ГАЛИЦЬКА ЗОРЯ


Без мови нема нації *** Книга – найкращий наш друг! *** «Пам’ятай, яких батьків ти син!»




Без мови нема нації

День української писемності та мови почали відзначати з 1997 року. Відповідний Указ підписав тоді президент Леонід Кучма. Свято засноване на честь літописця Нестора, послідовника творців української писемної мови Кирила та Мефодія.

З цієї нагоди у Дрогобицькій СШ №16 ім.Ю.Дрогобича пройшов Тиждень української писемності та мови, у рамках якого відбувалися різноманітні заходи. Учні та педагоги підготували стіннівки та плакати.

11 листопада на святкову лінійку зібралися учні початкових класів. Захід до Дня української писемності та мови підготували учні 2-А класу та їхній педагог Світлана Степанівна Федисяк.

Діти почули розповідь про історію української мови і писемності, відомих діячів, котрі сприяли їхньому розвитку. У виконанні школярів прозвучала патріотична поезія, а також багато цікавої інформації, яка свідчить про унікальність української мови. Адже вона – одна з наймелодійніших і наймилозвучніших у світі. Мовознавці кажуть, що у словнику української мови налічується понад 200 тисяч слів!

Першим букварем, виданим в Україні, був «Буквар» («Азбука»), надрукований 1574 року у Львові першодрукарем Іваном Федоровим. До нас дійшов лише один його примірник, який знайдено у Римі в 1927 році.

Найстарішою українською піснею, запис якої зберігся до наших днів, вважається пісня «Дунаю, Дунаю, чому смутен течеш?»

Літературним твором, перекладеним найбільшу кількість разів, є «Заповіт» Тараса Шевченка: це зроблено 147 мовами народів світу.

А найдовше слово в українській мові містить аж 31 літеру: «рентгеноелектрокардіографічного».

Другокласники також розповіли, що мова передається дитині з молоком матері. Вона зростає, слухаючи колискові, казки, пісні, легенди і через них поєднується зі своїм народом, пращурами, пізнає навколишній світ. Мова – це витвір народу, його душа. Споконвіку народ лише тоді ставав нацією, коли в нього з’являлася мова.

Літературна композиція, підготовлена учнями 2-А класу, сприяла вихованню поваги школярів до історичної спадщини нашої держави, її мови, культури, традицій, видатних особистостей минулого.

Ярослав ГРИЦИК

Фото автора

 

Книга – найкращий наш друг! 

9 листопада ц.р. український народ святкував День української писемності та мови. До цієї дати в спеціалізованій школі №16 відбувся Тиждень української мови.

Дуже цікаву виховну годину провели учні 3-Б класу для першокласників на тему «Книга – наш найкращий друг!».

Третьокласники показали казку «Пригоди Книжки та Хлопчиська-поганиська». З неї найменші школярі дізналися правила поводження з книгами.

Діткам дуже сподобалися загадки до казок та ілюстрації до них, намальовані третьокласниками. А пісні про книги співали всі разом, ще й пританцьовували під них!

Також учні 3-Б класу принесли з дому свої улюблені книжки і оформили з них виставку, щоб першокласники змогли поринути у різноманітний і цікавий світ книги.

Висловлюємо подяку вчителеві-класоводу Ірині Василівні Щербак за її любов до дітей. Адже завдяки їй учні беруть активну участь у різноманітних заходах.

Батьки учнів 3-Б класу

 

«Пам’ятай, яких батьків ти син!»

Сьогодні, коли Україна незалежна, кожен відкрито критикує владу або церкву, керівництво або підлеглих, тобто всіх, окрім себе. Люди звикли осуджувати найменші чужі помилки, непомічаючи власних.

Заплющуючи очі на традиції, що були передані нам силою святої крові наших предків, ми голосно заявляємо, що заслуговуємо на більше, аніж маємо, і взагалі світ котиться бозна куди, та ще й молодь тепер пішла якась не така, як слід. Завдяки таким от «крилатим фразам» і складається враження, що наш народ захворів на вірус песимізму. На превеликий жаль, хвороба поглинула нас саме після того, як ми отримали те, за що боролися батьки наших батьків, - свободу. Напевно, суспільство стало вразливим через брак знань, бо традицій ми не шануємо, героїв – не пам’ятаємо, історію потроху забуваємо. Чомусь кожен орієнтується на інтуїцію власного его, хоча український народ завжди славився вмінням зібратися до гурту, і спільними зусиллями здолати біду. Наша сила саме в братерстві, про це свідчать святі літописи Київської Русі, вчинки хороброго козацтва, а також Третій Універсал Української Центральної Ради. Про це розповідають поважні дідусі, що боролися у рядах нескореної УПА та боголюбиві християни, які пройшли через саме пекло підпілля УГКЦ.

Особливу увагу потрібно приділити саме останнім, але не тому що хтось хоче їх виділити. А саме через те, що боротьбу вони вели на фронті культурному і духовному. Чого варта легендарна постать митрополита Андрея Шептицького, який засновував Український Національний Музей та підтримував діяльність у культурно-просвітницьких товариств «Просвіта», «Рідна школа», «Сільський господар». На кошти митрополита було придбано будівлю, в якій розмістилася художня школа Олекси Новаківського, майстерня Модеста Сосенка та Осипа Куриласа. Він також надавав стипендії молодим українським митцям для здобуття художньої освіти у найкращих навчальних закладах Європи. Мабуть, завдяки злагодженим діям єпископів, священиків та їх пастви – збереглися наші дорогоцінні традиції та звичаї, якими ми зараз так легко нехтуєм, навіть не догадуючись, яких зусиль їм це коштувало. Тож після смерті митрополита Українська Греко-Католицька Церква потрапляє до «чорного списку» більшовиків. Таємні нічні богослужіння у домівках вірних, конспірація на роботі, таємне навчання у семінарії, проблеми з міліцією і КДБ, постійні обшуки та залякування — це лише частина того, що бачили і пережили вірні й священики УГКЦ у СРСР. Причиною цього стала свобода від релігії, котру більшовики принесли зі сходу. І тому вже з перших днів з деякими справами потрібно було ховатися, - зазначає о.Іван Богун у своїх спогадах про підпілля.

У період між 1946 та 1989 роками Українська Греко-Католицька Церква була найчисельнішою забороненою Церквою в світі. Водночас вона стала найбільшою структурою суспільної опозиції радянській системі в СРСР. Незважаючи на жорстокі переслідування, Церква продовжувала жити підпільно завдяки ретельно відпрацьованій системі таємних семінарій, монастирів, парафій та молодіжних груп доти, доки її було легалізовано. Потрібно підкреслити, що опір більшовикам також чинили у невеличкому, проте мальовничому місті Дрогобичі отож, і серед нас ще живуть легенди сонячного легіону церкви.

Іларіон ПАНЬКІВ

 



Создан 14 ноя 2014



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником