ГАЛИЦЬКА ЗОРЯ


Все для фронту, все для перемоги *** На підтримку армії – флеш-моб *** Герої єднають




Усе для фронту, все для перемоги

Нині одинадцять заводчан нафтопереробного заводу змінили спецівки на військову форму. Дев’ять солдатів перебувають на передовій, двоє забезпечують тил.

Керівництво ВАТ «НПК-Галичина», зокрема заступник генерального директора Олена Жуковська практично від самого початку військових дій пройнялася цією проблемою, тому добровільно до виробничих обов’язків вписала собі ще й пункт громадянської відповідальності.

Спершу підприємство подбало про своїх колег, придбавши для них сучасну амуніцію, відтак активно включилося у волонтерський рух. Для потреб армії заводчани зорганізували гуманітарні посилки з речами першої необхідності, теплими речами та іншим спорядженням, що знадобиться для польових умов.

Минулої неділі у нафтопереробників було професійне свято. Зазвичай у мирний час цю подію відзначали велично і святково. Нині веселощі недоречні. Тому на підприємстві замість урочистого зібрання вирішили скромно, за участю духовенства відправити молебень за здоров’я і життя тих, хто воює з російськими окупантами, засланими козачками і доморощеними яничарами, вшанувати їх, відправити чергову гуманітарну посилку на фронт.

Священики Мирослав Соболта, Ігор Цмоканич та Євстахій Ладика разом із трьома семінаристами виконали свою духовну місію – молебень, побажання і благословення освячення гуманітарки нашим воїнам. Виокремимо слова о.Мирослава, який сказав: «Що ми багато чуємо про любов, але лише бачимо як вона проявляється у нашому житті. Справжня любов – це жертовність. Блаженні ті, які дають, а не ті, що беруть. І найбільша любов – віддати своє життя за інших. Тому нинішня спільна молитва засвідчує свою любов за тих, хто нас захищає. І ми просимо в Божої матері, щоб вона захистила тих, хто захищає нас. Ваше підприємство делікатно підходить до гуманітарної і патріотичної місії. Ви святкуєте з молитвою і добротою до людей».

Голова правління ВАТ «НПК-Галичина» та голова профспілкового комітету з нагоди професійного свята видали наказ для тих одинадцяти осіб, які пішли на прю з ворогом. Іменні подяки і грошові винагороди того дня вручили Тарасу Кришталю, Володимиру Логінському (вони забезпечують мобілізацію), родичам і близьким тих, хто нині на війн. А це Остап Хміль, Ігор Сувало, Іван Андрусейко, Олександр Кізло, Роман Кубрак, Володимир Міштурак, Андрій Кантованець, Ігор Тарнавський, Юрій Дехтяров.

Освячену амуніцію, речі першої необхідності ініціативна група «Дрогобич-SOS – допомога армії» знає, як доправити на передову.

Володимир ТУРМИС

Фото Ігоря ФЕЦЯКА

На фото: історичні будні у тилу нашого міста.

 

На підтримку армії – флеш-моб

12 вересня на подвір’ї Дрогобицького механіко-технологічного коледжу відбувся патріотичний флеш-моб. Його учасниками стали майже 250 студентів, а свідками – їхні колеги, викладачі та гості коледжу.

Молодь, одягнута у вишиванки, утворила напис «Ми любимо Україну!», який журналісти та активісти коледжу зафіксували на фото і відео з найвищого поверху навчального корпусу. За командою організаторів слово «Ми» та жива карта України стали синьо-жовтими (студенти підняли над головою паперові листи відповідного кольору), а серце, що означало слово «любимо», – яскраво червоним. Згодом усі дружно вигукнули «Ми любимо Україну!». Таку дію молодь повторила кілька разів.

За дійством із захопленням спостерігали директор коледжу Степан Яким та його заступник Богдан Звір. Ми поцікавилися, хто ж став ініціатором проведення патріотичного флеш-мобу?

«Молоді викладачі та Рада студентського самоврядування коледжу запропонували створити невеликий відеоролик патріотичного змісту на підтримку наших воїнів, які захищають незалежність України. Дирекція підтримала ідею і посприяла у її реалізації», - почули у відповідь.

Один із ініціаторів акції, викладач комп’ютерних дисциплін Зоряна Андрушко додала: «Ідея організувати флеш-моб на підтримку української армії виникла ще влітку. Але у час канікул складно було зібрати всіх студентів. Тож вирішили реалізувати задум одразу ж на початку навчального року. Порадилися, деякий час виношували задум, два дні репетицій – і, як бачите, ми записали відеопослання. Викладемо його у мережу Інтернет, нехай це буде нашим невеликим внеском у підняття бойового українських воїнів».

Додамо, що незадовго до початку навчального року огорожа навчальних корпусів механіко-технологічного коледжу стала синьо-жовтою.

Ярослав ГРИЦИК

Фото автора

 

Герої єднають

Мешканці нашого краю провели в останню ще двох героїв, загиблих у війн на Сході України.

12 вересня у Ясениці-Сільній поховали 29-річного Степана Бродяка.

Степан закінчив Ясеницесільнянську середню школу, Бориславське ПТУ, служив у війську в підрозділі спецпризначення у Кіровограді, а в серпні 2014 року був мобілізований у 80-ту Аеромобільну бригаду. Був чесною людиною, порядним сім’янином, дуже любив батьків, братів і сестру, дружину, дітей Вікторію і Сергійка. Мав «золоті руки», добре різьбив і малював. Мріяв відремонтувати будинок, але не встиг – поліг 5 вересня на полі бою…

Село Ясениця, мабуть, не пам’ятає такої кількості людей. Тисячі вдячних мешканців усієї околиці, влада району і села, депутати, шкільні колективи Ясениці і Попелів, молодь, бойові побратими прийшли віддати останню шану своєму співвітчизнику, який поклав життя за Батьківщину.

Під мелодію пісні «Плине кача», яка стала реквіємом за українськими героями сучасності, та жалобне звучання духового оркестру Степана несли через село у відкритій домовині. Молодь встеляла квітами останню дорогу Героя. Декілька разів дорогою люди співали Гімн України, скандували «Герої не вмирають!», «Слава Героям!».

У храмі Різдва Пресвятої Богородиці відбулася жалобна служба. Вперше за десятки років тут спільно молилися священики трьох конфесій. Їх об’єднав простий ясеничанин. Цього дня Ясениця Сільна, відкинувши суперечки і непорозуміння, явила приклад єдності перед лицем подвигу свого земляка.

Степан Бродяк знайшов вічний спочинок на почесному місці біля храму. Його поховали з військовими почестями. Втім, Герої не вмирають, душа його стала до лав небесного воїнства в обороні України.

***

16 вересня мешканці села Рихтичі та навколишніх населених пунктів прощалися із 29-річним рихтичанином Дмитром Лесешаком.

Дмитро загинув під Луганськом 21 серпня від важкого поранення під час бою. Вранці Героя з почестями зустріли на перехресті «біля катюші» та при в’їзді до рідного села. Того ж дня відбувся чин похорону.

Дмитро Лесешак мешкав із батьками і братом у Рихтичах. Працював інженером на долотному заводі. Рихтичани кажуть, що Дмитро був надзвичайно світлою, щирою та доброзичливою людиною, справжнім патріотом.

Місцевий парох о.Олександр запропонував назвати рідну вулицю Дмитра Лесешака його іменем.

Поховали воїна з військовими почестями на почесному місці сільського цвинтаря біля храму Преображення Господнього. Канцлер СДЄ УГКЦ о.Тарас Гарасимчук висловив сподівання, що могила Героя України Дмитра Лесешака стане місцем молитви за душі українських патріотів, полеглих за волю України, а подвиг мужніх українських воїнів буде прикладом жертовної любові до України не лише для нинішньої молоді, а й для всіх наступних поколінь українців.

Вічна слава Героям України!

 

Студенти музучилища «заробили» гроші для армії

Студенти відділу народних духових інструментів Дрогобицького державного музичного училища ім. В.Барвінського придумали оригінальний спосіб збору допомоги для війська.

Хлопці біля фонтану в центрі міста оркестром виконували музичні твори і зібрали 6205 грн. та 20 євро пожертв.

Люди масово збирались біля музикантів, зі сльозами на очах слухали патріотичні твори у їхньому виконанні.

Вл.інф.



Создан 19 сен 2014



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником