового позову в політичну площину. Наприклад, настирливо домагався від представника відповідача відповідей на запитання щодо, скажемо так, політичних уподобань Радзієвського в минулому. Зрозуміло, що досвідчений адвокат Багнюк не повівся на «наживку», заявивши, що його абсолютно не цікавить політичне минуле довірителя, яке не має ніякого стосунку до предмету спору. Незважаючи на це, Мацей продовжував ставити запитання за запитанням політичного плану.

Кому він їх ставив, якщо представник позивача чітко і однозначно окреслив абсолютно зрозумілі навіть для першокурсника юрфаку координати, в рамках яких має відбуватися слухання справи? Запитання Мацея скидалися би на голос волаючого в пустелі, як би, зрозуміло, не та обставина, що на засідання прибула так звана група підтримки, чисельність якої приблизно утричі переважала ту, яка була на попередньому засіданні. Тож адвокат, зрозуміло, «грав на публіку». А що, сердешний, мав «грати», коли виникли серйозні проблеми з, так би мовити, юридичною партитурою?

Свого часу в подібну халепу потрапив відомий персонаж Ярослава Гашека фельдкурат Отто Кац, котрий не знав як виконати свою місію внаслідок необачної втрати дароносиці. Проте Кацу, котрий мав винахідливого денщика Йозефа Швейка, вдалося виплутатися із ситуації.

Можливо, Мацей теж розрахував на те, що свідки, яких він наполіг допитати, допоможуть врятувати ситуацію. Хоча Багнюк заперечував проти цього порушення процедури слухання, яка була ухвалила на попередньому засіданні. До того ж свідки, які мали давати покази на попередньому засіданні, з невідомих причин до суду тоді не з’явилися.

Однак сподівання Мацея виявилися марними. Один із свідків – депутат Михайло Ваврин явно перестарався. Присягнувши в суді говорити правду і нічого, крім правди, він, щонайменше, два рази віроломно порушив присягу. Можна припустити, що Ваврин збрехав більше, але однозначно редакція може довести лише два брехливих епізоди з показів, які дав свідок.

Наприклад, Ваврин, перебуваючи під присягою, стверджував, що фотознімок, який вмістила «Галицька Зоря» у 33-му номері ц.р., на якому зображені чоловіки в масках і балаклавах, зроблені не тоді, коли відбувався тиск на міського голову, а, буцімто, 3 березня в одній із військових частин з нагоди якоїсь (через шум у залі не вдалося почути з якої саме) події. Це виглядало на постійні запевнення Путіна, котрий не враховує можливостей сучасних технологій, про те що російській війська відведені від кордонів України. Мабуть, Ваврин, теж не врахував можливостей надсучасної фотоапаратури Ігоря Фецяка, яка фіксує усе до найменших подробиць, - не тільки дату зйомок, але й годину, хвилину, секунду і таке інше. Блок цих фотознімків Фецяк готовий хоч сьогодні пред’явити судові, щоби відстояти свою професійну честь і гордість. Проте будучи людиною «некровожадібною», він усього-навсього сподівається на публічні вибачення з боку Ваврина.

Друга брехня. Перебуваючи під присягою, Ваврин стверджував, що в «Галицькій Зорі» було опубліковане повідомлення про скликання сесії Дрогобицької міської ради, яка відбулася 28 лютого. При цьому Михайло Васильович іронічно заявив, що редакція не пам’ятає, що вона публікує.

Цікаво, на що розраховував Ваврин, даючи ці лжесвідчення? Що в редакції, в бібліотеках, установах і організаціях, у пересічних громадян не збереглося газетних номерів цього періоду, в яких навіть під мікроскопом не знайдете такого повідомлення? Як писав Конфуцій: «Важко шукати в темній кімнаті чорного кота, особливо коли його там нема».

Історії відомі випадки, коли навіть високопоставлені особи мали необачність зганьбити себе під присягою. Наприклад, американський президент Клінтон, котрий збрехав, що не мав інтимного зв’язку з Монікою Левінські. Скандал був грандіозний, проте Клінтону все-таки пробачили. Зважили на те, що це була єдина брехня. А от що робити відразу з двома брехнями Ваврина, які аж ніяк не можна назвати просто помилковими свідченнями?

З огляду на це можна припустити, що свідок втратив зв’язок із реальністю, або ж реальність втратила свідка.

Цікаво, що інший свідок, який давав покази після Ваврина, - виконуючий обов’язки міського голови Дрогобича Роман Курчик, сказав, що Радзієвський, із яким він разом із депутатом Походжаєм 27 лютого мали перемовини, відмовився підписувати рішення сесії від 25 лютого і розпорядження про скликання позачергової сесії 28 лютого.

І раптом наступає несподівана кульмінація на предмет того, «чи був хлопчик» (тобто чи було розпорядження про скликання сесії?). Адвокат Мацей, котрий із нетерпінням чекав завершення допиту Курчика, через що, вочевидь, не вельми уважно слухав, про що той свідчить, видає «сенсацію». Тріумфуючи, Мацей потрясає в повітрі, буцімто, ксерокопією розпорядження Радзієвського про скликання сесії 28 лютого! Хай відпочиває Маяковський, який свого часу, торжествуючи, діставав із широких порток «дублікатом безценного груза» серпасто-молоткастий паспорт.

Роман Курчик, котрий, на думку незалежних експертів, давав чесні покази в суді, був помітно здивований такою «знахідкою» Мацея. Проте це була далебі не остання «знахідка» адвоката, котрий на цьому засіданні, можна сказати, потрафив винайти «ровер» у царині вітчизняного судочинства. Так, нічтоже сумняшеся, Мацей заявив, що цей процес є політичним.

Чи може хоч хтось із титулованих чи пересічних правників пояснити суть цього «винаходу» Мацея, котрий наразі, так би мовити, не запатентований у жодному з кодексів, які регламентують діяльність вітчизняного судочинства?

Нагадаємо: Радзієвський подав звичайний адміністративно-правовий позов щодо, на його переконання, незаконного звільнення з посади міського голови. До речі, адвокат Багнюк, котрий, так би мовити, з вовчим терпінням спостерігає за витівками Мацея, уже помітно втомився повторювати одну і ту ж фразу: «Моя позиція проста – чи був порушений Закон стосовно мого довірителя?». Проте Мацей, котрий усіляко затягує слухання справи по суті, прагне перетворити позовні вимоги Радзієвського у процес над… Радзієвським. Начебто то не міський голова двох скликань, а якийсь закоренілий диктатор, за яким плаче Гаагський трибунал.

Вочевидь, апогеєм адвоката Мацея, котрий явно вийшов із юридичних берегів, став нахабний шантаж головуючого судді Коваля, якому він «довів до відома», що проти судді Кіреєва уже порушена кримінальна справа.

Суддя несміливо відреагував на цю репліку, проте, на жаль, не скористався усією повнотою повноважень, відведених йому Законом, щоби, перефразовуючи вислів першого міського голови Мирослава Глубіша, знахабнілий адвокат знав свою буду.

Втім, чи варто дивуватися, якщо навіть такі «зубри» як Радзієвський і Метик не вистояли проти хамства і тепер змушені шукати справедливості в суді?

Петро МАЦАН

 



Создан 27 мая 2014



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником