ГАЛИЦЬКА ЗОРЯ


Новини в «ГЗ» від 30 січня 2015р.




ДИВА БУВАЮТЬ

За милосердя до дітей-сиріт Бог щедро віддячив хлопцеві

28 січня у Дрогобичі відбулося урочисте вручення ключів від однокімнатного помешкання 23-річному Віталію Чураєву, яки належить до категорії дітей-сиріт.

В урочистостях взяли участь поважні гості: заступник голови Львівської облдержадміністрації Юрій Підлісний, голова профільної депутатської комісії з питань бюджету, соціально-економічного розвитку та комунальної власності Львівської обласної ради Ярослав Качмарик, начальник служби у справах дітей ЛОДА Володимир Лис, секретар Дрогобицької міської ради Тарас Метик, керівник служби у справах дітей виконкому міськради Ігор Яким. Вони побажали Віталію щасливого життя у новій оселі.

Ключі та ордер від помешкання юнакові вручив Тарас Метик. Побажав йому здоров’я, щасливої долі й нагадав, як усе починалося.

Для захисту житлових прав особи з числа дітей-сиріт Віталія Чураєва, який перебував на пільговій черзі на отримання житла, відділом-службою у справах дітей міської ради було зініціювано розробку та прийняття міської програми «Забезпечення житлом дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб з їх числа на 2013-15 роки». Її прийняли 25 жовтня 2013 року.

Згодом депутат Богдан Николаїшин запропонував виділити кошти для фінансування будівництва квартири для особи вказаної категорії. Рішенням Дрогобицької міської ради від 26 червня 2014 року №1376 внесли зміни до бюджету Дрогобича, яким скерували 169,1 тис. грн. для придбання житла Віталію Чураєву. Із обласного бюджету розпорядженням голови ЛОДА надали кошти у сумі 62,7 тис грн.

Саме за ці кошти і придбана квартира площею 41 кв.м у новобудові на вул. Є.Коновальця,17/4. Будинок споруджує КП «Управління капітального будівництва» Дрогобицької міської ради. Його керівник Василь Бохонок постарався, аби помешкання було здане, як кажуть, «під ключ».

Перші меблі – новенький диван – Віталію подарувала представниця Львівської Богословської Семінарії ВСЦ ХВЄ Олена Татомир, де він зараз навчається. Із подарунками завітали і депутат міськради Богдан Николаїшин та працівниці служби у справах дітей.

Щасливий і схвильований Віталій зі сльозами на очах сказав лише щире «Дякую!».

До речі, свій вільний час юнак присвячує волонтерській роботі із дітьми-сиротами. Дотепер він мешкав у соціальному гуртожитку для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування в с.Вовчищовичі Мостиського району, а раніше навчався в Новороздільському професійному ліцеї, де був на повному державному забезпеченні і проживав в гуртожитку ліцею.

Ярослав ГРИЦИК

Фото автора

 

Петро віддав життя за вільну Україну

Уже другий рік Україна перебуває у щоденній жалобі, бо практично щотижня гинуть наші військові і цивільні люди.

Нещодавно у Модричах поховали 41-річного Ігоря Дідача, який у складі Першого батальйону національної гвардії ім. Кульчицького воював проти російського окупанта. І ось знову сумна новина «залетіла» на терени Дрогобиччини, на цей раз до Літині. Смертельна куля ворога обірвала життя 49-річного Петра Яцківа. Під час трьох ротацій ангел-охоронець оберігав його від трагедії. На жаль, цього разу зло виявилося сильнішим від добра. Він загинув у Пісках під час артилерійського обстрілу. Петра привезли до рідного села у домовині. Дорогою додому його зустрічали з почестями у Меденичах, а у Ріпчицях люди стояли навколішки, схиливши голови у скорботі. Не тільки рідні – дружина і два сини – пройнялися сумом і скорботою, а й всі люди, хто знав і не знав Петра.

Виріс у багатодітній сім’ї: п’ятеро сестер і стільки ж братів, він був дев’ятою дитиною. У молоді роки був найкращим, найсильнішим футболістом у Літині. Його грою захоплювалися односельчани. У житті Петро був добрим, привітним чоловіком, старався створити добробут у хаті. Його любили і поважали у селі. Часто їздив на заробітки. Про початок війни почув у столиці Франції. Приїхавши з Парижа, попросився добровольцем на фронт і потрапив у самий епіцентр війни.

Коли розпочалася загарбницька війна з боку Росії, Петро зголосився добровольцем. Воював у складі сміливої і мужньої 93-ї окремої механізованої бригади, завдяки якій, як і інших національно-свідомих підрозділів, укомплектованих із патріотів-добровольців, вдалося зупинити наступ окупанта вглиб України.

Віднині вічним сном він спочив на цвинтарі у рідному селі. Відспівували душу Петра Яцківа 21 священик на чолі з отцем-канцлером Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ Тарасом Гарасимчуком. На велелюдний похорон приїхало й чимало бійців АТО.

Петро віддав життя за синів, дружину, однополчан, щоб спокійно жилося у нашій державі. Його подвиг знайде відображення і на уроках історії не лише у Літині, а й інших школах району. Герої не вмирають, і нинішнє покоління українців теж сильне духом, нескорене у боротьбі за правду і волю…

Володимир ТУРМИС

 

Щоб допомогти герою…

Благочинну акцію на підтримку 19-річного учасника АТО Василя Пелиша зі Старого Самбора провели у Дрогобицькій СШ №16. Учні та педагоги організували збір коштів на лікування героя, котрого проросійські бойовики, полонивши, позбавили руки за зображене там татуювання патріотичного змісту.

Спершу у фойє школи провели чотири ярмарки. За помірними цінами учні продавали домашню випічку, усілякі саморобки і навіть іграшки.

Згодом в актовій залі школи відбувся благочинний концерт. Плату за квитки встановили символічну, тож зала була переповненою. Окрім того, усі бажаючі робили пожертви до скарбнички. Сама ж концертна програма складалася із трьох частин: англійської, німецької та української. Школярі підготували сценки, вірші, пісні іноземною мовою, що у поєднанні з костюмами створило атмосферу гарного свята. Завершилося дійство виконанням українських пісень та читанням поезії на патріотичну тематику.

Винагородою педагогам та учням, котрі підготували дійство, стали гучні оплески. Та найголовніше, що вихованці школи небайдужі до тих трагічних подій, які зараз відбуваються в Україні.

За словами одного з організаторів акції, вчителя англійської мови СШ №16 Оксани Коцко, проведення ярмарків та благочинного концерту допомогло зібрати 3958 гривень. Збір коштів триває. Їх передадуть особисто Василю Пелишу для лікування.

Ярослав ГРИЦИК

Фото автора

 

У День пам’яті героїв Крут…

29 січня – День пам’яті Героїв Крут. З цієї нагоди відділ сім’ї, молоді та туризму Дрогобицької міської ради у світлиці ратуші організував лекцію на тему «Тяглість російської українофобії в Галичині 1814-15 рр. на прикладі Дрогобиччини».

Лекцію для молодих дрогобичан прочитав кандидат історичних наук, викладач кафедри всесвітньої історії ДДПУ ім. І.Франка Богдан Лазорак.

Окрім того, юні митці з Дрогобича читали патріотичну поезії на радіо, а біля пам’ятника Борцям за волю України відбулася панахида за полеглими Героями.

 

Життя міста: день за днем

26 січня у ратуші відбулася оперативна нарада з керівниками відділів та структурних підрозділів міської ради.

Директор департаменту міського господарства Іван Лепкий наголосив, що вже відтепер слід готуватися до ремонту доріг. До 1 березня має бути готовим до роботи Дрогобицький асфальтний завод.

Начальник фінансового управління Оксана Савран повідомила про фінансовий стан справ у місті після прийняття бюджету. Зараз вирішується питання покриття боргів минулого року за вивезення твердих побутових відходів та оплату за спожиті енергоносії. Уже надійшли субвенції на освіту, однак через затримку із прийняттям бюджету у січні галузь фінансуватиметься із розрахунку 1/12 від суми минулорічних видатків. Працівникам бюджетної сфери виплачено аванс.

На нараді прозвучала інформація з приводу мобілізації 4, 5 і 6 хвилі, які відбуваються згідно з Указом Президента України Петра Порошенка. Секретар міської ради Тарас Метик наголосив, що мобілізація триває у кілька етапів: оповіщення населення, медичний огляд, навчання, а вже потім – підписання контракту і участь у бойових діях. Т.Метик закликав громаду не зривати процесу мобілізації, а навпаки – гуртуватися і сприяти нашому війську у перемозі над загарбником.

Також секретар міськради звернувся до керівників, які розробляють програми до бюджету розвитку міста. «Є достатньо часу, аби підготувати якісні й ефективні програми, які сприятимуть розвитку міста. Однак непотрібно забувати про оптимізацію у галузі освіти та медицини, що дасть можливість раціонально використовувати кошти. Бюджет розвитку плануємо розглянути на сесії міської ради 27 лютого», - наголосив Тарас Метик.

За інформацією відділу забезпечення діяльності виконкому

 

Світлана Фаринович – творча особистість

Нещодавно у Львові проходив другий тур обласного конкурсу «Учитель року-2015». Дрогобич на цьому заході у номінації «Українська мова і література» гідно репрезентувала вчитель вищої кваліфікаційної категорії, методист Світлана Романівна Фаринович.

Конкурс проходив у декілька етапів. З 25 учасників «відсіяли» 13, потім коло претендентів звузилося до 5. І ось на цьому, останньому віражі, вчителька ЗОШ І-ІІІ ступенів №1 ім. Івана Франка Світлана Фаринович обійшла всіх, зійшовши на першу сходинку п’єдесталу. Тепер вона братиме участь у всеукраїнському етапі конкурсу.

Колеги з міського методичного об’єднання одними з перших щиро привітали свого колегу із заслуженим успіхом. Вони стверджують, що вона – висококваліфікований спеціаліст, творчий ініціативний педагог, виявляє високий рівень професіоналізму, досконало володіє методикою викладання української мови та літератури. Світлана Романівна ефективно використовує різні форми навчання, а також урізноманітнює методику організації навчання. Вона вміє створити на уроках насичене інтелектуальне середовище, зацікавити клас позитивною мотивацією до знань. Словом, це – творча особистість.

Ольга ЯРЕМКО, методист міського методичного кабінету

 

Контроль громади за ЗНО!

Львівський регіональний центр оцінювання якості освіти (ЛРЦОЯО) оголошує реєстрацію громадських спостерігачів, які відслідковуватимуть дотримання процедур проведення зовнішнього незалежного оцінювання у 2015 році, в тому числі пробного.

Метою залучення громадських спостерігачів є забезпечення умов відкритості та прозорості процедур ЗНО.

Запрошуємо членів громадських організацій та представників батьківських комітетів навчальних закладів зареєструватися для спостереження за процедурами ЗНО. Для того, щоб бути громадським спостерігачем, потрібно зареєструватися на сайті ЛРЦОЯО – www.lvtest.org.ua до 20.03.2015р., ознайомитися з документами, які визначають засади здійснення громадського контролю за проведенням ЗНО та отримати відповідні посвідчення у Львівському регіональному центрі оцінювання якості освіти.

Нагадуємо, що перебувати в пунктах тестування зможуть лише особи, які включені до списку персоналу, залученого до процедур, та громадські спостерігачі.

Давайте разом розвіємо міфи та забезпечимо прозорість процедури ЗНО!

 

Народ і армія: разом до перемоги

Уже вкотре особовий склад військової частини А1108, яка дислокується у Дрогобичі, висловловлює слова подяки волонтерським організаціям, жителям міста та району за допомогу у забезпеченні особового складу полку.

Ось і зараз наші серця переповнені вдячністю колективу ВАТ «НПК-Галичина». Нещодавно військовослужбовці отримали такі необхідні в зимовий період пічки, що в побуті називаються «буржуйками». Виготовленням цих пічок, за сприяння керівництва завод, займалася ланка у складі Богдана Благута, Збігнева Гемсьорека, Геннадія Тарнавського.

Зараз час ці пічки використовуються за призначенням у районах виконання бойових завдань нашими підрозділами.

Ще дякуємо Дрогобицькій міській раді за сприяння у перевезенні особового складу в район виконання бойових завдань під час проведення часткової ротації, керівництву ВАТ «НПК-Галичина» за надання пального для автобуса.

Підтримка народу вселяє в особовий склад полку впевненість у своїх силах, щодо виконання завдання за призначенням.

Командування військової частини А1108

 

Зрозуміти завдання справжньої революції

У Дніпропетровську вийшла нова книжка члена Науково-ідеологічного центру ім. Д.Донцова Ігоря Загребельного «Майдан: хроніки недореволюції», яка є чи не першою спробою в сучасній політології системно осмислити результати Революції Гідності 2013-2014 рр.

Автор не просто досліджує джерела і перипетії Майдану, а передусім оцінює їх зі світоглядних позицій націоналізму, аналізує глибину націотворчих, культурологічних процесів, які стимулювала революція. Цікаво, що І.Загребельний, який зараз є аспірантом кафедри філософії Полтавського національного педагогічного університету, оригінально вклинює у свою публіцистику «важкі» ідеологічні роздуми на націософські теми, використовуючи теоретичну спадщину Д.Донцова, Ю.Липи, українських теологів. Це занурює читача в буттєві глибини, розширює параметри узагальнень у цивілізаційній та історіософській площинах.

Водночас книжка не позбавлена молодечого максималізму (авторові зараз 26 років), коли він моментами вимагає від суспільства такої дієвості, радикальності і принципової твердості, які реально є на сьогодні неможливими з огляду на моральний та ідейний хаос в країні. І. Загребельний описує лінію «Правого сектору» в зимовій революції, при цьому пояснюючи низку складних, малозрозумілих для суспільства явищ і тенденцій, наприклад, те, як навесні ліберальні і провладні середовища за допомогою ЗМІ підступно і фальшиво демонізували «Правий сектор», вмить перетворивши вчорашніх героїв на «політичних покидьків».

Політолог увиразнює роль «Правого сектору» в революції, коли протягом трьох місяців саме націоналісти постійно штовхали декларативну й компромісну офіційну опозицію до рішучих і наступальних дій. Так вимальовується невидима картина революції.

Книжка сповнена оригінальних оцінок і спостережень, які автор робить щодо історичної ситуації в Україні, міжнародної політики, щодо проблем із наступом матеріалізму і бездуховності у світі, загроз космополітизму і лівого та ліво-ліберального деструктивізму.

Прес-служба Науково-ідеологічного центру ім. Д.Донцова

 

 

У Летнянському лісництві – нова сучасна теплиця

У грудні минулого року в Летнянському лісництві ДП «Дрогобицький лісгосп» побудували нову сучасну теплицю, яка почне функціонувати вже з весни 2015 року.

Кошти на будівництво у сумі 490 тисяч гривень були виділені з фонду охорони навколишнього природного середовища Департаменту екології та природних ресурсів Львівської ОДА. Комплектуючі матеріали виготовлені в Республіці Польща. Досвід наших західних сусідів щодо вирощування декоративного садівного матеріалу лісгосп прагне втілити на своєму підприємстві.

За словами директора ДП «Дрогобицький лісгосп» Василя Матяшовського, щорічно на вирощування посадкового матеріалу ДП «Дрогобицьке лісове господарство» витрачає майже 100 000 гривень. Враховуючи те, що саджанці висаджуються у трирічному віці, загальна вартість їхнього вирощування становить майже 300 000 гривень. Таким чином, виростивши частину садівного матеріалу в теплиці, фінансові витрати можна скоротити вдвічі.

Крім того, сіянці з теплиці є більш генетично стійкими, ніж звичайні, тобто менше піддаються впливу хвороб та шкідників лісу.

Окрім головних лісоутворюючих порід, у теплиці планується вирощування декоративного садівного матеріалу для озеленення. Вирощені декоративні саджанці будуть реалізовуватися населенню, підприємствам та організаціям.

В.Т.

 

МІСЦЕ В ІСТОРІЇ ТРЕБА ЗАСЛУЖИТИ

До цього часу не вважав за необхідне втручатися у полеміку між «Правим сектором» і Петром Іванишиним з одного боку і письменником Андруховичем – з іншого. З однієї причини: П.Іванишин – авторитетний вчений, добрий полеміст, а головне – впевнений у своїй правоті український патріот.

Проте після того, як у цій полеміці було згадано про його батька – Василя Іванишина, змушений розставити деякі наголоси.

На відміну від тих, хто взявся критикувати, або ж, давайте будемо відверті – паплюжити ім’я В.Іванишина, я дуже добре знав покійного. Відтак вважаю, що маю моральне право і обов’язок висвітлити деякі аспекти його діяльності, які опинилися під обстрілом критиканів.

На своєму життєвому шляху зустрічав багато відомих людей. Але Василь Петрович Іванишин завжди у моїй пам’яті посідатиме осібне місце. З двох причин, і саме з тих, які так «нищівно» сьогодні  критикуються деякими галицькими «патріотами».

Хтось хоче поставити під сумнів його науковий фах українського літературознавця: мовляв, «писав і говорив не так, не про тих». Мені ж пощастило слухати його лекції у Дрогобицькому державному інституті ім. Івана Франка у 80-х роках минулого століття. Ще був Радянський союз і КПСС, але на лекціях Іванишина ми дізнавалися про «розстріляне відродження», а згодом і поетів-вісниківців. Уже в дев’яності, коли в окремих літературних колах ставало модним зверхньо говорити про «українських радянських письменників», В.Іванишин ніколи не піддавав осуду цілий період історії української літератури. Натомість безжально критикував соціалістичний реалізм, який ламав хребти талановитим українським поетам і письменникам. Іншими словами, ніколи не йшов за кон’юнктурою, бо розумів, що як вчений і педагог не має на це права.

Він міг впродовж двох годин з пам’яті читати вірші Ліни Костенко. Йому не вистачало тижня, щоб донести студентам усі ідейно-художні нюанси лише одного вірша Тараса Шевченка «Садок вишневий коло хати…». Він знаходив час читати усе, наголошую усе, що писали його студенти-філологи. На закид, для чого витрачає свій час, адже у цих текстах майже не має справжньої літератури, відповідав: боюся, що не помічу талановиту людину і не допоможу їй у житті. Чи багато сучасних науковців і педагогів спроможні на таке?

Окрема сторінка його життя – суспільно-політична  діяльність. Жодного разу не бачив біля нього у 80-х, 90-х і пізніших роках нинішніх «реалістів» від політики, які сьогодні розповідають про його «непослідовність». Лише один життєвий епізод, безпосереднім учасником якого довелося бути мені. Василь Іванишин у 1998 році погодився стати моєю довіреною особою на виборах до Верховної Ради України у Дрогобицькому виборчому окрузі. Як відомо, тоді народним депутатом став рухівець Олександр Лавринович. Дрогобичани не люблять про це згадувати. Адже минуло зовсім мало часу, і їхній обранець перейшов у стан ворога, опинився у Партії регіонів, і довший час справедливо вважався стовпом «злочинного режиму». А Василь Іванишин був тоді одним з небагатьох, хто застерігав від бездумного голосування за людину, яка ніколи не мала власних ідеологічних переконань. Таким був його політичний принцип: не дивитися, у якій партії чоловік, а дивитися, які цінності він сповідує.

Було б неправильно вважати, що Василь Іванишин ніколи не помилявся. Так у житті не буває. Але він ніколи не дозволяв собі примітивізму у полеміці з опонентами. Почитайте його дискусію з Мирославом Мариновичем. Багато з того, що робив М.Маринович, В.Іванишин не поділяв. І навпаки, гуманіст і демократ М.Маринович не був у захопленні від націоналіста і «тризубівця» В.Іванишина. Але полеміка між ними не опускала, а піднімала планку дискусій щодо шляху, яким має прямувати нація і держава.

Час має здатність усе розставляти на свої місця. Місце Василя Іванишина в новітній історії України, розвитку суспільно-політичної думки уже визначене. Воно завжди буде вагомим, яскравим, притягуватиме до себе багатьох людей. На відміну від своїх критиканів, він на це заслужив.

Богдан ЧЕРВАК, Голова ОУН

 

МАЙСТЕР-КЛАС ВІД АНДРІЯ МАЙОВЦЯ

21 січня у Палаці мистецтв музею «Дрогобиччина» відбувся майстер-клас із техніки ліногравюри. Його проводив молодий талановитий художник, іконописець, графік Андрій Майовець зі Львова. Учасниками дійства стали діти Львівських шкіл-інтернатів і сиротинців, а також учні художньої школи та гімназії з Дрогобича. Майстер-клас викликав велике зацікавлення не тільки у дітей, а й в усіх присутніх у залі.

Андрій Майовець проводив захід у рамках персональної виставки «Криниця», яка експонується упродовж місяця в Палаці мистецтв. Твори художника виконані у різноманітних жанрах, стилях та техніках: ілюстрації до книг відомих авторів, логотипи, екслібриси, неперевершені ікони та різного типу графіка (офорти, літографія, ліногравюри, монотипія, векторна графіка). І всі вони вражають високою майстерністю, відображають позитивну енергетику та душевну чистоту, яку митець вклав у свої роботи.

Для майстер-класу Андрій Майовець обрав виготовлення ліногравюри, адже саме цей вид графіки є наймолодшим (виник на початку ХХ століття). Насамперед автор доступно пояснив дітям історію виникнення графічного мистецтва та гравюр загалом, розказав про різні види гравюр, техніку їх виконання, використовуючи для наочності свої роботи та підручні інструменти. Діти із захопленням слухали автора, чекаючи на початок магічного дійства – виготовлення власної ліногравюри.

Митець привіз із собою вже готову, врізану кліше-форму із зображенням Івана Федоровича, першодрукаря, який водночас став для дітей символом їньої першої друкованої гравюри. Цікаво, що врізання на лінолеумі малюнка займає в автора не менше двох тижнів. Це надзвичайно копіткий і точний процес, який не допускає помилок і потребує повного зосередження та самовіддачі. Проте результат себе виправдовує, адже з однієї врізаної кліше-форми можна зробити понад 300 відбитків!

Хоч у залі, де відбувався майстер-клас, було майже півсотні дітей, усі працювали дуже натхненно та енергійно. Художнику вдалося буквально захопити своїм дійством юнаків і дівчат, більшість з яких вперше доторкнулась до магії мистецтва. Учні мали змогу власними руками створити маленький шедевр. Для цього вони наносили спеціальну фарбу валиком на заготовку із зображенням Івана Федоровича, потім акуратно витискали зображення металевими ложками, які митець вирішив використати замість станка. Виготовлену ліногравюру Андрій Майовець власноручно підписав усім учасникам майстер-класу.

Автор дуже часто проводить подібні майстер-класи у Львові, які проходять на основі благодійних акцій. Сподіваємося, що у нашому місті такі заходи не стануть рідкістю, адже вони мають навчально-пізнавальну цінність, розвивають світогляд та уяву дітей, прищеплюють любов до графічного мистецтва.

Тетяна ШУМСЬКА, Палац мистецтв музею «Дрогобиччина»

Фото Анатолія ДРАГАНА

 

Р.S. Не тільки цвинтарні капарники…

Чверть століття тому мій колега втратив батька. Стебницька земля стала останнім прилистком для небіжчика. Згодом на цвинтарі син встановив татові пам’ятник.

Декілька років колега мав спокій, бо рідні, чиї могили поруч із могилою його батька, теж підтримували належний порядок. Але відколи «виросли» могили на іншій ділянці, що відгороджені деревами і триметровою земельною смугою, відтоді у цьому місці виник стихійний смітник, куди викидали бур’ян, пластмасові вінки. Бували випадки, коли хтось із відвідувачів цвинтаря все це підпалював, тоді кіптява огортала сусідні пам’ятники, підгоряли стовбури дерев.

Одного разу ми обидва навідалися до керівництва Стебницької міської ради і розповіли всю цю історію. На наше прохання зреагували миттєво, і сміття було прибране. Але вряди-годи ситуація повторюється, і на цвинтарі знову знайома картина. Колега у розпачі такими діями людей, котрі проявляють глум і неповагу до тих могил, у яких поховані не їхні рідні.

І що тут вдієш. Зрештою, у багатоквартирних будинках теж є такі сусіди на поверсі, котрі жодного разу не підмітали і не мили підлогу у коридорі, а то й вигортали сміття за поріг власної оселі. Це прояв дикунства і відсутність елементарної культури.

Готового рецепту як змусити чи привчити таких капарників до порядку, очевидно, нема. Зрештою, є один метод, але він може кваліфікуватися як хуліганство, а це уже кримінальна стаття…

В.Т.



Создан 30 янв 2015



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником