ГАЛИЦЬКА ЗОРЯ


Адвокат із легендою, або Рятуймо дрогобицьку громаду від «захисту» Мацея!




Пішов третій місяць, відколи представники Феміди з’ясовують, здавалось би, просте питання: законно чи незаконно був звільнений із посади міського голови Дрогобича Олексій Радзієвський? Проте з цілої низки засідань, які відбулися з цього приводу в Дрогобицькому міськрайонному суді, повноцінне слухання справи відбулося тільки двічі. До того ж обидва слухання були перервані у зв’язку з домаганням представника позивача своїх прав на обідню перерву та скорочений робочий день.

Останнє засідання, яке відбулося у цій справі 27 травня, як уже повідомляла «ГЗ», завершилося «відставкою» головуючого Романа Коваля. Не витримавши пресингу з боку адвоката Мацея, котрий атакував його цілою низкою заяв, суддя, вийшовши через хвилин 20 із дорадчої кімнати, оголосив рішення про самовідвід. Хоча юристи – і ті, що брали участь у цьому засіданні, і ті, що не брали, але знають обставини справи, – в один голос стверджують, що не було абсолютно ніяких правових підстав задовольняти чергову «забаганку» Мацея. Натомість, стверджують правники, суддя упустив можливість (як на останньому, так і на попередніх засіданнях) «вгріти» адвоката такими штрафами (які не оспорюються), що Мацей, вочевидь, змушений був би відмовитися від безкоштовного надання послуг, які він, буцімто, наліво й направо надає усім малоімущим і далеко немалоімущим клієнтам.

Легенда про безкорисливість захисника страждущих і навіть далеко не страждущих довірителів, котрий, що називається, заткнув за пояс Робін Гуда, Устима Кармелюка і Олексу Довбуша, разом узятих, видається, є лише одним із способів, за допомогою яких Мацей заробляє собі на життя. Адже, мабуть, навіть той, хто володіє мінімумом звивин, не повірить у таке диво, що Мацей харчується корінцями і спить у діжці, як Діоген.

Виявляється, способи, які застосовує Мацей у залі судових засідань, є лише «квіточками» із його розмаїтого адвокатського «букету». Проте навіть ці «квіточки», на погляд автора цих рядків, котрому не раз доводилося брати участь у судових процесах, багато чого варті. Наприклад, на останньому засіданні Мацей поспішив оголосити заяву про обов’язковість особистої участі позивача Радзієвського в судовому засіданні. Головуючий, вислухавши аргументи представника позивача адвоката Багнюка, відхилив цю вимогу. Тоді Мацей витягнув із «загашника» іншу заяву, якою намагався довести, що справа Радзієвського має розглядатися у Львівському апеляційному адміністративному суді. Озвучення заяви тривало хвилин 20. Направду, второпати щось із цього водоспаду статей, постанов, указів і т.ін. було годі. Проте, виявляється, не тільки автору цих рядків, котрий не є фахівцем у галузі юриспруденції, було мало що зрозуміло. Представник позивача, вислухавши заяву, поставив Мацею запитання руба: «Ви можете конкретно сказати, у чім полягає ваше клопотання? Про що ви зараз просите суд?» У відповідь на це Мацей знову взявся зачитувати довжелезну заяву з самого початку. Коли спробували його зупинити, Мацей заявив, що він має право відповідати на запитання так, як вважає за потрібне. Багнюк, втрачаючи терпіння, вимагав конкретики: «Ви можете двома словами сказати про те, що ви хочете?» Однак Мацей знову, наголошуючи про своє право відповідати так, як вважає за потрібне, утретє хотів «ощасливити» учасників засідання декламацією 20-хвилинного, як влучно висловився Багнюк, лікбезу.

Врешті головуючий, хоч і частково, відхилив і друге клопотання Мацея. Проте представник відповідача не забарився і з третьою заявою, зміст якої мало чим відрізнявся від тієї, за допомогою якої Мацей, так би мовити, відправив у нокаут попереднього головуючого у справі – Руслана Дубеля.

Вочевидь, якби суддя Роман Коваль відхилив і це клопотання, то Мацей витягнув би із «загашника» і четверту, і п’яту, і десяту заяви, які завбачливий адвокат заготував на всі випадки життя. З тією простою метою, щоби уникнути з’ясування істини і якомога надовше затягнути розгляд справи.

А тепер про те, чого вартий цей спосіб Мацея. Пригадалася притча про те, як батько, власник адвокатської контори, взяв до себе на роботу сина, котрий щойно закінчив юрфак. Через пару днів син заходить до татуся в кабінет і урочисто заявляє: «Батьку, сьогодні я виграв справу, з якою ти не міг упоратися за 20 років!» Тато, почувши це, розчаровано відповів: «Дубова твоя голова, сину мій. Та за тих 20 років ми збудували хату, дачу, купили мамі і тобі машини, вивчили тебе, а ти за один день пустив усе коту під хвіст!».

Вочевидь, якщо Мацей продовжить цю випробувану методику в цьому судовому процесі, то невдовзі хтось із ратуші змушений буде переселитися на вул. Шолом-Алейхема, де Мацей винаймає «комірчину». Щоби повернути адвокатові той комфорт, який він мав раніше, поки дружив із добродієм Віктором Соколовим, котрий «поселив» Мацея у своєму офісі, що на вул.Осмомисла.

«Дружба», проте, закінчилася тим, що Соколов згодом змушений був скаржитися на свого «квартиранта» в міліцію. Відтак 12 вересня 2013 року отримав від слідчого Дрогобицького міськрайвідділу М.Іванішин повідомлення про те, що його звернення за фактом заволодіння шахрайським способом грошей з боку Мацея А.М. розглянуте, і відомості про кримінальне правопорушення внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013150110002122.

Відколи в пресі з’явилися публікації про епатажну участь Мацея у резонансному судовому процесі за позовами Радзієвського і Метика, «квіточки» миттю набули обрисів розкішного букета. Буквально «вибухнули» інтернет-портали, на які полюбляє зсилатися Мацей, коли прагне якомусь судді залити сала за шкіру. Тепер, видається, це вдарило по ньому бумерангом.

Свого часу Пушкін самовпевнено заявив, що він «памятник себе воздвиг нерукотворный, к нему не зарастет народная тропа». Проте самовпевненості Мацея, котрий обіцяє своїм довірителям якщо не порвати їхніх супротивників, то бодай посадити в тюрму, позаздрив би й сам Пушкін. Адже хай заховається його «народная тропа» перед «стежкою», яку встигли протоптати наші краяни до тутешніх представників Антикорупційного бюро України.

Розповідає заступник голови Антикорупційного бюро Ростислав Афанасьєв:

- До мене звернувся керівник районного відділення бюро Ярослав Янишин. Сказав, що до нього підходила жіночка на прізвище Лобська, в якої, начебто, якийсь адвокат Мацей, котрий з’явився у Дрогобичі, шахрайським способом вициганив 18 тисяч гривень. Вирішили розібратися. Ярослав разом із керівником міського відділення Миколою Тустанівським та ще одним нашим співробітником пішли шукати того Мацея за тією адресою, яку назвала пані Лобська, тобто вул. Осмомисла,4. З’ясували, що Мацей тут колись був, але згодом кудись перемістився. Дізналися також, що офіс належить Соколову, котрий невдовзі теж до нас звернувся з приводу шахрайських дій Мацея. Таким чином Мацей, нову «контору» котрого хлопці знайшли біля базару, сам повиводив нас на потерпілих унаслідок його бурхливої адвокатської діяльності. Ми зайшли туди, представилися, переговорили, мирно розійшлися. І добре, що, навчені досвідом і покладаючись на інтуїцію, відзняли цю зустріч на відео. Тому, що після тієї зустрічі Мацей увечері потрафив написати аж 19 заяв на ім’я Міністра внутрішніх справ і Генпрокурора – від свого імені та від імені громадян, які були біля офісу. Що, начебто, ми його ганьбили, погрожували розправою. У зв’язку з тим, що він ці заяви підробив, бо люди навіть не знали, що від їхнього імені пішли заяви в такі високі інстанції, Тустанівський звернувся із заявою в міліцію, позаяк перша заява стосувалася його особисто, з вимогою порушити кримінальну справу за фабрикацією цих заяв. Але ця заява, як, зрештою, і інші, що стосуються Мацея, припадають порохом. Тому Мацей, як мовиться, досі живе і здравствує. І продовжує обманювати довірливих людей.

У чім полягає цей обман? Із кожним клієнтом адвокат має укладати угоду, на яку суму він надає юридичні послуги. Він цього не робив і далі не робить. І якимсь чином представляє інтереси людей у судах. До речі, йдеться про подвійний обман. Адже із вказаної в угоді суми належить сплатити податок. Тобто Мацей таким чином обманює державу. Але найгірше те, що потерпають нещасні люди, яким, унаслідок відсутності угод, складно потім щось доводити.

Євгенія Петрівна Лобська, про яку згадав на початку розмови Афанасьєв, у свої 70 працює прибиральницею у 16-й школі Дрогобича. Змушена працювати, бо, з її слів, треба віддати гроші, які позичила в добрих людей і віддала адвокатові Мацею.

У березні 2013 року в апеляційному суді Львівської області мала розглядатися цивільна справа за позовом її зятя, котрий оскаржував рішення Дрогобицького міськрайонного суду від 20 червня 2012 року. Тоді суд під головуванням О.Крамара задовольнив позов пані Лобської щодо квартирного питання, проте майже через рік чоловік покійної дочки Євгенії Петрівни, яку вона поховала рік тому, вирішив, як кажуть, узяти реванш.

- У Львові, - витираючи сльози, розповідає жінка, - треба було адвоката. Вже й не пригадую, хто мені нарадив зв’язатися із тим пройдисвітом. Він хвалився, що його тато суддя в тій апеляції, і що він усе може залагодити. І я звірилася з тим, що його тато суддя. Але через пару днів адвокат сказав, що аби все пройшло гладко, треба терміново внести 10 тисяч гривень. Я сказала, що таких грошей не маю, що мушу позичити. І на свою біду позичила. Але того виявилося замало. Він сказав, що треба додати ще 8 тисяч. І я знов позичила. Та коли прийшов день того суду, ми не могли додзвонитися до Мацея. Поїхали до Львова разом із сином. Пам’ятаю, все закурило пізнім снігом. Ми ледве знайшли той суд. Нарешті син додзвонився до того Мацея і просить: «Анатолію, приїжджайте, ми під судом». Але Мацей сказав, що в нього зламалася машина і щоби ми на суд не йшли. Що суд залишить все без змін. Але як то не піти на суд, коли мова про дах над головою? Судді запитують: «Де ваш адвокат? Чому він навіть не подзвонив, що не може приїхати?». Я плакала, але суд, напевно, як і Москва, сльозам не вірить. Отак той Мацей вирихтував нас за 18 тисяч. Я би раніше і подумати не могла, що той чоловік може таке вчинити. Пам’ятаю, коли заходила до нього в контору, на столі стояв образ Матері Божої, а коли бесідував зі мною, то завше включав касети зі Службою Божою.

Запитуємо Євгенію Петрівну, що було після суду, чи пробувала повернути гроші?

- Та що було, - розпачливо продовжує жінка, - ходжу місяць, ходжу другий, а толку ніякого. Нарешті додумався викликати на мене міліцію. Добре, що мала з собою ті всі судові папери. Бо не знати, за кого видав мене Мацей, коли викликав міліцію.

Після того, як пані Лобська звернулася до представників Антикорупційного бюро, вони допомогли їй належним чином оформити заяву в міліцію. Проте Євгенія Петрівна не плекає особливих надій на предмет того, що Мацей колись поверне гроші. Тим більше, що зі слів Лобської, «слідча Маруся сказала, що з того нічого не вийде».

Згорьована жінка вже змирилася з тією втратою і, витираючи сльози, просить лиш про одне: «Допоможіть, якщо можете, з тим квартирним питанням. Бо то найгірше мати свою хату, але на старості не мати ніякого спокою в тій хаті і побиратися по чужих людях. А позичені в людей гроші, аби Бог дав здоров’я, якось віддам».

До речі, якраз у випадку з пані Лобською не такий уже й безнадійний варіант. Є свідок – вахтер тієї ж 16-ої школи Віра Петрівна Максимова, котра з приводу, так би мовити, збирання данини Мацеєм дала покази «слідчій Марусі».

Очевидно, факт шахрайства довести важко. Але ще важче припустити, що літні жінки вигадали цю історію із шахрайством, або виконали замовлення ймовірних конкурентів Мацея, які прагнуть його в такий спосіб скомпрометувати. З огляду на той шлейф, який тягнеться за адвокатом-кочівником, він поза всякою конкуренцією. Але не поза підозрою, позаяк Мацей не є… жінкою Юлія Цезаря.

Ростислав Афанасьєв сказав, що коли читає клопотання чи позовні заяви Мацея, то хочеться і плакати, і сміятися. Визначитися, проте, важко.

Очевидно, пан Ростислав має слушність. Коли в декількох заявах, виголошених Мацеєм під час засідань, почув одну і ту ж банальну фразу про те, що «людина – це звучить гордо», теж розгубився у почуттях. Особливо після того, коли дізнався про невтішну історію пані Лобської.

Мабуть, Мацею пасувало би замінити цей вислів пролетарського літератора Максима Горького на фразему іншого відомого поета – Роберта Рождественського, котрий сказав: «Какое это чудо человек! Какая это мерзость человек!».

Найвлучніше в цьому плані, звісно, висловився, наш родак Антін Павлович Чехов, котрий радив у подібних випадках бити «канделябрами по мордасах». Але це, мабуть, занадто радикально. Та й клопоту потім не оберешся. Хоча спосіб боротьби з усіляким свинством, у принципі, дуже переконливий.

До речі, як повідомила слідча дрогобицького міськрайвідділу міліції Марія Іванішин, рішення стосовно заяви Є.Лобської поки що не прийнято. Справа перебуває у стадії розслідування.

Продовження теми – в наступному номері «ГЗ».

Петро МАЦАН



Создан 06 июн 2014



  Комментарии       
Всего 1, последний 5 лет назад
electric1982 25 мар 2015 ответить
ей це аферист на нього відкрито багато кримінальних справ за шахрайство біда втім що грамотно гроші брав без свідків.як адвокат повний профан користується тим що незявляється на слїдчі діі і суди провокатор неврівноважений є інформація що лікувався в психлікарні входить в запої незвертайтесь пожалкуєтє...
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником