ГАЛИЦЬКА ЗОРЯ


ЦЕ НЕ ПОВИННО ПОВТОРИТИСЯ




У неділю, 22 червня, біля Стіни Плачу, на вул.Ковальській, з нагоди Дня скорботи і вшанування пам’яті жертв війни відбулося віче-реквієм. У спільній молитві взяли участь священнослужителі УГКЦ, УПЦ КП, УАПЦ, представники римо-католицької церкви, іудейської громади, влади та громадськості.

Молитва-реквієм на одному з місць трагедії ХХ століття у Дрогобичі є даниною пам’яті безвинним жертвам тоталітарних режимів, а також нагадуванням українцям про необхідність єднання перед черговою загрозою втрати Української соборної незалежної держави.

Історичну довідку виголосила старший науковий працівник, завідувач відділу історії музею «Дрогобиччина» Марія Головкевич.

- Цьогоріч – ще одна трагічна дата в історії українського народу, – 75 років від початку радянської окупації Західноукраїнських земель. Саме у 1939 році нарком внутрішніх справ СССР Лаврентій Берія видав наказ «Про оголошення штатів загальних тюрем НКВД СССР», згідно з яким у Західних областях України створили 26 тюрем НКВД, у т.ч., лише в Дрогобицькій області 4 обласні в’язниці з 20 тюремними відділеннями. Саме 22 червня, з початком німецько-радянської війни, репресивно-каральні органи НКВД розпочали масові знищення в’язнів. З 22 червня у внутрішніх тюрмах Західної України було страчено понад 24 тисячі осіб, лише у Дрогобичі – майже 1200 громадян.

У Дрогобичі є понад десять місць масових страт громадян радянськими та німецькими каральними органами. На одному з них – бічній вулиці від площі Ринок, вул. Ковальській,6 – споруджено пам’ятник, авторами якого є скульптори В.Борисенко, В.Подольський, архітектор Є.Хомик. Монумент, знаний у народі як «Скорботна Мати» або «Стіна плачу», встановлено саме на тому місці, де у 1942-1944 роках гітлерівці знищували членів Українського національно-визвольного руху та цивільне населення.

Для Дрогобича період першої радянської окупації (1939-1941) завершився знищенням декількох тисяч осіб. Період німецької окупації (1941-1944) забрав життя майже 15 тисяч громадян, а також майже 11 тисяч військовополонених, яких було страчено на території стаціонарного табору військовополонених (нині тюрма, т.зв. «Бригідки», на вул. Трускавецькій). Гестапівські репресії відбувалися на вулиці Малий Ринок (Ковальській) навпроти тодішнього німецького казино (готель «Европа»). Злочини у Дрогобичі гестапо чинило як проти українців, так і проти євреїв та поляків. До середини 1943р. фашисти нищили переважно євреїв. 19 листопада 1942р. у т.зв. «дикий четвер» на вулицях міста розстріляно майже 100 юдеїв, у травні-червні 1943р. відбулася ліквідація гетто. З активізацією антигітлерівського спротиву, створенням у Західній Україні УНС (Української Народної Самооборони), а згодом УПА-Захід німці почали регулярно рострілювати та вішати членів ОУН та українських повстанців. На акції страти, що відбувалися у ярмаркові дні, примусово зганяли і звозили як глядачів тисячі людей.

Перша велика страта членів ОУН на вулиці Ковальській німецькими окупаційними властями відбулася 2 лютого 1943 року. Згодом такі каральні акції проти українських повстанців німці проводили систематично – декілька разів на місяць. Окрім членів ОУН та УПА, на цьому місці знищено майже 50 цивільних осіб-заручників. Репресії фашисти проводили проти польського та радянського руху опору, але, за твердженнями і українських, і польських істориків, саме на цьому місці страчено сотні краян, майже всі вони – українці.

Нинішня надзвичайно складна політична ситуація змушує кожного з нас мобілізуватися фізично і духовно, щоб відродити національних дух, історичну пам’ять та гідно пошанувати тих, хто став жертвами тоталітарних режимів в Україні, - наголосила М.Головкевич.

Під час панахиди з промовою до присутніх звернувся владика Дрогобицько-Самбірської єпархії УПЦ КП Яків, керівник іудейської громади Дрогобича Йосиф Карпин. До пам’ятника лягли вінки і квіти від усіх церковних конфесій та міської влади.

Відтак скорботна процесія пройшла вулицями міста до приміщення колишньої катівні НКВД – Меморіалу «Тюрма на Стрийській». Там відбулася панахида за невинно убієнними жертвами тоталітарних режимів.

До дрогобичан та гостей міста звернувся владика Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ Ярослав (Приріз). Він закликав присутніх пам’ятати про страшну трагедію того часу, коли заручниками амбіцій двох тиранів стали мільйони людей, і зробити усе, щоби більше ніколи не допустити повторення тих страшних подій на нашій землі.

Згодом слово мав в.о. міського голови Роман Курчик, котрий закликав боронити нашу землю від новітньої червоно-коричневої чуми. «Адже на Сході України зараз іде справжня війна. І боронити Українську державу мають усі її громадяни, а не лише патріоти із заходу і центру країни. Як не прикро про це говорити, Росія ніколи не була дружньою до України. Тож сьогодні, як ніколи, мусимо бути єдині, бо в єдності – сила народу», - наголосив Р.Курчик.

Відтак до пам’ятного хреста вінки та квіти поклали священики різних конфесій, в.о.міського голови Роман Курчик, депутат Львівської обласної ради Михайло Задорожний.

Після завершення віча його учасників запросили оглянути кімнати музею «Тюрма на Стрийській». Серед відвідувачів експозиції були і єпископи Ярослав (УГКЦ) та Яків (УПЦ КП). Екскурсію провела завідувач відділу історії музею «Дрогобиччина» Марія Головкевич.

Ведучими заходу були Алла Мельничук та Іван Сех (Народний дім ім.І.Франка).

Ярослав ГРИЦИК

Фото автора

 



Создан 24 июн 2014



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником