ГАЛИЦЬКА ЗОРЯ


Новини в «ГЗ» від 15 серпня 2014р.




Школи переведуть на шестиденку

У Дрогобичі школи тимчасово переведуть на шестиденний робочий тиждень. Такий крок дозволить до кінця року заощадити на енергоносіях приблизно 1 млн грн.

Про це 11 серпня на нараді у ратуші повідомив завідувач відділу освіти виконавчих органів міської ради Петро Сушко.

За словами посадовця, планується, що учні навчатимуться у суботні дні упродовж вересня-листопада, що дасть змогу з 1 грудня їх відправити на зимові канікули. У цей час у школах підтримуватимуть лише мінімально допустиму температуру повітря.

«Це – вимушений крок. Адже на останні два місяці року у бюджеті не закладено коштів на зарплату освітянам, а це – 10 млн грн., – зазначив Петро Сушко. – Сподівалися отримати дотацію вирівнювання з Державного бюджету, як це було у попередні роки. На жаль, у Києві попередили, що цього року через війну Держбюджет не зможе допомогти. Тому кожен заощаджений мільйон нам дуже потрібний».

За словами П.Сушка, розглядається також можливість надання педагогам у грудні кількаденної неоплачуваної відпустки з метою економії фонду оплати праці.

Варто відзначити, що учні Львова восени також навчатимуться по суботах. Адже через газову кризу Кабмін зобов’язав теплопостачальні підприємства України скоротити використання блакитного палива на 30%.

Ярослав ГРИЦИК

 

Дрогобицький трикутник

Читачі «ГЗ» заходять до редакції, телефонують, шлють листи, щоби висловити здивування і обурення з приводу несподіванки, яку влаштувало керівництво Дрогобицької районної ради. Ні сіло ні впало споживачі народних коштів, яких зараз катастрофічно не вистачає на найнужденніші справи, почали фарбувати фасад ради, який перебував у абсолютно нормальному стані. В небайдужих людей мимоволі закралася підозра: для чого це робиться?

Найбільше в цій ситуації вражає те, що районна рада, яка протягом тривалого часу не розраховується із суб’єктами господарювання за надані їй послуги, раптом знаходить кошти на «косметику». Так би мовити, плюй дівці в очі, а вона каже, що то дощ паде.

Для прикладу, районна рада, точніше КП «Управління капітального будівництва Дрогобицької районної ради» свого часу «вгріло» ПП «Постінтур» на 374 тисячі грн. з гаком. Підприємство відстояло ці боргові зобов’язання у Господарському суді Львівської області. Відповідно до постанови суду, відповідач мав заплатити «Постінтуру» 374347,25 грн. основного богу і 7486,47 грн. судового збору. В зв’язку з тим, що відповідач, буцімто, бідний як церковна миша, було прийнято рішення відшкодувати завдані збитки позивачеві майном, зокрема, автомашиною.

Постановою від 04.04.2014 року старший державний виконавець відділу міськрайонного управління юстиції М.Паращак оголосив транспортний засіб боржника в розшук. Відповідно до ч.2 ст.40 Закону України «Про виконавче провадження» розшук транспортного засобу боржника здійснюють органи внутрішніх справ.

Від того часу минуло майже півроку. Проте транспортний засіб так і не знайшли.

Вочевидь, Дрогобицький район не те, що не хоче, а вже склав гідну конкуренцію Бермудському трикутнику, де, як відомо, безвісти пропадають кораблі.

Віра ІВАНИШИН

 

Дрогобиччина розквітає патріотичними барвами

На Дрогобиччині громадяни розфарбовують у національних барвах постають все нові і нові об’єкти.

У Трускавці першою у кольори державного прапора одягнулась стела з написом «Трускавець», яка вітає всіх, хто в’їжджає до міста з боку Львова. Провела цю акцію група блогерів «Типовий Трускавець». Міський голова закупив фарбу, допоміг з автовишкою.

Інші активісти розмальовували перила моста – транспортної розв’язки на Трускавець, Стебник та Дрогобич. Ініціаторами цієї творчої акції стала трускавецька родина Шиманських-Карпюк: Галина та Ярослав, згуртувавшити навколо себе однодумців. Ідею з ентузіазмом підтримала молодь. У планах активістів – розмалювати у патріотичні барви ще й пост ДАІ, що при в’їзді у Трускавець з боку Дрогобича.

Тим часом у селах Дрогобицького району мешканці розфарбовують у патріотичному стилі автобусні зупинки. У числі перших це зробили у Довгому, Опарах, Вороблевичах, Добрівлянах та кількох інших населених пунктах.

Ярослав ГРИЦИК

 

Учасників АТО та членів їх сімей перевозитимуть безкоштовно

Керівники фірм перевізників Дрогобиччини під час зустрічі у Трускавці з міським головою Русланом Козиром та депутатами місцевих рад вирішили перевозити учасників АТО та членів їхніх сімей безкоштовно.

Ідею подав трускавчанин, приватний підприємець Василь Паньків. Його підтримали інші керівники фірм-перевізників Дрогобиччини, що здійснюють перевезення пасажирів у Трускавці, Дрогобичі, Бориславі, Стебнику та між цими містами і селами району. Йдеться про фірми: «Витязь», «Інтертранстур», «Трансекіпаж», «Сігма», «Транспортник», «Канзас», «Західтранс» та трьох приватних підприємців.

Для безкоштовного проїзду пасажирам не потрібно мати жодних документів – досить буде повідомити водія, що вони є учасниками АТО або членами їхніх родин.

Чи не зловживатимуть цим інші пасажири – залежатиме передусім від їхньої совісті.

 

Виконати патріотичний обов’язок!

Дрогобицьке Товариство «Просвіта» та Координаційна рада Блоку демократичних сил Дрогобиччини закликали усіх, хто підлягає мобілізації, неухильно виконати свій патріотичний обов’язок.

У зверненні до мешканців Дрогобиччини наголошується, що «Україна в небезпеці. Путінський режим Російської Федерації прагне відновити колишню імперію зла – Радянський Союз. Він безупинно проводить локальні війни: в Чечні, Придністров’ї, Грузії, Абхазії. Настала черга України: анексовано Крим, ведеться гібридна війна на Донеччині і Луганщині. Путінський режим на цьому не зупиниться, йому потрібна ціла Україна.

Дати належну відсіч агресорові можна тільки шляхом згуртування і концентрації всього українського суспільства, його економічних і людських ресурсів. Для цього оголошена третя загальноукраїнська мобілізація.

На сході України на захист Вітчизни стали наші силовики, а також багато добровольців, серед яких і наші краяни. Водночас є люди, які відмовляються від виконання свого громадянського обов’язку. Вони не усвідомлюють того, що в умовах бездержавності чужа держава не питала українців, чи вони хочуть іти воювати за неї, а забирала насильно. Так було за Австрії, Польщі, Совєтского Союзу. Скільки українців загинуло в Афганістані за чужі імперські інтереси! Так буде і далі, якщо ми не збережемо свою державу», - наголошується у зверненні.

Вл.інф.

 

Судова епопея триватиме?

Як стало відомо, Дрогобицька міська рада оскаржила у Львівському апеляційному адміністративному суді рішення Дрогобицького міськрайонного суду щодо поновлення Олексія Радзієвського на посаді Дрогобицького міського голови.

Міська рада також подала касаційну скаргу на рішення Львівського апеляційного адміністративного суду щодо поновлення Тараса Метика на посаді секретаря Дрогобицької міської ради.

Тим часом, як сповістив на понеділковій оперативній нараді у ратуші секретар міської ради, в.о. міського голови Роман Курчик, Олексій Радзієвський має вийти на роботу у п’ятницю, 15 серпня, або ж у понеділок, 18 серпня.

Процедура поновленя на посаді секретаря ради Т.Метика повинна відбутися на позачерговій сесії, яку має скликати вже О.Радзієвський.

Тим часом Дрогобицьке ГО «Майдан» вирішило зібрати нараду керівників політичних партій, представлених у міській раді, щоб обговорити політичну ситуацію у місті у зв’язку з рішеннями судів про поновлення на посадах О.Радзієвського і Т.Метика.

Вл.інф.

 

Готуємося до вшанування Франка

7 серпня відбулося засідання районного оргкомітету з відзначення 158-х роковин народження Івана Франка.

Зважаючи на ситуацію в державі, учасники оргкомітету висловили думку змінити традиційний формат свята і спрямувати його у літературно-патріотичне русло. Професор Михайло Шалата запропонував запросити до Нагуєвич відомих письменників, щоб зі сцени заповідника лунало глибоке літературне слово, говорилося про Франка в контексті наболілих проблем сьогодення.

Мовознавець Ярослав Радевич-Винницький зауважив, що потрібно відходити від практики, коли «класиків поважають, а не читають», а отже, якомога більше Франкових читань та інших заходів слід провести в сільських бібліотеках.

Голова товариства «Просвіта» Микола Садоха подав пропозицію вшанувати І.Франка спільно громадою Дрогобича та Дрогобицького району.

Керівник відділу культури і туризму РДА Осип Марущак наголосив, що цьогорічні Франкові дні мають бути тісно пов’язані з іменем Т.Шевченка, оскільки 2014-й рік є Роком Тараса Шевченка.

Упродовж тижня озвучені пропозиції опрацюють, програму святкувань узгодять на наступному зібранні оргкомітету.

 

Переможці названі

8 серпня відбулося засідання районного комітету з проведення конкурсу на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування. Головував перший заступник голови РДА С.Рудницький.

Секретар конкурсного комітету В.Овчаренко оприлюднив подані до комітету скарги та запити, ознайомив присутніх із результатами попереднього обстеження наявності відповідної бази, фахівців та транспорту на підприємствах, які зголосилися до участі в конкурсі. Він також інформував про подані ДАІ матеріали щодо кількості ДТП з участю транспортних засобів перевізників.

Згодом відкрили конверти із заявами про участь у конкурсі на оголошених маршрутах.

Згодом засідання перейшло до закритого режиму роботи. У результаті голосування переможцем на першому об’єкті конкурсу стало МКП «Транс-Екіпаж», на другому – ТзОВ «Канзас», на третьому – МПП «Транспортник». Через невідповідність умовам до конкурсу не були допущені ТОВ «Львівське АТП-14631» та ВАТ «Самбірське АТП-14608».

Вл. інф.

 

Невідомі розмалювали фасад собору

У минулі вихідні невідомі особи англомовними написами та містичними символами пообписували фасад Катедрального собору Пресвятої Трійці у центрі міста, а також понищили сцену на пл. Ринок, встановлену для проведення благочинного молитовно-співочого марафону на підтримку армії.

Про це повідомив секретар міської ради, в.о. міського голови Роман Курчик.

За словами посадовця, якщо б усі депутати своїм голосуванням на нещодавній сесії міської ради підтримали програму «Безпечне місто», реалізація якої забезпечила б встановлення на вулицях камер відеоспостереження, була би змога оперативно виявляти зловмисників.

За інформацією відділу забезпечення діяльності виконкому

 

Всюди є люди і є людиська

13 серпня до дрогобицького активіста Тараса Демка звернулися двоє мешканців міста Антрацит Луганської області.

Педагоги Ольга та Анатолій Кравченки, які через воєнні дії у їхньому краї зараз перебувають у Трускавці, виявили бажання скласти пожертву родині одного із загиблих героїв Небесної сотні з Дрогобиччини, або ж на потреби вояків Збройних сил України чи Національної гвардії. Кошти в сумі 1000 грн. Тарас Демко передав до скарбонки дрогобицького координаційного центру «Дрогобич SOS –допомога армії».

Цей приклад різко контрастує з нещодавно викладеними у соцмережах фотографіями 14-річних підлітків із Луганська, котрих прихистив трускавецький санаторій «Джерело». Один з хлопців – Микола Єрьоменко – вирішив похизуватися знімками, на яких вони глумляться над пам’яттю Героїв Небесної Сотні у Трускавці, демонструючи руками непристойні жести перед панном з фотографіями Героїв та пам’ятником С.Бандері.

Чи захочеться галичанам після такого надавати прилисток біженцям зі сходу? Добре кажуть у народі: всюди є люди і є людиська…

Ярослав ГРИЦИК

 

Дмитро Загарія побував на Дрогобиччині вдруге

6 серпня начальник Львівської обласної міліції Дмитро Загарія вже вдруге упродовж місяця побував на Дрогобиччині та здійснив особистий прийом громадян.

На прийомі був присутній начальник слідчого відділу – перший заступник начальника Дрогобицького міськвідділу, підполковник Олег Наливайко. Першою до обласного керівника звернулася дрогобичанка з проханням про допомогу з конфліктними сусідами, які не дають їй спокійно жити, нищать її майно. Згодом громадянка М. поскаржилася на свого сина (колишній ув’язнений), який знущається з неї, б’є, виносить з хати майно і продає за безцінь.

Повторно на прийом прийшла підприємець Ольга Коваль. Вона заявила: «Мій бізнес нищать, тому я звертаюся до Вас за допомогою».

Оперативно допомогу надали вчительці п.Стебельській, яка просила  сприяння в поверненні коштів її померлого чоловіка. Їх заборгував підприємець, в якого той пропрацював певний час.

За допомогою обласного керівництва того дня звернувся й директор КП «Дрогобицький ринок» та низка підприємців.

Ігор СОБКО

 

«Разом переможемо!»

9 серпня з Дрогобича до зони АТО вирушили автомашини з гуманітарною допомогою.

Упродовж двох тижнів у місті тривала акція «Разом переможемо!» зі збору коштів, продуктів харчування, засобів гігієни на потреби армії. Речі запакували та бусом відправили на схід. Рідні військових, які служать у зоні АТО, мали змогу передати їм посилку.

Окрім того, до зони АТО вирушила фура з 20 тоннами мінеральної води. Пальне забезпечило підприємство «Західукртранс» (Я.Павець). До акції долучилися: сільський голова Підбужа С.Кугівчак, підбузька громада та приватні підприємці селища, колектив заводу мінеральних вод ТМ «Підбузька» (М.Бомко). Ще 600 л мінеральної води надала керівник підприємства «Меденицькі джерела» Марія Матолич.

Слід подякувати підприємцям Р.Стасінчуку та В.Олішевському за надані засоби особистої гігієни для військових; працівникам «Західукртрансу» за допомогу продуктами харчування на суму майже 3 тис. грн.; колективу міського терцентру (М.Лютик) за продуктові набори.

Вихованці дитсадків намалювали малюнки-обереги для наших військовослужбовців. ДНЗ №24 «Смерічка» разом із дитячими роботами передали для вояків переписаний власноруч і заламінований (з молитвами і переживанням) 90-ий Псалом. Дуже часто під час війни солдати тримали цю молитву при собі, вона має велику силу. Ідея належала виховательці Ірині Летнянці.

У неділю, 10 серпня, відбувся благодійний молитовно-співочий марафон на підтримку наших земляків, які беруть участь в АТО. Зібрано пожертв на суму 9800 грн.

Упродовж двох тижнів у супермаркетах міста проходила акція «Разом переможемо!» зі збору коштів та речей для наших захисників. Покупцям пропонували придбати додатковий товар, який на виході з магазину передати волонтерам зі скарбонками та кошиками. Під час акції зібрано кошти в сумі 5 тис. грн., продукти харчування й засоби гігієни.

До доброї справи долучилися супермаркети: «Сільпо», «Фуршет», «Колібріс», «Рукавичка», «Океан», «Ромашка», «Наш край». Окрема подяка – колективу «Сільпо», який дуже допомагав волонтерам.

Дякуємо дрогобичанам, котрі працювали волонтерами: колективам Дрогобицьої станиці «Пласт», видавництва «Коло», Ігореві Шевчику, Андрію Сенченку, Юрію Бейбі та всім іншим помічникам. До речі, акція триватиме й надалі!

9 серпня на стадіоні ДЮСШ відбувся благодійний товариський футбольний матч ветеранів ФК «Галичина» та ФК «СтаР». Зібрано кошти в сумі 5147 грн. Їх передали учаснику АТО, який днями вирушає на війну. Окрема подяка – одному з організаторів зустрічі і футбольному меценату Русланові Стасінчуку.

Релігійна громада храму св.ап. Петра і Павла (монастир отців Василіян) у Дрогобич провела благодійний концерт, де зібрано кошти для допомоги армії у розмірі 19271 грн. Координаційний центр «Дрогобич SOS – допомога армії» доклав до цієї суми кошти із зібраних пожертв – ще 10879 грн. і закупила 10 бронежилетів на суму 30150 грн. (3000 грн. – ціна одного бронежилета та 150 грн. – комісія банку).

Щиро дякуємо усім жертводавцям та громадським активістам, особливо Т.Демкові, О.Куртяк, І.Шевчику, М.Походжаю, О.Яводчаку, священикам УГКЦ та УПЦ КП.

КЦ «Дрогобич SOS – допомога армії»

 

У Маестро – ювілей!

Цими днями на наших теренах вшановували легендарного земляка, знаного у всьому світі талановитого митця, непересічну яскраву особистість – Михайла Біласа. Народному художнику України 1 серпня виповнилося 90 років!

Святкування розпочались в його рідному Трускавці у Художньому музеї Михайла Біласа, далі – у селі Медвежа, де пройшло дитинство самобутнього майстра, згодом – у Дрогобичі, де навчався у гімназії і працював в обласному драматичному театрі, і завершилося – у Національному музеї імені Андрея Шептицького у Льовові.

Ювілейні заходи були урочисті, велелюдні та піднесені. Слова любові та вдячності були звернені до мистця, який попри поважний вік продовжує і нині творити (до речі, у новому для себе жанрі – пастелі), а ще він сповнений життєвої енергії, оптимізму, наснаги та властивого лише йому іскристого гумору. І слова були щирі, йшли від серця кожного, хто їх промовляв: чи то Дмитро Павличко, чи заступник міністра Олександр Журавчак, чи проста жінка, Біласова землячка з Медвежі. Мистецтво Михайла Біласа не може не вражати, дивувати, захоплювати. Воно має не лише шанувальників, поціновувачів в особах експертів, фахівців. Воно має палких прихильників в особі кожного, хто торкнувся душею до його неперевершених творінь. Бо вони – це благословенний плід великої любові до нашого, рідного, українського, це – утаємничений, генетичний зв’язок митця з естетичною культурою свого народу. Михайло Білас – перший, хто зумів відродити замулені джерела народної культури, розвинути їх, збагатити, осучаснити а, головне, – підняти традиції народного килимарства на рівень авторського, високого, професійного мистецтва. Перший і, вочевидь, – неперевершений до сьогодні Майстер тканого гобелену, аплікації, ляльок, дизайнерських творів. Біласа-художника часто порівнюють з композитором. Маестро віртуозно володіє кольором, його експресивним образам притаманна майже музична ритміка, пластика, динамічність.

Свій творчий шлях наш земляк розпочинав у 50 – 60-х роках і за свою палку відданість національним традиціям чимало натерпівся від тодішньої влади. І хоч майже одразу як митець Михайло Білас отримав світове визнання: його твори експонувались в Індії, Бельгії, Австрії, Франції, Румунії, Канаді, Росії, Казахстані, Монголії, США, Польщі, Югославії, Німеччині, Болгарії, радянська держава замовчувала та не поспішала з формальними атрибутами визнання художника, як от звання, премії, нагороди. Але хочеться вірити, що з висоти сьогоднішнього дня Маестро може вважати свою долю щасливою. Адже з 92 року у сусідньому Трускавці функціонує перший і єдиний прижиттєвий музей митця в Україні – Художній музей Михайла Біласа. І за це – низький уклін трускавецькій громаді.

На відкритті виставки «Українська Богородиця. Традиція з XVI ст. до М.Біласа в музеї «Дрогобиччина» у Дрогобичі директор цього музею Олена Білас говорила про цікаві сторінки біографії ювіляра про його колоритну постать і у мистецтві, і в житті. Своїми спогадами про спільні гімназійні роки ділилася відома дрогобичанка, громадський діяч Лідія Дутко. Про одну із перших виставок у стінах Дрогобицького державного педагогічного університету (тоді інституту) розповідав проректор з навчально-виховної роботи Юрій Кишакевич. Про історію дрогобицької колекції робіт Михайла Біласа у нашому музеї говорила головний хранитель музею «Дрогобиччина» Оксана Соловка, а також про концепцію ювілейної виставки Михайла Біласа «Українська Богородиця. Традиція з XVI ст. до М.Біласа в музеї «Дрогобиччина» у Палаці мистецтв. Своїми міркуваннями про художній світ Біласа ділився мистецтвознавець Лев Скоп. Піднесеного настрою імпрезі, задушевності та камерності надавали музичні твори у виконанні відомої дрогобицької співачки Лілії Кобільник.

І хоч на усіх урочистостях головного винуватця свята не було, його постать, його дух, дивосвіт його мистецтва творили феномен присутності Маестро, торкаючись потаємних струн душі усіх шанувальників та прихильників його яскравого таланту.

Многая і благая літ Вам, пане Михайле!

Алла ГЛАДУН, директор музею

Фото Анатолія ДРАГАНА

 

Вшанували пам’ять видатного односельця

Не так давно – а саме 29 червня односельчани села Уличне відзначили 90-річчя від дня народження та вшанували пам’ять свого земляка – видатного вченого та педагога Мирослава Гнатовича Стельмаховича.

Народився майбутній вчений 25 червня 1934р. у с.Уличне Дрогобицького району Львівської області у бідній селянській сім’ї. Раннє сирітство, матеріальні негаразди не завадили йому успішно вчитися у міськрайоні. Залишений у спадок матір’ю «Кобзар» Тараса Шевченка – а вона була активною учасницею колишньої «Просвіти» - виховував у малого Мирося стійке почуття українця і оберігав його від метаморфозу у сіренького совка.

Після закінчення Уличненської середньої школи – студент Дрогобицького державного педуніверситету ім. І.Франка в 1953-1957рр., після чого довга педагогічна діяльність у школах Турківщини та Івано-Франківщини, під час якої наполегливо працював над самоосвітою, принагідно скрупульозно досліджував сімейні селянські традиції дорадянської України.

У квітні 1969р. почав працювати в Івано-Франківському педінституті (згодом Прикарпатський університет ім. В.Стефаника). Тут він пройшов шлях від асистента до професора, доктора педагогічних наук, академіка. Тут закінчив кандидатську, а потім і докторську дисертацію (1990 р.) «Традиції і тенденції розвитку української родинної етнопедагогіки». Тут його майже 30-літнє плідне наукове та педагогічне жниво тривало до кінця життя, яке обірвалося 23 квітня 1998 р. Так, було це жниво напрочуд урожайним, позаяк Мирослав Степанович залишив таку масштабну педагогічну спадщину, а особливо в царині народної педагогіки, яка принесла йому вічність у галузі педагогічної думки в Україні.

Про це все та про його тернисте сходження на наукову Голгофу – бо нелегко було в умовах радянської дійсності підкреслювати високу культуру сімейних відносин саме української сім’ї – тепло говорили та згадували колишні однокласники та однокурсники, вчителі, родичі.

Зокрема у поминальних заходах взяла участь та поділилися спогадами про батька єдина дочка Оксана Мирославівна Нахлік – кандидат філологічних наук, старший науковий співробітник відділу літературного процесу в Західній Україні.

Спільний хор разом із учителями та учнівським колективом організували у місцевому будинку культури концерт-реквієм, а напередодні, у суботу, відбулася церковна панахида та відвідини його могили.

Орест ГАВРИЛІВ

 

Достойників не бракуватиме 

Спочатку нагадаю кілька фактів. Франкове Підгір’я, яким часто називають нинішню Дрогобиччину, є малою батьківщиною таких відомих учених, письменників і педагогів (звісно, крім великого Івана Франка), як Юрій Дрогобич  (бл. 1450, Дрогобич – 1494,  м. Краків, Польща) і Стефан Ковалів (1848, с. Брониця Дрогобицького району – 1920, м. Борислав). На Дрогобиччині побачили світ чимало інших діячів, які своїм талантом, діяльністю збагатили скарбницю нашої літератури, культури та мистецтва. Їх імена увічнені різними способами, націлююючи нащадків розвивати й примножувати те, чому присвятили своє життя відомі попередники.

Слава Богові, в питанні увічнення Дрогобиччина не виняток. Однак вона залишається ним в іншому аспекті цього питання, а саме у відсутності літературних або інших премій їхнього імені. Потреба заснувати їх, здається, ні в кого не викликає сумнівів чи заперечень, однак… Після моїх неодноразових усних пропозицій до різних впливових людей і чиновників я вирішив зробити це в письмовій формі з певною надією на результат. 10 жовтня 2013 р. в Дрогобицькій районній раді зареєстували мою заяву-клопотання про потребу заснування щорічної літературної премії імені Стефана Коваліва. Її засновниками могли б стати райрада сама чи спільно з Львівською обласною організацією Національної Спілки письменників України. Ймовірні інші засновники (співзасновники). І що ж? Від дня реєстрації заяви-клопотання минуло он скільки часу, але їй не надали ніякого руху, ба навіть письмової чи усної відповіді авторові.

Після Революції гідності 2014 р. склались набагато сприятливіші можливості повернутися до питання про заснування літературних премій імені Юрія Дрогобича та Стефана Коваліва. Будуть вони «чисто» літературні або й інших номінацій, ступенів тощо, а також усе інше належить передбачити  статутами премій. Начебто не існує й якихось перешкод зробити їх реальністю. Скажімо, засновником (співзасновником) премії імені Юрія Дрогобича пасує стати місту Дрогобичу, від назви якого він узяв собі літературний і науковий псевдонім, в особі міської ради. Вручення її можна приурочити до Дня міста, який відзначається на свято Різдва Пресвятої Богородиці 21 вересня, коли ця церемонія обіцяє стати одним із важливих заходів і в ній взяли б участь численні жителі та гості міста.

Щодо премії імені Стефана Коваліва, то тут вірогідними співзасновниками можуть виступити Броницька сільська, Дрогобицька районна і Бориславська міська ради, адже в Бориславі письменник і педагог багато років учителював, писав, помер і похований. Дату вручення, форми цієї премії теж визначить статут. Зрозуміло, потрібно створити і офіційно затвердити склади відповідних комісій за участю представників національних творчих спілок, учених, авторитетних осіб і таке інше, без кого і чого літературних премій не надають і не вручають.

Наразі не бачу потреби розвивати свою пропозицію, бо головне не це, а те, якою стане реакція і чи взагалі вона буде з боку передусім органів місцевої влади. Отож цією публікацією звертаюся до їх керівників без зволікання проявити організаційну ініціативу. Стосовно мене, то я маю намір стежити за розвитком  ситуації навколо заснування цих премій задля її висвітлення в пресі.

Роман ПАСТУХ, член Національних Спілок письменників, журналістів і краєзнавців України

 

Стежками Івана Франка 

Щороку 27 серпня, у день народження Івана Франка, тисячі дрогобичан вирушають до Нагуєвич на Франкове свято. Добираються до села хто як може: маршруткою чи власними автівками. Мимоволі приходиш до думки: чому б шанувальникам Каменяра, особливо молоді, добираючись на свято, не повторити шлях Івана Франка тою стежкою, якою часто ходив він із Дрогобича до Нагуєвич і назад?

Це – десь близько 12 км, три години пішого ходу затишком лісу. Стежка простягається від Залісся, кінця вулиці Івана Франка залісненим відрогом у західному напрямі. В пам’ять того, що цією вулицею ходив Іван Якович, вдячні дрогобичани у 1926 році перейменували вулицю Лішнянську на вулицю Івана Франка. З плином часу стежка місцями загубилася, особливо в долині потічка Тарнавка. При несприятливій погоді подорожнім краще вийти через дамбу водосховища до Унятич і далі прямувати до Слободи дорогою. Звичайно, для масових мандрівок стежку необхідно промаркувати, подекуди й розчистити її. Сподіваюся, що в Дрогобичі знайдуться ентузіасти для виконання цієї роботи. Закінчується стежка в Радичів-лісі, звідки веде дорога до Слободи, родинного гнізда Франка. Колись з Радичів-лісу була найкоротша дорога з Нагуєвич до Дрогобича, якою возили дрова чи їхали на ярмарок, як згадує Г.Гром у книзі «Нагуєвичі». Цією стежкою прямував щотижня малий Івась після закінчення занять у нормальній школі, повертаючись назад до Дрогобича вже в понеділок.

Інженер Ю.Кульчицький у своїй книзі «Життєвий шлях нашого роду» згадує, що Іван після школи рушав до Нагуєвич  дещо довшою дорогою через Лішню, зупиняючись у діда Василя Сов’яка, щоб погрітися, переобутись та поласувати пшоняною кашею. Вже у зрілому віці Іван Якович часто ходив цією стежкою. В листі до свого близького товариша І.Белея він скаржиться: «Іду, здається, нині до Дрогобича, хоть, правду кажучи, не знаю ще, в кого позичити чобіт, бо мої черевики розлізлися геть».

Іван Франко таки любив мандрувати. Ще малий постановив собі податись навесні на шлях, яким ріпники з Нагуєвич йшли на роботу до Борислава. Навчаючись у нормальній школі, Іван з товаришами мандрував околицями Дрогобича на Гірку, Тептюж, опоетизований ним. Згадаймо, як докладно описав він місцевість навколо гори Тептюж з отою річечкою, повною раків і риби, в прекрасному оповіданні «Ґава». Любов до подорожей розвинули його вчителі І.Верхратський та Е.Турчинський, які організовували дещо дальші мандрівки (вандрівки) гімназистів. Згадаймо «дальшу» мандрівку їх з Дрогобича на Опаку, Смільну, Турів до Волосянки. Перед тим Франко побував у Підбужі, Бубнищах, Тисові, Церковній, Мізуні, Велдіжі, Лолині.

В оповіданні «Вугляр» Франко пише: «Весною 1875 ішов я піхотою з Долини в гори у Велдіж». Чи мали б ми це геніальне оповідання з таким ретельним описом праці вуглярів, якби не було отої подорожі? Побував Франко у Колодрубах поблизу Горудзького (тепер чомусь – Гірське), загостивши у свого гімназійного товариша А.Грушкевича, з такою любов’ю виписаного в оповіданні «Батьківщина». Любив бувати Іван Якович на скелях Довбуша в Уричах, Ямельниці, Бубнищах. В листі до У.Кравченко він просить організувати компанію для мандрівки на Бубнище. Величні, задумані камені зі шрамами наших пращурів, оповиті легендами, не могли не надихнути Франка на написання такого твору, як «Захар Беркут».

Не раз бував Каменяр на г.Парашці зі сторони м.Сколе. На гору стелиться гарна стежка. Тепер вона добре промаркована, розчищена від завалів після бурелому. Облюбували її віднедавна і роверисти-екстремали, обладнавши стежку цілим каскадом трамплінів. Як не дивно, цей маршрут освоїли і водні туристи, сходячи на Парашку з байдарками з наступним сплавом по Стрию.

Переховуючись від поліції в Добрівлянах, у О.Чапельського, Франко ходив пішки до рідного села, минаючи Дрогобич. Радше він прямував через Волю Якубову, на Медвежу, а вже звідти виходив на свою Слободу. Ще пам’ятається бита стежка на Медвежу вздовж потічка Медвежанка (Бронці). Зараз вона заросла травами, кущами. Добрівлянин П.Берегуляк згадував, як Іван Якович просив показати йому дорогу до Лішні, щоб далі прямувати до Нагуєвич.

Подорожуючи стежками, якими ходив наш геніальний земляк, маємо нагоду ще раз належно осмислити його творчий доробок, велич його духу.

Г.СИВОХІП

 

ПОДАТКОВА ІНФОРМУЄ

Платитимемо військовий збір

Від 3 серпня набрав чинності Закон «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів», яким, зокрема, встановлено військовий збір.

Військовий збір встановлюється тимчасово, до 1 січня 2015 року. Ставка становить 1,5 відсотка від об’єкта оподаткування. Об’єктом оподаткування є доходи у формі зарплати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або виплат, які нараховуються платнику у зв’язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу у грошову лотерею, виграш гравця, отриманий від організатора азартної гри.

Інформаційно-комунікаційний сектор Дрогобицької ОДПІ

 

ЗАМІСТЬ КВІТІВ НА МОГИЛУ

Колектив Дрогобицького коледжу статистики з глибоким сумом сповіщає, що 4 серпня 2014 року раптово пішов з життя Францішек Францішкович Мазур, багаторічний директор Дрогобицького коледжу статистики.

На 70 році життя перестало битися серце авторитетної в краї людини, досвідченого і висококваліфікованого економіста, мудрого керівника і великого життєлюба. Після закінчення Львівського політехнічного інституту усе життя віддав самовідданій творчій праці.

Життєвий шлях Ф.Ф.Мазура – зразок людської гідності, добропорядності, уміння толерантно працювати з людьми.

Народився Ф.Ф.Мазур у м.Дрогобичі. Його фаховий ріст і самоствердження пов’язані з Львівщиною.

Після закінчення Львівського політехнічного інституту працював інженером-економістом на ДЗАКу, а з 1983 до 2013 року очолював Дрогобицький навчальний центр, що був згодом реформований під його керівництвом на ВНЗ І рівня акредитації Дрогобицький коледж статистики.

Ф.Мазур вирізнявся міцним народним характером, творчою ініціативою, сучасним економічним мисленням, здатністю оперативно приймати обґрунтовані рішення. Він постійно спрямовував зусилля педагогічного колективу, яким керував, на підвищення професіоналізму і високої культури у вихованні молодого покоління. Усі, хто знав велику душевну щедрість, мудрість і оптимізм.

У ці скорботні дні висловлюємо щире, глибоке співчуття рідним і близьким покійного. Світла пам’ять про Ф.Ф.Мазура назавжди збережеться в наших серцях.

Колектив Дрогобицького коледжу статистики



Создан 15 авг 2014



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником