ГАЛИЦЬКА ЗОРЯ


Олег КАНІВЕЦЬ: Головне досягнення Верховної Ради VII скликання – повалення режиму Януковича




На Верховну Раду сьомого скликання випали найбільш доленосні події за всю історію незалежності України – Революція Гідності, крах режиму Януковича, анексія Криму, воєнна агресія Росії, сотні тисяч вимушених переселенців, стрімка девальвація гривні… Одні парламентарі швидко перефарбувалися – покидали свої партійні квитки й стали «демократами», другі – втекли чи заховалися подалі від телевізійних камер і журналістів, треті – продовжували працювати, розуміючи, яка відповідальність лежить на їх плечах.

Сьогодні народний депутат сьомого скликання Олег Канівець, обраний від Стрийщини та Жидачівщини, до нової Верховної Ради не потрапляє. Політична партія «Громадянська позиція», за списками якої він балотувався, не подолала прохідний бар’єр. Чому так сталося? Чи означає ця поразка для Канівця вихід із політичного й громадського життя країни? Чи працюватиме заснований нардепом ще у 2010-му році, благодійний фонд «Добре серце»? Відповіді на ці та інші запитання читайте у ексклюзивному інтерв’ю із Олегом Канівцем.

– «Громадянська позиція» не пройшла до Верховної Ради, а разом з нею до парламенту не потрапляєте і Ви. Чи змирилися Ви з поразкою?

– Людина у своєму житті так чи інакше змиряється із будь-якою поразкою. Але кожна поразка – це шлях до майбутнього успіху. Депутатство – це дуже потужний інструмент для вирішення проблем людей, які до тебе звертаються, удосконалення законодавства, впливу на нерадивих чиновників. Головне правильно цей інструмент використовувати – в інтересах людей, громади, розвитку країни. Але так чи інакше – це один із інструментів. Зараз у мене на один інструмент менше. Ось і всі зміни.

– На початку виборів «Громадянська позиція» мала рейтинг 9%. Чому, на Ваш погляд, партію Гриценка спіткав політичний провал?

– Про причини можна говорити багато. Але не завжди хочеться махати кулаками після бою. Є об’єктивна причина, на яку ми не могли вплинути, – це відсутність у партії великих грошей. Виборчу кампанію ми проводили тільки за рахунок власних ресурсів – як людських, так і фінансових. Ми єдина рейтингова політична партія, яка не мала телевізійної реклами. Прикро визнавати, але сьогодні виборець голосує за телевізор і красиву рекламу, яку по ньому показують. За нами не стояли «грошові мішки» – фірташі, коломойські чи льовочкіни. Тому і маємо такий результат.

– Ви кажете, що партію не фінансували олігархи, а рейтингові канали показували що  Гриценко – це проект Льовочкіна. Люди повірили цьому…

– То й що, що показували? У 2012 році усім розповідали, що Канівець підписав угоду з дияволом. Цьому також треба було вірити? Розумієте, в країні міняються тільки прізвища. На жаль. Підходи і принципи залишаються ті самі. Майдан вимагав від влади єдності і справедливості. І де вони? Хіба є справедливість, коли напередодні виборів олігархи кличуть тебе домовлятись, пропонують свою лояльність і навіть гроші. Натомість ти маєш погодитися на те, щоб п’ять-шість представників олігарха взяти до свого списку. Погоджуєшся – маєш все, не погоджуєшся – тебе будуть «мочити». Ми мали такі пропозиції, щоб домовитися. Тоді б не було оцих «українських сенсацій», «проектів льовочкіна»… Але тоді б і не було можливості самостійно приймати рішення, бо хлопців із нашого списку постійно б смикав за мотузку їхній «папік». Ми не домовились. А «папіки», які мають свої телевізійні канали, почали нас поливати брудом. Їм не вигідні в парламенті люди, які думають інакше, ніж вони.

– Не шкодуєте, що не йшли по мажоритарці, адже багато хто думає, що Ви могли перемогти на своєму окрузі?

– Зараз вже пізно шкодувати і казати – виграв би чи ні. Перед тим, як прийняти рішення йти по списку «Громадянської позиції», я мав серйозну розмову з лідером партії Анатолієм Гриценком. Він сказав, що бачить мене в списку. Крім того, на президентських виборах я очолював передвиборчий штаб Анатолія Степановича. Цього разу партія також вирішила покласти цей обов’язок на мене – я був керівником центрального виборчого штабу «Громадянської позиції». Тому не міг фізично бути присутнім в окрузі. А обманювати виборця – балотуватися по округу, а працювати в Києві – я собі не міг дозволити. Зараз буде пауза у депутатстві. Подивлюся на роботу Ради з боку, переосмислю свою роботу в ній, а потім приступлю з новими силами.

– Тобто здаватися Ви не збираєтесь? Що плануєте робити далі?

– Поза парламентом, насправді, роботи ще більше, ніж у парламенті. Є низка цікавих проектів в громадському секторі, які ми з однодумцями розпочали і працюємо над ними. Але в основному зараз хочу зосередити роботу на благодійному фонді «Добре серце».

– Виходить, фонд не буде згортати свою роботу? Чим саме він займатиметься?

– А чого б йому згортатися? У нас є сформована команда і багато однодумців, є низка нереалізованих планів. Нема підстав згортати його роботу. Фонд й надалі працюватиме, але дещо змінить напрями надання допомоги.

– Які саме?

– Планую, щоб основним напрямом була робота з талановитими, обдарованими дітьми з малозабезпечених родин. Це, якщо говорити про допомогу конкретній одній людині. Якщо говорити про підтримку громад, то фонд підтримуватиме ініціативу тих громад, які самі хочуть щось робити. Тим підставлятимемо своє плече. Люди мають розуміти, що один благодійний фонд самостійно не в змозі заасфальтувати всі дороги по селах, відремонтувати всі клуби, провести освітлення… Тут потрібна і спільна робота громади!

Для вдалої реалізації запланованого залучатимемо інших партнерів, громадські організації, окремих активістів, сільські громади. Вважаю, що справи фонду самі за себе говорили, говорять і будуть говорити.

– З початком бойових дій на Сході фонд «Добре серце» також не стояв осторонь.

– І зараз триває допомога українській армії, добровольчим батальйонам, переселенцям із зони АТО. Наші працівники й волонтери вже більше десятка разів побували у зоні АТО. Відвозимо найнеобхідніше – питну воду, предмети першої необхідності, продукти харчування, амуніцію, адресні бандеролі. При сприянні «Доброго серця» пройшли благодійні концерти «Мамо, я повернуся весною… », а зібрані кошти передаються на потреби армії.

– Скільки громадських приймалень благодійного фонду функціонує на сьогодні?

– Нічого не змінилося. Ми обрали собі за форму роботи – діалог, безпосереднє спілкування з людьми. І тому для зручності громадян та ефективної роботи благодійної організації  громадські приймальні діють у містах Моршин, Стрий, Жидачів, Ходорів.

Благочинність – справа тиха і скромна. Думаю, той, хто вихваляється своїми ділами, не є справжнім добродієм. За 4 роки діяльності фонду через наші приймальні пройшли тисячі людей. За кожною людиною окрема проблема, її біль чи радість.

– Що вдалося і що не вдалося Вам зробити за ці два роки депутатства?

– Про успіхи й досягнення хай говорять люди. Ці два роки дійсно були непростими. Але переконаний, що Верховна Рада сьомого скликання свою місію виконала. У 2012-му році, на кожній зустрічі з людьми в окрузі я казав, що головне завдання цієї ВР – змести режим Януковича, а також домогтися щоб у парламенті більше не було комуністів. Я гордий, що причетний до цієї історичної події – ліквідації фракції КПУ у парламенті. Це насправді доленосне рішення. 26-го жовтня виборці нарешті остаточно політично поховали цю партію. Відтепер, не маючи публічної трибуни, комуністи не зможуть більше паплюжити Україну, танцюючи під кремлівську дудку.

– Хіба це Верховна Рада змела режим Януковича, не Майдан?

– Добре питання. Звісно – Майдан. Але Верховна Рада була єдиним із органів влади майданчиком хоч для якоїсь дискусії. І Верховна Рада, як не як, приймала доленосні рішення. Як на мене, вважати найбільшою заслугою Євромайдану повалення Януковича неправильно. Це мінімізує його роль. Майдан змінив свідомість українців, підніс дух патріотизму і єдності між українцями. Майдан – у головах. Втеча Януковича – це один із наслідків Майдану. Таким самим наслідком має стати реалізація реформ уже тою владою, яку люди посадили у високі крісла. Та страшна ніч, коли влада руками «беркутівців» влаштувала на Майдані Незалежності кроваве побоїще студентів, перенесла Україну в іншу реальність. Янукович і його оточення не були готові до такого спротиву.  Це дало нам шанс змінити країну, і ми не мали права втратити його.

– Надто висока ціна цього шансу…

– На жаль, так. Україна продовжує і сьогодні платити дуже високу ціну за можливість бути вільною. Найгірше, що ця ціна – людські життя. Євромайдан забрав життя наших побратимів – стриянина Андрія Корчака, ходорівчанина Романа Точина, сепаратисти у Слов’янську закатували молодого активіста Майдану Юрія Дяковського. Крім того, було тяжко поранено 26-літнього Юрія Пекуша зі Стрия. Завдяки спільним зусиллям українських медиків, а також польського консульства нам вдалося оперативно відправити Пекуша до Вроцлава. Польські лікарі зробили неймовірне і змогли врятувати Юрію руку. Однак попереду хлопця чекає ще тривале лікування, і благодійний фонд, у межах своїх можливостей, буде надавати йому всіляку допомогу.

– Пройшло вже більше восьми місяців від тих страшних лютневих подій, але влада  не поспішає карати винних?

– Це дійсно так. За весь період Революції Гідності сотні людей (у т.ч. наших земляків) побитих беркутівцями, міліція силоміць вивозила з лікарень, прокурори погрожували статтями Кримінального кодексу, а судді закривали в СІЗО. Усі пам’ятають ті показові судові процеси над активістами Євромайдану. Тоді ж був заарештований стриянин Нестор Дидик, а також його дядько львів’янин Андрій Ленець. Їх було сильно побито, у пана Андрія на голові було 17 швів! Я ходив на всі судові засідання, просив відпустити їх на особисті поруки. Вони були заручниками Банкової, заручниками режиму…

Відразу після усіх цих подій, направив голові Вищої кваліфікаційної комісії суддів депутатське звернення щодо розслідування професійної діяльності суддів, які приймали неправомірні рішення щодо активістів Євромайдану. Проти деяких суддів відкрили дисциплінарні провадження, однак на цьому поки все і залишилось. Що таке дисциплінарне провадження, яке можуть сьогодні відкрити й завтра закрити, і що таке 17 швів на голові, і покалічене здоров’я?! Сьогодні слідчі, прокурори, судді часів Януковича і далі продовжують працювати і непогано почуватися…

Ось про що треба задуматися Президентові, Прем’єру і новій Раді. Має бути воля зламати систему, інакше знову увірветься терпець громадянського суспільства.

– Які головні завдання бачите перед новообраним парламентом?

– Найважливіше завдання – швидко робити реформи. Не просто говорити про реформи, обіцяти реформи, імітувати реформи, а різати по живому. Швидко і ефективно. Недоліки відрегулюються по ходу цих реформ. Для цього потрібна єдність Президента, Прем’єра і ВРУ. Після Революції Гідності українці не сприймуть закулісних домовленостей. У процесі формування коаліції суспільство чекає від Президента і новообраних парламентарів публічності. Уряд має формуватися не у форматі розподілу посад, а у форматі поставлених завдань і цілей, які мають бути реалізовані в найкоротші терміни.

Розмовляла Наталка БУДИНКЕВИЧ

 



Создан 28 ноя 2014



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником